За участь у політичних і громадських акціях студентів викликають до адміністрації вишів, затримують правоохоронці, а зі столичними студентами працює навіть СБУ.
Про це говорять самі студенти, передає Радіо "Свобода".
Директор Інституту правового регулювання суспільства Олександр Данилюк таких випадків нарахував декілька десятків.
Showing posts with label СБУ. Show all posts
Showing posts with label СБУ. Show all posts
03 May, 2010
22 April, 2010
Екс-глава СБУ: Рішення залишити ЧФ РФ може призвести до втрати незалежності
Екс-керівник СБУ Валентин Наливайченко переконаний, що рішення залиши ЧФ РФ в Криму ще на 33 роки призведе до втрати Україною незалежності.
Так він прокоментував підписання відповідної угоди президентами Росії та України.
На його думку, втрата незалежності можлива через фактичне укладення військового союзу та відмову на третину століття від позаблокового статусу України, нехтуючи Конституцією, без згоди громадян, зокрема тих, що живуть в Севастополі.
"Ми вже були заручниками такої ситуації у 2008 році, коли Україну без її згоди втягнули у воєнний конфлікт між Росією і Грузією", - зазначив він.
Так він прокоментував підписання відповідної угоди президентами Росії та України.
На його думку, втрата незалежності можлива через фактичне укладення військового союзу та відмову на третину століття від позаблокового статусу України, нехтуючи Конституцією, без згоди громадян, зокрема тих, що живуть в Севастополі.
"Ми вже були заручниками такої ситуації у 2008 році, коли Україну без її згоди втягнули у воєнний конфлікт між Росією і Грузією", - зазначив він.
14 April, 2010
Кириленко: СБУ приховує розсекречену інформацію про геноцид українців
Депутатська група За Україну! заявляє про приховування Службою безпеки України розсекреченої інформації про геноцид українців у 1932-33 роках.
Про це на засіданні Верховної Ради сказав лідер депутатської групи В'ячеслав Кириленко (фракція блоку Наша Україна-Народна самооборона).
"Архіви СБУ про геноцид українського народу закрито. З офіційних сайтів зникла інформація про 3 млн 940 тис. мінімум офіційно встановлених судом жертв геноциду, які раніше були на сайтах влади. Тепер ця інформація закрита, архіви СБУ продовжують втаємничення", - заявив він.
Про це на засіданні Верховної Ради сказав лідер депутатської групи В'ячеслав Кириленко (фракція блоку Наша Україна-Народна самооборона).
"Архіви СБУ про геноцид українського народу закрито. З офіційних сайтів зникла інформація про 3 млн 940 тис. мінімум офіційно встановлених судом жертв геноциду, які раніше були на сайтах влади. Тепер ця інформація закрита, архіви СБУ продовжують втаємничення", - заявив він.
06 April, 2010
Анонс: прес-конференція «СБУ в університетах Києва і антистудентські репресії»
У четвер, 8 квітня, об 11:00 в прес-центрі РИА-Новости відбудеться прес-конференція «СБУ в університетах Києва і антистудентські репресії», організована Незалежною студентською профспілкою «Пряма дія».
Приводом до проведення прес-конференції став безпрецедентний тиск на активістів профспілки та членів їх сімей з боку спецслужб і адміністрації КНУ ім. Т. Шевченка.
У заході приймуть участь активісти студентської профспілки, а також відомі правозахисники Володимир Чемерис і Максим Буткевич.
Приводом до проведення прес-конференції став безпрецедентний тиск на активістів профспілки та членів їх сімей з боку спецслужб і адміністрації КНУ ім. Т. Шевченка.
У заході приймуть участь активісти студентської профспілки, а також відомі правозахисники Володимир Чемерис і Максим Буткевич.
18 March, 2010
Електронний архів СБУ встигли передати найбільшим академічним центрам
Києво-Могилянська академія та Львівський національний університет імені Івана Франка отримали базу даних відкритого електронного архіву СБУ.
А вже сьогодні новим керівництвом спецслужби припинене поповнення баз даних Відкритого електронного архіву СБУ, яке відбувалося щоденно від 2 жовтня 2008 року.
18 березня в бібліотеці Києво-Могиляської академії відбулася презентація відкритого електронного архіву СБУ, яку відкрив Президент НаУКМА Сергій Квіт. Володимир В’ятрович, екс-директор Архіву СБУ, з приходом якого на посаду розпочалося масштабне розсекречення таємних архівів КГБ, ознайомив студентів та науковців університету з системою електронного архіву.
В’ятрович зазначив, що Відкритий електронний архів на сьогодні містить понад 17 тисяч електронних копій архівних документів. Ще вдвічі більше копій були готові до внесення в базу даних, але зараз цей процес зупинили.
Володимир В’ятрович наголосив: «На національному архіві США написано «Тут міститься демократія». Це означає, що рівень доступу до архівів є одним із показників рівня розвитку демократії».
Тетяна Ярошенко, директор наукової бібліотеки НаУКМА, запевнила: «Рукописи не горять, а тим паче електронні документи, які тепер на серверах Університету. Ми дамо доступ до них зовнішньому світу, і ніхто не зможе закрити чи знищити цю інформацію».
Довідка:
2 жовтня 2008 року при Галузевому державному архіві Служби безпеки України розпочав роботу Відкритий електронний архів (Інформаційно-довідковий зал), першочергове завдання якого — спрощення доступу та використання документів із Архіву СБУ. Протягом півроку його мережа була розкинута на всі обласні центри. До останніх днів е-архів поповнювався щоденно працівниками Архіву СБУ та волонтерами з громадських організацій та університетів.
11 березня новопризначений Голова СБУ В.Хорошковський заявив, що служба призупиняє роботу з розсекречення та оприлюднення архівів. Того ж дня Янукович підписав указ про звільнення Директора Архіву СБУ В.В’ятровича.
Прес-центр ЦДВР,
history@cdvr.org.ua
тел./факс: +38(032) 299-45-15,
+38-063-628-68-69
maidan.org.ua
А вже сьогодні новим керівництвом спецслужби припинене поповнення баз даних Відкритого електронного архіву СБУ, яке відбувалося щоденно від 2 жовтня 2008 року.
18 березня в бібліотеці Києво-Могиляської академії відбулася презентація відкритого електронного архіву СБУ, яку відкрив Президент НаУКМА Сергій Квіт. Володимир В’ятрович, екс-директор Архіву СБУ, з приходом якого на посаду розпочалося масштабне розсекречення таємних архівів КГБ, ознайомив студентів та науковців університету з системою електронного архіву.
В’ятрович зазначив, що Відкритий електронний архів на сьогодні містить понад 17 тисяч електронних копій архівних документів. Ще вдвічі більше копій були готові до внесення в базу даних, але зараз цей процес зупинили.
Володимир В’ятрович наголосив: «На національному архіві США написано «Тут міститься демократія». Це означає, що рівень доступу до архівів є одним із показників рівня розвитку демократії».
Тетяна Ярошенко, директор наукової бібліотеки НаУКМА, запевнила: «Рукописи не горять, а тим паче електронні документи, які тепер на серверах Університету. Ми дамо доступ до них зовнішньому світу, і ніхто не зможе закрити чи знищити цю інформацію».
Довідка:
2 жовтня 2008 року при Галузевому державному архіві Служби безпеки України розпочав роботу Відкритий електронний архів (Інформаційно-довідковий зал), першочергове завдання якого — спрощення доступу та використання документів із Архіву СБУ. Протягом півроку його мережа була розкинута на всі обласні центри. До останніх днів е-архів поповнювався щоденно працівниками Архіву СБУ та волонтерами з громадських організацій та університетів.
11 березня новопризначений Голова СБУ В.Хорошковський заявив, що служба призупиняє роботу з розсекречення та оприлюднення архівів. Того ж дня Янукович підписав указ про звільнення Директора Архіву СБУ В.В’ятровича.
Прес-центр ЦДВР,
history@cdvr.org.ua
тел./факс: +38(032) 299-45-15,
+38-063-628-68-69
maidan.org.ua
СБУ вже не хоче розповідати про сталінські репресії?
У Херсоні 10 березня відкрилась документальна виставка «Зламані долі. Комуністичний терор в Україні 1920-1950-х років». Матеріалами виставки були розсекречені архівні документи СБУ, присвячені злочинам радянської окупаційної влади, зокрема вчиненим і на Херсонщині.
Як повідомив "Український Херсон", виставка встигла пропрацювати лише два дні, і була закрита вже у суботу, 13 березня, раніше запланованого часу. СБУ анонсувалось, що херсонці зможуть ознайомитись з розсекреченими документами ЧК, ГПУ, НКВД, КГБ до 19 березня. Дирекція Херсонського обласного краєзнавчого музею повідомила, що працівники СБУ самі забрали виставку без будь-яких пояснень. На момент підготовки матеріалу телефон прес-служби СБУ у Херсонській області не відповідав, автовідповідач повідомляв: «Напрямок перевантажено».
Прес-центр Центру досліджень визвольного руху за повідомленням Незалежного інтернет – видання „Політична Херсонщина”
Як повідомив "Український Херсон", виставка встигла пропрацювати лише два дні, і була закрита вже у суботу, 13 березня, раніше запланованого часу. СБУ анонсувалось, що херсонці зможуть ознайомитись з розсекреченими документами ЧК, ГПУ, НКВД, КГБ до 19 березня. Дирекція Херсонського обласного краєзнавчого музею повідомила, що працівники СБУ самі забрали виставку без будь-яких пояснень. На момент підготовки матеріалу телефон прес-служби СБУ у Херсонській області не відповідав, автовідповідач повідомляв: «Напрямок перевантажено».
Прес-центр Центру досліджень визвольного руху за повідомленням Незалежного інтернет – видання „Політична Херсонщина”
17 March, 2010
Правозахисники пропонують СБУ віддати архівний тягар
Український правозахисник Євген Захаров вимагає зустрічі з новим главою СБУ Валерієм Хорошковським. Тема – занепокоєння щодо обіцянки нового керівника спецслужби згорнути розсекречення архівів радянських спецслужб.
"Розсекречено дуже мало",- заявляє член правління міжнародного товариства "Меморіал" та співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров. Тому його непокоять наміри чільного силовика: "Хорошковський сказав, що дуже багато матеріалів розсекречено, і слід скоротити роботу з архівами, що ту правду, яку треба було донести українцям, донесли. І турбота спецслужб - охороняти свої секрети, закони, які ці секрети створювали."
На думку Захарова, так не може говорити службовець, у розпорядженні якого архів з головною колекцією матеріалів про політичні репресії. Системно знімати з таких матеріалів гриф таємності почали лише минулого року. За рік розсекретили 16 тисяч документів - як заявляє Захаров, це лише кілька відсотків від того, що треба розсекретити.
Правозахисник додає, що слід дати моральну оцінку масовому терору, який був засобом державного управління в СРСР, щоб ті жертви, які ще живі, почули про те, що це був злочин.
Україні підійшов би приклад розсекречення архіву "Штазі"
Втім, Захаров погоджується – така робота не є основним завданням служби, і вважає що ще не пізно повернутись до ідеї виділити архів СБУ в окрему інституцію. І посилається на досвід інших посткомуністичних країн, як-от ФРН:
«В архіві Штазі 1,7 млн. німців подивилися свої персональні досьє і дізналися, хто на них доносив і інше. Жодних проблем це не викликало. Навпаки, це створило таку ситуацію, коли масове захоплення пам’яттю, бажання знати, як відбувалася історія, яким чином режим тоталітарної НДР все це здійснював - було дуже на користь Німеччині».
Автор: Ольга Веснянка Редактор: Захар Бутирський | dw-world.de
"Розсекречено дуже мало",- заявляє член правління міжнародного товариства "Меморіал" та співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров. Тому його непокоять наміри чільного силовика: "Хорошковський сказав, що дуже багато матеріалів розсекречено, і слід скоротити роботу з архівами, що ту правду, яку треба було донести українцям, донесли. І турбота спецслужб - охороняти свої секрети, закони, які ці секрети створювали."
