У відкритому доступі усі контакти працівників МЗС України

Початок українського вікіліксу? У будь-якому разі, для закордонних українців корисна інформація.

http://www.sendspace.com/file/iyshkt

Уряд Ізраїлю вирішив скасувати візовий режим з Україною

Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху доручив МЗС почати переговори з Україною щодо технічних і юридичних аспектів скасування візового режиму, пише "Комерсант-Україна".

У неділю уряд Ізраїлю розглянув питання скасування візового режиму між Україною й Ізраїлем з ініціативи лідерів партії "Наш будинок Ізраїль", міністра закордонних справ Авігдора Лібермана і міністра туризму Стаса Місєжнікова.

Головним супротивником цієї ідеї був міністр внутрішніх справ Ізраїлю Елі Ішай. Він заявив, що в Україні високий рівень торгівлі людьми і поширення проституції, а також висловив сумнів у туристично-економічному потенціалі громадян України.

Незважаючи на заперечення Ішая, уряд схвалив ініціативу Лібермана і Місєжнікова. Як повідомив газеті прес-секретар міністерства туризму Ізраїлю Амнон Ліберман, у результаті з цього питання ніхто не проголосував проти.

"Це рішення відповідає національним інтересам Ізраїлю", - заявив прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху.

Уряд Ізраїлю доручив МЗС почати переговори з українською стороною щодо юридичних і технічних аспектів скасування візового режиму.

Як пояснив перший заступник голови комітету Верховної Ради України з іноземних справ Тарас Чорновіл, може йтися про низку організаційних моментів.

"Необхідно ввести між державами систему обміну інформацією щодо небажаних гостей. Скасування віз також спричинить зміни в системі медобслуговування і страхування, оскільки ви вже не будете купувати страховку, оформляючи візу", - пояснив він.

Крім того, уряд Ізраїлю доручив МЗС скасувати для громадян України, які в'їжджають до Ізраїлю, оплату візових зборів у повній чи частковій формі (консульський збір для отримання ізраїльської візи складає $17, а для ізраїльтян віза в Україну коштує від $30 до $80).

Одночасно в Ізраїлі починає роботу спеціальна комісія під головуванням міністра юстиції Якова Неемана, яка представить уряду рекомендації щодо скасування віз ще до підписання міжурядової угоди.

Як відомо, у вересні 2008 року був скасований візовий режим між Ізраїлем і Росією.

Принципова домовленість про подібний крок у відношенні України була досягнута урядами двох країн 7 грудня 2009 року.

pravda.com.ua

Страховки і візи: Чехія ускладнила ситуацію

Довготермінову чеську візу українці можуть отримати лише за наявності страховки від зареєстрованих у Чехії компаній. Нові вимоги створюють додаткові незручності, а страховики скаржаться на порушення прав членів СОТ.

Нововведення зі страховими полісами обумовлене змінами до закону про страхування іноземців, які перебувають на території Чехії. Відтак, якщо українець просить візу на понад 90 днів перебування, то він змушений застрахуватися у компанії, яка має уповноваження діяти у Чехії.

Купити поліс неможливо

Перелік компаній представлено на сайті посольства Чеської Республіки в Україні. У переліку немає жодної української компанії, бо вони не є резидентами Чехії, розповіла в інтерв’ю «Німецькій хвилі» президент Ліги страхових компаній України Наталія Гудима. А отже, купити страховий поліс цих компаній не перетнувши кордон – неможливо, їх представництв в Україні немає, це створює додаткову проблему для прохача візи, пояснила Гудима.

«Ми звернулися в МЗС та в міністерство економіки України, бо є пряме порушення прав члена Світової Організації Торгівлі, обмежується право України на надання послуг», зауважила Наталя Гудима. Українські страхові компанії дискримінують, переконана президент Ліги, а ще це суперечить створенню конкурентного середовища.

Довідка про ВІЛ вже непотрібна

Підстав я обмежень немає, жодних скарг на невиконання зобов’язань не надходило, ані у МЗС, ані до Ліги страховиків, запевнила президент. Такі законодавчі зміни можна пояснити бажанням уряду Чехії підтримати економічну стабільність чеських страховиків, що сплачують податки у казну, припустила Наталя Гудима. До речі, медичну довідку про те, що ви не хворієте на ВІЛ, у консульствах вже не вимагають.

Автор: Галина Стадник Редактор: Леся Юрченко | dw-world.de

Македонія скасувала візовий режим для низки категорій громадян України

Україна і Македонія підписали угоду про безвізовий режим для низки категорій громадян обох країн.

Як повідомили в Міністерстві закордонних справ України, 6 лютого в рамках 46-ої Мюнхенській конференції з питань безпеки відбулася зустріч глав МЗС України та Македонії.

Глави МЗС обох країн підписали угоду між Кабінетом міністрів про умови взаємних поїздок громадян, положення якої передбачають безвізовий режим для низки категорій громадян.

Крім того, під час зустрічі сторони обговорили широке коло питань двостороннього співробітництва, зокрема, в політичній, торговельно-економічній, військово-технічній та євроінтеграційній сферах.

Особливу увагу міністри приділили здійсненню найближчим часом офіційного візиту прем'єр-міністра Македонії Ніколи Груєвскі в Україну і робочого візиту глави МЗС України до Македонії.

Міністр закордонних справ Македонії Антоніо Мілошоскі відновив запрошення Петру Порошенку здійснити візит до Македонії на початку березня поточного року.

korespondent.net

Ізраїль таки скасує візи українцям

Пропозицію щодо запровадження безвізового режиму між Україною та Ізраїлем за два тижні усе ж буде винесено на розгляд ізраїльського Кабміну.

Незгодні із цією ініціативою члени урядової коаліції пообіцяли більше не блокувати слухання з цього питання. Таких домовленостей було досягнуто в Ізраїлі у ході позачергових міжміністерських слухань, присвячених темі безвізового режиму з Україною.

Принципової домовленості щодо скасування візового режиму було досягнуто на початку грудня у ході переговорів, які відбулися в Києві між главою МЗС Ізраїлю Авігдором Ліберманом і прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко. Тоді ж було визначено і термін підписання офіційної угоди – червень 2010-го, повідомив міністр закордонних справ Ізраїлю, посилаючись на модель переговорів щодо візового питання з Росією:

Авігдор Ліберман: "За нашим попереднім досвідом, це зайняло у нас тоді з Росією півроку. Це відпрацювання таких технічних деталей. Сподіваюся, ми зможемо втриматися у цих рамках у всьому, що пов’язано з Україною"

Втім, спроба очільника ізраїльського МЗС винести це питання на розгляд Кабміну наштовхнулася на різку незгоду міністра внутрішніх справ країни Елі Ішая. Перше засідання кабінету міністрів з цієї теми мало відбутися ще наприкінці грудня. Проте, міністр Ішай щоразу блокував внесення української теми у порядок денний засідання уряду. Свою позицію він аргументував тим, що запровадження безвізового режиму з Києвом неодмінно призведе до збільшення криміналу й виникнення відкритого ринку торгівлі живим товаром. Різкі вислови Ішая викликали хвилю обурення серед інших учасників коаліції. Міністр туризму Ізраїлю Стас Місежніков заявив про неприпустимість узагальнень щодо української громади, якої, на його думку, припустився Елі Ішай:

«Ми вирішили дати можливість міністрові внутрішніх справ трохи "злізти з дерева" й зрозуміти, що те, що він каже - це просто невігластво», - наголосив міністр Місежніков.

Коли ж на горизонті через візове питання замайоріла ймовірність урядової кризи, прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху, призначив міжміністерські слухання, аби й противники, і прибічники цієї ініціативи виступили з власними аргументами.

Загалом, у спеціальній зустрічі, яка відбулася цього тижня у канцелярії глави уряду взяли участь посадовці з чотирьох міністерств. Представники зовнішньополітичного відомства і Мінтуризму переконують, що скасування віз не лише полегшить доступ українським прочанам до християнських святинь та ізраїльським до юдейської святині в Умані, але й принесе суттєві прибутки економікам обох країн. Схожої думки дотримується і посол України в Ізраїлі Ігор Тимофєєв:

Ігор Тимофєєв: «Скасування віз українцям для приїзду в Ізраїль, я впевнений, не менш важлива, ніж скасування віз ізраїльтянам для приїзду в Україну. Цей процес є обопільно вигідним»

Натомість до кола противників скасування віз несподівано приєдналося і Міністерство юстиції. Там твердять, що Україна зажила собі міжнародної репутації джерела постачання "живого товару", а наявність великої української громади в Ізраїлі полегшить абсорбцію українських повій. Крім того, у Мінюсті прогнозують гнів Вашингтона, котрий критикує Україну та Ізраїль за недостатню протидію явищу. Водночас глава МЗС Авігдор Ліберман відкинув цю тезу, запевнивши, що Держдепартамент США, навпаки, підтримує ініціативу вільної від віз зони з Україною.

Тим часом, сумні прогнози щодо збільшення явища торгівлі людьми у разі скасування віз з Україною не поділяють і радники міжнародних правозахисних організацій. Зокрема, радниця ОБСЄ та ООН з програм протидії торгівлі людьми Хармат Бен-Меїр зазначила, що не Україну, а сусідні Білорусь та Молдову сьогодні можна вважати центром експорту «живого товару». Прибічники безвізового режиму з Україною нагадують, що схожі побоювання висловлювалися також напередодні скасування віз з Росією, проте на практиці виявилися безпідставними. Тому посол Ізраїлю в Україні Зіна Калай-Клайтман сподівається на те, що після усіх публічних дебатів ізраїльський уряд все ж ухвалить мандат на початок переговорів з Києвом:

Зіна Калай-Клайтман: "Упродовж 2010-го року має бути підписано угоду, двосторонню звичайно, про скасування віз для туристів. Така практика існує з Росією. Вона діє і діє дуже позитивно".

За підсумками засідання було вирішено, що дипломатичне відомство і міністерство туризму за два тижні представлять на розгляд уряду проект угоди про безвізовий режим з Україною. До того часу між усіма відповідними відомствами мають бути проведені додаткові консультації.

bbc.ua | Дмитро Каневський

Україна та Ізраїль наступного року мають намір ввести безвізовий режим

Міністр закордонних справ Ізраїлю Авігдор Ліберман під час візиту до Києва заявив, що в 2010 році між Україною та Ізраїлем можуть ввести безвізовий режим.

"Наскільки я пам'ятаю, це зайняло у нас з Росією близько півроку - це вже відпрацювання технічних деталей. Тому сподіваюся, ми можемо утриматися і в цих рамках з усім, що пов'язано з Україною", - сказав Ліберман.

Водночас, міністр закордонних справ України Петро Порошенко додав, що в ході соціальних переговорів з ізраїльською стороною сторони підтвердили взаємні прагнення до подальшого зміцнення українсько-ізраїльського співробітництва.

Крім того, Ліберман заявив, що Україна та Ізраїль домовилися про активізацію переговорів про створення зони вільної торгівлі. Він зазначив, що існуючий товарообіг між державами не відображає того потенціалу, який існує в економіках України та Ізраїлю.

За словами Порошенка, у ході переговорів сторони домовилися активізувати співпрацю в сфері туризму, екології, водного господарства.

Нагадаємо, 25 листопада уряд Ізраїлю оголосив про спрощення візових процедур для українських туристів. У підсумку, громадянам України, які мають намір відвідати Ізраїль у складі організованих груп, оформити візу можна за 48 годин замість 10 діб, як практикувалося раніше.

korespondent.net

МЗС просить українців не їздити до Абхазії та Південної Осетії

Міністерство закордонних справ України рекомендує громадянам України утриматись від відвідання території Абхазії та Південної Осетії та в’їзду до Грузії через пункти пропуску „Адлер” і „Нижній Зарамаг” на грузинсько-російській ділянці кордону, у зв’язку з прийняттям Грузією Закону „Про окуповані території”, яким забороняється в’їзд на ці території для громадян іноземних держав та осіб без громадянства.

Як повідомили УНІАН у прес-службі МЗС, відповідно до статті 6 цього закону, на територіях Абхазії та Південної Осетії забороняється здійснення будь-якої економічної діяльності (підприємницької і непідприємницької), міжнародне повітряне, морське і залізничне пересування, міжнародні дорожньо-транспортні перевезення, користування державними ресурсами, організація грошових переказів, фінансування зазначеної діяльності, або сприяння іншого роду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 8 зазначеного закону, акти органів чи посадових осіб в Абхазії та Південній Осетії, не створених (призначених/обраних) у відповідності до законодавства Грузії, не несуть правових наслідків.

