Диспетчери Смоленського аеродрому надавали польським та російським пілотам, які намагалися посадити літаки 10 квітня 2010 року, різні дані про погоду та горизонтальну видимість.
Як передає кореспондент УНІАН у Польщі, про це на прес-конференції у Варшаві повідомили представники польської державної комісії, яка вивчає причини катастрофи урядового літака Ту-154.
За їхніми даними, пілотам польського Як-40, які везли до Смоленська польських журналістів, диспетчери повідомляли про видимість на аеродромі близько 1,5 тис. метрів, а хвилину пізніше російському Іл-76 – 1 тис. метрів.
Showing posts with label шок. Show all posts
Showing posts with label шок. Show all posts
19 January, 2011
10 May, 2010
У Польщі закликають створити міжнародну комісію щодо авіакатастрофи
Декілька неурядових організацій Польщі почали збір підписів під листом до голови уряду Дональда Туска із закликом створити міжнародну комісію експертів для розслідування причин авіакатастрофи президентського літака під Смоленськом.
Збір підписів розпочався в неділю, 9 травня, у Варшаві, де кілька тисяч людей зібралися біля канцелярії президента Польщі, щоб вшанувати пам'ять загиблих місяць тому високопоставлених посадових осіб, передає УНІАН.
Автори звернення до Туска назвали катастрофу літака Леха Качинського безпрецедентною в історії країни, що вимагає ще більш ретельного дослідження причин трагедії.
"Слідство, яке ведеться, викликає серйозні сумніви, чи використовувала польська влада всі можливості для ретельного з'ясування причин катастрофи Ту-154. Більшість доказів, у тому числі" чорні ящики ", залишаються в руках росіян. Польські прокурори і слідчі грають ... другорядну роль ", - йдеться в листі.
Збір підписів розпочався в неділю, 9 травня, у Варшаві, де кілька тисяч людей зібралися біля канцелярії президента Польщі, щоб вшанувати пам'ять загиблих місяць тому високопоставлених посадових осіб, передає УНІАН.
Автори звернення до Туска назвали катастрофу літака Леха Качинського безпрецедентною в історії країни, що вимагає ще більш ретельного дослідження причин трагедії.
"Слідство, яке ведеться, викликає серйозні сумніви, чи використовувала польська влада всі можливості для ретельного з'ясування причин катастрофи Ту-154. Більшість доказів, у тому числі" чорні ящики ", залишаються в руках росіян. Польські прокурори і слідчі грають ... другорядну роль ", - йдеться в листі.
10 April, 2010
Друга після Катині
Польща шокована. Авіакатастрофа під Смоленськом залишила країну без глави держави, керівника Національного банку, десятків чиновників найвищого рангу.
На борту урядового Ту-154 знаходилися практично усі керівники Збройних сил Польщі – шеф генерального штабу генерал Францішек Гонгор, командувач Сухопутними військами генерал Тадеуш Бук, командувач ВМС віце-адмірал Анджей Карвета, командувач Спеціальними силами генерал Влодзімєж Потасіньський, а також керівник оперативного командування Збройними силами генерал Броніслав Квятковський. Також загинули католицький і православний єпископи-капелани польської армії Тадеуш Плоцький та Мирон Ходаковський.
Також серед загиблих у катастрофі – президент Національного банку Польщі Славомір Скржипек, віце-спікер Сейму Кшиштоф Путра, віце-спікер Сенату Кристина Бохенек, віце-спікер Сейму, один з лідерів Союзу лівиці демократичної та один із ймовірних фаворитів на президентських виборах 2010 року Єжи Шмайдзінський, керівник Канцелярії президента Владислав Стасяк, заступник керівника канцелярії президента Яцек Сасін, Алєксандр Щигло – шеф Бюро національної безпеки, Павєл Випих – державний секретар Канцелярії президента, заступник державного секретаря Міністерства оборони Станіслав Коморовський, директор протоколу дипломатичного польського МЗС Маріуш Кузана, заступник міністра закордонних справ Анджей Кремер, Анджей Пшевознік, керівник Ради по охороні пам’яток боротьби і мучеництва, генсекретарь Совета по охране памяти борьбы и мученичества, депутати Сейму Алєксандра Наталлі-Свят, Мацєй Плажинський, Пшемислав Госєвський, Гжегож Дольняк, Збігнєв Вассерман, Лєшек Дептула, Гражина Генсіцка, Аркадіуш Рибіцький, Себастіан Карпінюк, Йоланта Шиманек-Дереш, Вєслав Вода, Едвард Войтас, Яніна Феклінська, Станіслав Заяц, Ізабела Яруга-Новацька, Уповноважений з прав людини Януш Кохановський, президент Інституту національної пам’яті Януш Куртикр…
Подібних одномоментних втрат серед вищих керівників держави не зазнають навіть у часи військових конфліктів.
У польських медіа одразу почалися дискусії щодо того, як таке могло статися, що одразу стільки урядовців, насамперед практично усі керівники Збройних сил, опинилися в одному літаку. «Немає правил, які б обмежували спільні польоти, – каже експерт з авіаційних питань Гжегож Холданович. – Очевидно, разом не повинні летіти президент і прем’єр. Але зараз ми отримали урок, який потрібно запам’ятати на майбутнє».
Зараз обов’язки президента перебрав на себе маршалок (спікер) Сейму Броніслав Коморовський.
Дострокові президентські згідно з положеннями польської Конституції вибори будуть проведені впродовж двох з половиною місяців.
lb.com.ua
На борту урядового Ту-154 знаходилися практично усі керівники Збройних сил Польщі – шеф генерального штабу генерал Францішек Гонгор, командувач Сухопутними військами генерал Тадеуш Бук, командувач ВМС віце-адмірал Анджей Карвета, командувач Спеціальними силами генерал Влодзімєж Потасіньський, а також керівник оперативного командування Збройними силами генерал Броніслав Квятковський. Також загинули католицький і православний єпископи-капелани польської армії Тадеуш Плоцький та Мирон Ходаковський.