На думку Захарова, так не може говорити службовець, у розпорядженні якого архів з головною колекцією матеріалів про політичні репресії. Системно знімати з таких матеріалів гриф таємності почали лише минулого року. За рік розсекретили 16 тисяч документів - як заявляє Захаров, це лише кілька відсотків від того, що треба розсекретити.
Правозахисник додає, що слід дати моральну оцінку масовому терору, який був засобом державного управління в СРСР, щоб ті жертви, які ще живі, почули про те, що це був злочин.
Україні підійшов би приклад розсекречення архіву "Штазі"
Втім, Захаров погоджується – така робота не є основним завданням служби, і вважає що ще не пізно повернутись до ідеї виділити архів СБУ в окрему інституцію. І посилається на досвід інших посткомуністичних країн, як-от ФРН:
«В архіві Штазі 1,7 млн. німців подивилися свої персональні досьє і дізналися, хто на них доносив і інше. Жодних проблем це не викликало. Навпаки, це створило таку ситуацію, коли масове захоплення пам’яттю, бажання знати, як відбувалася історія, яким чином режим тоталітарної НДР все це здійснював - було дуже на користь Німеччині».
Автор: Ольга Веснянка Редактор: Захар Бутирський | dw-world.de
12 March, 2010
Держава не може ховати таємниці тоталітарних режимів
Пізно ввечері 11 березня, звільнено директора Архіву СБУ Володимира В’ятровича, з приходом якого на посаду розпочалося масштабне розсекречення таємних архівів КГБ.
В коментарі УНІАН, В’ятрович зазначив: «Багато матеріалів розсекречено, але це далеко не все і робота повинна продовжуватися. І ніхто, незалежно від звань чи посад, не вправі вирішувати, яку і скільки доносити правди. Бо лише в повному обсязі і повністю відкритою для людей вона буде правдою». Нагадаємо, що нині новопризначений очільник Служби Валерій Хорошковський вважає, що правда, «яку потрібно було донести», донесена.
В’ятрович переконаний: «Відкриття архівів - не данина політичній кон'юктурі, а приведення практики архівної роботи у відповідність до чинного законодавства та загальносвітової практики. Держава не може ховати таємниці тоталітарних режимів і покривати злочини проти людства. Історична наука повинна мати доступ до архівів”.
«Нагадаю також, – говорить колишній директор архіву, – що згідно чинного законодавства матеріали, про які йдеться, не можуть бути кваліфіковані як державна таємниця. Тому розсекречення, якщо СБУ хоче перебувати в правовому полі, повинно бути продовжено.
Переконаний, що українська громадськість контролюватиме дотримання законодавства, та права людей на вільний доступ до інформації”.
Прес-центр ЦДВР | maidan.org.ua
В коментарі УНІАН, В’ятрович зазначив: «Багато матеріалів розсекречено, але це далеко не все і робота повинна продовжуватися. І ніхто, незалежно від звань чи посад, не вправі вирішувати, яку і скільки доносити правди. Бо лише в повному обсязі і повністю відкритою для людей вона буде правдою». Нагадаємо, що нині новопризначений очільник Служби Валерій Хорошковський вважає, що правда, «яку потрібно було донести», донесена.
В’ятрович переконаний: «Відкриття архівів - не данина політичній кон'юктурі, а приведення практики архівної роботи у відповідність до чинного законодавства та загальносвітової практики. Держава не може ховати таємниці тоталітарних режимів і покривати злочини проти людства. Історична наука повинна мати доступ до архівів”.
«Нагадаю також, – говорить колишній директор архіву, – що згідно чинного законодавства матеріали, про які йдеться, не можуть бути кваліфіковані як державна таємниця. Тому розсекречення, якщо СБУ хоче перебувати в правовому полі, повинно бути продовжено.
Переконаний, що українська громадськість контролюватиме дотримання законодавства, та права людей на вільний доступ до інформації”.
Прес-центр ЦДВР | maidan.org.ua
11 March, 2010
НаУКМА організує доступ до розсекречених матеріалів СБУ
Києво-Могилянська академія повідомляє, що за сприяння Президента НаУКМА п.Квіта С. та Голови СБУ п.Наливайченка В. Могилянка отримала електронну версію розсекречених матеріалів СБУ - для організації вільного доступу всіх охочих до матеріалів через сайт НаУКМА ukma.kiev.ua (наукової бібліотеки).
Відтепер частина цих матеріалів буде доступна не тільки в Галузевому архіві СБУ, а й для всіх охочих через сайт НаУКМА. Планується регулярне оновлення (поповнення) електронного архіву новими матеріалами. Розсекречені матеріали пов'язані з діяльністю радянських органів безпеки та історією Українського визвольного руху, систематизовані та об'єднані тематично (Голодомор 1932-33рр., діяльність ОУН-УПА, Репресії в Україні, Дисидентський рух).
Проект сприятиме відновленню історичної пам'яті, розвитку демократії, встановленню історичної правди.
18 березня о 16-00 планується презентація проекту.
Проведе презентацію Директор галузевого державного архіву СБУ п.Володимир В'ятрович.
Місце проведення: Медіа зала Американської Бібліотеки НаУКМА (4 корпус, 116 к.).
khpg.org
Відтепер частина цих матеріалів буде доступна не тільки в Галузевому архіві СБУ, а й для всіх охочих через сайт НаУКМА. Планується регулярне оновлення (поповнення) електронного архіву новими матеріалами. Розсекречені матеріали пов'язані з діяльністю радянських органів безпеки та історією Українського визвольного руху, систематизовані та об'єднані тематично (Голодомор 1932-33рр., діяльність ОУН-УПА, Репресії в Україні, Дисидентський рух).
Проект сприятиме відновленню історичної пам'яті, розвитку демократії, встановленню історичної правди.
18 березня о 16-00 планується презентація проекту.
Проведе презентацію Директор галузевого державного архіву СБУ п.Володимир В'ятрович.
Місце проведення: Медіа зала Американської Бібліотеки НаУКМА (4 корпус, 116 к.).
khpg.org
13 February, 2010
Ліквідація. Історія провалу російських спецслужб в Україні
Інформація голови СБУ Валентина Наливайченка про арешт на гарячому відразу п’яти офіцерів Федеральної служби безпеки Росії в Одеській області видалася настільки сенсаційною, що повірити в це здавалося неможливим.
Отже, на прес-конференції глава СБУ заявив, що 27 січня офіцерів ФСБ РФ заарештовано під час отримання інформації, що містить державну таємницю, від громадянина України. Докази незаперечні — зафіксовано передачу матеріалів, оскільки зустріч повністю контролювали українські контррозвідники, особи учасників установлено.
Заява ФСБ РФ повністю підтвердила факти. Російська спецслужба не заперечила шпигунства в Україні! Головний пафос росіян полягав у тому, що їхні дії були нібито лише відповіддю на розвідувальну активність українців проти Росії. Найсмішнішим було твердження, що шпигунський скандал — провокація СБУ, що нібито міжнародна практика рекомендує виявляти шпигунів і видавати їх тихо, без розголосу. Цікавий і, звісно, випадковий збіг — не чекаючи жодних офіційних висновків, відразу після виходу прес-релізу ФСБ, ті самі аргументи російської сторони озвучив депутат Партії регіонів Микола Азаров. Оскільки Микола Янович має всі шанси отримати високий пост у команді майбутнього президента України і щоб запобігти подальшим випадковим виступам на захист іноземних спецслужб з боку наших миролюбних політиків, «ДТ» з допомогою джерел в українській контррозвідці постаралося встановити причини, хід і значення цього шпигунського скандалу.
У чому ж полягає колосальний політичний резонанс цієї історії?
По-перше, ведення шпигунської діяльності одне проти одного в Співдружності Незалежних Держав заборонено договорами 1992 року, яких ніхто не скасовував, і тому такий відвертий недружній акт, як порушення Мінських угод, дискредитує зовнішню політику Росії. Російські лідери, на словах виявляючи готовність до конструктивного діалогу, на ділі проводять підривну діяльність проти своїх найближчих сусідів.
По-друге, демонстративні дії неминуче призведуть до посилення контррозвідувальних заходів проти російських спецслужб у всіх країнах СНД, оскільки росіяни показали готовність відкрито порушувати будь-які домовленості та угоди. Це змушує замислитися про ступінь професіоналізму спецслужб РФ та адекватності їхнього політичного керівництва. Операція такого масштабу не може бути ініціативою виконавця, а отже, санкціонована відповідальними особами в Москві.
По-третє, очевидно, що територія Придністров’я використовується для відверто ворожих акцій. ФСБ підтвердила, що розвідувальна операція проводилася з невизнаного анклаву, який світова спільнота, у тому числі Росія і Україна, офіційно визнають територією Молдови.
По-четверте, виникають цілком прагматичні підстави замислитися про доцільність присутності російських військових з’єднань на території України, якщо вони ведуть ворожу діяльність проти держави, на землі якої перебувають.
І, по-п’яте, важко пригадати випадок, коли б одразу п’ятьох офіцерів радянської чи російської спецслужби було заарештовано при виконанні завдання на території іноземної держави в мирний час. ФСБ — це контррозвідка, і, згідно з положенням про відділи ФСБ РФ від 7 лютого 2000 року, ці підрозділи, дислоковані за межами РФ, повинні керуватися законодавством держав, на території яких вони перебувають. Проводити спецоперації за кордоном ФСБ не має права.
А тепер торкнемося деталей, відтворених за даними наших неофіційних джерел.
Невизнана Придністровська Молдовська Республіка давно є об’єктом пильного вивчення з боку українських розвідувальних органів. ПМР стала головним джерелом організованої злочинності в нашому куточку Європи. На цій території править самопроголошена влада, повністю залежна від політичної волі Росії. Тут можливо все — контрабанда будь-яких товарів, торгівля наркотиками, зброєю, людьми. При цьому Україна — головний маршрут транзиту і ринок збуту. А ще ПМР — потенційна гаряча точка, повний аналог Південної Осетії на нашому кордоні. Корумпована верхівка з місцевих кланів контролюється нібито відставними працівниками російських силових відомств. На території ПМР знаходяться величезні арсенали радянських часів, які Росія не може прибрати вже 19 років. Охорона складів — привід для розміщення військового контингенту штатною чисельністю в півтори тисячі осіб. Матеріальна цінність невелика — сучасна техніка та боєприпаси давно вже вивезені. Реально головне завдання російського угруповання — утримання на своїх багнетах ситуації в анклаві і збереження плацдарму впливу в цій частині СНД.
Оперативник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, котрого ФСБ іменує Русланом Пилипенком, скоріш за все, неодноразово відвідував територію ПМР, працюючи під прикриттям з Одеси.
Метою його відрядження до ПМР у жовтні 2009-го, судячи з усього, було виключно збирання інформації стосовно тих видів діяльності російських військових, що виходять за рамки, передбачені мандатом «миротворчих сил» і лежать поза полем зору міжнародних інспекцій. Як приклад такої діяльності можна навести Придністровський телерадіоцентр, розташований у селищі Маяк Григоріопольського району ПМР. За радянських часів цей центр мав літерне найменування «Об’єкт 850» і входив до системи радіотрансляційних станцій для наддалекого радіозв’язку по всьому світі, накриваючи всю Західну і більшу частину Східної півкулі. Також центр використовувався для радіоелектронної розвідки, для трансляції телерадіопрограм і як «глушилка» ворожих «голосів». Центр здатен заглушити весь частотний діапазон України. Масштаби цієї махини вражають: площа антенного поля радіоцентру — 850 гектарів!
