Князівство Ліхтенштейн, Європейській Союз та Швейцарська конфедерація підписали сьогодні протоколи про приєднання Ліхтенштейну до Шенгенської зони.
Як передає власний кореспондент УНІАН в Брюсселі, приєднання Ліхтенштейну до Шенгенської зони відбудеться на тих же умовах, що і приєднання Швейцарії.
Разом з протоколом про приєднання до Шенгенської зони, Ліхтенштейн підписав також протокол про приєднання до Дублінської угоди, яка чітко визначає процедуру подання запиту про отримання притулку, що можливо зробити лише в одній країні-члені угоди, а також передбачає створення бази даних відбитків пальців тих осіб, що подали запити про отримання притулку.
Ліхтенштейн має протягом 18 місяців здійснити необхідні процедури для переходу до умов праці відповідно з правилами Шенгенської зони. Сьогоднішнє рішення має також бути ратифіковане країнами-учасницями Шенгенської угоди.
На сьогодні до Шенгенської зони входять 22 країни ЄС: Австрія, Бельгія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Латвія, Литва, Естонія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія, Польща, Мальта. До Шенгенської зони також належать Ісландія і Норвегія. Цього року до Шенгенської зони планує приєднатися Швейцарія.
unian.net
28 February, 2008
26 February, 2008
19 лютого ц. р. Палата Депутатів Національного Конгресу Мексики прийняла постанову у зв’язку з 75-ю річницею Голодомору в Україні у 1932-1933 рр.
19 лютого ц. р. Палата Депутатів Національного Конгресу Мексики прийняла постанову у зв’язку з 75-ю річницею Голодомору в Україні у 1932-1933 рр., у якій зазначається:
„Палата Депутатів Національного Конгресу висловлює свою солідарність з народом України у зв’язку з відзначенням 75-ї річниці Голодомору 1932-1933 років, розцінюючи цю трагічну подію актом геноциду, та закликає до недопущення подібних явищ у майбутньому”.
Вирішальними у прийнятті парламентаріями Мексики, яка чутливо ставиться до питання дотримання прав людини, рішення про ухвалення згаданої постанови стали наведені під час обговорення проекту резолюції факти науковців та експертів про те, що Україна за роки Голодомору, коли від спровокованого голоду за одну хвилину помирало 17, за годину – 1000, за день – майже 25 тисяч селян, втратила від 8 до 10 мільйонів населення.
Завдяки прийняттю постанови, Мексика, яка є однією з найвпливовіших країн Латинської Америки, приєдналась до низки держав регіону (Перу, Парагвай, Еквадор, Колумбія), вищі законодавчі органи яких не тільки висловили солідарність з українським народом щодо цієї трагічної події, але й визнали її актом геноциду.
www.mfa.gov.ua
„Палата Депутатів Національного Конгресу висловлює свою солідарність з народом України у зв’язку з відзначенням 75-ї річниці Голодомору 1932-1933 років, розцінюючи цю трагічну подію актом геноциду, та закликає до недопущення подібних явищ у майбутньому”.
Вирішальними у прийнятті парламентаріями Мексики, яка чутливо ставиться до питання дотримання прав людини, рішення про ухвалення згаданої постанови стали наведені під час обговорення проекту резолюції факти науковців та експертів про те, що Україна за роки Голодомору, коли від спровокованого голоду за одну хвилину помирало 17, за годину – 1000, за день – майже 25 тисяч селян, втратила від 8 до 10 мільйонів населення.
Завдяки прийняттю постанови, Мексика, яка є однією з найвпливовіших країн Латинської Америки, приєдналась до низки держав регіону (Перу, Парагвай, Еквадор, Колумбія), вищі законодавчі органи яких не тільки висловили солідарність з українським народом щодо цієї трагічної події, але й визнали її актом геноциду.
www.mfa.gov.ua
25 February, 2008
Российский правозащитник обвинил Путина во лжи
Российский правозащитник Сергей Ковалев в воскресенье опубликовал открытое письмо президенту РФ Владимиру Путину, главе ЦИК Владимиру Чурову и министру иностранных дел Сергею Лаврову.
"Господа, я нимало не сомневаюсь - вы отлично знаете, что свободное волеизъявление свободных граждан в ходе свободных демократических выборов никогда не может завершиться результатом 99,4 процента голосов, поданных за одну из партий, при явке 99,5 процента избирателей", - начинает письмо Ковалев.
Указав на очевидные свидетельства подтасовки, правозащитник приходит к выводу о том, что "власть исковеркала избирательное законодательство, а затем небрежно, топорно, кое-как имитировала выборы, наплевавши на Конституцию, вооружившись административным ресурсом".
"Вашими, господа, целеустремленными усилиями в нашей стране, где едва пробивались ростки демократии, выборов - главного критерия демократии - снова не стало", - подчеркивает Ковалев.
"Понятно, что ложь, несущаяся со всех ваших холопских экранов, бессильна скрыть избирательное шельмовство. Но несмотря на это вы вынуждены лгать беспардонно и безнадежно, высокомерно и злобно набрасываясь на любые сомнения (дескать, "пусть они своих жен учат")", - продолжает Ковалев.
По мению правозащитника, ложь, которую адресаты открытого письма "столь решительно вновь утвердили в государственном обиходе и от которой бессильны отказаться", из средства обмана превращается в обыденный образ жизни, обычное и обязательное правило игры. А "привычное начальственное вранье" всегда порождает и культивирует в обществе цинизм.
Как сообщалось, согласно результатам опроса, более половины граждан стран Большой семерки негативно оценивают влияние президента РФ Владимира Путина на развитие демократии в России.
По материалам Lenta.ru
"Господа, я нимало не сомневаюсь - вы отлично знаете, что свободное волеизъявление свободных граждан в ходе свободных демократических выборов никогда не может завершиться результатом 99,4 процента голосов, поданных за одну из партий, при явке 99,5 процента избирателей", - начинает письмо Ковалев.
Указав на очевидные свидетельства подтасовки, правозащитник приходит к выводу о том, что "власть исковеркала избирательное законодательство, а затем небрежно, топорно, кое-как имитировала выборы, наплевавши на Конституцию, вооружившись административным ресурсом".
"Вашими, господа, целеустремленными усилиями в нашей стране, где едва пробивались ростки демократии, выборов - главного критерия демократии - снова не стало", - подчеркивает Ковалев.
"Понятно, что ложь, несущаяся со всех ваших холопских экранов, бессильна скрыть избирательное шельмовство. Но несмотря на это вы вынуждены лгать беспардонно и безнадежно, высокомерно и злобно набрасываясь на любые сомнения (дескать, "пусть они своих жен учат")", - продолжает Ковалев.
По мению правозащитника, ложь, которую адресаты открытого письма "столь решительно вновь утвердили в государственном обиходе и от которой бессильны отказаться", из средства обмана превращается в обыденный образ жизни, обычное и обязательное правило игры. А "привычное начальственное вранье" всегда порождает и культивирует в обществе цинизм.
Как сообщалось, согласно результатам опроса, более половины граждан стран Большой семерки негативно оценивают влияние президента РФ Владимира Путина на развитие демократии в России.
По материалам Lenta.ru
Алла Снігур: Огляд новин за 25 лютого
У київському Будинку Вчителя відбулася науково-практична конференція, присвячена пам’яті голови Українського Державного Правління, голови Проводу ОУН та президента Антибольшевицького Блоку Народів Ярослава Стецька. У ній взяли участь колишній споборник Ярослава Стецька народний депутат Роман Зварич, професор Київського університету Володимир Сергійчук, директор Центру досліджень визвольного руху Володимир В'ятрович, авторка книжки «Ідея і чин Ярослава Стецька» Олег Баган та інші.
Уперше в історії незалежної України науковців та дослідників було допущено до львівської в’язниці, знаної поколінням львів’ян як «в’язниця на Лонцького». Тут перебували керівні органи карально-репресивних структур польського, совєтського, німецького і знов таки совєтського окупаційних режимів, діяльність яких мала на меті ліквідацію політичних противників. У «в’язниці на Лонцького» чинилися вбивства провідних діячів українського визвольного руху і тисяч українських патріотів.
--
Двадцять першого лютого Україна, як і ввесь світ, відзначила Міжнародний день рідної мови, з якою в українців проблем не бракує. Якщо раніше, кажуть фахівці, доводилося поборювати помосковщення, то останньо дедалі загрозливішою стає ситуація з масовим засміченням мови англійськими запозиченнями. Такий стан справ непокоїть мовників. Відомий вчений Олександр Пономарів наголошує, що потрібна більша контролююча роль держави в царині мови. Водночас він твердить, що представники держави існування цієї проблеми, очевидно, не усвідомлюють, бо самі добре українською не володіють.
--
Міністерство охорони довкілля України в результаті проведеної державної експертизи дало неґативну оцінку можливості спорудження в Чорнобильській зоні централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива. Українські екологи заявляють, зокрема, про відсутність дієвих гарантій радіаційної безпеки, загрозу транспортування щороку територією України сотень тисяч тонн такого палива до єдиного центру в Чорнобильській зоні.
--
Ресурсів Держрезерву не вистачить для підтримки низьких цін на хліб та борошно до наступного врожаю. Так прокоментував міжнародний експерт Олександр Жолудь заяву голови Держрезерву Михайла Поживанова про можливість інтервенцій на ринку борошна і хліба. Продаж дешевого борошна збільшить черги тих, хто схоче його купити. А це відкриє нові шляхи до корупції, каже Олександр Жолудь. На його думку, в уряду майже не лишилося можливостей стримати подорожчання: «Зростання цін не є чисто спекулятивним, а пов‘язане з тим, що зросли світові ціни на більшість харчів». Невтішні прогнози збігаються із заявами учасників ринку нафтопродуктів, які очікують весняного подорожчання моторного палива на 5-7 відсотків.
--
У газовій суперечці з Росією Україні не варто розраховувати на допомогу Євросоюзу, сказала в інтерв’ю «Німецькій хвилі» французька екномістка Сузанна Ніс. За її словами, ЄС не має бажання підтримувати Україну. Такі настрої панували і на енергетичній конференції, організованій Французьким інститутом міжнародної політики. Сузанна Ніс вважає, що ситуація в Брюсселі змінилася. «Два роки тому Україну сприймали як жертву Росії, але сьогодні всі говорять, що неправильно поводиться саме Україна,» – зазначає Сюзанне Ніс. До того ж, на її думку, в ЄС вважають, що завдяки дешевим російським енергоносіям Україна має змогу виробляти недорогу продукцію і провадить демпінґову політику стосовно європейських виробників.
--
Празький Інститут міжнародних відносин та Посольство України запрошують на конференцію «П’ятнадцять років чесько-українських відносин і перспективи подальшого розвитку», яка відбудеться 7-го березня о 13-ій 30-ть в Міністерстві закордонних справ Чеської республіки на Лоретанському майдані, 5. Про своє бажання взяти участь у конференції повідомте організаторів до п’ятого березня, телефон - 251 108 260.
--
Творчий колектив „Родина“ та Об’єднання українців і прихильників України /хор св. Володимира/ за участю Київського Академічного вокально-хореографічного ансаблю „Україночка“ /худ. керівник: засл. артист України В.Юхименко/ запрошує Вас на музично-літературну програму:
„Любітеся, брати мої, Украйну любіте…“ присвячену 194 роковинам з дня народження Т. Г. Шевченка.
У програмі: виступ колективів, заслужених артистів України Віталія Юхименка, Наталії Шелепницької та інших. Концерт мав відбутися 8 березня, але колектив Україночка ще не отримав віз, тому святковий вечір перенесено - на коли, про це організатори повідомлять додатково.
Уперше в історії незалежної України науковців та дослідників було допущено до львівської в’язниці, знаної поколінням львів’ян як «в’язниця на Лонцького». Тут перебували керівні органи карально-репресивних структур польського, совєтського, німецького і знов таки совєтського окупаційних режимів, діяльність яких мала на меті ліквідацію політичних противників. У «в’язниці на Лонцького» чинилися вбивства провідних діячів українського визвольного руху і тисяч українських патріотів.
--
Двадцять першого лютого Україна, як і ввесь світ, відзначила Міжнародний день рідної мови, з якою в українців проблем не бракує. Якщо раніше, кажуть фахівці, доводилося поборювати помосковщення, то останньо дедалі загрозливішою стає ситуація з масовим засміченням мови англійськими запозиченнями. Такий стан справ непокоїть мовників. Відомий вчений Олександр Пономарів наголошує, що потрібна більша контролююча роль держави в царині мови. Водночас він твердить, що представники держави існування цієї проблеми, очевидно, не усвідомлюють, бо самі добре українською не володіють.
--
Міністерство охорони довкілля України в результаті проведеної державної експертизи дало неґативну оцінку можливості спорудження в Чорнобильській зоні централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива. Українські екологи заявляють, зокрема, про відсутність дієвих гарантій радіаційної безпеки, загрозу транспортування щороку територією України сотень тисяч тонн такого палива до єдиного центру в Чорнобильській зоні.
--
Ресурсів Держрезерву не вистачить для підтримки низьких цін на хліб та борошно до наступного врожаю. Так прокоментував міжнародний експерт Олександр Жолудь заяву голови Держрезерву Михайла Поживанова про можливість інтервенцій на ринку борошна і хліба. Продаж дешевого борошна збільшить черги тих, хто схоче його купити. А це відкриє нові шляхи до корупції, каже Олександр Жолудь. На його думку, в уряду майже не лишилося можливостей стримати подорожчання: «Зростання цін не є чисто спекулятивним, а пов‘язане з тим, що зросли світові ціни на більшість харчів». Невтішні прогнози збігаються із заявами учасників ринку нафтопродуктів, які очікують весняного подорожчання моторного палива на 5-7 відсотків.
--
У газовій суперечці з Росією Україні не варто розраховувати на допомогу Євросоюзу, сказала в інтерв’ю «Німецькій хвилі» французька екномістка Сузанна Ніс. За її словами, ЄС не має бажання підтримувати Україну. Такі настрої панували і на енергетичній конференції, організованій Французьким інститутом міжнародної політики. Сузанна Ніс вважає, що ситуація в Брюсселі змінилася. «Два роки тому Україну сприймали як жертву Росії, але сьогодні всі говорять, що неправильно поводиться саме Україна,» – зазначає Сюзанне Ніс. До того ж, на її думку, в ЄС вважають, що завдяки дешевим російським енергоносіям Україна має змогу виробляти недорогу продукцію і провадить демпінґову політику стосовно європейських виробників.
--
Празький Інститут міжнародних відносин та Посольство України запрошують на конференцію «П’ятнадцять років чесько-українських відносин і перспективи подальшого розвитку», яка відбудеться 7-го березня о 13-ій 30-ть в Міністерстві закордонних справ Чеської республіки на Лоретанському майдані, 5. Про своє бажання взяти участь у конференції повідомте організаторів до п’ятого березня, телефон - 251 108 260.
--
Творчий колектив „Родина“ та Об’єднання українців і прихильників України /хор св. Володимира/ за участю Київського Академічного вокально-хореографічного ансаблю „Україночка“ /худ. керівник: засл. артист України В.Юхименко/ запрошує Вас на музично-літературну програму:
„Любітеся, брати мої, Украйну любіте…“ присвячену 194 роковинам з дня народження Т. Г. Шевченка.
У програмі: виступ колективів, заслужених артистів України Віталія Юхименка, Наталії Шелепницької та інших. Концерт мав відбутися 8 березня, але колектив Україночка ще не отримав віз, тому святковий вечір перенесено - на коли, про це організатори повідомлять додатково.
У кінопрокаті по секрету зізналися, у чому справжня проблема конфлікту
В Україні за результатами трьох тижнів лютого надходження від кінопрокату зросли на 22% - до 1 млн. 797 тис. дол., в порівняні з тим же періодом минулого року.
Про це повідомляє міжнародний спеціалізований сайт з кінопрокатного бізнесу Box Office Mojo за результатами вибірки п’яти найпопулярніших фільмів у січні.
Як повідомляє сайт, за результатами трьох тижнів лютого 2007 року надходження від прокату кінофільмів в Україні становили 1 млн. 469 тис. доларів.
Як повідомив в інтерв’ю УНІАН представник однієї з кінопрокатних компаній, який попросив не називати свого прізвища, «насправді ситуація з надходженнями від прокату зовсім не така погана, як її хтось хоче представити”. “Швидше за все, річ у тому, що деякі власники кінотеатрів дуже захопилися розвитком мереж кінопрокату, переоцінивши свої фінансові можливості. Як наслідок, тепер вони намагаються відвернути увагу кредиторів і інвесторів від своїх фінансових упущень, прагнучи додати їм політичний, мовний відтінок”, - зазначив кінопрокатник. “Саме ця причина, найімовірніше, і стоїть за заявами деяких власників мереж кінотеатрів про можливий страйк кінотеатрів Сходу і Півдня України”, - додав він.
Як повідомлялось у ЗМІ, власники деяких кінопрокатних компаній заявляють про збитки у зв’язку із запровадженням обов’язкового дублювання чи субтитрування українською мовою. В той же час, за словами генерального директора дистриб’юторської компанії B&H Film Distribution Богдана БАТРУХА, дублювання кінострічок виключно українською мовою суттєво не вплинуло на кількість відвідувань кінотеатрів на Сході та Півдні України.
Згідно з даними опитування, проведеного компанією First Movies International в грудні 2007 року на замовлення Sony та Disney, лише 11% громадян України висловилися проти збільшення у прокаті кількості фільмів, дубльованих українською мовою.
В той же час 19% респондентів заявили про необхідність збільшення кількості фільмів, що дублюються українською, ще 24% респондентів підтримують цю ідею, 30% опитаних ставляться до цього нейтрально.
unian.net
Завтра Яценюк полетить до Брюсселю рейсовим літаком
Це буде перший офіційний візит, на який високопоставлений держчиновник України відправиться рейсовим літаком.
Голова Верховної ради Арсеній Яценюк завтра, 26 лютого, розпочне дводенний робочий візит до Королівства Бельгія.
Як повідомляє прес-служба ВР, у ході візиту заплановано зустрічі Яценюка з президентом Європейського парламенту Гансом-Гертом Пьоттерінгом, лідером фракції Європейської народної партії у Європарламенті Жозефом Доулем, керівником Комітету у закордонних справах Європейського парламенту Яцеком Саріуш-Вольським, віце-президентом Європейського парламенту Мареком Сівецом, іншими можновладцями європейських інституцій.
Окрім іншого це буде перший офіційний візит, на який високопоставлений держчиновник України відправиться рейсовим літаком.
Планується, що голова Верховної Ради Яценюк візьме участь у 10-му засіданні спільного Комітету парламентського співробітництва Україна-ЄС, проведе переговори з Головою Палати представників парламенту Бельгії Германом ван Ромпеєм, обговорить з Європейським комісаром з питань енергетики Андрісом Пібалгсом питання взаємодії України з країнами Європейського Союзу у сфері енергетики.
У ході зустрічей голови Верховної Ради України з Генеральним секретарем Ради ЄС, Верховним представником ЄС з питань загальної зовнішньої політики і політики безпеки Хав'єром Соланою, Комісаром з питань Європейської політики сусідства та зовнішніх відносин Бенітою Ферреро-Вальднером планується обговорити низку питань, що стосуються співпраці України з Європейским Союзом.
