Балканські країни святкують скасування віз

Сербія, Македонія і Чорногорія святкують скасування візового режиму з більшістю європейських країн, яке набрало чинності після півночі в ніч на 19 грудня.

Туристичні агентства у трьох країнах повідомляють про наплив клієнтів, які замовляють відпустки на новорічні свята.

Влада в Чорногорії оголосила, що сто громадян на відзнаку події поїдуть до Рима.

«Це працює! Сербські громадяни дійсно можуть перетнути кордон без візи», - сказав міністр закордонних справ Сербії Вук Джереміч у суботу. Перетнувши кордон з Угорщиною.

Відтепер громадяни трьох балканських країн можуть без візи подорожувати до країн Шенгенської зони, до якої входять 25 країн ЄС, Ісландія, Норвегія і Швейцарія.

Громадянам Сербії, Македонії та Чорногорії, однак, й надалі потрібні візи до Британії та Ірландії.

За словами кореспондентів, скасування візового режиму розглядають як винагороду трьох країн за поступ на шляху до вступу до ЄС.

bbc.co.uk

Лук`янівка-34

75 років тому, 1 грудня 1934 року, в Смольному, де працював Ленінґрадський міськком та обком ВКП(б), дрібний совєцький чиновник Леонід Ніколаєв застрелив «любимца партии и народа» Сергія Мироновича Кірова – першого секретаря губкому, міськкому і Північно-Західного бюро ЦК ВКП(б), секретаря ЦК ВКП(б), члена ВЦИКу і ЦИКу СССР.

Ніколаєв помстився за посягання на честь своєї дружини, яка працювала в губкомі. Цей розпусник, Кіров, на той час перетоптав уже пів-Ленінґрада…

Скориставшись цим убивством, Сталін особисто підготував, а ВЦИК СССР схвалив постанову «Про порядок ведення справ про підготовку або здійснення терористичних актів». Згідно з нею, на все «слідство» відводилося 10 діб. Участь захисника, прокурора, а часто й самого звинуваченого, оскарження вироку та клопотання про помилування не передбачалися, а вирок виконувався негайно після його винесення.

Цілком у дусі настанови творця совєцької держави В.І.Леніна, який учив: “Будьте зразково нещадними. Розстрілювати, нікого не питаючи і не допускаючи ідіотської тяганини!” (Ленин В. И. Полное собрание сочинений, 5-е изд., М.: ИПЛ, 1967–1975. – Т. 50, с. 165). До речі сказати, виступаючи на 15-річчі ГПУ (Главное политическое управление), Кіров теж учив: «Карати по-справжньому, щоб на тому світі був помітний приріст населення, завдяки діяльності нашого ГПУ». (Цит. за кн.: Сергій Шевченко. Архіпелаг особливого призначення. – К.: Фенікс, 2006. – С. 21).

Уже 4 грудня ґазета «Правда» повідомила про викриття «терористів». Негайно розпочалися арешти інтеліґенції, зокрема, української, яка, за висловом Сталіна, “не заслуговує довір’я”. Тобто вона підлягала знищенню. Перші смертні вироки були винесені і виконані в новій столиці УССР Києві вже у 13 – 17 грудня. Це були письменники Григорій Косинка-Стрілець (35 р.), Дмитро Фальківський (36 р.), Олекса Влизько (26 р., він був глухонімий), Кость Буревій (колишній царський політкаторжанин, 46 р.), брати Іван і Тарас Крушельницькі (29 і 25 р.) – усього 28 осіб. Вони розстріляні були в НКВД УССР, який тоді діяв на вул. Рози Люксембурґ (нині Липська, 16, де Фонд культури та Український інститут національної пам`яті. Там досі є тир, де їх розстрілювали. Усі двори там начинені трупом… Як там люди живуть?!).

Ліна Костенко звідкись знає: «Передсмертно лаявся Косинка…». Збагнувши, куди завело Україну загравання з большевизмом, він тяжко лаявся і відбивався. Його оглушили чимось по голові і так розстріляли.

«Українізація» захлинулася в крові. Наївні її провідники, що посміли були уявити собі український варіянт комунізму, пішли по соловках, сибірах, магаданах. І «українізовувати» той світ... Зокрема, решта Крушельницьких, заарештованих тоді ж, – батько Антін (1878 р.н.) та сини його Остап (1913) і Богдан (1908), дочка Володимира (1903), опинилися на Соловках. Розстріляні в урочищі Сандармох на півдні Карелії 3 листопада 1937 р. у числі 1111-х, Володимира – під Ленінградом 25 листопада 1937 р.

У путівнику «Лук`янівське цивільне кладовище», який уклали Л. Проценко та Ю. Костенко (видання друге, виправлене й доповнене. Державний історико-меморіальний Лук`янівський заповідник. – 1998 р.– 192 с.) сказано:

«В 1918 – 19 рр. це кладовище прийняло в братські могили тіла киян, страчених більшовиками з армії Муравйова, а також зарубаних денікінцями. Згадані братські могили також зрівняні з землею. Починаючи з 1934 (група Г. Косинки) і кінчаючи 1941 р., на кладовищі ховали тіла репресованих. За деякими відомостями це відбувалось на дільниці 45 і на доріжках у кінці кладовища.

Тривалий час місця поховань репресованих не були відомі, та знайшлися люди, чиї батьки власноруч копали ями для розстріляних. Згодом це підтвердили архівні документи й стаття останнього голови м. Києва часів німецько-фашистської окупації Леонтія Форостівського. Він писав: «... до перенесення столиці з м. Харкова до м. Києва (у 1934 р.) всіх розстріляних (в НКВС) закопували переважно на Лук'янівському кладовищі: головна й бічні алеї, всі дороги на цьому кладовищі – це великі братські могили замордованих. Місця поховання старанно зрівняні, земля добре утрамбована, цілі поляни – також місця масових могил. Їх так само вирівняно, заорано та посіяно на цих полянах траву. На цьому кладовищі лежить замордованих не менше 25 – 30 тисяч» (с. 4 – 5).

Місце, де були закопані 28 «терористів», знала Тамара Мороз-Стрілець – дружина Григорія Косинки. Це тепер дільниця № 7, у північно-східному кутку кладовища.

18 грудня 1994 року Братство Андрія Первозванного встановило тут великий дерев'яний хрест із переліком усіх страчених:

Сказинський Роман Федорович
Крушельницький Іван Антонович
Крушельницький Тарас Антонович
Лебединець Михайло Мойсейович
Шевченко Роман Ілліч
Карабут Анатолій Юрійович
Сидоров Петро Йосипович
Косинка-Стрілець Григорій Михайлович
Фальківський Дмитро Никанорович
Оксамит Михайло Гаврилович
Щербина Олександр Гаврилович
Терещенко Іван Петрович
Буревій Кость Степанович
Влизько Олексій Федорович
Дмитріїв Євген Кузьмович
Богданович Адам Адамович
Бутузов Порфирій Іванович
Бутузов Іван Моісейович
П'ятниця Володимир Васильович
Блаченко Яків Павлович
Полевий Домінік Йосипович
Хоптяр Іван Онуфрійович
Борецький Петро Миколайович
Лук'янов Леонід Іванович
Півненко Костянтин Іванович
Проценко Гаврило Микитович
Матяш Сергій Якович
Лященко Олександр Корнійович

Цієї осени Трускавецька організація Всеукраїнського «Меморіалу» ім. В. Стуса, сприяннями дирекції кладовища, встановила на могилі новий дубовий хрест, нову металеву таблицю з прізвищами, гарно впорядкувала могилу, яка, щоправда, опинилася тепер поміж двох будов. 14 грудня священик Петро (УПЦ КП) освятив хреста і відслужив панахиду по убієнних. На церемонію приїхали зі Львова Лариса Крушельницька (дочка похованого тут Івана), її донька Тетяна, голова Дрогобицького «Меморіалу» Мирон Бучацький. Були в.о. Голови Українського Інституту Національної пам`яті Ігор Юхновський, перший заступник Голови Олесь Іванків. Вела церемонію заступник директора Державного історико-меморіального Лук'янівського заповідника О.П. Борисюк. Виступили доктор історичних наук Сергій Білокінь, голова Всеукраїнського «Меморіалу Лесь Танюк, голова Всеукраїнського жіночого товариства ім. Олени Теліги Ольга Кобець, голова Київської організації Всеукраїнського товариства політв`язнів і репресованих Григорій Куценко, представники кількох громадських організацій.

Суть виступів зводилася до того, що в Україні 20 – 30 рр. встановився був неукраїнський, маріонетковий уряд. Точніше, то був не уряд, а російська большевицька окупаційна адміністрація, яка неухильно здійснювала колоніальну політику Москви і привела український народ до голодомору, масових репресій, до майже повного фізичного винищення української інтеліґенції та щонайменше третини, якщо не половини населення. Українців у тому уряді було хіба кілька осіб – для декору. То був наслідок нашої поразки у війні з Росією 1918-20 рр.. Нині ж, на 19-му році незалежності, складається парадоксальна ситуація: українці запекло борються поміж собою, КОГО З НЕУКРАЇНЦІВ – Тимошенко чи Януковича – обрати собі Президентом! Хто з них ліпше поведе Україну під двоголового «білого царя» – Путіна-Медведєва? А нащадки російських окупантів задоволено потирають руки: скоро їм буде робота, достойна їхніх предків.

14 грудня 2009 року.

16.12.09 | Василь Овсієнко | maidan.org.ua

СБУ передала Чехії документи про 1968

Галузевий державний архів Служби безпеки України передав чеським історикам електронні копії 311 документів, що пов’язані із введенням у 1968 році радянських військ у тодішню ЧССР.

Як повідомили УНІАН у прес-центрі СБУ, документи передано в рамках співпраці СБУ з Інститутом досліджень тоталітарних режимів й Архівом справ держбезпеки Чеської Республіки.

У переданих документах міститься відображення реакція тодішнього українського суспільства на події 1968 року, які увійшли в історію під назвою “Празька весна”. За тематикою це інформаційні та спеціальні повідомлення, а також доповідні записки Комітету держбезпеки УРСР до Центрального комітету Комуністичної партії України. Усі вони були відмічені грифом “Таємно”, а розсекречені лише нещодавно.

За змістом - це отримані в різний спосіб висловлювання мешканців тодішньої ЧССР та УРСР та їх оцінки тих подій, листування громадян обох країн, “звіти” про поведінку окремих громадян.

Як зазначають в СБУ, офіційна радянська оцінка ситуації, згідно з якою “переважна більшість людей схвалює цей захід радянської влади”, кардинально відрізнялася від реальності і від того, як її оцінювали мешканці Чехії: “Московське радіо обманює. Ми знаємо, що наша влада не запрошувала війська. Введення військ – велика помилка, яку не виправити і за 10 років”. Зокрема, в одній з доповідних записок наводяться слова іноземних туристів, які вказують, що місцеві жителі зустрічають радянські війська вороже. В цей же час офіційною пропагандою фактична окупація подавалася як братня допомога і бажання “врятувати ЧССР”.

human-rights.unian.net

"LUSTRATION or, Ukraine under KGB Control" in Prague and Berlin

During 2009 our NGO 'Forum of Ukrainians of the Czech Republic' conducted extensive research about the ongoing and serious influence of ex-KGB and ex-Communist leaders in Ukraine's state system.

The results are extremely revealing, in terms of why NATO and EU membership remain so far out of Ukraine's reach, and why Ukraine continues to flounder instead of making headway towards a transparent democratic system.

It is very difficult to raise public and critical awareness about these issues in Ukraine, due to systemic problems with political and media freedom. Therefore, between 21 December 2009 and 11 January 2010 I will be travelling between Berlin and Prague to promote our findings. I have attached a translated version of our research for you to read, as I'd like to invite you, or your colleagues, to meet to discuss this issue further.

http://www.scribd.com/doc/24044731/LUSTRATION-or-Ukraine-under-KGB-Control

I look forward to the opportunity of meeting with you, or any assistance you could provide.


With warm regards,


Boris Chykulay


KYIV +380 977 977 300
PRAGUE +420 603 347 626
SKYPE ok1wua
E-MAIL boris.chykulay@gmail.com

Досвід бідних країн: безробітним в ЄС даватимуть мікрокредити

Починаючи з 2010 року, в країнах Європейського союзу даватимуть мікрокредити безробітним, які почнуть власну справу. Відповідна соціальна ініціатива запозичена з досвіду країн, що розвиваються.