У 2007 році Федеральне державне підприємство «Російська телевізійна і радіомовна мережа» купило телерадіоцентр за гроші, надані спеціально для цієї покупки федеральним бюджетом РФ. При тому, що трансляційних потужностей РТРМ і так цілком достатньо для виконання своїх завдань. Устаткування об’єкта, звісно, багато в чому вийшло з ладу, але всього за два роки московські спеціалісти провели модернізацію. Як кажуть, ряд технічних приміщень центру росіяни опломбували, доступ місцевому технічному персоналу туди закрито. Об’єкт охороняється підрозділами російського спецназу та «Міністерства державної безпеки» Придністров’я, проте не має статусу військової бази. Інтерес української розвідки до об’єкта стратегічного значення, що розташований на території незаконного анклаву, цілком обґрунтований. Хоч би хто був президентом України і хоч би які дружні почуття пов’язували братні народи, спецслужби повинні бути поінформовані про активність такого роду майже на самому кордоні.
Можна припустити, що в ході роботи Пилипенко потрапив у поле зору МДБ ПМР, працівники якого, вочевидь, дали відповідну наводку відділу військової контррозвідки ФСБ групи російських військ. 29 жовтня 2009 року Пилипенко був затриманий у Тирасполі місцевим МДБ і доставлений у російську військову частину — без ордера і рішення суду. Скандал полягає вже в тому, що жодних законних підстав для проведення такої акції ФСБ не мала, оскільки на території Придністров’я ФСБ зобов’язана дотримуватися законів Республіки Молдова. Працівник ГУР МО жодних законів не порушував і легітимна влада Молдови претензій йому не висувала. По суті, викрадення і допит росіянами іноземного громадянина в Придністров’ї — скандальна справа, оскільки ці дії перебувають поза зоною юрисдикції і мандата групи російських військ. Офіційно Російська Федерація і Україна не визнають рішень придністровської «юстиції».
20 січня 2010 року, за тиждень до викриття офіцерів ФСБ, заступник міністра закордонних справ Росії Григорій Карасін, перебуваючи в Молдові з офіційним візитом, заявив: «Група російських військ, яка дислокується зараз у Придністров’ї, виконує функції охорони складських приміщень та озброєнь. Завдяки їм мирно живуть люди в Придністров’ї та на іншій території Молдови. Саме миротворчі сили є гарантом незастосування сили».
На території російської військової частини співробітники ФСБ, які забули, вочевидь, що займаються лише «охороною складських приміщень» і є «гарантами незастосування сили», почали вести допит «особливо прискіпливо». Тут з’ясувалося, що Пилипенко вже давно був установлений ФСБ як український розвідник, за ним і його сім’єю здійснювали стеження в Одесі. Українцеві показали фотографії його сім’ї, продемонстрували, що знають місце його проживання, і пригрозили жорсткими заходами впливу, якщо він не піде на співробітництво. «Миротворці», всупереч запевненням російського МЗС, займалися шпигунством, і, з юридичної точки зору, викраденням людей.
Не маючи підстав для арешту Пилипенка, росіяни, вочевидь, заздалегідь поставили собі за мету вербування військовослужбовця. Наш офіцер зумів викликати довіру у своїх вербувальників. Його відпустили, і він отримав завдання добувати інформацію про роботу української розвідки. Але відразу після повернення Пилипенко доповів про інцидент своєму начальству. ГУР МО звернулося в СБУ, і в умовах найсуворішої таємності керівництво української контррозвідки почало операцію з виведення вербувальників на територію України та їх подальшого захоплення. Щоб запобігти витоку інформації, операцію залегендували — про російський слід ніхто не говорив, а викрадення нашого розвідника приписали «невідомим особам». Чи була така реакція українських спецслужб у відповідь на провокацію проти колеги надмірною — відповідь, гадаю, очевидна. І знову ж таки — хоч би хто був керівником спецслужби, — якби наші люди піддалися такого роду провокації, діяти довелося б аналогічно.
Це не був «ексцес» виконавця». Вочевидь, після санкції керівництва ФСБ РФ, спеціально для зустрічі з Пилипенком на території України з Москви прибув високопоставлений співробітник, якому доручалося керівництво операцією. 27 січня в Україну виїхав у повному складі весь відділ контррозвідки ФСБ у Придністров’ї — за винятком одного співробітника, який був у відпустці, і діловода. У результаті троє оперативників, їхній начальник і московський гість зустрілися з Пилипенком на українській території, за 14 кілометрів від кордону.
Безпосередній контакт із Пилипенком здійснював москвич, із ним були троє оперів, а начальник відділу здалеку спостерігав з автомобіля. Звичайно, ступінь компетентності ефесбешників вражає. Все це люди заслужені, на чиєму рахунку не одне відрядження до Чечні і на Кавказ. А тут усім натовпом помчали на зустріч з агентом, хоча ситуація цього зовсім не вимагала. Кількість «візитерів» стала сюрпризом для групи захоплення. Навіщо? Можливо, подивилися серіал «Ліквідація» і довідалися, що в лісах під Одесою ховаються бандерівські загони? Боялися заблукати? Чи всі хотіли отримати по ордену за особисту участь? Чи показати близькість до московського начальника? Чи той сам наказав усім його супроводжувати, щоб не страшно було в’їжджати на «ворожу територію»? Чи це передбачав розроблений у Москві план операції? Якщо ФСБ так само по-дилетантському працює на Кавказі, то не дивно, що там і досі йде війна... Коли папери було передано, потрібні слова вимовлено, а потрібні кадри — знято, вся компанія чекістів потрапила до рук «Альфи». Таким чином увесь відділ ФСБ у Придністров’ї в повному складі був заарештований. У цілковитій відповідності законам України та міжнародному праву.
Згідно з особистим рішенням голови СБУ і як жест доброї волі особовий склад відділу без будь-яких умов був переданий у Сумській області російській стороні. Цікаво, чи були б так легко і так швидко відпущені на волю українські офіцери, якби їх узяли на гарячому на території РФ?
У скандалі з незаконним викраденням українського громадянина в Придністров’ї наше політичне керівництво відмовчалося. Хоча дуже хотілося б почути позицію українського Міністерства закордонних справ, оскільки ця проблема пов’язана з переговорами щодо статусу Придністров’я та статусу оперативної групи російських військ, в яких наша країна бере участь. Сподіваємося, що керівництво МЗС, попри наявний у деяких держслужбовців бізнес у Росії, проявить принциповість і все-таки адекватно відреагує — адже минуло вже два тижні. Було б доцільно з боку МЗС поставити запитання молдовській стороні: на яких підставах на території республіки проти України діють російські спецслужби і як це впливає на процес мирного врегулювання?
З огляду на надзвичайно зухвалий характер дій ФСБ з незаконного вербування українського розвідника, Шевченківський райсуд Києва ухвалив рішення покарати керівника операції, який мав при собі паспорт на прізвище Александров — неіснуючу особу. Його особу встановили. Ним виявився полковник військової контррозвідки ФСБ по Московському військовому округу Володимир Миколайович Носков.
Саме він пропонував нашому розвідникові порядок організації нелегального зв’язку, організацію бізнес-проектів для офіційного прикриття виїздів громадянина України до РФ, організацію схованок як на території України, так і за кордоном. Щоб покарати ФСБ за зухвалість і дурість, Носкова судитимуть в Україні за обвинуваченням у шпигунстві. Полковника можуть видати тільки за рішенням вищої влади і вже після винесення вироку судом.
Офіцер української розвідки, відомий як Руслан Пилипенко, зараз разом із сім’єю перебуває під охороною в безпечному місці, щодо нього буде застосована програма захисту свідків.
Зазначена ситуація примушує уважніше поглянути на проблеми у відносинах між українськими та російськими спецслужбами. У цьому плані впродовж останніх років спостерігається досить дивна двоїстість.
Україна, взагалі-то, — рай для російських спецслужб. Контррозвідувальний режим у нас м’якший, ніж у будь-якій європейській країні і в більшості країн СНД. Україна — «тепле місце» для ветеранів спецслужб, які заробляють собі лампаси до пенсії. Провалені в інших країнах світу, російські шпигуни вирушають дослужувати в Україну, і їм ніколи не відмовляють в агремані. Працівники російських спецслужб ведуть не тільки професійну, а й комерційну діяльність, беручи активну участь в операціях із нерухомістю в Криму, і їм, знову-таки, не чинять перешкод. Однак, попри такі курортні умови, спецслужби РФ все одно дратуються, коли їх українські колеги намагаються показати, що в цій країні все-таки інша влада.
Це абсурд, коли заява українського МЗС про висилку російських дипломатів за діяльність, не сумісну з дипломатичним статусом, викликає потужну політичну кампанію, спрямовану на те, щоб зберегти цих дипломатів на місці. Усі країни, навіть із найбільш дружнім до Росії режимом, наприклад Індія, контролюють розвідувальну діяльність на своїй території і так само практикують висилку дипломатів, коли їхня активність заходить надто далеко, на думку місцевої контррозвідки. Але тільки в Україні російські спецслужби використовують своїх агентів впливу для того, щоб повністю дискредитувати роботу органів нашої контррозвідки.
Очевидно, що це політичне рішення керівництва Росії.
При цьому резонансна висилка російських дипломатів спиралася на цілком солідні підстави. Якийсь пан В. до роботи в нашій країні був висланий за шпигунство з однієї європейської держави. В. був відомий українській контррозвідці СБУ як надзвичайно велелюбний чоловік, котрий постійно переміщувався по країні — він намагався підтримувати близькі стосунки майже з 40 громадянками України, при цьому зовсім не обмежуючи себе у витратах на підтримку такого прекрасного способу зміцнення «культурних зв’язків» між державами. Контррозвідка вирішила, що здоров’я В. потребує профілактики, оскільки контролювати таку широку мережу його подруг надто складно. І палкого дипломата попросили залишити територію країни. Відповідно до міжнародної практики — у суді тут нічого доводити не треба.
Цілком достатні підстави мало й прохання про припинення діяльності відділу контррозвідки ФСБ Чорноморського флоту в Севастополі. Як видно із ситуації в Придністров’ї, ФСБ справді виконує шпигунські функції на нашій території.
У відповідь російські спецслужби намагаються створити міф про нібито високу активність української розвідки проти Росії. Не треба бути великим експертом, щоб розуміти очевидне: для більш-менш масштабної розвіддіяльності в нашої держави немає ні матеріальних, ні інтелектуальних ресурсів. Тому російські спецслужби старанно культивують «українських шпигунів» із підручного матеріалу.
Ознакою політичного тиску була провокація російських спецслужб проти громадянина України Миколи Архипова, заарештованого ФСБ у Брянську в листопаді 2009-го. Архипова заарештували за контрабанду — за провезення газорозрядної лампи, яка в радянські часи була справді засекречена. Проте минуло понад 20 років відтоді, як такі лампи використовувалися у військовій справі, і тепер лампова техніка є раритетом, а не військовою продукцією. Таємність давно знято. Понад те, Архипов придбав її в РФ абсолютно законно. І все ж таки людина ні за що відсиділа під слідством п’ять місяців. Зараз у Брянську заарештований ще один українець — співробітник вітчизняного ВПК, суть обвинувачень на його адресу поки що не розголошується.
Показова реакція російських спецслужб на арешт полковника Носкова. З 27 січня по сьогодні за кількома співробітниками українського посольства в Москві проводиться демонстративне стеження.
Керівництво ФСБ, за інформацією деяких ЗМІ, подало офіційний лист СБУ, в якому просить розглядати конфлікт у позасудовому порядку. Проте значно більший резонанс у світі спецслужб мала неофіційна зустріч українського аташе в Москві з представником ФСБ, на якій високопоставлений російський чиновник пригрозив українській стороні «адекватними заходами». По суті, давши зрозуміти, що якщо Носкова не випустять, то росіяни знайдуть привід заарештувати працівника українських спецслужб.