За матерiалами УНІАН
Біатлон: Українки - чемпіонки Європи
У неділю, в завершальний день чемпіонату Європи з біатлону в чеському Нове Мєсто пройшла жіноча естафета 4 по 6 км.
Збірна України виступила в своєму сильному складі: Яковлєва, сестри Семеренко і Хвостенко.
Яковлєва, що йшла на першому етапі, зробила заділ своїм партнеркам у хвилину! Ця перевага збереглася до фінішної межі, яку Оксана Хвостенко перетнула з національним прапором.
Команда Німеччини завоювала першу й останню медаль європейського форуму - срібло. Дивовижного тут мало: просто німці присвятили всіх себе чемпіонату світу, абсолютно махнувши рукою на змагання меншого масштабу.
Срібна медаль Бахманн, Нізак, Долль і Адлер – це тільки початок їхнього сходження. За багатьма параметрами останні дві вже готові виступати на Кубку світу.
Бронзу, завдяки точній стрілянині, завоювала збірна Норвегії.
Варто нагадати, що в активі збірної України на чемпіонаті Європи три золоті медалі!
За матеріалами: Корреспондент.net , eurosport.ru
23 February, 2008
Біатлон: Український тріумф на чемпіонаті Європи
На чемпіонаті Європи з біатлону в чеському Нове Мєсто пройшли жіночі перегони переслідування на дистанції 10 км.
Збірна України, яка виступає на континентальній першості другим складом, поповнила свій запас ще двома медалями.
Золото завоювала Ніна Карасевич. Допустивши п'ять промахів на чотирьох вогняних рубежах, українка пробігла дистанцію за 37,23.9.
Другою перегони завершила наша співвітчизниця Світлана Яковлева, яка відстала від Карасевич на 1,16.1.
Третє місце на п'єдесталі зайняла Павліна Філіппова з Болгарії.
Нагадаємо, що вчора Яковлева і Карасевич святкували успіх у спринтерських перегонах на 7,5 км.
За матеріалами eurosport.ru
21 February, 2008
Більшість французів готові взяти Україну в ЄС
Вступ України до Європейського Союзу підтримують 56% французів.
Такі результати загальнонаціонального опитування, проведеного у Франції міжнародною компанією TNS Sofres за замовленням міжнародної мережі "Ялтинська європейська стратегія" (YES).
Члени правління YES презентували президенту Франції Ніколя Саркозі результати цього дослідження, зазначається в прес-релізі YES, повідомляє "Інтерфакс-Україна".
Водночас, 29% французів - за те, щоб переговори про вступ до ЄС були розпочаті як з Україною, так і Туреччиною, 23% виступають за те, щоб переговори були розпочаті лише з Україною і 10% французів підтримують ідею переговорів лише з Туреччиною.
Опитування проведене 5-6 лютого 2008 року. Опитано 1000 осіб. Репрезентативна вибірка - населення віком від 18 років.
"Ялтинська європейська стратегія" (YES) - незалежна міжнародна мережа, яка об’єднує впливових політичних діячів, представників бізнесу, інтелектуальної еліти, дослідників і журналістів в Україні і закордоном. Засновник YES - Віктор Пінчук.
pravda.com.ua
Такі результати загальнонаціонального опитування, проведеного у Франції міжнародною компанією TNS Sofres за замовленням міжнародної мережі "Ялтинська європейська стратегія" (YES).
Члени правління YES презентували президенту Франції Ніколя Саркозі результати цього дослідження, зазначається в прес-релізі YES, повідомляє "Інтерфакс-Україна".
Водночас, 29% французів - за те, щоб переговори про вступ до ЄС були розпочаті як з Україною, так і Туреччиною, 23% виступають за те, щоб переговори були розпочаті лише з Україною і 10% французів підтримують ідею переговорів лише з Туреччиною.
Опитування проведене 5-6 лютого 2008 року. Опитано 1000 осіб. Репрезентативна вибірка - населення віком від 18 років.
"Ялтинська європейська стратегія" (YES) - незалежна міжнародна мережа, яка об’єднує впливових політичних діячів, представників бізнесу, інтелектуальної еліти, дослідників і журналістів в Україні і закордоном. Засновник YES - Віктор Пінчук.
pravda.com.ua
20 February, 2008
Конгресмени США обіцяють Україні захист
Україна може розраховувати на підтримку Сполучених Штатів Америки в ширших європейських питаннях та у стосунках з НАТО.
Про це заявили американські конгресмени, перебуваючи у вівторок в штаб-квартирі Радіо "Свобода" у Празі.
Вони також запевнили, що США залишаються відданими гарантуванню безпеки України і робитимуть все можливе, щоб зберегти її територіальну цілісність і захистити від загроз.
"Сполучені Штати робитимуть все, що буде в їхніх силах для того, щоб зберегти територіальну цілісність України і захистити її від загроз", - сказав Радіо "Свобода" член Американської гельсінської комісії сенатор Бен Кардін.
Інший член делегації Конгресу США конгресмен Елсі Гестінгс висловив сумнів щодо серйозності російської риторики про можливе перенацілення на Україну ракет, якщо Україна вступить у НАТО.
Гестінгс, що очолює комісію Конгресу з безпеки і співпраці в Європі, зазначив:
"Скільки триває націлити ракету у певному напрямку? Кілька хвилин. Якщо ви не зробили це сьогодні, ви можете це зробити завтра. Немає великого значення, куди вони націлені. Мене більше хвилює те, хто буде настільки дурним, що натисне на спуск. Країни, які мають ядерну зброю, мають достатньо зброї, щоб знищити світ десятки разів".
Як відомо, минулого тижня президент Росії Володимир Путін погрозив перенацілити на Україну ядерні ракети, якщо Україна увійде до НАТО і погодиться на розміщення американських систем протиракетної оборони.
Американський сенат підтримав надання Україні плану дій щодо членства в НАТО на самміті країн Північноатлантичного альянсу в Бухаресті.
Із Праги делегація конгресу вирушає до Відня, де братиме участь в зимовій сесії Парламентської Асамблеї Організації з Безпеки і Співпраці в Європі.
pravda.com.ua
Про це заявили американські конгресмени, перебуваючи у вівторок в штаб-квартирі Радіо "Свобода" у Празі.
Вони також запевнили, що США залишаються відданими гарантуванню безпеки України і робитимуть все можливе, щоб зберегти її територіальну цілісність і захистити від загроз.
"Сполучені Штати робитимуть все, що буде в їхніх силах для того, щоб зберегти територіальну цілісність України і захистити її від загроз", - сказав Радіо "Свобода" член Американської гельсінської комісії сенатор Бен Кардін.
Інший член делегації Конгресу США конгресмен Елсі Гестінгс висловив сумнів щодо серйозності російської риторики про можливе перенацілення на Україну ракет, якщо Україна вступить у НАТО.
Гестінгс, що очолює комісію Конгресу з безпеки і співпраці в Європі, зазначив:
"Скільки триває націлити ракету у певному напрямку? Кілька хвилин. Якщо ви не зробили це сьогодні, ви можете це зробити завтра. Немає великого значення, куди вони націлені. Мене більше хвилює те, хто буде настільки дурним, що натисне на спуск. Країни, які мають ядерну зброю, мають достатньо зброї, щоб знищити світ десятки разів".
Як відомо, минулого тижня президент Росії Володимир Путін погрозив перенацілити на Україну ядерні ракети, якщо Україна увійде до НАТО і погодиться на розміщення американських систем протиракетної оборони.
Американський сенат підтримав надання Україні плану дій щодо членства в НАТО на самміті країн Північноатлантичного альянсу в Бухаресті.
Із Праги делегація конгресу вирушає до Відня, де братиме участь в зимовій сесії Парламентської Асамблеї Організації з Безпеки і Співпраці в Європі.
pravda.com.ua
19 February, 2008
Чи потрібна Україні ядерна зброя
Проти відновлення ядерного статусу виступають 49,7%. Натомість 31,2% українців вважає, що варто відновити ядерний статус. Не змогли відповісти – 19,0% респондентів.
Про це свідчать результати дослідження, які презентував на прес-конференції в УНІАН директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна Кость БОНДАРЕНКО.
При цьому, 46,0% вважає, що керівництво України правильно вчинило, коли відмовилося від ядерної зброї в 1993 році. “Неправильно – 36,3%, “інше” – 1,3%, “важко відповісти” – 16,4%.
Опитування проводилось з 7 по 18 лютого 2008 року у 129 населених пунктах України. Всього, згідно з маршрутною вибіркою, з урахуванням основних соціально-демографічних характеристик населення України, було опитано 2007 респондентів, які репрезентують доросле населення України віком від 18 років. Похибка репрезентативності дослідження не перевищує +/- 2,2%.
unian.net
Про це свідчать результати дослідження, які презентував на прес-конференції в УНІАН директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна Кость БОНДАРЕНКО.
При цьому, 46,0% вважає, що керівництво України правильно вчинило, коли відмовилося від ядерної зброї в 1993 році. “Неправильно – 36,3%, “інше” – 1,3%, “важко відповісти” – 16,4%.
Опитування проводилось з 7 по 18 лютого 2008 року у 129 населених пунктах України. Всього, згідно з маршрутною вибіркою, з урахуванням основних соціально-демографічних характеристик населення України, було опитано 2007 респондентів, які репрезентують доросле населення України віком від 18 років. Похибка репрезентативності дослідження не перевищує +/- 2,2%.
unian.net
Україні запропонували вільну трудову міграцію з ЄС
Пітер Мендельсон запропонував Україні вільне пересування не тільки товарів і послуг, як передбачалося раніше, але й капіталу, і трудових ресурсів, пише КоммерсантЪ-Украина в статті В зоні дадуть більше волі.
Незважаючи на протокольний характер переговорів, представник ЄС дав зрозуміти, що Європа готова піти на безпрецедентну економічну відкритість для України. "Перед нами довга, складна робота, але вона не затягнеться ні на один зайвий день",- заявив пан Мендельсон. На спільній прес-конференції Віктор Ющенко розповів, що сторони розглядають можливість створення в рамках ЗВТ режиму вільного переміщення не тільки товарів і послуг, але й капіталів і робочої сили.
Реалізація цих планів допоможе Україні прискорити темпи росту ВВП ще на 3-5%.
За повідомленням Держкомстату, ЄС є основним торговельним партнером України, займаючи 30,2% у структурі експорту товарів. У січні-листопаді 2007 року експорт українських товарів у Європу виріс на 17,3%, до $13,436 млрд, а імпорт в Україну - на 37,8%, до $20,5 млрд. Поставки в ЄС займають 32,9% експорту українських послуг.
18 лютого Ющенко заявив, що Україна має шанс підписати угоду про зону вільного торгівлі з ЄС через 10-11 місяців.
Як повідомлялося Пітер Мендельсон прибув у Київ на запрошення прем'єра Юлії Тимошенко.
Віце-президент Європейської комісії Франко Фраттіні заявив, що зона вільної торгівлі між Україною і Європейським Союзом може бути створена до кінця 2008 року.
Раніше Президент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу спрогнозував початок переговорів між Україною і ЄС про зону вільної торгівлі в лютому.
Угода про вільну торгівлю зменшить витрати на імпорт із ЄС для українських підприємств і споживачів, а також буде сприяти доступу України до єдиного ринку ЄС, що є найбільшим у світі. Ця угода буде частиною нової розширеної угоди між ЄС і Україною, переговори щодо якої вже ведуться. Також Угода про вільну торгівлю між ЄС і Україною є частиною більш широкої політики Євросоюзу, спрямованої на створення стабільного й процвітаючого європейського кола сусідів за допомогою поглиблення економічних зв'язків.
Неофіційні консультації про створення зони вільної торгівлі Україна і ЄС почали ще в 2006 році. Однак у Брюсселі вважали, що створення ЗВТ неможливо без вступу України у Світову організацію торгівлі. Тому переговори відновили тільки після того, як 5 лютого генеральна рада СОТ затвердила протокол про входження України в цю організацію.
Київ споконвічно наполягав на включенні в договір про ЗВТ пунктів про безперешкодне пересування капіталу й робочої сили. Однак у ЄС із цим не погоджувалися. Про це в 2007, ще при уряді Віктора Януковича, заявляв голова директорату Єврокомісії з питань зовнішніх відносин Хьюго Мінгареллі. Причини зміни позиції сторони невідомі. Експерти припускають, що це відповідь Євросоюзу на зміну уряду в Україні.
Серед експортних ринків Євросоюзу Україна зараз займає 25-ту сходинку. ЄС є першим торговельним партнером України, після якого йде Росія. В останні роки спостерігався стабільний ріст обсягів торгівлі між ЄС і Україною, які в 2006 році (у грошовому вимірі) становили 26 млрд. євро. Останні дані за 2007 рік свідчать про продовження цієї тенденції.
Український експорт у ЄС переважно складається з базової продукції, такий як метал, енергоресурси, машинне устаткування, сільськогосподарська продукція, а також хімікати. Більшу частину експорту в Україну становить машинне устаткування, хімікати.
За матеріалами КоммерсантЪ-Украина
Ансамбль "Україночка" у Празі
18 February, 2008
Новини від Алли Снігур: 5 хвилин про Україну – огляд за 18 лютого
Міжнародна організація «Репортери без кордонів» оприлюднила щорічний звіт щодо ситуації із свободою слова у світі. Фахівці відзначають, що попри зникнення політичної цензури, незалежна журналістика в Україні все ще не стала нормою. Спостерігаються як позитивні, так і неґативні тенденції. Позитив у тому, що є плюралізм, є різні формати новин, різна подача інформації.
З іншого боку, спостерігається негатив: інформаційний простір дуже поляризований політично, особливо гостро це відчувається перед виборами.
--
Євроінтеграція, як і членство в НАТО, неможлива без виконання зобов’язань, які Україна взяла на себе при вступі до Ради Європи. Про це нагадав представник генсека РЄ в Україні Оке Петерсон. «Членство в НАТО неможливе без виконання зобов’язань стосовно побудови демократії, забезпечення верховенства права і захисту прав людини», — наголосив він. Петерсон уточнив, що йдеться, зокрема, про копенгагенські критерії, які приймалися Євросоюзом на основі досвіду, напрацьованого Радою Європи.
--
Партія регіонів готова до «найрішучіших дій» проти вступу України до НАТО, заявив екс-керівник партійного штабу Борис Колесников. «Якщо влада не зважатиме на думку двох третин українців, то опозиція вдасться до вуличних акцій протесту, які, за словами Колесникова, будуть організовані з метою «добитися для України збереження позаблокового статусу».
Голова парламенту Арсеній Яценюк визначив нинішній понеділок як крайній термін для підписання угоди, яка б дозволила розблокувати Верховну Раду. Він не виключає розпуску Верховної Ради, якщо продовж тридцяти днів депутати не стануть до роботи. Яценюк послався на статтю Конституції, згідно з якою після завершення цього терміну в країні залишаться дві легітимні гілки влади - судова і президентська. Він додав, що не дозволить перетворити Раду на знаряддя для створення політичної кризи в країні.
--
Вшанування пам'ятi жертв Голодомору 1932-1933 рокiв вiдбудеться у 18-ох країнах свiту, повiдомив мiнiстр культури Василь Вовкун. Виступаючи на колегiї Мiнiстерства, він назвав цi заходи «важливим напрямом мiжнародної спiвпрацi». Крiм того, мiнiстр повiдомив, що в Українi в кожному обласному центрi буде створено музей Голодомору. У музеях буде представлено матерiали, пiдготованi Iнститутом Нацiональної Пам'ятi, а також мiсцевi матерiали.
Цей рік оголошено роком пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років, який забрав життя від 3-ох до 10-ох мільйонів українців.
--
Семеро звільнених машиністів харківського метро призупинило голодівку після того, як міністерство транспорту України пообціяло провести ревізію метрополітену і тимчасов звільнило з посади його начальника. Протестанти вимагають збільшення платні та поліпшення умов праці. Надто короткі інтервали між поїздками, як твердять вони, ставлять під загрозу життя пасажирів.
--
У посольстві України відбулася зустріч з відомою скульпторкою Марією Леонтович-Лошак, представницею славного вкраїнського роду Леонтовичів. Під час зустрічі їй було вручено лист-подяку посольства за багаторічну діяльність у галузі образотворчого мистецтва, популяризацію українських культурних надбань у світовому цивілізаційному просторі та особистий внесок в розбудову українсько-чеських культурних і гуманітарних зв’язків.
Марія Леонтович-лошак дістала також подяку Львівської галереї мистецтв за передані нею в дар галереї твори. У зустрічі взяли участь українські дипломати, представники чеської інтелігенції та української діаспори.
--
Празький Інститут міжнародних відносин та Посольство України запрошують на конференцію «П’ятнадцять років чесько-українських відносин і перспективи подальшого розвитку», яка відбудеться 7-го березня о 13-ій 30-ть в Міністерстві закордонних справ Чеської республіки на Лоретанському майдані, 5.
--
24-го лютого, в неділю, відбудеться традиційна українська забава «Маланка». Початок забави о 20-й годині. Адреса: Прага, Французька, 4. Організатори попереджають, що кількість місць обмежена, і радять замовляти квитки на телефонах 777 21 22 40, 222 254 476
Слухайте нас на Радіо Регіна і читайте www.ukraine.cz
З іншого боку, спостерігається негатив: інформаційний простір дуже поляризований політично, особливо гостро це відчувається перед виборами.
--
Євроінтеграція, як і членство в НАТО, неможлива без виконання зобов’язань, які Україна взяла на себе при вступі до Ради Європи. Про це нагадав представник генсека РЄ в Україні Оке Петерсон. «Членство в НАТО неможливе без виконання зобов’язань стосовно побудови демократії, забезпечення верховенства права і захисту прав людини», — наголосив він. Петерсон уточнив, що йдеться, зокрема, про копенгагенські критерії, які приймалися Євросоюзом на основі досвіду, напрацьованого Радою Європи.
--
Партія регіонів готова до «найрішучіших дій» проти вступу України до НАТО, заявив екс-керівник партійного штабу Борис Колесников. «Якщо влада не зважатиме на думку двох третин українців, то опозиція вдасться до вуличних акцій протесту, які, за словами Колесникова, будуть організовані з метою «добитися для України збереження позаблокового статусу».
Голова парламенту Арсеній Яценюк визначив нинішній понеділок як крайній термін для підписання угоди, яка б дозволила розблокувати Верховну Раду. Він не виключає розпуску Верховної Ради, якщо продовж тридцяти днів депутати не стануть до роботи. Яценюк послався на статтю Конституції, згідно з якою після завершення цього терміну в країні залишаться дві легітимні гілки влади - судова і президентська. Він додав, що не дозволить перетворити Раду на знаряддя для створення політичної кризи в країні.
--
Вшанування пам'ятi жертв Голодомору 1932-1933 рокiв вiдбудеться у 18-ох країнах свiту, повiдомив мiнiстр культури Василь Вовкун. Виступаючи на колегiї Мiнiстерства, він назвав цi заходи «важливим напрямом мiжнародної спiвпрацi». Крiм того, мiнiстр повiдомив, що в Українi в кожному обласному центрi буде створено музей Голодомору. У музеях буде представлено матерiали, пiдготованi Iнститутом Нацiональної Пам'ятi, а також мiсцевi матерiали.