У вівторок Європейський парламент ухвалив постанову, в якій закликав країни ЄС надавати представникам найбідніших верств населення кредити до 25 тисяч євро. Позики мають видаватися приватним підприємствам з річним оборотом до двох мільйонів євро, в яких працюють до десяти співробітників. Європейська комісія вже надала на підтримку мікрокредитування 100 мільйонів євро на наступні чотири роки.

«Економічна криза залишила без роботи мільйони європейців. Мікрокредити дають безробітним другий шанс»,- заявила євродепутат від Франції Перванш Бере, представляючи ініціативу у Страсбурзі. Гроші мають надаватися через Європейський інвестиційний банк та Європейський інвестиційний фонд. Аби проект запрацював, залишилося лише дістати підтримку Ради міністрів ЄС.

«Сидять перед телевізором, як зомбі»

Лауреат Нобелівської премії миру Мухаммад Юнус під час нещодавнього візиту до Німеччини закликав уряд у Берліні давати безробітним мікрокредити на початок власної справи. Адже довгострокові виплати з безробіття, на переконання ідеолога мікрокредитування, лише позбавляють людей ініціативи. «Здібні люди не мають сидіти перед телевізором, немов зомбі, і нічого не робити»,- сказав Юнус в інтерв’ю виданню Spiegel Online.

2006 року Мухаммад Юнус отримав Нобелівську премію миру як ініціатор мікрокредитування для подолання бідності у країнах, що розвиваються. Заснований ним банк Grameen надає мікрокредити у Бангладеш та низці інших азійських країн.

Євген Тейзе/Захар Бутирський/ dpa, AFP | dw-world.de

Россия не победила бы в войне с Польшей

Не зайве підтвердження дослідження "Люстрація або Україна під владою КГБ" або "Rzeczpospolita". Интервью Петра Зыховича с Владимиром Буковским

Недавно Кремль имитировал ядерную атаку на вашу страну! Это невиданно! И, несмотря на это, ваш премьер-министр все время твердит об улучшении отношений с Москвой – удивляется российский правозащитник в разговоре с Петром Зыховичем.

Петр Зыхович: Дмитрий Медведев осудил советские чистки 1937 года. Многие в Польше были этим вдохновлены и поддержали российского президента.

Владимир Буковский: И было не за что, все это только игра. Медведев не является независимым человеком, он – не настоящий президент. Его лишь назвали президентом. Он выполняет в этом режиме, властвующем сегодня в России, особую функцию. Он должен представлять так называемую либеральную физиономию режима. Обманывать людей. То, что он говорит, не имеет никакого значения. Это только слова. Медведев любит поговорить о том, что в стране должно быть больше демократии, что суды должны быть независимыми, и тому подобном. Медведев и Путин – это старая игра в доброго и злого следователя. Не принимайте это близко к сердцу.

П.З.: А на кого рассчитана эта игра?

В.Б.: Конечно, для того, чтобы обмануть Запад и российских интеллектуалов, которые фрустрированы отсутствием демократии и свобод в их стране. Они слушают эти речи, восхищаются ими и благодаря этому сидят тихо и спокойно. Они не выступают против режима, потому что считают, что в нем есть либеральное течение, которое когда-нибудь может получить право голоса. Они могут себе сказать: раз уж наш президент говорит такие вещи, значит не всё так плохо. И ситуация исправится. Хотя всё это лишь несбыточные мечты.

П.З.: Слова Медведева многим могут напомнить 1956 год и доклад Хрущева.

В.Б.: Это правда. Если внимательно проанализировать то, что он сказал, то конечно можно увидеть, что он говорит, как Хрущев. Что его речь была в духе известного доклада с XX Съезда. А именно то, что в 1937 году дело дошло до достойных сожаления «ошибок и искажений», но они не должны заслонять великих достижений и успехов Советского Союза. Так или иначе, режим Путина обращается к советской традиции. Иногда к сталинской, иногда к хрущевской.

П.З.: И чем же тогда является государство, находящееся сегодня между Украиной и Аляской. Россией или еще одним постсоветским монстром?

В.Б.: Это постсоветский монстр. Советская номенклатура – после нескольких лет замешательства в начале 90-х – перегруппировалась, перешла в контрнаступление и заняла в государстве наиболее важные посты. Как в мире политики, так и в бизнесе. Действуя за кулисами, а мотором здесь стали советские спецслужбы, коммунисты вернулись во власть. Можно сказать, что сейчас мы находимся в фазе реставрации советского режима. Что-то в стиле возврата Бурбонов после небольшого наполеоновского периода.

П.З: Но ведь гербом этого государства стал двуглавый орел, а флагом – трехцветное знамя…

В.Б.: … а гимном – старый советский гимн, написанный Сергеем Михалковым для Сталина. В армии же до сих пор используют красное знамя, а на хвостах военных самолетов рисуют красные звезды. О том, с какой исторической шизофренией мы имеем дело в России, лучше всего свидетельствует казус Петербурга. Города, которому возвращено его настоящее имя, но который до сих пор является центром… Ленинградской области. Когда Путин открывал памятник шефу КГБ Юрию Андропову, то сказал, что советские органы безопасности «всегда защищали интересы народа». А значит и в 1937, когда уничтожили несколько миллионов его представителей…

П.З.: Как же можно соединить в себе две противоположные традиции – российскую и советскую?

В.Б.: Такой эксперимент вполне последовательно уже проводил Иосиф Сталин. Когда в 1941 году началась война с Германией, советские солдаты в массовом порядке переходили на сторону врага, сдавались немцам целыми дивизиями. В сумме несколько миллионов людей. И это было сознательным политическим решением. Эти люди не идентифицировали себя с коммунистическим режимом и с Советским Союзом. Скорее наоборот – они ненавидели его от всего сердца и желали его уничтожения. Они не собирались защищать колхозы и ГУЛАГ. Государство, которое обрушивало на них столь страшные несчастья…

П.З.: Так вы считаете, что если бы Гитлер лучше относился бы к русским, то он выиграл бы войну на Востоке?

В.Б.: Он был ослеплен своей идеологией, считал славян недочеловеками и не использовал антисоветского настроя русских и других народов, угнетенных Советами. И это его погубило. Гитлер немногим отличался от коммунистов, был догматиком и фанатиком. Вернемся, однако, к Сталину: он быстро сориентировался, что если будет сражаться только под знаменем коммунизма, то проиграет эту войну. Чтобы спастись, он решил тогда воззвать к русскому патриотическому чувству. В известной речи он обратился к народу со словами «братья и сестры», а не товарищи. Он попросил о помощи русских, которых столько лет терроризировал и угнетал. Открыл церкви, ввел министерства вместо комиссариатов, а также вернул офицерские звания и погоны. А ведь ранее само слово офицер было проклятым! И раз уж старый грузинский большевик смог в 40-х годах разыгрывать роль русского патриота, то почему сегодня этого не могут делать бывшие агенты КГБ?

П.З.: История повторяется?

В.Б.: Это всё та же игра. Раз уж представился случай, расскажу вам об одной интересной истории, связанной с советскими спецслужбами и русским национализмом. В начале 90-х годов КГБ основало, а потом пестовало и направляло наиболее крайние и шовинистические организации русских националистов. Речь шла о том, чтобы представить «мерзкое лицо русского народа», злых инстинктов, которые должны были в нем спать. Зачем? Таким образом хотели напугать либеральных интеллектуалов. «Если вы зайдете слишком далеко в своей борьбе с советским наследием, если не пойдете с нами на компромисс, то в России к власти придет фашизм».

П.З.: А как российское общество реагирует на странную историческую политику режима?

В.Б.: Люди дезориентированы. Достаточно заглянуть в новую энциклопедию. Героями русского народа там признаются личности, которые никоим образом не смогли бы поладить друг с другом. С одной стороны белые генералы Деникин, Врангель или Колчак, а с другой - Ленин, Сталин, Берия или Хрущев. А ведь они – смертельные враги, которые представляли собою противоположные лагеря. С одной стороны – русские, а с другой – ненавидящие русских большевики. Ситуация как у Кафки. Недавно режим где-то нашел останки какого-то белого генерала, привез их в Россию и захоронил с почестями и во время этой церемонии играл советский гимн. Я поражен, что этот человек не выскочил из гроба, когда услышал это!

П.З.: Представим себе, что мы поместили Путина и его коллег в машину времени и перенесли их в 1919 год. На чьей стороне они бы сражались? Белых или красных?

В.Б.: Конечно, на стороне красных! Эти люди вышли из советских спецслужб. И нет никаких сомнений в том, чью сторону бы они приняли во время Гражданской войны. Ведь это благодаря победе красных они смогли выстроить свои позиции и достигнуть сегодняшнего влияния. Собственно, дядя Путина работал в ЧК, а отец в НКВД. Это чекистский клан, который несколько десятилетий боролся с русским патриотизмом.

П.З.: Почему Кремль ведет столь странную игру по отношению к Катынскому преступлению?

В.Б.: Потому что в начале 90-х российские политики были настолько глупы, что объявили сегодняшнюю Россию законной наследницей Советского Союза. Они так поступили, потому что это давало им некоторые выгоды. Переняли от Советов место в Совете безопасности ООН, не были вынуждены ратифицировать все международные договора и тому подобное. Однако таким образом они унаследовали от Советов и долги. А именно те репарации, которые они обязаны выплатить Польше, Афганистану, прибалтийским странам и всем тем странам, которым Советами был нанесен ущерб. Такой сценарий был бы для Кремля кошмаром и, собственно, поэтому он возвращается к сталинской лжи о том, что в Катыни убивали немцы. Режим боится исков со стороны семей убитых офицеров. Опасается прецедента, который бы открыл ящик Пандоры.

П.З.: Но Катынское дело вписывается в широкий контекст враждебной политики России по отношению к Польше.

В.Б.: Они хотят вас напугать и, к сожалению, им это вполне удается. Я весьма критически оцениваю политику вашего нынешнего правительства Дональда Туска. Невзирая на все неприятные, провокационные жесты со стороны Кремля, Туск все время твердит об «улучшении отношений», «необходимости компромисса», «снижения температуры споров» и тому подобном. Я не специалист в языке дипломатии, но вижу, что кто-то здесь ведет неравную игру. Россия все более становится похожа на Советский Союз, хочет вернуть его сферу влияния и является открытым врагом Польши, которая ничем не провинилась. Вот недавно Кремль имитировал ядерную атаку на вашу страну! Это невиданно! И, несмотря на это, ваш премьер-министр всё время улыбается и говорит об «улучшении отношений с российским партнером». Это большая ошибка!

П.З.: А как должна реагировать Польша?

В.Б.: Говорить на языке, понятном для этого «партнера». То есть на языке силы. С нынешним российским режимом нужно говорить твердо и решительно. Туск же делает ту же ошибку, что и Запад, который не понимает, с кем имеет дело. Это люди из КГБ! Их психика и способ мышления диаметрально противоположны тем, что есть у нормальных людей. Если ты хочешь с ними придти к компромиссу, то они расценивают это как твою слабость. Считают, что ты поддаешься их давлению, а значит их тактика правильная. Что надо сделать – это еще более усилить давление. Ведь нормальным способом действия КГБ является шантаж.

П.З.: Вы вспомнили об очередных российских войсковых учениях, направленных против Польши. Должны ли мы опасаться России?

В.Б.: Нет. Хотя сегодня вы и окажетесь под сильнейшим давлением с ее стороны. Когда вы были преданы Соединенными Штатами, которые отказались от плана размещения противоракетного щита на вашей территории, Кремль решил, что вы «ранены». Он почувствовал кровь и, наверное, будет теперь «закручивать гайки». Однако всё это лишь игра. Россия в обозримом будущем не нападет на Польшу, потому что ей нечем. Дисциплины в российской армии нет, вооружение находится в плачевном состоянии. Эта армия дегенерирует и разваливается. Собственно, это уже не армия, а орда мародеров. Вы, конечно, видели снимки оборванных российских солдат в теннисках, которые завоевывали Грузию в 2008 году. Того, что хватило на небольшое государство, не хватит на Польшу.

П.З.: Наша армия тоже не восхищает.