Міністерство закордонних справ України звертає увагу українських юридичних осіб, українських автоперевізників і судновласників на необхідність дотримання наведених вище вимог законодавства Грузії при здійсненні своєї економічної діяльності в Грузії.

МЗС рекомендує громадянам України використовувати виключно послуги авіакомпаній для поїздок у Грузію у службових, приватних справах, а також з метою туризму.

Для перевезення приватного автотранспорту з України до Грузії рекомендується скористатись поромною переправою за маршрутом Іллічівськ – Поті - Батумі.

unian.net

МЗС: Українські спецслужби прекрасно знали, чим займається радник російського посольства

РФ Служба безпеки України має у своєму розпорядженні достатню доказову базу про діяльність, що не відповідає дипломатичному статусу радника-посланника посольства РФ Володимира Лисенка, який залишив країну.Про це заявив виконуючий обов'язки першого заступника міністра закордонних справ України Юрій Костенко.

Аналізуючи звернення російського президента Дмитра Медведєва до глави української держави Віктора Ющенка в частині висилки російського дипломата, Костенко на прес-клубі в понеділок наголосив, що "підстав в української сторони було достатньо".

"У даному конкретному випадку українські відповідні інституції чудово знали, чим займається радник російського посольства пан Лисенко ... фактаж повинна озвучити СБУ, але я вас запевняю в тому, що підстави були", - сказав український дипломат.

Він додав, що співробітники СБУ ці факти зафіксували і задокументували, а також неодноразово повідомляли про них російській стороні, починаючи ще з січня поточного року.

"Підстав було вище даху, і всі вони були донесені (до російської сторони)", - додав Костенко.

Також він пояснив, що в міжнародній дипломатичній практиці ніхто не вимагає пояснень при висилці дипломатів. "Це міжнародна практика, ніхто не вимагає пояснень, а тут ми повинні все це робити", - зробив акцент він.

Однак дипломат повідомив, що хотів би, щоб СБУ оприлюднила факти порушень з боку російських дипломатів. "Я б дуже хотів, щоб за будь-якого приводу СБУ оприлюднила всі ці справи, показала б українському електорату, українському народу", - зазначив Костенко.

Говорячи про генерального консула РФ в Одесі Олександра Грачова, дипломат повідомив, що рішення по його питанню було призупинено за численними проханнями представників російської сторони.

"Це означає, що продовжуватиметься робота, несумісна зі статусом дипломата, ми повернемося до цього питання", - підсумував він.

Як повідомлялося, радник посольства Росії в Україні Володимир Лисенко, який покинув Київ за рекомендацією МЗС України, і радник-посланник українського посольства Ігор Березкін, який виїхав з Москви в результаті відповідних дій Росії, фактично є персонами нон-ґрата.

korespondent.net

МЗС: у нас десятки тисяч громадян зараз живуть з двома паспортами

Міністерство закордонних справ України стурбоване внесенням на розгляд Державної думи РФ законопроекту про порядок використання Збройних сил Росії за межами країни.

Як передає кореспондент УНІАН, про це повідомив на прес-конференції у Києві виконуючий обов’язки першого заступника міністра закордонних справ України Юрій КОСТЕНКО.

«Ми з тривогою сприймаємо такий документ. Це не тільки стосовно України, це стосується будь-якої території», - сказав він.

Ю.КОСТЕНКО повідомив, що МЗС доручило Посольству України в РФ з’ясувати, яким чином цей документ може стосуватися України, на території якої перебуває Чорноморський флот Росії.

Він зазначив, що використання армії за межами території держави є свідченням агресії, а тим більше, коли мова йде про захист російських громадян.

«У нас десятки тисяч громадян зараз живуть з двома паспортами», - сказав Ю.КОСТЕНКО.

Як повідомляв УНІАН, 10 серпня Президент РФ Дмитро МЕДВЕДЄВ повідомив, що вніс до Держдуми законопроект про порядок застосування Збройних сил РФ за межами країни.

unian.net

МЗС підозрює Москву у спробах впливу на комісара ОБСЄ

Коментарі Міністерства закордонних справ Росії щодо гуманітарних прав українців в РФ до оприлюднення підсумків дослідження верховного комісара ОБСЄ з питань національних меншин можна розцінювати як спробу здійснення впливу на його позицію.

Про це заявив речник Міністерства закордонних справ України Василь Кирилич, коментуючи слова офіційного представника МЗС Росії Андрія Нестеренка.

"Змальована в коментарі офіційного представника МЗС РФ картина повної вирішеності проблеми доступу української громади Росії до отримання освіти рідною мовою не відповідає дійсності", - заявив Кирилич.

Наведені цифри та факти, за його словами, створюють "штучне враження нібито безхмарності українського національно-культурного розвитку в Росії".

"Викликає здивування позиція російської сторони з питання доцільності відкриття середньоосвітньої школи з повним циклом викладання українською мовою", - заявив Кирилич.

Він нагадав, що українці становлять другу за чисельністю національну меншину в Російській Федерації.

"Що не тільки дозволяє, але й зобов'язує українську сторону у переговорах з російськими партнерами виходити з міжнародно визнаного принципу повної взаємності при обговоренні даної проблематики та відкидати будь-які претензії на "особливість" питання доступу до навчання російською мовою на українській території", - заявив дипломат.

Кирилич нагадав, що стан забезпечення культурно-освітніх прав українців у РФ і росіян в Україні досліджувався в обох країнах в березні-квітні цього року верховним комісаром ОБСЄ з питань національних меншин Кнутом Воллєбеком.

"У цьому контексті подібні коментарі офіційного представника МЗС РФ до оприлюднення підсумків проведеного дослідження не можуть сприйматися інакше, як спроба здійснення впливу на позицію верховного комісара ОБСЄ з даного питання", - заявляє МЗС України.

pravda.com.ua

Борис Тарасюк: візові реалії – що є, і чого чекати?

Останнім часом різного роду чиновники з Секретаріату Президента, заговорили про можливість відновлення візового режиму для громадян країн ЄС. Аргументувалося це тим, що "Європа так і не послабила візовий режим для України" і це, мовляв, "спонукає Київ до активних дій із захисту інтересів українських громадян".

Візове питання – не лише з площини високих зовнішньополітичних матерій. Воно практичне, звичне і чутливе для мільйонів українців. Тому давайте разом розберемось, наскільки відновлення візового режиму сприятиме "захисту інтересів українських громадян".

Перше. За Конституцією України керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави здійснює Президент України. Він і має озвучувати подібні сигнали. В Україні нікого не здивувало, що клерки з СП, які вже є "спеціалістами" з економічних чи енергетичних питань, намагаються освоїти і зовнішньополітичну орбіту. А для закордонних партнерів дивно чути такі речі не з вуст Президента, Прем'єра чи Міністра закордонних справ, а з вуст начальника президентської канцелярії. Це не той рівень для подібних заяв. Крім того, наш Президент останнім часом буває у Брюсселі частенько. Там і потрібно було заявити про можливе повернення до візового режиму у відносинах з ЄС прямо і відверто, якщо це "самодіяльність" керівника свого секретаріату. Інакше виникає враження, що такі заяви розраховані лише на внутрішнє споживання у переддень виборів з метою "сподобатись" виборцям.

Друге. Запровадження чи скасування візового режиму – це суверенне право кожної держави. 26 липня 2005 році Україна в односторонньому порядку запровадила безвізовий режим для громадян країн Європейського Союзу, Швейцарії та Ліхтенштейну. Це було зроблено для "забезпечення вільного пересування осіб, товарів, послуг та капіталу, а також активізації двосторонніх контактів України з державами – членами Європейського Союзу та іншими високорозвинутими державами Європи". До речі, у тому ж році безвізовий в'їзд в Україну було запровадженно для громадян США, Канади, Японії, Норвегії, Ісландії тощо.

Bиходячи з того, що кожен зовнішньополітичний крок держави має бути адекватним, для відновлення візового режиму потрібні підстави. Наприклад, мета, зазначена у президентському указі не досягається, або з'явилися негативні наслідки скасування віз. Такими негативними наслідками можуть бути, наприклад, поява нелегальних трудових мігрантів з країн ЄС, або погіршення криміногенної ситуації в Україні через злочини іноземців, які в'їхали до України без віз.

Якщо до України масово їдуть італійці чи португальці з метою нелегального працевлаштування, або французькі чи німецькі "злодії у законі" та рекетири, то дійсно, слід відновлювати візи для громадян Євросоюзу. Якщо таких явищ немає – де логіка? Хіба відновлення віз для громадян ЄС наблизить нашу мету у візових відносинах – встановлення безвізового режиму поїздок для громадян України до ЄС? Хіба вирішить такий крок проблеми, що виникають в українських громадян у консульствах ЄС?

Третє. Видача віз є не економічним, а правоохоронним інструментом. Держави заробляють гроші не на видачі віз, а на заохоченні іноземних громадян приїжджати до України та витрачати кошти тут, збільшуючи попит на українські товари і послуги та збільшуючи надходження валюти до України. Хіба це невигідно для України, особливо у період кризи? Коли у СП говорять про "кілька десятків мільйонів гривень виручки від перебування в країні туристів із Європи", вони м'яко кажучи, лукавлять. Це означає, що один громадянин ЄС, а їх в Україні у 2008 році побувало 9,1 мільйонів осіб, витратив тут лише по 30-40 гривень. Ніколи не погоджусь з такими цифрами. Навіть якщо припустити, що кожен громадянин ЄС витратив в Україні лише по 100-200 євро, мова вже йде про мільярди гривень.

Четверте. Багато хто з українців за кордоном був неприємно вражений тим, що для багатьох іноземців Україна і досі є terra incognita. Відміна віз заохотила громадян ЄС відвідати досі незнайому їм Україну, відкрити для себе її багату історію, красу та різноманітність її природи, туристичний та рекреаційний потенціал. Таким чином, все більше і більше європейців, які звикли мандрувати своїм континентом без будь-яких обмежень, сприймає Україну не як загадкову "чорну діру", а як інтегральну частину звичного їм спільного європейського простору. Хіба це не на користь Україні?

П'яте – і найбільш чутливе для нас питання – наскільки взаємними є кроки сторін у візовій сфері і що робити з випадками неадекватного ставлення до громадян України у консульствах ЄС. Звичайно, у 2005 році ніхто не розраховував, що Європейський Союз у відповідь на наш крок негайно скасує візи для українців. Давайте дивитися правді у вічі, вектор нелегальної трудової міграції направлено не з Євросоюзу до України, а навпаки. Неспроможність забезпечити частину наших громадян гідним робочим місцем – наша внутрішня проблема, до якої ЄС не має жодного відношення. І вирішувати її ми маємо самі.

Однак встановлення взаємного безвізового режиму є стратегічною метою наших відносин з ЄС у цій сфері. Можливість його запровадження було зафіксовано в Угоді про спрощення оформлення віз між Україною та ЄС, яка набула чнності з 1 січня 2008 року. Коротко нагадаю, що угода також передбачає:

видачу багаторазових віз (строком від 1 до 5 років) широкому колу громадян України, в т.ч. родичам громадян України, що легально проживають в державах-членах ЄС, журналістам, спортсменам, учасникам наукових, культурних і мистецьких заходів, представникам бізнесових кіл, членам урядових делегацій;

видачу безкоштовних віз для чисельних категорій осіб, зокрема, дітей віком до 18 років та дітей віком до 21 року, що знаходяться на утриманні, пенсіонерів, журналістів;

безвізовий режим для власників дипломатичних паспортів.

Угода також упорядковує перелік документів, що підтверджують мету поїздки, фіксує консульський збір за видачу візи на рівні 35 євро та 70 євро у термінових випадках, обмежує строки розгляду анкет на видачу візи 10 календарними днями.

На виконання політичної декларації до Угоди були укладені і діють спеціальні двосторонні угоди про правила місцевого прикордонного руху між Україною та Угорщиною і Словаччиною. Вони передбачають здійснення руху громадянами України та відповідної держави-члена ЄС, які проживають у прикордонній зоні (до 30 км від лінії кордону), без віз на підставі дозволів на спрощений перетин кордону. Відповідна Угода з Польщею знаходиться на завершальній стадії процедури набуття чинності. Щодо Угоди з Румунією триває переговорний процес.