Цей рік оголошено роком пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років, який забрав життя від 3-ох до 10-ох мільйонів українців.
--
Семеро звільнених машиністів харківського метро призупинило голодівку після того, як міністерство транспорту України пообціяло провести ревізію метрополітену і тимчасов звільнило з посади його начальника. Протестанти вимагають збільшення платні та поліпшення умов праці. Надто короткі інтервали між поїздками, як твердять вони, ставлять під загрозу життя пасажирів.
--
У посольстві України відбулася зустріч з відомою скульпторкою Марією Леонтович-Лошак, представницею славного вкраїнського роду Леонтовичів. Під час зустрічі їй було вручено лист-подяку посольства за багаторічну діяльність у галузі образотворчого мистецтва, популяризацію українських культурних надбань у світовому цивілізаційному просторі та особистий внесок в розбудову українсько-чеських культурних і гуманітарних зв’язків.
Марія Леонтович-лошак дістала також подяку Львівської галереї мистецтв за передані нею в дар галереї твори. У зустрічі взяли участь українські дипломати, представники чеської інтелігенції та української діаспори.
--
Празький Інститут міжнародних відносин та Посольство України запрошують на конференцію «П’ятнадцять років чесько-українських відносин і перспективи подальшого розвитку», яка відбудеться 7-го березня о 13-ій 30-ть в Міністерстві закордонних справ Чеської республіки на Лоретанському майдані, 5.
--
24-го лютого, в неділю, відбудеться традиційна українська забава «Маланка». Початок забави о 20-й годині. Адреса: Прага, Французька, 4. Організатори попереджають, що кількість місць обмежена, і радять замовляти квитки на телефонах 777 21 22 40, 222 254 476
Слухайте нас на Радіо Регіна і читайте www.ukraine.cz
Європа радить Україні і Ющенку запастися терпінням
Єврокомісар з питань торгівлі Пітер Мендельсон прогнозує довгий і складний процес підписання угоди про зону вільної торгівлі між Україною і Євросоюзом.
Про це він сказав на спільній із президентом України Віктором Ющенком прес-конференції в понеділок у Києві, відповідаючи на питання, коли буде підписана угода про зону вільної торгівлі, повідомляє "Інтерфакс-Україна".
"Ми поставили собі мету підписати не просто поглиблене, а всеосяжну угоду. Це дуже амбіційне завдання, і нас чекає довгий і складний процес", - заявив Мендельсон.
У свою чергу Ющенко відзначив, що завдяки лібералізації вільного пересування товарів, капіталу і частково людей при створенні зони вільної торгівлі між Україною і ЄС, у країни буде потенціал, "який зможе підняти інтенсивність відносин на найближчі роки".
За його словами, згідно з думкою експертів, ріст товарообігу на початковому етапі між Україною і країнами ЄС зросте до 10%. "Це нові робочі місця, нові фінансові відносини... Це те, що зможе на собі відчути кожна людина", - сказав президент.
pravda.com.ua
Про це він сказав на спільній із президентом України Віктором Ющенком прес-конференції в понеділок у Києві, відповідаючи на питання, коли буде підписана угода про зону вільної торгівлі, повідомляє "Інтерфакс-Україна".
"Ми поставили собі мету підписати не просто поглиблене, а всеосяжну угоду. Це дуже амбіційне завдання, і нас чекає довгий і складний процес", - заявив Мендельсон.
У свою чергу Ющенко відзначив, що завдяки лібералізації вільного пересування товарів, капіталу і частково людей при створенні зони вільної торгівлі між Україною і ЄС, у країни буде потенціал, "який зможе підняти інтенсивність відносин на найближчі роки".
За його словами, згідно з думкою експертів, ріст товарообігу на початковому етапі між Україною і країнами ЄС зросте до 10%. "Це нові робочі місця, нові фінансові відносини... Це те, що зможе на собі відчути кожна людина", - сказав президент.
pravda.com.ua
16 February, 2008
У Чехії з третього разу вибрали президента
Перемогу на президентських виборах у Чехії одержав діючий глава держави Вацлав Клаус, повідомив у п'ятницю голова нижньої палати парламенту Милослав Влчек.
Кандидатуру 66-річного Клауса підтримувала Громадянська демократична партія прем'єр-міністра Мірека Тополанека.
У Чехії президента обирає парламент. За Клауса проголосував 141 чоловік. Його суперник, 55-річний економіст Ян Швейнар, одержав підтримку 111 членів парламенту.
Для того щоб виявити переможця в парламенті, довелося провести три раунди голосування.
"Інтерфакс-Україна"
Примітка: Допомогу Клаусу забезпечили комуністи, котрі висунули свого кандидата і тим самим відтягнули голоси за пана Швейнара.
Кандидатуру 66-річного Клауса підтримувала Громадянська демократична партія прем'єр-міністра Мірека Тополанека.
У Чехії президента обирає парламент. За Клауса проголосував 141 чоловік. Його суперник, 55-річний економіст Ян Швейнар, одержав підтримку 111 членів парламенту.
Для того щоб виявити переможця в парламенті, довелося провести три раунди голосування.
"Інтерфакс-Україна"
Примітка: Допомогу Клаусу забезпечили комуністи, котрі висунули свого кандидата і тим самим відтягнули голоси за пана Швейнара.
Теніс: Сестри Бондаренко пробилися до півфіналу в Антверпені
Український дует сестер Альони і Катерини Бондаренко вийшов до півфіналу турніру WTA II категорії в Антверпені (Бельгія) з призовим фондом - $600 000.
У чвертьфіналі парного розряду українки обіграли пару Андерсон (ЮАР) /Шнідер (Швейцарія) - 6:4, 6:3.
Раніше сестри Альона і Катерина Бондаренко виграли турнір серії WTA Open Gaz de France в Парижі й стали володарками свого другого титулу парного розряду на другому турнірі поспіль.
За матеріалами Сегодня
Біатлон. Чемпіонат світу. Оксана Хвостенко виграє бронзу в індивідуальній гонці
Українка Оксана Хвостенко виграла бронзову медаль на чемпіонаті світу з біатлону, що проходить в шведському Остерсунде. В індивідуальній гонці на 15 км Хвостенко на фініші відібрала медаль в Тори Бергер, випередивши її на 4 секунди.
Чемпіонкою світу стала росіянка Катерина Юр`єва та срібло в німкені Мартіни Глагов.
Для Хвостенко бронзова медаль в індивідуальні гонці стала другою на ЧС-2008. У спринті українка також виграла бронзу.
Після завершення гонки головний тренер збірної України з біатлону Євген Колупаєв в інтерв`ю телеканалу "Мегаспорт" розповів, що вони очікували на гарний результат Хвостенко.
"Я не знаю, хто очікував цього результаті, а хто ні. Але можу сказати, що ми знали, якщо в Оскани піде стрільба, то буде гарний результат. У принципі, усі двічата відстрілялися непогано", - Колупаєв.
Чемпіонат світу. Індивідуальна гонка на 15 км.
1. Катерина Юрьєва (Росія) - 44.23,8 (0)
2. Мартіна Глагов (Німеччина) - відставання + 1.13,3 (1)
3. ОКСАНА ХВОСТЕНКО (УКРАЇНА) - + 2.24,4 (1)
13. ВІТА СЕМЕРЕНКО (УКРАЇНА) - + 4.19,7 (3)
20. ОКСАНА ЯКОВЛЄВА (УКРАЇНА) - + 5.07,5 (2)
32. ВАЛЯ СЕМЕРЕНКО (УКРАЇНА) - + +6.39.3 (5)
champion.com.ua
14 February, 2008
Чого хоче опозиція в питанні НАТО?
Реакція Партії регіонів на "лист трьох" щодо приєднання до Плану дій щодо членства в НАТО еволюціонувала до повітряних кульок. Воно й не дивно – бо логічних аргументів для блокування роботи парламенту обмаль.
Почати з того, що відкликання підпису спікера під листом до НАТО, на чому наголошувала Партія регіонів, по суті нічого б не дало. Підпис Яценюка під цим листом зовсім не був потрібний для НАТО, а важливі лише підписи президента і прем'єр-міністра.
По-друге, блокування Партією регіонів роботи парламенту є по суті, протестом проти самої себе. Адже саме Партія регіонів проголосувала за закон про основи національної безпеки, де прямим текстом написано про вступ в НАТО як стратегічне завдання держави.
Саме Янукович підписав в 2006-му році Універсал національної єдності, де погодився на вступ до НАТО. Саме Партія регіонів проголосувала за навчання НАТО, за статус військових НАТО тощо.
По-третє, чомусь за відправну точку своїх протестів Партія регіонів узяла факт відправлення листа до НАТО. Хоча позиція уряду щодо приєднання до Плану дій щодо членства в НАТО була відома ще з моменту підписання коаліційної угоди. Партія регіонів спізнилася зі своїми протестами щонайменше на кілька місяців.
Нарешті, найголовніше. За Конституцією президент здійснює керівництво всією зовнішньополітиною діяльністю держави, а Верховна Рада визначає законом основні засади такої діяльності. Сьогодні ці засади визначені в законі про основи національної безпеки, у 8 статті якого записано, що "основним напрямком державної політики є ... набуття повноправної участі України в Організації Північноатлантичного договору".
Тому і президент, і уряд, обраний більшістю Верховної Ради, мали повне право ухвалювати будь-які рішення з питань зовнішньої політики, і ніщо їх у цьому не обмежує.
Підмінити постановою Верховної Ради, на ухваленні якої наполягає Партія регіонів, чинний закон не вдасться з простої причини – закон має вищу юридичну силу, ніж постанова. Україна вступатиме в НАТО незалежно від безладу в парламенті. Так буде просто тому, що закон діє незалежно від того, "тусуються" біля парламентської трибуни депутати, чи ні.
По суті, сьогодні для вступу в НАТО створена вся зобов‘язальна законодавча база. Подякувати можна Партії регіонів, яка в 2003 році у дружному пориві, 90% голосами "за", підтримала вступ до НАТО.
Блокуючи трибуну Верховної Ради, Партія регіонів цілковито, на 180% змінила напрям свого пафосу про стабільність. До останнього часу Партія регіонів таврувала "деструктивну опозицію", яка "не дає людям спокійно жити". Як результат блокування, за даними соцопитування ФОМу, нинішню опозицію в питанні блокування трибун підтримують лише 18% населення, 65% - проти.
З іншого боку, мотивація поведінки опозиції зрозуміла. Діяльність екс-прем'єра Віктора Януковича й Партії регіонів з часу усунення від влади спрямована на те, щоб їх не забули виборці. Засідань "тіньового Кабміну" для цієї мети явно замало.
Партія регіонів очевидно остерігається, що під впливом "залпових" соціальних виплат її виборці, чомусь найбільше вразливі до таких методів агітації, почнуть змінювати свої пріоритети. "Антинатовська кампанія" дала опозиції привід заявити про себе. Але, якби не було цього приводу, був би винайдений інший. Сіверодонецький з'їзд "працюватиме" саме в цьому напрямку.
Більш показові зовнішні мотиви, які очевидно присутні в поведінці "регіоналів". Не секрет, що до Януковича в Москві специфічне ставлення, як до особи, що має властивість раз нас рік програвати вибори і владу. Активізуючись на напрямку боротьби з НАТО, Віктор Янукович посилає в Кремль сигнал: "Не "списуйте" мене, я готовий на все, кращого все одно не знайдете".
Виступаючи проти НАТО, нинішня опозиція просто доводить Москві свою потрібність. Адже, як тільки Україна вступає в НАТО, автоматично зникає підтримка всієї так званої "п'ятої колони". "Чисте" культурництво в Москві мало кого цікавить.
Це легко підтвердять керівники проросійських організацій в країнах Балтії, яким після вступу цих держав до НАТО скасували фінансування. Кремлю потрібна не лірика і "березки", а ті "співвітчизники", які дають важіль реального впливу на країну свого перебування.
При цьому показово, що Віктор Янукович в питанні своєї позиції по НАТО посилається на "інтереси українського народу". Хоча, насправді, інтересами українського народу тут і не пахне. По формі нинішня опозиція в особі "регіоналів" та комуністів виступає проти НАТО, але по суті – проти України та безпеки українського народу, який протягом своєї трагічної історії неодноразово зазнавав геноцидів саме внаслідок браку зовнішньої безпеки.
Невступ України до НАТО консервує збереження вразливості для різноманітних загроз для безпеки, зберігає можливість відновлення над Україною іноземного впливу та реалізації розкольницьких сепаратистських сценаріїв. Окремі діячі все ще сподіваються, що владу над українським народом їм подарують не вибори, а зовнішня сила, і фактично марять кар'єрою поліцаїв.
Нинішню опозицію вводить в глибокий ступор єдине питання: чому до НАТО шикуються черги з охочих вступити країн, і ніхто звідти не виходить?
Важливо, що вступ до НАТО жодною мірою не загрожує суверенітету України. У НАТО діє механізм обов'язкового консенсусу при ухваленні рішень. Тому ніхто й нікуди українських вояків без нашої згоди не посилатиме.
Керуючись принципом обов'язкового консенсусу при ухваленні рішень, який діє в НАТО, країна Альянсу може заблокувати не лише власну участь у будь-яких діях, але й взагалі наступальну операцію Альянсу. Так, скажімо, Німеччина і Франція засудили американську операцію в Іраку, і заборонили, щоб НАТО приєднався до цієї операції.
Нарешті опозиція дістала привід зрозуміти, що в результаті вступу до НАТО ніякого розміщення іноземних військових баз на території України не буде. Щойно в Москві про це сказав президент Ющенко.
Для України, яка має власні збройні сили, більші та якісніші, ніж у більшості держав Східної і Центральної Європи, немає жодного практичного сенсу розміщувати іноземні війська на своїй території.
Нам для гарантування достатнього рівня безпеки вистачить "політичного даху" НАТО. Тому вступ України до НАТО буде переважно "паперовим". Крім того, Конституція України прямо забороняє розгортати на території України іноземні війська на постійній основі.
Рухаючись до НАТО, Україна почала шлях до небувалого зміцнення безпеки для України. Вступ до НАТО дасть Україні час зміцнитися і набратися сил у відносно "тепличних", сприятливих геополітичних умовах, в геополітичному середовищі, інтереси якого близькі, а по багатьох параметрах й ідентичні національним інтересам України.
В питанні вступу до НАТО Україна сідає не в "останній потяг" (туди "сіли" Болгарія, Румунія і т. д.), а в дрезину, причеплену до останнього вагону останнього потяга. А опозиція в цей час проводить диверсії проти ключового інтересу своєї країни – безпеки.
Аргументи "проти" НАТО не витримують серйозної критики. Саме тому російський президент Путін доповнив їх страшилками про перенацілювання ракет.
Між тим, жодна з країн, у тому числі крихітні держави Балтії, навіть під тиском не відступили від своїх національних інтересів у сфері безпеки і зараз користаються плодами своєї послідовності, перебуваючи і в НАТО, і в Європейському Союзі.
Найпростіший з результатів: сьогодні в Польщі, Чехії, Угорщині середня заробітна платня перевищує 1100 доларів, проти 280 в Україні. І це не кажучи про давніх членів НАТО.
Щойно президент Росії Володимир Путін під час візиту до Болгарії заявив, що Росія визнає й поважає право Болгарії на приєднання до європейських і євроатлантичних структур, тобто до ЄС і НАТО.
Така реакція російського керівництва Росії на вступ Болгарії до НАТО, який відбувся три роки тому, переконує, що приєднання України до НАТО здатне так само оздоровити українсько-російські відносини, як це вже відбулося з російсько-болгарськими.
Сьогодні Партія регіонів пропонує негайний референдум з питання НАТО.
Однак, чомусь "регіонали" протестують проти референдуму щодо нової Конституції, та, тим більше, ідеї переглянути на референдумі результати приватизації 1990-х років. Хоча, питання перегляду результатів приватизації, без сумніву, дістало б значно більш одностайне ставлення громадян усіх регіонів країни, ніж питання вступу чи не вступу до НАТО.
За даними соцопитувань, питання вступу або не вступу до НАТО хвилюють лише від 11 до 14 % населення України.
Між тим, зміна її ставлення Партії регіонів до проблеми НАТО здатна була б дуже істотно сприяти пришвидшенню інтеграції України до Альянсу. Раїса Богатирьова вже продемонструвала явну зміну своєї позиції, а Володимир Ландик заявив, що в питаннях НАТО Україна "має виходити з власних інтересів, а не інтересів інших держав".
На користь зміни позиції Партії регіонів у питанні НАТО працює й те, що економічно найвпливовіші діячі Партії регіонів, через масштаби їхнього капіталу, є політично й економічно незалежні від Москви, на відміну від членів Партії регіонів дрібнішого калібру.
Однак, ключовий вплив антиукраїнських ортодоксів у Партії регіонів та очевидна слабкість її ідеологічної бази працюють на те, що зміна позиції цієї політичної сили щодо інтересів національної безпеки України відбудеться лише після вступу України до НАТО.
Тобто коли населення в Донбасі на власні очі побачить, що в результаті вступу до НАТО нічого страшного не сталося, а зовсім навпаки.
Внаслідок браку безпеки лише протягом ХХ століття загинули десятки мільйонів наших співвітчизників. Якщо Україні вдасться швидко пройти шлях до членства в НАТО, це стане унікальним досягненням, яким зможе пишатися наше покоління.
Автор – Олександр Палій, провідний експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України, кандидат політичних наук.
pravda.com.ua
Почати з того, що відкликання підпису спікера під листом до НАТО, на чому наголошувала Партія регіонів, по суті нічого б не дало. Підпис Яценюка під цим листом зовсім не був потрібний для НАТО, а важливі лише підписи президента і прем'єр-міністра.
По-друге, блокування Партією регіонів роботи парламенту є по суті, протестом проти самої себе. Адже саме Партія регіонів проголосувала за закон про основи національної безпеки, де прямим текстом написано про вступ в НАТО як стратегічне завдання держави.
Саме Янукович підписав в 2006-му році Універсал національної єдності, де погодився на вступ до НАТО. Саме Партія регіонів проголосувала за навчання НАТО, за статус військових НАТО тощо.
По-третє, чомусь за відправну точку своїх протестів Партія регіонів узяла факт відправлення листа до НАТО. Хоча позиція уряду щодо приєднання до Плану дій щодо членства в НАТО була відома ще з моменту підписання коаліційної угоди. Партія регіонів спізнилася зі своїми протестами щонайменше на кілька місяців.
Нарешті, найголовніше. За Конституцією президент здійснює керівництво всією зовнішньополітиною діяльністю держави, а Верховна Рада визначає законом основні засади такої діяльності. Сьогодні ці засади визначені в законі про основи національної безпеки, у 8 статті якого записано, що "основним напрямком державної політики є ... набуття повноправної участі України в Організації Північноатлантичного договору".
Тому і президент, і уряд, обраний більшістю Верховної Ради, мали повне право ухвалювати будь-які рішення з питань зовнішньої політики, і ніщо їх у цьому не обмежує.