Також серед загиблих у катастрофі – президент Національного банку Польщі Славомір Скржипек, віце-спікер Сейму Кшиштоф Путра, віце-спікер Сенату Кристина Бохенек, віце-спікер Сейму, один з лідерів Союзу лівиці демократичної та один із ймовірних фаворитів на президентських виборах 2010 року Єжи Шмайдзінський, керівник Канцелярії президента Владислав Стасяк, заступник керівника канцелярії президента Яцек Сасін, Алєксандр Щигло – шеф Бюро національної безпеки, Павєл Випих – державний секретар Канцелярії президента, заступник державного секретаря Міністерства оборони Станіслав Коморовський, директор протоколу дипломатичного польського МЗС Маріуш Кузана, заступник міністра закордонних справ Анджей Кремер, Анджей Пшевознік, керівник Ради по охороні пам’яток боротьби і мучеництва, генсекретарь Совета по охране памяти борьбы и мученичества, депутати Сейму Алєксандра Наталлі-Свят, Мацєй Плажинський, Пшемислав Госєвський, Гжегож Дольняк, Збігнєв Вассерман, Лєшек Дептула, Гражина Генсіцка, Аркадіуш Рибіцький, Себастіан Карпінюк, Йоланта Шиманек-Дереш, Вєслав Вода, Едвард Войтас, Яніна Феклінська, Станіслав Заяц, Ізабела Яруга-Новацька, Уповноважений з прав людини Януш Кохановський, президент Інституту національної пам’яті Януш Куртикр…
Подібних одномоментних втрат серед вищих керівників держави не зазнають навіть у часи військових конфліктів.
У польських медіа одразу почалися дискусії щодо того, як таке могло статися, що одразу стільки урядовців, насамперед практично усі керівники Збройних сил, опинилися в одному літаку. «Немає правил, які б обмежували спільні польоти, – каже експерт з авіаційних питань Гжегож Холданович. – Очевидно, разом не повинні летіти президент і прем’єр. Але зараз ми отримали урок, який потрібно запам’ятати на майбутнє».
Зараз обов’язки президента перебрав на себе маршалок (спікер) Сейму Броніслав Коморовський.
Дострокові президентські згідно з положеннями польської Конституції вибори будуть проведені впродовж двох з половиною місяців.
lb.com.ua
18 March, 2010
Міністр внутрішніх справ виступив проти захисту прав людини
Відкрите звернення
українських правозахисних організацій
Міністр внутрішніх справ
виступив проти захисту прав людини
17 березня 2010 року нам стало відомо про твердий намір нового Міністра МВС Анатолія Могильова ліквідувати Управління моніторингу прав людини в діяльності органів внутрішніх справ.
Ми переконані, що такі дії нового керівництва є необґрунтованими, послаблюють національні механізми захисту прав людини та свідчать про його пріоритети, серед яких немає дотримання прав людини з боку міліції.
Згортання діяльності інституцій в галузі дотримання прав людини, які були створені в останні роки, викликає обурення громадських організацій.
Це управління було створено у 2008 році в результаті системної багаторічної співпраці міліції з правозахисними організаціями. При чому початок його створення був закладений ще Міністром МВС В.Цушком, що був тоді в уряді В.Януковича. Ця не політична ініціатива стала кроком у формуванні політики відкритості та прозорості в діяльності МВС України.
Робота громадських рад при МВС України та обласних управліннях МВС дала можливість налагоджувати контакти між міліцією та правозахисними організаціями. На наше переконання, ці громадські ради є найбільш ефективними серед громадських рад при органах влади.
За лише два роки Управління здійснило величезну роботу в міліції, спрямовану на забезпечення прав людини в діях міліції та реформування МВС.
Завдяки Управлінню системно запрацювали мобільні групи з моніторингу дотримання прав людини в місцях позбавлення волі, підпорядкованих МВС, котрі стали прообразом національного превентивного механізму попередження катувань, що визнано міжнародними та українськими експертами. Саме працівники Управління викривали сотні порушень в діяльності міліції.
Управління стало ініціатором розробки та затвердження плану дій проти расизму та ксенофобії та програми сприяння гендерній рівності в ОВС.
Сотні звичайних громадян, які скаржилися на незаконні дії міліції, отримали допомогу від працівників Управління. За їхньої допомоги були викриті значні зловживання з боку міліції.
Очевидно, що без такого Управління не можливо побудувати сучасну європейську міліцію, що поважає права людини в своїй діяльності.
Ми запитуємо нове керівництво МВС – саме від цієї політики воно відмовляється, заявивши про ліквідацію Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ? Які тепер пріоритети діяльності МВС? Міліції не потрібна боротьба з расизмом та ксенофобією напередодні ЄВРО 2012? Міліція не буде розвивати співпрацю з міжнародними інституціями та громадськими правозахисними організаціями? Не потрібні більше мобільні групи? Не потрібні громадські ради?
Якщо вам це не потрібно, тоді ви будуєте міліцію тоталітарної країни, що працює проти суспільства та людей.
Ми впевнені, що Ви зобов’язані не тільки зберегти управління, а дати новий імпульс його діяльності. І ми вимагаємо від вас зробити це і надалі розвивати політику дотримання прав людини органами внутрішніх справ.
18 березня 2010 року
Українська Гельсінська спілка з прав людини, що об’єднує 23 українські правозахисні організації
maidan.org.ua
українських правозахисних організацій
Міністр внутрішніх справ
виступив проти захисту прав людини
17 березня 2010 року нам стало відомо про твердий намір нового Міністра МВС Анатолія Могильова ліквідувати Управління моніторингу прав людини в діяльності органів внутрішніх справ.
Ми переконані, що такі дії нового керівництва є необґрунтованими, послаблюють національні механізми захисту прав людини та свідчать про його пріоритети, серед яких немає дотримання прав людини з боку міліції.
Згортання діяльності інституцій в галузі дотримання прав людини, які були створені в останні роки, викликає обурення громадських організацій.
Це управління було створено у 2008 році в результаті системної багаторічної співпраці міліції з правозахисними організаціями. При чому початок його створення був закладений ще Міністром МВС В.Цушком, що був тоді в уряді В.Януковича. Ця не політична ініціатива стала кроком у формуванні політики відкритості та прозорості в діяльності МВС України.
Робота громадських рад при МВС України та обласних управліннях МВС дала можливість налагоджувати контакти між міліцією та правозахисними організаціями. На наше переконання, ці громадські ради є найбільш ефективними серед громадських рад при органах влади.
За лише два роки Управління здійснило величезну роботу в міліції, спрямовану на забезпечення прав людини в діях міліції та реформування МВС.
Завдяки Управлінню системно запрацювали мобільні групи з моніторингу дотримання прав людини в місцях позбавлення волі, підпорядкованих МВС, котрі стали прообразом національного превентивного механізму попередження катувань, що визнано міжнародними та українськими експертами. Саме працівники Управління викривали сотні порушень в діяльності міліції.
Управління стало ініціатором розробки та затвердження плану дій проти расизму та ксенофобії та програми сприяння гендерній рівності в ОВС.
Сотні звичайних громадян, які скаржилися на незаконні дії міліції, отримали допомогу від працівників Управління. За їхньої допомоги були викриті значні зловживання з боку міліції.