Проти наших дипломатів росіяни не соромляться використовувати грубі методи роботи. Торік дружину українського аташе в Москві було затримано на вулиці й припроваджено у відділ внутрішніх справ через порушення паспортного режиму. Коли чоловік поїхав її виручати, на виїзді з посольства його зупинив патруль ДАІ і довго проводив дізнання...
Для зухвалих дій російських спецслужб є, звісно, значно глибші причини, ніж прагнення «втерти ніс» СБУ. Слабка й хаотична українська влада піддається закордонному впливу, і це дає спецслужбам підстави для довільних дій на нашій території і проти наших громадян. Замість захисту загальних інтересів кожне відомство і кожна гілка влади обстоюють свої приватні. Тому наша держава приречена на статус заповідника, в якому політичні й розвідувальні органи іноземних держав відіграють роль браконьєрів. Більшості їх вдається уникати покарання...
dt.ua
Отже, на прес-конференції глава СБУ заявив, що 27 січня офіцерів ФСБ РФ заарештовано під час отримання інформації, що містить державну таємницю, від громадянина України. Докази незаперечні — зафіксовано передачу матеріалів, оскільки зустріч повністю контролювали українські контррозвідники, особи учасників установлено.
Заява ФСБ РФ повністю підтвердила факти. Російська спецслужба не заперечила шпигунства в Україні! Головний пафос росіян полягав у тому, що їхні дії були нібито лише відповіддю на розвідувальну активність українців проти Росії. Найсмішнішим було твердження, що шпигунський скандал — провокація СБУ, що нібито міжнародна практика рекомендує виявляти шпигунів і видавати їх тихо, без розголосу. Цікавий і, звісно, випадковий збіг — не чекаючи жодних офіційних висновків, відразу після виходу прес-релізу ФСБ, ті самі аргументи російської сторони озвучив депутат Партії регіонів Микола Азаров. Оскільки Микола Янович має всі шанси отримати високий пост у команді майбутнього президента України і щоб запобігти подальшим випадковим виступам на захист іноземних спецслужб з боку наших миролюбних політиків, «ДТ» з допомогою джерел в українській контррозвідці постаралося встановити причини, хід і значення цього шпигунського скандалу.
У чому ж полягає колосальний політичний резонанс цієї історії?
По-перше, ведення шпигунської діяльності одне проти одного в Співдружності Незалежних Держав заборонено договорами 1992 року, яких ніхто не скасовував, і тому такий відвертий недружній акт, як порушення Мінських угод, дискредитує зовнішню політику Росії. Російські лідери, на словах виявляючи готовність до конструктивного діалогу, на ділі проводять підривну діяльність проти своїх найближчих сусідів.
По-друге, демонстративні дії неминуче призведуть до посилення контррозвідувальних заходів проти російських спецслужб у всіх країнах СНД, оскільки росіяни показали готовність відкрито порушувати будь-які домовленості та угоди. Це змушує замислитися про ступінь професіоналізму спецслужб РФ та адекватності їхнього політичного керівництва. Операція такого масштабу не може бути ініціативою виконавця, а отже, санкціонована відповідальними особами в Москві.
По-третє, очевидно, що територія Придністров’я використовується для відверто ворожих акцій. ФСБ підтвердила, що розвідувальна операція проводилася з невизнаного анклаву, який світова спільнота, у тому числі Росія і Україна, офіційно визнають територією Молдови.
По-четверте, виникають цілком прагматичні підстави замислитися про доцільність присутності російських військових з’єднань на території України, якщо вони ведуть ворожу діяльність проти держави, на землі якої перебувають.
І, по-п’яте, важко пригадати випадок, коли б одразу п’ятьох офіцерів радянської чи російської спецслужби було заарештовано при виконанні завдання на території іноземної держави в мирний час. ФСБ — це контррозвідка, і, згідно з положенням про відділи ФСБ РФ від 7 лютого 2000 року, ці підрозділи, дислоковані за межами РФ, повинні керуватися законодавством держав, на території яких вони перебувають. Проводити спецоперації за кордоном ФСБ не має права.
А тепер торкнемося деталей, відтворених за даними наших неофіційних джерел.
Невизнана Придністровська Молдовська Республіка давно є об’єктом пильного вивчення з боку українських розвідувальних органів. ПМР стала головним джерелом організованої злочинності в нашому куточку Європи. На цій території править самопроголошена влада, повністю залежна від політичної волі Росії. Тут можливо все — контрабанда будь-яких товарів, торгівля наркотиками, зброєю, людьми. При цьому Україна — головний маршрут транзиту і ринок збуту. А ще ПМР — потенційна гаряча точка, повний аналог Південної Осетії на нашому кордоні. Корумпована верхівка з місцевих кланів контролюється нібито відставними працівниками російських силових відомств. На території ПМР знаходяться величезні арсенали радянських часів, які Росія не може прибрати вже 19 років. Охорона складів — привід для розміщення військового контингенту штатною чисельністю в півтори тисячі осіб. Матеріальна цінність невелика — сучасна техніка та боєприпаси давно вже вивезені. Реально головне завдання російського угруповання — утримання на своїх багнетах ситуації в анклаві і збереження плацдарму впливу в цій частині СНД.
Оперативник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, котрого ФСБ іменує Русланом Пилипенком, скоріш за все, неодноразово відвідував територію ПМР, працюючи під прикриттям з Одеси.
Метою його відрядження до ПМР у жовтні 2009-го, судячи з усього, було виключно збирання інформації стосовно тих видів діяльності російських військових, що виходять за рамки, передбачені мандатом «миротворчих сил» і лежать поза полем зору міжнародних інспекцій. Як приклад такої діяльності можна навести Придністровський телерадіоцентр, розташований у селищі Маяк Григоріопольського району ПМР. За радянських часів цей центр мав літерне найменування «Об’єкт 850» і входив до системи радіотрансляційних станцій для наддалекого радіозв’язку по всьому світі, накриваючи всю Західну і більшу частину Східної півкулі. Також центр використовувався для радіоелектронної розвідки, для трансляції телерадіопрограм і як «глушилка» ворожих «голосів». Центр здатен заглушити весь частотний діапазон України. Масштаби цієї махини вражають: площа антенного поля радіоцентру — 850 гектарів!
У 2007 році Федеральне державне підприємство «Російська телевізійна і радіомовна мережа» купило телерадіоцентр за гроші, надані спеціально для цієї покупки федеральним бюджетом РФ. При тому, що трансляційних потужностей РТРМ і так цілком достатньо для виконання своїх завдань. Устаткування об’єкта, звісно, багато в чому вийшло з ладу, але всього за два роки московські спеціалісти провели модернізацію. Як кажуть, ряд технічних приміщень центру росіяни опломбували, доступ місцевому технічному персоналу туди закрито. Об’єкт охороняється підрозділами російського спецназу та «Міністерства державної безпеки» Придністров’я, проте не має статусу військової бази. Інтерес української розвідки до об’єкта стратегічного значення, що розташований на території незаконного анклаву, цілком обґрунтований. Хоч би хто був президентом України і хоч би які дружні почуття пов’язували братні народи, спецслужби повинні бути поінформовані про активність такого роду майже на самому кордоні.
Можна припустити, що в ході роботи Пилипенко потрапив у поле зору МДБ ПМР, працівники якого, вочевидь, дали відповідну наводку відділу військової контррозвідки ФСБ групи російських військ. 29 жовтня 2009 року Пилипенко був затриманий у Тирасполі місцевим МДБ і доставлений у російську військову частину — без ордера і рішення суду. Скандал полягає вже в тому, що жодних законних підстав для проведення такої акції ФСБ не мала, оскільки на території Придністров’я ФСБ зобов’язана дотримуватися законів Республіки Молдова. Працівник ГУР МО жодних законів не порушував і легітимна влада Молдови претензій йому не висувала. По суті, викрадення і допит росіянами іноземного громадянина в Придністров’ї — скандальна справа, оскільки ці дії перебувають поза зоною юрисдикції і мандата групи російських військ. Офіційно Російська Федерація і Україна не визнають рішень придністровської «юстиції».
20 січня 2010 року, за тиждень до викриття офіцерів ФСБ, заступник міністра закордонних справ Росії Григорій Карасін, перебуваючи в Молдові з офіційним візитом, заявив: «Група російських військ, яка дислокується зараз у Придністров’ї, виконує функції охорони складських приміщень та озброєнь. Завдяки їм мирно живуть люди в Придністров’ї та на іншій території Молдови. Саме миротворчі сили є гарантом незастосування сили».
На території російської військової частини співробітники ФСБ, які забули, вочевидь, що займаються лише «охороною складських приміщень» і є «гарантами незастосування сили», почали вести допит «особливо прискіпливо». Тут з’ясувалося, що Пилипенко вже давно був установлений ФСБ як український розвідник, за ним і його сім’єю здійснювали стеження в Одесі. Українцеві показали фотографії його сім’ї, продемонстрували, що знають місце його проживання, і пригрозили жорсткими заходами впливу, якщо він не піде на співробітництво. «Миротворці», всупереч запевненням російського МЗС, займалися шпигунством, і, з юридичної точки зору, викраденням людей.
Не маючи підстав для арешту Пилипенка, росіяни, вочевидь, заздалегідь поставили собі за мету вербування військовослужбовця. Наш офіцер зумів викликати довіру у своїх вербувальників. Його відпустили, і він отримав завдання добувати інформацію про роботу української розвідки. Але відразу після повернення Пилипенко доповів про інцидент своєму начальству. ГУР МО звернулося в СБУ, і в умовах найсуворішої таємності керівництво української контррозвідки почало операцію з виведення вербувальників на територію України та їх подальшого захоплення. Щоб запобігти витоку інформації, операцію залегендували — про російський слід ніхто не говорив, а викрадення нашого розвідника приписали «невідомим особам». Чи була така реакція українських спецслужб у відповідь на провокацію проти колеги надмірною — відповідь, гадаю, очевидна. І знову ж таки — хоч би хто був керівником спецслужби, — якби наші люди піддалися такого роду провокації, діяти довелося б аналогічно.
Це не був «ексцес» виконавця». Вочевидь, після санкції керівництва ФСБ РФ, спеціально для зустрічі з Пилипенком на території України з Москви прибув високопоставлений співробітник, якому доручалося керівництво операцією. 27 січня в Україну виїхав у повному складі весь відділ контррозвідки ФСБ у Придністров’ї — за винятком одного співробітника, який був у відпустці, і діловода. У результаті троє оперативників, їхній начальник і московський гість зустрілися з Пилипенком на українській території, за 14 кілометрів від кордону.
Безпосередній контакт із Пилипенком здійснював москвич, із ним були троє оперів, а начальник відділу здалеку спостерігав з автомобіля. Звичайно, ступінь компетентності ефесбешників вражає. Все це люди заслужені, на чиєму рахунку не одне відрядження до Чечні і на Кавказ. А тут усім натовпом помчали на зустріч з агентом, хоча ситуація цього зовсім не вимагала. Кількість «візитерів» стала сюрпризом для групи захоплення. Навіщо? Можливо, подивилися серіал «Ліквідація» і довідалися, що в лісах під Одесою ховаються бандерівські загони? Боялися заблукати? Чи всі хотіли отримати по ордену за особисту участь? Чи показати близькість до московського начальника? Чи той сам наказав усім його супроводжувати, щоб не страшно було в’їжджати на «ворожу територію»? Чи це передбачав розроблений у Москві план операції? Якщо ФСБ так само по-дилетантському працює на Кавказі, то не дивно, що там і досі йде війна... Коли папери було передано, потрібні слова вимовлено, а потрібні кадри — знято, вся компанія чекістів потрапила до рук «Альфи». Таким чином увесь відділ ФСБ у Придністров’ї в повному складі був заарештований. У цілковитій відповідності законам України та міжнародному праву.
Згідно з особистим рішенням голови СБУ і як жест доброї волі особовий склад відділу без будь-яких умов був переданий у Сумській області російській стороні. Цікаво, чи були б так легко і так швидко відпущені на волю українські офіцери, якби їх узяли на гарячому на території РФ?