Підмінити постановою Верховної Ради, на ухваленні якої наполягає Партія регіонів, чинний закон не вдасться з простої причини – закон має вищу юридичну силу, ніж постанова. Україна вступатиме в НАТО незалежно від безладу в парламенті. Так буде просто тому, що закон діє незалежно від того, "тусуються" біля парламентської трибуни депутати, чи ні.
По суті, сьогодні для вступу в НАТО створена вся зобов‘язальна законодавча база. Подякувати можна Партії регіонів, яка в 2003 році у дружному пориві, 90% голосами "за", підтримала вступ до НАТО.
Блокуючи трибуну Верховної Ради, Партія регіонів цілковито, на 180% змінила напрям свого пафосу про стабільність. До останнього часу Партія регіонів таврувала "деструктивну опозицію", яка "не дає людям спокійно жити". Як результат блокування, за даними соцопитування ФОМу, нинішню опозицію в питанні блокування трибун підтримують лише 18% населення, 65% - проти.
З іншого боку, мотивація поведінки опозиції зрозуміла. Діяльність екс-прем'єра Віктора Януковича й Партії регіонів з часу усунення від влади спрямована на те, щоб їх не забули виборці. Засідань "тіньового Кабміну" для цієї мети явно замало.
Партія регіонів очевидно остерігається, що під впливом "залпових" соціальних виплат її виборці, чомусь найбільше вразливі до таких методів агітації, почнуть змінювати свої пріоритети. "Антинатовська кампанія" дала опозиції привід заявити про себе. Але, якби не було цього приводу, був би винайдений інший. Сіверодонецький з'їзд "працюватиме" саме в цьому напрямку.
Більш показові зовнішні мотиви, які очевидно присутні в поведінці "регіоналів". Не секрет, що до Януковича в Москві специфічне ставлення, як до особи, що має властивість раз нас рік програвати вибори і владу. Активізуючись на напрямку боротьби з НАТО, Віктор Янукович посилає в Кремль сигнал: "Не "списуйте" мене, я готовий на все, кращого все одно не знайдете".
Виступаючи проти НАТО, нинішня опозиція просто доводить Москві свою потрібність. Адже, як тільки Україна вступає в НАТО, автоматично зникає підтримка всієї так званої "п'ятої колони". "Чисте" культурництво в Москві мало кого цікавить.
Це легко підтвердять керівники проросійських організацій в країнах Балтії, яким після вступу цих держав до НАТО скасували фінансування. Кремлю потрібна не лірика і "березки", а ті "співвітчизники", які дають важіль реального впливу на країну свого перебування.
При цьому показово, що Віктор Янукович в питанні своєї позиції по НАТО посилається на "інтереси українського народу". Хоча, насправді, інтересами українського народу тут і не пахне. По формі нинішня опозиція в особі "регіоналів" та комуністів виступає проти НАТО, але по суті – проти України та безпеки українського народу, який протягом своєї трагічної історії неодноразово зазнавав геноцидів саме внаслідок браку зовнішньої безпеки.
Невступ України до НАТО консервує збереження вразливості для різноманітних загроз для безпеки, зберігає можливість відновлення над Україною іноземного впливу та реалізації розкольницьких сепаратистських сценаріїв. Окремі діячі все ще сподіваються, що владу над українським народом їм подарують не вибори, а зовнішня сила, і фактично марять кар'єрою поліцаїв.
Нинішню опозицію вводить в глибокий ступор єдине питання: чому до НАТО шикуються черги з охочих вступити країн, і ніхто звідти не виходить?
Важливо, що вступ до НАТО жодною мірою не загрожує суверенітету України. У НАТО діє механізм обов'язкового консенсусу при ухваленні рішень. Тому ніхто й нікуди українських вояків без нашої згоди не посилатиме.
Керуючись принципом обов'язкового консенсусу при ухваленні рішень, який діє в НАТО, країна Альянсу може заблокувати не лише власну участь у будь-яких діях, але й взагалі наступальну операцію Альянсу. Так, скажімо, Німеччина і Франція засудили американську операцію в Іраку, і заборонили, щоб НАТО приєднався до цієї операції.
Нарешті опозиція дістала привід зрозуміти, що в результаті вступу до НАТО ніякого розміщення іноземних військових баз на території України не буде. Щойно в Москві про це сказав президент Ющенко.
Для України, яка має власні збройні сили, більші та якісніші, ніж у більшості держав Східної і Центральної Європи, немає жодного практичного сенсу розміщувати іноземні війська на своїй території.
Нам для гарантування достатнього рівня безпеки вистачить "політичного даху" НАТО. Тому вступ України до НАТО буде переважно "паперовим". Крім того, Конституція України прямо забороняє розгортати на території України іноземні війська на постійній основі.
Рухаючись до НАТО, Україна почала шлях до небувалого зміцнення безпеки для України. Вступ до НАТО дасть Україні час зміцнитися і набратися сил у відносно "тепличних", сприятливих геополітичних умовах, в геополітичному середовищі, інтереси якого близькі, а по багатьох параметрах й ідентичні національним інтересам України.
В питанні вступу до НАТО Україна сідає не в "останній потяг" (туди "сіли" Болгарія, Румунія і т. д.), а в дрезину, причеплену до останнього вагону останнього потяга. А опозиція в цей час проводить диверсії проти ключового інтересу своєї країни – безпеки.
Аргументи "проти" НАТО не витримують серйозної критики. Саме тому російський президент Путін доповнив їх страшилками про перенацілювання ракет.
Між тим, жодна з країн, у тому числі крихітні держави Балтії, навіть під тиском не відступили від своїх національних інтересів у сфері безпеки і зараз користаються плодами своєї послідовності, перебуваючи і в НАТО, і в Європейському Союзі.
Найпростіший з результатів: сьогодні в Польщі, Чехії, Угорщині середня заробітна платня перевищує 1100 доларів, проти 280 в Україні. І це не кажучи про давніх членів НАТО.
Щойно президент Росії Володимир Путін під час візиту до Болгарії заявив, що Росія визнає й поважає право Болгарії на приєднання до європейських і євроатлантичних структур, тобто до ЄС і НАТО.
Така реакція російського керівництва Росії на вступ Болгарії до НАТО, який відбувся три роки тому, переконує, що приєднання України до НАТО здатне так само оздоровити українсько-російські відносини, як це вже відбулося з російсько-болгарськими.
Сьогодні Партія регіонів пропонує негайний референдум з питання НАТО.
Однак, чомусь "регіонали" протестують проти референдуму щодо нової Конституції, та, тим більше, ідеї переглянути на референдумі результати приватизації 1990-х років. Хоча, питання перегляду результатів приватизації, без сумніву, дістало б значно більш одностайне ставлення громадян усіх регіонів країни, ніж питання вступу чи не вступу до НАТО.
За даними соцопитувань, питання вступу або не вступу до НАТО хвилюють лише від 11 до 14 % населення України.
Між тим, зміна її ставлення Партії регіонів до проблеми НАТО здатна була б дуже істотно сприяти пришвидшенню інтеграції України до Альянсу. Раїса Богатирьова вже продемонструвала явну зміну своєї позиції, а Володимир Ландик заявив, що в питаннях НАТО Україна "має виходити з власних інтересів, а не інтересів інших держав".
На користь зміни позиції Партії регіонів у питанні НАТО працює й те, що економічно найвпливовіші діячі Партії регіонів, через масштаби їхнього капіталу, є політично й економічно незалежні від Москви, на відміну від членів Партії регіонів дрібнішого калібру.
Однак, ключовий вплив антиукраїнських ортодоксів у Партії регіонів та очевидна слабкість її ідеологічної бази працюють на те, що зміна позиції цієї політичної сили щодо інтересів національної безпеки України відбудеться лише після вступу України до НАТО.
Тобто коли населення в Донбасі на власні очі побачить, що в результаті вступу до НАТО нічого страшного не сталося, а зовсім навпаки.
Внаслідок браку безпеки лише протягом ХХ століття загинули десятки мільйонів наших співвітчизників. Якщо Україні вдасться швидко пройти шлях до членства в НАТО, це стане унікальним досягненням, яким зможе пишатися наше покоління.
Автор – Олександр Палій, провідний експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України, кандидат політичних наук.
pravda.com.ua
13 February, 2008
Норвегія більше відкрилась для українців
Україна й Норвегія підписали угоду про спрощення оформлення віз і реадмісію осіб.
Про це передають Українські новини з посиланням на прес-службу Міністерства закордонних справ.
Угода визначає категорії українських громадян, що мають право на 5-річні візи: журналісти, підприємці, члени офіційних делегацій, близькі родичі громадян України, які мають право на проживання в Норвегії.
Однолітні багаторазові візи будуть одержувати діячі культури, науки, спортсмени.
Договір також визначає категорії громадян, візи яким будуть безкоштовними: учні, студенти, діти до 18 років, пенсіонери, журналісти, професійні перевізники, громадяни, що подорожують із гуманітарною метою, інваліди й супровідні особи, представники центральних і місцевих органів влади.
В угоді зафіксований консульський збір для громадян України в розмірі 35 євро.
При цьому скорочений строк розгляду заяв на видачу віз до 10 днів у звичайних випадках і до 2 днів у термінових.
Крім того, угода встановлює чіткий і вичерпний перелік документів, які громадяни України будуть подавати для оформлення віз залежно від конкретної мети поїздки.
Угода про реадмісію встановлює зобов'язання сторін приймати без зайвих формальностей власних громадян, які порушили режим перебування на території іншої сторони, а також громадян третіх держав за умови надання відповідних доказів.
При цьому застосування положень про реадмісію громадян третіх держав й осіб без громадянства, з якими Україна не уклала двосторонні угоди про реадмісію, відкладається на 2 роки з дати вступу в чинність цієї угоди.
Як повідомляло агентство, 15 січня Верховна Рада ратифікувала угоди з Європейським Союзом про спрощену процедуру оформлення віз і про реадмісію.
У жовтні 2007 року Кабінет Міністрів схвалив проекти угод з урядом Норвегією про реадмісію осіб і про спрощення оформлення віз.
pravda.com.ua
Про це передають Українські новини з посиланням на прес-службу Міністерства закордонних справ.
Угода визначає категорії українських громадян, що мають право на 5-річні візи: журналісти, підприємці, члени офіційних делегацій, близькі родичі громадян України, які мають право на проживання в Норвегії.
Однолітні багаторазові візи будуть одержувати діячі культури, науки, спортсмени.
Договір також визначає категорії громадян, візи яким будуть безкоштовними: учні, студенти, діти до 18 років, пенсіонери, журналісти, професійні перевізники, громадяни, що подорожують із гуманітарною метою, інваліди й супровідні особи, представники центральних і місцевих органів влади.
В угоді зафіксований консульський збір для громадян України в розмірі 35 євро.
При цьому скорочений строк розгляду заяв на видачу віз до 10 днів у звичайних випадках і до 2 днів у термінових.
Крім того, угода встановлює чіткий і вичерпний перелік документів, які громадяни України будуть подавати для оформлення віз залежно від конкретної мети поїздки.
Угода про реадмісію встановлює зобов'язання сторін приймати без зайвих формальностей власних громадян, які порушили режим перебування на території іншої сторони, а також громадян третіх держав за умови надання відповідних доказів.
При цьому застосування положень про реадмісію громадян третіх держав й осіб без громадянства, з якими Україна не уклала двосторонні угоди про реадмісію, відкладається на 2 роки з дати вступу в чинність цієї угоди.
Як повідомляло агентство, 15 січня Верховна Рада ратифікувала угоди з Європейським Союзом про спрощену процедуру оформлення віз і про реадмісію.
У жовтні 2007 року Кабінет Міністрів схвалив проекти угод з урядом Норвегією про реадмісію осіб і про спрощення оформлення віз.
pravda.com.ua
Білоруси запрошують на коцерт етномузики
Bělorusy v Cesku zvou vas na společny koncert běloruské folkové skupiny STARY OLSA a české - Ahmed ma Hlád, ktery se uskuteční 16ho února v 20:00 v klubu Vagon.
Cena vstupného 150 Kč. Adresa:Klub Vagon, Národní Tř. 25, Palác Metro, Praha 1
http://so.skaryna.net
Cena vstupného 150 Kč. Adresa:Klub Vagon, Národní Tř. 25, Palác Metro, Praha 1
http://so.skaryna.net
11 February, 2008
5 хвилин про Україну – огляд за 11 лютого
У понеділок о 19:25 на хвилях радіо Реґіна слухайте українське мовлення – огляд найважливіших подій останнього тижня в Україні та навколо неї. Вас вітає Алла Снігур.
На Тернопільщині розпочавcя збір підписів за присвоєння провіднику ОУН Степану Бандері звання героя України. До червня ініціатори акції планують зібрати не менше як 15 тисяч підписів, які передадуть в Секретаріат Президента України. «Ми хочемо, - сказав голова обласної організації Конґресу Українських Націоналістів Богдан Дригуш, - щоб звання героя надали Бандері напередодні його столітнього ювілею». На його думку, відповідний указ президента сприятиме визнанню всього бандерівського руху, який чинив опір большевизму.
Громадські організації занепокоєні проектом компанії «Енергоатом», яка збирається побудувати сховище відпрацьованого ядерного палива в Чорнобильській зоні. Замість спорудження централізованого сховища екологи пропонують, щоби кожна АЕС мала своє. Це зменшить ризик від перевезень радіоактивних матеріалів територією країни.
«Ми не можемо змиритися з тим, що «Енергоатом» хоче перетворити Чорнобильську зону на могильник радіоактивних відходів, яким є відпрацьоване ядерне паливо, - каже Дмитро Хмара з Національного екологічного центру України, – Кожна станція мусить відповідати за свої відходи, не перекладаючи відповідальности на державу».
Як повідомив речник російської компанії «Газпром», вона найближчим часом перекриє газ Україні, якщо питання українських боргів і далі залишатиметься неврегульованим. На переговорах у Москві, наголосив російський представник, Україна продемонструвала свою неготовність до діалогу. Голова компанії «Нафтогаз України» Олег Дубина назвав повищі заяви політично вмотивованими.
Лідер Партії регіонів Віктор Янукович в телеінтерв’ю не виключив дострокові вибори як можливий варіант виходу з парламентської кризи. За його словами, коаліція, яка складається з 227 депутатів не здатна ефективно працювати. Як інший можливий вихід з кризи він припустив зміну формату коаліції, однак не сказав про які саме зміни йдеться. Це перше інтерв’ю лідера опозиційної Партії регіонів після того, як його прибічники заблокували діяльність Верховної Ради.
Політв’язні совєтських концентраційних таборів вимагають гідних компенсацій за примусові роботи. З адміністративними позовами до львівського суду звернулися колишні багатолітні в’язні Юрій Шухевич та Іван Губка. Вони вимагають, аби держава виплатила їм компенсації за кожен місяць роботи у розмірі мінімальної зарплати, шо на момент подачі позову становила 440 гривень. У разі, якщо позов не буде задоволено політв’язні відстоюватимуть свої інтереси у Європейському суді. На Львівщині нині замешкано понад 17 тисяч політв’язнів та репресованих.
Кримські татари пропонують розглянути на конференції Ради Європи з питань регіонального розвитку України проблеми репатріантів. Відповідне звернення до Страсбургу направили учасники акції протесту в Симферополі, які домагаються виділення кримським мусульманам земельної ділянки під будівництво Соборної мечеті. Арґументуючи необхідність розгляду кримськотатарського питання на конференції в Ялті, яка має відбутися в квітні, автори листа вказали на системну дискримінаційну політику з боку кримської регіональної влади. За їхніми словами, внаслідок цього «на півострові склалася дуже складна суспільно-громадська ситуація, яка може набути форми відкритого конфлікту».
Правозахисники скритикували ініціативу депутатів Верховної Ради від Компартії відновити в Україні смертну кару. Відповідний законопроект вже розглянув профільний комітет парламенту. Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський в інтерв’ю «Німецькій хвилі» нагадав, що Верховна Рада ще кілька років тому ратифікувала додатковий протокол до Міжнародного пакту про громадянські й політичні права та конвенції, які забороняють смертну кару за будь-яких обставин. Натомість повернення комуністів до теми відновлення смертної кари свідчить про те, що вони всіма методами намагаються блокувати інтеграцію України в ЄС, переконана представниця Харківської правозахисної групи Інна Сухорук. За її словами, опитування їхньої правозахисної організації свідчать, що загалом українці не підтримують відновлення смертної кари. Цю норму покарання схвалює лише незначна частина населення східної України.
24-го лютого, в неділю, відбудеться традиційна українська забава «Маланка». Початок забави о 20-й годині. Адреса: Прага, Французька, 4. Організатори попереджають, що кількість місць обмежена, і радять замовляти квитки на телефонах 777 21 22 40, 222 254 476.
Таким було українське мовлення сьогодні, 11 лютого.
Читайте Ukraine.CZ
На Тернопільщині розпочавcя збір підписів за присвоєння провіднику ОУН Степану Бандері звання героя України. До червня ініціатори акції планують зібрати не менше як 15 тисяч підписів, які передадуть в Секретаріат Президента України. «Ми хочемо, - сказав голова обласної організації Конґресу Українських Націоналістів Богдан Дригуш, - щоб звання героя надали Бандері напередодні його столітнього ювілею». На його думку, відповідний указ президента сприятиме визнанню всього бандерівського руху, який чинив опір большевизму.
Громадські організації занепокоєні проектом компанії «Енергоатом», яка збирається побудувати сховище відпрацьованого ядерного палива в Чорнобильській зоні. Замість спорудження централізованого сховища екологи пропонують, щоби кожна АЕС мала своє. Це зменшить ризик від перевезень радіоактивних матеріалів територією країни.
«Ми не можемо змиритися з тим, що «Енергоатом» хоче перетворити Чорнобильську зону на могильник радіоактивних відходів, яким є відпрацьоване ядерне паливо, - каже Дмитро Хмара з Національного екологічного центру України, – Кожна станція мусить відповідати за свої відходи, не перекладаючи відповідальности на державу».
Як повідомив речник російської компанії «Газпром», вона найближчим часом перекриє газ Україні, якщо питання українських боргів і далі залишатиметься неврегульованим. На переговорах у Москві, наголосив російський представник, Україна продемонструвала свою неготовність до діалогу. Голова компанії «Нафтогаз України» Олег Дубина назвав повищі заяви політично вмотивованими.
Лідер Партії регіонів Віктор Янукович в телеінтерв’ю не виключив дострокові вибори як можливий варіант виходу з парламентської кризи. За його словами, коаліція, яка складається з 227 депутатів не здатна ефективно працювати. Як інший можливий вихід з кризи він припустив зміну формату коаліції, однак не сказав про які саме зміни йдеться. Це перше інтерв’ю лідера опозиційної Партії регіонів після того, як його прибічники заблокували діяльність Верховної Ради.
Політв’язні совєтських концентраційних таборів вимагають гідних компенсацій за примусові роботи. З адміністративними позовами до львівського суду звернулися колишні багатолітні в’язні Юрій Шухевич та Іван Губка. Вони вимагають, аби держава виплатила їм компенсації за кожен місяць роботи у розмірі мінімальної зарплати, шо на момент подачі позову становила 440 гривень. У разі, якщо позов не буде задоволено політв’язні відстоюватимуть свої інтереси у Європейському суді. На Львівщині нині замешкано понад 17 тисяч політв’язнів та репресованих.