Україна здійснює постійний моніторинг виконання візової угоди і вже виявила ряд недоліків у її реалізації з боку держав-членів ЄС. На ці недоліки не закривають очі ні Парламент, ні Уряд. Наприклад, Комітет з питань європейської інтеграції 18 червня 2008 року провів спеціальне засідання, на якому констатував, що імплементація Угоди відбувається з порушеннями з боку посольських та консульських установ окремих країн-членів ЄС, що виявляються, зокрема, у перевищенні встановленої суми візового збору у 35 євро, через використання послуг фірми-посередника (ст. 6 Угоди); перевищенні термінів розгляду візових клопотань (ст.7 Угоди); вимогах додаткових документів для підтвердження мети поїздки (ст. 4 Угоди); ухиленні від надання мотивації рішення про відмову у видачі візи (відповідна Декларація Європейської комісії до Угоди); відсутності нормального доступу до механізмів та інформації про процедуру оформлення віз (відповідна Декларація Європейського Співтовариства до Угоди).

Також Комітет навів конкретні випадки некоректного, а часом принизливого ставлення з боку співробітників посольських або консульських установ окремих країн-членів ЄС до громадян України, які звертаються з клопотанням щодо оформлення візи, а також з боку представників органів влади окремих країн-членів ЄС до громадян України, які перебувають у цих країнах.

Позиція Комітету була доведена до всіх послів країн-членів ЄС, представників Європейської Комісії та Європейського Парламенту.

Також Комітет з парламентського співробітництва між Україною та Європейським Союзом закликав Україну та ЄС розробити "дорожню карту" безвізового режиму з результативно-вимірюваними завданнями та взаємними зобов'язаннями. На засіданні КПС в лютому цього року, члени Комітету повторили свій заклик до всіх, кого це стосується щодо повного виконання Угод про спрощення оформлення віз та про реадмісію осіб між Україною та ЄC.

Випадки порушень Угоди та принизливого ставлення до громадян України постійно піднімаються представниками Уряду України на засіданнях Спільного комітету експертів з моніторингу візової угоди Україна-ЄС. Під час останнього засідання цього комітету у листопаді 2008 року, сторона ЄС взяла до уваги ці проблеми та пообіцяла їх врахувати протягом першого кварталу 2009 року. Очікується, що одним з кроків по розв'язанню проблем у сфері видачі віз стане прийняття Візового кодексу ЄС, який, зокрема, зобов'яже консулів ЄС надавати аргументацію щодо відмови у видачі віз.

Нарешті, вагомим досягненням України стало започаткування 29 жовтня 2008 року безвізового діалогу. Зараз сторони готують "дорожню карту" безвізового діалогу, яка міститиме перелік практичних заходів та критеріїв їх виконання у таких сферах як безпека документів і біометрика; боротьба з нелегальною міграцією та реадмісія; громадський порядок та безпека; зовнішні зносини. Виконання заходів "дорожньої карти" матиме своїм наслідком скасування віз для українців.

Коли це станеться – залежить виключно від нас – від злагодженої роботи Парламенту, Уряду і Президента. Орієнтир України – 2012 рік.

pravda.com.ua

Провокація кремля: в Росії немає попиту на українські школи?

Попри велику чисельність українців, які проживають на території Російської Федерації, попиту на запровадження повноформатних шкіл з боку батьків і громадських організацій до федеральних і регіональних органів управління освітою практично не надходить. Про це заявив офіційний представник Міністерства закордонних справ Російської Федерації Андрій НЕСТЕРЕНКО, відповідаючи на питання про те, що «в Україні нерідко нарікають на «безправне становище» російських українців і відсутність у Російській Федерації системи державної освіти українською мовою».

За його словами, відсутність такого попиту, очевидно, пояснюється «близькістю східно-слов`янських мов і культур, спільною історією (Київська Русь, Московська держава, Російська імперія, СРСР) і єдиною православною християнською вірою».

Він наголосив, що в Російській Федерації, за даними Всеросійського перепису населення 2002 року, загальна кількість українців становить 2 942 963 чоловік (з них 76,5% - міське населення, 23,5% - сільське). Найбільша кількість українців проживає в місті Москві (253600 чол.), Тюменській області (211400 чол.), Московській області (147800 чол.), Краснодарському краї (131800 чол.), Ростовській області (118500 чол.), Приморському краї (94100 чол.), місті Санкт-Петербурзі (87100 чол.), Воронезькій області (73700 чол.), в Ханти-Мансійськом Автономному окрузі (123238 чол.), Ямало-Ненецькому автономному окрузі (66080 чіл.), Республіці Комі (62115 чол.), Республіці Башкортостан (55249 чол.), Республіці Саха (Якутія) (34633 чол.), Республіці Татарстан (24016 чол.), Республіці Карелія (19248 чол.), Удмуртській Республіці (11527 чол.).

А.НЕСТЕРЕНКО заявляє, що в Російській Федерації діє понад 90 українські суспільно культурні об`єднання.

«З указаних причин в Російській Федерації немає шкіл, де вся учбова програма викладається на українській мові. Існують лише школи з етнонаціональною (етнокультурной) складовою. До неї віднесені: рідна мова і література, регіональна (національна) історія, курси історії рідної культури «- сказав А.НЕСТЕРЕНКО.

У коментарі сказано, що крім того, в місцях компактного мешкання україномовного населення існують школи з викладанням української мови як предмету, а також школи, що реалізовують український етнонаціональний компонент.

«Слід зазначити, що громадяни Російської Федерації української національності і росіяни з числа громадян України знаходяться в різній етнокультурной ситуації. Спроби порівнювати їх положення, підраховувавши, наприклад, тільки кількість російських шкіл в Україні і українських в Росії, є неправомірними», - вважають в МЗС РФ.

unian.net

«Центральноамериканська четвірка» ввела безвізовий режим для українців

Держави «Центральноамериканської четвірки» - Гватемали, Сальвадору, Гондурасу та Нікарагуа - ввели безвізовий режим для громадян України.

Як повідомили УНІАН у прес-службі Міністерства закордонних справ України, Посольство Республіки Гватемала в Російській Федерації, акредитоване в Україні за сумісництвом, інформувало МЗС України про запровадження для громадян України – власників усіх типів паспортів (загальногромадських, службових та дипломатичних) з 1 квітня ц.р. безвізового режиму в‘їзду до держав «Центральноамериканської четвірки».

unian.net

Повісився генконсул Росії в Одесі

У ніч на 30 березня в будівлі Генерального консульства Російської Федерації в Одесі був знайдений повішеним консул Ігор Цвєтков.

У Генконсульстві відмовилися від будь-яких коментарів кореспонденту УНІАН з приводу обставин смерті 44-річного І.Цвєткова. Єдине, що обіцяла зробити секретар генконсула Олександра ГРАЧОВА - «передати Олександру Григоровичу ГРАЧОВУ (генконсул РФ в Україні - УНІАН) прохання УНІАН прокоментувати ситуацію, що виникла».

У свою чергу, в Представництві МЗС України в Одесі УНІАН повідомили, що «відбулася бесіда з керівництвом Генконсульства РФ, проте російський генконсул О.ГРАЧОВ запропонував викласти все необхідне з приводу того, що цікавить українську сторону, письмово – у своїй ноті на адресу Представництва МЗС України».

Перший секретар Представництва МЗС в Одесі Георгій ЗАКРАВЯВСЬКИЙ додав, що «незабаром, мабуть, буде також одержаний медичний висновок».

Тим часом, відомо, що І.Цвєтков функціонально відповідав у Генконсульстві за двосторонню співпрацю в культурній сфері. Одружений, батько 13-річної дочки. Його також помічали на важливих політичних подіях, що відбувалися в Одесі. Згідно з повідомленням деяких ЗМІ, саме І.Цвєтков відповідав також за співпрацю і підтримку, зокрема фінансову, проросійських політичних сил Одеси, зокрема «Единого отечества» (Валерія КАУРОВА) і «Родіни» Ігоря МАРКОВА.

За повідомленням Української служби радіостанції «ВВС», яка посилається на своє джерело в Посольстві РФ у Києві, «слідів насильницької смерті на тілі не виявлено».

unian.net

Владимир Огрызко: «Послом ехать не собираюсь»

Завтра, 17 марта, Президент внесет в парламент кандидатуру нового министра иностранных дел Украины.

Кто им станет? Пока звучат только предположения. Но все они в значительной степени зависят от того, согласится ли пропремьерское большинство поддержать президентского ставленника. С Владимиром Огрызко мы встретились в его уже бывшем кабинете в МИД. Он выглядел довольно уверенным и был в прекрасном настроении. Интервью происходило через неделю после того, как парламент одобрил решение об его отставке. Экс-министра уже не ограничивали дипломатические рамки, поэтому беседа получилась очень откровенной и в какой-то мере сенсационной. Одна из главных сенсаций – господин Огрызко не собирается выезжать послом за границу. Возможно, это интервью станет первым интервью Огрызко-политика.

«В нашем политическом серпентарии можно ждать чего угодно»

Владимир Станиславович, как вы чувствуете себя после того, что пережили в Раде?

Чувствую себя, как видите, абсолютно нормально, спокойно и уверенно, потому что ни разу не ошибся и не сделал такого, за что мне могло бы быть стыдно. Поэтому оптимизм не исчезает.

И что, действительно нет ни одной ситуации, по поводу которой вы бы сегодня сказали: «нет, вот в этом месте я сделал бы иначе, поступил бы немножко не так»?

На предмет того, что «немножко», возможно, но по сути, безусловно, я сделал бы так же.

Вы были, очевидно, единственным министром иностранных дел Украины, которого достаточно болезненно назначали и которого не менее болезненно снимали. Какие выводы вы сделали из этого совпадения?

Вы знаете, дипломат — это та профессия, которая заставляет всегда быть готовым к любому развитию событий. Внутренне я, честно говоря, был готов и к такому развитию событий, потому что, к сожалению, в нашем политическом серпентарии можно ждать чего угодно.

И даже не удивились, когда сорок девять «бютовцев» проголосовали за вашу отставку?

Вы знаете, несмотря ни на что, так сказать, на победные реляции о том, что фракция будет голосовать так, у меня была информация, что на самом деле она будет голосовать совсем иначе. Скажу вам откровенно, только количество голосов отличалось от того, что я знал. То есть мне было известно о нескольких голосах, которые могли бы стать решающими, но тут сыграли, как говорится, с запасом. Впрочем, большой разницы в этом нет.

Тимошенко, очевидно, надеялась, что я стану карманным министром

Депутаты из коалиции, экс-министр Борис Тарасюк, в частности, критиковали вас за подписанный циркуляр в отношении Тимошенко. Если бы сейчас вернуть то время, вы бы его снова подписали или нет?

Экс-министр иностранных дел Тарасюк меня не критиковал за подписанный циркуляр: он, насколько я помню, только осторожно высказался, что я мог в этой ситуации стать инструментом противостояния между ветвями власти. Но, опять-таки, мы всегда говорим о причинно-следственных вещах. Отмотаем пленку назад: был бы циркуляр, был бы комментарий уважаемого господина Гавриша, если бы не было заявления?

Заявления Тимошенко?

Да, заявления Юлии Тимошенко во время заседания СНБО (о том, что есть намерение пересмотреть подписанные в России газовые соглашения и вернуть «РосУкрЭнерго». – Ред.). То есть наши политтехнологи научились довольно красиво продавать дохлую кошку, и в этот раз это было очень грамотно и разумно сделано. Дали ту информацию, которая, собственно, была следствием событий, а не ту, которая стала причиной, и стали ее раскручивать.

А что касается того, поступил ли бы я так же, то поступил бы так же абсолютно точно, потому что заявление премьера не отвечало действительности и могло привести в Европе к настоящей панике. Нужно было сделать все для того, чтобы снова не оказаться в ситуации, когда мы фактически один-на-один стояли против Европейского Союза. Поэтому, повторяю, если посмотреть на тот циркуляр, о котором так много говорят, то в нем идет речь о том, чтобы донести до мировой и европейской общественности основные тезисы с пресс-конференции господина Гавриша. Я подчеркиваю – не высказывания, а именно тезисы. Они заключались в том, что украинская сторона: а) не отменяет газовых соглашений и б) не прекращает поставок газа в Европу. Все.

А вы не были удивлены довольно резким заявлением госпожи Тимошенко, что как министр вы ее радикально не устраивали? Ощущали ли вы это во время работы, были ли какие-то замечания, пожелания с ее стороны?