Очевидно, що без такого Управління не можливо побудувати сучасну європейську міліцію, що поважає права людини в своїй діяльності.
Ми запитуємо нове керівництво МВС – саме від цієї політики воно відмовляється, заявивши про ліквідацію Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ? Які тепер пріоритети діяльності МВС? Міліції не потрібна боротьба з расизмом та ксенофобією напередодні ЄВРО 2012? Міліція не буде розвивати співпрацю з міжнародними інституціями та громадськими правозахисними організаціями? Не потрібні більше мобільні групи? Не потрібні громадські ради?
Якщо вам це не потрібно, тоді ви будуєте міліцію тоталітарної країни, що працює проти суспільства та людей.
Ми впевнені, що Ви зобов’язані не тільки зберегти управління, а дати новий імпульс його діяльності. І ми вимагаємо від вас зробити це і надалі розвивати політику дотримання прав людини органами внутрішніх справ.
18 березня 2010 року
Українська Гельсінська спілка з прав людини, що об’єднує 23 українські правозахисні організації
maidan.org.ua
15 March, 2010
Громадяни України утримують нероб і дебілів при владі
Якщо оцінювати не за статистичними даними, що відображають добробут громадян, а за кількістю чиновників найвищого рангу, яку українці щедро погодилися (імовірно, й непомітивши цього) утримувати власним коштом.
Новий український уряд на чолі з Миколою Азаровим має найбільшу на даний момент кількість портфелів на європейському континенті – 29.
У пересічному уряді демократичної Європи працює 16-18 міністрів, включно з прем’єром та його заступниками. Зокрема, таку кількість портфелів налічують кабінети Німеччини, Португалії та Іспанії. Дещо більше крісел роздають, приміром, в урядах Франції (20) або Швеції (22). Рекордсменом в ЄС є Італія – уряд Сильвіо Берлусконі налічує 24 міністри. При цьому десять урядовців у Римі є «міністрами без портфеля», які вважаються членами кабінету, відповідальними за певний напрямок роботи, але не мають широких міністерських повноважень і великого апарату.
Порівняти з українським за кількістю портфелів можна лише білоруський уряд. Хоча Білорусь, як остання диктатура Європи, виступає «поза конкурсом». Адже хоча загалом у місцевій Раді міністрів і працюють цілих 30 урядовців, колегіальні рішення, як правило, ухвалюються «президією Ради міністрів», до якої входять лише десять осіб. Серед них прем’єр, п’ять його заступників, декілька ключових міністрів (зокрема, економіки і фінансів) та навіть… глава Адміністрації президента.
Віце-прем’єри за сумісництвом
Загалом поєднувати віце-прем’єрські посади з портфелями ключових міністерств – звичайна практика. Віце-прем’єрів, як правило, два-три. Вони зазвичай мають у підпорядкуванні економічне або фінансове відомство, подекуди також міністерство закордонних справ. Так є, зокрема, у Німеччині. Нинішній віце-канцлер Ґідо Вестервеллє є главою зовнішньополітичного відомства. Це цілком відповідає німецькій політичній традиції, коли міністерство закордонних справ очолює лідер партії - «молодшого» коаліційного партнера, будучи єдиним в уряді віце-канцлером.
Натомість у нинішньому українському уряді віце-прем’єрів аж сім (!!!). Жоден із них не має у підпорядкуванні конкретного міністерства. Більше того: шість заступників глави уряду дублюватимуть повноваження міністрів регіональної політики, оборони і внутрішніх справ, освіти і культури, ПЕК, економіки або промислової політики. Лише віце-прем’єр з питань підготовки до ЄВРО-2012, очевидно, матиме повноваження координувати роботу різних міністерств над конкретним проектом.
За кількістю заступників глави уряду Миколу Азарова переплюнув лише Володимир Путін. У колишнього господаря Кремля цілих дев’ять (!) заступників. Хоча за кількістю портфелів уряд Путіна поступається Кабміну на чолі з Азаровим. Загалом російський уряд налічує 27 крісел - це почесне друге місце в Європі.
dw-world.de
Новий український уряд на чолі з Миколою Азаровим має найбільшу на даний момент кількість портфелів на європейському континенті – 29.
У пересічному уряді демократичної Європи працює 16-18 міністрів, включно з прем’єром та його заступниками. Зокрема, таку кількість портфелів налічують кабінети Німеччини, Португалії та Іспанії. Дещо більше крісел роздають, приміром, в урядах Франції (20) або Швеції (22). Рекордсменом в ЄС є Італія – уряд Сильвіо Берлусконі налічує 24 міністри. При цьому десять урядовців у Римі є «міністрами без портфеля», які вважаються членами кабінету, відповідальними за певний напрямок роботи, але не мають широких міністерських повноважень і великого апарату.
Порівняти з українським за кількістю портфелів можна лише білоруський уряд. Хоча Білорусь, як остання диктатура Європи, виступає «поза конкурсом». Адже хоча загалом у місцевій Раді міністрів і працюють цілих 30 урядовців, колегіальні рішення, як правило, ухвалюються «президією Ради міністрів», до якої входять лише десять осіб. Серед них прем’єр, п’ять його заступників, декілька ключових міністрів (зокрема, економіки і фінансів) та навіть… глава Адміністрації президента.
Віце-прем’єри за сумісництвом
Загалом поєднувати віце-прем’єрські посади з портфелями ключових міністерств – звичайна практика. Віце-прем’єрів, як правило, два-три. Вони зазвичай мають у підпорядкуванні економічне або фінансове відомство, подекуди також міністерство закордонних справ. Так є, зокрема, у Німеччині. Нинішній віце-канцлер Ґідо Вестервеллє є главою зовнішньополітичного відомства. Це цілком відповідає німецькій політичній традиції, коли міністерство закордонних справ очолює лідер партії - «молодшого» коаліційного партнера, будучи єдиним в уряді віце-канцлером.
Натомість у нинішньому українському уряді віце-прем’єрів аж сім (!!!). Жоден із них не має у підпорядкуванні конкретного міністерства. Більше того: шість заступників глави уряду дублюватимуть повноваження міністрів регіональної політики, оборони і внутрішніх справ, освіти і культури, ПЕК, економіки або промислової політики. Лише віце-прем’єр з питань підготовки до ЄВРО-2012, очевидно, матиме повноваження координувати роботу різних міністерств над конкретним проектом.
