Львівська молодь стала на захист Степана Бандери та Романа Шухевича. Студенти розпочинають акцію зі збору підписів проти намірів нової влади позбавити історичних постатей звання Героя України.
Метою акції є зібрати понад сто тисяч підписів громадян, які підтримують президентський указ щодо героїзації Бандери та Шухевича. До акції залучать сотню волонтерів молодіжних студентських організацій Львівщини, які збиратимуть підписи впродовж місяця.
Сто тисяч підписів
„Будемо збирати у вузах поміж студентами, у гуртожитках, серед знайомих та родичів. У центрі міста буде п’ять точок, де стоятимуть наші волонтери”, каже голова ЛОО „Західноукраїнський центр історичних досліджень” Святослав Стець. Організатори повідомили, що опоненти у східних регіонах уже зібрали підписи за відміну указу, і вони свідомі того, що захід просто провокують, аби відволікти від інших важливих проблем у державі, але вчинити по-іншому не можуть. „Бо на вчинках наших героїв вчитимуться наші діти”, додав Святослав Стець.
Подальші акції
Водночас, представники студентських організацій попередили, що підписи – можуть бути лише початком масштабних акцій, і у разі відміни указу, молодь готова до більш рішучих дій. Цікаво, що 53 відсотки українців таки підтримують ідею скасування указу щодо героїзації Бандери та Шухевича, такі результати дослідження оприлюднила соціологічна група „Рейтинг”. Опитано понад дві тисячі мешканців усіх областей України. Водночас, як показало дослідження, кожен десятий мешканець Західної України готовий взяти участь у відкритих акціях протесту, якщо Бандеру й Шухевича позбавлять звання Героїв України.
Автор: Галина Стадник Редактор: Леся Юрченко | dw.world.de
31 March, 2010
NO Табачник (Another Brick in The Wall - Pink Floyd)
Викладаємо ролик, який створений харківським студентом про нового міністра освіти Табачника.
Група у FB проти Табачніка http://www.facebook.com/group.php?gid=359767617477
Група у FB проти Табачніка http://www.facebook.com/group.php?gid=359767617477
29 March, 2010
Ющенко закликає студентів не зменшувати тиску на Табачника
Колишній Президент України, лідер політичної партії “Наша Україна” Віктор ЮЩЕНКО закликав Дмитра ТАБАЧНИКА добровільно піти у відставку з посади міністра освіти і науки.
Про це йдеться у переданій УНІАН прес-службою “Нашої України” заяві В.ЮЩЕНКА. “Тримайтеся, єднайтеся, не зменшуйте натиску на владу – і разом ми доведемо, що в сьогоднішній Україні ігнорувати думку людей уже не вдасться”, - звернувся В.ЮЩЕНКО до студентів, які вимагають відставки чинного міністра.
Він наголосив: “Д.ТАБАЧНИК не має права обіймати посади в уряді України. Якщо честь – не порожнє поняття для нього, він має добровільно залишити посаду міністра. Коли до політика звертаються місцеві ради, провідні громадські діячі, повстає студентство – він має знайти сміливість визнати, що не має достатнього авторитету, аби очолювати галузь. Не може користуватися повагою керівник, сам факт призначення якого спричинив суспільне збурення”.
В.ЮЩЕНКО нагадав, що у сфері освіти необхідно вирішити низку принципових завдань, аби вона стала якісною і доступною для всіх громадян. Йдеться насамперед про викорінення корупції, відповідності освіти найкращим світовим стандартам, здатності системи освіти і науки забезпечити конкурентоспроможність України в сучасному світі.
”Жодну із цих реформ не зможе провести людина, погляди якої не припускають існування вільної, сильної України, позбавленої будь-чийого протекторату, України, яка пишається своєю історією і здатна посісти гідне місце в світі. Міністр освіти і науки України, який висловлює українофобські думки – це нонсенс”, - заявив В.ЮЩЕНКО.
Він наголосив, що партія “Наша Україна” вимагає відставки Д.ТАБАЧНИКА із займаної ним посади.
“Зараз питання поставлено руба: або українське суспільство примусить владу чути себе – або ситуацію з ТАБАЧНИКОМ буде використано як приклад, як можна ігнорувати думку громадськості, позбавити її слова”, - сказав політик.
unian.net
Про це йдеться у переданій УНІАН прес-службою “Нашої України” заяві В.ЮЩЕНКА. “Тримайтеся, єднайтеся, не зменшуйте натиску на владу – і разом ми доведемо, що в сьогоднішній Україні ігнорувати думку людей уже не вдасться”, - звернувся В.ЮЩЕНКО до студентів, які вимагають відставки чинного міністра.
Він наголосив: “Д.ТАБАЧНИК не має права обіймати посади в уряді України. Якщо честь – не порожнє поняття для нього, він має добровільно залишити посаду міністра. Коли до політика звертаються місцеві ради, провідні громадські діячі, повстає студентство – він має знайти сміливість визнати, що не має достатнього авторитету, аби очолювати галузь. Не може користуватися повагою керівник, сам факт призначення якого спричинив суспільне збурення”.
В.ЮЩЕНКО нагадав, що у сфері освіти необхідно вирішити низку принципових завдань, аби вона стала якісною і доступною для всіх громадян. Йдеться насамперед про викорінення корупції, відповідності освіти найкращим світовим стандартам, здатності системи освіти і науки забезпечити конкурентоспроможність України в сучасному світі.
”Жодну із цих реформ не зможе провести людина, погляди якої не припускають існування вільної, сильної України, позбавленої будь-чийого протекторату, України, яка пишається своєю історією і здатна посісти гідне місце в світі. Міністр освіти і науки України, який висловлює українофобські думки – це нонсенс”, - заявив В.ЮЩЕНКО.
Він наголосив, що партія “Наша Україна” вимагає відставки Д.ТАБАЧНИКА із займаної ним посади.
“Зараз питання поставлено руба: або українське суспільство примусить владу чути себе – або ситуацію з ТАБАЧНИКОМ буде використано як приклад, як можна ігнорувати думку громадськості, позбавити її слова”, - сказав політик.
unian.net
Нова загроза комунізма: комуністи українського Запоріжжя вирішили до Дня Перемоги встановити в місті пам'ятник Сталіну
Плани запорізьких прихильників Маркса-Леніна-Сталіна не нові. Анонсували вони їх ще минулого року, на нечисленному мітингу в центрі міста, присвяченому черговому дню народженню свого вождя.
За словами авторів проекту, пам'ятник Сталіну - виконання їх зобов'язань перед ветеранами Великої Вітчизняної війни. До сьогоднішнього дня на спеціальний рахунок надійшло 35 тисяч гривень (приблизно 4,5 тисячі доларів). Поки цього явно недостатньо для встановлення монумента, але запорізькі комуністи вірять - гроші будуть.
"Наше рішення про увічнення пам'яті будівельника першої в світі соціалістичної держави остаточне і не буде переглянуто"
Ідею спорудження пам'ятника Сталіну в Запоріжжі висунув молодий, але дуже активний другий секретар обкому партії Олександр Зубчевський. Він стверджує, що скульптуру триметрової висоти буде виконано зі сплаву кремнію і алюмінію та розміщено на гранітному постаменті. Місце встановлення запорізькі комуністи поки що не розголошують. Але швидше за все він стоятиме поряд з будівлею обкому як об'єкт "малої архітектурної форми". І його встановлення не потребує додаткових дозволів від місцевої влади.
"Звичайно, противників у нашої ініціативи достатньо. Але наше рішення про увічнення пам'яті будівельника першої в світі соціалістичної держави остаточне і не буде переглянуто. Ця подія неминуча. Що стосується можливих провокацій, то обіцяю - пам'ятник перебуватиме під цілодобовою охороною", - заявив РГ перший секретар обкому КПУ, депутат парламенту Олексій Бабурін.
korespondent.net
За словами авторів проекту, пам'ятник Сталіну - виконання їх зобов'язань перед ветеранами Великої Вітчизняної війни. До сьогоднішнього дня на спеціальний рахунок надійшло 35 тисяч гривень (приблизно 4,5 тисячі доларів). Поки цього явно недостатньо для встановлення монумента, але запорізькі комуністи вірять - гроші будуть.
"Наше рішення про увічнення пам'яті будівельника першої в світі соціалістичної держави остаточне і не буде переглянуто"
Ідею спорудження пам'ятника Сталіну в Запоріжжі висунув молодий, але дуже активний другий секретар обкому партії Олександр Зубчевський. Він стверджує, що скульптуру триметрової висоти буде виконано зі сплаву кремнію і алюмінію та розміщено на гранітному постаменті. Місце встановлення запорізькі комуністи поки що не розголошують. Але швидше за все він стоятиме поряд з будівлею обкому як об'єкт "малої архітектурної форми". І його встановлення не потребує додаткових дозволів від місцевої влади.
"Звичайно, противників у нашої ініціативи достатньо. Але наше рішення про увічнення пам'яті будівельника першої в світі соціалістичної держави остаточне і не буде переглянуто. Ця подія неминуча. Що стосується можливих провокацій, то обіцяю - пам'ятник перебуватиме під цілодобовою охороною", - заявив РГ перший секретар обкому КПУ, депутат парламенту Олексій Бабурін.
korespondent.net
28 March, 2010
Таким має бути майбутній президент України: Вацлав Гавел: інтелектуал, який здолав Абсурдистан
Вацлав Гавел
Дія деяких п’єс Вацлава Гавела, одного з найвизначніших творців театру абсурду другої половини ХХ століття, відбувається у вигаданій країні — Абсурдистані. А тим часом життя в цій неіснуючій країні — з її абсурдними правилами гри, які її правителі нав’язують своїм підданим, а піддані ті правила приймають і навіть (що найстрашніше) всіляко переконують себе, що все «нормально», — до болю нагадує життя в Чехословацькій Соціалістичній Республіці, Корейській Народно-Демократичній Республіці, Ісламській Республіці Іран та й в Українській Радянській Соціалістичній Республіці…
Крах світового комунізму був спричинений не лише тим, що ця соціально-економічна система не виграла (як прогнозував сто років тому її творець Володимир Ленін), а безнадійно програла змагання з вільною ринковою економікою за «вищу продуктивність праці», а отже, за вищий рівень задоволення матеріальних потреб своїх громадян. Не менше значення мало те, що наприкінці минулого століття дедалі більше підданих цієї системи почали розуміти чи й просто відчувати на рівні підсвідомості всю абсурдність, нелюдськість нав’язуваних їм комуністичною елітою правил життя.
І робітник із восьмирічною освітою Лех Валенса не зміг би в 1990 році домогтися вільних виборів президента Польщі, тріумфально перемогти на них і розпочати демонтаж комуністичної системи у своїй країні, якби за півтора десятка років перед тим інтелектуал Адам Міхнік не розмірковував у камері в’язниці посиленого режиму про сутність свободи і над тим, що має робити людина, аби вичавити із себе раба…
Унікальність постаті Вацлава Гавела, його феномен полягає в тому, що він спромігся стати водночас і «Міхніком», і «Валенсою». Драматург і філософ Гавел очолив інтелектуальний спротив комуністичній ідеології в Чехословаччині і певною мірою в усій Східній Європі. Останній президент Чехословаччини і перший президент Чеської Республіки, він став вождем Оксамитової революції і вирішив абсолютно неромантичні, часом дуже приземлені завдання практичного демонтажу комуністичного режиму і повернення «назад до Європи» — відбудови в країні демократії та соціальної ринкової економіки після півстолітньої диктатури.
Нова загроза комунізма: ідея створення союзу України, Росії і Білорусії може бути розглянута
Про це заявив віце-прем'єр Володимир Семиноженко в ефірі Шустер Live.
Він зазначив, що створення такого союзу є "однією зі схем, яка будь-яка має право до розгляду, так само як і участь України в Євросоюзі".
Віце-прем'єр підкреслив, що мова йде про союз, де "визначаються правила за типом ЄС".
Посилаючись на дані Інституту соціології Національної академії наук Семиноженко заявив, що більшість українців хочуть увійти в союз з Росією і Білорусією.
"Люди хочуть союзної держави і вірять, що це приведе до успіху країни", - сказав він.
Віце-прем'єр також зазначив, що "Україну в ЄС, як мінімум, найближчі 15 років ніхто не чекає".
"Зараз відбувається процес створення багатополярного світу. Будуть перевагу мати ті країни, які опиняються в основі створення цього полюса впливу", - сказав Семиноженко.
Українська правда | pravda.com.ua
Він зазначив, що створення такого союзу є "однією зі схем, яка будь-яка має право до розгляду, так само як і участь України в Євросоюзі".
Віце-прем'єр підкреслив, що мова йде про союз, де "визначаються правила за типом ЄС".
Посилаючись на дані Інституту соціології Національної академії наук Семиноженко заявив, що більшість українців хочуть увійти в союз з Росією і Білорусією.
"Люди хочуть союзної держави і вірять, що це приведе до успіху країни", - сказав він.
Віце-прем'єр також зазначив, що "Україну в ЄС, як мінімум, найближчі 15 років ніхто не чекає".
"Зараз відбувається процес створення багатополярного світу. Будуть перевагу мати ті країни, які опиняються в основі створення цього полюса впливу", - сказав Семиноженко.
Українська правда | pravda.com.ua
Нова загроза комунізма: московський патріархат перевербовує укранські церкви
У четвер у Києво-Печерській лаврі під головуванням предстоятеля УПЦ МП митрополита Київського і всієї України Володимира відбулося перше засідання комісії Міжсоборної присутності з питань протидії церковним розколам і їх подолання.
Заступник голови комісії, голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату митрополит Волоколамський Іларіон вважає, що "політичні причини поширення розколу в Україні йдуть у минуле - і можна очікувати повернення з невизнаного світовим православ'ям Київського патріархату в лоно канонічної Української православної церкви Московського патріархату тисяч розкольників".
"В даний час на Україні складається сприятлива ситуація для подолання розколу: йдуть у минуле ті політичні причини, які зумовили поширення розколу. Зараз вони не актуальні. Дедалі популярнішими стають ідеї інтеграції, а не роз'єднання", - зазначив митрополит Іларіон.
За його словами, "самі розкольники все більше усвідомлюють безперспективність шляху розколу". "Багато хто з них хотіли б повернутися в лоно церкви. Процес повернення вже йде", - констатував ієрарх.
Він привів у приклад Вінницьку область, яку відвідував напередодні і де "в лоно церкви" повернулися сім парафій "так званого Київського патріархату". Подібні процеси відбуваються і в інших областях України, додав митрополит Іларіон.
korespondent.net
Заступник голови комісії, голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату митрополит Волоколамський Іларіон вважає, що "політичні причини поширення розколу в Україні йдуть у минуле - і можна очікувати повернення з невизнаного світовим православ'ям Київського патріархату в лоно канонічної Української православної церкви Московського патріархату тисяч розкольників".
"В даний час на Україні складається сприятлива ситуація для подолання розколу: йдуть у минуле ті політичні причини, які зумовили поширення розколу. Зараз вони не актуальні. Дедалі популярнішими стають ідеї інтеграції, а не роз'єднання", - зазначив митрополит Іларіон.
За його словами, "самі розкольники все більше усвідомлюють безперспективність шляху розколу". "Багато хто з них хотіли б повернутися в лоно церкви. Процес повернення вже йде", - констатував ієрарх.
Він привів у приклад Вінницьку область, яку відвідував напередодні і де "в лоно церкви" повернулися сім парафій "так званого Київського патріархату". Подібні процеси відбуваються і в інших областях України, додав митрополит Іларіон.
korespondent.net
26 March, 2010
У Європарламенті закликали Україну "припинити нарікати на те, що немає перспективи членства в ЄС"
Екс-віце-президент Європейського парламенту, член комітету з міжнародних справ Європарламенту Марек Сівець закликав нове керівництво України забезпечити виконання законів."Я вважаю, що Україна має якнайшвидше завершити переговори щодо угоди про асоціацію ... і має припинити нарікати на те, що немає перспективи членства, тому що це лише привід для того, аби нічого не робити. От не обіцяли нам членства, ми тому нічого й не робимо", - сказав Сівець. При цьому він додав: "Ми це чули протягом п'яти років від попередньої адміністрації".
Він упевнений, що Україна за п'ять років стала кращою, ніж була до "помаранчевої" революції, незважаючи на внутрішню кризу і боротьбу між Юлією Тимошенко і Віктором Ющенком.
За його словами, перемога на президентських виборах Віктора Януковича означає, що вибори були вільними, і переможець отримав "членство в престижному клубі". Тепер, на думку європарламентарія, команда Януковича має взяти на себе відповідальність за все, що було завойовано помаранчевою революцією.
"П'ять років тому було багато обіцянок і надій і нічого практично не відбулося, життя людей не покращилася, корупції не стало менше", - додав він.
Сівець висловив думку, що необхідно почати з відновлення позицій закону. "Я не вірю в якийсь досконалий закон, краще нехай буде закон гірший, але все йтиме за законом", - сказав він.
Як повідомлялося, раніше міжпарламентський комітет Україна - Європейський Союз запропонував розширити список категорій українських громадян, які можуть скористатися перевагами Угод про спрощення візового режиму.
korespondent.net
Він упевнений, що Україна за п'ять років стала кращою, ніж була до "помаранчевої" революції, незважаючи на внутрішню кризу і боротьбу між Юлією Тимошенко і Віктором Ющенком.
За його словами, перемога на президентських виборах Віктора Януковича означає, що вибори були вільними, і переможець отримав "членство в престижному клубі". Тепер, на думку європарламентарія, команда Януковича має взяти на себе відповідальність за все, що було завойовано помаранчевою революцією.
"П'ять років тому було багато обіцянок і надій і нічого практично не відбулося, життя людей не покращилася, корупції не стало менше", - додав він.
Сівець висловив думку, що необхідно почати з відновлення позицій закону. "Я не вірю в якийсь досконалий закон, краще нехай буде закон гірший, але все йтиме за законом", - сказав він.
Як повідомлялося, раніше міжпарламентський комітет Україна - Європейський Союз запропонував розширити список категорій українських громадян, які можуть скористатися перевагами Угод про спрощення візового режиму.
korespondent.net
На Прикарпатті жорстоко побито журналіста
На Прикарпатті невідомі жорстоко побили головного редактора газети «Коломийський вісник» Василя ДЕМ’ЯНІВА.
Про це кореспонденту УНІАН повідомила відповідальний секретар Івано-Франківської обласної організації НСЖУ Вікторія ПЛАХТА. За її словами, побили редактора ввечері, коли той повертався з роботи додому неподалік будинку, де він проживає. У реанімаційному відділенні обласної клінічної лікарні журналіста прооперовано. Медики констатували у потерпілого тяжку черепно-мозкову травму і продовжують боротися за життя журналіста.
За даним фактом порушено кримінальну справу і ведеться розслідування.
Секретаріат обласної організації Національної спілки журналістів України, членом правління якої є В.ДЕМ’ЯНІВ, з цього приводу розповсюдила свою заяву. «У вівторок, 23 березня, ввечері скоєно напад на члена правління обласної організації НСЖУ, головного редактора газети «Коломийський вісник» Василя ДЕМ’ЯНІВА, – йдеться у заяві обласної організації НСЖУ. - Його жорстоко побили невідомі особи. Внаслідок тяжких травм наш колега потрапив у реанімаційне відділення обласної клінічної лікарні, де його прооперовано».
Секретаріат обласної організації НСЖУ «глибоко стурбований цим прикрим фактом. Закрадається думка: а чи це не замах на свободу слова?».
«Порушено кримінальну справу, тож сподіваємося, що правоохоронні органи ретельно, оперативно й об’єктивно розслідують факт замаху на життя колеги-журналіста», - наголошується у заяві обласної організації НСЖУ.
unian.net
Про це кореспонденту УНІАН повідомила відповідальний секретар Івано-Франківської обласної організації НСЖУ Вікторія ПЛАХТА. За її словами, побили редактора ввечері, коли той повертався з роботи додому неподалік будинку, де він проживає. У реанімаційному відділенні обласної клінічної лікарні журналіста прооперовано. Медики констатували у потерпілого тяжку черепно-мозкову травму і продовжують боротися за життя журналіста.
За даним фактом порушено кримінальну справу і ведеться розслідування.
Секретаріат обласної організації Національної спілки журналістів України, членом правління якої є В.ДЕМ’ЯНІВ, з цього приводу розповсюдила свою заяву. «У вівторок, 23 березня, ввечері скоєно напад на члена правління обласної організації НСЖУ, головного редактора газети «Коломийський вісник» Василя ДЕМ’ЯНІВА, – йдеться у заяві обласної організації НСЖУ. - Його жорстоко побили невідомі особи. Внаслідок тяжких травм наш колега потрапив у реанімаційне відділення обласної клінічної лікарні, де його прооперовано».
Секретаріат обласної організації НСЖУ «глибоко стурбований цим прикрим фактом. Закрадається думка: а чи це не замах на свободу слова?».
«Порушено кримінальну справу, тож сподіваємося, що правоохоронні органи ретельно, оперативно й об’єктивно розслідують факт замаху на життя колеги-журналіста», - наголошується у заяві обласної організації НСЖУ.
unian.net
15 років Шенгену – здобутки і втрати
26 березня 1995 року у низці європейських країн набула чинності Шенгенська угода. Відміна паспортного митного контролю тоді мала багатьох критиків. Мовляв, свободу пересування досягли ціною зниження рівня безпеки.
Критику щодо відміни контролю на внутрішніх кордонах країн Шенгенського угоди регулярно можна чути ще з моменту підписання першої угоди між країнами Бенілюкс, Німеччиною та Францією 1985 року. Утім, найбільшу хвилю обурення викликало рішення включити до Шенгенської зони у грудні 2007 року східноєвропейських сусідів Чехію та Польщу. Різні експерти в один голос пророкували різке підвищення рівня злочинності, передусім у Німеччині, яка межує з цими державми.
Щоправда, аби зрозуміти безпідставність таких побоювань, варто лишень звернутися до сухої статистики. Так, приміром, у німецькій федеральній землі Бранденбург, яка має спільний кордон з Польщею, 2008 року рівень злочинності навіть упав на 12,4 відсотки у порівнянні з попереднім роком, коли Польща ще не входила до Шенгенської зони. Такий розвиток подій здається нелогічним, якщо враховувати, що стаціонарний митний контроль на кордоні було скасовано.