В.Б.: Недавно я то же самое объяснял украинцам. Выступал по их телевидению, где меня спросили, будет ли Украина «следующей». Я им сказал, чтобы они не боялись. Если бы российская армия вступила в Украину, то она тут же разбежалась бы по городкам и деревушкам и начала в массовом порядке пить водку. Украина ведь славится производством своей горилки. Вот благодаря ей уже через несколько минут после пересечения границы российская армия бы исчезла. Генералы не смогли бы найти ни одного солдата, чтобы отдавать ему приказы. Вы смеетесь, а ведь я говорю серьезно. Вам нечего бояться.

П.З.: А что с Россией? Предвидите ли вы возможность уничтожения сегодняшнего режима?

В.Б.: Ситуация очень нестабильна. То, что еще держит это государство, это высокие цены на нефть и газ. Когда же эти цены неожиданно пойдут вниз – а это должно когда-нибудь произойти – вся система развалится и подвергнется дезинтеграции. Повторится сценарий 1991 года. Или наступит очередная стадия распада территориального колосса, каким был Советский Союз. На этот раз он, правда, разделится не по этническому принципу, как это было в 1991 году. Теперь не будут отсоединяться советские республики. На этот раз разделится сама Россия.

П.З.: Каким образом?

В.Б.: Большинство иностранцев не знают, какую роль в России играют регионы и враждебность между ними. Москва никогда не была особо популярной. Это город, который всегда считался городом диктаторов, который как полип высасывает из России живительные соки. Попробуйте отъехать от Москвы километров на 200, и вы увидите, как много людей ее ненавидят. Думаю, что первой на линию огня выйдет Сибирь, которая всё сильнее тяготеет к Дальнему Востоку и где очень сильны сепаратистские настроения. Потом придет очередь российскому северу: Карелия, Архангельск и, конечно, Петербург, у которого очень сильны собственные амбиции и который ненавидит Москву. Когда-то единство России удерживал царь, затем советский террор, а сегодня – газ. Когда этот газ улетучится, Россия сможет распасться.

Перевел с польского Владимир Глинский специально для СМИ2. | smi2.ru

Оригинал интервью: http://www.rp.pl/artykul/29,392884_Bukowski__Rosja_nie_wygralaby_wojny_z_Polska_.htm

Od Nového roku nebude trestné držení 15 gramů marihuany

Praha - Vláda dnes rozhodla o limitech pro držení drog, trestným činem nebude držení méně než 1,5 gramu heroinu, jednoho gramu kokainu a dvou gramů pervitinu. Marihuany budou moct lidé po Novém roce u sebe mít až 15 gramů.

Návrh podle ministryně spravedlnosti Daniely Kovářové vychází ze současné soudní praxe.

Kovářová ČTK řekla, že minulý týden se sešli předkladatelé návrhu s experty a shodli se na tom, že limity používané v současné soudní praxi jsou akceptovatelné. Původní návrh počítal pro tvrdé drogy s hranicí dvou gramů. "Vláda tak nakonec rozhodla, že zachová současnou soudní praxi a přenesla ji do tabulky," uvedla Kovářová.

Vláda dnes rozhodla o limitech pro držení drog. Nebude trestné například držení marihuany do 15 gramů. Návrh podle ministryně spravedlnosti Daniely Kovářové vychází ze současné soudní praxe: Audio: Ministryně spravedlnosti Daniela Kovářová vysvětluje nová pravidla pro postihování držení drog.

Ministryně dnes dostala za úkol spolu s ministrem vnitra Martinem Pecinou s odstupem doby fungování nových pravidel zhodnotit.

Už před týdnem vláda rozhodla, které rostliny a houby se budou považovat za omamné. Patří mezi ně například konopí, kokainovník, kaktusy obsahující meskalin nebo lysohlávky. Lidé budou moct pěstovat nanejvýš pět takových rostlin. Držet budou moct až 40 hub s halucinogenními účinky. V takovém případě spáchají pouze přestupek. Po zveřejnění nařízení se proti ozvali pěstitelé kaktusů, některé z těchto rostlin totiž obsahují meskalin. Kovářová je dnes ujistila, že stíháni nebudou.

"Už dnes je pěstování rostliny obsahujících meskalin za shledání zákonných podmínek trestným činem, takže trestní zákoník v tom nepřináší žádnou novinku," uvedla Kovářová. Dodala, že vládní nařízení nemá dopadat na pěstitele kaktusů, protože pěstování kaktusů k vědeckým a botanickým účelům nepoškozuje zájmy chráněné trestním zákoníkem. Botanik nebo kaktusář může také podle ní požádat ministerstvo zdravotnictví o povolení k pěstování těchto kaktusů.

Ministryně spravedlnosti Daniela Kovářová dnes ujistila, že nová pravidla pro postihování držení drog nedopadnou na sběratele kaktusů: Audio: Ministryně spravedlnosti Daniela Kovářová ujistila, že nová pravidla pro postihování držení drog nedopadnou na sběratele kaktusů.

Vládní nařízení mají upřesnit nový trestní zákoník, který bude účinný od 1. ledna. Samostatným paragrafem upravuje pěstování konopí nebo lysohlávek. Za pěstování většího množství konopí bude hrozit až šest měsíců vězení, v případě halucinogenních hub až roční trest. Sazby se s větším rozsahem zvyšují. Pokud lidé spáchají přestupek vztahující se k pěstování omamných rostlin, mohou dostat až patnáctitisícovou pokutu.

Zákoník rozlišuje například přechovávání marihuany a hašiše pro vlastní potřebu, za které bude hrozit až rok vězení, od držení ostatních drog, za které bude možné udělit až dvouletý trest.

Tolerované množství drogy je zatím dáno jen interními policejními tabulkami, které jsou však pouze orientační. Nikdo tak pořádně neví, kolik vlastně je "větší než malé množství drogy" dané trestním zákoníkem.

Podle návrhu ministerstva spravedlnosti bude u extáze povolená hranice, do níž nebude její přechovávání kriminálním činem, čtyři tablety nebo kapsle. Hašiše budou moci lidé mít u sebe až pět gramů, držení LSD bude trestné u pěti papírků, tablet, želatinových kapslí nebo krystalů. Vládní nařízení určuje také dávku psychotropní látky, kterou musí droga obsahovat, aby ji za ni bylo možné považovat.


Nařízení vlády týkající se držení drog:

typ drogy mezinárodní nechráněný název v češtině množství větší než malé
pervitin metamfetamin více než 2 gramy
heroin heroin více než 1,5 gramu
kokain kokain více než 1 gram
amfetamin amfetamin více než 2 gramy
extáze liší se dle druhu více než 4 tablety či kapsle nebo více než 0,4 gramu práškové či krystalické substance
marihuana konopí více než 15 gramů sušiny
hašiš pryskyřice z konopí více než 5 gramů
lysohlávky a další halucinogenní houby psilocin, psilocybin více než 40 plodnic houby
LSD LSD pět papírků, tablet, želatinových kapslí nebo krystalů impregnovaných účinnou látkou


Zdroj: ministerstvo spravedlnosti

Autor: ČTK
ctk.cz

У Києві відкриється музей сучасного образотворчого мистецтва України у новому форматі

17 грудня у Києві (вул. Глибочицька, 17) відбудеться урочисте відкриття у новому форматі першого у нашій державі приватного Музею сучасного образотворчого мистецтва України.

Понад 4500 тисяч унікальних експонатів переїхали до власного приміщення площею близько 3,5 тис. квадратних метрів. До вашої уваги - твори 500 українських майстрів, які представляють усі художні течії, напрями і мистецькі школи, що діяли в Україні в минулому та початку нинішнього століття.

Музейна колекція є однією з найбільших збірок українського живопису, графіки, скульптури та декоративно-ужиткового мистецтва ХХ–ХХІ століть. Культурно-мистецька цінність цих творів, які збиралися протягом 20 років, є незаперечною і дає усі підстави стати національною гордістю України.

Серед численних робіт – твори таких класиків українського мистецтва, як В.Бернадський, Є.Волобуєв, М.Глущенко, С.Григор’єв, М.Дерегус, А.Ерделі, Ф.Захаров, К.Звіринський, І.Кавалерідзе, О.Новаківський, І.Плещинський, Р.Сельський, П.Столяренко, І.Труш, В.Хмелько, Тетяна та Олена Яблонські та багато інших.

У рамках події також відбудеться презентація зали української ікони кін.XVII-сер.XIX століття. На урочистому відкритті гості зможуть побачити перформанс молодого одеського митця Олександра Мілова у стилі street art.

Музей є меценатським і некомерційним проектом. Його цілі – пошук, збирання та збереження творів українських митців, котрі були розпорошені по різних регіонах, вивезені за кордон, осіли у приватних колекціях або з інших причин недоступні і маловідомі широкому загалу.

Музей розташовано на Подолі, у триповерховому будинку. На першому поверсі, у межах започаткованого раніше проекту «Мистецька мапа України», будуть представлені роботи одеських художників ХХ – початку ХХІ століття. На другому і третьому поверхах розташована постійно діюча експозиція з власного фонду музею, що змінюватиметься кожні два роки.

У найближчих планах музею – відкриття унікального музею українського каменя та дитячої кімнати від благодійного фонду Астрід Ліндгрен, експонування тимчасової виставки харківських художників, продовження персональних виставок відомих та молодих українських митців, а також організація пересувних виставок за кордоном.

Запрошуємо журналістів 17 грудня першими побачити музей.

У день відкриття дозволено здійснювати професійну відео- та фотозйомку.

Програма для журналістів:

17:45 – акредитація;
18:00 – прес-тур експозиційними залами: огляд колекції та ознайомча екскурсія;
18:30 – прес-брифінг з фундатором музею Сергієм Цюпком і директором музею Михайлом Шевченком;
19:00–21:00 – участь в урочистому відкритті музею, фуршет.

Вхід для журналістів – за акредитацією, яку можна оформити до 18:00 16 грудня за телефонами: 219-04-50 (51), 050-517-00-77.

unian.net

El País: Украина раскрывает тайны СССР

Служба безопасности Украины открыла архивы советской эпохи для всех желающих: с электронными версиями документов можно ознакомиться в 26 центрах в разных городах страны, сообщает El País.

Как подчеркнул директор архива СБУ Владимир Вятрович, "Украина превращается в Мекку для специалистов по СССР, приезжающих работать сюда ввиду того, что архивы в России закрываются или становятся все менее доступными".

В открытом доступе - десятки тысяч отсканированных документов за период с 1919 по 1991 год, рассказывающих об установлении советской власти, Голодоморе, Второй мировой войне и репрессивной системе; здесь же представлены документы организаций, с которыми боролись органы госбезопасности. По словам Вятровича, предстоит рассекретить еще 800 тыс. томов из архивов СБУ, а также документы МВД и разведывательного управления. СБУ создала рабочую группу, сотрудничающую с историками, помогающими определить приоритетные для общества темы. Так, 90% документов, посвященных Голодомору, уже рассекречены, отметил Вятрович. Больше всего пробелов - в архивах последних лет существования СССР. Директор архива объясняет это тем, что КГБ в 1990 году дал приказ уничтожить архивы, и чиновники начали с тех документов, которые касались лично их и их агентов.

Архив СБУ сотрудничает с аналогичными учреждениями Польши, Чехии и Литвы. Что касается взаимодействия с архивами ФСБ, то оно весьма ограничено и "доходит до смешного", признает Вятрович. "Мы рассекречиваем документы по той или иной теме, и тут же, как будто в ответ, русские рассекречивают другие документы, где утверждается противоположное", - сказал он в беседе с корреспондентом Пилар Бонет. В ходе работы были рассекречены документы об "операциях, проведенных советскими органами с целью скомпрометировать активистов украинского национального движения и представить их пособниками нацистов, антисемитами или отрицательными героями", признал Вятрович, подчеркнув, что Украина продолжает разоблачать сталинский режим, тогда как Россия, в 1990-е осуждавшая тоталитаризм и возглавлявшая процесс рассекречивания советских архивов, сейчас сделала шаг назад. Вятрович также высказал мнение, что часть архивов была вывезена с территории Украины в 1990-1991 годах и, возможно, находится в России.

ИноПресса | glavnoe.ua

LUSTRATION or, Ukraine under KGB Control

Investigative Paper on the Probable Presence of KGB Agents and High-Ranking Communists and Komsomol Members of the Former USSR among Independent Ukraine’s State Officials.