Кримські татари пропонують розглянути на конференції Ради Європи з питань регіонального розвитку України проблеми репатріантів. Відповідне звернення до Страсбургу направили учасники акції протесту в Симферополі, які домагаються виділення кримським мусульманам земельної ділянки під будівництво Соборної мечеті. Арґументуючи необхідність розгляду кримськотатарського питання на конференції в Ялті, яка має відбутися в квітні, автори листа вказали на системну дискримінаційну політику з боку кримської регіональної влади. За їхніми словами, внаслідок цього «на півострові склалася дуже складна суспільно-громадська ситуація, яка може набути форми відкритого конфлікту».
Правозахисники скритикували ініціативу депутатів Верховної Ради від Компартії відновити в Україні смертну кару. Відповідний законопроект вже розглянув профільний комітет парламенту. Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський в інтерв’ю «Німецькій хвилі» нагадав, що Верховна Рада ще кілька років тому ратифікувала додатковий протокол до Міжнародного пакту про громадянські й політичні права та конвенції, які забороняють смертну кару за будь-яких обставин. Натомість повернення комуністів до теми відновлення смертної кари свідчить про те, що вони всіма методами намагаються блокувати інтеграцію України в ЄС, переконана представниця Харківської правозахисної групи Інна Сухорук. За її словами, опитування їхньої правозахисної організації свідчать, що загалом українці не підтримують відновлення смертної кари. Цю норму покарання схвалює лише незначна частина населення східної України.
24-го лютого, в неділю, відбудеться традиційна українська забава «Маланка». Початок забави о 20-й годині. Адреса: Прага, Французька, 4. Організатори попереджають, що кількість місць обмежена, і радять замовляти квитки на телефонах 777 21 22 40, 222 254 476.
Таким було українське мовлення сьогодні, 11 лютого.
Читайте Ukraine.CZ
09 February, 2008
На всю Росію – жодної! україномовної школи. Єдину бібліотеку перетворюють на центр боротьби з петлюрівцями
У Москві відбулося розширене спільне засідання Правлінь Об'єднання українців Росії та Федеральної нацонально-культурної автономії українців. Правління одноголосно прийняли звернення до Президента Російської Федерації В.В. Путіна у зв'язку з трагічними подіями Голодомору 1932-1933 років в Україні, заяву щодо незадовільного стану справ із задоволенням національно-культурних потреб українців Росії та ситуації в Бібліотеці української літератури в Москві.
Правління Об'єднання українців Росії та Правління Федеральної національно-культурної автономії українців Росії висловлюють стурбованість станом справ задоволення національно-культурних потреб українців Російської Федерації.
Незважаючи на неодноразові звернення Конґресів українців Росії, досі не розпочато роботу над створенням Федеральної програми розвитку та підтримки української культури. Українці Росії, як і раніше, не мають жодної української школи, доступу до інформації рідною мовою, сталої державної підтримки у проведенні культурно-просвітницької роботи. Низка керівників українських організацій зазнають переслідувань та утисків, не розслідуються належним чином кримінальні справи щодо резонансних вбивств активістів українських громад, що викликає кривотлумачення та непорозуміння.
Єдина в Російській Федерації Бібліотека української літератури в Москві, яка створювалась протягом 20 років зусиллями української громадськості, з політико-ідеологічних мотивів практично за рік після переїзду до нового приміщення повністю зруйнована як осередок української духовності: розгромлено колектив, практично не залишилося українців-фахівців, знищено унікальний газетний фонд, збіднено зміст та форми роботи.
Останні події свідчать, що Бібліотеку, яка покликана була б сприяти культурному співробітництву Росії та України, знайомству громадян Російської Федерації з українською книгою та літературою, перетворюють у заклад антиукраїнської пропаганди та недружніх по відношенню до України та українців Росії акцій. Вважаємо, що було б чесним, якби уряд Москви розпочав конструктивний діалог щодо керівництва, колективу та змісту роботи Бібліотеки, або прийняв рішення про її закриття як українського закладу, а фонди, що там ще залишаються, були б передані на надійне збереження провідним бібліотекам Російської Федерації, Об'єднанню українців Росії, організації "Українці Москви" (при цьому треба взяти до уваги, що понад 70% фондів складають книжки, подаровані українській громаді урядовими установами, бібліотеками, видавництвами України, спонсорами та читачами). Це б убезпечило культурні цінності від того, що вже відбулося з газетним фондом, який було викинуто на смітник, і ще й досі ніхто з нинішнього керівництва бібліотеки, чиновників департаменту культури Москви, Комітету міжреґіональних зв'язків та національної політики уряду Москви та інших владних структур не зміг чітко і зрозуміло відповісти на питання, як можна було допустити подібний вандалізм.
Велику надію українська громада покладала на громадську раду при бібліотеці, роботу якої чиновники від культури загальмували з травня 2007 р. Нарешті 30 січня громадська рада зібралася, але зовсім в іншому складі. Немає тепер там фундаторів бібліотеки співголови Об'єднання українців Росії В. Семененка, голови організації "Українці Москви" В. Скопенко, секретаря Спілки письменників Росії В. Середіна, знаного літературознавця Н. Над'ярних, які встали на захист Бібліотеки, представників Посольства України. Натомість з'явилося багато людей, які ніякого відношення до Бібліотеки ніколи не мали.
Нам прикро, що неодноразові звернення українських організацій до державних органів Російської Федерації з питань задоволення національно-культурних потреб українців практично не розглядаються по суті.
Українські організації Російської Федерації, вважаючи себе частиною громадянського суспільства країни, закликають органи державної влади до предметного діалогу з цих питань, оскільки гармонія міжнаціональних взаємин, добросусідські відносини Росії та України, на наше тверде переконання, відповідають інтересам російського та українського народів, покращанню самопочуття українців – громадян Російської Федерації.
Олег Медведєв | pravda.com.ua
Правління Об'єднання українців Росії та Правління Федеральної національно-культурної автономії українців Росії висловлюють стурбованість станом справ задоволення національно-культурних потреб українців Російської Федерації.
Незважаючи на неодноразові звернення Конґресів українців Росії, досі не розпочато роботу над створенням Федеральної програми розвитку та підтримки української культури. Українці Росії, як і раніше, не мають жодної української школи, доступу до інформації рідною мовою, сталої державної підтримки у проведенні культурно-просвітницької роботи. Низка керівників українських організацій зазнають переслідувань та утисків, не розслідуються належним чином кримінальні справи щодо резонансних вбивств активістів українських громад, що викликає кривотлумачення та непорозуміння.
Єдина в Російській Федерації Бібліотека української літератури в Москві, яка створювалась протягом 20 років зусиллями української громадськості, з політико-ідеологічних мотивів практично за рік після переїзду до нового приміщення повністю зруйнована як осередок української духовності: розгромлено колектив, практично не залишилося українців-фахівців, знищено унікальний газетний фонд, збіднено зміст та форми роботи.
Останні події свідчать, що Бібліотеку, яка покликана була б сприяти культурному співробітництву Росії та України, знайомству громадян Російської Федерації з українською книгою та літературою, перетворюють у заклад антиукраїнської пропаганди та недружніх по відношенню до України та українців Росії акцій. Вважаємо, що було б чесним, якби уряд Москви розпочав конструктивний діалог щодо керівництва, колективу та змісту роботи Бібліотеки, або прийняв рішення про її закриття як українського закладу, а фонди, що там ще залишаються, були б передані на надійне збереження провідним бібліотекам Російської Федерації, Об'єднанню українців Росії, організації "Українці Москви" (при цьому треба взяти до уваги, що понад 70% фондів складають книжки, подаровані українській громаді урядовими установами, бібліотеками, видавництвами України, спонсорами та читачами). Це б убезпечило культурні цінності від того, що вже відбулося з газетним фондом, який було викинуто на смітник, і ще й досі ніхто з нинішнього керівництва бібліотеки, чиновників департаменту культури Москви, Комітету міжреґіональних зв'язків та національної політики уряду Москви та інших владних структур не зміг чітко і зрозуміло відповісти на питання, як можна було допустити подібний вандалізм.
Велику надію українська громада покладала на громадську раду при бібліотеці, роботу якої чиновники від культури загальмували з травня 2007 р. Нарешті 30 січня громадська рада зібралася, але зовсім в іншому складі. Немає тепер там фундаторів бібліотеки співголови Об'єднання українців Росії В. Семененка, голови організації "Українці Москви" В. Скопенко, секретаря Спілки письменників Росії В. Середіна, знаного літературознавця Н. Над'ярних, які встали на захист Бібліотеки, представників Посольства України. Натомість з'явилося багато людей, які ніякого відношення до Бібліотеки ніколи не мали.
Нам прикро, що неодноразові звернення українських організацій до державних органів Російської Федерації з питань задоволення національно-культурних потреб українців практично не розглядаються по суті.
Українські організації Російської Федерації, вважаючи себе частиною громадянського суспільства країни, закликають органи державної влади до предметного діалогу з цих питань, оскільки гармонія міжнаціональних взаємин, добросусідські відносини Росії та України, на наше тверде переконання, відповідають інтересам російського та українського народів, покращанню самопочуття українців – громадян Російської Федерації.
Олег Медведєв | pravda.com.ua
Парламент Чехії знову не обрав президента
Нескінченна виборча кампанія у Чехії. Парламент і з третьої спроби не зміг обрати президента.
На найвищу посаду у державі претендують двоє кандидатів: чинний президент Вацлав Клаус та вчений-економіст Ян Швейнар. Процедуру голосування вирішили зробити прозорою. Це узгодили після десятигодинних дебатів напередодні. Шанси в обох претендентів майже рівні. Але невелику перевагу має Вацлав Клаус. Переможець має набрати більшість голосів в обох палатах парламенту. Перший та другий та третій тур голосування відбувалися на спільному засіданні верхньої та нижньої палат парламенту.
Слідкувати за виборами і ознайомитися з програмами та кандидатами можна на сторінках http://www.ceskenoviny.cz/volby/
5.ua
На найвищу посаду у державі претендують двоє кандидатів: чинний президент Вацлав Клаус та вчений-економіст Ян Швейнар. Процедуру голосування вирішили зробити прозорою. Це узгодили після десятигодинних дебатів напередодні. Шанси в обох претендентів майже рівні. Але невелику перевагу має Вацлав Клаус. Переможець має набрати більшість голосів в обох палатах парламенту. Перший та другий та третій тур голосування відбувалися на спільному засіданні верхньої та нижньої палат парламенту.
Слідкувати за виборами і ознайомитися з програмами та кандидатами можна на сторінках http://www.ceskenoviny.cz/volby/
5.ua
05 February, 2008
Якою мовою хочуть дивитися кіно українці?
Лише 11 % громадян України висловлюються проти збільшення кількості фільмів, дубльованих українською мовою.
Про це свідчать передані УНІАН результати опитування, проведеного компанією First Movies International в грудні 2007 року на замовлення Sony та Disney.
Згідно з опитуванням, 19% респондентів заявили про необхідність збільшення кількості фільмів, що дублюються, ще 24% респондентів підтримують цю ідею, 30% опитаних ставляться до цього нейтрально. Ще 16% ставляться до збільшення дублювання скоріше негативно, ніж позитивно.
Зокрема, на запитання, чи стали вони менше ходити в кіно, коли збільшилась кількість фільмів, дубльованих українською мовою, 54% опитаних жителів Києва відповіли, що це не вплинуло на кількість їх відвідування кінотеатрів, 19% опитаних киян заявили що вони почали ходити в кіно частіше, ніж раніше. В той же час, 15% опитаних жителів Києва відповіли, що стали менше ходити в кіно після того як збільшилась кількість фільмів українською мовою, а 11% почали віддавати перевагу перегляду фільмів вдома на DVD.
На прохання порівняти український та російський варіант дублювання фільму “Пірати Карибського моря-3”, 77% опитаних в цілому по Україні заявили, що українське дублювання було хорошим, в той час як серед опитаних, що дивились російську версію, 68% відзначили, що їм сподобалось дублювання. В той же час, 68% опитаних, що переглянули мультфільм “Рататуй” українською мовою, відзначили, що дублювання було хорошим, натомість 56% опитуваних відзначили хороше дублювання цього фільму російською мовою.
Опитування було проведене фірмою First Movies International в два етапи: шляхом опитування громадян на вулицях та через мережу інтернет. Всього в опитування взяло участь 808 осіб віком від 14 до 49 років. Опитування проводилось в 4 містах України – Львові, Києві, Одесі та Харкові.
Довідка УНІАН. First Movies International - це міжнародна компанія з штаб-квартирою в Лондоні, що спеціалізується на проведенні досліджень і опитувань на ринку розваг.
Про це свідчать передані УНІАН результати опитування, проведеного компанією First Movies International в грудні 2007 року на замовлення Sony та Disney.
Згідно з опитуванням, 19% респондентів заявили про необхідність збільшення кількості фільмів, що дублюються, ще 24% респондентів підтримують цю ідею, 30% опитаних ставляться до цього нейтрально. Ще 16% ставляться до збільшення дублювання скоріше негативно, ніж позитивно.
Зокрема, на запитання, чи стали вони менше ходити в кіно, коли збільшилась кількість фільмів, дубльованих українською мовою, 54% опитаних жителів Києва відповіли, що це не вплинуло на кількість їх відвідування кінотеатрів, 19% опитаних киян заявили що вони почали ходити в кіно частіше, ніж раніше. В той же час, 15% опитаних жителів Києва відповіли, що стали менше ходити в кіно після того як збільшилась кількість фільмів українською мовою, а 11% почали віддавати перевагу перегляду фільмів вдома на DVD.
На прохання порівняти український та російський варіант дублювання фільму “Пірати Карибського моря-3”, 77% опитаних в цілому по Україні заявили, що українське дублювання було хорошим, в той час як серед опитаних, що дивились російську версію, 68% відзначили, що їм сподобалось дублювання. В той же час, 68% опитаних, що переглянули мультфільм “Рататуй” українською мовою, відзначили, що дублювання було хорошим, натомість 56% опитуваних відзначили хороше дублювання цього фільму російською мовою.
Опитування було проведене фірмою First Movies International в два етапи: шляхом опитування громадян на вулицях та через мережу інтернет. Всього в опитування взяло участь 808 осіб віком від 14 до 49 років. Опитування проводилось в 4 містах України – Львові, Києві, Одесі та Харкові.
Довідка УНІАН. First Movies International - це міжнародна компанія з штаб-квартирою в Лондоні, що спеціалізується на проведенні досліджень і опитувань на ринку розваг.
Українсько-шведський союз 1708 року. Історична довідка
Щодо матеріалів до відзначення
300-річчя воєнно-політичного виступу
гетьмана України Івана Мазепи
На виконання Указу Президента України від 09.10.07 № 955 „Про відзначення 300-річчя подій, пов’язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу” МЗС підготувало інформаційні матеріали з зазначеної тематики (додаються).
Гетьман Іван Мазепа, прагнучи визволення України з-під влади російського царя шляхом укладення угоди зі Швецією, добре розумів, що шлях до такої угоди є дуже довгим і нелегким. Коли півстоліття тому Б.Хмельницький та І.Виговський почали домовлятися зі Швецією, українська козацька держава, внаслідок національно-визвольної революції й військової перемоги над Польщею, була незалежною державою, що провадила цілком самостійну зовнішню політику, вістря якої було скероване проти Польщі. Зовсім інша ситуація була на початку XVIII ст. – Україна була під зверхньою владою московського царя й змушена була воювати проти Швеції на боці Москви. Тим часом і Швеція, і Московщина були в союзі з Польщею: перша — з Польщею Станіслава Лещинського; друга — з Польщею Августа II. Отже, шлях української політики до Швеції йшов через Польщу.
Цьому на перешкоді був союз авґустівської Польщі з Росією. Але ситуація різко змінилася, коли 1706 р. внаслідок Альтранштадтської угоди Король Август зрікся польської корони і Польща фактично перейшла до шведського табору, а більшість польських маґнатів визнала Короля Станіслава Лещинського. Це, очевидно, підсилило пропольські («гадяцькі») настрої серед старшинської верхівки, але разом з тим збільшило небезпеку польських зазіхань на українські землі, яку Мазепа чітко розумів. Саме в цей момент виникла потреба змінити дотеперішню тактику гетьманської дипломатії: зберігаючи лояльно зв’язок з Росією, посилити переговори зі Станіславом Лещінським, щоб, на випадок перемоги польсько-шведської коаліції, домовитися з Польщею про забезпечення державних прав України в системі Речі Посполитої; а водночас — і це було нове в політиці Мазепи — нав’язати стосунки безпосередньо зі Швецією. Останнє найбільш цікавило Гетьмана, але вимагало якнайбільшої обережності і найсуворішої конспірації. Віднині шлях до Швеції йшов саме через “станіславівську” Польщу, і не дивно, що головним завданням гетьманської дипломатії в 1706-1707 рр. було завершити переговори зі Станіславом Лещінським, розпочаті ще у 1704 р., під час перебування Гетьмана на Правобережжі.
Станіслав Лещинський незабаром після своєї коронації, яка відбулася у Варшаві 4 жовтня 1704 р., надіслав (у жовтні того ж року) свого посланця, шляхтича Вольського, до Мазепи, який стояв тоді під Замостям. Гетьман, щоправда, не скористався його пропозицію, затримав Вольського, а листи Короля відіслав до Москви. Але в листопаді 1705 р. відновлюються зносини між Станиславом і Мазепою. Це сталося після Варшавської угоди 1705 р., яка в пункті 8 передбачала поверненню Польщі “втрачених нею східних земель”, тобто Лівобережжя України (Гетьманщини). Гетьман, який перебував тоді в Дубні, близько познайомився і покумився в Білій Криниці з княгинею Ганною Дольською (першою дружиною князя Вишневецького). Княгиня була рідною тіткою Станіслава Лещінського, й вона стає головним посередником у подальших переговорах Гетьмана з Королем Станіславом, а згодом і з Карлом XII, з яким Дольська була знайома особисто.
Нарвський договір 1704 р. між Росією і Польщею був підтверджений 30 березня 1707 р. у формі взаємних ґарантій. Не відкриваючи тим часом старшині своїх справжніх намірів, Мазепа домовлявся з Лещинським про об’єднання України з Польщею й Литвою на засадах Гадяцької унії. Питання про це принципово вирішене було вже у вересні 1707 р. У шифрованому листі княгині Дольської, одержаному Мазепою у Києві 16 вересня 1707 р., був укладений також лист від Станіслава Лещинського, в якому Король обіцяв «прийняти козаків по-батьківськи та задовольнити їх бажання».
Ці переговори були завершені десь на початку 1708 р. укладенням формальної угоди між Гетьманом і Королем Станіславом Лещинським.
На підставі цієї угоди Україна мала злучитись з Польщею як Велике князівство на таких самих основах як Велике князівство литовське, в його склад мали ввійти Правобережжя та Лівобережжя з Сіверщиною.
Угода зі Станіславом Лещинським була важливим тактичним маневром Мазепи, що мав неабияке значення для тогочасної української політики. Передусім ця угода виводила Україну з антишведської коаліції й бодай формально забезпечувала її від воєнної руїни на випадок переможного руху шведів на схід.