Вы знаете, если проанализировать ее цитаты по поводу некоторых других правительственных чиновников, которые в один момент были высокими профессионалами, устраивали премьера полностью, а потом в силу определенных обстоятельств становились людьми, которые вообще не знают, о чем идет речь, то тут, я думаю, ничего нового нет. Это сложившаяся традиция, и нужно просто давать себе отчет в том, кто об этом говорит.

До какого момента, по вашему мнению, вы были профессионалом для Юлии Владимировны, а потом стали министром, который ее радикально не устраивает?

(смеется) Ну, вы знаете, это интересный вопрос, но я думаю, что это произошло сразу после подписания письма по ПДЧ. И скажу вам честно: уже в январе 2008 года, когда госпожа премьер побывала в Брюсселе и мы предложили ей встречу не только с генсеком Схеффером, но и встречу в Совете (Североатлантическом Совете НАТО. – Ред.), от которой она отказалась, а потом фактически меня обвиняла в том, что я ей навязываю то, что ей не нужно.

Кстати, даже Янукович-премьер не отказывался от встречи в Совете, несмотря на то, какие месседжи он там озвучивал.

Да, совершенно верно. Поэтому думаю, что рубеж между нами был всегда, потому что речь идет о разных подходах к развитию внешней политики и ее направлений. У Президента и у меня как министра они заявлены, они очевидны, они понятны, и от них я никогда не отказывался и не собираюсь отказываться.

Поэтому, очевидно, был расчет на то, что я буду карманным министром премьера, который будет выполнять только то, что ему скажут. Хотя, с другой стороны, за весь этот период ни одного предметного разговора по инициативе премьера так и не состоялось.

«Дипломатов просто не допускали на встречи Тимошенко»

В чем причина, по вашему мнению, довольно теплых отношений Тимошенко с Путиным?

Знаете, мне сложно ответить на этот вопрос. Пусть, как говорится, этим вопросом занимаются другие коллеги.

Вам, к примеру, посольство Украины в Москве не докладывало о слишком кулуарных, слишком теневых методах работы премьер-министра с руководством России?

Да нет, меня просто информировали о том, что наших сотрудников, причем разного уровня, – от посла до заместителя министра - просто-напросто не допускали на такие встречи. Это, кстати, стало обычной практикой, хотя и абсурдной: ни в одной стране мира нет такого, чтобы представитель МИД не участвовал в каких-либо переговорах премьер-министра, даже в роли атташе, который просто ведет запись беседы. Ведь на самом деле речь идет об обеспечении единства внешнеполитического курса.

Не допускались представители МИД только на переговорах с Россией или это касается и других стран? Приведите примеры.

Нет, это касается всех стран. Например, в Мюнхене во время конференции по безопасности посла Наталью Зарудную (посол Украины в Германии. – Ред.) не допустили к переговорам с Байденом (вице-президентом США. - Ред.) и Зеликом (президентом Мирового банка. – Ред.). Посол Евгений Бершеда (посол Украины в Бельгии. – Ред.) был здесь во время визита премьер-министра Бельгии и его не допустили на встречу с премьером, потом, извините на слове, закрыли перед носом двери и перед бельгийским послом. Как он потом говорил, это в его биографии первый подобный случай. А о России я вообще молчу – там полное табу.

То есть Грищенко вообще не имеет отношения к переговорам, которые проводит Юлия Тимошенко с российскими партнерами?

Нет, там участвует ( во всяком случае, по газовым вопросам) только один депутат.

На букву «П» фамилия начинается?

Ну, не будем о грустном. И как мне, скажите, как министру было реагировать на подобные вещи? Я писал письма, обращал внимание, напоминал, цитировал указ Президента о том, что такого быть не может, что это нарушение всех норм. Несмотря на это, все спокойно игнорировалось. Я вырос в дипломатии, и мне просто трудно представить, как можно не выполнить директивы, которые для любой делегации и ее руководителя являются святым писанием, понимаете? А если мы не получаем никакой информации с переговоров – даже не записи беседы, а хотя бы ее основных моментов, то как мы как внешнеполитическое ведомство можем строить свою работу? Поэтому вывод у меня простой: с самого начала премьер стала выстраивать параллельную внешнюю политику, что в государстве неприемлемо и недопустимо.

И тем не менее БЮТ после голосования упрекал вас в том, что МИД в одностороннем порядке отменял визиты премьер-министра. О чем именно идет речь?

Мы в прошлом году, а точнее, в период с 2008-го по февраль 2009 года организовали для премьер-министра Украины около двадцати зарубежных визитов, Украину посетило двенадцать глав правительств, отдельно организовывались встречи премьер-министра с гостями Президента Украины — королем Швеции, президентом Бушем, лидером Ливийской Джамахирии Каддафи и другими. То есть по всем этим визитам мы готовили для пользования премьером толстый том документов, материалов и тезисов для бесед. Безусловно, в ее службе сидят коллеги, которые могут что-то подправить, что-то подогнать под стиль премьер-министра, и это нормально.

Мы даем содержательное наполнение каждому визиту, но, чтобы мы отменяли какие-то визиты, я такого не припомню. Возможно, коллеги из БЮТ знают что-то больше. Единственное, о чем мне известно, так это то, что за несколько дней до визита в Швецию и Эстонию он был отменен по инициативе нашего премьер-министра. Помню, мне звонил, к сожалению, уже покойный посол в Швеции А.Пономаренко. Вы знаете, я знал его лет двадцать пять, мы, собственно, вместе начинали работу в дипломатии, и за все это время я его таким подавленным не помнил. Не исключаю, что тот эмоциональный стресс, который он пережил, внес свой вклад в произошедшее (в смерть посла. – Ред.). Знаете, такие моменты в дипломатической практике недопустимы, я предлагал даже, чтобы был короткий телефонный звонок премьера, буквально на пять секунд, чтобы сказать: «извините, такая ситуация, не можем»… Но нет…

Это интересно, потому что Швеция в Евросоюзе один из нескольких ключевых лоббистов Украины…

Безусловно. Поэтому нам было так важно, чтобы подобная поддержка имела продолжение. Ну, слава богу, что после визита короля Швеции в Украину благодаря усилиям Президента и МИД этот диалог налажен, и у нас есть хорошие перспективы. Что касается ЕС, то я с вами целиком согласен, потому что Швеция - это еще и следующий председатель в Евросоюзе. То есть для нас шведская сторона сегодня первый союзник в том, что касается, скажем, подписания Соглашения об ассоциации. Но понимаете, когда внешняя политика делается на дилетантском и любительском уровне, тогда все легко: можно за один день отменить визит, можно не полететь в Бразилию, а можно и в Швецию. ..

«Сейчас обсуждается встреча Обамы с Ющенко»

Но Президент тоже неоднократно отменял в последнюю минуту встречи с иностранными делегациями: и с министрами иностранных дел важных для нас стран, и с делегациями Европарламента – наиболее положительно настроенного к Украине органа ЕС... Вы как министр как-то пытались на него повлиять и объяснить, что так не делается?

Вы знаете, я даже был свидетелем отсрочки одной такой встречи и минут двадцать делал для европарламентариев вступительное слово. Но он потом подошел, извинился и продолжил разговор, который длился еще более часа. Разные бывают ситуации, но я не помню, чтобы Президент сорвал, или в последний момент отменил какой-то визит.

Отвечает ли действительности информация, что европейские лидеры стали избегать встреч с Президентом Ющенко?

Ну, это абсурд.

А ситуация с Николя Саркози, который, как нам известно из французских источников, по меньшей мере трижды за два месяца не согласился встретиться с господином Ющенко, но инициировал встречу с Тимошенко?

Что касается встречи с Тимошенко, то с ее стороны неоднократно ставился вопрос о визите во Францию. Эти визиты отменялись и переносились. За это время Президент с господином Саркози виделись, может, раза четыре на разных международных саммитах и во время двусторонних встреч. Да, действительно, была во время «газовой войны» у нас одна заявка на трехстороннюю встречу (Виктор Ющенко, Николя Саркози, Гордон Браун. – Ред.), но в связи с организационными моментами она не состоялась. Однако на следующий день президент все же посетил премьер-министра Великобритании, который как раз перед этим ужинал с Саркози, поэтому представлял их общую позицию. Есть вещи, которые просто технически не складываются, но времена, когда с нашим Президентом не хотели общаться, мы уже проехали. Это было когда-то.

То есть вы считаете, что сегодня нет легкой изоляции Ющенко на Западе, особенно в странах Старой Европы?

Ну, вы знаете, министерство сейчас готовит ряд очень серьезных мероприятий с участием Президента, включая и встречу с новым президентом США. Как вы знаете, состоялась также встреча моего коллеги Владимира Хандогия с Хиллари Клинтон во время заседания Комиссии Украина-НАТО в Брюсселе, и он мне сказал о том, что акценты госпожа Клинтон расставила очень правильные: Украину будут продолжать поддерживать в ее продвижении в НАТО и все такое. Она сказала абсолютно четко: не волнуйтесь, мы сделаем все, чтобы помочь вам как можно скорее стать членами НАТО.

Встреча с Обамой состоится в Киеве?

Это сейчас как раз обсуждается. Есть по меньшей мере три варианта возможной встречи. Она может состояться в Страсбурге, может в Киеве, а может и в третьем месте. Вы, очевидно, понимаете, что встречи такого уровня готовить чрезвычайно сложно. Нужно учесть массу организационных моментов: где он будет, сколько времен он пробудет в том или ином месте и тому подобное.

Но в любом случае речь идет о встрече во время поездки Обамы на юбилейный саммит НАТО 3-4 апреля?

Мы работаем в этом направлении, но тут могут быть самые разнообразные варианты. И главное не в том, каким образом это будет организовано, главное, что пройдет полноценная встреча, во время которой будут обсуждены ключевые моменты наших отношений.

«Я думаю, у нас будет тот же Президент с тем же курсом»

С Соединенными Штатами понятно. Но как быть со Старой Европой – с Францией, Германией? У вас не создается впечатление, что команда Тимошенко переиграла команду Виктора Ющенко в донесении того, что происходит в Украине? Как следствие, у «старых европейцев» сложилась такая картинка: Президент и его секретариат ежедневно охотятся на премьера и мешают ей проводить реформы в стране.

У стран Старой Европы действительно есть внутренние причины, заставляющие их поступать так, а не иначе. Но я не считаю, что мы в прошлом году проиграли, ведь мы получили вместо названия инструмент (Украине отказали в присоединении к ПДЧ, но предложили выполнять Годовые национальные программы. – Ред.). Например, руководство Германии публично неоднократно заявляло, что Украина станет членом Альянса тогда, когда будет к этому готова. Разве это отличается от нашей позиции? Сегодня, к величайшему сожалению, мы не готовы постучать в двери НАТО и сказать: мы можем стать вашим партнером и союзником.

Другое дело, что в Украине существуют силы, которые пытаются проводить параллельную внешнюю политику. В итоге мне приходилось объяснять зарубежным партнерам, какова на самом деле государственная позиция. Двойственность внешней политики очень серьезно вредила отношению партнеров к Украине.

В целом я не думаю, что мы должны слишком уж волноваться по поводу позиции Старой Европы. Их мнение, безусловно, изменится, если мы продемонстрируем готовность действовать единой командой. Вспомните первые дни «газовой войны»: украинское руководство демонстрировало единство. В итоге мы получали очень хорошие сигналы и от Старой Европы, и от США. Нам четко говорили: да, это та линия, которой вы должны придерживаться. Я вас заверяю, как только эта линия станет основой наших действий, и Старая Европа, и новая Европа, и средняя Европа скоро поймут, что Украина – это государство, имеющее перед собой четкую цель и уверенно идущее к этой цели. Пока же мы бьем пятью пальцами вместо кулака...

Не секрет, что многие политики в странах так называемой Старой Европы надеются, что после президентских выборов в Украине не будет столь остро стоять вопрос о вступлении нашей страны в НАТО, поскольку новый президент может проводить другой курс. Эти надежды оправданы?

Я думаю, что у нас будет тот же Президент с тем же курсом.

Вы имеете в виду Виктора Ющенко?

Да.

Вы знаете что-то такое, чего не знаем мы?