Контроль не зник повністю
Утім, як зазначає Маркус Баєр, речник міністерства внутрішніх справ у Берліні, про повну відсутність контролю ніколи не йшлося. «Не треба забувати: скасування стаціонарного митного контролю не означає, що поліція повністю відходить від справ. Це було б помилкою, зважаючи на наявну злочинність. Ми – країна у центрі Європи, а відповідно транзитна країна для злочинців, яких ми переслідуємо під час спланованих акцій у прикордонних районах», - каже Баєр.
Крім того, саме поліція користується нині перевагою створення Шенгенської зони, оскільки завдяки укладеним домовленостям поліцейські різних країн можуть співпрацювати зокрема за допомогою центральної електронної системи безпеки SIS, яка дозволяє обмін інформацією про злочинців та підозрюваних.
Часто відповідні рейди поліцейські сусідніх країн проводять разом. Більше того, німецькі поліцейські, приміром, мають право переслідувати злочинців навіть на відстані до 45 кілометрів від кордону на території Польщі. Тож, Маркус Баєр вважає створення Шенгенської зони одним з найпозитивніших європейських досягнень.
Економічні переваги й недоліки
Зіґфрід Берендт, експерт зі стратегічного економічного менеджменту, ще пам'ятає проблеми, які мали деякі фірми у Бранденбурзі кілька років тому після розширення Шенгенської зони на Схід. Тоді більшість з них втратили привабливість для інвесторів, які почали пов'язувати прикордонний регіон з підвищеним ризиком для безпеки підприємств. Проте нині ситуація знову стабілізувалася. Натомість створення Шенгену нині, як і планувалося, сприяє пожвавленню торгівлі передусім у прикордонних регіонах, хоча б завдяки відсутності колись стабільних автомобільних черг на кордонах.
Зіґфрід Берендт переконаний, що з макроекономічного погляду Німеччина особливо виграє від створення Шенгену: «Німеччина багато експортує. Завдяки зростанню платоспроможності. Наприклад, у Східній Європі, ми можемо завойовувати нові ринки. Крім того, вирішується питання залучення фахівців, яких, як відомо, у Німеччині обмаль. Завдяки більшій свободі пересування у Шенгенській зоні німецькі підприємства тепер мають вищі шанси працевлаштувати хороших спеціалістів, які зокрема отримали освіту у Східній Європі», - пояснює Берендт.
Не варто забувати і те, що підписання Шенгенської угоди зміцнило юридичну співпрацю між країнами-учасниками. Як наслідок – прискорена екстрадиція злочинців та виконання судових вироків. Ще один важливий аспект – процедура висилки нелегальних мігрантів. Відповідальність за них тепер несе та країна Шенгенської зони, зовнішній кордон якої зміг подолати нелегал.
Автор: Гарді Ґраупнер / Тетяна Бондаренко Редактор: Леся Юрченко | dw-world.de
Критику щодо відміни контролю на внутрішніх кордонах країн Шенгенського угоди регулярно можна чути ще з моменту підписання першої угоди між країнами Бенілюкс, Німеччиною та Францією 1985 року. Утім, найбільшу хвилю обурення викликало рішення включити до Шенгенської зони у грудні 2007 року східноєвропейських сусідів Чехію та Польщу. Різні експерти в один голос пророкували різке підвищення рівня злочинності, передусім у Німеччині, яка межує з цими державми.
Щоправда, аби зрозуміти безпідставність таких побоювань, варто лишень звернутися до сухої статистики. Так, приміром, у німецькій федеральній землі Бранденбург, яка має спільний кордон з Польщею, 2008 року рівень злочинності навіть упав на 12,4 відсотки у порівнянні з попереднім роком, коли Польща ще не входила до Шенгенської зони. Такий розвиток подій здається нелогічним, якщо враховувати, що стаціонарний митний контроль на кордоні було скасовано.
Контроль не зник повністю
Утім, як зазначає Маркус Баєр, речник міністерства внутрішніх справ у Берліні, про повну відсутність контролю ніколи не йшлося. «Не треба забувати: скасування стаціонарного митного контролю не означає, що поліція повністю відходить від справ. Це було б помилкою, зважаючи на наявну злочинність. Ми – країна у центрі Європи, а відповідно транзитна країна для злочинців, яких ми переслідуємо під час спланованих акцій у прикордонних районах», - каже Баєр.
Крім того, саме поліція користується нині перевагою створення Шенгенської зони, оскільки завдяки укладеним домовленостям поліцейські різних країн можуть співпрацювати зокрема за допомогою центральної електронної системи безпеки SIS, яка дозволяє обмін інформацією про злочинців та підозрюваних.
Часто відповідні рейди поліцейські сусідніх країн проводять разом. Більше того, німецькі поліцейські, приміром, мають право переслідувати злочинців навіть на відстані до 45 кілометрів від кордону на території Польщі. Тож, Маркус Баєр вважає створення Шенгенської зони одним з найпозитивніших європейських досягнень.
Економічні переваги й недоліки
Зіґфрід Берендт, експерт зі стратегічного економічного менеджменту, ще пам'ятає проблеми, які мали деякі фірми у Бранденбурзі кілька років тому після розширення Шенгенської зони на Схід. Тоді більшість з них втратили привабливість для інвесторів, які почали пов'язувати прикордонний регіон з підвищеним ризиком для безпеки підприємств. Проте нині ситуація знову стабілізувалася. Натомість створення Шенгену нині, як і планувалося, сприяє пожвавленню торгівлі передусім у прикордонних регіонах, хоча б завдяки відсутності колись стабільних автомобільних черг на кордонах.
Зіґфрід Берендт переконаний, що з макроекономічного погляду Німеччина особливо виграє від створення Шенгену: «Німеччина багато експортує. Завдяки зростанню платоспроможності. Наприклад, у Східній Європі, ми можемо завойовувати нові ринки. Крім того, вирішується питання залучення фахівців, яких, як відомо, у Німеччині обмаль. Завдяки більшій свободі пересування у Шенгенській зоні німецькі підприємства тепер мають вищі шанси працевлаштувати хороших спеціалістів, які зокрема отримали освіту у Східній Європі», - пояснює Берендт.
Не варто забувати і те, що підписання Шенгенської угоди зміцнило юридичну співпрацю між країнами-учасниками. Як наслідок – прискорена екстрадиція злочинців та виконання судових вироків. Ще один важливий аспект – процедура висилки нелегальних мігрантів. Відповідальність за них тепер несе та країна Шенгенської зони, зовнішній кордон якої зміг подолати нелегал.
Автор: Гарді Ґраупнер / Тетяна Бондаренко Редактор: Леся Юрченко | dw-world.de
25 March, 2010
У Литві комунізм та нацизм - прирівняні
Литва - перша країна колишнього пострадянського простору, в якій на законодавчому рівні закріплена карна відповідальність за публічне використання символів нацизму та комунізму.
Одним з ініціаторів закону, що прирівняв комунізм до нацизму в плані злочинів, був депутат литовського Сейму голова парламентського комітету у закордонних справах Емануіліс Зінгеріс, який відповів на запитання УС Бі-Бі-Сі.
Бі-Бі-Сі: Якими мотивами керувалися литовські депутати, ухвалюючи цей закон?
Емануіліс Зінгеріс: Ви знаєте, ви говорите з людиною єврейського походження і для мене ясно, що таке нацизм, бо моя мати була і в німецькому концтаборі, і була також в Каунаському гетто. А звільнили її радянські солдати, які крикнули таким як вона: "бабоньки, ви ще живі?"
А інших моїх родичів, які залишилися живими, звільнили американці з концтабору Дахау. Так що я абсолютно точно знаю, що таке союзництво і що таке Друга Світова війна. І ні в кого тут у нас немає наміру применшувати злочини Гітлера. Немов би ми якось випинаємо злочини Сталіна. Тут не божевільні люди в Литві ходять під сонцем.
Юність моєї матері, а їй було 18 років, була перервана німецьким нашестям, фашистським нашестям, а моя юність була проведена під окупаційним сонцем Хрущова-Брежнєва та інших товаришів, які намагалися зламати вільну суть моєї батьківщини - Литви. Вони на багнетах принесли іншу дійсність. Дійсність, коли п’ятирічку виконували за три роки. Моя бабуся увесь час мене просила: «Емануіліс, підійди до вікна. подивись - чи вони ще там? Маючи на увазі радянську владу. Підходив до вікна, повертався до бабусі, в якої совєти відняли її готель в Каунасі і казав: «Бабусю. На жаль червона тканина якась на щоглі ще висить!» Бабуся казала, що «нічого, 50 років радянської влади все одно переживемо!»
Бі-Бі-Сі: Закон, який прирівнює нацистські та комуністичні символи в Литві діє, а як реально він втілюється, яка його реальна дія з дня-в-день?
Емануіліс Зінгеріс: Ну, ніхто ні за ким не бігає, і ніхто нікого не хапає за руку - одягне хтось радянську шапку чи не радянську, я маю на увазі усі ці радянські символи. Але, все ж, Литва пройшла десятки років і мала вже певну силу до того, щоб протистояти постулату, що, мовляв, радянська дійсність, яку нам принесли на багнетах, є нашою. Адже то не наша дійсність. От мені недавно російські колеги з думи в Раді Європи казали: «але ж це була і Ваша дійсність!»
Я кажу: «Ні, це не була наша дійсність.» А вони – «Ну, все ж таки, ви дивилися радянське телебачення. І ви стали частиною нашої дійсності.» А я їм знову: «Ні, ми не стали частиною вашої дійсності. Так, ми дивилися пригоди Шуріка і дивилися всю ту радянську естраду, але ми чекали 50 років, щоб відновити почуття свободи і незалежності, і прав людини.»
Тому злочини комунізму, які є іншого плану аніж расові злочини нацизму, не можуть залишитися без покарання. Не забувайте, що в центральній Європі: в Чехії, Польщі чи балтійських країнах комунізм ще й асоціювався з окупацією. Тому наші народи й закликають нас поглянути на злочини цих двох режимів. Поруч вони чи не поруч, це не важливо, але один змінив інший. Я не хочу вдаватися в дискусії щодо того чи ідентичними є гітлеризм та сталінізм, але ясно те, що ці режими також домовилися один з одним.
Вони півтора року прекрасно співпрацювали і вийшло так, що після цього один з цих режимів залишився поза увагою міжнародних судів! Перед судом не постали людожери з історичної епохи під назвою комунізм! Але ви знаєте, у нас в Литві майже не було серйозних процесів проти комуністичних злочинів.
Бі-Бі-Сі: Отже реально нікого не судили?
Емануіліс Зінгеріс: Ні, бо закон має більше моральний зміст. Закон по своїй суті забороняє бігати по Литві з фашистською символікою чи комуністичною символікою, я маю на увазі радикальні групи. І більшість населення, яка виконує цей закон, не вдається в дискусію який з цих режимів більше нагадив в історію людства. Всім же ж зрозуміло, що обидва ці режими є злочинними. Тому, не ставлячи абсолютного знаку рівності між Гітлером та Сталіним, треба зробити так, щоб ці дві ідеології в литовському суспільстві одразу розпізнавалися, і щоб суспільство мало до них імунітет. Адже не можемо ми відкласти вбік все те, що натворив комуністичний режим тут у нас, і, як він на 50 років загальмував наш розвиток.
Бі-Бі-Сі: Чи можете ви зрозуміти, що Україні, можливо, набагато важче рухатись от цим шляхом, який пройшла Литва?
Емануіліс Зінгеріс: Я абсолютно розумію бажання українського народу мати свою окремішню від Росії історію українського народу. Мати право на вулицю Мазепи, мати право на власний погляд на комунізм, на Голодомор, мати право власного погляду на гоніння часів Хрущова, на репресії. Тобто на все те, що означав комунізм і радянська історія для українського народу. Адже важко виміряти увесь рівень того жаху, що стояв за словом комунізм.
bbc.ua
Одним з ініціаторів закону, що прирівняв комунізм до нацизму в плані злочинів, був депутат литовського Сейму голова парламентського комітету у закордонних справах Емануіліс Зінгеріс, який відповів на запитання УС Бі-Бі-Сі.
Бі-Бі-Сі: Якими мотивами керувалися литовські депутати, ухвалюючи цей закон?
Емануіліс Зінгеріс: Ви знаєте, ви говорите з людиною єврейського походження і для мене ясно, що таке нацизм, бо моя мати була і в німецькому концтаборі, і була також в Каунаському гетто. А звільнили її радянські солдати, які крикнули таким як вона: "бабоньки, ви ще живі?"
А інших моїх родичів, які залишилися живими, звільнили американці з концтабору Дахау. Так що я абсолютно точно знаю, що таке союзництво і що таке Друга Світова війна. І ні в кого тут у нас немає наміру применшувати злочини Гітлера. Немов би ми якось випинаємо злочини Сталіна. Тут не божевільні люди в Литві ходять під сонцем.
Юність моєї матері, а їй було 18 років, була перервана німецьким нашестям, фашистським нашестям, а моя юність була проведена під окупаційним сонцем Хрущова-Брежнєва та інших товаришів, які намагалися зламати вільну суть моєї батьківщини - Литви. Вони на багнетах принесли іншу дійсність. Дійсність, коли п’ятирічку виконували за три роки. Моя бабуся увесь час мене просила: «Емануіліс, підійди до вікна. подивись - чи вони ще там? Маючи на увазі радянську владу. Підходив до вікна, повертався до бабусі, в якої совєти відняли її готель в Каунасі і казав: «Бабусю. На жаль червона тканина якась на щоглі ще висить!» Бабуся казала, що «нічого, 50 років радянської влади все одно переживемо!»
Бі-Бі-Сі: Закон, який прирівнює нацистські та комуністичні символи в Литві діє, а як реально він втілюється, яка його реальна дія з дня-в-день?
Емануіліс Зінгеріс: Ну, ніхто ні за ким не бігає, і ніхто нікого не хапає за руку - одягне хтось радянську шапку чи не радянську, я маю на увазі усі ці радянські символи. Але, все ж, Литва пройшла десятки років і мала вже певну силу до того, щоб протистояти постулату, що, мовляв, радянська дійсність, яку нам принесли на багнетах, є нашою. Адже то не наша дійсність. От мені недавно російські колеги з думи в Раді Європи казали: «але ж це була і Ваша дійсність!»
Я кажу: «Ні, це не була наша дійсність.» А вони – «Ну, все ж таки, ви дивилися радянське телебачення. І ви стали частиною нашої дійсності.» А я їм знову: «Ні, ми не стали частиною вашої дійсності. Так, ми дивилися пригоди Шуріка і дивилися всю ту радянську естраду, але ми чекали 50 років, щоб відновити почуття свободи і незалежності, і прав людини.»
Тому злочини комунізму, які є іншого плану аніж расові злочини нацизму, не можуть залишитися без покарання. Не забувайте, що в центральній Європі: в Чехії, Польщі чи балтійських країнах комунізм ще й асоціювався з окупацією. Тому наші народи й закликають нас поглянути на злочини цих двох режимів. Поруч вони чи не поруч, це не важливо, але один змінив інший. Я не хочу вдаватися в дискусії щодо того чи ідентичними є гітлеризм та сталінізм, але ясно те, що ці режими також домовилися один з одним.
Вони півтора року прекрасно співпрацювали і вийшло так, що після цього один з цих режимів залишився поза увагою міжнародних судів! Перед судом не постали людожери з історичної епохи під назвою комунізм! Але ви знаєте, у нас в Литві майже не було серйозних процесів проти комуністичних злочинів.
Бі-Бі-Сі: Отже реально нікого не судили?
Емануіліс Зінгеріс: Ні, бо закон має більше моральний зміст. Закон по своїй суті забороняє бігати по Литві з фашистською символікою чи комуністичною символікою, я маю на увазі радикальні групи. І більшість населення, яка виконує цей закон, не вдається в дискусію який з цих режимів більше нагадив в історію людства. Всім же ж зрозуміло, що обидва ці режими є злочинними. Тому, не ставлячи абсолютного знаку рівності між Гітлером та Сталіним, треба зробити так, щоб ці дві ідеології в литовському суспільстві одразу розпізнавалися, і щоб суспільство мало до них імунітет. Адже не можемо ми відкласти вбік все те, що натворив комуністичний режим тут у нас, і, як він на 50 років загальмував наш розвиток.
Бі-Бі-Сі: Чи можете ви зрозуміти, що Україні, можливо, набагато важче рухатись от цим шляхом, який пройшла Литва?
Емануіліс Зінгеріс: Я абсолютно розумію бажання українського народу мати свою окремішню від Росії історію українського народу. Мати право на вулицю Мазепи, мати право на власний погляд на комунізм, на Голодомор, мати право власного погляду на гоніння часів Хрущова, на репресії. Тобто на все те, що означав комунізм і радянська історія для українського народу. Адже важко виміряти увесь рівень того жаху, що стояв за словом комунізм.
bbc.ua
У Каліфорнії відбудеться референдум про легалізацію марихуани
У листопаді цього року питання про легалізацію марихуани буде винесене на референдум в американському штаті Каліфорнія.
Про це в середу, 24 березня, офіційно оголосила місцевий держсекретар Дебра Боуен.
У даний час Каліфорнія - один з п'ятнадцяти штатів, де дозволено вживання марихуани в медичних цілях.
Боуен підтвердила, що прихильники легалізації зібрали понад 433 тисяч дійсних підписів виборців - саме стільки потрібно для винесення ініціативи на референдум.
Запропонований проект реформи дозволить особам у віці від 21 року мати унцію (близько 28 грамів) марихуани, а також вирощувати коноплю в обмежених кількостях.
При цьому будуть введені деякі інші обмеження. Так, під забороною повинно залишитися публічне вживання марихуани, а також у присутності дітей.
Крім того, конопля буде заборонена на території навчальних закладів. Не можна буде також сідати за кермо під впливом наркотику.
Питання про дозвіл торгівлі марихуаною і її оподаткування повинна буде вирішувати влада місцевого рівня.
Головним ініціатором референдуму про легалізацію виступив підприємець Річард Лі, який вирощує медичну марихуану в Окленді. Він витратив на пропагандистську кампанію 1,3 мільйона доларів.
"Ми на крок ближче до зняття заборони на коноплю та скасування несправедливих законів, за якими людей за коноплю відправляють до в'язниці, тоді як алкоголь не тільки продають відкрито, але і кожен день рекламують по телевізору на очах дітей", - заявив Лі.
Губернатор Каліфорнії Арнольд Шварценеггер ще в травні минулого року повідомив про свій намір розпочати повноцінні дебати про легалізацію марихуани.
При цьому федеральна влада наголошує, що легалізація наркотику в країні неможлива.
korespondent.net
Про це в середу, 24 березня, офіційно оголосила місцевий держсекретар Дебра Боуен.
У даний час Каліфорнія - один з п'ятнадцяти штатів, де дозволено вживання марихуани в медичних цілях.
Боуен підтвердила, що прихильники легалізації зібрали понад 433 тисяч дійсних підписів виборців - саме стільки потрібно для винесення ініціативи на референдум.
Запропонований проект реформи дозволить особам у віці від 21 року мати унцію (близько 28 грамів) марихуани, а також вирощувати коноплю в обмежених кількостях.
При цьому будуть введені деякі інші обмеження. Так, під забороною повинно залишитися публічне вживання марихуани, а також у присутності дітей.
Крім того, конопля буде заборонена на території навчальних закладів. Не можна буде також сідати за кермо під впливом наркотику.
Питання про дозвіл торгівлі марихуаною і її оподаткування повинна буде вирішувати влада місцевого рівня.
Головним ініціатором референдуму про легалізацію виступив підприємець Річард Лі, який вирощує медичну марихуану в Окленді. Він витратив на пропагандистську кампанію 1,3 мільйона доларів.
"Ми на крок ближче до зняття заборони на коноплю та скасування несправедливих законів, за якими людей за коноплю відправляють до в'язниці, тоді як алкоголь не тільки продають відкрито, але і кожен день рекламують по телевізору на очах дітей", - заявив Лі.
Губернатор Каліфорнії Арнольд Шварценеггер ще в травні минулого року повідомив про свій намір розпочати повноцінні дебати про легалізацію марихуани.
При цьому федеральна влада наголошує, що легалізація наркотику в країні неможлива.
korespondent.net
24 March, 2010
Вибори 2010: Закрили справи проти Бакая
Печерський райсуд Києва у вівторок закрив усі кримінальні справи, порушені Генпрокуратурою й прокуратурою Києва у відношенні екс-голови ДУС Ігоря Бакая.
Якщо це рішення не буде опротестовано, Бакай уже через тиждень зможе повернутися в Україну, не боячись затримання, пише "Комерсант-Україна".
Навесні 2005 року в його відношенні були порушені справи за ч. 2 ст. 364 і ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу ("перевищення влади і зловживання службовим становищем"). Бакай підозрювався в участі у незаконному продажі Готелю "Дніпро", Готелю "Україна", а також нерухомості Національного комплексу "Експоцентр України".
У грудні 2004 року Бакай виїхав до Росії. Його адвокати намагалися закрити справи проти нього. У 2006 році Печерський райсуд Києва виніс рішення про припинення розслідування справ, а в 2007 році Апеляційний суд припинив міжнародний розшук Бакая. Та в листопаді 2008 року Верховний суд скасував рішення першої і другої інстанцій.
pravda.com.ua
Якщо це рішення не буде опротестовано, Бакай уже через тиждень зможе повернутися в Україну, не боячись затримання, пише "Комерсант-Україна".
Навесні 2005 року в його відношенні були порушені справи за ч. 2 ст. 364 і ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу ("перевищення влади і зловживання службовим становищем"). Бакай підозрювався в участі у незаконному продажі Готелю "Дніпро", Готелю "Україна", а також нерухомості Національного комплексу "Експоцентр України".
У грудні 2004 року Бакай виїхав до Росії. Його адвокати намагалися закрити справи проти нього. У 2006 році Печерський райсуд Києва виніс рішення про припинення розслідування справ, а в 2007 році Апеляційний суд припинив міжнародний розшук Бакая. Та в листопаді 2008 року Верховний суд скасував рішення першої і другої інстанцій.
pravda.com.ua
Перший банк для іммігрантів відкрився в Італії
У Мілані відкрилося перше відділення Extrabanca, спеціалізованого банку для іммігрантів з країн, які не входять до Європейського Союзу, на що вказує сама назва банку: extracomunitari - громадяни країн, що не входять в ЄС.
Про це повідомляє Радіо Свобода.
Найближчим часом відкриється філія в Римі, а до 2015 року заплановане відкриття 40 відділень з клієнтурою більше 100 тисяч фізичних та юридичних осіб і загальним обсягом вкладів до одного мільярда євро.