У скандалі з незаконним викраденням українського громадянина в Придністров’ї наше політичне керівництво відмовчалося. Хоча дуже хотілося б почути позицію українського Міністерства закордонних справ, оскільки ця проблема пов’язана з переговорами щодо статусу Придністров’я та статусу оперативної групи російських військ, в яких наша країна бере участь. Сподіваємося, що керівництво МЗС, попри наявний у деяких держслужбовців бізнес у Росії, проявить принциповість і все-таки адекватно відреагує — адже минуло вже два тижні. Було б доцільно з боку МЗС поставити запитання молдовській стороні: на яких підставах на території республіки проти України діють російські спецслужби і як це впливає на процес мирного врегулювання?
З огляду на надзвичайно зухвалий характер дій ФСБ з незаконного вербування українського розвідника, Шевченківський райсуд Києва ухвалив рішення покарати керівника операції, який мав при собі паспорт на прізвище Александров — неіснуючу особу. Його особу встановили. Ним виявився полковник військової контррозвідки ФСБ по Московському військовому округу Володимир Миколайович Носков.
Саме він пропонував нашому розвідникові порядок організації нелегального зв’язку, організацію бізнес-проектів для офіційного прикриття виїздів громадянина України до РФ, організацію схованок як на території України, так і за кордоном. Щоб покарати ФСБ за зухвалість і дурість, Носкова судитимуть в Україні за обвинуваченням у шпигунстві. Полковника можуть видати тільки за рішенням вищої влади і вже після винесення вироку судом.
Офіцер української розвідки, відомий як Руслан Пилипенко, зараз разом із сім’єю перебуває під охороною в безпечному місці, щодо нього буде застосована програма захисту свідків.
Зазначена ситуація примушує уважніше поглянути на проблеми у відносинах між українськими та російськими спецслужбами. У цьому плані впродовж останніх років спостерігається досить дивна двоїстість.
Україна, взагалі-то, — рай для російських спецслужб. Контррозвідувальний режим у нас м’якший, ніж у будь-якій європейській країні і в більшості країн СНД. Україна — «тепле місце» для ветеранів спецслужб, які заробляють собі лампаси до пенсії. Провалені в інших країнах світу, російські шпигуни вирушають дослужувати в Україну, і їм ніколи не відмовляють в агремані. Працівники російських спецслужб ведуть не тільки професійну, а й комерційну діяльність, беручи активну участь в операціях із нерухомістю в Криму, і їм, знову-таки, не чинять перешкод. Однак, попри такі курортні умови, спецслужби РФ все одно дратуються, коли їх українські колеги намагаються показати, що в цій країні все-таки інша влада.
Це абсурд, коли заява українського МЗС про висилку російських дипломатів за діяльність, не сумісну з дипломатичним статусом, викликає потужну політичну кампанію, спрямовану на те, щоб зберегти цих дипломатів на місці. Усі країни, навіть із найбільш дружнім до Росії режимом, наприклад Індія, контролюють розвідувальну діяльність на своїй території і так само практикують висилку дипломатів, коли їхня активність заходить надто далеко, на думку місцевої контррозвідки. Але тільки в Україні російські спецслужби використовують своїх агентів впливу для того, щоб повністю дискредитувати роботу органів нашої контррозвідки.
Очевидно, що це політичне рішення керівництва Росії.
При цьому резонансна висилка російських дипломатів спиралася на цілком солідні підстави. Якийсь пан В. до роботи в нашій країні був висланий за шпигунство з однієї європейської держави. В. був відомий українській контррозвідці СБУ як надзвичайно велелюбний чоловік, котрий постійно переміщувався по країні — він намагався підтримувати близькі стосунки майже з 40 громадянками України, при цьому зовсім не обмежуючи себе у витратах на підтримку такого прекрасного способу зміцнення «культурних зв’язків» між державами. Контррозвідка вирішила, що здоров’я В. потребує профілактики, оскільки контролювати таку широку мережу його подруг надто складно. І палкого дипломата попросили залишити територію країни. Відповідно до міжнародної практики — у суді тут нічого доводити не треба.
Цілком достатні підстави мало й прохання про припинення діяльності відділу контррозвідки ФСБ Чорноморського флоту в Севастополі. Як видно із ситуації в Придністров’ї, ФСБ справді виконує шпигунські функції на нашій території.
У відповідь російські спецслужби намагаються створити міф про нібито високу активність української розвідки проти Росії. Не треба бути великим експертом, щоб розуміти очевидне: для більш-менш масштабної розвіддіяльності в нашої держави немає ні матеріальних, ні інтелектуальних ресурсів. Тому російські спецслужби старанно культивують «українських шпигунів» із підручного матеріалу.
Ознакою політичного тиску була провокація російських спецслужб проти громадянина України Миколи Архипова, заарештованого ФСБ у Брянську в листопаді 2009-го. Архипова заарештували за контрабанду — за провезення газорозрядної лампи, яка в радянські часи була справді засекречена. Проте минуло понад 20 років відтоді, як такі лампи використовувалися у військовій справі, і тепер лампова техніка є раритетом, а не військовою продукцією. Таємність давно знято. Понад те, Архипов придбав її в РФ абсолютно законно. І все ж таки людина ні за що відсиділа під слідством п’ять місяців. Зараз у Брянську заарештований ще один українець — співробітник вітчизняного ВПК, суть обвинувачень на його адресу поки що не розголошується.
Показова реакція російських спецслужб на арешт полковника Носкова. З 27 січня по сьогодні за кількома співробітниками українського посольства в Москві проводиться демонстративне стеження.
Керівництво ФСБ, за інформацією деяких ЗМІ, подало офіційний лист СБУ, в якому просить розглядати конфлікт у позасудовому порядку. Проте значно більший резонанс у світі спецслужб мала неофіційна зустріч українського аташе в Москві з представником ФСБ, на якій високопоставлений російський чиновник пригрозив українській стороні «адекватними заходами». По суті, давши зрозуміти, що якщо Носкова не випустять, то росіяни знайдуть привід заарештувати працівника українських спецслужб.
Проти наших дипломатів росіяни не соромляться використовувати грубі методи роботи. Торік дружину українського аташе в Москві було затримано на вулиці й припроваджено у відділ внутрішніх справ через порушення паспортного режиму. Коли чоловік поїхав її виручати, на виїзді з посольства його зупинив патруль ДАІ і довго проводив дізнання...
Для зухвалих дій російських спецслужб є, звісно, значно глибші причини, ніж прагнення «втерти ніс» СБУ. Слабка й хаотична українська влада піддається закордонному впливу, і це дає спецслужбам підстави для довільних дій на нашій території і проти наших громадян. Замість захисту загальних інтересів кожне відомство і кожна гілка влади обстоюють свої приватні. Тому наша держава приречена на статус заповідника, в якому політичні й розвідувальні органи іноземних держав відіграють роль браконьєрів. Більшості їх вдається уникати покарання...
dt.ua
09 February, 2010
Рада посилює норми законодавства щодо запобігання подвійного громадянства
Верховна Рада України прийняла сьогодні в першому читанні проект Закону Про внесення змін до деяких законів України про громадянство.
"За" проголосували 236 із 436 народних депутатів, зареєстрованих у сесійній залі.
Законопроектом пропонується внести зміни до Закону Про громадянство України, якими, зокрема, встановити обов'язок для осіб, які набули громадянства України за територіальним походженням, осіб, які прийняті до громадянства або відновлені у громадянстві України, повернути паспорт іноземної держави уповноваженим органам цієї держави.
Про повернення паспорта іноземної держави відповідні особи повинні повідомити спеціально уповноважений орган виконавчої влади України з питань громадянства, або підпорядкований йому орган за місцем проживання, або дипломатичне представництво або консульську установу України за місцем проживання за кордоном.
Невиконання зазначених вимог, а також зобов'язання про припинення іноземного громадянства (підданства), крім випадків, коли особа з незалежних від неї причин не може отримати документ про припинення іноземного громадянства (підданства), неподання особою декларації про відмову від іноземного громадянства, прийняття судом рішення про скасування рішення суду про встановлення юридичного факту, на підставі якого особа набула громадянство України, стануть підставами для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, встановлення або оформлення належності до громадянства України.
Названий закон пропонується також доповнити статтею 251, якою визначаються повноваження інших державних органів (крім визначених у статтях 24 і 25) і органів місцевого самоврядування з вирішення питань у сфері громадянства. Так, зазначені органи за запитами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства або підпорядкованих йому органів або Міністерства закордонних справ України будуть перевіряти в межах своїх повноважень наявність підстав, за якими набуття громадянства України, прийняття до громадянства України або вихід з громадянства України не допускається ; у разі виявлення факту одночасної приналежності громадянина України до громадянства (підданства) іншої держави будуть направляти інформацію спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади України з питань громадянства або підлеглим йому органам або в МЗС, в залежності від місця проживання відповідної особи.
Крім того, законопроектом планується внести зміни до низки законів у частині встановлення обмежень для осіб, які одночасно з громадянством України перебувають у громадянстві (підданстві) іншої держави або отримали дозвіл іншої держави на постійне проживання на її території або оформили документи на виїзд на постійне проживання за межі України.
Зокрема, передбачається внести зміни до законів Про державну службу, Про Кабінет міністрів України, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про місцеві державні адміністрації, Про Службу безпеки України, Про міліцію, Про прокуратуру, Про військовий обов'язок і військову службу.
Нагадаємо, у січні Президент України Віктор Ющенко підписав указ про прийняття до громадянства України 192 осіб, з них - 6 неповнолітніх. До громадянства були прийняті представники 31 національності, найбільше росіян (32%), вірмен (12%), молдаван (9%), грузинів (7%). У грудні Ющенко дозволив більш ніж 70 росіянам стати громадянами України.
unian.net
"За" проголосували 236 із 436 народних депутатів, зареєстрованих у сесійній залі.
Законопроектом пропонується внести зміни до Закону Про громадянство України, якими, зокрема, встановити обов'язок для осіб, які набули громадянства України за територіальним походженням, осіб, які прийняті до громадянства або відновлені у громадянстві України, повернути паспорт іноземної держави уповноваженим органам цієї держави.
Про повернення паспорта іноземної держави відповідні особи повинні повідомити спеціально уповноважений орган виконавчої влади України з питань громадянства, або підпорядкований йому орган за місцем проживання, або дипломатичне представництво або консульську установу України за місцем проживання за кордоном.
Невиконання зазначених вимог, а також зобов'язання про припинення іноземного громадянства (підданства), крім випадків, коли особа з незалежних від неї причин не може отримати документ про припинення іноземного громадянства (підданства), неподання особою декларації про відмову від іноземного громадянства, прийняття судом рішення про скасування рішення суду про встановлення юридичного факту, на підставі якого особа набула громадянство України, стануть підставами для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, встановлення або оформлення належності до громадянства України.
Названий закон пропонується також доповнити статтею 251, якою визначаються повноваження інших державних органів (крім визначених у статтях 24 і 25) і органів місцевого самоврядування з вирішення питань у сфері громадянства. Так, зазначені органи за запитами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства або підпорядкованих йому органів або Міністерства закордонних справ України будуть перевіряти в межах своїх повноважень наявність підстав, за якими набуття громадянства України, прийняття до громадянства України або вихід з громадянства України не допускається ; у разі виявлення факту одночасної приналежності громадянина України до громадянства (підданства) іншої держави будуть направляти інформацію спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади України з питань громадянства або підлеглим йому органам або в МЗС, в залежності від місця проживання відповідної особи.
Крім того, законопроектом планується внести зміни до низки законів у частині встановлення обмежень для осіб, які одночасно з громадянством України перебувають у громадянстві (підданстві) іншої держави або отримали дозвіл іншої держави на постійне проживання на її території або оформили документи на виїзд на постійне проживання за межі України.
