Česká republika uzavřela část vzdušného prostoru kvůli prachu z islandské sopky. Od 12.00 byl zastaven provoz na největším tuzemském letiště v pražské Ruzyni. Výluka se podle odhadů dotkne přibližně 130 odletů a stejného množství příletů. Již od deseti hodin Řízení letového provozu neposkytuje své služby severozápadu území, v poledne se výluka týká i vzdušného prostoru nad Prahou.
Більше http://www.novinky.cz/ekonomika/197716-letiste-ruzyne-se-uzavrelo-kvuli-popelu-z-islandu.html
Showing posts with label екологія. Show all posts
Showing posts with label екологія. Show all posts
16 April, 2010
06 April, 2010
Польща переходить на енергоощадливі будинки
Ще 5 років тому енергоефективні будинки у Польщі було складно відшукати. Нині саме енергозаощадження – один з найголовніших критеріїв під час будівництва житла у цій країні.
По-перше, господар енергоефективного будинку менше платить за опалення та електроенергію, а по-друге, з 1-го січня минулого року всі нові домівки в Польщі повинні мати енергетичний паспорт, передбачений відповідною директивою ЄС.
Спорудження енергоефективного житла обходиться дорожче, але у підсумку воно є вигіднішим, адже тарифи на газ і електроенергію постійно зростають, переконаний Ярослав Боткевич, якому довелося заплатити за свій будинок на 20 відсотків більше, ніж коштував би стандартний будинок. Він переконаний, що це вигідне капіталовкладення: «Якщо ціни на енергоносії зростатимуть і надалі такими темпами, то десь за десять років, ці додаткові кошти окупляться».
По-перше, господар енергоефективного будинку менше платить за опалення та електроенергію, а по-друге, з 1-го січня минулого року всі нові домівки в Польщі повинні мати енергетичний паспорт, передбачений відповідною директивою ЄС.
Спорудження енергоефективного житла обходиться дорожче, але у підсумку воно є вигіднішим, адже тарифи на газ і електроенергію постійно зростають, переконаний Ярослав Боткевич, якому довелося заплатити за свій будинок на 20 відсотків більше, ніж коштував би стандартний будинок. Він переконаний, що це вигідне капіталовкладення: «Якщо ціни на енергоносії зростатимуть і надалі такими темпами, то десь за десять років, ці додаткові кошти окупляться».
17 March, 2010
У Європарламенті відхилили продуктові світлофори
Кольорові позначки, схожі на світлофор, мали б інформувати споживачів у ЄС про вміст цукру чи жирів у продуктах. Але продуктових світлофорів у всьому ЄС поки не буде. У Європарламенті відхилили цю ініціативу.
За своєрідні продуктові світлофори виступали передусім об’єднання лікарів та захисту споживачів. Цікаво, що у Великобританії вже є досвід таких кольорових позначень.
Світлофори на англійських чіпсах
Приміром, на упаковках англійських чіпсів можна за фарбами прочитати, чи є вміст цукру, жирів і солі ще на здоровому (зеленому) рівні, чи їх у продукті забагато (червоний колір). І саме такий досвід захисники прав споживачів хотіли для всього Євросоюзу. «Гадаю, що такий світлофор, тобто кольорове позначення, допомогло б нам обирати здоровішу їжу», - ця думка характерна для багатьох споживачів у ЄС.
Вводить в оману
Утім, у Європарламенті світлофорове рішення відхилили як таке, що не лише інформує, але й вводить в оману. «Так, приміром, такий штучний продукт як легка кола, що використовує замінники цукру, отримала б зелену позначку, бо цукру в ній немає. Натомість свіжий яблучний сік з природнім вмістом фруктового цукру отримав би червоний пункт», - аргументує німецький депутат Європейського парламенту Ренате Зоммер.
Подібні аргументи були почуті, й сильнішими виявилися противники ініціативи запровадження світлофорових позначок для продуктів. Утім, Європарламент зобов’язав своїм рішенням виробників харчів надавати чіткішу інформацію про складові продукту. Зокрема на упаковках має чітко вказуватися, скільки відсотків від денної норми складає той чи інший інгредієнт.
Автори: Фабіан Гайнцл / Леся Юрченко Редактор: Христина Ніколайчук | dw-world.de
За своєрідні продуктові світлофори виступали передусім об’єднання лікарів та захисту споживачів. Цікаво, що у Великобританії вже є досвід таких кольорових позначень.
Світлофори на англійських чіпсах
Приміром, на упаковках англійських чіпсів можна за фарбами прочитати, чи є вміст цукру, жирів і солі ще на здоровому (зеленому) рівні, чи їх у продукті забагато (червоний колір). І саме такий досвід захисники прав споживачів хотіли для всього Євросоюзу. «Гадаю, що такий світлофор, тобто кольорове позначення, допомогло б нам обирати здоровішу їжу», - ця думка характерна для багатьох споживачів у ЄС.