Карл XII спочатку дуже обережно, навіть негативно поставився до справи переговорів з Гетьманом Мазепою, який був загальновідомий як прихильник Царя Петра І та його зовнішньої політики. Так чи інакше Мазепа щільно пов’язував українсько-польську угоду зі своїми планами союзу зі Швецією.
Договір Мазепи зі Станіславом Лещинським дуже вплинув на ставлення шведського Короля до пропозицій з боку Гетьмана. З одного боку, перехід Мазепи на бік Швеції позбавляв Петра І допомоги українського війська, яке з самого початку Північної війни билося на різних фронтах проти шведів. З другого боку, це створювало загрозу запіллю й комунікаціям російської армії. Але основне, зі шведського погляду, полягало у нібито «добровільному» приєднанні України до Польщі, якій це обіцяв Карл XII в 1703 році, в разі відмовлення її від будь-якого зв’язку з антишведською коаліцією.
Союз України зі Швецією мав за собою поважну історичну традицію. Українські державні діячі, й насамперед Гетьман Мазепа, докладно знали про дружні стосунки України зі Швецією в часи Богдана Хмельницького й Івана Виговського.
Перші спроби Гетьмана Мазепи нав’язати безпосередні зносини з Карлом XII належать до 1706 р. Карл XII віддавна, а особливо після завоювання Польщі й Саксонії, задумував похід проти Москви. Від цього походу взагалі, й зокрема від того чи іншого його напрямку (через Україну чи обминаючи її), багато залежало для України й політики Гетьмана Мазепи. Це питання набуває особливої актуальності в 1707 р., коли пожвавлюються українсько-шведські переговори.
Як було відомо Мазепі, Король Швеції мав вирушити із Саксонії до Польщі, а звідти просто на Москву; коли б Цар, уступаючи, пішов десь набік, то Карл XII і далі, незважаючи на це, буде триматися напрямку на столицю Московської держави, щоб поставити там іншого царя, як це він учинив у Польщі. А до Києва має йти Король Станіслав з польським військом та шведською дивізією Реншильда.
У вересні 1707 р. був у Гетьмана в Києві вінницький ректор Заленський, який у розмові з вищою старшиною запевняв, що їм нема чого боятися, бо «швед не на вас готується, а на Москву». Це відповідало планам Гетьмана, бо забезпечувало йому найвигіднішу, на його думку, для України позицію «вільних рук», конкретно — озброєного нейтралітету в боротьбі між Швецією та Росією.
Ще більше пожвавлюються таємні зносини Мазепи з Карлом XII в 1708 р.
Гетьман напередодні свого зриву з Москвою мобілізує всі свої зовнішньополітичні зв’язки і впливи. Він намагається заручитися допомогою з боку Криму, Туреччини, Молдавії та Валахії, православної ієрархії Близького Сходу, донських інсурґентів на чолі з наступником отамана Булавина— Ігнатом Некрасовим, нарешті, навіть з боку тих кіл московської знаті, що були в опозиції політиці Петра І. Все це робилося не тільки на широку міру, але й винятково майстерно. Навіть гра Мазепи з Петром була не дрібними хитрощами «зрадника», а складною дипломатичною грою, де Гетьман передусім і понад усе ставив інтереси України.
Отримавши від Петра І наказ вирушити на зміцнення російського війська під командуванням царя у битві зі шведами під Полтавою, ввечері 28 жовтня 1708 року І.Мазепа у супроводі невеликого загону козаків зустрівся з Королем Швеції. І.Мазепа приїхав до Карла ХІІ з бунчуком та булавою – символами гетьманства. Він дякував Богу за позбавлення від царського рабства. Карл ХІІ запропонував І.Мазепі сісти, через повагу до його віку, а сам розмовляв з ним стоячи. Розмова шведського Короля з Гетьманом тривала до обіду 29 жовтня. За свідченнями очевидців І.Мазепа був людиною “освіченою, добре знав латинську мову, одразу ж сподобався Карлу ХІІ і був запрошений до королівського столу. Після обіду Король пішов у свої покої, а за ним Мазепа з бунчуком і булавою. На знак своєї покірності королівській волі, він поклав їх до ніг шведського Короля. Згодом, вони попрощалися та І.Мазепа відбув до свого війська”. Під час відсутності І.Мазепи в його ставці в Батурині був наказ – “не пускати росіян, доки Мазепа не повернеться зі шведським військом”.
Після зустрічі з І.Мазепою Карл ХІІ поширив універсал, в якому обіцяв “позбавити Малоросію від польської влади” і переконував народ служити Гетьману Мазепі, оскільки він “вступив в союз зі шведами не через легковажність і не заради власної користі, а через бажання звільнити свою батьківщину”. Цей універсал, складений в оригіналі латинською мовою Гереліном (шведський придворний) і перекладений на українську (очевидно П.Орликом), відіграв велику роль у справі переходу частини козаків на сторону шведів разом з І.Мазепою.
Друга українсько-шведська угода була укладена між Гетьманом Мазепою і кошовим отаманом К. Гордієнком — з одного боку, і Королем Карлом XII — з другого боку, 8 квітня (нов. ст.) 1709 р. у Великих Будищах. Доповнюючи угоду 1708 р., вона говорить лише про те, що шведський Король зобов’язується не укладати мирової угоди з Царем, доки не визволить з-під московської влади України й Запоріжжя.
Всі відомі зносини між Мазепою і шведським королем до самого вступу шведів на територію України провадилися через польські канали. Всякі спроби Гетьмана дістати від Карла XII визнання української державної незалежності повинні були натрапити на рішучий опір з польського боку, та й, зрештою, це суперечило б союзному договорові між Швецією і Польщею. Навіть коли Карл XII і Мазепа зустрілися на Україні й між ними була укладена угода, вона до кінця залишилася оповита великою таємницею, безперечно, з огляду передусім на Польщу й Станіслава Лещинського.
Автентичні тексти угод до нас не дійшли, й тому їх тексти можливо лише частково реконструювати на підставі інших авторитетних джерел. За словами П.Орлика (в меморіалі “Déduction des droits de l’Ukraine” — “Вивід прав України”, складеному 1712 p.), зміст угоди 1708 р. був такий: “Україна і землі, до неї прилучені, мають бути вільними й незалежними; Король шведський зобов’язується оберігати їх від усіх ворогів; зокрема, Король має вислати туди негайно помічні війська, коли того буде вимагати потреба та коли цього будуть домагатися Гетьман та його Стани. Усе завойоване на території Росії, але колись належне “руському” (українському) народові, має бути повернене до Князівства українського; Мазепа мав бути князем українським або гетьманом довічним; після його смерті Генеральна Рада (“Стани”) мала обрати нового гетьмана; Король шведський не має права привласнювати собі ні титулу, ні герба Князівства Українського. Нарешті, для забезпечення цієї угоди і в інтересах безпеки (шведського війська) на території України на весь час війни передаються шведам міста Стародуб, Мглин, Батурин, Гадяч і Полтава”.
Жовтень 2007 року МЗС України
ІСТОРИЧНІ ЗВ’ЯЗКИ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ШВЕЦІЄЮ. Довідка
Відносини між українським і шведським народами сягають своїми коріннями в далеке історичне минуле, часи Київської Русі та походів вікінгів. Перші відомості про стосунки східних слов’ян з північно-германськими племенами, предками сучасних шведів, датуються VIII-IX ст. Походи норманів-вікінгів сприяли розвиткові торгівлі, зокрема, відомим історичним шляхом “з варягів у греки”, який поєднував північні країни і Київську Русь з Візантією.
Тісні контакти підтримувала Київська Русь зі скандинавськими країнами і у більш пізні часи. Князь Ярослав Мудрий був одружений з дочкою шведського короля Улафа (Шотконунга) - Інгигердою-Іриною, а дружиною великого князя Мстислава, одного з синів Володимира Мономаха, була Христина, дочка шведського короля Інга (Стенкіля). Варяги брали участь у битвах князя Ярослава Мудрого зі Святополком під Любечем і на Альті, у битві з Мстиславом під Ліственом.
Після досить тривалої перерви в XII-XVI ст. українсько-шведські стосунки відновлюються у XVII ст. Ініціаторами нових зв’язків з українськими землями були король Швеції Густав II Адольф (1611-1632 рр.) та його канцлер Аксель Оксеншерна. Шукаючи союзників у боротьбі проти Польщі у Тридцятилітній війні, Густав ІІ Адольф відрядив у 1626 р. та 1631 р. дві посольські місії до українського козацтва і запропонував укласти військовий союз проти Польщі та забезпечити шведський протекторат над українськими козацькими землями. Гетьман І.Петражицький-Кулага і козацька рада вирішили відхилити пропозиції.
Укладення союзу зі Швецією прагнув гетьман Б.Хмельницький, який підтримував постійні контакти зі шведськими королями. У 1650 р. він направив до Швеції посольську місію з пропозицією розпочати спільні дії проти Польщі, але цього разу їх відхилила шведська королева Христина (1632-1654 рр.). Порозуміння Б.Хмельницький досяг з наступним королем Швеції Карлом X Густавом (1654-1660 рр.), направивши на переговори у 1654 р. до Стокгольма українське посольство на чолі з ігуменом Данилою.
Після створення коаліції, до складу якої увійшли, зокрема, Швеція, Україна, Молдавія і Волощина, весною 1655 р. шведський Король Карл X розпочав війну проти Польщі і невдовзі зайняв Варшаву та Краків.
Між Україною і Швецією починаються переговори щодо поділу Польщі. У 1656 р. Україну відвідали шведські посли Я.Тенершельдт і Г.Веллінг, а у січні наступного року до Чигирина прибуло шведське посольство, яке запропонувало Б.Хмельницькому укласти договір, за яким західноукраїнські землі мали б відійти до шведської зони впливу. У червні 1657 р. в Україну приїхала нова шведська посольська місія на чолі з послом Г.Лільєкроною. Вона запропонувала укласти договір проти Росії та Польщі, за яким Швеція погоджувалась залишити за Україною всі українські землі, а також віддати їй польські території до Вісли і частину Білорусі до Смоленська. Але Б.Хмельницький відхилив ці пропозиції, заявивши, що “не може розірвати дружбу з тим, кому присягнули” (маються на увазі наслідки угоди України з Росією 1654 р., Переяславська рада).
У жовтні 1657 р. в Корсуні гетьман І.Виговський підписує договір про укладення Українсько-шведського союзу. За договором територія Української держави мала поширитись до Вісли, і до неї ж мали бути приєднані Берестейське і Новгородське воєводства. Але через зміни політичної ситуації (на той час Данія оголосила війну Швеції, а Австрія підтримала Польщу і Росію у війні проти Швеції), а також внутрішні ускладнення в Гетьманській Україні, договір цей залишився без наслідків. Гетьман І.Виговський відмовився від укладеного договору і спробував примиритись з Польщею (Гадяцький договір).
Під час Північної війни 1700-1721 рр. гетьман І.Мазепа і частина українського козацтва, які прагнули відтворення незалежної Української держави, вступили в союз зі шведським королем Карлом XII, армія якого у жовтні 1708 р. вступила на українські землі. За посередництвом польського короля Станіслава Лещинського у 1705 р. І.Мазепа розпочинає таємні переговори з Карлом XII, які завершились підписанням у 1708 р. Угоди зі Швецією щодо спільних дій проти Росії. До союзу приєднався і кошовий отаман Запорізької Січі К.Гордієнко, який 28 березня 1709 р. у Великих Будищах підписав договір з Карлом XII. За цим договором шведський король зобов’язувався не укладати миру з Москвою, доки Україна - Гетьманщина і Запорізька Січ не буде вільною.
У червні 1709 р. відбулась Полтавська битва, яка стала найважливішою подією Північної війни. Карл XII зазнав нищівної поразки, під час битви загинуло майже 10 тисяч та було взято у полон 3 тисячі шведських солдат. Залишки шведського війська капітулювали під Переволочною. Розгром шведів російською армією у Полтавській битві визначив подальший, переможний для Росії хід усієї Північної війни. На місці, де відбулась битва, створено Музей-заповідник “Поле Полтавської битви”, в якому поруч з пам’ятниками захисникам Полтави існують і два пам’ятники шведським солдатам та офіцерам, споруджені у 1909 р. з нагоди 200-річчя Полтавської битви. Один з них, з написом “Вічна пам’ять хоробрим шведським воїнам, які загинули в бою під Полтавою 27 червня 1709 р.”, стоїть на тому місці, де відбулась найзапекліша сутичка під час битви, а другий - там, де, за переказами, було поховано загиблих у битві шведських воїнів (на 6-метровому зі шведського граніту пам’ятнику є напис: “У пам’ять про шведів, які загинули тут у 1709 році споруджено співвітчизниками у 1909 р.”).
Зі смертю І.Мазепи у вересні 1709 р. Карл XII уклав союз з гетьманом П.Орликом і зобов’язався надавати допомогу Україні у боротьбі за її державність. Після невдалої спроби оволодіти Правобережною Україною у 1715 р. П.Орлик прибув до Швеції, де перебував декілька років, і наприкінці 1720 р. вирушив у подорож по Європі. 28 квітня 1997 р. у м.Крістіанстад на Півдні Швеції, в якому у 1716-1719 рр. гетьман П.Орлик проживав разом зі своєю родиною, було відкрито бронзову пам’ятну дошку. У зв’язку з її наступною втратою дошку було поновлено за участю Посольства України в Швеції у травні 2001 року – на ознаменування 10-ї річниці Незалежності України.
На території України існує шведське поселення – в селі Зміївка Херсонської області. Це поселення, нині відоме в Швеції як „Гаммальсвенскбі” (тобто „Старе шведське село”), було засновано в 1782 році після того, як туди прибули шведські поселенці, депортовані Катериною ІІ з острова Даго (нині – естонський острів Хіюмаа) на щойно завойовані Російською Імперією землі. На сьогодні шведське населення села складає 120 чоловік. Граматика і словоформи шведської мови, якою вони говорять, збереглися на рівні 18-го сторіччя.
Після проголошення Української Народної Республіки в ХХ столітті Швеція не визнала незалежної Української держави. Але в ті часи у Стокгольмі неофіційно існувала українська дипломатична місія для Швеції і Норвегії, яку у 1918 р. очолював В.Баженов, а за часів Директорії у 1919 р. – К.Лоський.
У Швеції існувало також декілька представництв, створених українськими еміграційними колами, зокрема, представництво Союзу визволення України (очолював О.Назарук), Українське інформаційне бюро (створене у 1916 р., очолювали В.Степанківський та М.Залізняк), Українське пресове бюро (створене у 1949 р., очолював Б.Кентржинський).
Перші нечисельні об’єднання українців з’явилися у Швеції наприкінці 1940-х років. Найстарішим з них є Українська громада Швеції (УГШ), яка 2007 році відзначатиме своє 60-річчя. Це об’єднання було створено в травні 1947 році в Стокгольмі групою українців, більшість з яких були колишні в’язні німецьких концтаборів або насильно вивезені на каторжні роботи до Німеччини (остарбайтери). Перші загальні збори Української громади та перший з’їзд українців у Швеції відбулися 6 січня 1948 р. в м.Флюста поблизу Стокгольму. Тут було прийняте рішення щодо назви об’єднання, затверджено його статут. Першим головою Громади було обрано Валеріана Федорчука (очолював з 1948 до 1951 рр.).
У Національному архіві Швеції, в Музеї Шведських Збройних сил, інших музеях зберігаються унікальні експонати важливого історичного значення – Конституція П.Орлика 1710 року, листування українських гетьманів, починаючи з Б.Хмельницького, з шведськими королями, булава Б.Хмельницького, прапори козацьких полків XVII століття, предмети часів Київської Руси тощо.
Жовтень 2007 року МЗС України
300-річчя воєнно-політичного виступу
гетьмана України Івана Мазепи
На виконання Указу Президента України від 09.10.07 № 955 „Про відзначення 300-річчя подій, пов’язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу” МЗС підготувало інформаційні матеріали з зазначеної тематики (додаються).
Гетьман Іван Мазепа, прагнучи визволення України з-під влади російського царя шляхом укладення угоди зі Швецією, добре розумів, що шлях до такої угоди є дуже довгим і нелегким. Коли півстоліття тому Б.Хмельницький та І.Виговський почали домовлятися зі Швецією, українська козацька держава, внаслідок національно-визвольної революції й військової перемоги над Польщею, була незалежною державою, що провадила цілком самостійну зовнішню політику, вістря якої було скероване проти Польщі. Зовсім інша ситуація була на початку XVIII ст. – Україна була під зверхньою владою московського царя й змушена була воювати проти Швеції на боці Москви. Тим часом і Швеція, і Московщина були в союзі з Польщею: перша — з Польщею Станіслава Лещинського; друга — з Польщею Августа II. Отже, шлях української політики до Швеції йшов через Польщу.
Цьому на перешкоді був союз авґустівської Польщі з Росією. Але ситуація різко змінилася, коли 1706 р. внаслідок Альтранштадтської угоди Король Август зрікся польської корони і Польща фактично перейшла до шведського табору, а більшість польських маґнатів визнала Короля Станіслава Лещинського. Це, очевидно, підсилило пропольські («гадяцькі») настрої серед старшинської верхівки, але разом з тим збільшило небезпеку польських зазіхань на українські землі, яку Мазепа чітко розумів. Саме в цей момент виникла потреба змінити дотеперішню тактику гетьманської дипломатії: зберігаючи лояльно зв’язок з Росією, посилити переговори зі Станіславом Лещінським, щоб, на випадок перемоги польсько-шведської коаліції, домовитися з Польщею про забезпечення державних прав України в системі Речі Посполитої; а водночас — і це було нове в політиці Мазепи — нав’язати стосунки безпосередньо зі Швецією. Останнє найбільш цікавило Гетьмана, але вимагало якнайбільшої обережності і найсуворішої конспірації. Віднині шлях до Швеції йшов саме через “станіславівську” Польщу, і не дивно, що головним завданням гетьманської дипломатії в 1706-1707 рр. було завершити переговори зі Станіславом Лещінським, розпочаті ще у 1704 р., під час перебування Гетьмана на Правобережжі.
Станіслав Лещинський незабаром після своєї коронації, яка відбулася у Варшаві 4 жовтня 1704 р., надіслав (у жовтні того ж року) свого посланця, шляхтича Вольського, до Мазепи, який стояв тоді під Замостям. Гетьман, щоправда, не скористався його пропозицію, затримав Вольського, а листи Короля відіслав до Москви. Але в листопаді 1705 р. відновлюються зносини між Станиславом і Мазепою. Це сталося після Варшавської угоди 1705 р., яка в пункті 8 передбачала поверненню Польщі “втрачених нею східних земель”, тобто Лівобережжя України (Гетьманщини). Гетьман, який перебував тоді в Дубні, близько познайомився і покумився в Білій Криниці з княгинею Ганною Дольською (першою дружиною князя Вишневецького). Княгиня була рідною тіткою Станіслава Лещінського, й вона стає головним посередником у подальших переговорах Гетьмана з Королем Станіславом, а згодом і з Карлом XII, з яким Дольська була знайома особисто.