Серед акціонерів банку - найбільша страхова компанія Generali, Фонд Cariplo і група італійських підприємців на чолі з Андреа Орландіні, який став президентом Extrabanca.
Іммігранти в Італії, згідно з оцінками, складуть шість з половиною мільйонів чоловік до 2012 року, тобто більше 10 відсотків населення країни. Персонал банку буде багатонаціональним, більше половини банківських службовців - іноземці, представники 11 країн, вся банківська документація буде представлена кількома мовами, одну з яких клієнт вибере за власним бажанням.
Клієнтами банку можуть бути виключно легальні іммігранти, які мають чинний дозвіл на проживання.
Президент Італії Джорджо Наполітано у вітальному посланні дирекції Extrabanca висловив подяку за ініціативу, зазначивши, що вона буде сприяти інтеграції іммігрантів та соціальній згуртованості суспільства.
Нагадаємо, в 2009 році через системи грошових переказів в Україну робочі мігранти переказали майже $ 3 млрд. Це на 16% більше, ніж попереднього року.
Раніше журнал Корреспондент повідомляв, що за оцінками глави Товариства українців в Італії Олеся Городецького, загалом в Італії проживає понад 300 тисяч українців.
А за даними дослідження сучасної трудової міграції, проведеного фондом Карітас України та Інститутом народознавства НАНУ за 2009 рік, - понад 600 тисяч. Ці приблизні дані включають і заробітчан, які нелегально працюють в Італії.
pravda.com.ua
Про це повідомляє Радіо Свобода.
Найближчим часом відкриється філія в Римі, а до 2015 року заплановане відкриття 40 відділень з клієнтурою більше 100 тисяч фізичних та юридичних осіб і загальним обсягом вкладів до одного мільярда євро.
Серед акціонерів банку - найбільша страхова компанія Generali, Фонд Cariplo і група італійських підприємців на чолі з Андреа Орландіні, який став президентом Extrabanca.
Іммігранти в Італії, згідно з оцінками, складуть шість з половиною мільйонів чоловік до 2012 року, тобто більше 10 відсотків населення країни. Персонал банку буде багатонаціональним, більше половини банківських службовців - іноземці, представники 11 країн, вся банківська документація буде представлена кількома мовами, одну з яких клієнт вибере за власним бажанням.
Клієнтами банку можуть бути виключно легальні іммігранти, які мають чинний дозвіл на проживання.
Президент Італії Джорджо Наполітано у вітальному посланні дирекції Extrabanca висловив подяку за ініціативу, зазначивши, що вона буде сприяти інтеграції іммігрантів та соціальній згуртованості суспільства.
Нагадаємо, в 2009 році через системи грошових переказів в Україну робочі мігранти переказали майже $ 3 млрд. Це на 16% більше, ніж попереднього року.
Раніше журнал Корреспондент повідомляв, що за оцінками глави Товариства українців в Італії Олеся Городецького, загалом в Італії проживає понад 300 тисяч українців.
А за даними дослідження сучасної трудової міграції, проведеного фондом Карітас України та Інститутом народознавства НАНУ за 2009 рік, - понад 600 тисяч. Ці приблизні дані включають і заробітчан, які нелегально працюють в Італії.
pravda.com.ua
З українського Інтерполу вкрали базу даних
З Нацбюро Інтерполу було вкрадено електронний банк даних, заявляє екс-керівник структури Ростислав Вергелес.
Про це він сказав в інтерв'ю "Сегодня", коментуючи інформацію про незаконний продаж електронної бази даних Інтерполу.
"Я не буду категоричним, але мої джерела цю інформацію підтверджують. Йдеться про базу реєстрації осіб, фірм, автомобілів і предметів мистецтва. Її нібито продали всього за 5 тисяч доларів одному пройдисвіту без певного роду занять. Більше того, начебто виписали йому посвідчення радника Інтерполу", - розповів Вергелес.
"У результаті багато "охоронних" фірм платять цій людині 150-200 доларів за одну перевірку по базі. Тим часом в цьому інформаційному банку даних (до речі, його вели з 1993 року!) є повні відомості про те, на яких підставах проводилися перевірки українського Інтерполу. У тому числі і про те, чому правоохоронці запитували в Бюро інформацію про конкретний суб'єкт - тобто, в чому конкретно підозрювали людину", - додав він.
pravda.com.ua
Про це він сказав в інтерв'ю "Сегодня", коментуючи інформацію про незаконний продаж електронної бази даних Інтерполу.
"Я не буду категоричним, але мої джерела цю інформацію підтверджують. Йдеться про базу реєстрації осіб, фірм, автомобілів і предметів мистецтва. Її нібито продали всього за 5 тисяч доларів одному пройдисвіту без певного роду занять. Більше того, начебто виписали йому посвідчення радника Інтерполу", - розповів Вергелес.
"У результаті багато "охоронних" фірм платять цій людині 150-200 доларів за одну перевірку по базі. Тим часом в цьому інформаційному банку даних (до речі, його вели з 1993 року!) є повні відомості про те, на яких підставах проводилися перевірки українського Інтерполу. У тому числі і про те, чому правоохоронці запитували в Бюро інформацію про конкретний суб'єкт - тобто, в чому конкретно підозрювали людину", - додав він.
pravda.com.ua
Українофоб Волга став головою Держфінпослуг
Кабінет міністрів України прийняв відставку голови Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг Віктора Суслова.
Таке рішення закріплене розпорядженням Кабінету міністрів України від 22 березня № 576-р.
Іншим розпорядженням № 577-р від 22 березня головою Держфінпослуг призначений Василь Волга.
Як повідомив агентству Інтерфакс-Україна Суслов, рішення подати у відставку спричинене морально-етичними міркуваннями, у зв'язку з тим, що згідно з коаліційною угодою посада голови Держфінпослуг відійшла до фракції КПУ. За рішенням фракції на цю посаду призначений Волга.
Волга, 1968 року народження (Сєверодонецьк Луганської обл.). За освітою інженер-механік атомних енергетичних установок, а також закінчив МАУП за спеціальністю банківська справа.
Наразі один з лідерів блоку лівих і лівоцентристських сил.
korespondent.net
Таке рішення закріплене розпорядженням Кабінету міністрів України від 22 березня № 576-р.
Іншим розпорядженням № 577-р від 22 березня головою Держфінпослуг призначений Василь Волга.
Як повідомив агентству Інтерфакс-Україна Суслов, рішення подати у відставку спричинене морально-етичними міркуваннями, у зв'язку з тим, що згідно з коаліційною угодою посада голови Держфінпослуг відійшла до фракції КПУ. За рішенням фракції на цю посаду призначений Волга.
Волга, 1968 року народження (Сєверодонецьк Луганської обл.). За освітою інженер-механік атомних енергетичних установок, а також закінчив МАУП за спеціальністю банківська справа.
Наразі один з лідерів блоку лівих і лівоцентристських сил.
korespondent.net
Повернення тоталітаризму: Януковича прирівняли до прапора і герба.
У залі, де традиційно проходять засідання уряду, на стіні розмістили портрет президента Віктора Януковича.
Як передає кореспондент УНІАН, портрет розміщено на фронтальній стіні, тобто за спиною прем'єр-міністра Миколи Азарова.
Раніше у залі засідань уряду не було портрета попереднього президента Віктора Ющенка.
pravda.com.ua
Як передає кореспондент УНІАН, портрет розміщено на фронтальній стіні, тобто за спиною прем'єр-міністра Миколи Азарова.
Раніше у залі засідань уряду не було портрета попереднього президента Віктора Ющенка.
pravda.com.ua
23 March, 2010
Безвізовий режим з ЄС: депутати хочуть «конкретних справ»
Україна та ЄС прагнуть прискорити роботу над «дорожньою картою» щодо запровадження безвідового режиму. Це питання порушувалося в Брюсселі під час засідання українсько-європейського міжпарламентського комітету.
Під час засідання міжпарламентського комітету з питань співпраці між Україною та Європейським союзом відбулася прем'єра: вперше за всю історію роботи комітету на його засідання прийшов європейський комісар з питань політики розширення та європейської політики сусідства Штефан Фюле. Дипломати розцінили це як ще один сигнал Києву про важливість співпраці.
«Дорожня карта» для безвізового режиму
Хоча під час засідання обговорювалися як політичні, так й економічні питання, головний наголос зробили на необхідності розпочати роботу над «дорожньою картою» щодо запровадження безвізового режиму між Україною та ЄС. Співголова комітету, європейський депутат Павел Ковал переконаний, що сьогодні такі можливості вже з'явилися. «Я думаю, що це - хороша інформація для всіх українських громадян, які, на жаль, повинні дуже довго чекати на візи«, - сказав Ковал.
Українські та європейські політики домовилися підготувати з цього питання проміжну доповідь. Вона міститиме звіти Європейського парламенту та Верховної Ради. Парламентарі переконані, що саме запровадження безвізового режиму стане «головною відповіддю на проблеми у візовій політиці».
Небезпечні законопроекти
Проте в самій Україні вже зареєстровані законопроекти, підготовлені представниками Партії регіонів, про повернення до візового режиму між Києвом та Брюсселем. Співголова міжпарламентського комітету Борис Тарасюк застеріг у Брюсселі: «Є серйозні побоювання, що в разі реалізації тих законопроектів, які ініційовані Партією регіонів, може бути погіршення навіть існуючої співпраці між Україною та ЄС, зокрема в питаннях візової політики».
Тарасюк звернув увагу на те, що новий український уряд, своривши сім урядових комітетів, не спромігся створити урядовий комітет з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. «Чи це не є сигналом для ЄС? Тому що тут, в Брюсселі, можно говорити все, що завгодно, все, що сподобається, але лише конкретні справи дадуть відповідь, чи це були порожні слова чи справи. Справи свідчать про зворотнє, що нинішній уряд згортає таку важливу сферу, як європейська інтеграція, залишаючись на декларативних нотах», - сказав Тарасюк. Наступне засідання українсько-європейського міжпарламентського комітету відбудеться восени в Україні.
Автор: Ірина Сомер Редактор: Володимир Медяний | dw-world.de
Під час засідання міжпарламентського комітету з питань співпраці між Україною та Європейським союзом відбулася прем'єра: вперше за всю історію роботи комітету на його засідання прийшов європейський комісар з питань політики розширення та європейської політики сусідства Штефан Фюле. Дипломати розцінили це як ще один сигнал Києву про важливість співпраці.
«Дорожня карта» для безвізового режиму
Хоча під час засідання обговорювалися як політичні, так й економічні питання, головний наголос зробили на необхідності розпочати роботу над «дорожньою картою» щодо запровадження безвізового режиму між Україною та ЄС. Співголова комітету, європейський депутат Павел Ковал переконаний, що сьогодні такі можливості вже з'явилися. «Я думаю, що це - хороша інформація для всіх українських громадян, які, на жаль, повинні дуже довго чекати на візи«, - сказав Ковал.
Українські та європейські політики домовилися підготувати з цього питання проміжну доповідь. Вона міститиме звіти Європейського парламенту та Верховної Ради. Парламентарі переконані, що саме запровадження безвізового режиму стане «головною відповіддю на проблеми у візовій політиці».
Небезпечні законопроекти
Проте в самій Україні вже зареєстровані законопроекти, підготовлені представниками Партії регіонів, про повернення до візового режиму між Києвом та Брюсселем. Співголова міжпарламентського комітету Борис Тарасюк застеріг у Брюсселі: «Є серйозні побоювання, що в разі реалізації тих законопроектів, які ініційовані Партією регіонів, може бути погіршення навіть існуючої співпраці між Україною та ЄС, зокрема в питаннях візової політики».
Тарасюк звернув увагу на те, що новий український уряд, своривши сім урядових комітетів, не спромігся створити урядовий комітет з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. «Чи це не є сигналом для ЄС? Тому що тут, в Брюсселі, можно говорити все, що завгодно, все, що сподобається, але лише конкретні справи дадуть відповідь, чи це були порожні слова чи справи. Справи свідчать про зворотнє, що нинішній уряд згортає таку важливу сферу, як європейська інтеграція, залишаючись на декларативних нотах», - сказав Тарасюк. Наступне засідання українсько-європейського міжпарламентського комітету відбудеться восени в Україні.
Автор: Ірина Сомер Редактор: Володимир Медяний | dw-world.de
Дело: Українські мігранти переказали в країну близько трьох мільярдів доларів
У 2009 році через системи грошових переказів в Україну надійшло майже $ 3 млрд. Це на 16% більше, ніж роком раніше, повідомляє газета Дело.
У розпорядженні видання опинилися дані про результати роботи систем грошових переказів за 2009 рік. Незважаючи на фінансову кризу, потік грошей в Україну став рекордним за всю історію. Так, за минулий рік за допомогою Western Union, Юністрім та інших операторів в Україну зайшло $ 2,94 млрд., що на 16,25% більше, ніж роком раніше. За цей же час з нашої країни було відправлено лише $ 0,51 млрд. (плюс 33,5% порівняно з 2008-м).
Таке зростання обсягів ринку переказів у непростий кризовий рік експерти перш за все пояснюють збільшенням кількості українців, які виїхали на заробітки за кордон. "В Україні за останні півтора року багато людей втратили роботу і були змушені виїжджати на заробітки, за рахунок цього збільшилася кількість переказів", - стверджує директор департаменту платіжних систем Нацбанку Віктор Кравець. Більше того, незважаючи на збільшення рівня безробіття практично у всіх країнах, де працюють наші співвітчизники, їх масові скорочення практично не торкнулися. "Мігранти менш схильні до звільнення, ніж місцеве населення, тому що готові працювати за менші гроші", - пояснює експерт НБУ Андрій Гайдуцький. За його словами, погіршення економічної ситуації в Україні спричинило за собою зниження загального рівня життя, що змусило мігрантів збільшити середню суму переказу.
Як пише видання, найбільше грошей в Україну за минулий рік було надіслано з Росії. "Найбільше переказів в Україну, як і раніше, йде з Росії, потім йде "золотий трикутник"- Іспанія, Італія, Португалія, далі - Чехія і Польща, потім - Канада і США", - пояснює заступник голови правління банку Фінанси і Кредит Ігор Львов. Це пояснюється тим, що майже половина всіх українських заробітчан працює в Росії. "За межами країни на початок 2009 року працювало 4,93 млн. українських громадян, які за 2008 рік заробили близько $ 35 млрд. У Росії, за нашими оцінками, працює близько 2 млн. українців", - говорить експерт НБУ Андрій Гайдуцький.
Успіхи іноземців, що працюють в Україні, набагато скромніші. За даними Світового банку та ОЕСР, працює близько 6 млн. іноземних громадян. За офіційними даними НБУ, минулого року вони відправили на батьківщину лише близько $ 510 млн, зазначає Дело.
З 16 систем грошових переказів, які роблять погоду на цьому ринку (більше 75%), 11 належать росіянам. У п'ятірці лідерів дві американські системи - Western Union і MoneyGram, а також три російські - Юністрім, Migom та Contact. За підсумками року незмінний лідер ринку Western Union продовжив втрачати позиції. Якщо в 2008 році через нього приходило більше 43% всіх переказів з України, то вже в 2009-му його частка склала 35,6%.
Регулятор і комерційні банки очікують подальшого зростання обсягів грошових переказів. Це буде пов'язано як із зростанням економік, де працюють українці, так і з поступовою відмовою мігрантів від "сірих" і "чорних" схем переказу грошей в Україну.
Втім, як показало дослідження, проведене Нацбанком, через платіжні системи в Україну поки що приходить незначна частина від загальної суми грошей, які потрапляють в Україну. "Ми порахували, скільки грошей і матеріальних цінностей переслали в Україну лише за 2008 рік. Вийшло, що в країну прийшло $ 25,6 млрд.", - констатує Гайдуцький. Того ж року через системи грошових переказів в Україну переслали трохи більше $ 2,5 млрд., тобто всього близько 10% від загальної суми. "Серед українських гастарбайтерів, як і раніше, дуже поширений нелегальний спосіб передачі готівкових коштів, також велика частина допомоги йде в товарному вигляді. Проте говорити, що всі ці гроші залишилися в Україні - некоректно, тому що частина цих грошей йде з країни на оплату "сірого" імпорту та інших речей", - пояснює економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. У НБУ погодилися, що частина коштів йде з країни, але уточнити розмір відтоку не змогли, оскільки дослідження, що проводиться НБУ, не торкалося цього питання.
Відповідно до оцінок НБУ, за останні 15 років обсяг готівкової іноземної валюти поза банківською системою зріс в Україні на $ 58 млрд. До речі, це більше 6% від загальносвітового обсягу готівкових доларів.
Цей матеріал опублікований на Корреспондент.net у рамках партнерської угоди з газетою Дело.
korespondent.net
У розпорядженні видання опинилися дані про результати роботи систем грошових переказів за 2009 рік. Незважаючи на фінансову кризу, потік грошей в Україну став рекордним за всю історію. Так, за минулий рік за допомогою Western Union, Юністрім та інших операторів в Україну зайшло $ 2,94 млрд., що на 16,25% більше, ніж роком раніше. За цей же час з нашої країни було відправлено лише $ 0,51 млрд. (плюс 33,5% порівняно з 2008-м).
Таке зростання обсягів ринку переказів у непростий кризовий рік експерти перш за все пояснюють збільшенням кількості українців, які виїхали на заробітки за кордон. "В Україні за останні півтора року багато людей втратили роботу і були змушені виїжджати на заробітки, за рахунок цього збільшилася кількість переказів", - стверджує директор департаменту платіжних систем Нацбанку Віктор Кравець. Більше того, незважаючи на збільшення рівня безробіття практично у всіх країнах, де працюють наші співвітчизники, їх масові скорочення практично не торкнулися. "Мігранти менш схильні до звільнення, ніж місцеве населення, тому що готові працювати за менші гроші", - пояснює експерт НБУ Андрій Гайдуцький. За його словами, погіршення економічної ситуації в Україні спричинило за собою зниження загального рівня життя, що змусило мігрантів збільшити середню суму переказу.
Як пише видання, найбільше грошей в Україну за минулий рік було надіслано з Росії. "Найбільше переказів в Україну, як і раніше, йде з Росії, потім йде "золотий трикутник"- Іспанія, Італія, Португалія, далі - Чехія і Польща, потім - Канада і США", - пояснює заступник голови правління банку Фінанси і Кредит Ігор Львов. Це пояснюється тим, що майже половина всіх українських заробітчан працює в Росії. "За межами країни на початок 2009 року працювало 4,93 млн. українських громадян, які за 2008 рік заробили близько $ 35 млрд. У Росії, за нашими оцінками, працює близько 2 млн. українців", - говорить експерт НБУ Андрій Гайдуцький.
Успіхи іноземців, що працюють в Україні, набагато скромніші. За даними Світового банку та ОЕСР, працює близько 6 млн. іноземних громадян. За офіційними даними НБУ, минулого року вони відправили на батьківщину лише близько $ 510 млн, зазначає Дело.
З 16 систем грошових переказів, які роблять погоду на цьому ринку (більше 75%), 11 належать росіянам. У п'ятірці лідерів дві американські системи - Western Union і MoneyGram, а також три російські - Юністрім, Migom та Contact. За підсумками року незмінний лідер ринку Western Union продовжив втрачати позиції. Якщо в 2008 році через нього приходило більше 43% всіх переказів з України, то вже в 2009-му його частка склала 35,6%.
Регулятор і комерційні банки очікують подальшого зростання обсягів грошових переказів. Це буде пов'язано як із зростанням економік, де працюють українці, так і з поступовою відмовою мігрантів від "сірих" і "чорних" схем переказу грошей в Україну.
Втім, як показало дослідження, проведене Нацбанком, через платіжні системи в Україну поки що приходить незначна частина від загальної суми грошей, які потрапляють в Україну. "Ми порахували, скільки грошей і матеріальних цінностей переслали в Україну лише за 2008 рік. Вийшло, що в країну прийшло $ 25,6 млрд.", - констатує Гайдуцький. Того ж року через системи грошових переказів в Україну переслали трохи більше $ 2,5 млрд., тобто всього близько 10% від загальної суми. "Серед українських гастарбайтерів, як і раніше, дуже поширений нелегальний спосіб передачі готівкових коштів, також велика частина допомоги йде в товарному вигляді. Проте говорити, що всі ці гроші залишилися в Україні - некоректно, тому що частина цих грошей йде з країни на оплату "сірого" імпорту та інших речей", - пояснює економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. У НБУ погодилися, що частина коштів йде з країни, але уточнити розмір відтоку не змогли, оскільки дослідження, що проводиться НБУ, не торкалося цього питання.
Відповідно до оцінок НБУ, за останні 15 років обсяг готівкової іноземної валюти поза банківською системою зріс в Україні на $ 58 млрд. До речі, це більше 6% від загальносвітового обсягу готівкових доларів.
Цей матеріал опублікований на Корреспондент.net у рамках партнерської угоди з газетою Дело.
korespondent.net
У Британії перевидадуть посібник із захисту від радянських шпигунів
У Великобританії готується до повторної публікації секретний буклет часів холодної війни про те, як не потрапити в мережі шпигунів з Радянського Союзу.
Як повідомляє GZT.ru, посібник Their trade is treachery (дослівно Їх ремесло - зрада) обсягом в 59 сторінок були видано контррозвідкою MI5 у 1963 році, і він таємно поширювався серед громадян Великобританії. Мета буклету - попередити британців, які займають стратегічні посади, про діяльність радянських шпигунів і навчити громадян Великобританії розпізнавати іноземних розвідників.
У книзі з позначкою "Тільки для службового використання" є глави під назвою Як перешкодити шпигунові, Як стати шпигуном в очах росіян (за шість простих уроків) і Як не стати шпигуном (за шість далеко не простих уроків).
Буклет попереджав британців про те, що радянські шпигуни можуть наблизитися до них будь-якими способами - шляхом надання сексуальних послуг, шантажу, хабарництва або стеження. Британцям слід бути якомога акуратнішими, щоб не дозволити радянським шпигунам використовувати їх як інформаторів, запевняв анонімний автор брошури.
Водночас, книга містить рекомендації, як приспати увагу радянського агента і використовувати його як джерело секретної інформації. Зокрема, MI5 радить вигадати собі кілька вад, щоб бути скомпрометованим, або ж приймати послугу з боку офіційних осіб. А якщо вони попросять про необразливу послугу в обмін на хорошу винагороду, потрібно відразу погоджуватися. Автор буклету наголошує, що мета усіх цих дій - потрапити в довіру до ворога і з'ясувати, що ж йому треба.
Буклет має вийти друком у червні 2010 року. Його можна буде придбати за 8,99 фунтів стерлінгів ($ 13).