Finally we have English translation. In few weeks I'll be in Prague and Berlin to promote it. Let's connect, also please share it between people, journalists, analysts.

http://www.box.net/shared/l7yz6xbabe
http://www.scribd.com/doc/24044731/LUSTRATION-or-Ukraine-under-KGB-Control


Regards,

Boris Chykulay

KYIV: +380 977 977 300
PRAGUE: +420 603 347 626

SKYPE: ok1wua
E-MAIL: boris.chykulay@gmail.com

Vláda: Beztrestné bude pěstování pěti rostlin konopí

Praha - Vláda dnes rozhodla, které rostliny a houby se budou považovat za omamné. Patří mezi ně například konopí, kokainovník, kaktusy obsahující meskalin nebo lysohlávky. Lidé budou moci pěstovat nanejvýš pět takových rostlin.

Držet budou moci až 40 hub s halucinogenními účinky. V takovém případě spáchají pouze přestupek. Kabinet měl také jednat o drogách v držení a jejich povoleném množství. Návrh odložil, zabývat se jím bude za dva týdny.

"Vrátíme se k tomu na poslední letošní schůzi 21. prosince," řekl novinářům premiér Jan Fischer s tím, že materiál vyžaduje podrobnou debatu. Vláda totiž na sebe vezme nařízením velmi výraznou odpovědnost za rozhodnutí o "vražedných látkách", vysvětlil. Ministryně spravedlnosti Daniela Kovářová doplnila, že velká debata se vztahovala zejména k pervitinu, kokainu, heroinu a morfinu, u kterých ministerský návrh počítá s dvěma gramy povoleného množství.

Vládní nařízení mají upřesnit nový trestní zákoník, který bude účinný od 1. ledna. Samostatným paragrafem upravuje pěstování konopí nebo lysohlávek. Za pěstování většího množství konopí bude hrozit až šest měsíců vězení, v případě halucinogenních hub až roční trest. Sazby se s větším rozsahem zvyšují. Pokud lidé spáchají přestupek vztahující se k pěstování omamných rostlin, mohou dostat až patnáctitisícovou pokutu.

Vláda dnes také schválila nařízení upravující používání anabolik, za trestné bude u vybraných látek považováno, když jich bude člověk u sebe mít víc než jedno balení nebo injekci.

Kabinet přijal také výčet lidských i zvířecích nemocí, které bude trestní zákoník považovat za nakažlivé. Jsou mezi nimi například salmonelóza, cholera, mor, tuberkulóza u lidí, kulhavka a vzteklina u zvířat.

Zákoník rozlišuje například přechovávání marihuany a hašiše pro vlastní potřebu, za které bude hrozit až rok vězení, od držení ostatních drog, za které bude možné udělit až dvouletý trest.

Podle návrhu ministerstva spravedlnosti, který dnes vláda neschválila, má být od Nového roku trestné držení více než 15 gramů sušené marihuany nebo více než dvou gramů pervitinu, kokainu a heroinu.

Tolerované množství drogy je zatím dáno jen interními policejními tabulkami, které jsou však pouze orientační. Nikdo tak pořádně neví, kolik vlastně je "větší než malé množství drogy" dané trestním zákoníkem.

Pokud vláda za čtrnáct dní přijme nynější návrh ministerstva beze změn, u extáze bude povolená hranice, do níž nebude její přechovávání kriminálním činem, čtyři tablety nebo kapsle. Hašiše budou moci lidé mít u sebe až pět gramů, držení LSD bude trestné u pěti papírků, tablet, želatinových kapslí nebo krystalů. Vládní nařízení určuje také dávku psychotropní látky, kterou musí droga obsahovat, aby ji za ni bylo možné považovat.

Vedoucí Národního monitorovacího střediska pro drogy a drogové závislosti Viktor Mravčík kroky vlády k zpřesnění formulace zákona přivítal. "Je to určitě dobře pro orgány činné v trestním řízení, protože mají nějaké obecně závazné parametry, podle kterých mají postupovat. A je to určitě dobré i pro uživatele, protože množství jsou daná a je jasné, v jakém množství je to (držení drogy) trestný čin a do jakého množství je to přestupek," řekl ČTK. Dosud se podle něj stávalo, že co jeden soud považoval za množství malé, druhý soud mohl považovat za množství větší než malé a mohl toho člověka odsoudit za trestný čin.

ceskenoviny.cz

Czech Govt Allows 5 Cannabis Plants For Personal Use From 2010

The interim Czech government, led by chief statistician-turned-Prime Minister Jan Fischer, Monday took another step towards making casual marijuana smoking a worry-free affair.

Fischer’s cabinet defined what constitutes “small amounts” of cannabis for personal use, clarifying the country’s new penal code that from next year decriminalizes cultivation and possession of the plant by individuals.

As of Jan. 1 ordinary Czechs can grow up to five marijuana plants or have several marijuana cigarettes in their pockets without fear of criminal prosecution. Previously what constituted a small amount was not specified and the police and courts loosely interpreted the penal code case by case, often resulting in incarceration of home growers.

The government’s approval of a table specifying what amounts of drugs are permissible is a vital part of the country’s new penal code that was last year approved by both houses of parliament and in January of this year was signed into law by President Vaclav Klaus. Without the just-approved table of amounts that will be used by Czech police, the January decriminalization of the drug would be difficult to judge by courts and investigators.

The plant still remains illegal, however, though from the new year possession of five or less plants is merely a misdemeanour, and fines for possession will be on par with penalties for parking violations.

The Czech decision is in sync with the country’s liberal, Dutch-like social attitudes and laissez-faire approach to civil liberties.

There is also an interesting lifestyle footnote: Czechs are Europe’s biggest drinkers of hops-infused beer and are also the continent’s leaders in smoking pot.

Czechs consume 320 pints of the golden brew per person annually. Also 22% of Czechs between the age of 16 and 34 smoke cannabis at least once a year, according to a recent report by the European Monitoring Centre for Drugs and Drug Addiction.

There may be a botanical reason behind the Czech enthusiasm for the vices.

Hops, a thumb-sized, bulbous, leafy green flower which is used to give beer its bitter taste, and the similarly shaped, sized and colored cannabis flower are the two sole members of the Cannabaceae family of plants.

Czech decriminalization of small amounts of cannabis possession does not, however provide greater clarity to the country’s policy on medical marijuana, an issue which is gaining momentum both in Europe, in North America and elsewhere around the globe.

“Konopi Je Lek”, a Czech non-profit organization promoting medical marijuana recently co-founded the country’s first marijuana dispensary in Prague despite there being no medical marijuana laws on the country’s books.

The grand opening of the dispensary on Sept. 28 (The Day of Czech Statehood and the holiday of the country’s patron Saint Vaclav, or Wenceslas), was attended by Prague’s Mayor Dr. Pavel Bem, who is also a physician and proponent of sensible use of the herb.

However since the dispensary opened, Prague police have raided it, hauling away the cannabis meant for patients, and the dispensary is now looking for growers to help restock its supply.

Some Czech courts in some cases make exemptions to current law to allow for medical use and cultivation of cannabis, sparking legal battles.

The murky state of medical marijuana in the Czech Republic is akin to the legal limbo of the plant’s medicinal uses elsewhere in Europe.

Copyright 2008 Dow Jones & Company, Inc. All Rights Reserved | blogs.wsj.com

Čeští vědci objevili způsob, jak zastavit AIDS

Česká věda slaví úspěch. Výzkumný tým tří ústavů Akademie věd ve spolupráci s Vysokou školou chemicko-technologickou v Praze a univerzitou v Heidelbergu vytvořily unikátní sloučeninu, která zamezuje množení viru HIV.

Přestože vývoj léku, který by v těle nemocného zastavil rozvoj nemoci, je otázkou příštích let, přináší objev výrazný pokrok v celosvětovém boji proti AIDS.

Sloučenina boru, vodíku, uhlíku a kobaltu nabourává modro-zelenou bílkovinu viru HIV, díky níž se virus může množit.

"Máme v ruce sloučeninu, která má potenciál stát se lékem proti AIDS," potvrdila Novinkám vedoucí vědeckého týmu Pavlína Řezáčová z Ústavu organické chemie a biochemie a Ústavu molekulární genetiky AV ČR.

Léky, které dokáží zamezit množení HIV v těle nositele, sice existují již dnes, virus se ale umí těmto lékům přizpůsobit a po čase se stane vůči nim odolný. Zmutovaný virus se pak dále šíří, napadá bílé krvinky, a ničí tak imunitu nositele. Nemoc AIDS se dále rozvíjí.

Sloučenina blokuje i zmutované viry

Čeští vědci vyrukovali s neobvyklou sloučeninu boru, vodíku, uhlíku a kobaltu, která dokáže blokovat bílkovinu zodpovědnou za množení viru, a to zcela odlišným způsobem než dosud známé léky. Díky těmto sloučeninám, které připravil tým Bohumíra Grünera v Ústavu anorganické chemie AV ČR, se nemůže vytvořit dostatek virů na to, aby mohly bílé krvinky likvidovat. Nejdůležitější ale je, že látka blokuje bílkovinu i u zmutovaných rezistentních virů.

"Rezistence vzniká, když pacient nebere léky pravidelně, a virus HIV v něm má možnost se množit a mutovat. Příští generace viru už neodpovídá na užívané léky. Naše sloučeniny jsme testovali i na bílkovinách pacientů, u kterých se vyvinula tato rezistence," vysvětlila Řezáčová.

Podle ní lze říci už dnes, byť je výzkum na samotném počátku, že by látka mohla být účinná proti všem statisícům rezistentních virů, které se v současnosti v populaci šíří.

"Bohužel nevíme, jestli se nedokáže virus přizpůsobit i této látce. Co víme, je, že působí proti rezistentům, které dnes existují. Nemůžeme však vyloučit, že se proti nim nevyvine rezistence v budoucnosti. Vzhledem k tomu, že se tato látka váže zcela jiným mechanismem než všechny doposud známé, předpokládáme, že by rezistenci způsobovat nemusela," doplnila vědkyně.

Lék je potřeba teprve vyvinout a vyzkoušet

Vysvětlila také, že jedním unikátem nové látky je právě to, jak se váže na virovou bílkovinu, tím druhým je originální chemická struktura. Látky jsou sloučeniny boru, uhlíku, vodíku a kobaltu, nejde tedy o organickou sloučeninu.

Jestli lidstvo díky výzkumu českých vědců dospěje k léku proti zákeřné chorobě, ovšem ukáží až další výzkumy a klinické testy. Zatím nejsou známy vedlejší účinky sloučeniny ani další podrobnosti.

Akademie věd nyní zřejmě nabídne svůj projekt některé z farmaceutických firem, které by mohly mít zájem na dalším vývoji. Ten ale může trvat další desítky let, upozornila Řezáčová.

Jiří Mach, Novinky | idnes.cz

Někdejší důstojník StB vydíral diplomaty, pak udělal kariéru v BIS

Dvacet let po sametové revoluci pracuje v tajné službě BIS na významném postu šéfa týmu "speciálních projektů" důstojník komunistické policie – Státní bezpečnosti.

Vladimír Paleček byl u StB před listopadem 1989 celých 14 let. Začátkem roku 1990 dostal z nepochopitelných důvodů výjimku a mohl sloužit dál v nově vznikající demokratické tajné službě. A to přesto, že měl za sebou těsnou spolupráci se sovětskou KGB.

V roce 1988 zinscenovala StB pod vedením Vladimíra Palečka akci, při které nalákala portugalského vicekonzula Carlose Mirandu k obchodu s pašovaným zbožím.

V roce 1988 zinscenovala StB pod vedením Vladimíra Palečka akci, při které nalákala portugalského vicekonzula Carlose Mirandu k obchodu s pašovaným zbožím.

Dnes má neomezené možnosti. Jeho tým používá nejmodernější techniku na odposlechy a sledování. O Palečkově angažmá u BIS informovala MF DNES poprvé už v roce 2005. Jenže to se ještě nevědělo, že Paleček to dotáhne v BIS tak vysoko.

Navíc nebyly známy přesné informace o jeho práci u StB. Nyní MF DNES tento přehled získala, protože je možné si takové informace vyžádat v archivu bezpečnostních složek ministerstva vnitra.

Z dokumentů vyplývá, že Paleček byl specialistou na získávání kompromitujících materiálů na západní diplomaty, kteří působili na ambasádách v tehdejším Československu. Paleček vymýšlel, jak je přinutit ke spolupráci.