Нарвський договір 1704 р. між Росією і Польщею був підтверджений 30 березня 1707 р. у формі взаємних ґарантій. Не відкриваючи тим часом старшині своїх справжніх намірів, Мазепа домовлявся з Лещинським про об’єднання України з Польщею й Литвою на засадах Гадяцької унії. Питання про це принципово вирішене було вже у вересні 1707 р. У шифрованому листі княгині Дольської, одержаному Мазепою у Києві 16 вересня 1707 р., був укладений також лист від Станіслава Лещинського, в якому Король обіцяв «прийняти козаків по-батьківськи та задовольнити їх бажання».
Ці переговори були завершені десь на початку 1708 р. укладенням формальної угоди між Гетьманом і Королем Станіславом Лещинським.
На підставі цієї угоди Україна мала злучитись з Польщею як Велике князівство на таких самих основах як Велике князівство литовське, в його склад мали ввійти Правобережжя та Лівобережжя з Сіверщиною.
Угода зі Станіславом Лещинським була важливим тактичним маневром Мазепи, що мав неабияке значення для тогочасної української політики. Передусім ця угода виводила Україну з антишведської коаліції й бодай формально забезпечувала її від воєнної руїни на випадок переможного руху шведів на схід.
Карл XII спочатку дуже обережно, навіть негативно поставився до справи переговорів з Гетьманом Мазепою, який був загальновідомий як прихильник Царя Петра І та його зовнішньої політики. Так чи інакше Мазепа щільно пов’язував українсько-польську угоду зі своїми планами союзу зі Швецією.
Договір Мазепи зі Станіславом Лещинським дуже вплинув на ставлення шведського Короля до пропозицій з боку Гетьмана. З одного боку, перехід Мазепи на бік Швеції позбавляв Петра І допомоги українського війська, яке з самого початку Північної війни билося на різних фронтах проти шведів. З другого боку, це створювало загрозу запіллю й комунікаціям російської армії. Але основне, зі шведського погляду, полягало у нібито «добровільному» приєднанні України до Польщі, якій це обіцяв Карл XII в 1703 році, в разі відмовлення її від будь-якого зв’язку з антишведською коаліцією.
Союз України зі Швецією мав за собою поважну історичну традицію. Українські державні діячі, й насамперед Гетьман Мазепа, докладно знали про дружні стосунки України зі Швецією в часи Богдана Хмельницького й Івана Виговського.
Перші спроби Гетьмана Мазепи нав’язати безпосередні зносини з Карлом XII належать до 1706 р. Карл XII віддавна, а особливо після завоювання Польщі й Саксонії, задумував похід проти Москви. Від цього походу взагалі, й зокрема від того чи іншого його напрямку (через Україну чи обминаючи її), багато залежало для України й політики Гетьмана Мазепи. Це питання набуває особливої актуальності в 1707 р., коли пожвавлюються українсько-шведські переговори.
Як було відомо Мазепі, Король Швеції мав вирушити із Саксонії до Польщі, а звідти просто на Москву; коли б Цар, уступаючи, пішов десь набік, то Карл XII і далі, незважаючи на це, буде триматися напрямку на столицю Московської держави, щоб поставити там іншого царя, як це він учинив у Польщі. А до Києва має йти Король Станіслав з польським військом та шведською дивізією Реншильда.
У вересні 1707 р. був у Гетьмана в Києві вінницький ректор Заленський, який у розмові з вищою старшиною запевняв, що їм нема чого боятися, бо «швед не на вас готується, а на Москву». Це відповідало планам Гетьмана, бо забезпечувало йому найвигіднішу, на його думку, для України позицію «вільних рук», конкретно — озброєного нейтралітету в боротьбі між Швецією та Росією.
Ще більше пожвавлюються таємні зносини Мазепи з Карлом XII в 1708 р.
Гетьман напередодні свого зриву з Москвою мобілізує всі свої зовнішньополітичні зв’язки і впливи. Він намагається заручитися допомогою з боку Криму, Туреччини, Молдавії та Валахії, православної ієрархії Близького Сходу, донських інсурґентів на чолі з наступником отамана Булавина— Ігнатом Некрасовим, нарешті, навіть з боку тих кіл московської знаті, що були в опозиції політиці Петра І. Все це робилося не тільки на широку міру, але й винятково майстерно. Навіть гра Мазепи з Петром була не дрібними хитрощами «зрадника», а складною дипломатичною грою, де Гетьман передусім і понад усе ставив інтереси України.
Отримавши від Петра І наказ вирушити на зміцнення російського війська під командуванням царя у битві зі шведами під Полтавою, ввечері 28 жовтня 1708 року І.Мазепа у супроводі невеликого загону козаків зустрівся з Королем Швеції. І.Мазепа приїхав до Карла ХІІ з бунчуком та булавою – символами гетьманства. Він дякував Богу за позбавлення від царського рабства. Карл ХІІ запропонував І.Мазепі сісти, через повагу до його віку, а сам розмовляв з ним стоячи. Розмова шведського Короля з Гетьманом тривала до обіду 29 жовтня. За свідченнями очевидців І.Мазепа був людиною “освіченою, добре знав латинську мову, одразу ж сподобався Карлу ХІІ і був запрошений до королівського столу. Після обіду Король пішов у свої покої, а за ним Мазепа з бунчуком і булавою. На знак своєї покірності королівській волі, він поклав їх до ніг шведського Короля. Згодом, вони попрощалися та І.Мазепа відбув до свого війська”. Під час відсутності І.Мазепи в його ставці в Батурині був наказ – “не пускати росіян, доки Мазепа не повернеться зі шведським військом”.
Після зустрічі з І.Мазепою Карл ХІІ поширив універсал, в якому обіцяв “позбавити Малоросію від польської влади” і переконував народ служити Гетьману Мазепі, оскільки він “вступив в союз зі шведами не через легковажність і не заради власної користі, а через бажання звільнити свою батьківщину”. Цей універсал, складений в оригіналі латинською мовою Гереліном (шведський придворний) і перекладений на українську (очевидно П.Орликом), відіграв велику роль у справі переходу частини козаків на сторону шведів разом з І.Мазепою.
Друга українсько-шведська угода була укладена між Гетьманом Мазепою і кошовим отаманом К. Гордієнком — з одного боку, і Королем Карлом XII — з другого боку, 8 квітня (нов. ст.) 1709 р. у Великих Будищах. Доповнюючи угоду 1708 р., вона говорить лише про те, що шведський Король зобов’язується не укладати мирової угоди з Царем, доки не визволить з-під московської влади України й Запоріжжя.
Всі відомі зносини між Мазепою і шведським королем до самого вступу шведів на територію України провадилися через польські канали. Всякі спроби Гетьмана дістати від Карла XII визнання української державної незалежності повинні були натрапити на рішучий опір з польського боку, та й, зрештою, це суперечило б союзному договорові між Швецією і Польщею. Навіть коли Карл XII і Мазепа зустрілися на Україні й між ними була укладена угода, вона до кінця залишилася оповита великою таємницею, безперечно, з огляду передусім на Польщу й Станіслава Лещинського.
Автентичні тексти угод до нас не дійшли, й тому їх тексти можливо лише частково реконструювати на підставі інших авторитетних джерел. За словами П.Орлика (в меморіалі “Déduction des droits de l’Ukraine” — “Вивід прав України”, складеному 1712 p.), зміст угоди 1708 р. був такий: “Україна і землі, до неї прилучені, мають бути вільними й незалежними; Король шведський зобов’язується оберігати їх від усіх ворогів; зокрема, Король має вислати туди негайно помічні війська, коли того буде вимагати потреба та коли цього будуть домагатися Гетьман та його Стани. Усе завойоване на території Росії, але колись належне “руському” (українському) народові, має бути повернене до Князівства українського; Мазепа мав бути князем українським або гетьманом довічним; після його смерті Генеральна Рада (“Стани”) мала обрати нового гетьмана; Король шведський не має права привласнювати собі ні титулу, ні герба Князівства Українського. Нарешті, для забезпечення цієї угоди і в інтересах безпеки (шведського війська) на території України на весь час війни передаються шведам міста Стародуб, Мглин, Батурин, Гадяч і Полтава”.
Жовтень 2007 року МЗС України
ІСТОРИЧНІ ЗВ’ЯЗКИ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ШВЕЦІЄЮ. Довідка
Відносини між українським і шведським народами сягають своїми коріннями в далеке історичне минуле, часи Київської Русі та походів вікінгів. Перші відомості про стосунки східних слов’ян з північно-германськими племенами, предками сучасних шведів, датуються VIII-IX ст. Походи норманів-вікінгів сприяли розвиткові торгівлі, зокрема, відомим історичним шляхом “з варягів у греки”, який поєднував північні країни і Київську Русь з Візантією.
Тісні контакти підтримувала Київська Русь зі скандинавськими країнами і у більш пізні часи. Князь Ярослав Мудрий був одружений з дочкою шведського короля Улафа (Шотконунга) - Інгигердою-Іриною, а дружиною великого князя Мстислава, одного з синів Володимира Мономаха, була Христина, дочка шведського короля Інга (Стенкіля). Варяги брали участь у битвах князя Ярослава Мудрого зі Святополком під Любечем і на Альті, у битві з Мстиславом під Ліственом.
Після досить тривалої перерви в XII-XVI ст. українсько-шведські стосунки відновлюються у XVII ст. Ініціаторами нових зв’язків з українськими землями були король Швеції Густав II Адольф (1611-1632 рр.) та його канцлер Аксель Оксеншерна. Шукаючи союзників у боротьбі проти Польщі у Тридцятилітній війні, Густав ІІ Адольф відрядив у 1626 р. та 1631 р. дві посольські місії до українського козацтва і запропонував укласти військовий союз проти Польщі та забезпечити шведський протекторат над українськими козацькими землями. Гетьман І.Петражицький-Кулага і козацька рада вирішили відхилити пропозиції.
Укладення союзу зі Швецією прагнув гетьман Б.Хмельницький, який підтримував постійні контакти зі шведськими королями. У 1650 р. він направив до Швеції посольську місію з пропозицією розпочати спільні дії проти Польщі, але цього разу їх відхилила шведська королева Христина (1632-1654 рр.). Порозуміння Б.Хмельницький досяг з наступним королем Швеції Карлом X Густавом (1654-1660 рр.), направивши на переговори у 1654 р. до Стокгольма українське посольство на чолі з ігуменом Данилою.
Після створення коаліції, до складу якої увійшли, зокрема, Швеція, Україна, Молдавія і Волощина, весною 1655 р. шведський Король Карл X розпочав війну проти Польщі і невдовзі зайняв Варшаву та Краків.
Між Україною і Швецією починаються переговори щодо поділу Польщі. У 1656 р. Україну відвідали шведські посли Я.Тенершельдт і Г.Веллінг, а у січні наступного року до Чигирина прибуло шведське посольство, яке запропонувало Б.Хмельницькому укласти договір, за яким західноукраїнські землі мали б відійти до шведської зони впливу. У червні 1657 р. в Україну приїхала нова шведська посольська місія на чолі з послом Г.Лільєкроною. Вона запропонувала укласти договір проти Росії та Польщі, за яким Швеція погоджувалась залишити за Україною всі українські землі, а також віддати їй польські території до Вісли і частину Білорусі до Смоленська. Але Б.Хмельницький відхилив ці пропозиції, заявивши, що “не може розірвати дружбу з тим, кому присягнули” (маються на увазі наслідки угоди України з Росією 1654 р., Переяславська рада).
У жовтні 1657 р. в Корсуні гетьман І.Виговський підписує договір про укладення Українсько-шведського союзу. За договором територія Української держави мала поширитись до Вісли, і до неї ж мали бути приєднані Берестейське і Новгородське воєводства. Але через зміни політичної ситуації (на той час Данія оголосила війну Швеції, а Австрія підтримала Польщу і Росію у війні проти Швеції), а також внутрішні ускладнення в Гетьманській Україні, договір цей залишився без наслідків. Гетьман І.Виговський відмовився від укладеного договору і спробував примиритись з Польщею (Гадяцький договір).
Під час Північної війни 1700-1721 рр. гетьман І.Мазепа і частина українського козацтва, які прагнули відтворення незалежної Української держави, вступили в союз зі шведським королем Карлом XII, армія якого у жовтні 1708 р. вступила на українські землі. За посередництвом польського короля Станіслава Лещинського у 1705 р. І.Мазепа розпочинає таємні переговори з Карлом XII, які завершились підписанням у 1708 р. Угоди зі Швецією щодо спільних дій проти Росії. До союзу приєднався і кошовий отаман Запорізької Січі К.Гордієнко, який 28 березня 1709 р. у Великих Будищах підписав договір з Карлом XII. За цим договором шведський король зобов’язувався не укладати миру з Москвою, доки Україна - Гетьманщина і Запорізька Січ не буде вільною.
У червні 1709 р. відбулась Полтавська битва, яка стала найважливішою подією Північної війни. Карл XII зазнав нищівної поразки, під час битви загинуло майже 10 тисяч та було взято у полон 3 тисячі шведських солдат. Залишки шведського війська капітулювали під Переволочною. Розгром шведів російською армією у Полтавській битві визначив подальший, переможний для Росії хід усієї Північної війни. На місці, де відбулась битва, створено Музей-заповідник “Поле Полтавської битви”, в якому поруч з пам’ятниками захисникам Полтави існують і два пам’ятники шведським солдатам та офіцерам, споруджені у 1909 р. з нагоди 200-річчя Полтавської битви. Один з них, з написом “Вічна пам’ять хоробрим шведським воїнам, які загинули в бою під Полтавою 27 червня 1709 р.”, стоїть на тому місці, де відбулась найзапекліша сутичка під час битви, а другий - там, де, за переказами, було поховано загиблих у битві шведських воїнів (на 6-метровому зі шведського граніту пам’ятнику є напис: “У пам’ять про шведів, які загинули тут у 1709 році споруджено співвітчизниками у 1909 р.”).
Зі смертю І.Мазепи у вересні 1709 р. Карл XII уклав союз з гетьманом П.Орликом і зобов’язався надавати допомогу Україні у боротьбі за її державність. Після невдалої спроби оволодіти Правобережною Україною у 1715 р. П.Орлик прибув до Швеції, де перебував декілька років, і наприкінці 1720 р. вирушив у подорож по Європі. 28 квітня 1997 р. у м.Крістіанстад на Півдні Швеції, в якому у 1716-1719 рр. гетьман П.Орлик проживав разом зі своєю родиною, було відкрито бронзову пам’ятну дошку. У зв’язку з її наступною втратою дошку було поновлено за участю Посольства України в Швеції у травні 2001 року – на ознаменування 10-ї річниці Незалежності України.
На території України існує шведське поселення – в селі Зміївка Херсонської області. Це поселення, нині відоме в Швеції як „Гаммальсвенскбі” (тобто „Старе шведське село”), було засновано в 1782 році після того, як туди прибули шведські поселенці, депортовані Катериною ІІ з острова Даго (нині – естонський острів Хіюмаа) на щойно завойовані Російською Імперією землі. На сьогодні шведське населення села складає 120 чоловік. Граматика і словоформи шведської мови, якою вони говорять, збереглися на рівні 18-го сторіччя.
Після проголошення Української Народної Республіки в ХХ столітті Швеція не визнала незалежної Української держави. Але в ті часи у Стокгольмі неофіційно існувала українська дипломатична місія для Швеції і Норвегії, яку у 1918 р. очолював В.Баженов, а за часів Директорії у 1919 р. – К.Лоський.
У Швеції існувало також декілька представництв, створених українськими еміграційними колами, зокрема, представництво Союзу визволення України (очолював О.Назарук), Українське інформаційне бюро (створене у 1916 р., очолювали В.Степанківський та М.Залізняк), Українське пресове бюро (створене у 1949 р., очолював Б.Кентржинський).
Перші нечисельні об’єднання українців з’явилися у Швеції наприкінці 1940-х років. Найстарішим з них є Українська громада Швеції (УГШ), яка 2007 році відзначатиме своє 60-річчя. Це об’єднання було створено в травні 1947 році в Стокгольмі групою українців, більшість з яких були колишні в’язні німецьких концтаборів або насильно вивезені на каторжні роботи до Німеччини (остарбайтери). Перші загальні збори Української громади та перший з’їзд українців у Швеції відбулися 6 січня 1948 р. в м.Флюста поблизу Стокгольму. Тут було прийняте рішення щодо назви об’єднання, затверджено його статут. Першим головою Громади було обрано Валеріана Федорчука (очолював з 1948 до 1951 рр.).
У Національному архіві Швеції, в Музеї Шведських Збройних сил, інших музеях зберігаються унікальні експонати важливого історичного значення – Конституція П.Орлика 1710 року, листування українських гетьманів, починаючи з Б.Хмельницького, з шведськими королями, булава Б.Хмельницького, прапори козацьких полків XVII століття, предмети часів Київської Руси тощо.
Жовтень 2007 року МЗС України
СОТ офіційно призначила дату і час підписання протоколу про вступ України
Церемонію підписання протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі призначено на 5 лютого.
Про це повідомляється на сайті СОТ.
Церемонія підписання документа пройде в Женеві (Швейцарія) на засіданні Генеральної ради СОТ о 17.15 за київським часом.
Згідно з повідомленням, Україна повинна ратифікувати протокол про вступ до 4 липня 2008 року.
Повноправним членом СОТ Україна стане через 30 днів після ратифікації документа.
Як повідомляв УНІАН, на засіданні Генради СОТ планує бути присутнім Президент України Віктор ЮЩЕНКО.
Нагадаємо, процес вступу до СОТ Україна почала в 1993 році.
unian.net
03 February, 2008
Америка готова серйозніше взятися за українську корупцію
Уряд США готовий розширити співробітництво з українським урядом, у тому числі міністерством юстиції в рамках раніше початих проектів правової допомоги з реформи карної юстиції й боротьби з корупцією.
Про це було оголошено в ході зустрічі міністра юстиції України Миколи Оніщука з послом США в Україні Вільямом Тейлором, що пройшла 1 лютого в Києві, повідомляє прес-служба Мін'юсту.
Уряд США готовий інтенсифікувати співробітництво з українським Мін'юстом у рамках діяльності Ради з питань реалізації граничної програми "Виклики тисячоріччя" по зниженню рівня корупції.
Крім того, уряд США готовий продовжувати надавати експертну допомогу щодо судової реформи, а також реформування карної юстиції в Україні.
4 грудня 2006 року Україною була підписана Угода про стратегічне завдання по виконанню програми зниження рівня корупції в державному секторі (у рамках Програми граничних країн Фонду "Виклики тисячоріччя"). Сторонами угоди є уряд України й уряд США, що діє через Агентство США по міжнародному розвитку.
"Інтерфакс-Україна"
Про це було оголошено в ході зустрічі міністра юстиції України Миколи Оніщука з послом США в Україні Вільямом Тейлором, що пройшла 1 лютого в Києві, повідомляє прес-служба Мін'юсту.
Уряд США готовий інтенсифікувати співробітництво з українським Мін'юстом у рамках діяльності Ради з питань реалізації граничної програми "Виклики тисячоріччя" по зниженню рівня корупції.
Крім того, уряд США готовий продовжувати надавати експертну допомогу щодо судової реформи, а також реформування карної юстиції в Україні.