За кількістю заступників глави уряду Миколу Азарова переплюнув лише Володимир Путін. У колишнього господаря Кремля цілих дев’ять (!) заступників. Хоча за кількістю портфелів уряд Путіна поступається Кабміну на чолі з Азаровим. Загалом російський уряд налічує 27 крісел - це почесне друге місце в Європі.
dw-world.de
18 February, 2010
«Bananas!»: фільм про отруйні банани
На «Берлінале» показали фільм про затяту боротьбу працівників бананових плантацій проти гігантського концерну Dole. Причиною стали наслідки використання заборонених пестицидів, які завдали шкоди здоров‘ю тисяч людей.
Аж до 80-х років американський банановий гігант світового масштабу Dole використовував на своїх закордонних плантаціях дибромохлоропропан – пестицид, який ще 1977 року був заборонений у США. Наслідки використання отрути тисячі мешканців бідних країн Латинської Америки, які в ті часи працювали на Dole, відчувають і досі. Адже контакт із нею провокує рак, безпліддя та відмову нирок.
12 селян проти Dole
Уже протягом багатьох років дванадцять селян із Нікарагуа воюють із Dole, вимагаючи моральну компенсацію, адже вони стали безплідними після того, як розпилювали в свій час пестицид. У боротьбі їм допомагає адвокат Хуан Домінґез із Лос-Анжелеса. Та нікарагуанські позивачі почали вмирати, а кінця й краю справі не видно.
Усю цю історію показав у своєму документальному фільмі шведський режисер Фредрік Ґертнер. Фільм під назвою «Банани!» («Bananas!») уже побачили гості кінофестивалю «Берлінале». На презентацію своєї роботи Ґертнер приїхав у супроводі адвоката – про всяк випадок, адже представники бананового гіганта вже судилися з ним після того, як він демонстрував фільм на кінофестивалі в Лос-Анжелесі.
Стрічка містить кадри з архівів, на яких видно, як робітники оприскують плантації пестицидами без будь-якого захисного спорядження. Кадри сільської місцевості в Нікарагуа і тамтешніх бідних і неписемних мешканців гостро контрастують із кадрами з розкішних апартаментів адвоката Домінґеза, який веде справу постраждалих селян.
Шведи відмовились від бананів
Резонанс фільму й історії навколо нього на батьківщині режисера, у Швеції, виявився неабияким. Після того, як представники Dole звинуватили Ґертнера в наклепі, звичайні шведи й навіть цілі мережі ресторанів бойкотували продукцію концерна. Це змусило представників компанії відмовитися від звинувачень на бік Ґертнера.
Як розвиватимуться події далі – поки що невідомо. Нового поштовху історії міг би дати показ фільму на екранах Німеччині – найбільшого німецького споживача бананів та іншої продукції Dole. Та чи показиватимуть фільм у ФРН, поки що невідомо.
Автор: Данило Білик Редактор: Леся Юрченко | dw-world.de
Аж до 80-х років американський банановий гігант світового масштабу Dole використовував на своїх закордонних плантаціях дибромохлоропропан – пестицид, який ще 1977 року був заборонений у США. Наслідки використання отрути тисячі мешканців бідних країн Латинської Америки, які в ті часи працювали на Dole, відчувають і досі. Адже контакт із нею провокує рак, безпліддя та відмову нирок.
12 селян проти Dole
Уже протягом багатьох років дванадцять селян із Нікарагуа воюють із Dole, вимагаючи моральну компенсацію, адже вони стали безплідними після того, як розпилювали в свій час пестицид. У боротьбі їм допомагає адвокат Хуан Домінґез із Лос-Анжелеса. Та нікарагуанські позивачі почали вмирати, а кінця й краю справі не видно.
Усю цю історію показав у своєму документальному фільмі шведський режисер Фредрік Ґертнер. Фільм під назвою «Банани!» («Bananas!») уже побачили гості кінофестивалю «Берлінале». На презентацію своєї роботи Ґертнер приїхав у супроводі адвоката – про всяк випадок, адже представники бананового гіганта вже судилися з ним після того, як він демонстрував фільм на кінофестивалі в Лос-Анжелесі.
Стрічка містить кадри з архівів, на яких видно, як робітники оприскують плантації пестицидами без будь-якого захисного спорядження. Кадри сільської місцевості в Нікарагуа і тамтешніх бідних і неписемних мешканців гостро контрастують із кадрами з розкішних апартаментів адвоката Домінґеза, який веде справу постраждалих селян.
Шведи відмовились від бананів
Резонанс фільму й історії навколо нього на батьківщині режисера, у Швеції, виявився неабияким. Після того, як представники Dole звинуватили Ґертнера в наклепі, звичайні шведи й навіть цілі мережі ресторанів бойкотували продукцію концерна. Це змусило представників компанії відмовитися від звинувачень на бік Ґертнера.
Як розвиватимуться події далі – поки що невідомо. Нового поштовху історії міг би дати показ фільму на екранах Німеччині – найбільшого німецького споживача бананів та іншої продукції Dole. Та чи показиватимуть фільм у ФРН, поки що невідомо.
Автор: Данило Білик Редактор: Леся Юрченко | dw-world.de
14 November, 2009
У Швеції під лід провалилося і загинуло 400 оленів
У Швеції під час переходу через замерзлу річку потонуло більше 400 північних оленів.
Як повідомляє шведське новинне інтернет-видання Local, інцидент стався у районі населеного пункту Йокмокк, що на півночі країни. Оленярі на снігоходах вели стадо на зимове пасовище по маршруту, який раніше використовувався і вважався безпечним. Проте, цього разу лід на річці розламався і сотні тварин опинилися у воді.
За словами Еріка Густавссона, який очолює службу з природних ресурсів у регіоні Норроботтен, всього через річку перебиралося близько трьох тисяч оленів. "Майже усе стадо з трьох тисяч особин провалилося у воду, більшість виплили", - повідомив він.
Густавссон також зазначив, що перед тим, як ступити на лід, головний олень з незрозумілих причин розвернувся і пішов назад.
"Мабуть тварина відчула, що в тому місці був тонкий лід, або не було на льоду досить снігу, а олені цього не люблять", - сказав Густавссон, додавши, що подія є великою трагедією.
Зазначимо, що в результаті інциденту на річці пастухи, яким належали загиблі тварини, зазнають серйозних фінансових втрат.
korespondent.net
Як повідомляє шведське новинне інтернет-видання Local, інцидент стався у районі населеного пункту Йокмокк, що на півночі країни. Оленярі на снігоходах вели стадо на зимове пасовище по маршруту, який раніше використовувався і вважався безпечним. Проте, цього разу лід на річці розламався і сотні тварин опинилися у воді.
За словами Еріка Густавссона, який очолює службу з природних ресурсів у регіоні Норроботтен, всього через річку перебиралося близько трьох тисяч оленів. "Майже усе стадо з трьох тисяч особин провалилося у воду, більшість виплили", - повідомив він.