Nejčastější metodou jeho práce bylo připravit akci, při níž dohodil diplomatovi prostitutku – tajnou spolupracovnici StB – a milostný akt nahrál na skrytou kameru. Pak diplomata vydíral. To se stalo třeba v případě vicekonzula a šifranta portugalské ambasády Joao Carlose Mirandy.

"Miranda požadoval po našem spolupracovníkovi, zda by mu nemohl opatřit nějakou přítelkyni. Této skutečnosti bylo využito. Mirandovi byla vystavena naše spolupracovnice Linda, se kterou měl jmenovaný intimní styk dne 15. 4. 1986 v konspiračním bytě," liboval si Paleček v hlášení v roce 1988.

Vše si nahrál a získal tak, jak doslova napsal v hlášení, "morálně kompromitující materiál". Tajná služba si s případem hlavu neláme. V roce 2005 oznámila, že práci exdůstojníků StB u BIS "umožnila legislativa". A včera uvedla: "BIS se k tomuto tématu už nebude vyjadřovat."

idnes.cz

Українка оскаржує відмову у візі в Конституційному суді Чехії

«Українка Софія Качур хоче змінити наші закони», – написала днями чеська газета Hospodářskě Noviny. Як передає кореспондент «Німецької хвилі» з Праги, вона не погоджується з відмовою у чеській візі.

Поїде на заробітки до Чехії тридцятишестирічна Софія Качур чи ні, залежало від дрібниці. Заповнюючи заяву на видавання візи, вона схибила, що й стало причиною відмови. Направити хибу працівники львівського консульства їй не дозволили. Рішення консульських урядників потвердила іноземна поліція, яка має у візовій процедурі останнє слово. На запитання газети Hospodářskě Noviny поліція відповіла, що інцидент було перевірено, і що жодних порушень не виявлено.

Софія Качур втратила будь-який шанс на роботу в Чехії, бо чеське законодавство не вможливлює в таких випадках апеляції. На відміну, наприклад, від законодавства австрійського, німецького, французького, шведського чи фінського.

Адвокат позивачки Ян Копржіва сказав спеціально для слухачів «Німецької хвилі», що позов є безпрецедентний, але кожен (іноземець у тому числі) має право оскаржити в Конституційному суді те рішення, що його ухвалено на підставі закону, який заходить у протиріччя з чеською Конституцією та міжнародними обов’язками Чеської республіки. На думку адвоката, розгляд справи Софії Качур може тривати рік-два, а чим скінчиться процес – сказати важко з огляду на відсутність прецедентів.

Автор: Микола Шатилов | dw-world.de

Суперкомп’ютер для екологів

Вага – 35 тонн, 56 рук-роботів, а пам’яті – як на 13 мільйонах DVD. Мова не про якесь чудовисько, а про новий супер-комп’ютер у Німецькому обчислювальному центрі з досліджень клімату. Його саме презентували в Гамбурзі.

Презентація нового суперкомпютера для німецьких екологів відбулася не дарма у той час, коли в Копенгагені проходить міжнародна конференція з проблеми зміни клімату.

Один з 40 найпотужніших комп’ютерів світу

Головне завдання комп’ютера під назвою «Bizzard» - якомога швидше й детальніше опрацьовувати велетенські обсяги інформації про стан клімату на планеті. Очікується, що він навіть зможе прогнозувати появу смерчів.

У результаті, з’являється можливість швидше й точніше прогнозувати, в який спосіб змінюватиметься клімат на Землі. Супер-комп’ютер опрацьовує інформацію зі швидкістю 158 терафлопів, тобто - трильйон обчислювальних операцій за секунду. Це в 20 тисяч разів швидше, ніж звичайний комп’ютер. Гамбурзька новинка є одним із 40 найпотужніших комп’ютерів світу.

Наступні звіти для ООН - на основі даних з Гамбурга

Йдеться, звісно не про один процесор, а про цілий складний комплекс обчислювальних машин, що розмістився в чотирьох довжелезних рядах і займає майже половину залу площею 400 квадратних метрів. Схожий комп’ютер є лише в США, повідомив Томас Людвіг, один з керівників Німецького обчислювального центру з досліджень клімату.

«Bizzard» коштував загалом 35 мільйонів євро. Разом з ним в дослідницькому центрі в Гамбурзі науковці працюють ще на двох потужних обчислювальних установках, одна з яких слугує уточненню моделей зміни клімату, а інша – унаочнює ці моделі. Очікується, що наступні доповіді для Комітету ООН з питань клімату базуватимуться на даних з Гамбурга.

Леся Юрченко/Володимир Медяний/dpa | dw-world.de

Парламент Австрії дозволив гомосексуальні шлюби

Сьогодні, 10 грудня, австрійська Національна рада ухвалила закон, що дозволяє шлюби між гомосексуалістами.

Як повідомляє місцеве радіо, міністр юстиції Австрії Клаудіа Бандіон-Ортнер назвала ухвалення цього документу "великим і історичним кроком" для Альпійської республіки.

Закон повинен набрати чинності 1 січня 2010 року. Він надає одностатевим парам деякі права, якими нині володіють гетеросексуальні пари. Зокрема, у разі втрати годувальника його пенсія виплачуватиметься його партнерові. Також передбачена виплата аліментів одному з подружжя у разі розлучення.

Зазначимо, що закон при цьому не дозволяє одностатевим парам усиновлю ва ти дітей.

Як повідомлялося, 22 жовтня Собор Шведської лютеранської церкви дозволив проводити обряд вінчання гомосексуальних пар, остаточно зрівнявши шлюби між чоловіком і жінкою і між партнерами однієї статі. Перед цим, 1 квітня, церковні шлюби між людьми однієї статі дозволив шведський парламент.

korespondent.net

США виділили на переозброєння Іраку 3 млрд доларів. 85% цих грошей дісталося Україні

Вашингтон забезпечив Київ уже другим великим замовленням: США виділили на переозброєння Іраку 3 млрд доларів. Як пише Дело, 85% цих грошей дісталося Україні.

Як пише газета, Вашингтон забезпечив Київ уже другим великим замовленням на постачання військової техніки до Іраку. Раніше київський завод Авіант отримав замовлення на постачання шести військово-транспортних літаків Ан-32 для військово-повітряних сил Іраку. Загальна сума угоди склала понад $ 80 млн.

А минулого тижня державна компанія, що займається експортом та імпортом продукції і послуг військового та спеціального призначення, - Укрспецекспорт, уклала контракт на виробництво танків для іракської армії. Загальна сума угоди - $ 2,4 млрд. За даними Дела, це найбільше замовлення на постачання військової техніки за всю історію України.

Експерти зазначають, що у виборі Іраком української військової техніки не останню роль відіграла позиція саме Вашингтона, оскільки він фактично, пише Дело, контролює політику, що проводиться владою цієї країни. До того ж постачання як танків, так і літаків фінансуватиметься за рахунок коштів, виділених урядом США в межах переозброєння армії Іраку. Усього США виділили на цю програму $ 3 млрд, з них $ 2,48 млрд дістанеться Україні.

Аналітики впевнені, що Вашингтон пішов на цей крок не випадково. "У понеділок у США були представники Міноборони України, які з Держдепартаментом США підписали меморандум. Даний документ свідчить про те, що Америка братиме участь у ліквідації українських ракетних комплексів Р-300 (Скад). Не відкидається, що ці дві події - постачання танків до Іраку і підписання меморандуму - взаємозалежні", - заявив військовий експерт Олександр Маначинський.

Як пише Дело, ракетний комплекс Скад створено наприкінці 1950-х, і він здатний нести ядерний заряд. У 1998 році всі комплекси, що є у Збройних сил України, було зведено в три ракетні бригади 1-ої ракетної дивізії. У кожній бригаді - близько 18 Скадів. За всі роки незалежності Р-300 були приводом тиску з боку Вашингтона.

Довгий час США фактично вимагали, щоб Україна порізала свої Скади, аргументуючи це приєднанням до міжнародного Режиму з контролю за ракетними технологіями (РКРТ) і домовленостям, що існують щодо ракет середньої та малої дальності (РСМД). Так, Україні, згідно з цими документами, заборонено мати ракети з радіусом дії понад 500 км.

Але насправді, пише газета, ні під один із цих договорів Р-300 не підпадав, бо даний ракетний комплекс може працювати тільки на відстані до 300 км. Проте цього тижня Вашингтону все-таки вдалося домогтися свого. Проект з утилізації Р-300 передбачається реалізувати до 2015 року.

"Таким чином Україна поставить крапку в питанні ліквідації на своїй території носіїв ядерної зброї і зброї масового знищення", - пояснив рішення тимчасово виконуючий обов'язки міністра оборони України Валерій Іващенко. Він також зазначив, що найближчим часом сторони визначать обсяг роботи та генерального підрядника. Фінансувати утилізацію Скадів будуть США.

Як повідомлялося, за словами кандидата в президенти України, екс-міністра оборони Анатолія Гриценка, Київ поставить Багдаду, зокрема, 420 бронетранспортерів БТР-4, шість літаків для комерційних вантажних перевезень Ан-32Б. Угода також передбачає ремонт і відправку до Іраку двох військових вертольотів Мі-8Т.

За оцінкою голови Центру досліджень армії конверсії та роззброєння України Сергія Згурця, угода стане найбільшою за всю історію України і зможе вивести країну до числа найбільших постачальників зброї у світі в цьому році.

korespondent.net

ЛЮСТРАЦІЇ: Сучасна Україна є "гідним" спадкоємцем УРСР в дискредитації українськості

Тарапунькізація культури

Давно те діялося. На зорі так званої незалежності згинуло ганебною смертю видавництво «Дніпро». Мабуть, єдиний осередок української культури, що забезпечував збереження національної ідентичності за моторошної совєтської доби, коли капелу бандуристів називали державною, бо люди там тільки «держали» бандури. Не стало видавництва, не стало вогнища національної культури, не стало школи перекладачів і редакторів – утрата, якої вже ніколи не надолужити.

Відтоді не відбулося ніякої деколонізації, не було визволення, навпаки, з милостивого благословення так званої української держави незмірно інтенсифікувалися процеси русифікації й денаціоналізації. З’явилося безліч російськомовних газет, поміж них і різноманітні «ведомості»: київські, чернігівські й т. ін. Як можна було дозволяти випуск газет із такими назвами в Україні? Ще Герцен у «Минулому й думах» писав із приводу виходу «відомостей» у кожному губернському місті: «Уряд привласнив собі монополію балаканини і тепер балакає без упину». Але головне навіть не це: в усіх російськомовних виданнях про Україну та українців говорили тільки в третій особі. Тобто людина, яка їх читала, несамохіть дистанціювалася від усього українського, опинялася на російському боці. Отак здійснювали – і здійснюють – відчуження українців від України. Найгеніальніше поставив діагноз цій ситуації поет, який кілька років був відсутній в Україні. На початку 1998-го Мойсей Фішбейн, з’я­вив­шись на «Сніданку з «1 + 1», на прохання стис­ло охарактеризувати ситуацію в Україні відповів, маючи видюще око поета, з математичною точністю: «Шалена деукраїнізація». Отак неупереджений митець охарактеризував результати діяльності «незалежної української держави». На цьому тлі аж ніяк не дивною була поява численних нібито гумористичних і часто «двомовних» телепередач («Шоу довгоносиків» та ін.) на кшталт совєтського дуету Штепселя й Тарапуньки: кремлівські маніпулятори суспільної свідомості та їхні місцеві лакеї почали інтенсивно насаджувати культуру безкультур’я, створювати образ тупого і неосвіченого хохла-сраколиза, примітивного селюка-салоїда, що не знає іншої мови, крім ганебного суржику. (Характерна річ: така практика поширена не тільки в Україні. Наприклад, у Вірменії теж є безліч телепередач, де представників народу, що має одну з найдавніших культур, зображують недоумками й дикунами.) Відбувались і відбуваються масована варваризація суспільства, створення плебсу, поз­­бав­­леного коріння та культури, люмпенізованого прошарку, що, усвідомивши свій «природжений ґандж» належності до українського етносу, не бачитиме ніяких духовних орієнтирів, окрім сяєва «високої» російської культури, яка зараз ллється з усіх телеекранів, бо – «завєтам Лєніна вєрни» – російські націоналісти не забувають його слів, що кіно для них – найважливіше з мистецтв. Ці московські «прєобразоватєлі природи» – національної – досягли своєї мети. Так, знайомлячись із Парижем, я навідався й до греко-католицької церкви на бульварі Сен-Жермен, під нею щонеділі збираються українські заробітчани. Більшого сорому за свою державу не відчував ніколи: я побачив юрбу дикунів, які дудлять пиво і жбурляють порожні бляшанки, плюються й спілкуються російськими матюками. Ось вони, культурні здобутки «української держави», наша візитна картка в Європі.