Нагадаємо, в жовтні минулого року в Британії вийшла перша офіційна історія MI5 - головної контррозвідувальної та антитерористичної служби королівства. У виданні, зокрема, розповідається, що до початку 1970-х років британці не могли впоратися з радянськими шпигунами, що діяли в країні.
За матеріалами: GZT.ru | korespondent.net
Як повідомляє GZT.ru, посібник Their trade is treachery (дослівно Їх ремесло - зрада) обсягом в 59 сторінок були видано контррозвідкою MI5 у 1963 році, і він таємно поширювався серед громадян Великобританії. Мета буклету - попередити британців, які займають стратегічні посади, про діяльність радянських шпигунів і навчити громадян Великобританії розпізнавати іноземних розвідників.
У книзі з позначкою "Тільки для службового використання" є глави під назвою Як перешкодити шпигунові, Як стати шпигуном в очах росіян (за шість простих уроків) і Як не стати шпигуном (за шість далеко не простих уроків).
Буклет попереджав британців про те, що радянські шпигуни можуть наблизитися до них будь-якими способами - шляхом надання сексуальних послуг, шантажу, хабарництва або стеження. Британцям слід бути якомога акуратнішими, щоб не дозволити радянським шпигунам використовувати їх як інформаторів, запевняв анонімний автор брошури.
Водночас, книга містить рекомендації, як приспати увагу радянського агента і використовувати його як джерело секретної інформації. Зокрема, MI5 радить вигадати собі кілька вад, щоб бути скомпрометованим, або ж приймати послугу з боку офіційних осіб. А якщо вони попросять про необразливу послугу в обмін на хорошу винагороду, потрібно відразу погоджуватися. Автор буклету наголошує, що мета усіх цих дій - потрапити в довіру до ворога і з'ясувати, що ж йому треба.
Буклет має вийти друком у червні 2010 року. Його можна буде придбати за 8,99 фунтів стерлінгів ($ 13).
Нагадаємо, в жовтні минулого року в Британії вийшла перша офіційна історія MI5 - головної контррозвідувальної та антитерористичної служби королівства. У виданні, зокрема, розповідається, що до початку 1970-х років британці не могли впоратися з радянськими шпигунами, що діяли в країні.
За матеріалами: GZT.ru | korespondent.net
22 March, 2010
Власникам довготермінових віз дозволили подорожувати Шенгенською зоною
Рада міністрів Європейського Союзу дозволила власникам довготермінових віз вільно подорожувати Шенгенською зоною.
Про це повідомляє УНІАН із посиланням на прес-службу Ради ЄС.
Згідно з рішенням, власники довготермінових віз (на період понад три місяці) типу "D" зможуть вільно пересуватися країнами-членами Шенгенської зони, так само як і громадяни третіх країн, що мають посвідку на проживання в одній з країн-членів.
Нові правила дають можливість подорожувати протягом трьох місяців з кожних шести місяців перебування. При цьому нові правила регламентують також і можливість вільного транзиту країнами-членами Шенгенської зони при поверненні власників довготермінових віз додому.
Згідно з правилами, що діяли до останнього часу, власники довготермінових віз типу "D" мали право лише на транзит при поїздці до країни, що видала довготермінову візу та на перебування у цій країні. Повернення додому не могло відбуватися через треті країни.
Новими правилами також передбачено, що довготермінові візи не можуть видаватися на період понад один рік. У випадку, якщо особа, яка має довготермінову візу, має залишатися на триваліший період, то після року перебування країни-члени будуть зобов'язані надати такій особі посвідку на проживання.
Нові правила також передбачають необхідність звернення країни-члена, що збирається надати довготермінову візу, до Шенгенської інформаційної системи для перевірки інформації щодо осіб, які звертаються по отримання таких віз, з перевіркою таких саме даних, як і при наданні посвідки на проживання.
До складу країн-учасниць Шенгенського договору зараз входить 22 країни-члена ЄС: Австрія, Бельгія, Данія, Чехія, Естонія, Фінляндія, Франція, Угорщина, Латвія, Литва, Німеччина, Греція, Італія, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Польща, Португалія, Іспанія, Швеція, Словаччина, Словенія, Ісландія, Норвегія та Швейцарія.
pravda.com.ua
Про це повідомляє УНІАН із посиланням на прес-службу Ради ЄС.
Згідно з рішенням, власники довготермінових віз (на період понад три місяці) типу "D" зможуть вільно пересуватися країнами-членами Шенгенської зони, так само як і громадяни третіх країн, що мають посвідку на проживання в одній з країн-членів.
Нові правила дають можливість подорожувати протягом трьох місяців з кожних шести місяців перебування. При цьому нові правила регламентують також і можливість вільного транзиту країнами-членами Шенгенської зони при поверненні власників довготермінових віз додому.
Згідно з правилами, що діяли до останнього часу, власники довготермінових віз типу "D" мали право лише на транзит при поїздці до країни, що видала довготермінову візу та на перебування у цій країні. Повернення додому не могло відбуватися через треті країни.
Новими правилами також передбачено, що довготермінові візи не можуть видаватися на період понад один рік. У випадку, якщо особа, яка має довготермінову візу, має залишатися на триваліший період, то після року перебування країни-члени будуть зобов'язані надати такій особі посвідку на проживання.
Нові правила також передбачають необхідність звернення країни-члена, що збирається надати довготермінову візу, до Шенгенської інформаційної системи для перевірки інформації щодо осіб, які звертаються по отримання таких віз, з перевіркою таких саме даних, як і при наданні посвідки на проживання.
До складу країн-учасниць Шенгенського договору зараз входить 22 країни-члена ЄС: Австрія, Бельгія, Данія, Чехія, Естонія, Фінляндія, Франція, Угорщина, Латвія, Литва, Німеччина, Греція, Італія, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Польща, Португалія, Іспанія, Швеція, Словаччина, Словенія, Ісландія, Норвегія та Швейцарія.
pravda.com.ua
Чехія скасувала вимогу до українців про надання меддовідок
Чехія скасувала вимогу, згідно з якою громадяни України для отримання візи повинні були надати медичну довідку про відсутність інфекційних захворювань.
Про це йдеться на сайті посольства Чехії в Україні.
Згідно з інформацією посольства, у зв'язку з рішенням Міністерства охорони здоров'я Чехії для подачі заяви на отримання візи терміном понад 90 днів, на довгострокове перебування і проживання медична довідка не потрібна.
Сайт Міністерства охорони здоров'я Чехії повідомляє, що скасування цієї вимоги набуло чинності 6 березня.
Як повідомлялося, з 1 червня 2009 року Чехія ввела стосовно громадян України вимогу про надання медичної довідки про відсутність важких інфекційних захворюваннях.
Українські новини | korespondent.net
Про це йдеться на сайті посольства Чехії в Україні.
Згідно з інформацією посольства, у зв'язку з рішенням Міністерства охорони здоров'я Чехії для подачі заяви на отримання візи терміном понад 90 днів, на довгострокове перебування і проживання медична довідка не потрібна.
Сайт Міністерства охорони здоров'я Чехії повідомляє, що скасування цієї вимоги набуло чинності 6 березня.
Як повідомлялося, з 1 червня 2009 року Чехія ввела стосовно громадян України вимогу про надання медичної довідки про відсутність важких інфекційних захворюваннях.
Українські новини | korespondent.net
21 March, 2010
Люстрація 2010: перевірка біографій членів Кабінету міністрів
Перевірку здійснено за люстраціїним законом Чеської Республіки. Робочий файл таблиці зі зведеними біографіями.
Традиційне посилання на дослідження "Люстрація або Україна під владою КГБ" (незабаром оновимося до версії 2.0.0)
19 March, 2010
Україна потрапила до "чорного списку" FATF
Міжнародна організація по боротьбі з фінансовими зловживаннями (FATF) включила Азербайджан і Україну до нового "чорного списку" країн, що мають недоліки у боротьбі з відмиванням злочинних доходів і фінансуванням тероризму.
До переліку, який призначається для "банків і інших фінансових інститутів", також увійшли Антигуа і Барбуда, Болівія, Греція, Індонезія, Ємен, Катар, Кенія, Марокко, М'янма, Непал, Нігерія, Парагвай, Сирія, Судан, Таїланд, Тринідад і Тобаго, Туреччина і Шрі-Ланка, пише газета "Газета.Ru".
Новий список доповнює поширений раніше за більш вузьким колом країн, які мають, на думку FATF, "стратегічні недоліки" в боротьбі з відмиванням злочинних доходів і фінансуванням тероризму.
У ньому значаться Ангола, Іран, КНДР, Пакистан, Сан-Томе і Прінсіпі, Туркменія, Еквадор та Ефіопія, причому Іран виділений як країна, що знаходиться під дією особливого санкційного режиму.
FATF - організація, що об'єднує 35 провідних фінансових розвідок світу.
За її заявою, складання нових списків - це відповідь на заклик "великої двадцятки" провідних світових держав посилити боротьбу з відмиванням злочинних доходів і фінансуванням тероризму і публічно перерахувати так звані "юрисдикції підвищеного ризику".
Як повідомлялося, перші попередження про ризик включення України до "чорного списку" FATF з'явилися у грудні 2009 року.
pravda.com.ua
До переліку, який призначається для "банків і інших фінансових інститутів", також увійшли Антигуа і Барбуда, Болівія, Греція, Індонезія, Ємен, Катар, Кенія, Марокко, М'янма, Непал, Нігерія, Парагвай, Сирія, Судан, Таїланд, Тринідад і Тобаго, Туреччина і Шрі-Ланка, пише газета "Газета.Ru".
Новий список доповнює поширений раніше за більш вузьким колом країн, які мають, на думку FATF, "стратегічні недоліки" в боротьбі з відмиванням злочинних доходів і фінансуванням тероризму.
У ньому значаться Ангола, Іран, КНДР, Пакистан, Сан-Томе і Прінсіпі, Туркменія, Еквадор та Ефіопія, причому Іран виділений як країна, що знаходиться під дією особливого санкційного режиму.
FATF - організація, що об'єднує 35 провідних фінансових розвідок світу.
За її заявою, складання нових списків - це відповідь на заклик "великої двадцятки" провідних світових держав посилити боротьбу з відмиванням злочинних доходів і фінансуванням тероризму і публічно перерахувати так звані "юрисдикції підвищеного ризику".
Як повідомлялося, перші попередження про ризик включення України до "чорного списку" FATF з'явилися у грудні 2009 року.
pravda.com.ua
Трудова міграція негативно впливає на соціальний статус жінок
Незнання власних прав і зволікання зі зверненням до соціальних служб найчастіше стають основними причинами погіршення соціального становища українських жінок-мігрантів, стверджують ізраїльські правозахисники.
Головною метою дослідження, ініційованого ізраїльським правозахисним центром «Жінка-Жінці», полягала в з’ясуванні, як трудова міграція вплинула на соціальний статус та поведінку українських жінок у кризових ситуаціях. Його результати виявили, що окрім успішних випадків адаптації до нового місця, загалом міграція стала тяжким викликом для українського жіноцтва.
«Радянський синдром мовчання»
Двома основними проблемами дослідники вважають необізнаність жінок з власними правами, а також «радянський синдром мовчання», коли навіть перебуваючи у скрутному становищі, українки віддають перевагу не звертатися за допомогою до офіційних структур, побоюючись суспільного осуду.
Натомість полишення наодинці з проблемами, вказують експерти, нерідко призводить до проблем у шлюбі, пониження самооцінки і навіть подальшої суспільної деградації. «Міграція зачепила найслабкіші риси характеру і похитнула впевненість жінок у собі. Ми також виявили, що на першому етапі жінки часто взагалі не знали про існування соціальних структур, які могли би їм допомогти», - розповіла «Німецькій хвилі» співавторка дослідження, правозахисниця Ріта Хайкіна.
Незнання мов погіршує ситуацію
Та навіть ті жінки, які зверталися до соціальних служб, нерідко мали труднощі з отриманням допомоги через слабке володіння іноземними мовами. За словами правозахисниці, були виявлені випадки, коли через мовний і ментальний бар’єри самі соціальні служби діяли неефективно і не надавали жінкам термінового медичного догляду.
Повні результати дослідження будуть опубліковані протягом року у спеціалізованому науковому виданні в США. Крім того, за підсумками звіту, в Ізраїлі рекомендації та висновки правозахисників із поліпшення допомоги українським жінкам-мігранткам були направлені міністрові соцзабезпечення.
Автор: Дмитро Каневський Редактор: Володимир Медяний dw-world.de
Головною метою дослідження, ініційованого ізраїльським правозахисним центром «Жінка-Жінці», полягала в з’ясуванні, як трудова міграція вплинула на соціальний статус та поведінку українських жінок у кризових ситуаціях. Його результати виявили, що окрім успішних випадків адаптації до нового місця, загалом міграція стала тяжким викликом для українського жіноцтва.
«Радянський синдром мовчання»
Двома основними проблемами дослідники вважають необізнаність жінок з власними правами, а також «радянський синдром мовчання», коли навіть перебуваючи у скрутному становищі, українки віддають перевагу не звертатися за допомогою до офіційних структур, побоюючись суспільного осуду.
Натомість полишення наодинці з проблемами, вказують експерти, нерідко призводить до проблем у шлюбі, пониження самооцінки і навіть подальшої суспільної деградації. «Міграція зачепила найслабкіші риси характеру і похитнула впевненість жінок у собі. Ми також виявили, що на першому етапі жінки часто взагалі не знали про існування соціальних структур, які могли би їм допомогти», - розповіла «Німецькій хвилі» співавторка дослідження, правозахисниця Ріта Хайкіна.
Незнання мов погіршує ситуацію
Та навіть ті жінки, які зверталися до соціальних служб, нерідко мали труднощі з отриманням допомоги через слабке володіння іноземними мовами. За словами правозахисниці, були виявлені випадки, коли через мовний і ментальний бар’єри самі соціальні служби діяли неефективно і не надавали жінкам термінового медичного догляду.
Повні результати дослідження будуть опубліковані протягом року у спеціалізованому науковому виданні в США. Крім того, за підсумками звіту, в Ізраїлі рекомендації та висновки правозахисників із поліпшення допомоги українським жінкам-мігранткам були направлені міністрові соцзабезпечення.
Автор: Дмитро Каневський Редактор: Володимир Медяний dw-world.de
ЄБРР досліджуватиме трудову міграцію з України
Європейський банк реконструкції та розвитку починає дещо нетиповий для себе дослідницький проект. Вивчатимуться аспекти української трудової міграції до сусідніх країн ЄC, аби визначити її вплив на українську економіку.
Проект під назвою «Наслідки міграції для України» ініціював уряд Чеської Республіки, де в останні роки відчувався великий приплив трудових мігрантів з України. ЄБРР підтримав нетиповий для себе некомерційний проект через те, що масштабна міграція з України відчувається і в багатьох інших країнах Європейського Союзу.
Причини й наслідки міграції
У зв’язку зі світовою економічною кризою і зростанням безробіття збільшується тиск на робочі місця українців у країнах, в яких вони працюють. Водночас спад виробництва в Україні ускладнює працевлаштування у разі повернення мігрантів додому. ЄБРР вивчить наслідки цього як для української економіки вцілому, так і для окремих мігрантів і, як наслідок, буде зроблено корективи політики на ринках праці.
Спочатку тільки між Україною та Чехією
Як пояснив радник ЄБРР зі зв’язків з Україною Антон Усов: «В даний момент ми говоримо лише про одне конкретне дослідження – міграції робочої сили між Україною і Чеською Республікою, що є країнами діяльності ЄБРР. Крім фінансування комерційних проектів, Банк також розглядає різні макроекономічні, соціальні і політичні показники, які відображають інвестиційний клімат і загальну картину економіки країн».
Для ЄБРР як для великого інвестора, каже Усов, важливо сконцентрувати увагу на цих аспектах для того, щоб уряди країн й інвестори знали реальне становище і робили відповідні корективи. Для проведення дослідження української трудової міграції ЄБРР нині визначає дослідника для оцінки статистичних даних в Україні. Саме дослідження має стартувати у квітні.
Автор: Євген Некряч Редактор: Леся Юрченко dw-world.de
Проект під назвою «Наслідки міграції для України» ініціював уряд Чеської Республіки, де в останні роки відчувався великий приплив трудових мігрантів з України. ЄБРР підтримав нетиповий для себе некомерційний проект через те, що масштабна міграція з України відчувається і в багатьох інших країнах Європейського Союзу.
Причини й наслідки міграції
У зв’язку зі світовою економічною кризою і зростанням безробіття збільшується тиск на робочі місця українців у країнах, в яких вони працюють. Водночас спад виробництва в Україні ускладнює працевлаштування у разі повернення мігрантів додому. ЄБРР вивчить наслідки цього як для української економіки вцілому, так і для окремих мігрантів і, як наслідок, буде зроблено корективи політики на ринках праці.
Спочатку тільки між Україною та Чехією
Як пояснив радник ЄБРР зі зв’язків з Україною Антон Усов: «В даний момент ми говоримо лише про одне конкретне дослідження – міграції робочої сили між Україною і Чеською Республікою, що є країнами діяльності ЄБРР. Крім фінансування комерційних проектів, Банк також розглядає різні макроекономічні, соціальні і політичні показники, які відображають інвестиційний клімат і загальну картину економіки країн».
Для ЄБРР як для великого інвестора, каже Усов, важливо сконцентрувати увагу на цих аспектах для того, щоб уряди країн й інвестори знали реальне становище і робили відповідні корективи. Для проведення дослідження української трудової міграції ЄБРР нині визначає дослідника для оцінки статистичних даних в Україні. Саме дослідження має стартувати у квітні.
Автор: Євген Некряч Редактор: Леся Юрченко dw-world.de
18 March, 2010
Електронний архів СБУ встигли передати найбільшим академічним центрам
Києво-Могилянська академія та Львівський національний університет імені Івана Франка отримали базу даних відкритого електронного архіву СБУ.
А вже сьогодні новим керівництвом спецслужби припинене поповнення баз даних Відкритого електронного архіву СБУ, яке відбувалося щоденно від 2 жовтня 2008 року.
18 березня в бібліотеці Києво-Могиляської академії відбулася презентація відкритого електронного архіву СБУ, яку відкрив Президент НаУКМА Сергій Квіт. Володимир В’ятрович, екс-директор Архіву СБУ, з приходом якого на посаду розпочалося масштабне розсекречення таємних архівів КГБ, ознайомив студентів та науковців університету з системою електронного архіву.
В’ятрович зазначив, що Відкритий електронний архів на сьогодні містить понад 17 тисяч електронних копій архівних документів. Ще вдвічі більше копій були готові до внесення в базу даних, але зараз цей процес зупинили.
Володимир В’ятрович наголосив: «На національному архіві США написано «Тут міститься демократія». Це означає, що рівень доступу до архівів є одним із показників рівня розвитку демократії».
Тетяна Ярошенко, директор наукової бібліотеки НаУКМА, запевнила: «Рукописи не горять, а тим паче електронні документи, які тепер на серверах Університету. Ми дамо доступ до них зовнішньому світу, і ніхто не зможе закрити чи знищити цю інформацію».
Довідка:
2 жовтня 2008 року при Галузевому державному архіві Служби безпеки України розпочав роботу Відкритий електронний архів (Інформаційно-довідковий зал), першочергове завдання якого — спрощення доступу та використання документів із Архіву СБУ. Протягом півроку його мережа була розкинута на всі обласні центри. До останніх днів е-архів поповнювався щоденно працівниками Архіву СБУ та волонтерами з громадських організацій та університетів.
11 березня новопризначений Голова СБУ В.Хорошковський заявив, що служба призупиняє роботу з розсекречення та оприлюднення архівів. Того ж дня Янукович підписав указ про звільнення Директора Архіву СБУ В.В’ятровича.
Прес-центр ЦДВР,
history@cdvr.org.ua
тел./факс: +38(032) 299-45-15,
+38-063-628-68-69
maidan.org.ua
А вже сьогодні новим керівництвом спецслужби припинене поповнення баз даних Відкритого електронного архіву СБУ, яке відбувалося щоденно від 2 жовтня 2008 року.
18 березня в бібліотеці Києво-Могиляської академії відбулася презентація відкритого електронного архіву СБУ, яку відкрив Президент НаУКМА Сергій Квіт. Володимир В’ятрович, екс-директор Архіву СБУ, з приходом якого на посаду розпочалося масштабне розсекречення таємних архівів КГБ, ознайомив студентів та науковців університету з системою електронного архіву.
В’ятрович зазначив, що Відкритий електронний архів на сьогодні містить понад 17 тисяч електронних копій архівних документів. Ще вдвічі більше копій були готові до внесення в базу даних, але зараз цей процес зупинили.
Володимир В’ятрович наголосив: «На національному архіві США написано «Тут міститься демократія». Це означає, що рівень доступу до архівів є одним із показників рівня розвитку демократії».
Тетяна Ярошенко, директор наукової бібліотеки НаУКМА, запевнила: «Рукописи не горять, а тим паче електронні документи, які тепер на серверах Університету. Ми дамо доступ до них зовнішньому світу, і ніхто не зможе закрити чи знищити цю інформацію».
Довідка:
2 жовтня 2008 року при Галузевому державному архіві Служби безпеки України розпочав роботу Відкритий електронний архів (Інформаційно-довідковий зал), першочергове завдання якого — спрощення доступу та використання документів із Архіву СБУ. Протягом півроку його мережа була розкинута на всі обласні центри. До останніх днів е-архів поповнювався щоденно працівниками Архіву СБУ та волонтерами з громадських організацій та університетів.
11 березня новопризначений Голова СБУ В.Хорошковський заявив, що служба призупиняє роботу з розсекречення та оприлюднення архівів. Того ж дня Янукович підписав указ про звільнення Директора Архіву СБУ В.В’ятровича.
Прес-центр ЦДВР,
history@cdvr.org.ua
тел./факс: +38(032) 299-45-15,
+38-063-628-68-69
maidan.org.ua
Посібники нацистів чи борці проти режиму Сталіна?
16 березня ветерани Другої світової війни щороку покладають квіти до пам'ятника на вшанування пам'яті їхніх друзів і товаришів, які захищали Латвію від радянських окупантів.
Для когось це прояв пошани до людей, які хоробро боролися проти сталінського терору.
Інші - шанування солдатів СС, адже всі вони служили в гітлерівській армії і носили строї Ваффен СС, прирівнюють до возвеличення нацистської Німеччини.
Більшість ветеранів в часи війни були підлітками, яких забрали в армію примусово.
