Богдан Батрух, керівник дистриб’ютоської компанії „В&H” відповів на запитання KINO-KOЛА стосовно окремих аспектів виконання грудневого рішення Конституційного суду, що трактує ст. 14 Закону України „Про кінематографію” в частині дублювання/озвучування/субтитрування іноземних фільмів українською мовою.
Пане Богдане, ви дотримуєтеся активної публічної позиції стосовно українізації кінотеатрального прокату. Складається враження, що серед дистриб’юторів ви – один на цьому полі воїн. Якщо це враження хибне, кого з ваших колеґ-дистриб’юторів в Україні маєте за однодумців? Якщо ні – в чому причина, на ваш погляд?
Богдан Батрух. Є кілька аспектів цього питання. Вже півтора року тому всі повинні були дублювати фільми українською – кількість копій мала збільшуватися поетапно з 20 до 50, і до 75 відсотків – це було підтверджено меморандумом, що його в січні-лютому минулого року підписали всі дистриб’ютори. Тож я не розумію, звідки такий подив – кожен з дистриб’юторів, в обов’язковому порядку, мав дублювати, озвучувати або субтитрувати на копії ориґіналу фільми українською мовою. Можливо, причина в тому, що вони не виконували всі ті ухвали. Тоді це вже проблема з законами в Україні. І проблема велика, бо ж відповідний закон існує вже десять років. Як могло статися, що за весь цей час у країні жодна компанія не виконувала закон, і нікого не було покарано? А тепер кажуть, що його й надалі треба іґнорувати. Для мене як не для уродженця України це дуже дивна ситуація. Такого преценденту в Європі я ще ніде не бачив.
Опоненти українізації кінопрокату зауважують на несприйняття дубльованих державною мовою фільмів у східних та південних реґіонах країни, і що це відповідно позначиться на кінотеатральному бізнесі. На чому ґрунтується – у зв’язку з такими прогнозами – ваша бізнесова впевненість?
По-перше, щоб говорити, треба перевірити, а вони тільки здогадуються, що люди покинуть кінотеатри. У нас інакший досвід, до прикладу можу навести Київ: півтора року тому нам усі говорили, що тут ніхто не піде на фільми дубльовані українською мовою. Наша практика показує – якщо збори з україномовних копій фільмів є високими, ми додатково можемо випустити ще й російськомовний варіант. Базуючись на такому прикладі, на нашій пересвідченості, ми дуже обережно ставимося до того, що нам говорять про Східну Україну. Зробимо кілька фільмів – побачимо...
Зрештою, є вже, сказати б, перша ластівка – всі копії фільму „Монстро”, що надійшов у прокат 24 січня, дубльовані українською. І ми не бачимо суттєвої різниці результатів прокату за вікенд у всіх реґіонах країни, в порівнянні з тим, що зазвичай давали російськомовні копії. Вцілому ми лишилися задоволені. Та й досі до нас не надійшло жодних нарікань від власників кінотеатрів.
Тобто ви задоволені досвідом дублювання фільмів українською?
Хотілося б думати, що багатьом із тих, хто говорить про українську кіноіндустрію важливо, аби вона існувала. Якщо це так – дублювання українською є одним із базових її елементів. Без цього аспекту індрустрії як такої залишиться не багато. З другого боку, рівень дублювання українською ми поступово підвищуємо – я думаю, наші останні зразки є значно кращими за перші – ми вчимося. Наразі це непоганий європейський рівень, але зробити можна ще дуже багато...
http://www.kinokolo.ua | Підготував до друку Віктор Глонь
No comments:
Post a Comment