Не краща ситуація й тут. Культуру безкультур’я інтенсивно насаджує і значна частина сучасних українських письменників, які добачають свою «оригінальність» лише в калькуванні російського лихослів’я. На популярному телеканалі, що був колись піонером українізації, а тепер став флагманом русифікації, щонеділі транслюється передача «Я люблю русскую речь», щоправда, під іншою «кодовою» назвою. Ми бачимо, як «баришні», які й російської не знають до ладу, гидливо-здивовано силкуються вимовити кілька українських слів: за що їм кара така? Все українське – мова і персоналії – стає об’єктом глуму, аномалією, від якої мимоволі прагне дистанцію­ватися глядач. А «тубільці»-ведучі тільки поглиблюють пафос відстані, увиразнюють загальнодержавне лицемірство: у вправно та ефективно створеному за роки «незалежності» російськомовному середовищі заклики любити українську мову можуть бути тільки фальшю, засобом ще більшого відчуження від рідної мови та культури.

Аж ніяк не випадково в Україні популяризують уже й так відомого Гоголя. І так званий Гоголь-фест, і Сорочинський ярмарок стали мало не головними подіями тутешнього культурного життя. Чи не тому, що Гоголь ― яскравий приклад «тубільця», який зрікся рідного коріння і став стовпом чужої імперії? А може, тому, що заповітна мрія російських націоналістів – зробити так, щоб Україна й українці збереглися тільки на сторінках Гоголя?

Держава-колабораціоніст, держава, яка своїми діями й активною бездіяльністю плюндрує свою країну, нищить її культуру, готує плацдарм для чужого культурного, а зрештою, й територіального завоювання, – у чому полягає сенс її існування? Кому вона служить – своїм громадянам чи невситимому російському націоналізмові?

Таращук Петро | ut.net.ua

Дослідження: Самотність посилює розвиток раку

Самотність може спричинити більш інтенсивне поширення ракових пухлин в організмі і призводити до утворення більш небезпечних форм пухлин, встановили американські вчені.

Результати відповідного дослідження на щурах його автори публікують сьогодні в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

У своєму експерименті група вчених під керівництвом Марти Макклінток з Університету Чикаго використовувала сірих щурів, схожих з людиною не тільки в багатьох молекулярних процесах, що забезпечують роботу організму, але й проводять певний соціальний спосіб життя. Цей вид щурів володіє генетичною схильністю до розвитку раку.

Дослідники у ході роботи помістили щурів в групи по п'ять самок, або ж спостерігали за їх розвитком, поки вони жили в повній ізоляції від побратимів. Авторам статті вдалося показати, що ризик виникнення пухлин молочних залоз щурів, які живуть на самоті, зріс порівняно з тими, хто жив у групах, у 84 рази, при цьому збільшилася і злоякісність цих пухлин.

Спостереження за щурами показали, що життя на самоті порушує вироблення і чутливість організму тварин до деяких гормонів, а самі тварини виявляють ознаки хронічного занепокоєння й тривожної поведінки.

Саме хронічний стрес, спричинений самотністю, на думку вчених, і є головною причиною різко зростаючого ризику ракових захворювань щурів. Ця ж група вчених свого часу показала, що стресові умови, викликані іншими причинами, також провокують прискорений розвиток раку і передчасну смерть тварин.

Тепер вчені показали, що причиною такого стресу може бути соціальна відчуженість та ізоляція. Ці результати, на думку вчених, показують, що вплив відчуження від суспільства на здоров'я має бути додатково вивчений і для людей. Особливо це стосується людей, які страждають на розумові розлади, а тому часто опиняються на узбіччі соціального життя.

"Взаємозв'язок між оточенням, емоційним станом і здоров'ям викликає все більший інтерес у вчених, і наше дослідження як раз і показує, як соціальні взаємини можуть позначитися на фізичному здоров'ї", - сказав провідний автор дослідження Гретчен Ермес, співробітник відділення психіатрії при Єльському університеті.

"Ці ж результати можуть частково пояснити в середньому меншу тривалість життя людей з розумовими відхиленнями, слабо залучених до соціальних взаємин", - додав учений.

Нагадаємо, раніше спільне дослідження шведських і фінських учених показало, що проживання без партнера збільшує ризик захворювання на хворобу Альцгеймера.

korespondent.net

Швеція визначила, які продукти є менш шкідливими для клімату

Виробництво і транспортування продуктів харчування теж спричиняє викиди СО2. Швеція стала першою країною в Європі, яка запровадила маркування, що вказує на рівень викидів СО2, здійснених при виготовленні продукту.

Визначити, які продукти є більш або менш шкідливими для клімату, тобто з якими обсягами викидів СО2 вони пов'язані, тепер можна. Відповідне маркування складається з зеленого дерева і напису «СО2». Цю позначку можна побачити і на полицях супермаркетів, і в меню ресторанів. У перспективі на всіх упаковках має міститися інформація, скільки шкідливих викидів було здійснено у процесі виробництва, переробки та транспортування продукції, однак поки що конкретних цифр немає.

Кожен житель Швеції, котрий хоче обирати харчі, які є найкращими з точки зору захисту клімату, тепер може орієнтуватися на цей символ, пояснює Єва Айдерштром, активістка шведського союзу захисту природи:

«Зелена позначка, на якій зображене дерево і підпис СО2. Очевидно, що йдеться про клімат. Однак жодних інших пояснень, що це означає», - обурюється захисниця природи.

"Кліматична" етикетка

У майбутньому на позначках буде точно вказано, скільки викидів пов'язано з виробництвом конкретного товару, обіцяє Анна Ріхерт з компанії, що займається сертифікацією продукції „Svenskt sigill“:

„Наша кліматична етикетка гарантує клієнтам, що ми працюємо над покращенням усього ланцюга виробництва продуктів харчування. Йдеться не лише про пакування, а й про перевезення і переробку. Це контролює незалежна третя сторона. Ми знаємо, що покупці роблять свідомий вибір».

Свідомий вибір

Шведські науковці раніше вирахували, що в індустріально розвиненій країні, наприклад, у Швеції близько чверті всіх викидів СО2 припадають на виробництво і транспортування продуктів харчування. На думку вчених, завдяки простій зміні звичок можна досягти значного зменшення викидів. До цієї інформації багато шведських підприємств поставилися дуже серйозно.

«Ми знаємо, що повинні зменшити кількість споживання яловичини. А те м'ясо, яке ми їмо, має бути отримане екологічним шляхом. Перший крок у цьому напрямку – інформувати наших відвідувачів про те, що вони їдять. Тоді вони зможуть самі вирішувати, чи хочуть зробити свій внесок у захист клімату, чи ні. Можливо, вони оберуть продукти, виробництво яких пов'язане з меншими обсягами викидів СО2», - розповідає Пер Ларшанс з великої шведської мережі закладів швидкого харчування.

Автори: Агнес Бюріг,Наталя Неділько Редактор: Леся Юрченко | dw-world.de

Cizinka chce změnit české zákony, nedostala vízum

Rozhodování úřadů o udělení víza je nepředvídatelné. Ukrajinka proto žádá, aby úředníci podléhali kontrole. Dělnice z Ukrajiny chce změnit české zákony. Nelíbí se jí, s jakou libovůlí rozhodují úřady o vydávání víz. Dosavadní praxi proto napadla u Ústavního soudu. O práci šestatřicetileté Ukrajinky Sofiye Kachur v Česku rozhodla zdánlivá drobnost - před dvěma lety vyplnila nečitelně žádost o pracovní vízum. Chtěla svou chybu napravit, ale neuspěla. Konzulát v ukrajinském Lvově doporučil, aby byla rovnou odmítnuta. A cizinecká policie, která má při vydávání víz poslední slovo, jeho rozhodnutí potvrdila. "Tento postup byl prošetřen a nebyly v něm shledány žádné nedostatky," uvedla k tomu cizinecká policie. Šance Sofiye Kachur na uznání její žádosti v tu chvíli skončily. České zákony totiž nedávají žádnou možnost, jak se proti takovému rozhodnutí bránit. "Neexistuje soudní přezkum takového rozhodnutí. A to přesto, že vízum není vydáno jen kvůli drobné chybě," vysvětluje advokát Ukrajinky Jan Kopřiva. Rozhodování bez kontroly Rozhodování konzulátu a cizinecké policie ovšem není předvídatelné ani ve chvíli, kdy je žádost čitelná a bez chyb. Úředníci mohou cizince odmítnout i s dalšími nekonkrétními argumenty - třeba z důvodu bezpečnosti státu. A jejich rozhodování neprochází žádnou kontrolou. Ukrajina dál hrozí Bruselu. Zavedeme vám víza - čtěte ZDE Do září Kanada vyhověla 99 procentům žádostí o vízum - čtěte ZDE Na to ovšem mohou doplatit třeba firmy, které práci úřadů kritizují. Jako jedna z brněnských agentur: desítky Ukrajinců, které zaměstnala do června 2008, neměly se získáním víza žádné problémy. Jejich krajané, kteří chtěli přicestovat loni v září, ovšem narazili. Brněnská agentura začala upozorňovat na praktiky na konzulátu ve Lvově, o který se teď kvůli podezření z korupce zajímá i policie. A vydávání víz pro zaměstnance agentury začalo váznout. V první půli srpna zamítla cizinecká policie všech 38 žádostí, které si zaměstnanci agentury podali. "Začalo se to dít v době, kdy jsme se kvůli podivným praktikám na konzulátu ve Lvově obrátili na ministerstvo zahraničí a ombudsmana," popisuje vedoucí brněnské agentury, který chtěl zůstat v anonymitě. Totožné žádosti Jedenácti odmítnutým Ukrajincům se ale do Česka nakonec podařilo dostat. Na konzulátu podali totožné žádosti o vízum jako poprvé v létě, tentokrát ale přes jinou, nově založenou agenturu. Trik zafungoval a Ukrajinci napodruhé víza dostali. Jinak se proti odmítnutí bránit nemohli - stejně jako Sofiye Kachur neměli nárok na soudní přezkum. Dosavadní praxi by nyní mohl změnit Ústavní soud. Po dvou letech soudních sporů k němu totiž Sofiye Kachur podala svou stížnost. "Snažíme se vybojovat, aby existoval kontrolní orgán. Úředník, který o vízu rozhoduje, může být neprofesionální nebo zkorumpovaný. A když neexistuje kontrola, je to podle nás v rozporu s ústavním pořádkem. Možnost přezkumu může být zpoplatněna," vysvětluje Kopřiva. Jeho argumentaci nahrává i rozsudek Nejvyššího správního soudu, který o případu Sofiye Kachur už také rozhodoval. Její stížnost sice zamítl, zároveň ale přiznal, že to, čeho chce ukrajinská dělnice dosáhnout, je jinde v Evropě běžné. Možnost, aby zamítnutí víza přezkoumal soud, zaručují cizincům zákony třeba v Rakousku, Německu, Francii, Švédsku či Finsku. V ČR by se to týkalo až tisíců lidí. Loni odmítla cizinecká policie pustit do země v průměru každého sedmého z 52 tisíc Ukrajinců žádajících o pracovní vízum. Letos je to téměř každý čtvrtý. Autor/ři:  Jana Sotonová, foto: HN - Zuzana Šmajlerová  www.ihned.cz/autori

Hyundai у Чехії: страйк через рабські умови праці

Філія корейського автовиробника Hyundai, що в Ношовіцах на сході Чехії, оголосила в понеділок стан страйкової готовності. Ситуація на заводі напружена ще з минулого тижня, коли робітники на годину зупинили конвеєр.

Чеське робітництво невдоволене умовами праці, які багато хто називає рабськими. Адміністрація корейської філії не зважає на критику і систематично погрожує звільнити «бунтівників», на місце яких може взяти сотні інших.

Керівництво ігнорує вимоги

Стан страйкової готовності оголошено з огляду на те, що керівництво відмовилися обговорювати профспілкові вимоги. Основною серед них була – не зловживати безпідставно переробітками й відповідно оплачувати кожну зайву годину. Сьогодні позиція профспілки виглядає більш твердо: виплатити премії усім, хто торік працював понад норму, і не вживати жодних заходів проти чотирьохсот складальників, які вдалися до несанкціонованого страйку.