Густавссон також зазначив, що перед тим, як ступити на лід, головний олень з незрозумілих причин розвернувся і пішов назад.
"Мабуть тварина відчула, що в тому місці був тонкий лід, або не було на льоду досить снігу, а олені цього не люблять", - сказав Густавссон, додавши, що подія є великою трагедією.
Зазначимо, що в результаті інциденту на річці пастухи, яким належали загиблі тварини, зазнають серйозних фінансових втрат.
korespondent.net
19 October, 2009
Страсбург закликав Україну провести реформу юстиції
Європейський суд з прав людини в Страсбурзі закликав Україну упродовж року реформувати систему юстиції. Мета – гарантувати громадянам виконання вироків та запровадження ефективного механізму скарг.
15 жовтня 2009 р. стало відомо, що судді задовольнили позов проти держави Україна 52-річного колишнього військового, який має російське громадянство і живе в Москві. Українська держава попри однозначні судові вироки вже вісім років не доплачує йому пенсію. В Україні чоловіку повідомили, що в армії немає грошей. Суд у Страсбурзі зобов’язав уряд у Києві виплатити чоловіку заборговану суму плюс відсотки.
Суд з прав людини вже ухвалював схожі вироки проти України. За словами суддів, зараз у Страсбурзі розглядаються близько 1400 позовів від українців, які не змогли домогтися виконання судових вироків на батьківщині. Вони просто не виконуються, обурюються судді в Страсбурзі.
Як стало відомо в четвер, Європейський суд з прав людини ухвалив рішення по ще кількох зверненнях від українців. Серед них – скарга ув’язненого на те, що в тюрмі відкрили адресований йому лист із Страсбурга; скарга громадянки Білорусі, яку на її думку незаконно затримали в Україні за підозрою в перемитництві, або скарга хворого на рак в’язня, якому не було надано медичного обслуговування.
dw-world.de
15 жовтня 2009 р. стало відомо, що судді задовольнили позов проти держави Україна 52-річного колишнього військового, який має російське громадянство і живе в Москві. Українська держава попри однозначні судові вироки вже вісім років не доплачує йому пенсію. В Україні чоловіку повідомили, що в армії немає грошей. Суд у Страсбурзі зобов’язав уряд у Києві виплатити чоловіку заборговану суму плюс відсотки.
Суд з прав людини вже ухвалював схожі вироки проти України. За словами суддів, зараз у Страсбурзі розглядаються близько 1400 позовів від українців, які не змогли домогтися виконання судових вироків на батьківщині. Вони просто не виконуються, обурюються судді в Страсбурзі.
Як стало відомо в четвер, Європейський суд з прав людини ухвалив рішення по ще кількох зверненнях від українців. Серед них – скарга ув’язненого на те, що в тюрмі відкрили адресований йому лист із Страсбурга; скарга громадянки Білорусі, яку на її думку незаконно затримали в Україні за підозрою в перемитництві, або скарга хворого на рак в’язня, якому не було надано медичного обслуговування.
dw-world.de
15 October, 2009
Українські правозахисники попросили Європу прихистити дітей-жертв розбещення в Артеку
Вінницька правозахисна група попросила Генпрокуратуру перевірити законність розголошення чиновниками конфіденційної інформації про дітей, які є потерпілими у справі про розбещення неповнолітніх в Артеку.
Також правозахисники зазначили, що через ЗМІ подальше проживання цих дітей в Україні неможливе.
Як говориться в повідомленні правозахисної групи, правозахисники також закликали ЗМІ негайно вилучити будь-які персональні дані про потерпілих, оскільки, на їхню думку, ЗМІ, оприлюднюючи ці дані, завдали дітям непоправної моральної травми і завдали шкоди їх репутації.
"На превеликий жаль, Вінницька правозахисна група змушена визнати, що українські мас-медіа з подачі цинічних політиків і підлих чиновників свідомо переступили межу дозволеного правом, і завдали дітям-жертвам сексуального насильства непоправної шкоди, фактично зробивши неможливим їх подальше проживання в Україні", - сказано в повідомленні.
Також правозахисники вважають неприпустимим розголошення імен підозрюваних до рішення суду. На думку Вінницької групи, органи прокуратури повинні перешкоджати розголошенню персональної інформації про причетних до цієї справи осіб, у тому числі шляхом звернення до суду.
Правозахисна група також звернулася до іноземних держав, членів Ради Європи з проханням розглянути можливість переселення постраждалих дітей з України.
Як повідомлялося, вчора, 14 жовтня, Президент України зажадав від Генпрокуратури, МВС і СБУ забезпечити об'єктивне розслідування кримінальної справи про розбещення дітей в Артеку. А міністр внутрішніх справ Юрій Луценко повідомив, що слідство отримало свідчення про те, що до справи про розбещення дітей в Криму причетні народні депутати. Також глава МВС повідомив, що ще в квітні цього року у справі про розбещення двох неповнолітніх дітей, які відпочивали в Артеку, висунуто звинувачення і затримано батька цих дітей, а троє працівників дитячого центру проходять у справі як свідки.
Водночас, гендиректор Артека Борис Новожилов заявив, що міністр внутрішніх справ не мав розкривати подробиці кримінальної справи про розбещення дітей і закликав Президента усунути Луценка від виконання обов'язків. А працівники Артека зажадали зняти депутатську недоторканність і притягнути до відповідальності двох нардепів за заяви про зґвалтування неповнолітніх на території табору.
Нагадаємо, що першими про зґвалтування двох дітей високопоставленими чиновниками в Артеку офіційно заявив нардеп-регіонал Вадим Колесніченко. Після цього в інтернет-виданнях з'явилася копія депутатського звернення до Ющенка, автором якої нібито є нардеп-бютівець Григорій Омельченко, у якому було зазначено подробиці цієї справи, зокрема, названо підозрюваних й обвинувачуваних. Сам Омельченко заявив, що не знає, як це звернення потрапило в ЗМІ.
korespondent.net
Також правозахисники зазначили, що через ЗМІ подальше проживання цих дітей в Україні неможливе.
Як говориться в повідомленні правозахисної групи, правозахисники також закликали ЗМІ негайно вилучити будь-які персональні дані про потерпілих, оскільки, на їхню думку, ЗМІ, оприлюднюючи ці дані, завдали дітям непоправної моральної травми і завдали шкоди їх репутації.