Зокрема, передбачається внести зміни до законів Про державну службу, Про Кабінет міністрів України, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про місцеві державні адміністрації, Про Службу безпеки України, Про міліцію, Про прокуратуру, Про військовий обов'язок і військову службу.
Нагадаємо, у січні Президент України Віктор Ющенко підписав указ про прийняття до громадянства України 192 осіб, з них - 6 неповнолітніх. До громадянства були прийняті представники 31 національності, найбільше росіян (32%), вірмен (12%), молдаван (9%), грузинів (7%). У грудні Ющенко дозволив більш ніж 70 росіянам стати громадянами України.
unian.net
03 February, 2010
Суд визнав трьох українців винними у державній зраді
Апеляційний суд Житомирської області визнав трьох колишніх військовослужбовців - співробітників запорізького держпідприємства "Мігремонт" винними у державній зраді.
Як повідомили УНІАН у прес-групі Управління СБУ в Запорізькій області, кримінальну справу щодо трьох співробітників ДП "Мігремонт" було порушено в квітні 2008 року, після того, як усі троє були затримані співробітниками СБУ у момент копіювання секретних документів.
"У полі зору співробітників контррозвідки всі троє потрапили ще в 2007 р., як особи, які виявляють необгрунтовану цікавість секретною військово-технічною інформацією, що охороняється державою. Як встановила військова контррозвідка, колишні військовослужбовці - співробітники ДП "Мігремонт" збирали дану документацію за завданням спецслужб Китаю. За успішно виконану "роботу" їм було обіцяно 800 тис. доларів США", - повідомили в УСБУ в Запорізькій області.
При цьому, за даними СБУ, у разі витоку цієї інформації про військовий об`єкт, який є унікальним, Україна зазнала б значних - що обраховуються мільярдами доларів - збитків в економічній і оборонній галузях.
За скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.111 Кримінального кодексу України - "Державна зрада у формі шпигунства", суд засудив одного з підсудних до 7 років позбавлення волі, ще двох: чоловіка і дружину до 11 і 10 років позбавлення волі відповідно.
Довідка УНІАН. Запорізький державний авіаційний ремонтний завод "Мігремонт" - підприємство Міністерства оборони України, що спеціалізується у галузі ремонту авіаційної техніки військового призначення: літаків МІГ-25, Су-17, Су-25, Су-27 усіх модифікацій.
unian.net
Як повідомили УНІАН у прес-групі Управління СБУ в Запорізькій області, кримінальну справу щодо трьох співробітників ДП "Мігремонт" було порушено в квітні 2008 року, після того, як усі троє були затримані співробітниками СБУ у момент копіювання секретних документів.
"У полі зору співробітників контррозвідки всі троє потрапили ще в 2007 р., як особи, які виявляють необгрунтовану цікавість секретною військово-технічною інформацією, що охороняється державою. Як встановила військова контррозвідка, колишні військовослужбовці - співробітники ДП "Мігремонт" збирали дану документацію за завданням спецслужб Китаю. За успішно виконану "роботу" їм було обіцяно 800 тис. доларів США", - повідомили в УСБУ в Запорізькій області.
При цьому, за даними СБУ, у разі витоку цієї інформації про військовий об`єкт, який є унікальним, Україна зазнала б значних - що обраховуються мільярдами доларів - збитків в економічній і оборонній галузях.
За скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.111 Кримінального кодексу України - "Державна зрада у формі шпигунства", суд засудив одного з підсудних до 7 років позбавлення волі, ще двох: чоловіка і дружину до 11 і 10 років позбавлення волі відповідно.
Довідка УНІАН. Запорізький державний авіаційний ремонтний завод "Мігремонт" - підприємство Міністерства оборони України, що спеціалізується у галузі ремонту авіаційної техніки військового призначення: літаків МІГ-25, Су-17, Су-25, Су-27 усіх модифікацій.
unian.net
02 February, 2010
СБУ ЗАТРИМАЛА П'ЯТЬОХ РОСІЙСЬКИХ ШПИГУНІВ
СБУ затримала п'ятьох офіцерів ФСБ Росії, які намагалися отримати відомості, що становлять військову таємницю.
Про це заявив голова СБУ Валентин Наливайченко на прес-конференції в Києві, повідомляє УНІАН.
За його словами, "на гарячому" було затримано кадрового офіцера спецслужби РФ під час одержання від громадянина України відомостей, що становлять держтаємницю, і передачі винагороди у сумі 2 тис. дол. за надану інформацію.
Зустріч з агентом відбувалася за 14 км від державного кордону. При цьому заходи прикриття на другому автомобілі здійснювали ще троє офіцерів ФСБ РФ, військовослужбовець оперативної групи російських військ Придністровського регіону Молдови.
За діями свої підлеглих, які прикривали шпигунську акцію та забезпечували безпеку розвідника, здалеку спостерігав їхній керівник - підполковник, начальник Відділу військової контррозвідки ФСБ РФ в ОГРВ, який втік з місця події, залишивши своїх підлеглих.
Під час особистого огляду затриманих співробітники СБУ вилучили знаряддя шпигунської діяльності: цифрові диктофони, вмонтовану в авторучку відеокамеру, закамуфльований під брелок для ключів контейнер для зберігання цифрових даних, у тому числі з інструкціями для агента, ноутбук, флешки пам'яті, 2 тис. доларів.
Як зазначив Наливайченко, одним із доказів того, що акцію здійснювали офіцери ФСБ РФ, є факт виявлення на карті пам'яті мобільного телефону фотокопії таємної інструкції, що регламентує агентурну діяльність ФСБ РФ.
Старший офіцер спецслужби Росії, як з'ясувалося, спеціально прибув із Москви для керування розвідувальною операцією. Усі затримані російські офіцери в'їхали в Україну з Придністров'я.
Встановлено, що кілька місяців тому вони захопили на території Придністров'я громадянина України, доставили його на військову базу, де, погрожуючи його життю та здоров'ю, а також його родини, примусили до співробітництва.
Стосовно старшого офіцера порушено кримінальну справу за статтею "шпигунство" і за рішенням Шевченківського райсуду Києва для нього обрано запобіжний захід у вигляді арешту.
Інші співробітники ФСБ РФ після допитів та отримання від них вичерпних пояснень з приводу виконання розвідзавдань на шкоду безпеці України вислані з території держави із забороною в'їзду на 5 років.
Крім того, про те, що трапилося, у встановленому порядку поінформовані керівництво ФСБ Росії та посольство Росії в Україні.
pravda.com.ua
Про це заявив голова СБУ Валентин Наливайченко на прес-конференції в Києві, повідомляє УНІАН.
За його словами, "на гарячому" було затримано кадрового офіцера спецслужби РФ під час одержання від громадянина України відомостей, що становлять держтаємницю, і передачі винагороди у сумі 2 тис. дол. за надану інформацію.
Зустріч з агентом відбувалася за 14 км від державного кордону. При цьому заходи прикриття на другому автомобілі здійснювали ще троє офіцерів ФСБ РФ, військовослужбовець оперативної групи російських військ Придністровського регіону Молдови.
За діями свої підлеглих, які прикривали шпигунську акцію та забезпечували безпеку розвідника, здалеку спостерігав їхній керівник - підполковник, начальник Відділу військової контррозвідки ФСБ РФ в ОГРВ, який втік з місця події, залишивши своїх підлеглих.
Під час особистого огляду затриманих співробітники СБУ вилучили знаряддя шпигунської діяльності: цифрові диктофони, вмонтовану в авторучку відеокамеру, закамуфльований під брелок для ключів контейнер для зберігання цифрових даних, у тому числі з інструкціями для агента, ноутбук, флешки пам'яті, 2 тис. доларів.
Як зазначив Наливайченко, одним із доказів того, що акцію здійснювали офіцери ФСБ РФ, є факт виявлення на карті пам'яті мобільного телефону фотокопії таємної інструкції, що регламентує агентурну діяльність ФСБ РФ.
Старший офіцер спецслужби Росії, як з'ясувалося, спеціально прибув із Москви для керування розвідувальною операцією. Усі затримані російські офіцери в'їхали в Україну з Придністров'я.
Встановлено, що кілька місяців тому вони захопили на території Придністров'я громадянина України, доставили його на військову базу, де, погрожуючи його життю та здоров'ю, а також його родини, примусили до співробітництва.
Стосовно старшого офіцера порушено кримінальну справу за статтею "шпигунство" і за рішенням Шевченківського райсуду Києва для нього обрано запобіжний захід у вигляді арешту.
Інші співробітники ФСБ РФ після допитів та отримання від них вичерпних пояснень з приводу виконання розвідзавдань на шкоду безпеці України вислані з території держави із забороною в'їзду на 5 років.
Крім того, про те, що трапилося, у встановленому порядку поінформовані керівництво ФСБ Росії та посольство Росії в Україні.
pravda.com.ua
13 January, 2010
Вибори президента: СБУ відкрила телефон довіри
Служба безпеки України відкрила телефон довіри для звернень громадян щодо забезпечення законності виборів президента.
Телефон довіри працює цілодобово за номером - +380 44 235-63-67.
Також СБУ відкрила телефони довіри в регіональних органах спецслужби.
Крім цього, створено оперативні групи для надання правової оцінки отриманих СБУ в установленому порядку повідомлень громадян про порушення виборчого законодавства.
Водночас, міністерство юстиції створило 726 регіональних громадських приймалень для безкоштовного консультування громадян з юридичних питань, пов'язаних з виборами президента.
За словами міністра юстиції Миколи Оніщука, діяльність громадських приймалень у період виборчої кампанії буде спрямована на надання правової допомоги з питань виборчого законодавства та запобігання порушень на виборах.
Адреси громадських приймалень у регіонах розміщено на сайті Мін'юсту, їх також можна уточнити в управліннях юстиції в регіонах.
Крім громадських приймалень в управліннях юстиції обладнано інформаційні стенди про вибори і методичні куточки з питань виборчого законодавства з юридичною літературою, довідковими матеріалами і коментарями до законів про вибори.
У цих куточках також розміщено систематизовані добірки текстів виступів керівників органів виконавчої влади з питань підготовки та проведення виборів.
У більшості територіальних управлінь юстиції створено і діють гарячі телефонні лінії, працюють виїзні консультативні пункти, які дають роз'яснення громадянам про їх виборчі права, а також про правові механізми захисту їх прав.
Нагадаємо, 11 січня голова СБУ Валентин Наливайченко повідомив, що СБУ зафіксувала в Донецькій і Луганській областях спроби підкупу членів дільничних виборчих комісій. Членам ДВК пропонували гроші в обмін на проведення ними роботи з визнання недійсними результатів голосування.
korespondent.net
Телефон довіри працює цілодобово за номером - +380 44 235-63-67.
Також СБУ відкрила телефони довіри в регіональних органах спецслужби.
Крім цього, створено оперативні групи для надання правової оцінки отриманих СБУ в установленому порядку повідомлень громадян про порушення виборчого законодавства.
Водночас, міністерство юстиції створило 726 регіональних громадських приймалень для безкоштовного консультування громадян з юридичних питань, пов'язаних з виборами президента.
За словами міністра юстиції Миколи Оніщука, діяльність громадських приймалень у період виборчої кампанії буде спрямована на надання правової допомоги з питань виборчого законодавства та запобігання порушень на виборах.
Адреси громадських приймалень у регіонах розміщено на сайті Мін'юсту, їх також можна уточнити в управліннях юстиції в регіонах.
Крім громадських приймалень в управліннях юстиції обладнано інформаційні стенди про вибори і методичні куточки з питань виборчого законодавства з юридичною літературою, довідковими матеріалами і коментарями до законів про вибори.
У цих куточках також розміщено систематизовані добірки текстів виступів керівників органів виконавчої влади з питань підготовки та проведення виборів.