Страйк – порушення виробничої дисципліни?

Чеські коментатори, які пильно стежать за подіями в Ношовіцах, не певні, що корейська адміністрація погодиться. На думку останньої, переробіток – явище позитивне, оскільки свідчить про те, що попит на автомобілі збільшується, а годинна зупинка конвеєру – порушення виробничої дисципліни.

Фабрику в Ношовіцах Hyundai відкрив відносно недавно, в листопаді 2008 року. Загалом на ній працюють три тисячі людей. За планами, на цьому виробництві мають випускати 200 тисяч автомобілів щорічно. У Чехії, як і в сусідній Словаччині, автомобільна промисловість відіграє ключову роль для економіки. Статистично, ці країни належать до європейських лідерів щодо кількості вироблених автомобілів на душу населення.

Автор: Микола Шатилов Редактор: Леся Юрченко | dw-world.de

Україна та Ізраїль наступного року мають намір ввести безвізовий режим

Міністр закордонних справ Ізраїлю Авігдор Ліберман під час візиту до Києва заявив, що в 2010 році між Україною та Ізраїлем можуть ввести безвізовий режим.

"Наскільки я пам'ятаю, це зайняло у нас з Росією близько півроку - це вже відпрацювання технічних деталей. Тому сподіваюся, ми можемо утриматися і в цих рамках з усім, що пов'язано з Україною", - сказав Ліберман.

Водночас, міністр закордонних справ України Петро Порошенко додав, що в ході соціальних переговорів з ізраїльською стороною сторони підтвердили взаємні прагнення до подальшого зміцнення українсько-ізраїльського співробітництва.

Крім того, Ліберман заявив, що Україна та Ізраїль домовилися про активізацію переговорів про створення зони вільної торгівлі. Він зазначив, що існуючий товарообіг між державами не відображає того потенціалу, який існує в економіках України та Ізраїлю.

За словами Порошенка, у ході переговорів сторони домовилися активізувати співпрацю в сфері туризму, екології, водного господарства.

Нагадаємо, 25 листопада уряд Ізраїлю оголосив про спрощення візових процедур для українських туристів. У підсумку, громадянам України, які мають намір відвідати Ізраїль у складі організованих груп, оформити візу можна за 48 годин замість 10 діб, як практикувалося раніше.

korespondent.net

Винахідник ліків від раку пропонує випробувати їх в Україні

Київ. 7 грудня. УНІАН. Винахідник протиракового препарату “Україн”, доктор хімічних наук Василь НОВИЦЬКИЙ готовий передати одну тисячу ампул ліків для проведення першого етапу клінічних досліджень в Україні.

Про це він повідомив сьогодні на прес-конференції в УНІАН.

Однак, за словами В.НОВИЦЬКОГО, ще не вирішено, який саме медичний заклад проводитиме дослідження.

Винахідник ліків стверджує, що “Україном” можна лікувати найнебезпечніші форми раку, зокрема меланому.

“Україн” виготовлено на основі чистотілу. Це перший у світі препарат, який нищить лише ракові клітини і не пошкоджує здорові клітини. Це доведено найвизначнішими університетами світу. Дослідження in vitro довели, що ці ліки діють на 120 видів раку”, – заявив В.НОВИЦЬКИЙ.

За його словами, препарат “Україн” застосовують у багатьох країнах світу.

“Німецькі лікарі застосовують препарат при найрізноманітніших локалізаціях раку. Ліки мають широкий спектр дії. Вони добре себе зарекомендували при лікуванні раку підшлункової залози, який погано піддається хіміотерапії”, - сказав В.НОВИЦЬКИЙ.

unian.net

Вчені: Марихуана ефективно пригнічує симптоми розсіяного склерозу

Американські вчені в ході метааналізу підтвердили, що екстракти марихуани ефективно пригнічують симптоми розсіяного склерозу.

Про це повідомляє PhysOrg, посилаючись на публікацію дослідників з лос-анджелеського Фонду глобальної неврологічної ініціативи в журналі BMC Neurology.

Метааналіз шести досліджень, у яких групам добровольців давали екстракт коноплі посівної (Cannabis sativa) і плацебо, показав, що в п'яти з них результати чітко свідчать про зниження спастичності і збільшення обсягу рухів у хворих на розсіяний склероз при прийомі екстрактів канабісу.

Діючими речовинами екстрактів були канабіноїди дельта-9-тетрагідроканабінол (THC, ТГК) і канабідіол (CBD, КБД).

Спастичність - мимовільні скорочення або підвищення тонусу м'язів - є одним з найбільш частих симптомів розсіяного склерозу. Наявні методи зниження спастичності важкодоступні, викликають серйозні побічні ефекти або малоефективні.

Метааналіз показав, що частота виникнення основного побічного ефекту від прийому екстрактів конопель, пов'язаного з дією канабіноїдів на психіку, широко варіює залежно від дозування. Однак, як з'ясували дослідники, схожі ефекти спостерігалися і при прийомі плацебо.

Один з авторів роботи Шахін Лакхан прокоментував отримані результати так: "Канабіноїди мають широкий терапевтичний потенціал при розсіяному склерозі і заслуговують на найпильнішу увагу".

Тим часом, за результатами попередніх досліджень, куріння марихуани загрожує незворотними змінами ДНК і онкологічними захворюваннями.

korespondent.net

НАТО надало Чорногорії ПДЧ

НАТО ухвалило рішення про приєднання Чорногорії до Плану дій щодо членства в альянсі
Сьогодні, 4 грудня, глави МЗС 28 країн-членів НАТО на засіданні в Брюсселі ухвалили рішення про приєднання Чорногорії до Плану дій щодо членства в альянсі (ПДЧ).

"Я вітаю Чорногорію з цим успіхом. Це результат виконаної великої роботи", - прокоментував цю подію генеральний секретар НАТО Андрес Фог Расмуссен.

При цьому він зауважив, що міністри визнали, що Боснія і Герцеговина, яка також подала заявку про приєднання до ПДЧ, до цього поки що не готова. За словами генсека, цій балканській республіці потрібно забезпечити прогрес у здійсненні реформ відповідно до вимог альянсу.

Як відомо, нині членами НАТО є 28 держав. Раніше у дипломатичних кугах обговорювалася можливість надання ПДЧ Україні та Грузії, які також прагнуть стати членами НАТО. Проте, члени Альянсу вирішили обмежитися іншим форматом співпраці, який не передбачає надання цим країнам ПДЧ.

Як повідомлялося, 2-3 грудня минулого року в Брюсселі відбулося дводенне засідання Ради НАТО на рівні міністрів закордонних справ, на якому тодішній генеральний секретар Альянсу Яап де Хооп Схеффер заявив, що НАТО запропонує Україні та Грузії новий формат відносин у рамках так званої річної національної програми . Питання про подання ПДЧ Україні та Грузії не обговорювалося.

Тим часом, 17 березня в Києві посли країн-членів НАТО Польщі, Чехії та Угорщини заявили, що Україна може вступити до Альянсу без Плану дій щодо членства в цій організації.

korespondent.net

Україна успішно виконала річну національну програму НАТО

БРЮССЕЛЬ, 3 грудня. (Дмитро Шкурко - УКРІНФОРМ). Україна успішно розробила та виконала річну національну програму у відносинах з Альянсом на 2009 рік.

Про це сьогодні під час засідання спільної Комісії Україна - НАТО у Брюсселі заявив генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен, передає власний кореспондент УКРІНФОРМу.

За словами Андерса Фог Расмуссена, протягом часу, що минув після Бухарестського саміту Альянсу, де було прийнято принципове рішення про те, що Україна стане членом Альянсу, сторони поглиблювали політичний діалог та двосторонню співпрацю з використанням можливостей Комісії Україна - НАТО, а також нового інструменту, яким є річна національна програма щодо підготовки України до вступу в НАТО. "Перед Україною все ще постає великий обсяг роботи, яку необхідно здійснити для досягнення амбітної мети. Союзники по НАТО очікують від України дуже високих стандартів у всіх сферах громадського життя. І наступні президентські вибори не є винятком", - наголосив генеральний секретар НАТО.

Андерс Фог Расмуссен також висловив вдячність Україні за активну позицію у вирішенні викликів стосовно регіональної безпеки. Він нагадав, що Україна робить свій внесок у всі операції під егідою НАТО, зокрема, в Афганістані та у Середземному морі.

ukrinform.ua

Точка зору: Європейська інтеграція - безальтернативний шлях забезпечення національної безпеки України

Серед пріоритетів зовнішньої політики України відносини з Європейським Союзом займають ключове місце, пише у колонці для Корреспондент.net перший заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Володимир Огризко.

Попри намагання представників деяких політичних сил поставити цю тезу під сумнів, значення євроінтеграційного руху для реалізації національних інтересів України постійно зростає. За сучасних умов, коли зміни, спричинені глобалізацією, призводять до загострення конкуренції і зростання взаємної залежності країн, участь в успішних міжнародних інтеграційних проектах є запорукою збереження та реалізації власної державності.

Європейський Союз протягом більш як 50 років свого існування довів і продовжує доводити свою ефективність у ролі економічного та політичного інтеграційного утворення. Яскравим прикладом цього є успішний рух країн єврозони у напрямку подолання всесвітньої фінансово-економічної кризи 2008-2009 рр. Нещодавно Європейський Союз подолав серйозну і затяжну інституційну кризу, завершивши процес ратифікації Лісабонської угоди і відкривши нову сторінку у своєму розвитку, зокрема, як глобального актора на світовій міжнародній арені. Напередодні саміту Україна – ЄС, що відбуватиметься 4 грудня 2009 р. у Києві, є сенс детальніше зупинитися на здобутках та проблемах наших двосторонніх відносин. Ключовими моментами тут є необхідність проведення в Україні внутрішньополітичної реформи з метою забезпечення незворотності процесу демократичного розвитку та відновлення керованості держави (проект нової Конституції України), стан переговорного процесу щодо Угоди про асоціацію з ЄС, безпекова складова інтеграційного руху України до ЄС за умов, коли виклики та загрози безпеці мають транскордонний характер.

Пріоритетність наших взаємин з ЄС однаково зумовлена як прагматичними, так і ціннісними факторами. Європейський Союз є найбільшим сусідом України: об’єднує 27 країн-членів з населенням понад 550 млн. осіб, а довжина нашого спільного з ЄС кордону сягає 1400 км. На ЄС припадає 32 % зовнішньоторговельного обороту України. Закономірно, що відносини України з ЄС мають багатовимірний характер і розгортаються в економічній, політичній, енергетичній, гуманітарній, інформаційній площинах, площині безпеки, що ставить на порядок денний у відносинах численні, суто практичні питання взаємовигідного співробітництва. Водночас, для України відносини з ЄС - це, насамперед, питання цивілізаційного і ціннісного вибору. Мета майбутнього приєднання до ЄС для України означає повернення до європейської цивілізації, остаточне позбавлення радянського минулого та розвиток власної культурно-історичної ідентичності. Події 2004-2005 рр. переконливо довели, що українське суспільство готове сприймати європейські демократичні цінності як власну внутрішню потребу і чинник історичного розвитку.

Специфіка європейської інтеграції України полягає в тому, що це, водночас, і зовнішньополітичний пріоритет нашої держави, і напрям здійснення внутрішніх реформ. Обидві складові взаємно пов’язані – від жодної з них неможливо відмовитися без того, щоб не викривити самої суті євроінтеграційного руху України.

Україна визначилася щодо орієнтирів свого внутрішнього розвитку – і ці орієнтири тотожні до засад, на яких базується Європейський Союз: демократія, ринкова економіка і ефективне державне управління. І хоча наша країна ще далека від необхідного рівня реалізації цих ключових принципів, однак ми рухаємося в цьому напрямку. Проведення соціально-економічних реформ допоможе досягти європейських стандартів життя і праці, соціальної стабільності. У процесі наближення та інтеграції до ЄС відбувається утвердження цінностей демократичного суспільства, формування ефективної політичної системи, спроможної запобігти тенденціям авторитаризму, характерним для пострадянських суспільств. У плані зовнішньої та політики безпеки рух до європейської інтеграції уможливить входження у систему безпеки ЄС як повноправного суб’єкта задля спільної протидії загрозам національній та міжнародній безпеці. Зрештою, вступ у ЄС значною мірою сприятиме утвердженню позицій України у системі міжнародних відносин.