86-річний Вісвальдіс Лаціс був одним із тих молодих рекрутів.
"Більше 100 тисяч латвійців були мобілізовані до німецької армії, або так званої Ваффен СС. Приблизно 40-50 тисяч із нас полягли, або були вислані в гулаги, де померли. То чому ж нам не можна віддати шану тим, хто боровся за нашу незалежну Латвію? Ми не були за Гітлера, ми були проти Сталіна."
У минулому ця подія не раз супроводжувалася сутичками між латвійськими правими екстремістами і російськими ультранаціоналістами, через що мерія Риги забороняла покладання квітів і ходу.
Однак після скарг про порушення прав людини заборону було скасовано.
Арешт напередодні цих подій у Ризі лідера однієї з екстремістських російських організацій для багатьох став причиною для занепокоєння з приводу того, що активісти знову спробують порушити громадський спокій у Латвії і зчинити насильство на вулицях Риги.
Деміен МакГінесс | bbc.ua
Для когось це прояв пошани до людей, які хоробро боролися проти сталінського терору.
Інші - шанування солдатів СС, адже всі вони служили в гітлерівській армії і носили строї Ваффен СС, прирівнюють до возвеличення нацистської Німеччини.
Більшість ветеранів в часи війни були підлітками, яких забрали в армію примусово.
86-річний Вісвальдіс Лаціс був одним із тих молодих рекрутів.
"Більше 100 тисяч латвійців були мобілізовані до німецької армії, або так званої Ваффен СС. Приблизно 40-50 тисяч із нас полягли, або були вислані в гулаги, де померли. То чому ж нам не можна віддати шану тим, хто боровся за нашу незалежну Латвію? Ми не були за Гітлера, ми були проти Сталіна."
У минулому ця подія не раз супроводжувалася сутичками між латвійськими правими екстремістами і російськими ультранаціоналістами, через що мерія Риги забороняла покладання квітів і ходу.
Однак після скарг про порушення прав людини заборону було скасовано.
Арешт напередодні цих подій у Ризі лідера однієї з екстремістських російських організацій для багатьох став причиною для занепокоєння з приводу того, що активісти знову спробують порушити громадський спокій у Латвії і зчинити насильство на вулицях Риги.
Деміен МакГінесс | bbc.ua
СБУ вже не хоче розповідати про сталінські репресії?
У Херсоні 10 березня відкрилась документальна виставка «Зламані долі. Комуністичний терор в Україні 1920-1950-х років». Матеріалами виставки були розсекречені архівні документи СБУ, присвячені злочинам радянської окупаційної влади, зокрема вчиненим і на Херсонщині.
Як повідомив "Український Херсон", виставка встигла пропрацювати лише два дні, і була закрита вже у суботу, 13 березня, раніше запланованого часу. СБУ анонсувалось, що херсонці зможуть ознайомитись з розсекреченими документами ЧК, ГПУ, НКВД, КГБ до 19 березня. Дирекція Херсонського обласного краєзнавчого музею повідомила, що працівники СБУ самі забрали виставку без будь-яких пояснень. На момент підготовки матеріалу телефон прес-служби СБУ у Херсонській області не відповідав, автовідповідач повідомляв: «Напрямок перевантажено».
Прес-центр Центру досліджень визвольного руху за повідомленням Незалежного інтернет – видання „Політична Херсонщина”
Як повідомив "Український Херсон", виставка встигла пропрацювати лише два дні, і була закрита вже у суботу, 13 березня, раніше запланованого часу. СБУ анонсувалось, що херсонці зможуть ознайомитись з розсекреченими документами ЧК, ГПУ, НКВД, КГБ до 19 березня. Дирекція Херсонського обласного краєзнавчого музею повідомила, що працівники СБУ самі забрали виставку без будь-яких пояснень. На момент підготовки матеріалу телефон прес-служби СБУ у Херсонській області не відповідав, автовідповідач повідомляв: «Напрямок перевантажено».
Прес-центр Центру досліджень визвольного руху за повідомленням Незалежного інтернет – видання „Політична Херсонщина”
Міністр внутрішніх справ виступив проти захисту прав людини
Відкрите звернення
українських правозахисних організацій
Міністр внутрішніх справ
виступив проти захисту прав людини
17 березня 2010 року нам стало відомо про твердий намір нового Міністра МВС Анатолія Могильова ліквідувати Управління моніторингу прав людини в діяльності органів внутрішніх справ.
Ми переконані, що такі дії нового керівництва є необґрунтованими, послаблюють національні механізми захисту прав людини та свідчать про його пріоритети, серед яких немає дотримання прав людини з боку міліції.
Згортання діяльності інституцій в галузі дотримання прав людини, які були створені в останні роки, викликає обурення громадських організацій.
Це управління було створено у 2008 році в результаті системної багаторічної співпраці міліції з правозахисними організаціями. При чому початок його створення був закладений ще Міністром МВС В.Цушком, що був тоді в уряді В.Януковича. Ця не політична ініціатива стала кроком у формуванні політики відкритості та прозорості в діяльності МВС України.
Робота громадських рад при МВС України та обласних управліннях МВС дала можливість налагоджувати контакти між міліцією та правозахисними організаціями. На наше переконання, ці громадські ради є найбільш ефективними серед громадських рад при органах влади.
За лише два роки Управління здійснило величезну роботу в міліції, спрямовану на забезпечення прав людини в діях міліції та реформування МВС.
Завдяки Управлінню системно запрацювали мобільні групи з моніторингу дотримання прав людини в місцях позбавлення волі, підпорядкованих МВС, котрі стали прообразом національного превентивного механізму попередження катувань, що визнано міжнародними та українськими експертами. Саме працівники Управління викривали сотні порушень в діяльності міліції.
Управління стало ініціатором розробки та затвердження плану дій проти расизму та ксенофобії та програми сприяння гендерній рівності в ОВС.
Сотні звичайних громадян, які скаржилися на незаконні дії міліції, отримали допомогу від працівників Управління. За їхньої допомоги були викриті значні зловживання з боку міліції.
Очевидно, що без такого Управління не можливо побудувати сучасну європейську міліцію, що поважає права людини в своїй діяльності.
Ми запитуємо нове керівництво МВС – саме від цієї політики воно відмовляється, заявивши про ліквідацію Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ? Які тепер пріоритети діяльності МВС? Міліції не потрібна боротьба з расизмом та ксенофобією напередодні ЄВРО 2012? Міліція не буде розвивати співпрацю з міжнародними інституціями та громадськими правозахисними організаціями? Не потрібні більше мобільні групи? Не потрібні громадські ради?
Якщо вам це не потрібно, тоді ви будуєте міліцію тоталітарної країни, що працює проти суспільства та людей.
Ми впевнені, що Ви зобов’язані не тільки зберегти управління, а дати новий імпульс його діяльності. І ми вимагаємо від вас зробити це і надалі розвивати політику дотримання прав людини органами внутрішніх справ.
18 березня 2010 року
Українська Гельсінська спілка з прав людини, що об’єднує 23 українські правозахисні організації
maidan.org.ua
українських правозахисних організацій
Міністр внутрішніх справ
виступив проти захисту прав людини
17 березня 2010 року нам стало відомо про твердий намір нового Міністра МВС Анатолія Могильова ліквідувати Управління моніторингу прав людини в діяльності органів внутрішніх справ.
Ми переконані, що такі дії нового керівництва є необґрунтованими, послаблюють національні механізми захисту прав людини та свідчать про його пріоритети, серед яких немає дотримання прав людини з боку міліції.
Згортання діяльності інституцій в галузі дотримання прав людини, які були створені в останні роки, викликає обурення громадських організацій.
Це управління було створено у 2008 році в результаті системної багаторічної співпраці міліції з правозахисними організаціями. При чому початок його створення був закладений ще Міністром МВС В.Цушком, що був тоді в уряді В.Януковича. Ця не політична ініціатива стала кроком у формуванні політики відкритості та прозорості в діяльності МВС України.
Робота громадських рад при МВС України та обласних управліннях МВС дала можливість налагоджувати контакти між міліцією та правозахисними організаціями. На наше переконання, ці громадські ради є найбільш ефективними серед громадських рад при органах влади.
За лише два роки Управління здійснило величезну роботу в міліції, спрямовану на забезпечення прав людини в діях міліції та реформування МВС.
Завдяки Управлінню системно запрацювали мобільні групи з моніторингу дотримання прав людини в місцях позбавлення волі, підпорядкованих МВС, котрі стали прообразом національного превентивного механізму попередження катувань, що визнано міжнародними та українськими експертами. Саме працівники Управління викривали сотні порушень в діяльності міліції.
Управління стало ініціатором розробки та затвердження плану дій проти расизму та ксенофобії та програми сприяння гендерній рівності в ОВС.
Сотні звичайних громадян, які скаржилися на незаконні дії міліції, отримали допомогу від працівників Управління. За їхньої допомоги були викриті значні зловживання з боку міліції.
Очевидно, що без такого Управління не можливо побудувати сучасну європейську міліцію, що поважає права людини в своїй діяльності.
Ми запитуємо нове керівництво МВС – саме від цієї політики воно відмовляється, заявивши про ліквідацію Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ? Які тепер пріоритети діяльності МВС? Міліції не потрібна боротьба з расизмом та ксенофобією напередодні ЄВРО 2012? Міліція не буде розвивати співпрацю з міжнародними інституціями та громадськими правозахисними організаціями? Не потрібні більше мобільні групи? Не потрібні громадські ради?
Якщо вам це не потрібно, тоді ви будуєте міліцію тоталітарної країни, що працює проти суспільства та людей.
Ми впевнені, що Ви зобов’язані не тільки зберегти управління, а дати новий імпульс його діяльності. І ми вимагаємо від вас зробити це і надалі розвивати політику дотримання прав людини органами внутрішніх справ.
18 березня 2010 року
Українська Гельсінська спілка з прав людини, що об’єднує 23 українські правозахисні організації
maidan.org.ua
17 March, 2010
СБУ розсекретила лише 10% архівів КГБ
За словами Володимира В’ятровича СБУ під тиском нового уряду може зупинити процес розсекречення документів про злочини радянської влади.
Колишній директор департаменту архівного забезпечення Служби Безпеки України Володимир В’ятрович каже, що розсекречені документи спецслужби необхідно виділити в окремий архів та забезпечити до них вільний доступ.
Саме обмеження доступу до розсекречених документів, за словами Володимира В’ятровича, сприятиме політичним спекуляціям навколо історії.
Колишній директор архіву СБУ Володимир В’ятрович каже, що СБУ розсекретило лише близько 10 відсотків матеріалів і вважає, що громадські організації мали б оскаржити обмеження доступу до інформації у суді, якщо політична ситуація змусить спецслужбу піти на такі обмеження.
Попри намагання Віктора Януковича та його адміністрації завоювати прихильність Росії спільними святкуваннями перемоги у Великій Вітчизняній війні, в самій Україні суперечки щодо того як трактувати історію не вщухають.
“Відкриття архівів – це найкращий спосіб позбавити політиків чи політтехнологів маніпулювати минулим”, - сказав в інтерв’ю Бі-Бі-Сі, Володимир В’ятрович, тепер вже колишній директор архіву СБУ.
Президент Віктор Янукович видав указ про його звільнення і тепер пана В’ятровича вже не будуть сприймати як одного з речників спецслужби, якому довелось водночас виступати в ролі постійного обвинувача у справах злочинів радянської влади.
Підготовану за його участі виставку про комуністичний терор в Україні у Харкові зняли і поки що невідомо, чи повезуть в інші області, як було раніше заплановано.
“Очевидно, зміна політичної ситуації і поява в новій коаліції комуністів, які постійно, систематично намагаються покривати злочини сталінського тоталітарного режиму, міняють ситуацію в керівництві Служби безпеки, яка зараз готує документи щодо скасування цієї виставки, і, очевидно, таким чином, нехай і опосередковано, долучається до приховування інформації про злочини комуністичного режиму на території України”,- заявив Володимир В’ятрович.
Раніше новий керівник спецслужби Валерій Хорошковський сказав, що СБУ не слід зосереджуватись на роботі з архівами.
Після інавгурації Віктора Януковича з офіційного сайту президента зник розділ про Голодомор. Заступник глави адміністрації президента Ганна Герман заявила, що нова влада почала нову сторінку і буде працювати «не над Голодомором, а над тим, як би нагодувати народ».
Тим часом у країні, яка за президента Ющенка так і не змогла знайти єдиного бачення минулого, прихильники проросійського курсу кажуть про те, що «переписуванню історії» буде покладено край.
Найбільш радикальні представники проросійських партій та рухів у Криму влаштували демонстративне спалювання підручників з історії України.
Лідер прогресивних соціалістів Наталія Вітренко такий метод боротьби схвалила: “Ми спалювали нинішні підручники історії, повні фальші та брехні про історію України, про Радянський Союз, про Велику Вітчизняну війну. Ми вимагаємо, щоб це було виправлено”.
bbc.ua
Колишній директор департаменту архівного забезпечення Служби Безпеки України Володимир В’ятрович каже, що розсекречені документи спецслужби необхідно виділити в окремий архів та забезпечити до них вільний доступ.
Саме обмеження доступу до розсекречених документів, за словами Володимира В’ятровича, сприятиме політичним спекуляціям навколо історії.
Колишній директор архіву СБУ Володимир В’ятрович каже, що СБУ розсекретило лише близько 10 відсотків матеріалів і вважає, що громадські організації мали б оскаржити обмеження доступу до інформації у суді, якщо політична ситуація змусить спецслужбу піти на такі обмеження.
Попри намагання Віктора Януковича та його адміністрації завоювати прихильність Росії спільними святкуваннями перемоги у Великій Вітчизняній війні, в самій Україні суперечки щодо того як трактувати історію не вщухають.
“Відкриття архівів – це найкращий спосіб позбавити політиків чи політтехнологів маніпулювати минулим”, - сказав в інтерв’ю Бі-Бі-Сі, Володимир В’ятрович, тепер вже колишній директор архіву СБУ.
Президент Віктор Янукович видав указ про його звільнення і тепер пана В’ятровича вже не будуть сприймати як одного з речників спецслужби, якому довелось водночас виступати в ролі постійного обвинувача у справах злочинів радянської влади.
Підготовану за його участі виставку про комуністичний терор в Україні у Харкові зняли і поки що невідомо, чи повезуть в інші області, як було раніше заплановано.
“Очевидно, зміна політичної ситуації і поява в новій коаліції комуністів, які постійно, систематично намагаються покривати злочини сталінського тоталітарного режиму, міняють ситуацію в керівництві Служби безпеки, яка зараз готує документи щодо скасування цієї виставки, і, очевидно, таким чином, нехай і опосередковано, долучається до приховування інформації про злочини комуністичного режиму на території України”,- заявив Володимир В’ятрович.
Раніше новий керівник спецслужби Валерій Хорошковський сказав, що СБУ не слід зосереджуватись на роботі з архівами.
Після інавгурації Віктора Януковича з офіційного сайту президента зник розділ про Голодомор. Заступник глави адміністрації президента Ганна Герман заявила, що нова влада почала нову сторінку і буде працювати «не над Голодомором, а над тим, як би нагодувати народ».
Тим часом у країні, яка за президента Ющенка так і не змогла знайти єдиного бачення минулого, прихильники проросійського курсу кажуть про те, що «переписуванню історії» буде покладено край.
Найбільш радикальні представники проросійських партій та рухів у Криму влаштували демонстративне спалювання підручників з історії України.
Лідер прогресивних соціалістів Наталія Вітренко такий метод боротьби схвалила: “Ми спалювали нинішні підручники історії, повні фальші та брехні про історію України, про Радянський Союз, про Велику Вітчизняну війну. Ми вимагаємо, щоб це було виправлено”.
bbc.ua
У Європарламенті відхилили продуктові світлофори
Кольорові позначки, схожі на світлофор, мали б інформувати споживачів у ЄС про вміст цукру чи жирів у продуктах. Але продуктових світлофорів у всьому ЄС поки не буде. У Європарламенті відхилили цю ініціативу.
За своєрідні продуктові світлофори виступали передусім об’єднання лікарів та захисту споживачів. Цікаво, що у Великобританії вже є досвід таких кольорових позначень.
Світлофори на англійських чіпсах
Приміром, на упаковках англійських чіпсів можна за фарбами прочитати, чи є вміст цукру, жирів і солі ще на здоровому (зеленому) рівні, чи їх у продукті забагато (червоний колір). І саме такий досвід захисники прав споживачів хотіли для всього Євросоюзу. «Гадаю, що такий світлофор, тобто кольорове позначення, допомогло б нам обирати здоровішу їжу», - ця думка характерна для багатьох споживачів у ЄС.
Вводить в оману
Утім, у Європарламенті світлофорове рішення відхилили як таке, що не лише інформує, але й вводить в оману. «Так, приміром, такий штучний продукт як легка кола, що використовує замінники цукру, отримала б зелену позначку, бо цукру в ній немає. Натомість свіжий яблучний сік з природнім вмістом фруктового цукру отримав би червоний пункт», - аргументує німецький депутат Європейського парламенту Ренате Зоммер.
Подібні аргументи були почуті, й сильнішими виявилися противники ініціативи запровадження світлофорових позначок для продуктів. Утім, Європарламент зобов’язав своїм рішенням виробників харчів надавати чіткішу інформацію про складові продукту. Зокрема на упаковках має чітко вказуватися, скільки відсотків від денної норми складає той чи інший інгредієнт.
Автори: Фабіан Гайнцл / Леся Юрченко Редактор: Христина Ніколайчук | dw-world.de
За своєрідні продуктові світлофори виступали передусім об’єднання лікарів та захисту споживачів. Цікаво, що у Великобританії вже є досвід таких кольорових позначень.
Світлофори на англійських чіпсах
Приміром, на упаковках англійських чіпсів можна за фарбами прочитати, чи є вміст цукру, жирів і солі ще на здоровому (зеленому) рівні, чи їх у продукті забагато (червоний колір). І саме такий досвід захисники прав споживачів хотіли для всього Євросоюзу. «Гадаю, що такий світлофор, тобто кольорове позначення, допомогло б нам обирати здоровішу їжу», - ця думка характерна для багатьох споживачів у ЄС.
Вводить в оману
Утім, у Європарламенті світлофорове рішення відхилили як таке, що не лише інформує, але й вводить в оману. «Так, приміром, такий штучний продукт як легка кола, що використовує замінники цукру, отримала б зелену позначку, бо цукру в ній немає. Натомість свіжий яблучний сік з природнім вмістом фруктового цукру отримав би червоний пункт», - аргументує німецький депутат Європейського парламенту Ренате Зоммер.
Подібні аргументи були почуті, й сильнішими виявилися противники ініціативи запровадження світлофорових позначок для продуктів. Утім, Європарламент зобов’язав своїм рішенням виробників харчів надавати чіткішу інформацію про складові продукту. Зокрема на упаковках має чітко вказуватися, скільки відсотків від денної норми складає той чи інший інгредієнт.
Автори: Фабіан Гайнцл / Леся Юрченко Редактор: Христина Ніколайчук | dw-world.de
НАТО-Україна: співпраця і ще раз співпраця
У штаб-квартирі НАТО відбулося засідання Комісії Україна-НАТО на рівні послів. Зазвичай цікаве першочергового для фахівців, цього разу воно привернуло більше уваги, бо стало першим після зміни влади в Києві.
Керівництво в Україні нині перейшло до команди, яка має інше бачення кінцевої мети співпраці Києва та Північно-Атлантичного альянсу. За часів президентства Ющенка конкретною метою було членство Києва в альянсі. З приходом до влади президента Януковича акценти в цьому пункті змістилися. Тому ключовим питанням порядку денного засідання в Брюсселі стала перспектива співпраці альянсу з Києвом.
Про членство ніхто не говорить
Посли країн-членів НАТО намагалися з’ясувати, якою є нині позиція керівництва України щодо наповнення конкретним змістом подальшого розвитку відносин. Питання щодо членства на порядку денному не стояло ні для НАТО, ні для України. Як про це заявляв раніше заступник помічника генерального секретаря альянсу Роберт Сімменс, нині пріоритетним є питання співробітництва.
В НАТО добре пам’ятають Грищенка
В інтерв’ю "Німецькій хвилі" посол Литви у НАТО Лінас Лінкевичюс зазначив, що спокійно дивиться у майбутнє. Він пам’ятає нового міністра закордонних справ ще за часів його роботи послом у НАТО. "Ми віримо в новий уряд. Українська сторона підтвердила, що зовнішня політика залишиться незмінною, з різницею тільки в тому, що головним пріоритетом є питання співпраці, виконання вже існуючих програм, зокрема, річної національної програми", - каже Лінкевичюс. Литовський посол також переконаний, що на сьогодні головне - це продовжувати кампанію інформування населення, проводити реформи, втілювати у життя ті зобов’язання, які взяло на себе попереднє керівництво.
Оптимістичний погляд у майбутнє
"Ті зобов’язання, які були взяті, будуть виконуватися. Це говорить про те, що наш партнер - відповідальний, і не кидається словами, підходить прагматично. Я не очікував, що буде заявлено про те, що завтра ми хочемо вступити до НАТО. Це - не реалістично", - зазначив литовський посол в НАТО. Наступним кроком у співпраці Києва з альянсом - зустріч українського президента з генеральним секретарем НАТО.
Автор: Ірина Сомер Редактор: Леся Юрченко | dw-world.de
Керівництво в Україні нині перейшло до команди, яка має інше бачення кінцевої мети співпраці Києва та Північно-Атлантичного альянсу. За часів президентства Ющенка конкретною метою було членство Києва в альянсі. З приходом до влади президента Януковича акценти в цьому пункті змістилися. Тому ключовим питанням порядку денного засідання в Брюсселі стала перспектива співпраці альянсу з Києвом.
Про членство ніхто не говорить
Посли країн-членів НАТО намагалися з’ясувати, якою є нині позиція керівництва України щодо наповнення конкретним змістом подальшого розвитку відносин. Питання щодо членства на порядку денному не стояло ні для НАТО, ні для України. Як про це заявляв раніше заступник помічника генерального секретаря альянсу Роберт Сімменс, нині пріоритетним є питання співробітництва.
В НАТО добре пам’ятають Грищенка
В інтерв’ю "Німецькій хвилі" посол Литви у НАТО Лінас Лінкевичюс зазначив, що спокійно дивиться у майбутнє. Він пам’ятає нового міністра закордонних справ ще за часів його роботи послом у НАТО. "Ми віримо в новий уряд. Українська сторона підтвердила, що зовнішня політика залишиться незмінною, з різницею тільки в тому, що головним пріоритетом є питання співпраці, виконання вже існуючих програм, зокрема, річної національної програми", - каже Лінкевичюс. Литовський посол також переконаний, що на сьогодні головне - це продовжувати кампанію інформування населення, проводити реформи, втілювати у життя ті зобов’язання, які взяло на себе попереднє керівництво.