Ну, я же имею право, как свободный человек в свободной стране, выразить свое мнение. А что касается курса, то я думаю, что ничего не удастся тем, кто пытается тянуть нашу страну назад, в «совок». Общество уже очень изменилось и меняется дальше. Эти изменения могут происходить скорее, могут медленнее, но они все равно произойдут. Чем скорее мы это поймем, тем эффективнее и результативнее будет, в том числе, и внешняя политика Украины. До тех пор, пока в стране существует двойственность, у нас будут проблемы во внешней политике. Конечно, за Украину идет сумасшедшая борьба. Тут нет никаких сомнений. Недавно перечитывал в очередной раз «Кобзаря» Тараса Шевченко. На глаза попали очень страшные, но содержательные слова: «Раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття — ваші пани…» Пока эта грязь и мусор у нас остаются, до тех пор Украина не состоится как государство.

Но, судя, скажем, по реакции определенной части украинского политикума на ваше предупреждение Виктору Черномырдину, этого «мусора» в Украине еще довольно много...

Да, много, и в этом наша беда. Но я уверен, изменения в Украине необратимы, мы уже никогда не вернемся в имперское стойло.

Украинские дипломаты сейчас переживают очень трудные времена. По нашей информации, отечественные посольства за рубежом вынуждены сокращать свои расходы на 50%, сотрудникам урезали заработную плату. Это вызвано финансовым кризисом или это, возможно, премьер-министр так мстит непокорному министру?

Знаете, когда на заседании правительства шло обсуждение нового бюджета и нам выделили только половину из того, что было объективно необходимо, я предложил просто забрать все средства у МИД и раздать их тем, кому не хватает. Это, конечно, тоже было очень „позитивно” воспринято премьер-министром. Но, понимаете, это либо фарс, либо издевательство над здравым смыслом: система не может работать, не имея хотя бы минимальных расходов на свое содержание. Ну, нельзя, например, не оплатить аренду помещения... Это в Украине позволяют себе не возвращать НДС, причем в миллионных суммах, но в любой цивилизованной стране принято выполнять подписанные соглашения.

Поэтому я не могу не согласиться с вами по поводу того, что эти проблемы созданы с определенным умыслом. Это также один из примеров того, как в правительстве проучивают министров... Это, наверное, мелочь, но я вспомнил, как МИД в прошлом году заблокировало перечисление миллиона долларов в бюджет СНГ. Отдача от этого членства – нулевая, но шумиха поднялась невероятная. Нам поступило такое количество писем и инструкций на эту тему, что можно было бы составить несколько томов.

«Беготня вице-премьера по коридорам штаб-квартиры НАТО – это унижение Украины»

Возможно, Юлии Тимошенко хватает координационного бюро европейской и евроатлантической интеграции при Григории Немыре, и она не ощущает необходимости в МИД как таковом?

Ответ здесь простой: в государстве или есть внешнеполитическая система с соответствующими традициями, наработками, опытом, или ее нет. Кое-кто считает, что внешней политикой может заниматься человек, не имеющий элементарных знаний, не знающий самых простых правил, которым учат еще на третьем курсе Института международных отношений. Конечно, можно выбрать и такой вариант. Но к чему мы тогда придем?

Но, тем не менее, у господина Немыри достаточно положительная репутация в европейских дипломатических кругах.

Дипломатия – это такая специфическая сфера деятельности государства, где любительства и самодеятельности быть не может. Как только это появляется, начинаются проблемы. Могу вам привести достаточно свежий пример. Встреча в штаб-квартире НАТО, посвященная Украине. Украинскую делегацию возглавлял и.о. министра иностранных дел Владимир Хандогий. В то же время совершенно неожиданно в Брюссель отбыл Григорий Немыря. В итоге он не был допущен на переговоры. Для меня, например, даже как для второго секретаря это было бы унижением, если бы я — второй секретарь МИД Украины попал бы в коридор штаб-квартиры НАТО, но не попал на переговоры. Личным унижением Огрызко Владимира Станиславовича. Но быть вице-премьер-министром, заместителем главы правительства и ходить по коридорам штаб-квартиры НАТО, чтобы больше никуда не пустили, это уже унижение не только для конкретного должностного лица, а для всего государства. Если в правительстве этого не понимают, тогда мы имеем то, что имеем.

А с какой целью вице-премьер Немыря вообще поехал в Брюссель?

Не знаю. МИД действовало согласно директивам Президента. Немыря мог бы обратиться с письмом, чтобы его включили в состав делегации, обосновать свое участие, согласовать. Просто элементарные правила, которыми нельзя пренебрегать. Такие вещи свидетельствуют о неосведомленности или высокомерии. Без сомнения, это непрофессионализм на сто процентов. Но подобные вещи в дипломатической практике просто неприемлемы. Карьера дипломата начинается с самого низкого ранга атташе: каждый год он получает все новые и новые знания, прислушивается к старшим коллегам, учится на собственных ошибках. Таким образом он приобретает нормальный опыт, который потом трансформируется в профессионализм. Если нет такого опыта, то можно обратиться к тем, у кого он есть. Но нельзя вести себя, как слон в посудной лавке…

Не исключаю возможности заняться политической деятельностью

В свое время Борис Тарасюк предложил вашу кандидатуру Виктору Ющенко как своего преемника. Спрашивал ли у вас Виктор Андреевич мнения о том, кто мог бы стать вашим преемником и кого вы назвали?

Вы знаете, я назвал несколько кандидатур, но решение – за Президентом.

И все эти кандидатуры соответствуют критериям Президента? Он, в частности, назвал «ценностную ориентацию на евроатлантическую интеграцию Украины» и «моральные качества и безукоризненную репутацию».

Абсолютно.

Или возможна, с вашей точки зрения, своеобразная рокировка: вы поедете послом в Соединенные Штаты, а посол Украины в США Олег Шамшур придет в МИД на пост министра?

(Улыбается). Вы знаете, я сейчас в той замечательной фазе, когда отдыхаю, наслаждаюсь чтением книг, прогулками. Поэтому пока я бы не стал так далеко заглядывать. Но скажу вам откровенно, в это очень драматичное для нашего государства время выезд за границу мне пока неинтересен.

Возможно, вы собираетесь заняться политической деятельностью, как ваши предшественники? Константин Грищенко пытался заниматься политикой, Борис Тарасюк до сих пор в политике...

Как теперь модно говорить: опций достаточно. Скажу откровенно, в первые два дня после решения Верховной Рады о моей отставке мой телефон просто раскалился. В день рождения было меньше звонков, чем в эти дни. Одна женщина звонила секретарше и минут двадцать расспрашивала, куда нужно идти, чтобы поддержать Огрызко. Знаете, такие моменты намного важнее, чем любые должности. Это когда-то работали до тех пор, пока не вынесут вперед ногами прямо из кабинета. Слава богу, мы уже совсем другие, и работаем более-менее по-европейски. Для меня кресла не важны. Важно то, что у меня есть свое мнение, важно то, что где бы я ни работал и что бы я ни делал, я сделаю все, чтобы Украина присоединилась к НАТО и к Европейскому Союзу.

Из довольно дипломатических ответов по поводу вашего будущего ясно одно: пока вы не собираетесь ехать послом...

Да, не собираюсь.

И вы исключаете возможность заняться политической деятельностью?

Я думаю, что сейчас вообще невозможно исключать что-либо. То есть если я буду полезен в той или иной части политического спектра, то почему бы и нет? Хотя я отдал дипломатии всю жизнь. В МИД я пришел молодым двадцатиоднолетним парнем. За тридцать лет прошел все уровни – от «А» до «Я». Но на определенном этапе начинается новый старт, и опыт, приобретенный в одной сфере, может быть использован в другом направлении. Это совсем не значит, что через какое-то время я не смогу вернуться и к дипломатии. Я – убежденный „евроатлантист” и „евросоюзник”, и где бы я ни работал, моя главная цель будет заключаться в присоединение Украины к ЕС и НАТО. Один высокопоставленный чиновник меня как-то спросил: «Скажите, что должно произойти, чтобы вы подали заявление об увольнении с поста министра иностранных дел завтра?» Я ответил: «Если сегодня будет принято решение о том, что Украина вступила в НАТО, то завтра я подаю заявление об увольнении». То есть существуют разные варианты, и все они приемлемы.

Как вы думаете, Президенту было принципиально вас оставить на должности министра иностранных дел? Ваши ощущения из общения с ним?

(Пауза) Есть ситуации, когда, собственно, уже даже не Президент принимает решение. Я для себя сделал вывод, что в таких обстоятельствах нужно либо показывать свою позицию, либо ее терять. Поэтому решение принял я.

То есть у вас с Президентом не было беседы о вашем будущем?

У меня было много бесед с Президентом. Но есть нравственные вещи, которые человек определяет сам для себя. Я был когда-то помощником министра иностранных дел Владимира Алексеевича Кравца (это последний глава МИД времен УССР). Вспоминаю, как он заявил: «Я принял решение — ухожу в отставку». Он был и остается для меня в этом примером. Это - человек, способный предпринимать мужественные шаги, которые могут быть извне и непонятны, но важны и принципиальны для тебя. Представьте себе, что я встал бы на колени и публично покаялся. Неужели за то, что работал на свое государство, а не занимался интригами?! Такого просто представить себе невозможно. Хотя, скажу откровенно, со многих сторон меня пытались подтолкнуть именно к такому решению. Но это нереально. Президент воспринял мое решение совершенно спокойно и с пониманием.

glavred.info | Алена Гетьманчук, Сергей Солодкий, «Главред», 16.03.09 // 10:29

Невже цинізму буває так багато? Заява Володимира Огризка

5 березня 2009

З гіркотою та розчаруванням сприйняв документ фракції БЮТ з приводу рішення Верховної Ради від 3 березня цього року.

У ньому все перевернуто догори ногами.

Реальні зовнішньополітичні результати названі недоліками, натомість спроби стримати розвал єдиної лінії у зовнішній політиці кваліфіковано як дискредитацію Уряду.

Кажуть, «Ослаблено діяльність з євроінтеграції України».

Навпаки – досягнуто відчутних зрушень. Ми лише мріяли про можливість почати процес реального інтегрування до ЄС. І рішення Самміту ЄС – Україна в Парижі є переконливим цьому доказом. Буде укладено Угоду про асоціацію. Розпочато роботу над угодою про зону вільної торгівлі та про безвізовий режим для українських громадян. Українські дипломати минулого року заклали усі підвалини для наступного успіху.

Питання лише у тому, чи не завалить тепер головний євроінтегратор Кабміну те, що мусимо швидко та ефективно зробити вдома. Це ж не про концепції та комунікації філософствувати та антипрезидентські статейки деяким наївним європейським політикам підсовувати.

Або про НАТО. Просто сльози розчулення нагортаються на очі.

БЮТ раптом заговорив про любов до НАТО? Чи не в лісі щось велике народилося?!

А чому ж Прем’єр та її відданий заступник весь минулий рік постійно дискредитовували Україну, уряд та власне й самих себе, повторюючи в один голос на всіх своїх міжнародних зустрічах, що Україна не хоче в НАТО, а підпис Прем’єра під відомим листом - це якесь прикре непорозуміння.


Та навіть незважаючи на такий «палкий патріотизм» керівників уряду, українській дипломатії таки вдалося досягти головного: Україну приймуть до НАТО.

Сьогодні маємо інструмент практичного наближення та вступу до НАТО – річну національну програму. Продемонструємо результат - не будуть потрібні жодні інші формальності.

Та чи зможемо її виконати з таким фінансуванням, яке фактично знищує Збройні сили України, а зовнішньополітичне відомство залишає у ролі жебрака?

Не забуваймо, що зроблено це свідомо. І зрозуміло, ким.

Це так, про слова та справи.

Але головне, звичайно, не в пересмикуваннях, натяжках та примітивній дезінформації, відповідати на які, значить опускатися нижче допустимого етичного рівня.

Від самого початку створення коаліції було взято курс на розвал єдиної зовнішньополітичної лінії України. Чим завдано непоправної шкоди авторитету держави.

Неодноразово відчував це на собі під час контактів з іноземними колегами, намагаючись між тим хоч якось зберігати обличчя країни. Але кожен новий місяць підтверджував – йдеться про розбудову партійної зовнішньої політики БЮТ, паралельної - державній.

Це не просто нонсенс. Це підрив основ самої державності. Це порушення Конституції та законів України. Тут вже йдеться не про вибачення, а про відповідальність.


Чи можна вести переговори без директив? Чи можна не виконувати затверджені Главою держави вказівки? Чи можна не допускати українських послів або заступників міністра до участі в міжнародних зустрічах та переговорах? Чи можна не інформувати про їхні підсумки? Чи можна робити заяви про рішення конституційного органу -РНБОУ, яких він не приймав, і лихоманити у такий спосіб пів-Європи. А потім звинувачувати в усіх гріхах МЗС, яке лише намагалося применшити заподіяну цими заявами шкоду. Та ще й змушувати за це вибачатись.