У більшості територіальних управлінь юстиції створено і діють гарячі телефонні лінії, працюють виїзні консультативні пункти, які дають роз'яснення громадянам про їх виборчі права, а також про правові механізми захисту їх прав.
Нагадаємо, 11 січня голова СБУ Валентин Наливайченко повідомив, що СБУ зафіксувала в Донецькій і Луганській областях спроби підкупу членів дільничних виборчих комісій. Членам ДВК пропонували гроші в обмін на проведення ними роботи з визнання недійсними результатів голосування.
korespondent.net
17 December, 2009
СБУ передала Чехії документи про 1968
Галузевий державний архів Служби безпеки України передав чеським історикам електронні копії 311 документів, що пов’язані із введенням у 1968 році радянських військ у тодішню ЧССР.
Як повідомили УНІАН у прес-центрі СБУ, документи передано в рамках співпраці СБУ з Інститутом досліджень тоталітарних режимів й Архівом справ держбезпеки Чеської Республіки.
У переданих документах міститься відображення реакція тодішнього українського суспільства на події 1968 року, які увійшли в історію під назвою “Празька весна”. За тематикою це інформаційні та спеціальні повідомлення, а також доповідні записки Комітету держбезпеки УРСР до Центрального комітету Комуністичної партії України. Усі вони були відмічені грифом “Таємно”, а розсекречені лише нещодавно.
За змістом - це отримані в різний спосіб висловлювання мешканців тодішньої ЧССР та УРСР та їх оцінки тих подій, листування громадян обох країн, “звіти” про поведінку окремих громадян.
Як зазначають в СБУ, офіційна радянська оцінка ситуації, згідно з якою “переважна більшість людей схвалює цей захід радянської влади”, кардинально відрізнялася від реальності і від того, як її оцінювали мешканці Чехії: “Московське радіо обманює. Ми знаємо, що наша влада не запрошувала війська. Введення військ – велика помилка, яку не виправити і за 10 років”. Зокрема, в одній з доповідних записок наводяться слова іноземних туристів, які вказують, що місцеві жителі зустрічають радянські війська вороже. В цей же час офіційною пропагандою фактична окупація подавалася як братня допомога і бажання “врятувати ЧССР”.
human-rights.unian.net
Як повідомили УНІАН у прес-центрі СБУ, документи передано в рамках співпраці СБУ з Інститутом досліджень тоталітарних режимів й Архівом справ держбезпеки Чеської Республіки.
У переданих документах міститься відображення реакція тодішнього українського суспільства на події 1968 року, які увійшли в історію під назвою “Празька весна”. За тематикою це інформаційні та спеціальні повідомлення, а також доповідні записки Комітету держбезпеки УРСР до Центрального комітету Комуністичної партії України. Усі вони були відмічені грифом “Таємно”, а розсекречені лише нещодавно.
За змістом - це отримані в різний спосіб висловлювання мешканців тодішньої ЧССР та УРСР та їх оцінки тих подій, листування громадян обох країн, “звіти” про поведінку окремих громадян.
Як зазначають в СБУ, офіційна радянська оцінка ситуації, згідно з якою “переважна більшість людей схвалює цей захід радянської влади”, кардинально відрізнялася від реальності і від того, як її оцінювали мешканці Чехії: “Московське радіо обманює. Ми знаємо, що наша влада не запрошувала війська. Введення військ – велика помилка, яку не виправити і за 10 років”. Зокрема, в одній з доповідних записок наводяться слова іноземних туристів, які вказують, що місцеві жителі зустрічають радянські війська вороже. В цей же час офіційною пропагандою фактична окупація подавалася як братня допомога і бажання “врятувати ЧССР”.
human-rights.unian.net
14 December, 2009
El País: Украина раскрывает тайны СССР
Служба безопасности Украины открыла архивы советской эпохи для всех желающих: с электронными версиями документов можно ознакомиться в 26 центрах в разных городах страны, сообщает El País.
Как подчеркнул директор архива СБУ Владимир Вятрович, "Украина превращается в Мекку для специалистов по СССР, приезжающих работать сюда ввиду того, что архивы в России закрываются или становятся все менее доступными".
В открытом доступе - десятки тысяч отсканированных документов за период с 1919 по 1991 год, рассказывающих об установлении советской власти, Голодоморе, Второй мировой войне и репрессивной системе; здесь же представлены документы организаций, с которыми боролись органы госбезопасности. По словам Вятровича, предстоит рассекретить еще 800 тыс. томов из архивов СБУ, а также документы МВД и разведывательного управления. СБУ создала рабочую группу, сотрудничающую с историками, помогающими определить приоритетные для общества темы. Так, 90% документов, посвященных Голодомору, уже рассекречены, отметил Вятрович. Больше всего пробелов - в архивах последних лет существования СССР. Директор архива объясняет это тем, что КГБ в 1990 году дал приказ уничтожить архивы, и чиновники начали с тех документов, которые касались лично их и их агентов.
Архив СБУ сотрудничает с аналогичными учреждениями Польши, Чехии и Литвы. Что касается взаимодействия с архивами ФСБ, то оно весьма ограничено и "доходит до смешного", признает Вятрович. "Мы рассекречиваем документы по той или иной теме, и тут же, как будто в ответ, русские рассекречивают другие документы, где утверждается противоположное", - сказал он в беседе с корреспондентом Пилар Бонет. В ходе работы были рассекречены документы об "операциях, проведенных советскими органами с целью скомпрометировать активистов украинского национального движения и представить их пособниками нацистов, антисемитами или отрицательными героями", признал Вятрович, подчеркнув, что Украина продолжает разоблачать сталинский режим, тогда как Россия, в 1990-е осуждавшая тоталитаризм и возглавлявшая процесс рассекречивания советских архивов, сейчас сделала шаг назад. Вятрович также высказал мнение, что часть архивов была вывезена с территории Украины в 1990-1991 годах и, возможно, находится в России.
ИноПресса | glavnoe.ua
Как подчеркнул директор архива СБУ Владимир Вятрович, "Украина превращается в Мекку для специалистов по СССР, приезжающих работать сюда ввиду того, что архивы в России закрываются или становятся все менее доступными".
В открытом доступе - десятки тысяч отсканированных документов за период с 1919 по 1991 год, рассказывающих об установлении советской власти, Голодоморе, Второй мировой войне и репрессивной системе; здесь же представлены документы организаций, с которыми боролись органы госбезопасности. По словам Вятровича, предстоит рассекретить еще 800 тыс. томов из архивов СБУ, а также документы МВД и разведывательного управления. СБУ создала рабочую группу, сотрудничающую с историками, помогающими определить приоритетные для общества темы. Так, 90% документов, посвященных Голодомору, уже рассекречены, отметил Вятрович. Больше всего пробелов - в архивах последних лет существования СССР. Директор архива объясняет это тем, что КГБ в 1990 году дал приказ уничтожить архивы, и чиновники начали с тех документов, которые касались лично их и их агентов.
Архив СБУ сотрудничает с аналогичными учреждениями Польши, Чехии и Литвы. Что касается взаимодействия с архивами ФСБ, то оно весьма ограничено и "доходит до смешного", признает Вятрович. "Мы рассекречиваем документы по той или иной теме, и тут же, как будто в ответ, русские рассекречивают другие документы, где утверждается противоположное", - сказал он в беседе с корреспондентом Пилар Бонет. В ходе работы были рассекречены документы об "операциях, проведенных советскими органами с целью скомпрометировать активистов украинского национального движения и представить их пособниками нацистов, антисемитами или отрицательными героями", признал Вятрович, подчеркнув, что Украина продолжает разоблачать сталинский режим, тогда как Россия, в 1990-е осуждавшая тоталитаризм и возглавлявшая процесс рассекречивания советских архивов, сейчас сделала шаг назад. Вятрович также высказал мнение, что часть архивов была вывезена с территории Украины в 1990-1991 годах и, возможно, находится в России.
ИноПресса | glavnoe.ua
18 August, 2009
Російське військо зможе загрожувати Україні через три роки?
Прага – Наміри Москви змінити порядок використання збройних сил за межами Росії викликали стурбованість у Києві. Про це заявив у понеділок виконувач обов’язків першого заступника міністра закордонних справ Юрій Костенко, коментуючи проект закону, внесений Кремлем на розгляд до Державної Думи минулого тижня. Тепер посольство України в Росії з’ясовує, яким чином цей документ може стосуватися України, де тимчасово базується російський флот. Деякі російські і західні військові експерти таку відповідь мають уже сьогодні – реформа російського війська має безпосередній стосунок до України. Лунають прогнози, що через кілька років Росія буде готова до збройної операції в Криму.
Невдовзі після російсько-грузинської війни у серпні минулого року офіційна Москва оголосила про амбітні наміри реформувати російське військо до 2020 року. Військовий експерт із американського аналітичного фонду «Джеймстаун» Роджер Макдермотт каже, що йдеться про наймасштабніші зміни у російському війську від кінця Другої світової війни. Програма передбачає відмову від принципу масової мобілізації на користь створення мобільних сил, які зможуть відреагувати на наказ про розгортання упродовж однієї години.
Серед планів також кардинальна реформа система військової освіти та Генерального штабу, радикальне скорочення офіцерського складу. Ще більшим викликом для Росії, на думку Роджера Макдермотта, буде модернізація застарілої військової техніки та зброї.
Хоча на Заході чути скептичні голоси, західний оглядач вважає, що вже до кінця цього року російську армію не можна буде впізнати. Станом на початок цього літа вже половину російських дивізій замінили на бригади, які послали на навчання, щоб випробувати нові структури.
Швидку, або ж навіть поспішну військову реформу, доповнюють правові кроки. У цьому ключі оглядач розглядає наміри Кремля змінити порядок використання збройних сил Росії за кордоном. Президент Медведєв оголосив, що мета документа, який він вніс на розгляд Державної Думи – захист російських солдатів і громадян. За оцінкою ж Роджера Макдермотта, йдеться про правову базу для майбутніх російських збройних операцій за кордоном.
Виклики, які постали перед російським військом, величезні, але можливо, що через кілька років звичайні збройні сили Росії не матимуть конкурентів на колишніх радянських теренах. Вони будуть готові до раптового і рішучого втручання з мінімальними наслідками для міжнародного авторитету Росії, твердить західний військовий експерт.
«Малоймовірно, що гучні структурні зміни і модернізація російського війська можуть доповнити зусилля Заходу із багатонаціональних операцій. Це виключно російський проект», – говорить Макдермотт.
Російське військово наразі не готове до «визвольної кампанії» – експерт
Аналізуючи останні дії Кремля, інший військовий експерт – російський незалежний оглядач Павло Фельґенґауер – в аналізі для фонду «Джймстаун» робить висновок, що Москва не виключає вторгнення до Криму у майбутньому під приводом захисту російських інтересів. За його оцінкою, українські збройні сили не ефективні, але поки що і російське військово не готове до так званої «визвольної кампанії» в густонаселених районах України.
Перед тим як Росія зможе здійснити українську місію, їй потрібно щонайменше три роки радикальної модернізації війська і певне переозброєння, вважає російський оглядач. Тепер на обрії Павло Фельґенґауер бачить нову газову війну із Києвом, а військова загроза поки що на задньому плані.
Мар’яна Драч (Прага – Київ) | radiosvoboda.org
Невдовзі після російсько-грузинської війни у серпні минулого року офіційна Москва оголосила про амбітні наміри реформувати російське військо до 2020 року. Військовий експерт із американського аналітичного фонду «Джеймстаун» Роджер Макдермотт каже, що йдеться про наймасштабніші зміни у російському війську від кінця Другої світової війни. Програма передбачає відмову від принципу масової мобілізації на користь створення мобільних сил, які зможуть відреагувати на наказ про розгортання упродовж однієї години.
Серед планів також кардинальна реформа система військової освіти та Генерального штабу, радикальне скорочення офіцерського складу. Ще більшим викликом для Росії, на думку Роджера Макдермотта, буде модернізація застарілої військової техніки та зброї.