Звертаючись до ключових засад, на яких тримається ЄС, - демократія, ринкова економіка і ефективне державне управління, – варто зазначити, що за українських умов впровадження цих цінностей, поруч із позитивними демократичними процесами останніх років, небезпечної ваги набували й негативні тенденції, пов’язані з недостатньою ефективністю державного управління, недієздатністю парламенту, неспроможністю уряду вирішувати нагальні питання поточної політики, не кажучи вже про відсутність стратегічного планування розвитку країни.

Недолуга і непродумана конституційна реформа, яка набула чинності у 2006 р., остаточно розбалансувала систему влади в країні. Україна опинилася у стані перманентної внутрішньополітичної кризи, яка продовжується і сьогодні в умовах виборчих змагань, що ставить нас перед ризиком підриву підвалин існування держави. Така ситуація, окрім посилення внутрішньої напруги, завдає величезної шкоди міжнародному іміджу України. Зокрема, це негативно позначається і на нашому процесі переговорів з ЄС, що перебуває наразі на важливій та відповідальній стадії опрацювання майбутньої двосторонньої Угоди про асоціацію. Не буде перебільшенням стверджувати, що саме внутрішньополітичні негаразди в Україні значною мірою стоять на перешкоді успішному завершенню діалогу з ЄС.

Президент України В.Ющенко неодноразово наголошував, що без поновлення внутрішньополітичної стабільності виникає реальна загроза втрати державності. Запропонований Президентом проект закону "Про внесення змін до Конституції України", винесений на всенародне обговорення, попри окремі слушні зауваження, отримав загалом схвальну оцінку Венеціанської комісії. Її експерти зазначили про відповідність цього документа європейським конституційним та правовим стандартам.

У ситуації, коли інші політики зосередились виключно на передвиборчій боротьбі, Президент В.Ющенко закликає до кроків щодо внесення змін до Конституції, конче необхідних для відновлення нормального функціонування інститутів державного управління та забезпечення незворотності демократичних реформ. Відсутність прогресу у впровадженні конституційної та судової реформ, а також складна внутрішньополітична ситуація в Україні стримують зустрічні кроки з боку Європейського Союзу. Ефективна конституційна реформа є передумовою успішного продовження інтеграційного руху України до ЄС. Прийняття пропонованих конституційних змін безумовно сприятиме активізації діалогу з ЄС у більш практичній площині.

На сьогодні Україна та ЄС значно просунулися на шляху до прийняття Угоди про асоціацію, яка визначатиме формат наших відносин на майбутні 8 - 10 років. Деякі експерти і політики, схильні до драматизації та прагнучи загострення передвиборчої ситуації, голосно сурмлять про ледь не провал євроінтеграційної стратегії України, про те що ЄС ніколи не погодиться прийняти до своїх лав таку "проблемну", на їхній погляд, країну як наша держава. Їм можна було б відповісти словами Марка Твена: “Чутки про мою смерть сильно перебільшені”.

Попри те, що питання про можливість майбутнього вступу України у ЄС залишається на порядку денному і остаточно не вирішене, що нас безумовно непокоїть, процес інтеграції України до ЄС продовжується. У цьому напрямку здійснюються важливі конкретні кроки. До них, зокрема, слід віднести завершення багаторічної процедури вступу у СОТ, що відкрило для України перспективу переговорів з ЄС про зону вільної торгівлі.

Не менш важливим кроком на шляху європейської інтеграції нашої держави є й укладання Угоди про спрощення візового режиму між Україною та ЄС. Попри критику щодо практичної реалізації положень цієї Угоди, вона значно полегшила процедуру отримання віз багатьом категоріям українських громадян. Сьогодні очевидно, що значимість цієї Угоди для нашої держави посилюється у контексті розширення сфери дії Шенгенської угоди на низку нових країн-членів та у зв’язку із політикою ЄС щодо зміцнення власних зовнішніх кордонів. Крім того, її прийняття зробило можливим перехід до процесу переговорів щодо подальшої лібералізації візового режиму з передбаченою ймовірністю його скасування у середньостроковій перспективі. Ми прагнули б отримати його до літа 2012 року.

Безперечним досягненням сучасного етапу взаємовідносин України з ЄС є визначення нового формату двосторонніх стосунків у рамках Угоди про Асоціацію, переговори щодо якої значно просунулися, хоча для їх остаточного завершення ще знадобиться час. Угода про Асоціацію передбачає новий, більш високий рівень політичних відносин порівняно з нині чинною Угодою про партнерство і співробітництво, оскільки вона має на меті політичну асоціацію та економічну інтеграцію України з ЄС.

Нова Угода передбачає можливість формування зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, активізує діалог щодо пом’якшення і скасування візового режиму, сприятиме співробітництву у сфері енергетики та з питань безпеки. Створення всебічної та поглибленої зони вільної торгівлі, що передбачає наближення регуляторного законодавства України до стандартів ЄС, сприятиме послідовному зростанню присутності України на внутрішніх ринках Євросоюзу. Незабаром буде оприлюднено Порядок денний про асоціацію між Україною та ЄС - документ, який визначає узгоджений сторонами перелік реформ в Україні на кілька років уперед. Цей документ дозволить розпочати реалізацію більшості положень Угоди про асоціацію вже зараз, тобто ще до її остаточного укладання.

Можна нагадати українським євроскептикам, що позитивний досвід переговорів з Україною щодо Угоди про асоціацію вже використано ЄС при розробці своєї політики Східного партнерства, дія якої, крім України, поширюється на Молдову, Білорусь, Грузію, Азербайджан і Вірменію. Політика Східного партнерства, затверджена у травні 2009 р., відкриває для України нові можливості секторальної економічної інтеграції з ЄС, створює передумови для значного розширення прикордонного співробітництва, а також поліпшення механізмів державного управління.

Східне партнерство доповнює двосторонній формат наших взаємин з ЄС регіональним виміром, значно розширює коло питань економіко-політичного, гуманітарного та енергетичного співробітництва. Важливо, що об’єднання країн-партнерів у межах Східного партнерства формується не стільки навколо окремої держави, скільки навколо конкретного проекту (наприклад, програма управління кордонами у рамках "Київської ініціативи").

Східне партнерство - це гнучкий інструмент розвитку багатосторонніх відносин. Його активне використання сприятиме реалізації ініціатив України по всіх напрямках, визначених так званими "чотирма платформами", до яких відносяться демократія, ефективне управління і внутрішня стабільність, економічна інтеграція та співробітництво з ЄС у певних напрямках (енергетична безпека, контакти між людьми тощо). Ця політика в цілому, за умови її грамотної імплементації, належного правового забезпечення та фінансової підтримки з боку українського уряду, спроможна істотно посилити сегментарну інтеграцію України у європейський економічний простір.

Таким чином, всупереч дії численних несприятливих чинників, які гальмують процес європейської інтеграції України (внутрішньополітична криза в Україні, затяжна інституційна криза ЄС, світова економічна криза тощо), у наших відносинах з ЄС за останні роки досягнуто значного поступу.

Звичайно, нас непокоїть невирішеність питання про європейську перспективу для України. Сьогодні внутрішня інституційна криза в ЄС добігає кінця. З набуттям чинності Лісабонською угодою та чіткими сигналами про те, що практично призупинено процес розширення ЄС буде все ж продовжено, українська сторона має підстави сподіватися, що він не обмежиться лише балканськими країнами, і європейську перспективу України буде остаточно підтверджено. Угода про асоціацію залишає відкритим шлях для подальшого поступального розвитку відносин між ЄС та Україною в інтеграційному ключі, чому сприятиме ефективність процесу реформ в Україні.

Важливе значення у розвитку відносин України та ЄС мають питання, безпосередньо пов’язані із забезпеченням міжнародної та національної безпеки. Головний сенс європейської інтеграції України у сфері безпеки полягає в тому, щоб Україна, забезпечуючи значний внесок у формування європейської безпеки, мала б відповідні і реальні гарантії для власної національної безпеки.

Новітні загрози міжнародній безпеці, такі як тероризм, енергетична залежність, глобальні зміни клімату, атаки на інформаційний простір, піратство тощо мають транскордонний характер і потребують спільних зусиль для їх подолання. Включення України у процеси формування колективної системи безпеки в Європі шляхом євроатлантичної і європейської інтеграції ефективно сприятиме виконанню завдань національної безпеки.

На сьогодні існують можливості розширення співробітництва України з ЄС у сфері врегулювання кризових та конфліктних ситуацій. Україна має значний досвід участі у спільних з ЄС миротворчих місіях, зокрема на Балканах. Водночас, залишаються ще незадіяні можливості розширення співробітництва України з ЄС у сфері врегулювання кризових та конфліктних ситуацій. Потрібно визнати, що не будучи членом ЄС, Україна не може брати участь у процесах прийняття рішень у структурах безпеки ЄС, а також не має, на відміну від країн-членів ЄС та НАТО, гарантій зовнішньополітичної безпеки з боку європейської спільноти.

Отже питання стоїть дуже гостро – або інтеграційний рух України до європейських та євроатлантичних структур, або - стагнація у вакуумі безпеки, фактично у позиції міжнародного аутсайдера. У першому випадку Україна може зберегти та зміцнити власну суб’єктність на міжнародній арені, в іншому, перебуваючи під тиском глобальної конкуренції і, водночас, перебуваючи поза межами ефективної системи колективної безпеки, ставить під загрозу свій державний суверенітет і національну безпеку. До останнього варіанту тяжіють ізоляціоністські тенденції, що, не без зовнішнього впливу, набирають силу у діяльності та програмах деяких політичних сил всередині країни.

Зокрема, поза контекстом європейської інтеграції вкрай ускладнюється вирішення ключової для України проблеми енергетичної безпеки. Починаючи з 2005 р., коли було підписано Меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, Україні вдалося здійснити конкретні кроки в напрямку співробітництва з ЄС в цій сфері. Йдеться про приєднання до Договору про заснування Енергетичного співтовариства, діяльності Міжвідомчої координаційної групи з питань реалізації Спільної заяви за результатами Спільної ЄС – Україна міжнародної інвестиційної конференції щодо модернізації газотранзитної системи України тощо. З іншого боку, урядом не вирішено питання подолання монополізму у енергопостачанні, забезпечення енергетичної безпеки у сфері газового транзиту та газопостачання, питання енергозбереження. Слід зрозуміти та виходити з того, що успішне виконання Брюсельського меморандуму посилить євроінтеграційні перспективи України та дозволить ослабити одну з визначальних для держави загроз національній безпеці – загрозу енергетичної залежності. Очевидно, що не знаходячи адекватної відповіді енергетичним загрозам, Україна ризикує залишитися заручником політики зовнішніх гравців та потерпатиме від внутрішніх негараздів.

Підводячи підсумки, слід констатувати, що протягом останніх років Україні вдалося зміцнити зовнішньополітичний курс, спрямований на європейську інтеграцію країни. Це відбувається завдяки посиленій увазі Президента України В.Ющенка до вирішення питань, пов’язаних з реалізацією національної євроінтеграційної стратегії. Перехідний період від тоталітаризму до демократії для України ускладнюється численними проблемами внутрішньополітичного та зовнішньополітичного ґатунку. Європейська інтеграція має сприяти їх вирішенню. Українська мрія, яку намагається втілювати у життя Президент В.Ющенко, може здійснитися лише шляхом оновлення політичної еліти та усієї системи державного управління, створення умов для розвитку дійсно державницького стратегічного мислення, побудованого на домінуванні національного інтересу, тобто формування ситуації, коли інтерес приватний або корпоративний слугує загальнодержавним потребам. Саме у ефективному і послідовному впровадженні цієї ідеї полягає таємниця успішності реалізації проекту Єдиної Європи, до якого прагне долучитися Україна. Наступний саміт Україна - ЄС знаменуватиме важливу віху на шляху до взаємного зближення та засвідчить відданість спільним цивілізаційним цінностям.

***

Володимир Огризко- перший заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

Ця колонка опублікована на сайті Корреспондент.net 2 грудня 2009.

Передрук колонок, опублікованих на сайті, допускається тільки після узгодження з редакцією.

Відгуки та коментарі надсилайте за адресою koreditor@kpmedia.ua

korespondent.net