Вища ліга цинізму!

Таких «чому» можна набрати десятки.

Що ж це, як не дискредитація не лише уряду, але й самої держави?

Як міністр діяв завжди в рамках повноважень і закону. Намагався своєю роботою наблизити дві важливі речі – вступ до НАТО та ЄС, бо вважаю це гарантією забезпечення незалежності держави.

Голосування 3 березня чітко продемонструвало, що міністр, який захищає інтереси своєї держави, прем’єру насправді не потрібен.

Як нічого не варті такі дурниці як власні обіцянки перед партнерами по коаліції. «Кидали» ж вже не раз, хіба і досі не звикли?

Завершуючи свою роботу на посаді міністра, хочу висловити членам фракції «Наша Україна», багатьом БЮТівцям, які й у ці дні висловлювали мені свою підтримку та солідарність, депутатам з фракції В.Литвина свою подяку за їхню державницьку позицію, за допомогу МЗС в його діяльності.

Дякую своїм колегам-урядовцям за співпрацю та розуміння. Разом ми зробили багато корисних справ.

Але продовжувати роботу за такого керівництва Кабміну вважаю для себе неможливим. Навіть, із вибаченнями з його боку.

Тому звернувся до Президента України з проханням не вносити мою кандидатуру на посаду Міністра закордонних справ України до складу цього уряду. Не останній же в кінцевому рахунку уряд у нашій історії?!

Міністр закордонних справ України В.С.Огризко

http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/news/detail/21319.htm | maidan.org.ua

Тарасюк каже, що у Огризка були шанси повернутися

Депутат від НУ-НС Борис Тарасюк відкликає свій проект постанови про скасування звільнення міністра закордонних справ Володимира Огризка.

Про це повідомляє прес-служба депутата.

"У зв’язку із заявою Огризка про відмову від посади міністра, змушений відкликати проект постанови щодо скасування рішення про звільнення Огризка", - зазначив Тарасюк.

"Жалкую, що він прийняв саме таке рішення і виступив із заявою, адже таким чином він став фактично учасником протистояння між президентом і прем’єр-міністром" - заявив він.

"Вважав і вважаю Огризка професіоналом, патріотом і порядною людиною, а рішення Верховної Ради про його звільнення таким, що не відповідає національним інтересам України. Прикро, але такому рішенню аплодують у Москві. Прикро, але "п’ята колона" в Україні радіє", - заявив депутат.

Тарасюк вважає, що "були всі шанси, щоб Огризко повернувся на посаду".

"Принаймні, мною було зроблено все можливе, щоб постанова про звільнення була скасована і фракція БЮТ виявляла готовність проголосувати за її скасування у повному складі. Саме у такий спосіб ми сподівалися відновити довіру всередині коаліції і статус-кво", - зазначає він.

На думку Тарасюка зараз необхідно зробити все можливе, щоб наступний міністр закордонних справ був призначений за обов’язкової участі і голосування коаліції.

"Буде дуже прикро, якщо продовження протистояння між президентом і прем’єр-міністром призведе до того, що міністерство буде довгий час обезголовлене, або ж кандидатура наступного міністра стане розмінною монетою між Банковою і Партією регіонів", - йдеться в заяві депутата.

"В той же час, зняття з порядку денного питання про поновлення Огризка на посаді, не знімає відповідальності тієї частини коаліції, яка без узгодження з радою коаліції проголосувала за подібне кадрове питання", - зазначив Тарасюк.

Як відомо, раніше Огризко попросив президента Віктора Ющенка не подавати його кандидатуру на посаду міністра закордонних справ.

Українська правда | pravda.com.ua

Огризко написав Ющенко, що більше до Тимошенко не піде

Володимир Огризко просить президент Віктора Ющенка не подавати його кандидатуру на посаду міністра закордонних справ.

Про це йдеться в заяві звільненого Радою міністра.

"З гіркотою та розчаруванням сприйняв документ фракції БЮТ з приводу рішення Верховної Ради від 3 березня цього року. У ньому все перевернуто догори ногами. Реальні зовнішньополітичні результати названі недоліками, натомість спроби стримати розвал єдиної лінії у зовнішній політиці кваліфіковано як дискредитацію уряду", - зазначає він.

"Від самого початку створення коаліції було взято курс на розвал єдиної зовнішньополітичної лінії України. Чим завдано непоправної шкоди авторитету держави", - наголосив Огризко.

Він заявив, що як міністр діяв завжди в рамках повноважень і закону. "Намагався своєю роботою наблизити дві важливі речі – вступ до НАТО та ЄС, бо вважаю це гарантією забезпечення незалежності держави", - наголосив звільнений міністр.

"Голосування 3 березня чітко продемонструвало, що міністр, який захищає інтереси своєї держави, прем’єру насправді не потрібен. Як нічого не варті такі дурниці як власні обіцянки перед партнерами по коаліції", - зауважив він.

Водночас Огризко висловив подяку членам фракції "Наша Україна", багатьом БЮТівцям, фракції Литвина, які висловлювали йому свою підтримку.

"Але продовжувати роботу за такого керівництва Кабміну вважаю для себе неможливим. Навіть, із вибаченнями з його боку", - заявив Огризко.

"Тому звернувся до президента України з проханням не вносити мою кандидатуру на посаду Міністра закордонних справ України до складу цього уряду. Не останній же в кінцевому рахунку уряд у нашій історії?!", - наголосив він.

Рада звільнила Огризка 3 березня. Голоси за звільнення дали 49 бютівців. Сама прем’єр заявила, що міністр Огризко давно її не влаштовував.

Українська правда | pravda.com.ua

У Європарламенті заявили Україні, що нові лейбли не потрібні

Депутати Верховної Ради України та Європарламенту сподіваються, що “Східне партнерство” посилить відносини України з ЄС.

Як передає власний кореспондент УНІАН в Брюсселі, про це заявили на прес-конференції співголови Комітету парламентського співробітництва Україна-ЄС Борис ТАРАСЮК (блок “НУ-НС”) та Адріан СЕВЕРІН (група соціалістичних партій, Румунія) по завершенню засідання Комітету.

“Східне партнерство” має перекрити розрив між політикою розширення та політикою сусідства”, - сказав Б.ТАРАСЮК.

Він також зазначив, що в ході засідання комітету сторони погодилися з тим, що запропонована в рамках “Східного партнерства” парламентська асамблея ЄС-країни східні сусіди (EURO-NEST) має стати доповненням до існуючих форм парламентської співпраці, і, зокрема, до діяльності Комітету парламентського співробітництва, а не заміною цієї роботи.

У свою чергу А.СЕВЕРІН, відповідаючи на запитання щодо того, яку додану вартість має Східне партнерство для відносин ЄС з Україною зазначив, що сам постійно ставить таке питання перед Радою ЄС.

“Нам не потрібні нові лейбли, нам потрібна більша продуктивність”, - сказав він. А.СЕВЕРІН зазначив, що якщо “Східне партнерство” зможе акумулювати більше ресурсів для посилення відносин з Україною, воно матиме позитивний ефект. Водночас, румунський депутат висловив стурбованість щодо суперечки в ЄС між прихильниками розширення співпраці з південними сусідами та східними сусідами, зазначивши, що ЄС потребує гарних відносин з усіма.

“Розпочинати фальшиве суперництво між двома регіонами – підривати нашу зовнішню політику в цілому”, - наголосив А.СЕВЕРІН.

Як повідомляв УНІАН, 7 травня в Празі заплановано провести інавгураційний самміт учасників ініціативи «Східне партнерство». Однак остаточне рішення щодо розвитку ініціативи схвалять лідери країн-членів ЄС на своєму самміті 1 березня.

«Східне партнерство» - польсько-шведська ініціатива, представлена в травні 2008 року і схвалена на засіданні Європейської Ради (самміт глав держав і урядів країн - членів ЄС) у червні.

«Східне партнерство» має охопити 6 країн - сусідів Євросоюзу: Азербайджан, Вірменію, Грузію, Молдову, Україну та Білорусь.

У рамках програми ”Східне партнерство” шести колишнім радянським республікам до 2013 року буде виділено 350 млн. євро додаткової фінансової допомоги.

unian.net

ТОП-10 іноземних послів в Україні

Не країна красить посла, а посол країну. Так коротко можна охарактеризувати третій рейтинг «Главреда» – «ТОП-10 іноземних послів в Україні». У першій десятці найактивніших у 2008 році амбасадорів чільні позиції цього разу дістались не лише країнам-важковаговикам у світовій політиці, а й менш помітним суб’єктам міжнародного політичного життя.

Так, скажімо, несподіваним для «Главреда» стало третє місце посла Російської Федерації Віктора Черномирдіна, хоча раніше видавалося, що така дипломатично-політична персона не має навіть права опинитися на сходинці, нижчій, аніж друга (як було у 2006 році). Проте наші експерти, які вже за традицією оцінювали діяльність тих чи інших послів, вирішили інакше: лише один із них поставив Віктору Степановичу максимальну десятибальну оцінку. Тоді як, наприклад, діяльність посла Сполучених Штатів більшість відзначила якраз десяткою.

Приємно, що цього разу в рейтингу представлені посли всіх сусідніх Україні країн, окрім Білорусі та Молдови. І якщо глави дип­ломатичних місій Росії, Польщі та Словаччини вже потрапляли до десятки, то вперше цього року в ній з’явилися посли Угорщини та Румунії. Отже, напрошується висновок: західні сусіди України – а це передусім країни-члени ЄС та НАТО, чиї дружні підказки або ж вчасно підставлене сусідське плече можуть бути в той чи інший момент досить доречними, – стають дедалі активнішими.

Натомість 2008 рік став роком зміни пос­лів в Україні двох ключових європейських країн – Німеччини та Франції. Країн – будемо відвертими, – від яких найбільше залежить наше європейське та євроатлантичне майбутнє і котрі, як не прикро це було б визнавати, найбільше не бажають побачити Україну в Євросоюзі та НАТО в осяжній перспективі. Проте не забуваймо, що амбасадори – це заз­вичай «заручники» своїх урядів, і лише одиниці з них можуть підкоригувати уявлення тієї чи іншої країни про Україну.

Експерти «Главреда»:

1. Кость Бондаренко, директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна

2. Дмитро Видрін, директор Європейського інституту інтеграції та розвитку

3. Тарас Возняк, політолог, філософ

4. Олексій Гарань, професор політології, науковий директор Школи політичної аналітики Національного університету «Києво-Могилянська академія»

5. Михайло Гончар, центр «НОМОС»

6. Володимир Горбач, аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва

7. Анатолій Гуцал, перший заступник директора Національного інституту проблем міжнародної безпеки

8. Віктор Зам’ятін, журналіст-міжнародник

9. Анатолій Зленко, екс-міністр закордонних справ України

10. Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій

11. Ілько Кучерів, директор Фонду «Демократичні ініціативи»

12. Віктор Небоженко, політолог

13. Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії України при МЗС України

14. Сергій Солодкий, журналіст-міжнародник

15. Олександр Сушко, Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України

16. Геннадій Удовенко, колишній міністр закордонних справ України

17. Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»

18. Дмитро Шульга, старший менеджер Європейської програми Фонду «Відродження»

19. Валерій Чалий, заступник генерального директора, директор міжнародних програм Центру Разумкова

20. Юрій Щербак, Надзвичайний та Повноважний Посол



Вільям ТЕЙЛОР

Посол Сполучених Штатів Америки
144 бали

Якби серед експертів, журналістів та дипломатів провели неформальне опитування на тему «Найкращий посол США в Україні», то Вільям Тейлор, напевно, посів би у ньому перше місце, незважаючи на всі сентименти до Стіва Пайфера чи Карлоса Паскуаля. Одних приваблює у колишньому військовому його доступність (нема такого заходу, на якому б за послом не тягнувся шлейф різного люду з найдивнішими питаннями) та відкритий (хоч і не завжди відвертий) стиль спілкування, інших (як-то журналістів) тішить готовність пана Тейлора давати інтерв’ю в будь-якому місці та в будь-який час, а декому імпонують його спроби реально впливати на вироблення тих чи інших рішень Вашингтона щодо Києва. Отож недаремно і деякі його колеги-посли, відповідаючи на питання про свою присутність на тому чи іншому заході, начебто поміж іншим перепитують: «А посол Тейлор там буде?».