Хоча на Заході чути скептичні голоси, західний оглядач вважає, що вже до кінця цього року російську армію не можна буде впізнати. Станом на початок цього літа вже половину російських дивізій замінили на бригади, які послали на навчання, щоб випробувати нові структури.
Швидку, або ж навіть поспішну військову реформу, доповнюють правові кроки. У цьому ключі оглядач розглядає наміри Кремля змінити порядок використання збройних сил Росії за кордоном. Президент Медведєв оголосив, що мета документа, який він вніс на розгляд Державної Думи – захист російських солдатів і громадян. За оцінкою ж Роджера Макдермотта, йдеться про правову базу для майбутніх російських збройних операцій за кордоном.
Виклики, які постали перед російським військом, величезні, але можливо, що через кілька років звичайні збройні сили Росії не матимуть конкурентів на колишніх радянських теренах. Вони будуть готові до раптового і рішучого втручання з мінімальними наслідками для міжнародного авторитету Росії, твердить західний військовий експерт.
«Малоймовірно, що гучні структурні зміни і модернізація російського війська можуть доповнити зусилля Заходу із багатонаціональних операцій. Це виключно російський проект», – говорить Макдермотт.
Російське військово наразі не готове до «визвольної кампанії» – експерт
Аналізуючи останні дії Кремля, інший військовий експерт – російський незалежний оглядач Павло Фельґенґауер – в аналізі для фонду «Джймстаун» робить висновок, що Москва не виключає вторгнення до Криму у майбутньому під приводом захисту російських інтересів. За його оцінкою, українські збройні сили не ефективні, але поки що і російське військово не готове до так званої «визвольної кампанії» в густонаселених районах України.
Перед тим як Росія зможе здійснити українську місію, їй потрібно щонайменше три роки радикальної модернізації війська і певне переозброєння, вважає російський оглядач. Тепер на обрії Павло Фельґенґауер бачить нову газову війну із Києвом, а військова загроза поки що на задньому плані.
Мар’яна Драч (Прага – Київ) | radiosvoboda.org
17 August, 2009
МЗС: Українські спецслужби прекрасно знали, чим займається радник російського посольства
РФ Служба безпеки України має у своєму розпорядженні достатню доказову базу про діяльність, що не відповідає дипломатичному статусу радника-посланника посольства РФ Володимира Лисенка, який залишив країну.Про це заявив виконуючий обов'язки першого заступника міністра закордонних справ України Юрій Костенко.
Аналізуючи звернення російського президента Дмитра Медведєва до глави української держави Віктора Ющенка в частині висилки російського дипломата, Костенко на прес-клубі в понеділок наголосив, що "підстав в української сторони було достатньо".
"У даному конкретному випадку українські відповідні інституції чудово знали, чим займається радник російського посольства пан Лисенко ... фактаж повинна озвучити СБУ, але я вас запевняю в тому, що підстави були", - сказав український дипломат.
Він додав, що співробітники СБУ ці факти зафіксували і задокументували, а також неодноразово повідомляли про них російській стороні, починаючи ще з січня поточного року.
"Підстав було вище даху, і всі вони були донесені (до російської сторони)", - додав Костенко.
Також він пояснив, що в міжнародній дипломатичній практиці ніхто не вимагає пояснень при висилці дипломатів. "Це міжнародна практика, ніхто не вимагає пояснень, а тут ми повинні все це робити", - зробив акцент він.
Однак дипломат повідомив, що хотів би, щоб СБУ оприлюднила факти порушень з боку російських дипломатів. "Я б дуже хотів, щоб за будь-якого приводу СБУ оприлюднила всі ці справи, показала б українському електорату, українському народу", - зазначив Костенко.
Говорячи про генерального консула РФ в Одесі Олександра Грачова, дипломат повідомив, що рішення по його питанню було призупинено за численними проханнями представників російської сторони.
"Це означає, що продовжуватиметься робота, несумісна зі статусом дипломата, ми повернемося до цього питання", - підсумував він.
Як повідомлялося, радник посольства Росії в Україні Володимир Лисенко, який покинув Київ за рекомендацією МЗС України, і радник-посланник українського посольства Ігор Березкін, який виїхав з Москви в результаті відповідних дій Росії, фактично є персонами нон-ґрата.
korespondent.net
Аналізуючи звернення російського президента Дмитра Медведєва до глави української держави Віктора Ющенка в частині висилки російського дипломата, Костенко на прес-клубі в понеділок наголосив, що "підстав в української сторони було достатньо".
"У даному конкретному випадку українські відповідні інституції чудово знали, чим займається радник російського посольства пан Лисенко ... фактаж повинна озвучити СБУ, але я вас запевняю в тому, що підстави були", - сказав український дипломат.
Він додав, що співробітники СБУ ці факти зафіксували і задокументували, а також неодноразово повідомляли про них російській стороні, починаючи ще з січня поточного року.
"Підстав було вище даху, і всі вони були донесені (до російської сторони)", - додав Костенко.
Також він пояснив, що в міжнародній дипломатичній практиці ніхто не вимагає пояснень при висилці дипломатів. "Це міжнародна практика, ніхто не вимагає пояснень, а тут ми повинні все це робити", - зробив акцент він.
Однак дипломат повідомив, що хотів би, щоб СБУ оприлюднила факти порушень з боку російських дипломатів. "Я б дуже хотів, щоб за будь-якого приводу СБУ оприлюднила всі ці справи, показала б українському електорату, українському народу", - зазначив Костенко.
Говорячи про генерального консула РФ в Одесі Олександра Грачова, дипломат повідомив, що рішення по його питанню було призупинено за численними проханнями представників російської сторони.
"Це означає, що продовжуватиметься робота, несумісна зі статусом дипломата, ми повернемося до цього питання", - підсумував він.
Як повідомлялося, радник посольства Росії в Україні Володимир Лисенко, який покинув Київ за рекомендацією МЗС України, і радник-посланник українського посольства Ігор Березкін, який виїхав з Москви в результаті відповідних дій Росії, фактично є персонами нон-ґрата.
korespondent.net
МЗС: у нас десятки тисяч громадян зараз живуть з двома паспортами
Міністерство закордонних справ України стурбоване внесенням на розгляд Державної думи РФ законопроекту про порядок використання Збройних сил Росії за межами країни.
Як передає кореспондент УНІАН, про це повідомив на прес-конференції у Києві виконуючий обов’язки першого заступника міністра закордонних справ України Юрій КОСТЕНКО.
«Ми з тривогою сприймаємо такий документ. Це не тільки стосовно України, це стосується будь-якої території», - сказав він.
Ю.КОСТЕНКО повідомив, що МЗС доручило Посольству України в РФ з’ясувати, яким чином цей документ може стосуватися України, на території якої перебуває Чорноморський флот Росії.
Він зазначив, що використання армії за межами території держави є свідченням агресії, а тим більше, коли мова йде про захист російських громадян.
«У нас десятки тисяч громадян зараз живуть з двома паспортами», - сказав Ю.КОСТЕНКО.
Як повідомляв УНІАН, 10 серпня Президент РФ Дмитро МЕДВЕДЄВ повідомив, що вніс до Держдуми законопроект про порядок застосування Збройних сил РФ за межами країни.
unian.net
Як передає кореспондент УНІАН, про це повідомив на прес-конференції у Києві виконуючий обов’язки першого заступника міністра закордонних справ України Юрій КОСТЕНКО.
«Ми з тривогою сприймаємо такий документ. Це не тільки стосовно України, це стосується будь-якої території», - сказав він.
Ю.КОСТЕНКО повідомив, що МЗС доручило Посольству України в РФ з’ясувати, яким чином цей документ може стосуватися України, на території якої перебуває Чорноморський флот Росії.
Він зазначив, що використання армії за межами території держави є свідченням агресії, а тим більше, коли мова йде про захист російських громадян.
«У нас десятки тисяч громадян зараз живуть з двома паспортами», - сказав Ю.КОСТЕНКО.
Як повідомляв УНІАН, 10 серпня Президент РФ Дмитро МЕДВЕДЄВ повідомив, що вніс до Держдуми законопроект про порядок застосування Збройних сил РФ за межами країни.
unian.net
05 August, 2009
СБУ збирається розсекретити нові докази репресій в СРСР
В архівах України зберігається понад 1000 документів, які засвідчують причетність вищого керівництва Компартії СРСР до знищення української греко-католицької церкви.
Більшість із них чекають на розсекречення, сказав у інтерв’ю "Німецькій хвилі" заступник начальника державного архіву СБУ Сергій Кокін.
За його словами, нещодавно оприлюднений лист, у якому колишній керівник Компартії УРСР Микита Хрущов повідомляв Йосипу Сталіну про ліквідацію "уніатської" церкви, з великою вірогідністю є автентичним.
Більше того, Кокін переконаний, що другий чи третій примірник цього листа може зберігатися в Центральному державному архіві громадських об’єднань України, який був колись партійним архівом ЦК української компартії.
"Методом текстуального аналізу можна підтвердити, правдивий це екземпляр чи ні. Бо зрозуміло, що перший примірник пішов у Москву, а другий залишився тут", - зауважив Кокін.
Дослідник констатує, що в документосховищі СБУ історики нині знаходять чимало свідчень про планомірне нищення української греко-католицької церкви.
Історики вже розсекретили 240 документів, складених співробітниками держбезпеки СРСР, які стежили за священиками, допитували їх, катували і на основі цих "вибитих" даних писали звіти для Хрущова, розповів Кокін.
Він упевнений, що історичну правду про знищення "уніатської" церкви слід відновити. Однак чи вдасться за цими доказами порушити кримінальну справу й засудити винних, дослідник стверджувати не береться.
Заступник начальника державного архіву Служби безпеки України вважає, що цим мають займатися фахові юристи.
"Ліквідація національної церкви, за визначенням Рафаеля Лемкіна, є ознакою геноциду, бо це було спрямовано проти певної групи людей. Виникає питання, чому було ліквідовано саме українську греко-католицьку церкву, коли залишалися ще інші конфесії", - сказав Кокін.
pravda.com.ua
Більшість із них чекають на розсекречення, сказав у інтерв’ю "Німецькій хвилі" заступник начальника державного архіву СБУ Сергій Кокін.
За його словами, нещодавно оприлюднений лист, у якому колишній керівник Компартії УРСР Микита Хрущов повідомляв Йосипу Сталіну про ліквідацію "уніатської" церкви, з великою вірогідністю є автентичним.
Більше того, Кокін переконаний, що другий чи третій примірник цього листа може зберігатися в Центральному державному архіві громадських об’єднань України, який був колись партійним архівом ЦК української компартії.
"Методом текстуального аналізу можна підтвердити, правдивий це екземпляр чи ні. Бо зрозуміло, що перший примірник пішов у Москву, а другий залишився тут", - зауважив Кокін.
Дослідник констатує, що в документосховищі СБУ історики нині знаходять чимало свідчень про планомірне нищення української греко-католицької церкви.
Історики вже розсекретили 240 документів, складених співробітниками держбезпеки СРСР, які стежили за священиками, допитували їх, катували і на основі цих "вибитих" даних писали звіти для Хрущова, розповів Кокін.
Він упевнений, що історичну правду про знищення "уніатської" церкви слід відновити. Однак чи вдасться за цими доказами порушити кримінальну справу й засудити винних, дослідник стверджувати не береться.
Заступник начальника державного архіву Служби безпеки України вважає, що цим мають займатися фахові юристи.
"Ліквідація національної церкви, за визначенням Рафаеля Лемкіна, є ознакою геноциду, бо це було спрямовано проти певної групи людей. Виникає питання, чому було ліквідовано саме українську греко-католицьку церкву, коли залишалися ще інші конфесії", - сказав Кокін.
pravda.com.ua
Subscribe to:
Posts (Atom)