"На превеликий жаль, Вінницька правозахисна група змушена визнати, що українські мас-медіа з подачі цинічних політиків і підлих чиновників свідомо переступили межу дозволеного правом, і завдали дітям-жертвам сексуального насильства непоправної шкоди, фактично зробивши неможливим їх подальше проживання в Україні", - сказано в повідомленні.
Також правозахисники вважають неприпустимим розголошення імен підозрюваних до рішення суду. На думку Вінницької групи, органи прокуратури повинні перешкоджати розголошенню персональної інформації про причетних до цієї справи осіб, у тому числі шляхом звернення до суду.
Правозахисна група також звернулася до іноземних держав, членів Ради Європи з проханням розглянути можливість переселення постраждалих дітей з України.
Як повідомлялося, вчора, 14 жовтня, Президент України зажадав від Генпрокуратури, МВС і СБУ забезпечити об'єктивне розслідування кримінальної справи про розбещення дітей в Артеку. А міністр внутрішніх справ Юрій Луценко повідомив, що слідство отримало свідчення про те, що до справи про розбещення дітей в Криму причетні народні депутати. Також глава МВС повідомив, що ще в квітні цього року у справі про розбещення двох неповнолітніх дітей, які відпочивали в Артеку, висунуто звинувачення і затримано батька цих дітей, а троє працівників дитячого центру проходять у справі як свідки.
Водночас, гендиректор Артека Борис Новожилов заявив, що міністр внутрішніх справ не мав розкривати подробиці кримінальної справи про розбещення дітей і закликав Президента усунути Луценка від виконання обов'язків. А працівники Артека зажадали зняти депутатську недоторканність і притягнути до відповідальності двох нардепів за заяви про зґвалтування неповнолітніх на території табору.
Нагадаємо, що першими про зґвалтування двох дітей високопоставленими чиновниками в Артеку офіційно заявив нардеп-регіонал Вадим Колесніченко. Після цього в інтернет-виданнях з'явилася копія депутатського звернення до Ющенка, автором якої нібито є нардеп-бютівець Григорій Омельченко, у якому було зазначено подробиці цієї справи, зокрема, названо підозрюваних й обвинувачуваних. Сам Омельченко заявив, що не знає, як це звернення потрапило в ЗМІ.
korespondent.net
30 September, 2009
У Києві підпалили арт-центр Я Галерея
У ніч на 30 вересня в Києві невідомі підпалили арт-центр Я Галерея, що належить відомому музиканту Павлу Гудімову.Як повідомили у прес-службі галереї, пожежа сталася 30 вересня о 3:00. Арт-центру було завдано серйозних матеріальних збитків.
"Однак моральна травма яку отримав я, мої співробітники і всі ті, хто за свій рахунок створює сучасне культурне середовище значно серйозніша, - прокоментував Гудімов. - Адже в якомусь сенсі, подія, що сталася сьогодні вночі, - символічна. Тому що з культурними центрами боротися легко. Важко робити справу, якою займаються арт-центри: роз'яснювати, як важливо бути тут і зараз. Безперечно, такі інциденти як сьогоднішні, створюють велику небезпеку ".
Слід зазначити, що на фотографіях, які надали представники Я Галереї видно, що з'явилася на стіні арт-центру напис: Ні содомії! ОУН.
Гудімов пообіцяв, що арт-центр обов'язково відкриється після ремонту. "Будемо працювати. Будемо відкривати виставки. Будемо демонструвати фільми. Будемо проводити майстер-класи", - сказав музикант.
"Окремо хочеться сказати нашим глядачам, друзям, художникам, колегам і журналістам - ми звертаємося із закликом про допомогу. І, звичайно, якщо хтось володіє інформацією про передбачуваних паліїв - прохання звернутися в міліцію", - додав Гудімов.
Нагадаємо, 22 липня 2009 року в Києві було зірвано неофіційну прем'єру забороненого в Україні фільму Бруно головний герой якого - журналіст-гомосексуаліст (Саша Барон Коен). Тоді невідомі кинули в залу студії, де мав відбутися показ фільму, димову шашку.
korespondent.net
"Однак моральна травма яку отримав я, мої співробітники і всі ті, хто за свій рахунок створює сучасне культурне середовище значно серйозніша, - прокоментував Гудімов. - Адже в якомусь сенсі, подія, що сталася сьогодні вночі, - символічна. Тому що з культурними центрами боротися легко. Важко робити справу, якою займаються арт-центри: роз'яснювати, як важливо бути тут і зараз. Безперечно, такі інциденти як сьогоднішні, створюють велику небезпеку ".
Слід зазначити, що на фотографіях, які надали представники Я Галереї видно, що з'явилася на стіні арт-центру напис: Ні содомії! ОУН.
Гудімов пообіцяв, що арт-центр обов'язково відкриється після ремонту. "Будемо працювати. Будемо відкривати виставки. Будемо демонструвати фільми. Будемо проводити майстер-класи", - сказав музикант.
"Окремо хочеться сказати нашим глядачам, друзям, художникам, колегам і журналістам - ми звертаємося із закликом про допомогу. І, звичайно, якщо хтось володіє інформацією про передбачуваних паліїв - прохання звернутися в міліцію", - додав Гудімов.
Нагадаємо, 22 липня 2009 року в Києві було зірвано неофіційну прем'єру забороненого в Україні фільму Бруно головний герой якого - журналіст-гомосексуаліст (Саша Барон Коен). Тоді невідомі кинули в залу студії, де мав відбутися показ фільму, димову шашку.
korespondent.net
20 April, 2009
У Празі трагічно загинув журналіст і правозахисник Тенґіз Ґудава
У чеській столиці, за нез’ясованих поки що обставин, трагічно загинув журналіст і правозахисник Тенґіз Ґудава.
Йому було 55 років.
Колишнього дисидента і політв’язня Тенґіза Ґудаву вислали з СРСР 1987 року. Відтоді і до 2004 року він працював у російській службі Радіо Свобода.
Він є автором багатьох публікацій і кількох книжок.
radiosvoboda.org
Одна із статей Тенґіза:
Тенгиз Гудава - Агенты КГБ и Лукашенко засели в "Радио Свобода"... Между нами, "демократами"
ДЕЛО ТУМАНОВА
Олег Туманов был директором Русской службы радио Свобода и разоблаченным агентом КГБ. Туманов перетянул на радио уголовничка, который в свою очередь перетянул выпускника МГИМО, ставшего сегодня руководителем информационной службы. Последний перетянул свою жену.
Я не сторонник конспиративных теорий, но факты – вещь упрямая. Посудите сами.