Щоправда, такі питання залишатимуться актуальними ще недовго: Вільям Тейлор попрощається з Україною вже наприкінці квітня цього року. Незважаючи на всі оптимістичні прогнози, в його випадку процедура ротації послів у зв’язку зі зміною президента спрацювала буквально – він подав у відставку і… її прийняли. Нам не відомо, якими мотивами керувались у Вашингтоні, ухвалюючи це рішення (тим паче, що захоплення, зафіксоване на обличчі Тейлора у ніч перемоги Барака Обами на президентських виборах, налаштовує на думку, що на нового президента він би працював із не меншим запалом, аніж на старого). Проте, цілком імовірно, у новій адміністрації хочуть побачити в Києві посла, який би асоціювався з дещо іншими завданнями американської зовнішньої політики, аніж, скажімо, інтеграцією України в НАТО, яка, так чи інакше, нерозривно фігуруватиме поруч із прізвищем посла Тейлора. Навіть не зважаючи на те, що сам посол дотримувався чіткої та водночас дипломатичної формули на кшталт «якщо український народ забажає в НАТО – ми підтримаємо». Нічого особистого…

Кость БОНДАРЕНКО

Завдяки йому Україна надійно залишалася в фарватері американської політики.

Володимир ФЕСЕНКО

Вільям Тейлор інформаційно і політично найбільш активний та впливовий іноземний посол в Україні. Його активність була пов’язана і з організацією візиту президента США до України, і з кампанією навколо ПДЧ, і з російсько-грузинською війною, і з багатьма іншими подіями. Заслуга посла і в тому, що наприкінці року була підписана Хартія про стратегічне партнерство України та США. Відзначився низкою резонансних заяв, статей та інтерв’ю протягом року.

Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ

Вільям Тейлор є найбільш публічною людиною – він відкритий для спілкування з пресою та експертним середовищем, уболіває за Україну й активно проводить благодійні заходи. Високопрофесійний та досвідчений дипломат. Дуже цікавиться політичним та культурним життям України. Його роль обумовлюється самим статусом США як глобальної держави.

Анатолій ГУЦАЛ

Посол США в Україні був активним як у контактах з українськими політиками, так і з пресою. Це об’єктивно зумовлювалось інтенсифікацією процесів просування України до НАТО під безпосереднім патронатом США, а також активністю Вашингтона в питаннях розробки альтернативних енерготранзитних шляхів. Президентські вибори у США, що супроводжувалися ефективним політичним шоу, теж вимагали адекватної активності посла, адже від цього не в останню чергу залежало його дипломатичне майбутнє.

Сергій СОЛОДКИЙ

Минулий рік був надто складним для американського посла. Його успіх – вдала організація візиту Джорджа Буша до України. Це був єдиний візит американського лідера до Києва за два строки його президентства. На час посольської діяльності Тейлора випав саміт НАТО у Бухаресті, який все-таки закінчився невдачею для України – ПДЧ наша держава так і не отримала. Однак це не применшує ваги Тейлора, надзвичайно активного посла.

Віктор ЗАМ’ЯТІН

За традицією, найбільш активно (у розумінні медіа і навіть, можливо, заради своєї появи у медіа) працював посол Сполучених Штатів Америки Вільям Тейлор. Важко пригадати іншого керівника дипломатичної місії, який би відзначався настільки активною позицією. Слід також згадати, що і загалом відносини між Україною та США минулого року позначилися певним підйомом, зокрема, підписанням Хартії про стратегічне партнерство. Очевидно, посол Вільям Тейлор – лідер з рейтингом 8.

Яцек КЛЮЧКОВСЬКІ

Посол Польщі в Україні
129,5 бала

Колись один поважний польський дипломат довго виказував своє обурення в розмові з автором цих рядків, яке накопичилось у нього в зв’язку з польською кадровою політикою на українському фронті. Пам’ятаю, він переконливо доказував, що якщо посол Росії в Україні – колишній прем’єр-міністр, то послом Польщі має бути щонайменше… теж колишній прем’єр-міністр. Ну, в крайньому разі – екс-міністр закордонних справ. Мовляв, тільки в такому випадку з думкою Польщі в Україні рахуватимуться. Тепер цей дипломат може заспокоїтись – польському послу навіть без прем’єрського бекґраунду вдалось зробити так, аби українські експерти-міжнародники оцінили його посольську діяльність вище, аніж російського колеги по дипломатичному цеху. Звісно, багато цьому сприяло і те, що в системі зовнішньополітичних пріоритетів Президента України Польща «котирувалась» вище, ніж Росія. Це ж стосується й України в пріоритетах президента Польщі. Власне, 2008 рік став тим роком, який більш ніж красномовно підтвердив: між президентами України та Польщі довірливі стосунки можливі й тоді, коли прізвища цих президентів не Кучма і Кваснєвські. Довірливі стосунки не бувають без постійних зустрічей, а вони, в свою чергу, не відбуваються без участі посла. Отож кому-кому, а польському послу доводиться бути в гарній дипломатичній формі – хоче він того чи ні.

Геннадій УДОВЕНКО

Завдяки діяльності посла Польщі в Україні у нас активно розвиваються українсько-польські відносини, він також є публічним політиком, бере активну участь в інформаційному просторі. А найголовніше – Польща продовжує активно представляти і відстоювати інтереси України в європейських та трансатлантичних структурах: ЄС та НАТО. Доволі часті контакти на найвищому рівні, безумовно, мають важливе значення для України.

Олексій ГАРАНЬ

Польща завжди розуміла проблеми, з якими стикається Україна. Наприклад, коли відбувся розпад коаліції, поляки й польський посол наголошували на тому, що демократичний процес усе-таки триває. Польща та Сполучені Штати – країни, які є стратегічними партнерами України, отож не дивно, що посли цих держав в Україні фігурували практично за будь-якого інформаційного приводу – чи то обговорення ПДЧ, чи криза коаліції, чи ситуація навколо дострокових виборів. Вони були помітні, і це заслуга не тільки їхня як особистостей, а й їхнього керівництва, дуже активного у справі розвитку відносин з Україною.

Володимир ФЕСЕНКО

Польща стала головним стратегічним партнером України. Послу вдається належним чином і забезпечувати надзвичайно активну комунікацію між державними керівниками двох країн, і підтримувати високий рівень активності посольства.

Михайло ГОНЧАР

Слов’янський брат, якому небайдужа доля родича.

Анатолій ГУЦАЛ

Польща активно рухалася в американському фарватері, у тому числі й щодо українського питання. До того ж, контакти польського та українського президентів за своєю активністю цього року були безперервними. Польща стала найбільш активним «адвокатом» України в питаннях європейської та євроатлантичної інтеграції (характерною у цьому плані є поведінка Польщі на Бухарестському саміті НАТО). Змусили бути активними й проблеми з кордоном у цьому році.

Олександр СУШКО

Досконале володіння українською мовою вигідно відрізняє цього посла від більшості колег. Яцек Ключковські вирізняється публічністю, простотою в спілкуванні.

Віктор ЗАМ’ЯТІН

Посол Польської Республіки Яцек Ключковські традиційно виділяється доброзичливим ставленням до України й щирим бажанням захистити амбіції своєї країни, бути головним творцем і реалізатором «Східної політики» Європейського Союзу. Можливо, колись з цього щось і вийде.

Віктор ЧЕРНОМИРДІН

Посол Російської Федерації в Україні
78 балів

Посол на валізах – десь так в уяві переважної більшості опитаних нами експертів постав Віктор Черномирдін у 2008 році. Постійні розмови про його швидкий від’їзд з України зробили свою справу: активність та впливовість посла не видавались настільки потужними, як у попередні роки. У цьому, в принципі, немає нічого дивного, оскільки Ющенко – це не Кучма, з яким можна було і коньяку в невимушеній обстановці попити, і на полювання на фазанів на українсько-словацький кордон з’їздити. У нинішнього Президента України інші інтереси, а Юлія Тимошенко віддає перевагу розмовам у посольському приміщенні, навіть якщо такі бесіди за зачиненими дверима тривають по добрих чотири години, як це начебто мало місце минулого року. Крім того, впродовж останнього року у Віктора Черномирдіна було досить обмежене поле для словесних та дипломатичних маневрів: усю брудну роботу – зокрема позицію Росії у тих чи інших українських питаннях – брали на себе безпосередньо Владімір Путін та Дмітрій Медвєдєв. І, будемо відвертими, на фоні деяких їхніх реакцій заяви Черномирдіна видавалися справді дипломатичними. Це, звісно, якщо не брати до уваги останнє інтерв’ю посла «Комсомольской правде». Проте його наші експерти ще не встигли врахувати (опитування проводилось у січні 2009 року).

Кость БОНДАРЕНКО

Росія через такого досвідченого політика і дипломата, як Черномирдін, намагалася впливати на ситуацію в Україні. Незважаючи на те, що постійно ширилися чутки про відставку Черномирдіна, він усе-таки залишався впливовою людиною в Україні.

Анатолій ЗЛЕНКО

Посол Росії Віктор Черномирдін як спеціальний представник президента з торгово-економічного співробітництва цього року вивів торговельний обіг між Україною та Росією десь на понад $40 млрд. Хоча, звичайно, у нас є проблемні питання – газова проблема, енергопостачання, але не все залежить від нього. У будь-якому разі можна впевнено сказати, що він працював.

Вадим КАРАСЬОВ

Це не стільки заслуга Черномирдіна, скільки того, що український напрямок російської зовнішньої політики є основним.

Володимир ФЕСЕНКО

Активність посла трохи знизилась, навіть лунали чутки про його заміну, але Черномирдін залишається одним із двох найбільш впливових іноземних послів в Україні.

Анатолій ГУЦАЛ

Його активність визначалася безліччю обставин, що склалися в українсько-російських відносинах. Складність цих відносин на енергетичному фронті змушувала його активно задіяти свій «газпромівський» потенціал. Яскравість, інакомовність та багатозначність його коментарів послужила ґрунтом для широкого спектра трактувань і невдоволеностей в українських ЗМІ. Утім, відчувалося його «відплиття».

Віктор ЗАМ’ЯТІН

Ніхто не може сказати, що минулого року не демонстрував активності посол Російської Федерації Віктор Черномирдін. Щоправда, його колись афористичні репліки цього разу були щонайменше малозрозумілими, як, власне, і його діяльність в Україні. За активність Черномирдін отримує 6 балів, за результативність – щось близько 0. Оскільки чутки про його відкликання не справдилися, можна припустити, що він принаймні хоча б не може нічого зіпсувати у двосторонніх відносинах. А щоб їх покращити – очевидно, потрібно, щоб якусь волю до цього мало безпосереднє керівництво посла, колись дуже відомого у світі.

Урбан РУСНАК

Посол Словаччини в Україні
62 бали

Той факт, що посольство Словаччини залишається контактним посольством НАТО в Україні, неабияк посприяв тому, аби посол сусідньої країни не лише потрапив у десятку найактивніших послів, а й посів у ній почесне четверте місце. Його діяльність, пов’язану з євроатлантичною інтеграцією України, експерти у своїх коментарях відзначали найбільше. І в цьому немає нічого дивного хоча б тому, що саме за Урбана Руснака багато людей взагалі вперше дізнались про існування контактного посольства НАТО як такого. Посол же з неабияким запалом працював над тим, щоб із таким же успіхом українці дізнались про реальне, а не відображене у міфах та стереотипах НАТО. Його манера висловлюватися чітко й без особливих сентиментів, відкритість та перманентно присутнє бажання донести потрібні аргументи як в інтерв’ю, так і на лекціях для студентів (причому як бездоганною російською, так і хорошою українською) знайшло, як бачимо, відповідну оцінку в експертних та журналістських колах.

Дмитро ШУЛЬГА

Урбан Руснак, як завжди, дуже активно брав участь у різноманітних заходах, зокрема, присвячених євроатлантичній інтеграції – адже словацьке посольство продовжує виконувати функції контактного посольства НАТО в Україні.

Олексій ГАРАНЬ

Словацький посол розуміє проблеми України та українського суспільства, він дійсно багато робив для розвитку відносин між Україною і Заходом, хоча його уряд під час газового конфлікту і зайняв позицію, ближчу до Росії (але, на жаль, тут є вина і українського керівництва). Посольство Словаччини є неформальним координатором контактів країн НАТО з Україною. Крім того, Урбан Руснак сам по собі дуже цікава постать – він уміє дуже цікаво аргументувати,

що здобула Словаччина, вступивши до Альянсу.