4 грудня 2006 року Україною була підписана Угода про стратегічне завдання по виконанню програми зниження рівня корупції в державному секторі (у рамках Програми граничних країн Фонду "Виклики тисячоріччя"). Сторонами угоди є уряд України й уряд США, що діє через Агентство США по міжнародному розвитку.
"Інтерфакс-Україна"
Богдан Батрух, „В&H”: Вцілому ми задоволені першими результатами прокату, які дали україномовні кінокопії у всіх реґіонах країни
Богдан Батрух, керівник дистриб’ютоської компанії „В&H” відповів на запитання KINO-KOЛА стосовно окремих аспектів виконання грудневого рішення Конституційного суду, що трактує ст. 14 Закону України „Про кінематографію” в частині дублювання/озвучування/субтитрування іноземних фільмів українською мовою.
Пане Богдане, ви дотримуєтеся активної публічної позиції стосовно українізації кінотеатрального прокату. Складається враження, що серед дистриб’юторів ви – один на цьому полі воїн. Якщо це враження хибне, кого з ваших колеґ-дистриб’юторів в Україні маєте за однодумців? Якщо ні – в чому причина, на ваш погляд?
Богдан Батрух. Є кілька аспектів цього питання. Вже півтора року тому всі повинні були дублювати фільми українською – кількість копій мала збільшуватися поетапно з 20 до 50, і до 75 відсотків – це було підтверджено меморандумом, що його в січні-лютому минулого року підписали всі дистриб’ютори. Тож я не розумію, звідки такий подив – кожен з дистриб’юторів, в обов’язковому порядку, мав дублювати, озвучувати або субтитрувати на копії ориґіналу фільми українською мовою. Можливо, причина в тому, що вони не виконували всі ті ухвали. Тоді це вже проблема з законами в Україні. І проблема велика, бо ж відповідний закон існує вже десять років. Як могло статися, що за весь цей час у країні жодна компанія не виконувала закон, і нікого не було покарано? А тепер кажуть, що його й надалі треба іґнорувати. Для мене як не для уродженця України це дуже дивна ситуація. Такого преценденту в Європі я ще ніде не бачив.
Опоненти українізації кінопрокату зауважують на несприйняття дубльованих державною мовою фільмів у східних та південних реґіонах країни, і що це відповідно позначиться на кінотеатральному бізнесі. На чому ґрунтується – у зв’язку з такими прогнозами – ваша бізнесова впевненість?
По-перше, щоб говорити, треба перевірити, а вони тільки здогадуються, що люди покинуть кінотеатри. У нас інакший досвід, до прикладу можу навести Київ: півтора року тому нам усі говорили, що тут ніхто не піде на фільми дубльовані українською мовою. Наша практика показує – якщо збори з україномовних копій фільмів є високими, ми додатково можемо випустити ще й російськомовний варіант. Базуючись на такому прикладі, на нашій пересвідченості, ми дуже обережно ставимося до того, що нам говорять про Східну Україну. Зробимо кілька фільмів – побачимо...
Зрештою, є вже, сказати б, перша ластівка – всі копії фільму „Монстро”, що надійшов у прокат 24 січня, дубльовані українською. І ми не бачимо суттєвої різниці результатів прокату за вікенд у всіх реґіонах країни, в порівнянні з тим, що зазвичай давали російськомовні копії. Вцілому ми лишилися задоволені. Та й досі до нас не надійшло жодних нарікань від власників кінотеатрів.
Тобто ви задоволені досвідом дублювання фільмів українською?
Хотілося б думати, що багатьом із тих, хто говорить про українську кіноіндустрію важливо, аби вона існувала. Якщо це так – дублювання українською є одним із базових її елементів. Без цього аспекту індрустрії як такої залишиться не багато. З другого боку, рівень дублювання українською ми поступово підвищуємо – я думаю, наші останні зразки є значно кращими за перші – ми вчимося. Наразі це непоганий європейський рівень, але зробити можна ще дуже багато...
http://www.kinokolo.ua | Підготував до друку Віктор Глонь
Пане Богдане, ви дотримуєтеся активної публічної позиції стосовно українізації кінотеатрального прокату. Складається враження, що серед дистриб’юторів ви – один на цьому полі воїн. Якщо це враження хибне, кого з ваших колеґ-дистриб’юторів в Україні маєте за однодумців? Якщо ні – в чому причина, на ваш погляд?
Богдан Батрух. Є кілька аспектів цього питання. Вже півтора року тому всі повинні були дублювати фільми українською – кількість копій мала збільшуватися поетапно з 20 до 50, і до 75 відсотків – це було підтверджено меморандумом, що його в січні-лютому минулого року підписали всі дистриб’ютори. Тож я не розумію, звідки такий подив – кожен з дистриб’юторів, в обов’язковому порядку, мав дублювати, озвучувати або субтитрувати на копії ориґіналу фільми українською мовою. Можливо, причина в тому, що вони не виконували всі ті ухвали. Тоді це вже проблема з законами в Україні. І проблема велика, бо ж відповідний закон існує вже десять років. Як могло статися, що за весь цей час у країні жодна компанія не виконувала закон, і нікого не було покарано? А тепер кажуть, що його й надалі треба іґнорувати. Для мене як не для уродженця України це дуже дивна ситуація. Такого преценденту в Європі я ще ніде не бачив.
Опоненти українізації кінопрокату зауважують на несприйняття дубльованих державною мовою фільмів у східних та південних реґіонах країни, і що це відповідно позначиться на кінотеатральному бізнесі. На чому ґрунтується – у зв’язку з такими прогнозами – ваша бізнесова впевненість?
По-перше, щоб говорити, треба перевірити, а вони тільки здогадуються, що люди покинуть кінотеатри. У нас інакший досвід, до прикладу можу навести Київ: півтора року тому нам усі говорили, що тут ніхто не піде на фільми дубльовані українською мовою. Наша практика показує – якщо збори з україномовних копій фільмів є високими, ми додатково можемо випустити ще й російськомовний варіант. Базуючись на такому прикладі, на нашій пересвідченості, ми дуже обережно ставимося до того, що нам говорять про Східну Україну. Зробимо кілька фільмів – побачимо...
Зрештою, є вже, сказати б, перша ластівка – всі копії фільму „Монстро”, що надійшов у прокат 24 січня, дубльовані українською. І ми не бачимо суттєвої різниці результатів прокату за вікенд у всіх реґіонах країни, в порівнянні з тим, що зазвичай давали російськомовні копії. Вцілому ми лишилися задоволені. Та й досі до нас не надійшло жодних нарікань від власників кінотеатрів.
Тобто ви задоволені досвідом дублювання фільмів українською?
Хотілося б думати, що багатьом із тих, хто говорить про українську кіноіндустрію важливо, аби вона існувала. Якщо це так – дублювання українською є одним із базових її елементів. Без цього аспекту індрустрії як такої залишиться не багато. З другого боку, рівень дублювання українською ми поступово підвищуємо – я думаю, наші останні зразки є значно кращими за перші – ми вчимося. Наразі це непоганий європейський рівень, але зробити можна ще дуже багато...
http://www.kinokolo.ua | Підготував до друку Віктор Глонь
Російський журналіст отримав політичний притулок в Україні
Колишній журналіст російської "Новой газеты", нині головний редактор "Вечерних вестей" Олександр Косвінцев отримав статус біженця в Україні, повідомив представник Державної міграційної служби Львівської області.
Косвінцев попросив політичного притулку в Україні на початку лютого 2007 року. Він заявив, що після серії репортажів про кримінальні зв`язки губернатора Кемеровської області Амана Тулєєва, його переслідують російські правоохоронні органи.
Косвінцев довгий час працював в газетах Кемерова, і в "Новой газете".
Російський журналіст заявляв, що у разі відмови в наданні йому політичного притулку в Україні має намір звернутися до суду.
Косвінцев отримав права аналогічні з правами громадян України, окрім виборчого права.
24.ua
Косвінцев попросив політичного притулку в Україні на початку лютого 2007 року. Він заявив, що після серії репортажів про кримінальні зв`язки губернатора Кемеровської області Амана Тулєєва, його переслідують російські правоохоронні органи.
Косвінцев довгий час працював в газетах Кемерова, і в "Новой газете".
Російський журналіст заявляв, що у разі відмови в наданні йому політичного притулку в Україні має намір звернутися до суду.
Косвінцев отримав права аналогічні з правами громадян України, окрім виборчого права.
24.ua
Українського політолога не пустили в Росію через вказівку згори
Український політолог Сергій Таран, який зник напередодні в Санкт-Петербурзі, близько 19 години суботи повернувся в Україну.
Як повідомляє телеканал "Інтер", зв’язок із політологом з'явився лише у суботу ввечері.
За інформацією каналу, Таран провів ніч на території аеропорту "Пулково" у штабі прикордонної служби.
Як повідомили прикордонники українським дипломатам, перебування Тарана в Росії є небажаним.
За їх словами, відповідний дзвінок надійшов керівництву прикордонної служби "Пулково" від вищого керівництва.
Українська правда
Як повідомляє телеканал "Інтер", зв’язок із політологом з'явився лише у суботу ввечері.
За інформацією каналу, Таран провів ніч на території аеропорту "Пулково" у штабі прикордонної служби.
Як повідомили прикордонники українським дипломатам, перебування Тарана в Росії є небажаним.
За їх словами, відповідний дзвінок надійшов керівництву прикордонної служби "Пулково" від вищого керівництва.
Українська правда
ООН шокована вбивством в Україні
ООН просить владу України не виключати версію нападу на ґрунті расизму при розслідуванні вбивства жителя Конго.
"Ми були шоковані вбивством минулими вихідними в столиці України Києві шукача притулку з Демократичної Республіки Конго", – заявив прес-секретар УВКБ Вільям Шпіндлер.
"Відділення ООН в Україні, УВКБ і Міжнародна організація з міграції повідомили українській владі про свою глибоку стурбованість із приводу цього вбивства й закликали при проведенні розслідування розглянути й версію про те, що злочин могло бути скоєно на ґрунті расизму", – заявив Шпіндлер.
Він підкреслив, що установи ООН закликали владу України інформувати їх про результати розслідування.
19-річний конголезець прибув до України в червні 2007 року в пошуках міжнародного захисту. Він зразу ж звернувся до неурядових організацій, які є партнерами УВКБ. Вони допомогли йому підготувати необхідні документи й зареєструватися в офісі УВКБ як шукач притулку.
27 січня його тіло знайшли зі слідами численних ножових поранень. Міліція заявила, що явних мотивів злочину немає.
Радіо "Свобода"
"Ми були шоковані вбивством минулими вихідними в столиці України Києві шукача притулку з Демократичної Республіки Конго", – заявив прес-секретар УВКБ Вільям Шпіндлер.
"Відділення ООН в Україні, УВКБ і Міжнародна організація з міграції повідомили українській владі про свою глибоку стурбованість із приводу цього вбивства й закликали при проведенні розслідування розглянути й версію про те, що злочин могло бути скоєно на ґрунті расизму", – заявив Шпіндлер.
Він підкреслив, що установи ООН закликали владу України інформувати їх про результати розслідування.
19-річний конголезець прибув до України в червні 2007 року в пошуках міжнародного захисту. Він зразу ж звернувся до неурядових організацій, які є партнерами УВКБ. Вони допомогли йому підготувати необхідні документи й зареєструватися в офісі УВКБ як шукач притулку.
27 січня його тіло знайшли зі слідами численних ножових поранень. Міліція заявила, що явних мотивів злочину немає.
Радіо "Свобода"
02 February, 2008
Європа всерйоз зацікавилася проектом Тимошенко
Євросоюз зацікавлений у реалізації проекту White Stream, який передбачає будівництво нового трубопроводу для поставок газу з каспійського регіону до Європи через Україну і виконує функцію диверсифікації газопостачання.
Про це "Дзеркалу тижня" повідомив помічник координатора Єврокомісії з питань південних газотранспортних проектів коридору Схід-Захід Брендан Девлін, відповідаючи на запитання щодо серйозності намірів Єврокомісії у підтримці проекту та участі України в ньому.
"White Stream — дуже важливий проект для Європейського Союзу, і ЄС нині перебуває у процесі рішення щодо його фінансування в рамках забезпечення сталості розвитку центральноєвропейського регіону", — запевнив представник Єврокомісії.
"Причому цей проект дуже важливий із погляду безпеки енергопостачання як для України, так і для Євросоюзу", — наголосив він.
"Більше того, ЄС розглядає роль цього проекту в ширшому контексті — формування всього європейського газового ринку, особливо в Центральноєвропейському регіоні", - додав Девлін.
За його словами, технічно фінансування проекту може здійснюватися за допомогою фінансових інструментів реалізації проектів створення єдиної транс’європейської енергетичної мережі.
pravda.com.ua
Про це "Дзеркалу тижня" повідомив помічник координатора Єврокомісії з питань південних газотранспортних проектів коридору Схід-Захід Брендан Девлін, відповідаючи на запитання щодо серйозності намірів Єврокомісії у підтримці проекту та участі України в ньому.
"White Stream — дуже важливий проект для Європейського Союзу, і ЄС нині перебуває у процесі рішення щодо його фінансування в рамках забезпечення сталості розвитку центральноєвропейського регіону", — запевнив представник Єврокомісії.
"Причому цей проект дуже важливий із погляду безпеки енергопостачання як для України, так і для Євросоюзу", — наголосив він.
"Більше того, ЄС розглядає роль цього проекту в ширшому контексті — формування всього європейського газового ринку, особливо в Центральноєвропейському регіоні", - додав Девлін.
За його словами, технічно фінансування проекту може здійснюватися за допомогою фінансових інструментів реалізації проектів створення єдиної транс’європейської енергетичної мережі.
pravda.com.ua
01 February, 2008
Огрызко об интеграции в НАТО: Нейтральный статус приносит вред Украине
Министр иностранных дел Владимир Огрызко в интервью газете Факты заявил, что нейтралитет невозможен для Украины, подчеркнул, что вступление Украины в НАТО может ускорить ее евроинтеграцию, а также исключил, что Украина в случае вступления в НАТО будет занимать антироссийскую позицию.
В частности, министр считает нейтралитет невозможным для Украины. По его словам, мировой опыт свидетельствует, что нейтралитет сегодня экономически, политически и с точки зрения безопасности является невыгодным и в чистом виде фактически недосягаемым.
"Для такой большой страны, как наша, вообще невозможен", уверен министр.
По его словам, новые непредвиденные угрозы безопасности ставят перед каждой цивилизованной страной проблему выбора: военный нейтралитет или участие в системе коллективной безопасности.
Мировой опыт свидетельствует, что нейтралитет экономически, политически и с точки зрения безопасности является невыгодным и в чистом виде фактически недосягаемым - Огрызко
При этом, отмечает он, обеспечение нейтралитета требует привлечения колоссальных финансовых средств, в нейтральных европейских государствах все четче прослеживается тенденция к пересмотру своего статуса.
В то же время, отмечает министр, нейтральные Австрия, Швеция, Швейцария и Финляндия, не являясь членами НАТО, активно участвуют, как и Украина, в программе Альянса Партнерство во имя мира.
"Так что вряд ли следует спекулировать таким понятием, как нейтралитет", заявил Огрызко.
При этом он подчеркивает, что в Конституции отсутствуют положения о внеблоковом или нейтральном статусе Украины, а в Декларации о государственном суверенитете говорится лишь о намерении стать нейтральным государством.
____________________________________________
Огрызко также не считает НАТО "агрессором". Более того, отмечает он, НАТО в своих принципах и деятельности придерживается норм ООН.
"В основополагающем документе Альянса - Вашингтонском договоре 1949 года четко записано, что задачей НАТО является коллективная безопасность и оборона, а не нападение или агрессия", сообщает министр.
Риторика об "агрессивном блоке" - это довольно удачный пропагандистский шаг СССР, который конкурировал со странами Запада в борьбе за мировое господство - министр
Огрызко убежден, что такие беспрецедентные гарантии безопасности, территориальной целостности, неприкосновенности границ и государственного суверенитета не дает ни одна из существующих на сегодня систем коллективной безопасности.
"А риторика об "агрессивном блоке" - это довольно удачный пропагандистский шаг СССР, который конкурировал со странами Запада в борьбе за мировое господство", говорит он.
При этом Огрызко высказывает предположение, что такое понятие было введено в обиход где-то после 1954 года, когда СССР подавал заявку на вступление в НАТО, но получил отказ.
__________________________________________
Министр также уверен, что вступление Украины в НАТО может ускорить ее евроинтеграцию. По его мнению, Украина может присоединиться к Альянсу раньше, чем к Европейскому Союзу.
Он допустил, что, оказавшись в клубе НАТО за одним столом переговоров с подавляющим большинством стран ЕС, мы сможем на равных общаться, станем лучше понимать друг друга.
"И тогда, не исключено, Евросоюз признает не только готовность Украины к интеграции, а и сам предложит членство", заявил Огрызко.
_________________________________________
Огрызко также исключил, что Украина в случае вступления в НАТО будет занимать антироссийскую позицию.
"Не станет", сказал Огрызко, отвечая на вопрос, будет ли Украина после вступления в НАТО откровенно выступать против России.
Он считает, что выступления против РФ могут нарушить закон Об основах национальной безопасности Украины, в котором четко записано - приоритетом нашего государства является членство в Европейском Союзе и НАТО при сохранении добрососедских отношений и стратегического партнерства с Россией, другими странами СНГ и мира.
Огрызко обращает внимание, что сегодня у России, как и у Украины, партнерские отношения с НАТО, причем даже более глубокие.
Россия укрепляет свое партнерство с НАТО в целом, в том числе и с каждым ее членом в отдельности, но в то же время выступает против расширения Альянса - глава МИД
По его словам, возникает парадоксальная ситуация, когда Россия укрепляет свое партнерство с НАТО в целом, в том числе и с каждым ее членом в отдельности, но в то же время выступает против расширения организации.
Поэтому, говорит он, досадно слышать обвинения в сторону Украины и даже угрозы использовать все меры, если та решит присоединиться к НАТО.
"Куда только девается братство, когда один из братьев решил присоединиться к другой компании? Неужели ему следует сразу угрожать всеми мерами, начиная от экономических и заканчивая уж боюсь думать чем", добавил министр.
__________________________________________
Напомним, 15 января Президент Украины Виктор Ющенко, премьер-министр Юлия Тимошенко и председатель Верховной Рады Украины Арсений Яценюк обратились с письмом к Генсеку НАТО, в котором заявили, что Украина рассчитывает на присоединение к Плану действий относительно членства в НАТО во время следующего саммита Украина-НАТО в Бухаресте в апреле 2008 года.
Спикер парламента Арсений Яценюк считает, что вступления Украины в НАТО сегодня не стоит на повестке дня и ожидается в лучшем случае через десять лет.
Премьер-министр Юлия Тимошенко в свою очередь подтвердила, что любое окончательное решение Украины о вступлении в НАТО будет приниматься исключительно через референдум.
Оппозиция заблокировала работу Верховной Рады с требованием к Президенту, премьеру и спикеру отозвать письмо в адрес руководства НАТО о присоединении Украины к Плану действий по членству в НАТО.
korrespondent.net | По материалам Українськi новини
Subscribe to:
Posts (Atom)