Какой режим у нас в Белоруссии всем известно, а какой режим у нас в Белорусской службе Радио Свобода? Недавно два видных диссидента и деятеля белорусского Народного фронта – Сяржук Сокалаў-Воюш и Николай Иванов были уволены без какой-либо вразумительной причины директором Белорусской службы, бывшим заведующим идеологическим сектором главной компартийной газеты республики "Звязда". Идеологический работник получил повышение и был назначен директором Афганской редакции!
В Афганистане идет война и там гибнут американские солдаты. А руководит вещанием на фронтовое государство подданный Александра Лукашенко – Александр Лукашук.
В Ираке также идет война и гибнут солдаты Коалиции. Руководит Иракской службой гражданин России, выпускник МГИМО, на араба мало похожий. Главный администратор Московского бюро Радио Свобода – дочь генерала КГБ.
И вот последнее – демонстративное, показательное как расстрелы 37 года, вопиюще несправедливое и алогичное увольнение диссидентов из Русской редакции Радио Свобода.
Не странная ли закономерность? Не восстает ли в памяти "туманное дело"?
"МГИМО – учебное заведение для детей советской номенклатурной элиты всегда было под усиленным влиянием КГБ – говорит бывший офицер ГРУ СССР, ныне живущий на Западе, Олег Гордиевский – На постоянное основе тут были представители FCD (разведка), SCD (контрразведка), 12 отделения, осуществляющего прослушивание телефонов и "клопов", 16-го Отдела (ныне FAPSI), вербующего агентов среди переводчиков. Кроме того, тут всегда было мощное присутствие 5-го Управления (идеология) для вербовки среди студентов, как минимуцм каждый 5-6 студент "стучал" на других. Кроме того, КГБ , вместе с ЦК КПСС имел "законную квоту" для своих детей. Генералы КГБ всегда были в близких отношениях с ректоратом".
Но ведь Радио Свобода не МГИМО! Как же могло получиться, что гебистская инфильтрация этого знакового института американской внешней политики стала кричащей, я бы сказал – плакатной?
Владимир Матусевич, директор Русской службы, уволенный в 1992 году, когда начался это великий "дранг нах Остен" "Свободы", убежден, что дело не только и не столько в КГБ. По мнению Матусевича, ЦРУ решило продать Кремлю радио, полагая, что таким образом американцы внедрятся в Кремль. Кретинизм? Несомненный!
Тогда же в начале 90-х годов стали принимать на Радио откровенных сотрудников российских спецслужб, полагая что создают некое "совместное предприятие". Тогда же внутри Русской службы стала складываться высшая каста - Московское бюро – мало похожее на Радио Свобода. Харизма борцов за права человека и демократию, людей, сама судьба которых являла сплав Запада и Востока, быстренько сменилась скороговорной московской трескотней, делавшей "Свободу" неотличимой от легиона российских станций.
Но до поры до времени "традиционной Свободе" хотя бы разрешали сосуществовать с Московским бюро. Теперь вопрос решен: показательным увольнением сотрудников, которые творили имидж прежней "Свободы" - а именно, имидж воинствующе правозащитной, критической по отношению к авторитаризму радиостанции, свободной Свободы – руководство RFE/RL "сожгло все чему поклонялись" поколения борцов за свободу и подарило Кремлю новую, навеки закавыченную уродицу "Свободу", которую предполагается совместно потреблять на заплеванном FM-овском ширпотребном полу.
Тяжело осознавать себя рождественским гусем, но это так.
Однако, дело не в личных судьбах и даже не в тяжелейшем оскорблении, нанесенном мне и моим коллегам. Дело в том, что это путь к уничтожению самого явления – Радио Свобода. Аура внутримосковской фронды и тотального незнания западных, американских реалий, очень быстро сведет остатки станции в болото пропутинской пропаганды и квакание новых МГИМОшников от пируэтов Михаила Леонтьева уже не отличит никакая разведка. Тонкая ткань радиосмысла, сотканная из страдальческих судеб политэмигрантов, творческих подвигов интеллектуальной элиты, вытесняемой из страны, из удела жить тут, а быть там, и любить родину вопреки ее ненависти к тебе – эта ткань сейчас изорвана в клочья, а взамен предложена дерюга новорусской политпопсы. Слушатель традиционной "Свободы" никогда не приобщится к новой, как старый русский интеллигент не превратится в Нового Русского. А нового слушателя "Свобода" не приобретет, потому что нечем. Кому нужны безымянные ничтожества? И Радио умрет.
"КГБ всегда ненавидел радио "Свобода" - говорит Олег Гордиевский – в 5-ом Управлении всегда была специальная секция, занимающаяся дискредитацией радио и инфильтрацией в нее агентов. Я думаю, отношение ФСБ такое же, может быть даже более серьезное, они ведь могут легко воздействовать на Московское бюро".
Время для удара по "Свободе" выбрано гениальное: на днях старейшая американская правозащитная организация Freedom House понизила рейтинг России, переместив ее из числа "частично свободных" стран в "несвободные". Как заявила исполнительный директор Freedom House Дженнифер Уиндзор (Jennifer Windsor), вхождение России в число "несвободных" стран является "кульминацией политики Владимира Путина по концентрации в своих руках политической власти, преследованию и запугиванию средств массовой информации и политизации правоохранительной системы страны".
"Упустив (или умышленно отбросив?) из документа "Радио Свобода; Рекомендации и план проведения в жизнь" все, что характеризует Россию сегодня, его автор делает щедрый подарок тем силам в России, которые планомерно разрушают (уже почти разрушили) возможность ее демократического развития – пишет вдова академика Андрея Сахарова Елена Боннэр в статье "Прощай, Свобода!", - Именно они хотят, чтобы не было "зарубежного вещания", чтобы Свобода вещала не из Праги, а из Москвы, и неизбежно под давлением Москвы превратилась в подобие радио "Россия". Именно им уже несколько десятилетий мечталось удалить из свободного эфира разного рода "заморских русских" и "беженцев", "интеллектуалов и диссидентов", которые якобы "не любят России".
Олег Туманов давно разоблачен и покинул мир сей. Но дело его живет и побеждает. Как дело Ильича.
Так долой Год Обезьяны!
Да здравствует Новый Год!
Тенгиз Гудава
26 декабря 2004 года
Йому було 55 років.
Колишнього дисидента і політв’язня Тенґіза Ґудаву вислали з СРСР 1987 року. Відтоді і до 2004 року він працював у російській службі Радіо Свобода.
Він є автором багатьох публікацій і кількох книжок.
radiosvoboda.org
Одна із статей Тенґіза:
Тенгиз Гудава - Агенты КГБ и Лукашенко засели в "Радио Свобода"... Между нами, "демократами"
ДЕЛО ТУМАНОВА
Олег Туманов был директором Русской службы радио Свобода и разоблаченным агентом КГБ. Туманов перетянул на радио уголовничка, который в свою очередь перетянул выпускника МГИМО, ставшего сегодня руководителем информационной службы. Последний перетянул свою жену.