Володимир ГОРБАЧ

Урбан Руснак очолює контактне посольство НАТО в Україні, добре володіє українською мовою й часто спілкується з журналістами та громадянами України загалом.

Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ

Проявив себе як активний промоутер спів­праці України з НАТО.

Михайло ГОНЧАР

Чесно і системно працював з братами-слов’янами з проблематики НАТО.

Олександр СУШКО

Словацьке посольство, попри невеликий штат, успішно виконувало функції контактного посольства НАТО в Україні.

Жак ФОР

Посол Франції в Україні
58 балів

Жаку Фору вистачило півроку роботи в Україні, аби потрапити до п’ятірки нашого рейтингу. Звичайно, серйозно «підсобило» дипломату головування Франції в Європейському Союзі, яке, як влучно хтось пожартував із європейських політиків чи дипломатів, насправді не закінчується ніколи, проте в другій половині 2008 року досягло свого апогею. Саме на час цього головування припав і саміт Україна–ЄС в Парижі, під час якого Ніколя Саркозі досить щиро (принаймні є підстави вважати саме так) хотів зробити для України щось добре. А всі добрі наміри Єлисейського палацу супроводжуються, як відомо, хорошим інформаційним супроводом. У тому числі й з боку акредитованих у тій чи іншій країні послів.

Зізнаюся, коли вперше почула, що новим послом Франції в Україні буде Жак Фор, який до того працював у французькому МЗС, то очікувала побачити «сухого» кар’єрного дипломата. Принаймні саме так описали мені його поодинокі українські співрозмовники, котрі мали змогу з ним познайомитись ще до призначення послом в Україні. Насправді посол виявився напрочуд активним, невимушеним у спілкуванні й досить загартованим у тому сенсі, що, на відміну від деяких своїх колег, не перебуває у напівшоковому стані від постійного турбулентного стану в українській політиці. Можливо, дався взнаки досвід роботи у Словаччині в часи президента Рудольфа Шустера, який, як і Ющенко, не пропускав можливості публічно подіставати свого прем’єр-міністра, Мікулаша Дзюрінду?

Володимир ГОРБАЧ

Активність пов’язана з головуванням Франції в ЄС у другій половині 2008 року. Також з послом асоціюється реалізація французьких культурних програм та проектів в Україні.

Віктор ЗАМ’ЯТІН

Доволі несподівану активність проявив посол Франції в Україні Жак Фор. Щонайменше йому притаманні бажання розібратися в цій дивній країні, у її нелінійній та позбавленій логіки політиці, а також дати зрозуміти, що зближення з Європою – штука непроста, проте не нереальна, якщо над цим наполегливо працювати.

Олександр СУШКО

Посли Франції – спочатку Жан-Поль Везіан, а потім і Жак Фор – у другій половині 2008 року через головування Франції в ЄС були головними речниками позиції Євросоюзу.

Ганс-Юрген ГАЙМЗЬОТ

Посол Німеччини в Україні
34 бали

Як і посол Франції, посол Німеччини потрапив до десятки за півроку роботи в Україні – влітку 2008-го він змінив одіозного Рейнгарда Шеферса. Посла, якого одні вважали суперпрофесіоналом (зокрема, як відомо «Главреду», в Берліні були в захваті від його звітів з України, і призначення Шеферса послом Німеччини у Франції частково підтверджує його високу оцінку), а інші – абсолютно нетерпимим до України з її проблемами та незрозумілим українським керівництвом. Так чи інакше, нового німецького посла в Києві чекали з нетерпінням. І він дійсно виявився іншим: проте не в поглядах, а в стилі роботи. Менш категоричний, з обов’язковою посмішкою він апріорі налаштовує на більш дружелюбний лад. А його бекґраунд у вигляді роботи генконсулом Німеччини у Сполучених Штатах слугує певною підстраховкою, що на гострі питання журналістів про НАТО він не реагуватиме іронічним: «Це вам Білл Тейлор таке розповів?».

Дмитро ВИДРІН

Посол Німеччини – новий, і про його активність наразі важко судити. За численні заходи і діяльність щодо допомоги у подоланні кризи, вони вже проводили зустрічі з економістами, за допомогою німецьких фондів, які допомагають нам знайти стратегію виходу із неї.

Віктор НЕБОЖЕНКО

Посольство Німеччини – дуже активно переживало за наші справи у газовому конфлікті. Я розмовляв з різними дипломатами – вони неймовірно відкрито і дуже компетентно говорили про всі аспекти газового конфлікту.

Анатолій ГУЦАЛ

Як недавно призначений посол активно поринув у контакти з українськими політиками та товариством експертів, справді працював із пресою. Цьому дала поштовх, зокрема, й особлива позиція Німеччини у питаннях європейської та євроатлантичної інтеграції України.

Сергій СОЛОДКИЙ

Цей посол прибув до України в другій половині минулого року. Тому більшість ключових подій у відносинах Києва та Берліна відбулися за часів діяльності його попередника – саміт у НАТО (німецька сторона виступала проти надання Україні ПДЧ), візит канцлера Ангели Меркель до Києва влітку. Позиції нового посла мало чим різняться від поглядів його попередника – все-таки вони мали відображати позицію не стільки особисту, скільки урядову. Утім, пан Гаймзьот без алергії говорить про євроатлантичну інтеграцію України, про готовність взяти участь у заходах із поліпшення іміджу НАТО серед українців. Усе це не може не вселяти оптимізму.

Віктор ЗАМ’ЯТІН

Цей дипломат не лише захищав позицію своєї держави відносно України, а й намагався перетворити цю позицію на позитив (якого там іноді бракувало). Свого часу йому довелося чимало попотіти, але він, здається, почав входити у курс справ, і принаймні ця країна для нього – однозначно не чужа. Менше за 5 балів його робота бути оцінена не може. Більше – побачимо.

Альгірдас КУМЖА

Посол Литви в Україні
32,5 бала

Альгірдас Кумжа явно дбає про те, щоб його рівень як посла відповідав рівню, якого досягли Україна та Литва за останні кілька років завдяки дружбі Валдаса Адамкуса та Віктора Ющенка. Йдеться, хто ще не знає, про рівень стратегічного партнерства. Проте посол Литви – один із небагатьох глав дипломатичних місій, чия робота не обмежується підготовкою візитів президента та інших високопосадовців. Його так само можна побачити і на культурних заходах (торік посол здійснив одну зі своїх найбільших посольських мрій – привіз до Києва виставку видатного литовця Чюрльоніса), і на телевізійному екрані (брав участь у дебатах на «Свободі» у Шустера), і на презентації книги «Україна. Литовська доба». А ще – організовував баскетбольні змагання між посольствами. І між цими заходами посол не забуває про вивчення мови країни перебування: самотужки опанував українську, що дає йому змогу вигідно виділятися на фоні переважно російськомовного дипкорпусу.

Анатолій ЗЛЕНКО

Багато по телебаченню пропагує євроатлантичну інтеграцію України, створює потрібний інформаційний позитивний клімат у контексті європейської та євроатлантичної інтеграції для України.

Володимир ФЕСЕНКО

Ефективне забезпечення відносин стратегічного партнерства та високої динаміки двосторонніх відносин. Пан посол має широке коло особистих, зокрема й неформальних зв’язків в українському політикумі, високий авторитет і повагу в громадських колах, у тому числі завдяки своїй відкритості та комунікабельності.

Валерій ЧАЛИЙ

Великим був внесок посла Кумжі в забезпечення інтенсивного політичного українсько-литовського діалогу, в тому числі на найвищому рівні. В активі литовської дипломатії у 2008 році – підписання Спільної декларації Президентів України та Литовської Республіки, в якій зафіксовано, що відносини між двома державами набули рівня стратегічного партнерства і Дорожньої карти розвитку стратегічного партнерства між Україною та Литовською Республікою на 2009-2010 роки.

Траян-Лауренціо ХРИСТЯ

Посол Румунії в Україні
24 бали

Молодий та завзятий посол Румунії – те, чого давно не вистачало цій країні на рівні свого диппредставництва в Україні. При ньому раніше аморфне посольство стало напрочуд відкритим: воно не лише готове йти на контакт, а й саме активно ініціює різні «виходи в світ» (як-то запропонований послом конкурс на «Главреді» «Бажаєте справді пізнати Румунію?» з кількома поїздками на чорноморське узбережжя цієї країни для переможців). Траян-Лауренціо Христя не лише активно намагається розібратися в українських справах (він – чи не постійний гість на різних міжнародних конференціях), а й наполегливо пропагує свою країну – як нового члена Євросоюзу і як привабливий туристичний об’єкт. Можливо, це звичайний збіг, але саме при ньому в Києві з’явилися біл-борди із закликом до українців опановувати гірськолижні курорти Румунії.

Кость БОНДАРЕНКО

Незважаючи на те, що саме Румунія стала на сьогодні загрозою № 1 для національної безпеки України, цей молодий посол докладає великих дипломатичних зусиль, з одного боку, для того, щоб відстояти румунську позицію, а з іншого – аби зберегти добросусідські відносини між Україною та Румунією.

Дмитро ШУЛЬГА

Надзвичайно активний посол, бере участь у різноманітних заходах на європейську тематику, всіляко намагаючись продемонструвати європейськість Румунії, новачка у ЄС.

Михайло ГОНЧАР

Відображає тотальну наступальність румунської дипломатії, яка шалено активізувалась після вступу Румунії до ЄС.

Андраш БАРШОНЬ

Посол Угорщини в Україні
23 бали

Андраш Баршонь двічі був чемпіоном своєї країни зі спортивної орієнтації і успішно бігав марафонські дистанції. Утім, витривалості на останніх у посла, здається, вистачало більше, ніж під час роботи послом в Україні: у своїх коментарях з приводу політичної ситуації він звик різати правду у вічі, не особливо балуючи українську публіку запевненнями в тому, що Угорщина підтримує Україну на шляху до НАТО (напередодні Бухарестського саміту здивував багатьох своїми обтічними заявами про те, що взагалі невідомо, чи розглядатиметься питання ПДЧ в румунській столиці, а Угорщина підтримає Україну лише в тому разі, якщо вона сама чітко визначиться), чи буде спокійно спостерігати, як через неспроможність України домовитись із Росією Європа залишається без газу. З іншого боку, не слід забувати, що пан Баршонь, який раніше робив кар’єру в Соціалістичній партії Угорщини, а Україна стала його першим відрядженням у ранзі посла, – повинен постійно відображати позиції свого прем’єра-соціаліста, який, видається, завжди готовий врахувати в українському питанні побоювання російських партнерів.

Дмитро ВИДРІН

Угорський посол – один із небагатьох публічних людей у дипломатичному корпусі. Він навіть з’являється на телепередачах. Був, наприклад, у Савіка Шустера, висловлював позицію ЄС щодо газу. Хотів би зауважити, чітку та сміливу позицію.

Дмитро ШУЛЬГА

10 балів я поставив Андрашу Баршоню за його фантастичний, як на мене, виступ на форумі «Межі Європи» у грудні 2008 року, на якому він зміг дуже чітко і по суті описати внутрішню ситуацію в Україні та її європейські прагнення – з позиції друга, який підтримує нас, і тому має бути відвертим.

Талят Мусеїб оглу АЛІЄВ

Посол Азербайджану в Україні
20 балів

Талят Мусеїб оглу Алієв – нетиповий посол, адже в Україні він мешкає понад 45 років (тобто довше, ніж у рідному Азербайджані), а Надзвичайним та Повноважним працює з 2001-го. Крім того, очолює азербайджанську діаспору в Україні. Отож не важко здогадатися, що на події в Україні посол апріорі не може реагувати як сторонній спостерігач. Можливо, саме тому за трирічне існування рейтингу посол Азербайджану став лише третім главою дипломатичної місії (крім пана Черномирдіна та нового-старого посла Грузії в Україні Грігола Катамадзе), який представляє країну СНД.

Дмитро ВИДРІН

Дуже вдячний послу Азербайджану за літературний вечір, який організувало посольство, запросивши всіх азербайджанських письменників, живих класиків, яких усі ми читали за радянських часів. Вони активно дотують нашу видавничу справу, допомагають публікувати журнали та дитячу літературу. Не Україна дотує кавказьку країну, а кавказька країна – Україну!

Геннадій УДОВЕНКО

Завдяки Таляту Мусеїб оглу Алієву відносини між Україною та Азербайджаном активно розвиваються.



glavred.info