Оптимістичний погляд у майбутнє
"Ті зобов’язання, які були взяті, будуть виконуватися. Це говорить про те, що наш партнер - відповідальний, і не кидається словами, підходить прагматично. Я не очікував, що буде заявлено про те, що завтра ми хочемо вступити до НАТО. Це - не реалістично", - зазначив литовський посол в НАТО. Наступним кроком у співпраці Києва з альянсом - зустріч українського президента з генеральним секретарем НАТО.
Автор: Ірина Сомер Редактор: Леся Юрченко | dw-world.de
Євросоюз готовий виділити близько 25 млн. євро на розвиток космічної галузі в Україні в рамках спільного проекту "Space UA"
Виділена сума рівна видаткам, що були передбачені на космічну галузь 2009 року в держбюджеті, повідомляє "Німецька хвиля".
Європейців цікавить співпраця в основних космічних проектах, які здійснює Україна, розповів заступник гендиректора Національного космічного агентства України Едуард Кузнєцов.
"Ми отримали високий рівень довіри з боку європейців до космічного агентства. Вони бачать, що тут немає ані корупції, ані хабарів, тому ми будемо отримувати кошти на проект не через європейські структури, а безпосередньо в Національне космічне агентство України", - сказав він.
При цьому Кузнєцов уточнив, що минулого року Україна була п’ятою країною у світі з надання космічних пускових послуг.
"Ми сподіваємося, що найближчим часом на Україну пошириться проект "EGNOS" і включення наших підприємств в роботу цілим рядом європейських і, зокрема, німецькими організаціями, які займаються дистанційним зондуванням землі", - зазначив Кузнєцов.
Він наголосив, що минулого року космічна галузь фінансувалася незадовільно, отримала лише 50% від потреби. Тому був перенесений запуск супутника "Січ-2", утворилися борги перед працівниками підприємств.
Національне космічне агентство вже готує свої пропозиції до проекту нового держбюджету щодо фінансування галузі в 2010 році.
pravda.com.ua
Європейців цікавить співпраця в основних космічних проектах, які здійснює Україна, розповів заступник гендиректора Національного космічного агентства України Едуард Кузнєцов.
"Ми отримали високий рівень довіри з боку європейців до космічного агентства. Вони бачать, що тут немає ані корупції, ані хабарів, тому ми будемо отримувати кошти на проект не через європейські структури, а безпосередньо в Національне космічне агентство України", - сказав він.
При цьому Кузнєцов уточнив, що минулого року Україна була п’ятою країною у світі з надання космічних пускових послуг.
"Ми сподіваємося, що найближчим часом на Україну пошириться проект "EGNOS" і включення наших підприємств в роботу цілим рядом європейських і, зокрема, німецькими організаціями, які займаються дистанційним зондуванням землі", - зазначив Кузнєцов.
Він наголосив, що минулого року космічна галузь фінансувалася незадовільно, отримала лише 50% від потреби. Тому був перенесений запуск супутника "Січ-2", утворилися борги перед працівниками підприємств.
Національне космічне агентство вже готує свої пропозиції до проекту нового держбюджету щодо фінансування галузі в 2010 році.
pravda.com.ua
Back in the USSR: чи повернеться Україна до 10-річної школи?
Нова урядова коаліція у Верховній Раді розглядатиме можливість повернення до десятирічної шкільної освіти. Та квапитись не радять навіть ті, хто нещодавно голосував за подібні ініціативи в парламенті.
Якщо зазирнути в передвиборчу програму кандидата на посаду Президента України Віктора Ющенка «Десять кроків назустріч людям», з якою його обрали українці 2004 року, то у розділі, що присвячений освіті, легко побачити: повернення до 10-річної шкільної освіти з 5-бальною системою оцінювання. Пройшло п‘ять років, і з подібними передвиборчими гаслами Президентом став Віктор Янукович. А тим часом на практиці вже майже десять років втілюється і працює протилежна модель – 12-річна із 12-бальними оцінками.
Перша практична спроба повернути освітянське колесо назад була здійснена 16 лютого цього року, коли на голосування у Верховній Раді був поставлений законопроект іще одного екс-кандидата в Президенти Анатолія Гриценка. Законопроект, що передбачав повернення до «10-річки» і рекомендував дітям іти до школи у віці семи (а не шести, як зараз) років, був майже одностайно відхилений Верховною Радою, причому майже повністю проігнорований «Партією регіонів», яка висунула діючого президента.
«Фахівці ще працюватимуть»
Та ставити крапку на цій історії не варто, кажуть парламентарії й експерти. А відхилення законопроекту Гриценка пояснюють тим, що він не пройшов необхідних попередніх етапів розгляду перед тим, як був поставлений на голосування. «Я думаю, що буде створена робоча група з представників усіх фракцій, яка включатиме також фахівців, щоб ми детально вивчили питання, що дасть нам – скільки негативу й скільки позитиву – повернення до 10-річного навчання», - каже секретар парламентського комітету з питань науки і освіти Катерина Самойлик.
Її фракція – Комуністичної партії – голосувала в повному складі за законопроект Гриценка. Та навіть незважаючи на підтримку ідеї «поверення до старого», Самойлик наголошує на значенні змісту і якості освіти, а не її форми. Зокрема, повноцінного втілення профільної освіти в старшій школі, яка нині, за її словами, відбувається здебільшого радше формально.
Працювати, в першу чергу, над змістом радить і колишній міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко. Саме за його перебування на посаді було зроблено чимало кроків для втілення нової – 12-річної освіти. Тому потенційний перехід на стару модель він називає сильним ударом по освітянській системі в цілому. «Мову можна вести про те, що Україна не зовсім готова до переходу на 12-річну освіту. Це й база, це й кадри. Це і породжує сумніви щодо доцільності», - каже Ніколаєнко.
Тягнутися до США, а не до Албанії
Екс-міністр нагадує, що 12-річна освіта відповідає загальносвітовим тенденціям. Мовляв, лише Албанія і Азербайджан досі мають «10-річку». Натомість Ніколаєнко наводить іншу тенденцію – подовження термінів шкільної освіти, й для прикладу наводить США, де повну середню освіту отримують 14 років. «Тому для того, аби якісно здійснити підготовку робітництва, наукових кадрів, фахівців, спеціалістів, нам потрібно поліпшувати якість середньої освіти, в тому числі, й за рахунок переходу на «12-річку». Бо доказано вченими: якісне продовження термінів навчання на один рік дає приріст майже 10% ВПП. І це було доведено і в українській історії, навіть коли вона була в складі СРСР», - каже Ніколаєнко.
Назад від Європи
Потенційне повернення назад у шкільній освіті - виклик також і євроінтеграційним прагненням України, вважає голова представництва DAAD (Німецької академічної служби обміну) в Києві Зіґберт Клее. За його словами, це сильно заважатиме закордонному обмінові як для українських школярів, так і для студентів. Адже й нині для тих, хто вступає до німецького університету, українського атестата найчастіше недостатньо. І змінити ситуацію якраз могло б остаточне втілення 12-річної шкільної освіти.
Автор: Данило Білик Редактор: Євген Тейзе | dw-world.de
Якщо зазирнути в передвиборчу програму кандидата на посаду Президента України Віктора Ющенка «Десять кроків назустріч людям», з якою його обрали українці 2004 року, то у розділі, що присвячений освіті, легко побачити: повернення до 10-річної шкільної освіти з 5-бальною системою оцінювання. Пройшло п‘ять років, і з подібними передвиборчими гаслами Президентом став Віктор Янукович. А тим часом на практиці вже майже десять років втілюється і працює протилежна модель – 12-річна із 12-бальними оцінками.
Перша практична спроба повернути освітянське колесо назад була здійснена 16 лютого цього року, коли на голосування у Верховній Раді був поставлений законопроект іще одного екс-кандидата в Президенти Анатолія Гриценка. Законопроект, що передбачав повернення до «10-річки» і рекомендував дітям іти до школи у віці семи (а не шести, як зараз) років, був майже одностайно відхилений Верховною Радою, причому майже повністю проігнорований «Партією регіонів», яка висунула діючого президента.
«Фахівці ще працюватимуть»
Та ставити крапку на цій історії не варто, кажуть парламентарії й експерти. А відхилення законопроекту Гриценка пояснюють тим, що він не пройшов необхідних попередніх етапів розгляду перед тим, як був поставлений на голосування. «Я думаю, що буде створена робоча група з представників усіх фракцій, яка включатиме також фахівців, щоб ми детально вивчили питання, що дасть нам – скільки негативу й скільки позитиву – повернення до 10-річного навчання», - каже секретар парламентського комітету з питань науки і освіти Катерина Самойлик.
Її фракція – Комуністичної партії – голосувала в повному складі за законопроект Гриценка. Та навіть незважаючи на підтримку ідеї «поверення до старого», Самойлик наголошує на значенні змісту і якості освіти, а не її форми. Зокрема, повноцінного втілення профільної освіти в старшій школі, яка нині, за її словами, відбувається здебільшого радше формально.
Працювати, в першу чергу, над змістом радить і колишній міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко. Саме за його перебування на посаді було зроблено чимало кроків для втілення нової – 12-річної освіти. Тому потенційний перехід на стару модель він називає сильним ударом по освітянській системі в цілому. «Мову можна вести про те, що Україна не зовсім готова до переходу на 12-річну освіту. Це й база, це й кадри. Це і породжує сумніви щодо доцільності», - каже Ніколаєнко.
Тягнутися до США, а не до Албанії
Екс-міністр нагадує, що 12-річна освіта відповідає загальносвітовим тенденціям. Мовляв, лише Албанія і Азербайджан досі мають «10-річку». Натомість Ніколаєнко наводить іншу тенденцію – подовження термінів шкільної освіти, й для прикладу наводить США, де повну середню освіту отримують 14 років. «Тому для того, аби якісно здійснити підготовку робітництва, наукових кадрів, фахівців, спеціалістів, нам потрібно поліпшувати якість середньої освіти, в тому числі, й за рахунок переходу на «12-річку». Бо доказано вченими: якісне продовження термінів навчання на один рік дає приріст майже 10% ВПП. І це було доведено і в українській історії, навіть коли вона була в складі СРСР», - каже Ніколаєнко.
Назад від Європи
Потенційне повернення назад у шкільній освіті - виклик також і євроінтеграційним прагненням України, вважає голова представництва DAAD (Німецької академічної служби обміну) в Києві Зіґберт Клее. За його словами, це сильно заважатиме закордонному обмінові як для українських школярів, так і для студентів. Адже й нині для тих, хто вступає до німецького університету, українського атестата найчастіше недостатньо. І змінити ситуацію якраз могло б остаточне втілення 12-річної шкільної освіти.
Автор: Данило Білик Редактор: Євген Тейзе | dw-world.de
Правозахисники пропонують СБУ віддати архівний тягар
Український правозахисник Євген Захаров вимагає зустрічі з новим главою СБУ Валерієм Хорошковським. Тема – занепокоєння щодо обіцянки нового керівника спецслужби згорнути розсекречення архівів радянських спецслужб.
"Розсекречено дуже мало",- заявляє член правління міжнародного товариства "Меморіал" та співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров. Тому його непокоять наміри чільного силовика: "Хорошковський сказав, що дуже багато матеріалів розсекречено, і слід скоротити роботу з архівами, що ту правду, яку треба було донести українцям, донесли. І турбота спецслужб - охороняти свої секрети, закони, які ці секрети створювали."
На думку Захарова, так не може говорити службовець, у розпорядженні якого архів з головною колекцією матеріалів про політичні репресії. Системно знімати з таких матеріалів гриф таємності почали лише минулого року. За рік розсекретили 16 тисяч документів - як заявляє Захаров, це лише кілька відсотків від того, що треба розсекретити.
Правозахисник додає, що слід дати моральну оцінку масовому терору, який був засобом державного управління в СРСР, щоб ті жертви, які ще живі, почули про те, що це був злочин.
Україні підійшов би приклад розсекречення архіву "Штазі"
Втім, Захаров погоджується – така робота не є основним завданням служби, і вважає що ще не пізно повернутись до ідеї виділити архів СБУ в окрему інституцію. І посилається на досвід інших посткомуністичних країн, як-от ФРН:
«В архіві Штазі 1,7 млн. німців подивилися свої персональні досьє і дізналися, хто на них доносив і інше. Жодних проблем це не викликало. Навпаки, це створило таку ситуацію, коли масове захоплення пам’яттю, бажання знати, як відбувалася історія, яким чином режим тоталітарної НДР все це здійснював - було дуже на користь Німеччині».
Автор: Ольга Веснянка Редактор: Захар Бутирський | dw-world.de
"Розсекречено дуже мало",- заявляє член правління міжнародного товариства "Меморіал" та співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров. Тому його непокоять наміри чільного силовика: "Хорошковський сказав, що дуже багато матеріалів розсекречено, і слід скоротити роботу з архівами, що ту правду, яку треба було донести українцям, донесли. І турбота спецслужб - охороняти свої секрети, закони, які ці секрети створювали."
На думку Захарова, так не може говорити службовець, у розпорядженні якого архів з головною колекцією матеріалів про політичні репресії. Системно знімати з таких матеріалів гриф таємності почали лише минулого року. За рік розсекретили 16 тисяч документів - як заявляє Захаров, це лише кілька відсотків від того, що треба розсекретити.
Правозахисник додає, що слід дати моральну оцінку масовому терору, який був засобом державного управління в СРСР, щоб ті жертви, які ще живі, почули про те, що це був злочин.
Україні підійшов би приклад розсекречення архіву "Штазі"
Втім, Захаров погоджується – така робота не є основним завданням служби, і вважає що ще не пізно повернутись до ідеї виділити архів СБУ в окрему інституцію. І посилається на досвід інших посткомуністичних країн, як-от ФРН:
«В архіві Штазі 1,7 млн. німців подивилися свої персональні досьє і дізналися, хто на них доносив і інше. Жодних проблем це не викликало. Навпаки, це створило таку ситуацію, коли масове захоплення пам’яттю, бажання знати, як відбувалася історія, яким чином режим тоталітарної НДР все це здійснював - було дуже на користь Німеччині».
Автор: Ольга Веснянка Редактор: Захар Бутирський | dw-world.de
Безвізовий режим з ЄС гальмується.. самою Україною
Громадські організації критикують Верховну Раду за бездіяльність у галузі розробки міграційного законодавства, а також у справі забезпечення безвізового режиму з ЄС.
Українське законодавство залишається дуже недосконалим у сферах, які мають виняткове значення для Євросоюзу. Це міграційна політика, захист документів та особистих даних, управління кордонами та антикорупційна політика. Дослідивши законодавчі кроки Києва в напрямку безвізового режиму з ЄС, українські та міжнародні експерти дійшли висновку, що темпи ухвалення законів та їхня якість є незадовільними.
Директор інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко наголошує, що через постійні політичні суперечки та чвари українським депутатам просто не вистачає часу ухвалити закони, необхідні для запровадження Євросоюзом безвізового режиму для українців: «В Україні немає ані сучасного концептуального міграційного законодавства, ані прикладного: ані визначених цілей, ані інституції, яка б виконувала міграційну політику. Головною перешкодою є брак політичної волі та некомпетентність депутатів у міграційних питаннях».
Від обвинувачень на адресу Євросоюзу до тиску на депутатів
Через це громадськість хоче змусити українських парламентарів ухвалити низку законів, які потрібно для запровадження безвізового режиму з ЄС. Тиснутимуть на депутатів через ЗМІ, громадські акції та граючи на амбіціях народних обранців бути популярними та сподобатися електорату, ухвалюючи соціально важливі закони.
Говорить директор Європейської програми Фонду «Відродження» Ірина Солоненко: «Ми вважаємо, що вже варто перейти від звинувачень на адресу Євросоюзу, що ЄС не готовий надати безвізовий режим, а саме такий дискурс домінує зараз в країні, до вимог від українських депутатів здійснення внутрішніх реформ, аби Україна могла претендувати на безвізовий режим».
Експерти переконані: якщо парламентарі нині ухвалять необхідні закони, зокрема про біометричні паспорти, про міграцію, про кордони, то вже за рік українці зможуть відвідувати країни ЄС без віз.
Автор: Лілія Гришко Редактор: Захар Бутирський | dw-world.de
Українське законодавство залишається дуже недосконалим у сферах, які мають виняткове значення для Євросоюзу. Це міграційна політика, захист документів та особистих даних, управління кордонами та антикорупційна політика. Дослідивши законодавчі кроки Києва в напрямку безвізового режиму з ЄС, українські та міжнародні експерти дійшли висновку, що темпи ухвалення законів та їхня якість є незадовільними.
Директор інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко наголошує, що через постійні політичні суперечки та чвари українським депутатам просто не вистачає часу ухвалити закони, необхідні для запровадження Євросоюзом безвізового режиму для українців: «В Україні немає ані сучасного концептуального міграційного законодавства, ані прикладного: ані визначених цілей, ані інституції, яка б виконувала міграційну політику. Головною перешкодою є брак політичної волі та некомпетентність депутатів у міграційних питаннях».
Від обвинувачень на адресу Євросоюзу до тиску на депутатів
Через це громадськість хоче змусити українських парламентарів ухвалити низку законів, які потрібно для запровадження безвізового режиму з ЄС. Тиснутимуть на депутатів через ЗМІ, громадські акції та граючи на амбіціях народних обранців бути популярними та сподобатися електорату, ухвалюючи соціально важливі закони.
Говорить директор Європейської програми Фонду «Відродження» Ірина Солоненко: «Ми вважаємо, що вже варто перейти від звинувачень на адресу Євросоюзу, що ЄС не готовий надати безвізовий режим, а саме такий дискурс домінує зараз в країні, до вимог від українських депутатів здійснення внутрішніх реформ, аби Україна могла претендувати на безвізовий режим».
Експерти переконані: якщо парламентарі нині ухвалять необхідні закони, зокрема про біометричні паспорти, про міграцію, про кордони, то вже за рік українці зможуть відвідувати країни ЄС без віз.
Автор: Лілія Гришко Редактор: Захар Бутирський | dw-world.de
Президент підписав закон про звільнення кіноіндустрії від податків
Віктор Янукович підписав закон «Про внесення змін до Закону України "Про кінематографію" та інших законів України щодо підтримки виробництва національних фільмів». Про це повідомляє прес-служба глави держави.
Як повідомляла ТК, Верховна Рада ухвалила цей закон 18 лютого 351-м голосом. Він, зокрема, передбачає податкові пільги для української кіноіндустрії до 1 січня 2016 року. Від ПДВ звільняються роботи й послуги з виробництва національних фільмів, їхньої демонстрації, а також демонстрації зарубіжних фільмів, дубльованих українською мовою.
Також відповідно до закону для фінансової підтримки національного кінематографу Кабмін створює спеціальний рахунок, на який перераховується збір на розвиток національної кінематографії, і створює спеціальну раду для управління рахунком. Рада, зокрема, матиме повноваження ухвалювати рішення про фінансування національних фільмів, але не більше 50% їхньої вартості. На всі 100% можуть фінансуватися документальні, просвітницькі, анімаційні і дитячі фільми.
Як повідомляла ТК, у першому читанні за законопроект Нестора Шуфрича Верховна Рада проголосувала ще 20 березня 2009 року.
«Телекритика» | telekritika.ua
Як повідомляла ТК, Верховна Рада ухвалила цей закон 18 лютого 351-м голосом. Він, зокрема, передбачає податкові пільги для української кіноіндустрії до 1 січня 2016 року. Від ПДВ звільняються роботи й послуги з виробництва національних фільмів, їхньої демонстрації, а також демонстрації зарубіжних фільмів, дубльованих українською мовою.
Також відповідно до закону для фінансової підтримки національного кінематографу Кабмін створює спеціальний рахунок, на який перераховується збір на розвиток національної кінематографії, і створює спеціальну раду для управління рахунком. Рада, зокрема, матиме повноваження ухвалювати рішення про фінансування національних фільмів, але не більше 50% їхньої вартості. На всі 100% можуть фінансуватися документальні, просвітницькі, анімаційні і дитячі фільми.
Як повідомляла ТК, у першому читанні за законопроект Нестора Шуфрича Верховна Рада проголосувала ще 20 березня 2009 року.
«Телекритика» | telekritika.ua
16 March, 2010
Геть Табачніка! Звернення президента НаУКМА Сергія Квіта до освітянської громадськості
Шановні колеги!
Призначення Дмитра Табачника міністром освіти і науки України стало відвертою несподіванкою — політика, який ставить під сумнів українську ідентичність, пропонуючи натомість концепцію невідомої «украинско-русской культуры» (мова оригіналу). На думку Дмитра Табачника, Закон України «Про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні» ставить нашу державу «в один ряд с наиболее отвратительными тоталитарными диктатурами». Міністр освіти і науки вважає, що «желание мелко подгадить соседу, предать, выгадать что-то, обманув ближнего, согласие потерять глаз, чтобы сосед вовсе ослеп, — характерная особенность формирующейся украинской нации».
Його висловлювання на кшталт «галичане – это лакеи, едва научившиеся мыть руки», які «практически не имеют ничего общего с народом Великой Украины ни в ментальном, ни в конфессиональном, ни в лингвистическом, ни в политическом плане», як і про «боротьбу між римсько-православно-галицьким і російсько-православним етносами», що нібито розгорнулася на території України, викликають подив, оскільки вони належать докторові історичних наук.
Така позиція нетерпимості до будь-якої нації чи національної культури характеризується як ксенофобія. У цьому ж випадку мова йде про ненависть до українців та української культури з боку міністра, який відповідає за державну політику в освітній галузі. Чутливість до браку толерантності відрізняє весь повоєнний світ, особливо Європу. Тому такий міністр не може сідати за стіл переговорів з міністрами цивілізованих держав, не може відповідати за науку і освіту нашої країни.
Україна потребує єдності і культури, наша освіта і наука — якісного зростання, конкурентоздатності на глобальній арені, а університети — автономії. До цих завдань не може братися Дмитро Табачник, бо гуманітарна галузь не будується на ненависті і неправді. Не будьмо байдужими сьогодні, бо наші учні і студенти не вибачать нам цього завтра! Справжня педагогіка починається з власного прикладу, з відстоювання власної гідності. Закликаємо Вас висловитися публічно проти Дмитра Табачника — особи, неприйнятної на такій важливій та відповідальній посаді, як міністр освіти і науки України.
Президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» Сергій Квіт
Призначення Дмитра Табачника міністром освіти і науки України стало відвертою несподіванкою — політика, який ставить під сумнів українську ідентичність, пропонуючи натомість концепцію невідомої «украинско-русской культуры» (мова оригіналу). На думку Дмитра Табачника, Закон України «Про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні» ставить нашу державу «в один ряд с наиболее отвратительными тоталитарными диктатурами». Міністр освіти і науки вважає, що «желание мелко подгадить соседу, предать, выгадать что-то, обманув ближнего, согласие потерять глаз, чтобы сосед вовсе ослеп, — характерная особенность формирующейся украинской нации».
Його висловлювання на кшталт «галичане – это лакеи, едва научившиеся мыть руки», які «практически не имеют ничего общего с народом Великой Украины ни в ментальном, ни в конфессиональном, ни в лингвистическом, ни в политическом плане», як і про «боротьбу між римсько-православно-галицьким і російсько-православним етносами», що нібито розгорнулася на території України, викликають подив, оскільки вони належать докторові історичних наук.
Така позиція нетерпимості до будь-якої нації чи національної культури характеризується як ксенофобія. У цьому ж випадку мова йде про ненависть до українців та української культури з боку міністра, який відповідає за державну політику в освітній галузі. Чутливість до браку толерантності відрізняє весь повоєнний світ, особливо Європу. Тому такий міністр не може сідати за стіл переговорів з міністрами цивілізованих держав, не може відповідати за науку і освіту нашої країни.
Україна потребує єдності і культури, наша освіта і наука — якісного зростання, конкурентоздатності на глобальній арені, а університети — автономії. До цих завдань не може братися Дмитро Табачник, бо гуманітарна галузь не будується на ненависті і неправді. Не будьмо байдужими сьогодні, бо наші учні і студенти не вибачать нам цього завтра! Справжня педагогіка починається з власного прикладу, з відстоювання власної гідності. Закликаємо Вас висловитися публічно проти Дмитра Табачника — особи, неприйнятної на такій важливій та відповідальній посаді, як міністр освіти і науки України.
Президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» Сергій Квіт
Радикальна економія по-грецьки: зарплати скоротили, а податки і ціни зросли
З понеділка у Греції підвищено ПДВ з 19 до 21%. Це ще один захід радикальної антикризової програми уряду, яка має запобігти банкрутству країни. Тим часом зарплати греків скоротилися, а ціни виросли.
У владних кабінетах в Афінах розраховують, що до кінця року, завдяки курсу на жорстку економію, зможуть скоротити рекордний дефіцит бюджету з теперішніх майже 13% до 8,7% від ВВП країни.
Протести не припиняються
Протестні настрої у Греції не вщухають. Ледь не щодня в Афінах відбуваються демонстрації. Профспілки оголосили, що невдовзі відбудеться новий масштабний загальнодержавний страйк. Таких страйків від початку року відбулося вже три. Вуличні протести проти антикризової програми уряду в Греції вже закінчувалися сутичками з правоохоронцямиBildunterschrift: Großansicht des Bildes mit der Bildunterschrift: Вуличні протести проти антикризової програми уряду в Греції вже закінчувалися сутичками з правоохоронцями
Профспілка працівників Olympic Airways налаштована рішуче домагатися поступок від влади: «Ми боремося за компенсації. Майже чотири з половиною тисячі людей було звільнено, і вони донині чекають своїх грошей. Навіть ті, хто виконав усі передумови, необхідні для отримання пенсії, залишилися з порожніми руками»,- каже учасник акцій протесту Клеантіс Тратрас.
Економія – так, але не за мій рахунок, пояснює свою позицію Джанніс Констанеллос – співробітник однієї з чиновницьких структур в Афінах, котрий бере участь у всіх страйках проти дій уряду: «Мою зарплатню скоротили з 1500 євро до 1300. У мене виплати за кредитними зобов'язаннями, я утримую родину, мої діти здобувають вищу освіту, на все це потрібно багато грошей. Тож, це скорочення є неймовірним ударом для сімейного бюджету».
Бензин підскочив до1,5 євро за літр
Результати запровадження антикризової програми можна помітити майже на кожному кроці на вулицях грецьких міст. Через збільшення податкових відрахувань різко підвищилися ціни на пальне. Ще у грудні минулого року літр бензину тут коштував приблизно 1 євро і 20 центів. Тепер же за нього треба віддати один євро 46 центів. Інший приклад – тютюнопаління. Через підвищення акцизів на тютюнові вироби грецьким курцям тепер треба викладати за пачку сигарет на 25 центів більше.
Втім, незважаючи на скорочення зарплат і робочих місць, а також збільшення податків, антикризову програму уряду підтримує більшість населення. Греки погоджуються, що іншої альтернативи, ніж затягнути паски, немає. Принаймні про це свідчать результати найсвіжіших опитувань громадської думки.
Автор: Наталя Неділько, Грігоріс Арсенопулос Редактор: Захар Бутирський | dw-world.de
У владних кабінетах в Афінах розраховують, що до кінця року, завдяки курсу на жорстку економію, зможуть скоротити рекордний дефіцит бюджету з теперішніх майже 13% до 8,7% від ВВП країни.
Протести не припиняються
Протестні настрої у Греції не вщухають. Ледь не щодня в Афінах відбуваються демонстрації. Профспілки оголосили, що невдовзі відбудеться новий масштабний загальнодержавний страйк. Таких страйків від початку року відбулося вже три. Вуличні протести проти антикризової програми уряду в Греції вже закінчувалися сутичками з правоохоронцямиBildunterschrift: Großansicht des Bildes mit der Bildunterschrift: Вуличні протести проти антикризової програми уряду в Греції вже закінчувалися сутичками з правоохоронцями
Профспілка працівників Olympic Airways налаштована рішуче домагатися поступок від влади: «Ми боремося за компенсації. Майже чотири з половиною тисячі людей було звільнено, і вони донині чекають своїх грошей. Навіть ті, хто виконав усі передумови, необхідні для отримання пенсії, залишилися з порожніми руками»,- каже учасник акцій протесту Клеантіс Тратрас.
Економія – так, але не за мій рахунок, пояснює свою позицію Джанніс Констанеллос – співробітник однієї з чиновницьких структур в Афінах, котрий бере участь у всіх страйках проти дій уряду: «Мою зарплатню скоротили з 1500 євро до 1300. У мене виплати за кредитними зобов'язаннями, я утримую родину, мої діти здобувають вищу освіту, на все це потрібно багато грошей. Тож, це скорочення є неймовірним ударом для сімейного бюджету».
Бензин підскочив до1,5 євро за літр
Результати запровадження антикризової програми можна помітити майже на кожному кроці на вулицях грецьких міст. Через збільшення податкових відрахувань різко підвищилися ціни на пальне. Ще у грудні минулого року літр бензину тут коштував приблизно 1 євро і 20 центів. Тепер же за нього треба віддати один євро 46 центів. Інший приклад – тютюнопаління. Через підвищення акцизів на тютюнові вироби грецьким курцям тепер треба викладати за пачку сигарет на 25 центів більше.
Втім, незважаючи на скорочення зарплат і робочих місць, а також збільшення податків, антикризову програму уряду підтримує більшість населення. Греки погоджуються, що іншої альтернативи, ніж затягнути паски, немає. Принаймні про це свідчать результати найсвіжіших опитувань громадської думки.
Автор: Наталя Неділько, Грігоріс Арсенопулос Редактор: Захар Бутирський | dw-world.de
15 March, 2010
Шенгену 15 років - пошук злочинців на внутрішньому кордоні
15 років тому низка країн Європейського союзу відкрила внутрішні кордони. Попри Шенгенську угоду, прикордонна поліція не поповнила лави безробітних. Контролюють і нині, тільки - інакше.
Андреас Матіс крутить ручку радіоприймача в блакитно-білому «Фольксвагені», що належить федеральній поліції. Авто стоїть на узбіччі автобану А12 - головної траси, що з’єднує Париж і Варшаву. М’який рок Barclay James Harvest переривається потріскуванням поліцейської рації. Туманно. В напрямку Берліна панує жвавий рух.
«Раніше ми чергували там далі на контрольно-пропускному пункті з Польщею», - розповідає поліцейський. «Раніше, - додає його колега Рене Горніґ, посміхаючись, - клієнти приходили до нас, а тепер ми йдемо до клієнтів». Те, що звучить як діяльність якоїсь фірми зі сфери послуг, насправді є так би мовити ядром нової стратегії правоохоронців і прикордонників на внутрішньому кордоні ЄС. Прикордонного контрольного пункту більше немає, але в тридцятикілометровій смузі вздовж кордону дозволяється контролювати авто й переслідувати підозрюваних навіть на території сусідньої країни.
Андреас Матіс крутить ручку радіоприймача в блакитно-білому «Фольксвагені», що належить федеральній поліції. Авто стоїть на узбіччі автобану А12 - головної траси, що з’єднує Париж і Варшаву. М’який рок Barclay James Harvest переривається потріскуванням поліцейської рації. Туманно. В напрямку Берліна панує жвавий рух.
«Раніше ми чергували там далі на контрольно-пропускному пункті з Польщею», - розповідає поліцейський. «Раніше, - додає його колега Рене Горніґ, посміхаючись, - клієнти приходили до нас, а тепер ми йдемо до клієнтів». Те, що звучить як діяльність якоїсь фірми зі сфери послуг, насправді є так би мовити ядром нової стратегії правоохоронців і прикордонників на внутрішньому кордоні ЄС. Прикордонного контрольного пункту більше немає, але в тридцятикілометровій смузі вздовж кордону дозволяється контролювати авто й переслідувати підозрюваних навіть на території сусідньої країни.
Міжнародна амністія використала падіння Мілен Фармер перед зустріччю з Медведєвим у своїй рекламі
Падіння Мілен Фармер використали для привернення уваги до проблем з правами людини у Росії
Французьке відділення правозахисної організації Міжнародна амністія вирішило обіграти падіння співачки Мілен Фармер на сходах Єлисейського палацу - перед зустріччю з російським президентом Дмитром Медведєвим.
Протягом усіх 30 секунд ролика демонструється відео, у якому співачка вітає публіку і, піднімаючись по сходах, кілька разів спотикається. Паралельно з'являється текст: "Вбивства правозахисників. Зникнення журналістів. Тортури опозиціонерів. Є від чого втратити рівновагу, прямуючи на зустріч з президентом Росії".
У кінці відеоролика показане посилання на присвячений Росії розділ французької Міжнародної амністії.
Офіційної реакції французької співачки на відеоролик поки не було. Тим часом учасники російського фан-клубу Фармер радять їй подати до суду на Міжнародну амністію за образу честі та гідності.
Нагадаємо, на початку року міжнародна правозахисна організація Freedom House оголосила про найбільш серйозний за останні 15 років відхід світу від демократичних свобод.
korespondent.net
Французьке відділення правозахисної організації Міжнародна амністія вирішило обіграти падіння співачки Мілен Фармер на сходах Єлисейського палацу - перед зустріччю з російським президентом Дмитром Медведєвим.
Протягом усіх 30 секунд ролика демонструється відео, у якому співачка вітає публіку і, піднімаючись по сходах, кілька разів спотикається. Паралельно з'являється текст: "Вбивства правозахисників. Зникнення журналістів. Тортури опозиціонерів. Є від чого втратити рівновагу, прямуючи на зустріч з президентом Росії".
У кінці відеоролика показане посилання на присвячений Росії розділ французької Міжнародної амністії.
Офіційної реакції французької співачки на відеоролик поки не було. Тим часом учасники російського фан-клубу Фармер радять їй подати до суду на Міжнародну амністію за образу честі та гідності.
Нагадаємо, на початку року міжнародна правозахисна організація Freedom House оголосила про найбільш серйозний за останні 15 років відхід світу від демократичних свобод.
korespondent.net
Янукович поклав у основу своєї програми сусідські претензії до України, від чого сам і страждає
Повчальне видовище
Усі претензії Москви до України від початку надумані.
Це причіпки, і притому такі безглузді, що стає абсолютно зрозуміло: щось справді серйозне ховається десь за ними, як за димовою завісою.
Ось становище російської мови. В Україні майже половина росіян і російськомовних. Якби вони відчували себе ущемленими, то давно б рознесли країну, тим більше – маючи такий тил, як Росія. Про долю російської мови тут немає щонайменшого занепокоєння в найзавзятіших борців за її права, і всі це чудово знають, включаючи Кремль. Як і те знають, що коли якась мова й потребує захисту, то це українська.
Ось доля російського Чорноморського флоту в Севастополі. Усі, включаючи Кремль, чудово знають, що цей флот Росії не потрібен ні в Севастополі, ні деінде. Його роль – пропагандистська. Але пропаганда – справа рухома, гнучка. Почни сьогодні товкмачити, що флот треба перенести на Місяць, і завтра-післязавтра всі російські патріоти волатимуть, що тільки там йому й місце.
Ось газова труба. Ніхто не заважає Москві вкласти в неї стільки грошей, скільки бажає, і переконливо показати, що вона не претендує ні на що, окрім своєї частини навару. Ніхто не примушує її демонструвати уявну заклопотаність надійністю України й домагатися на роль гаранта її сумлінності.
Ось прославляння невгодних Росії діячів українського минулого. Пересічному жителеві Росії стільки ж діла до Бандери, скільки пересічному мешканцю України до Миколи Другого, царських і білих генералів, котрі вчора вважалися в Росії заклятими ворогами, а сьогодні – такими святими, що сам Путін на свої гроші споруджує надгробок Деникіну.
І ось ці висмоктані з пальця претензії Москви В.Янукович поклав у основу своєї програми. Раз, мовляв, вони пред`являлися моєму супротивникові, значить, мені сам Бог велів їх проголосити від себе. Що з цього вийде, ми зараз побачимо.
Зробить він, припустімо, російську мову другою, а на ділі першою і єдиною, державною мовою. Для його виборця це буде день як день. Не відчував себе ущемленим досі, не відчує себе на сьомому небі й тепер. А ось для українства це стане чорним днем календаря й штовхне багатьох на такі подвиги, які поділять історію України на до і після.
Продовжить він, припустімо, перебування флоту. Його виборець прийме це як належне, але святкувати не буде. А українство встане дибки.
Позбавить він, припустімо, геройського звання мертвих Шухевича та Бандеру (але не живого-здорового Ківалова). Його виборець задоволено гмикне й повернеться до своїх справ. А ось для українства такий президент стане вже не просто чужим, а ворогом.
Утягне він, допустимий, Україну в Митний союз (не втягне, але припустимо). Його виборець може цього й не помітити, а українство скаже, що Янукович повернув Україну в СРСР і з ним треба боротися не на життя, а на смерть.
Ось так він стане фігурою, яка мимоволі згуртує українство. Справа Ющенка знайде друге дихання, рахунки в «помаранчевому середовищі» будуть відкладені до кращих часів.
Зрозуміло, що Янукович старатиметься чимось догодити й українству. У глибині душі він тільки радітиме кожному випадку, який допоможе йому замотати ту чи іншу з обіцянок. Відповідні турботи на його чолі часом волатимуть навіть про співчуття, але передусім це буде глибоко повчальне видовище. Боже вас борони, майбутні кандидати в президенти, сукати свої програми з сусідських претензій до вашої країни! Це не тільки негоже, а й загрожує великими розчаруваннями у вашому особистому політичному житті, тим більше що справжня сусідська претензія до України була, є і буде одна: її державність.
Анатолій Стріляний, «Коментарі» | unian.net
Усі претензії Москви до України від початку надумані.
Це причіпки, і притому такі безглузді, що стає абсолютно зрозуміло: щось справді серйозне ховається десь за ними, як за димовою завісою.
Ось становище російської мови. В Україні майже половина росіян і російськомовних. Якби вони відчували себе ущемленими, то давно б рознесли країну, тим більше – маючи такий тил, як Росія. Про долю російської мови тут немає щонайменшого занепокоєння в найзавзятіших борців за її права, і всі це чудово знають, включаючи Кремль. Як і те знають, що коли якась мова й потребує захисту, то це українська.
Ось доля російського Чорноморського флоту в Севастополі. Усі, включаючи Кремль, чудово знають, що цей флот Росії не потрібен ні в Севастополі, ні деінде. Його роль – пропагандистська. Але пропаганда – справа рухома, гнучка. Почни сьогодні товкмачити, що флот треба перенести на Місяць, і завтра-післязавтра всі російські патріоти волатимуть, що тільки там йому й місце.
Ось газова труба. Ніхто не заважає Москві вкласти в неї стільки грошей, скільки бажає, і переконливо показати, що вона не претендує ні на що, окрім своєї частини навару. Ніхто не примушує її демонструвати уявну заклопотаність надійністю України й домагатися на роль гаранта її сумлінності.
Ось прославляння невгодних Росії діячів українського минулого. Пересічному жителеві Росії стільки ж діла до Бандери, скільки пересічному мешканцю України до Миколи Другого, царських і білих генералів, котрі вчора вважалися в Росії заклятими ворогами, а сьогодні – такими святими, що сам Путін на свої гроші споруджує надгробок Деникіну.
І ось ці висмоктані з пальця претензії Москви В.Янукович поклав у основу своєї програми. Раз, мовляв, вони пред`являлися моєму супротивникові, значить, мені сам Бог велів їх проголосити від себе. Що з цього вийде, ми зараз побачимо.
Зробить він, припустімо, російську мову другою, а на ділі першою і єдиною, державною мовою. Для його виборця це буде день як день. Не відчував себе ущемленим досі, не відчує себе на сьомому небі й тепер. А ось для українства це стане чорним днем календаря й штовхне багатьох на такі подвиги, які поділять історію України на до і після.
Продовжить він, припустімо, перебування флоту. Його виборець прийме це як належне, але святкувати не буде. А українство встане дибки.
Позбавить він, припустімо, геройського звання мертвих Шухевича та Бандеру (але не живого-здорового Ківалова). Його виборець задоволено гмикне й повернеться до своїх справ. А ось для українства такий президент стане вже не просто чужим, а ворогом.
Утягне він, допустимий, Україну в Митний союз (не втягне, але припустимо). Його виборець може цього й не помітити, а українство скаже, що Янукович повернув Україну в СРСР і з ним треба боротися не на життя, а на смерть.
Ось так він стане фігурою, яка мимоволі згуртує українство. Справа Ющенка знайде друге дихання, рахунки в «помаранчевому середовищі» будуть відкладені до кращих часів.
Зрозуміло, що Янукович старатиметься чимось догодити й українству. У глибині душі він тільки радітиме кожному випадку, який допоможе йому замотати ту чи іншу з обіцянок. Відповідні турботи на його чолі часом волатимуть навіть про співчуття, але передусім це буде глибоко повчальне видовище. Боже вас борони, майбутні кандидати в президенти, сукати свої програми з сусідських претензій до вашої країни! Це не тільки негоже, а й загрожує великими розчаруваннями у вашому особистому політичному житті, тим більше що справжня сусідська претензія до України була, є і буде одна: її державність.
Анатолій Стріляний, «Коментарі» | unian.net
Пане Хорошковський, які закони і секрети ви збираєтеся охороняти?
Євген Захаров, співголова Харківської правозахисної групи, міжнародне товариство "Меморіал", для УП
Одразу після свого призначення, новообраний голова СБУ Валерій Хорошковський, поспілкувався з журналістами. Від нього почули декілька цікавих сентенцій: "Спецслужбі слід скоротити роботу з архівами, і зосередитися на своїх основних завданнях"; "дуже багато матеріалів розсекречено: та правду, яку потрібно було донести українському народу, та правда донесена".
А також – що "турбота спецслужби, перш за все, в тому, щоб охороняти свої секрети, охороняти закони, які ці секрети створювали".
В той же день був звільнений, серед інших, начальник департаменту архівного забезпечення СБУ Володимир В'ятрович.
Найбільше в цьому вражає цілковита впевненість високопосадовця, що ту правду, яку потрібне, – народу вже дали. І досить.
Виходить, є правда, яку не треба давати? Знову намагаються за нас вирішувати, що нам треба знати, а що не треба? Не вийде, Валерію Івановичу!
Нагадаю вам, якщо ви призабули, що головний обов'язок держави за 3-й статтею Конституції – утверджувати і захищати права людини. І зокрема, право на правду про нашу історію.
А, власне, про які секрети йдеться?
Ніхто не заперечує, що українська держава має свої таємниці. І служба безпеки їх повинна охороняти відповідно до закону.
Але ж корпус архівних матеріалів СБУ, створених до 1991 року в іншій державі, СРСР, до цих таємниць не належить!
Грифи "секретно", "совершенно секретно" та інші грифи обмеження доступу, які стоять на цих документах, жодним українським законом не визначені! Нагадаю, що здійснення права на інформацію за 34 статтею Конституції може бути обмежено саме законом.
Ці грифи були введені в СРСР інструкцією № 0186, яка сама була таємною, і доступ до якої був закритий.
Нормативні акти радянського періоду діють в Україні лише в частині, в якій вони не суперечать Конституції. Згадана інструкція – вочевидь суперечить їй, і не може бути у нас застосована.
Тому відмови в наданні інформації і в доступі до архівних справ з радянськими грифами обмеження доступу – абсолютно незаконні.
Зрозуміло, що необіхдно переглянути усі засекречені радянським режимом документи. Треба розкрити ті дані, які тримати в таємниці в незалежній Україні просто нема сенсу. А тим відомостям, які мають залишатися секретними, – надати грифи "цілком таємно" або "особливої важливості" відповідно до українського закону "Про державну таємницю".
Системний процес розсекречування документів про політичні репресії радянського періоду – а саме вони складають більшу частину архівного фонду СБУ – був розпочатий тільки у 2009 році.
Як було сказано керівництвом СБУ 24 грудня в День архівіста, протягом року розсекречено 16 тисяч архівних документів. Але це складає лише декілька відсотків від загальної кількості документів, які підлягають розсекреченню.
Отже, розсекречених матеріалів не "дуже багато", а зовсім мало!
Це – архівні документи про Голодомор, невеличка частина документів про визвольні змагання в 40-х роках, окремі архівно-кримінальні справи видатних постатей...
Але основний корпус документів, які стосуються злочинів радянського режиму проти українського народу – досі закритий.
Згадаємо лише найбільш серйозні злочини комуністичного режиму, які стосувалися України.