Я не сторонник конспиративных теорий, но факты – вещь упрямая. Посудите сами.
Какой режим у нас в Белоруссии всем известно, а какой режим у нас в Белорусской службе Радио Свобода? Недавно два видных диссидента и деятеля белорусского Народного фронта – Сяржук Сокалаў-Воюш и Николай Иванов были уволены без какой-либо вразумительной причины директором Белорусской службы, бывшим заведующим идеологическим сектором главной компартийной газеты республики "Звязда". Идеологический работник получил повышение и был назначен директором Афганской редакции!
В Афганистане идет война и там гибнут американские солдаты. А руководит вещанием на фронтовое государство подданный Александра Лукашенко – Александр Лукашук.
В Ираке также идет война и гибнут солдаты Коалиции. Руководит Иракской службой гражданин России, выпускник МГИМО, на араба мало похожий. Главный администратор Московского бюро Радио Свобода – дочь генерала КГБ.
И вот последнее – демонстративное, показательное как расстрелы 37 года, вопиюще несправедливое и алогичное увольнение диссидентов из Русской редакции Радио Свобода.
Не странная ли закономерность? Не восстает ли в памяти "туманное дело"?
"МГИМО – учебное заведение для детей советской номенклатурной элиты всегда было под усиленным влиянием КГБ – говорит бывший офицер ГРУ СССР, ныне живущий на Западе, Олег Гордиевский – На постоянное основе тут были представители FCD (разведка), SCD (контрразведка), 12 отделения, осуществляющего прослушивание телефонов и "клопов", 16-го Отдела (ныне FAPSI), вербующего агентов среди переводчиков. Кроме того, тут всегда было мощное присутствие 5-го Управления (идеология) для вербовки среди студентов, как минимуцм каждый 5-6 студент "стучал" на других. Кроме того, КГБ , вместе с ЦК КПСС имел "законную квоту" для своих детей. Генералы КГБ всегда были в близких отношениях с ректоратом".
Но ведь Радио Свобода не МГИМО! Как же могло получиться, что гебистская инфильтрация этого знакового института американской внешней политики стала кричащей, я бы сказал – плакатной?
Владимир Матусевич, директор Русской службы, уволенный в 1992 году, когда начался это великий "дранг нах Остен" "Свободы", убежден, что дело не только и не столько в КГБ. По мнению Матусевича, ЦРУ решило продать Кремлю радио, полагая, что таким образом американцы внедрятся в Кремль. Кретинизм? Несомненный!
Тогда же в начале 90-х годов стали принимать на Радио откровенных сотрудников российских спецслужб, полагая что создают некое "совместное предприятие". Тогда же внутри Русской службы стала складываться высшая каста - Московское бюро – мало похожее на Радио Свобода. Харизма борцов за права человека и демократию, людей, сама судьба которых являла сплав Запада и Востока, быстренько сменилась скороговорной московской трескотней, делавшей "Свободу" неотличимой от легиона российских станций.
Но до поры до времени "традиционной Свободе" хотя бы разрешали сосуществовать с Московским бюро. Теперь вопрос решен: показательным увольнением сотрудников, которые творили имидж прежней "Свободы" - а именно, имидж воинствующе правозащитной, критической по отношению к авторитаризму радиостанции, свободной Свободы – руководство RFE/RL "сожгло все чему поклонялись" поколения борцов за свободу и подарило Кремлю новую, навеки закавыченную уродицу "Свободу", которую предполагается совместно потреблять на заплеванном FM-овском ширпотребном полу.
Тяжело осознавать себя рождественским гусем, но это так.
Однако, дело не в личных судьбах и даже не в тяжелейшем оскорблении, нанесенном мне и моим коллегам. Дело в том, что это путь к уничтожению самого явления – Радио Свобода. Аура внутримосковской фронды и тотального незнания западных, американских реалий, очень быстро сведет остатки станции в болото пропутинской пропаганды и квакание новых МГИМОшников от пируэтов Михаила Леонтьева уже не отличит никакая разведка. Тонкая ткань радиосмысла, сотканная из страдальческих судеб политэмигрантов, творческих подвигов интеллектуальной элиты, вытесняемой из страны, из удела жить тут, а быть там, и любить родину вопреки ее ненависти к тебе – эта ткань сейчас изорвана в клочья, а взамен предложена дерюга новорусской политпопсы. Слушатель традиционной "Свободы" никогда не приобщится к новой, как старый русский интеллигент не превратится в Нового Русского. А нового слушателя "Свобода" не приобретет, потому что нечем. Кому нужны безымянные ничтожества? И Радио умрет.
"КГБ всегда ненавидел радио "Свобода" - говорит Олег Гордиевский – в 5-ом Управлении всегда была специальная секция, занимающаяся дискредитацией радио и инфильтрацией в нее агентов. Я думаю, отношение ФСБ такое же, может быть даже более серьезное, они ведь могут легко воздействовать на Московское бюро".
Время для удара по "Свободе" выбрано гениальное: на днях старейшая американская правозащитная организация Freedom House понизила рейтинг России, переместив ее из числа "частично свободных" стран в "несвободные". Как заявила исполнительный директор Freedom House Дженнифер Уиндзор (Jennifer Windsor), вхождение России в число "несвободных" стран является "кульминацией политики Владимира Путина по концентрации в своих руках политической власти, преследованию и запугиванию средств массовой информации и политизации правоохранительной системы страны".
"Упустив (или умышленно отбросив?) из документа "Радио Свобода; Рекомендации и план проведения в жизнь" все, что характеризует Россию сегодня, его автор делает щедрый подарок тем силам в России, которые планомерно разрушают (уже почти разрушили) возможность ее демократического развития – пишет вдова академика Андрея Сахарова Елена Боннэр в статье "Прощай, Свобода!", - Именно они хотят, чтобы не было "зарубежного вещания", чтобы Свобода вещала не из Праги, а из Москвы, и неизбежно под давлением Москвы превратилась в подобие радио "Россия". Именно им уже несколько десятилетий мечталось удалить из свободного эфира разного рода "заморских русских" и "беженцев", "интеллектуалов и диссидентов", которые якобы "не любят России".
Олег Туманов давно разоблачен и покинул мир сей. Но дело его живет и побеждает. Как дело Ильича.
Так долой Год Обезьяны!
Да здравствует Новый Год!
Тенгиз Гудава
26 декабря 2004 года
Subscribe to:
Posts (Atom)