1. Масові репресії проти селян – т. зв. "розкуркулення", виселення, арешти та розстріли за рішеннями трійок ОГПУ, люті 1930-1931 роки.
2. Організація штучного голоду, внаслідок якого померло від 7 до 12 млн. людей в СРСР, від 10 до 15 відсотків населення України, 1932-1933 роки.
3. Масові арешти та розстріли у так званій "куркульській" операції НКВС – розстріли згідно із запланованими квотами, липень 1937 – листопад 1938 років (заарештовано 767 397 осіб, з них розстріляно 386 798).
4. Репресії проти членів родин засуджених за "зраду батьківщини", 1937-1938 роки.
5. Розстріли та засудження за так званими "розстрільними списками", коли міра покарання визначалася особисто Сталіним, Молотовим, Ворошиловим, Кагановичем, Ждановим, Мікояном та іншими. За період лютий 1937 – жовтень 1938 років було засуджено 44 тисяч осіб, з них 39 тисяч розстріляно. Інші масові репресії Великого терору.
6. Масовий розстріл близько 22 тисяч полонених польських офіцерів навесні 1940 року в Катині, Мєдному та Харкові.
7. Масові депортації цивільного населення за "класовою" чи національною ознакою – поляків, народів Криму під час другої світової війни, українців "за пособничєство УПА" тощо.
Пане Хорошковський, якщо усі перелічені трагедії не торкнулися вашої родини, то я щиро за вас радий.
А моя – належить до більшості українських родин, які переживали ці трагедії, які хочуть знати правду про наше минуле. І дізнатися про нього неможна без архівних матеріалів.
Процес відкриття архівів має бути продовжений, якщо розмови президента Януковича про євроінтеграцію – щирі, а не є лукавою риторикою.
А то знову виходить, що європейцям наше трагічне минуле більше болить, ніж нам, українцям. Тому що в питаннях пам'яті, доступу до інформації про політичні репресії тощо – європейська свідомість має давно визначену позицію, сформульовану в численних резолюціях Європарламенту, парламентської асамблеї Ради Європи, комітету міністрів ПАРЕ, ОБСЄ.
Не буду втомлювати довгими цитатами, наведу тільки три, і досить.
1. "Широкій громадськості майже не відомі злочини тоталітарних комуністичних режимів. У деяких країнах комуністичні партії легально існують та все ще активно діють, попри те, що інколи вони навіть не відмежувалися від злочинів, учинених у минулому тоталітарними комуністичними режимами."
2. "Задля підвищення європейської поінформованості щодо злочинів, скоєних тоталітарними та недемократичними режимами, варто підтримувати збір документів та свідоцтв про неспокійне минуле Європи, оскільки без пам'яті не може бути примирення".
3. "У деяких країнах-членах доступ до документів, що мають персональне значення або необхідні для проведення наукових досліджень, як і колись, є невиправдано обмеженим", а тому необхідні "реальні зусилля у відкритті архівів, у тому числі колишніх внутрішніх служб безпеки, тайної поліції та розвідки".
Єдине, в чому я можу погодитися з головою СБУ – так це в тому, що робота з архівами не може належати до основних завдань служби безпеки.
Справді, ці архіви бажано передати спеціалізованим установам, як це було зроблено в інших посткомуністичних країнах.
Минулого року був проект створення архіву національної пам'яті, з виділенням архіву СБУ з усім фондом і персоналом в окрему інституцію. Але він був відхилений урядом. Чи не час повернутися до цієї ідеї?
То ж які секрети і закони будуть охоронятися?
Валерію Івановичу, я публічно вимагаю зустрічі! І, сподіваюсь, зможу пояснити вам, молодій людині, що інформацію про політичні репресії треба розсекречувати, які при цьому можуть бути застереження тощо.
Євген Захаров, співголова Харківської правозахисної групи, міжнародне товариство "Меморіал", для УП
pravda.com.ua
Одразу після свого призначення, новообраний голова СБУ Валерій Хорошковський, поспілкувався з журналістами. Від нього почули декілька цікавих сентенцій: "Спецслужбі слід скоротити роботу з архівами, і зосередитися на своїх основних завданнях"; "дуже багато матеріалів розсекречено: та правду, яку потрібно було донести українському народу, та правда донесена".
А також – що "турбота спецслужби, перш за все, в тому, щоб охороняти свої секрети, охороняти закони, які ці секрети створювали".
В той же день був звільнений, серед інших, начальник департаменту архівного забезпечення СБУ Володимир В'ятрович.
Найбільше в цьому вражає цілковита впевненість високопосадовця, що ту правду, яку потрібне, – народу вже дали. І досить.
Виходить, є правда, яку не треба давати? Знову намагаються за нас вирішувати, що нам треба знати, а що не треба? Не вийде, Валерію Івановичу!
Нагадаю вам, якщо ви призабули, що головний обов'язок держави за 3-й статтею Конституції – утверджувати і захищати права людини. І зокрема, право на правду про нашу історію.
А, власне, про які секрети йдеться?
Ніхто не заперечує, що українська держава має свої таємниці. І служба безпеки їх повинна охороняти відповідно до закону.
Але ж корпус архівних матеріалів СБУ, створених до 1991 року в іншій державі, СРСР, до цих таємниць не належить!
Грифи "секретно", "совершенно секретно" та інші грифи обмеження доступу, які стоять на цих документах, жодним українським законом не визначені! Нагадаю, що здійснення права на інформацію за 34 статтею Конституції може бути обмежено саме законом.
Ці грифи були введені в СРСР інструкцією № 0186, яка сама була таємною, і доступ до якої був закритий.
Нормативні акти радянського періоду діють в Україні лише в частині, в якій вони не суперечать Конституції. Згадана інструкція – вочевидь суперечить їй, і не може бути у нас застосована.
Тому відмови в наданні інформації і в доступі до архівних справ з радянськими грифами обмеження доступу – абсолютно незаконні.
Зрозуміло, що необіхдно переглянути усі засекречені радянським режимом документи. Треба розкрити ті дані, які тримати в таємниці в незалежній Україні просто нема сенсу. А тим відомостям, які мають залишатися секретними, – надати грифи "цілком таємно" або "особливої важливості" відповідно до українського закону "Про державну таємницю".
Системний процес розсекречування документів про політичні репресії радянського періоду – а саме вони складають більшу частину архівного фонду СБУ – був розпочатий тільки у 2009 році.
Як було сказано керівництвом СБУ 24 грудня в День архівіста, протягом року розсекречено 16 тисяч архівних документів. Але це складає лише декілька відсотків від загальної кількості документів, які підлягають розсекреченню.
Отже, розсекречених матеріалів не "дуже багато", а зовсім мало!
Це – архівні документи про Голодомор, невеличка частина документів про визвольні змагання в 40-х роках, окремі архівно-кримінальні справи видатних постатей...
Але основний корпус документів, які стосуються злочинів радянського режиму проти українського народу – досі закритий.
Згадаємо лише найбільш серйозні злочини комуністичного режиму, які стосувалися України.
1. Масові репресії проти селян – т. зв. "розкуркулення", виселення, арешти та розстріли за рішеннями трійок ОГПУ, люті 1930-1931 роки.
2. Організація штучного голоду, внаслідок якого померло від 7 до 12 млн. людей в СРСР, від 10 до 15 відсотків населення України, 1932-1933 роки.
3. Масові арешти та розстріли у так званій "куркульській" операції НКВС – розстріли згідно із запланованими квотами, липень 1937 – листопад 1938 років (заарештовано 767 397 осіб, з них розстріляно 386 798).
4. Репресії проти членів родин засуджених за "зраду батьківщини", 1937-1938 роки.
5. Розстріли та засудження за так званими "розстрільними списками", коли міра покарання визначалася особисто Сталіним, Молотовим, Ворошиловим, Кагановичем, Ждановим, Мікояном та іншими. За період лютий 1937 – жовтень 1938 років було засуджено 44 тисяч осіб, з них 39 тисяч розстріляно. Інші масові репресії Великого терору.
6. Масовий розстріл близько 22 тисяч полонених польських офіцерів навесні 1940 року в Катині, Мєдному та Харкові.
7. Масові депортації цивільного населення за "класовою" чи національною ознакою – поляків, народів Криму під час другої світової війни, українців "за пособничєство УПА" тощо.
Пане Хорошковський, якщо усі перелічені трагедії не торкнулися вашої родини, то я щиро за вас радий.
А моя – належить до більшості українських родин, які переживали ці трагедії, які хочуть знати правду про наше минуле. І дізнатися про нього неможна без архівних матеріалів.
Процес відкриття архівів має бути продовжений, якщо розмови президента Януковича про євроінтеграцію – щирі, а не є лукавою риторикою.
А то знову виходить, що європейцям наше трагічне минуле більше болить, ніж нам, українцям. Тому що в питаннях пам'яті, доступу до інформації про політичні репресії тощо – європейська свідомість має давно визначену позицію, сформульовану в численних резолюціях Європарламенту, парламентської асамблеї Ради Європи, комітету міністрів ПАРЕ, ОБСЄ.
Не буду втомлювати довгими цитатами, наведу тільки три, і досить.
1. "Широкій громадськості майже не відомі злочини тоталітарних комуністичних режимів. У деяких країнах комуністичні партії легально існують та все ще активно діють, попри те, що інколи вони навіть не відмежувалися від злочинів, учинених у минулому тоталітарними комуністичними режимами."
2. "Задля підвищення європейської поінформованості щодо злочинів, скоєних тоталітарними та недемократичними режимами, варто підтримувати збір документів та свідоцтв про неспокійне минуле Європи, оскільки без пам'яті не може бути примирення".
3. "У деяких країнах-членах доступ до документів, що мають персональне значення або необхідні для проведення наукових досліджень, як і колись, є невиправдано обмеженим", а тому необхідні "реальні зусилля у відкритті архівів, у тому числі колишніх внутрішніх служб безпеки, тайної поліції та розвідки".
Єдине, в чому я можу погодитися з головою СБУ – так це в тому, що робота з архівами не може належати до основних завдань служби безпеки.
Справді, ці архіви бажано передати спеціалізованим установам, як це було зроблено в інших посткомуністичних країнах.
Минулого року був проект створення архіву національної пам'яті, з виділенням архіву СБУ з усім фондом і персоналом в окрему інституцію. Але він був відхилений урядом. Чи не час повернутися до цієї ідеї?
То ж які секрети і закони будуть охоронятися?
Валерію Івановичу, я публічно вимагаю зустрічі! І, сподіваюсь, зможу пояснити вам, молодій людині, що інформацію про політичні репресії треба розсекречувати, які при цьому можуть бути застереження тощо.
Євген Захаров, співголова Харківської правозахисної групи, міжнародне товариство "Меморіал", для УП
pravda.com.ua
Табачник має піти
ЗАЯВА Молодіжного Союзу Наша Україна щодо відставки Д.Табачника з посади Міністра освіти та науки України
Призначення Дмитра Табачника Міністром освіти та науки України є однією з найбільш резонансних та обурливих для кожного українця подій останнього часу.
Найважливішу сферу державної гуманітарної політики віддано особі, яка свідомо, відкрито й системно виступає проти основ нашої державності та національної ідентичності: української мови, історії та соборності.
Дмитро Табачник неодноразово подавав неправдиві свідчення про визвольну боротьбу в лавах ОУН і УПА сотень тисяч українців і представників інших національностей, провідних діячів українського визвольного руху. І якщо більшість його однодумців, можливо, перебувають ще у полоні радянської пропаганди, або просто не знайомі з історичними матеріалами, то випускник історичного факультету Київського університету ім.Т.Шевченка, доктор історичних наук, професор, академік не може не знати цих істин. Отже, він подає неправдиві факти свідомо!
Табачник шкодить Україні доволі цілеспрямовано та методично. Достатньо зауважити, що лише в останні роки з під його пера, спільно із комуністом Крючковим, вийшли кілька праць, які повністю перечать історичній правді та спрямовані на розкол українського суспільства. Окрім того, Дмитро Табачник сумно прославився також завдяки запереченню трактування Голодомору як геноциду українського народу. І це робить людина, яка начебто написала та захищала дисертації з історії: кандидатську «Масові репресії на Україні у другій половині 30-х — початку 40-х рр.» (1991) та докторську «Феномен тоталітарно-репресивного суспільства в Україні в 20-х — кінці 50-х рр.» (1995)?!
В своїх заявах, як «міністр тіньового уряду», Табачник наголошував на зміні шкільних програм з історії, що фактично зруйнує усі набутки у цій сфері останніх років.
Дмитро Табачник, вслід за російським шовіністом Жириновським, є одним із апологетів запровадження ганебного поділу українців на дві категорії: «малоросів» та «галичан». Більше ніхто в Україні з публічних політиків не дозволяв собі подібних висловлювань.
Крім того, довіривши йому освітню галузь, суспільство напевно втратить чи не найбільший прогресивний набуток останніх років – зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО). Саме впровадження зовнішнього незалежного оцінювання зруйнувало корупційні схеми при вступі у вищі навчальні заклади, а мільйони дітей отримали реальну можливість здобути вищу освіту лише завдяки власним знанням, а не гаманцям чи зв‘язкам їхніх батьків!
Табачник повинен піти у відставку! Якщо в нього залишилась хоча б крихта совісті і дещиця розуму – він це зробить сам. Якщо і цього в нього не залишилось – це повинні зробити Президент, Прем‘єр-міністр, або Верховна Рада України.
Інакше це обов‘язково зробить носій суверенітету та єдине джерело влади – український народ!
maidan.org.ua
P.S. ПРИЄДНУЄМОСЯ
Призначення Дмитра Табачника Міністром освіти та науки України є однією з найбільш резонансних та обурливих для кожного українця подій останнього часу.
Найважливішу сферу державної гуманітарної політики віддано особі, яка свідомо, відкрито й системно виступає проти основ нашої державності та національної ідентичності: української мови, історії та соборності.
Дмитро Табачник неодноразово подавав неправдиві свідчення про визвольну боротьбу в лавах ОУН і УПА сотень тисяч українців і представників інших національностей, провідних діячів українського визвольного руху. І якщо більшість його однодумців, можливо, перебувають ще у полоні радянської пропаганди, або просто не знайомі з історичними матеріалами, то випускник історичного факультету Київського університету ім.Т.Шевченка, доктор історичних наук, професор, академік не може не знати цих істин. Отже, він подає неправдиві факти свідомо!
Табачник шкодить Україні доволі цілеспрямовано та методично. Достатньо зауважити, що лише в останні роки з під його пера, спільно із комуністом Крючковим, вийшли кілька праць, які повністю перечать історичній правді та спрямовані на розкол українського суспільства. Окрім того, Дмитро Табачник сумно прославився також завдяки запереченню трактування Голодомору як геноциду українського народу. І це робить людина, яка начебто написала та захищала дисертації з історії: кандидатську «Масові репресії на Україні у другій половині 30-х — початку 40-х рр.» (1991) та докторську «Феномен тоталітарно-репресивного суспільства в Україні в 20-х — кінці 50-х рр.» (1995)?!
В своїх заявах, як «міністр тіньового уряду», Табачник наголошував на зміні шкільних програм з історії, що фактично зруйнує усі набутки у цій сфері останніх років.
Дмитро Табачник, вслід за російським шовіністом Жириновським, є одним із апологетів запровадження ганебного поділу українців на дві категорії: «малоросів» та «галичан». Більше ніхто в Україні з публічних політиків не дозволяв собі подібних висловлювань.
Крім того, довіривши йому освітню галузь, суспільство напевно втратить чи не найбільший прогресивний набуток останніх років – зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО). Саме впровадження зовнішнього незалежного оцінювання зруйнувало корупційні схеми при вступі у вищі навчальні заклади, а мільйони дітей отримали реальну можливість здобути вищу освіту лише завдяки власним знанням, а не гаманцям чи зв‘язкам їхніх батьків!
Табачник повинен піти у відставку! Якщо в нього залишилась хоча б крихта совісті і дещиця розуму – він це зробить сам. Якщо і цього в нього не залишилось – це повинні зробити Президент, Прем‘єр-міністр, або Верховна Рада України.
Інакше це обов‘язково зробить носій суверенітету та єдине джерело влади – український народ!
maidan.org.ua
P.S. ПРИЄДНУЄМОСЯ
Громадяни України утримують нероб і дебілів при владі
Якщо оцінювати не за статистичними даними, що відображають добробут громадян, а за кількістю чиновників найвищого рангу, яку українці щедро погодилися (імовірно, й непомітивши цього) утримувати власним коштом.
Новий український уряд на чолі з Миколою Азаровим має найбільшу на даний момент кількість портфелів на європейському континенті – 29.
У пересічному уряді демократичної Європи працює 16-18 міністрів, включно з прем’єром та його заступниками. Зокрема, таку кількість портфелів налічують кабінети Німеччини, Португалії та Іспанії. Дещо більше крісел роздають, приміром, в урядах Франції (20) або Швеції (22). Рекордсменом в ЄС є Італія – уряд Сильвіо Берлусконі налічує 24 міністри. При цьому десять урядовців у Римі є «міністрами без портфеля», які вважаються членами кабінету, відповідальними за певний напрямок роботи, але не мають широких міністерських повноважень і великого апарату.
Порівняти з українським за кількістю портфелів можна лише білоруський уряд. Хоча Білорусь, як остання диктатура Європи, виступає «поза конкурсом». Адже хоча загалом у місцевій Раді міністрів і працюють цілих 30 урядовців, колегіальні рішення, як правило, ухвалюються «президією Ради міністрів», до якої входять лише десять осіб. Серед них прем’єр, п’ять його заступників, декілька ключових міністрів (зокрема, економіки і фінансів) та навіть… глава Адміністрації президента.
Віце-прем’єри за сумісництвом
Загалом поєднувати віце-прем’єрські посади з портфелями ключових міністерств – звичайна практика. Віце-прем’єрів, як правило, два-три. Вони зазвичай мають у підпорядкуванні економічне або фінансове відомство, подекуди також міністерство закордонних справ. Так є, зокрема, у Німеччині. Нинішній віце-канцлер Ґідо Вестервеллє є главою зовнішньополітичного відомства. Це цілком відповідає німецькій політичній традиції, коли міністерство закордонних справ очолює лідер партії - «молодшого» коаліційного партнера, будучи єдиним в уряді віце-канцлером.
Натомість у нинішньому українському уряді віце-прем’єрів аж сім (!!!). Жоден із них не має у підпорядкуванні конкретного міністерства. Більше того: шість заступників глави уряду дублюватимуть повноваження міністрів регіональної політики, оборони і внутрішніх справ, освіти і культури, ПЕК, економіки або промислової політики. Лише віце-прем’єр з питань підготовки до ЄВРО-2012, очевидно, матиме повноваження координувати роботу різних міністерств над конкретним проектом.
За кількістю заступників глави уряду Миколу Азарова переплюнув лише Володимир Путін. У колишнього господаря Кремля цілих дев’ять (!) заступників. Хоча за кількістю портфелів уряд Путіна поступається Кабміну на чолі з Азаровим. Загалом російський уряд налічує 27 крісел - це почесне друге місце в Європі.
dw-world.de
Новий український уряд на чолі з Миколою Азаровим має найбільшу на даний момент кількість портфелів на європейському континенті – 29.
У пересічному уряді демократичної Європи працює 16-18 міністрів, включно з прем’єром та його заступниками. Зокрема, таку кількість портфелів налічують кабінети Німеччини, Португалії та Іспанії. Дещо більше крісел роздають, приміром, в урядах Франції (20) або Швеції (22). Рекордсменом в ЄС є Італія – уряд Сильвіо Берлусконі налічує 24 міністри. При цьому десять урядовців у Римі є «міністрами без портфеля», які вважаються членами кабінету, відповідальними за певний напрямок роботи, але не мають широких міністерських повноважень і великого апарату.
Порівняти з українським за кількістю портфелів можна лише білоруський уряд. Хоча Білорусь, як остання диктатура Європи, виступає «поза конкурсом». Адже хоча загалом у місцевій Раді міністрів і працюють цілих 30 урядовців, колегіальні рішення, як правило, ухвалюються «президією Ради міністрів», до якої входять лише десять осіб. Серед них прем’єр, п’ять його заступників, декілька ключових міністрів (зокрема, економіки і фінансів) та навіть… глава Адміністрації президента.
Віце-прем’єри за сумісництвом
Загалом поєднувати віце-прем’єрські посади з портфелями ключових міністерств – звичайна практика. Віце-прем’єрів, як правило, два-три. Вони зазвичай мають у підпорядкуванні економічне або фінансове відомство, подекуди також міністерство закордонних справ. Так є, зокрема, у Німеччині. Нинішній віце-канцлер Ґідо Вестервеллє є главою зовнішньополітичного відомства. Це цілком відповідає німецькій політичній традиції, коли міністерство закордонних справ очолює лідер партії - «молодшого» коаліційного партнера, будучи єдиним в уряді віце-канцлером.
Натомість у нинішньому українському уряді віце-прем’єрів аж сім (!!!). Жоден із них не має у підпорядкуванні конкретного міністерства. Більше того: шість заступників глави уряду дублюватимуть повноваження міністрів регіональної політики, оборони і внутрішніх справ, освіти і культури, ПЕК, економіки або промислової політики. Лише віце-прем’єр з питань підготовки до ЄВРО-2012, очевидно, матиме повноваження координувати роботу різних міністерств над конкретним проектом.
За кількістю заступників глави уряду Миколу Азарова переплюнув лише Володимир Путін. У колишнього господаря Кремля цілих дев’ять (!) заступників. Хоча за кількістю портфелів уряд Путіна поступається Кабміну на чолі з Азаровим. Загалом російський уряд налічує 27 крісел - це почесне друге місце в Європі.
dw-world.de
14 March, 2010
Фехтування: Харлан виграла етап Гран-прі в Італії
Харлан перемагає в Італії
В італійському місті Ламеція-Терме завершився особистий турнір третього етапу серії Гран-прі з фехтування на шаблях серед жінок.Українка Ольга Харлан у фіналі виграла у китаянки Чжу Мінь з перевагою в чотири удари - 15:11.
Міжнародний турнір з фехтування Tournoi international-2010. Ламеція-Терме (Італія)
korespondent.net
В італійському місті Ламеція-Терме завершився особистий турнір третього етапу серії Гран-прі з фехтування на шаблях серед жінок.Українка Ольга Харлан у фіналі виграла у китаянки Чжу Мінь з перевагою в чотири удари - 15:11.
Міжнародний турнір з фехтування Tournoi international-2010. Ламеція-Терме (Італія)
korespondent.net
Subscribe to:
Posts (Atom)