Вводить в оману
Утім, у Європарламенті світлофорове рішення відхилили як таке, що не лише інформує, але й вводить в оману. «Так, приміром, такий штучний продукт як легка кола, що використовує замінники цукру, отримала б зелену позначку, бо цукру в ній немає. Натомість свіжий яблучний сік з природнім вмістом фруктового цукру отримав би червоний пункт», - аргументує німецький депутат Європейського парламенту Ренате Зоммер.
Подібні аргументи були почуті, й сильнішими виявилися противники ініціативи запровадження світлофорових позначок для продуктів. Утім, Європарламент зобов’язав своїм рішенням виробників харчів надавати чіткішу інформацію про складові продукту. Зокрема на упаковках має чітко вказуватися, скільки відсотків від денної норми складає той чи інший інгредієнт.
Автори: Фабіан Гайнцл / Леся Юрченко Редактор: Христина Ніколайчук | dw-world.de
19 February, 2010
У Києві побили відомого еколога
На керівника Київського еколого-культурного центру Володимира Борейка було скоєно напад, пише газета Сегодня.
Як пише видання, про це повідомив сам потерпілий.
"Інцидент стався ще 1 лютого в районі станції метро Нивки близько 09:00 ранку, коли я йшов на роботу. Напали ззаду, і я не міг бачити осіб зловмисників. Вдарили по голові, повалили на землю і почали бити ногами. Зникли так само раптово , як і з’явилися. Грошей і мобільний телефон не взяли ", - розповів Борейко. В результаті інциденту еколог отримав травми голови і ніг.
За словами Борейка, це не банальне хуліганство, а помста за активну природоохоронну діяльність, пише видання.
Еколог розповів, що незадовго до нападу йому телефонували і настійно рекомендували зустрітися. Борейко вважає, що своїми різкими виступами на захист навколишнього середовища зачепив інтереси впливових людей.
"Знявши побої, я звернувся до міліції, але там заяві ходу не дають", - сказав еколог.
У Святошинському райуправлінні міліції сказали, що не почали пошуки злочинців, тому що доказів майже немає.
"Ми не знаємо, кого шукати, адже Борейко не запам'ятав ні прикмет нападників, ні скільки їх було, І тілесні ушкодження у нього легкі. Тому кримінальну справу і не порушували", - сказали в міліції.
Нагадаємо, що в травні цього року київська міліція підтвердила факт вбивства одного з активістів київського екологічного руху Олексія Гончарова, який активно протидіяв намиву і продажу піску в заповіднику Жуків острів.
korespondent.net
Як пише видання, про це повідомив сам потерпілий.
"Інцидент стався ще 1 лютого в районі станції метро Нивки близько 09:00 ранку, коли я йшов на роботу. Напали ззаду, і я не міг бачити осіб зловмисників. Вдарили по голові, повалили на землю і почали бити ногами. Зникли так само раптово , як і з’явилися. Грошей і мобільний телефон не взяли ", - розповів Борейко. В результаті інциденту еколог отримав травми голови і ніг.
За словами Борейка, це не банальне хуліганство, а помста за активну природоохоронну діяльність, пише видання.
Еколог розповів, що незадовго до нападу йому телефонували і настійно рекомендували зустрітися. Борейко вважає, що своїми різкими виступами на захист навколишнього середовища зачепив інтереси впливових людей.
"Знявши побої, я звернувся до міліції, але там заяві ходу не дають", - сказав еколог.
У Святошинському райуправлінні міліції сказали, що не почали пошуки злочинців, тому що доказів майже немає.
"Ми не знаємо, кого шукати, адже Борейко не запам'ятав ні прикмет нападників, ні скільки їх було, І тілесні ушкодження у нього легкі. Тому кримінальну справу і не порушували", - сказали в міліції.
Нагадаємо, що в травні цього року київська міліція підтвердила факт вбивства одного з активістів київського екологічного руху Олексія Гончарова, який активно протидіяв намиву і продажу піску в заповіднику Жуків острів.
korespondent.net
25 January, 2010
Європа обирає еко-одяг і "чесну торгівлю"
Одяг, виготовлений без застосування шкідливих хімічних речовин і генних технологій, а також без використання примусової чи дитячої праці, набирає дедалі більшої популярності у Німеччині. Попри кризу.
На плантації бавовни регулярно виливається багато шкідливих хімічних речовин, заради забезпечення більшого урожаю. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, щороку у світі від пестицидів гинуть 28 тисяч селян. Після збирання урожаю, бавовну знову обробляють хімікатами, потім фарбують вже готову тканину шкідливими для здоров'я фарбами. За все це робітникам платять копійки.
Уявляючи собі таку картину, споживач з країн ЄС дедалі частіше робить вибір не на користь дешевого текстилю, а дорожчого одягу, виготовленого за принципами чесної торгівлі, а також з позначкою «біо-бавовна». Тож, не дивно, що цей ринок стрімко зростає.
"Чистий одяг"
«Це невеличка фірма з Англії. Вони виготовляють одяг зі старого текстилю, наприклад, зі старих сорочок - нові спідниці. Або беруть звичайну біо-майку, виготовлену за принципами чесної торгівлі, дошивають до неї нові деталі, й виходить щось нове і красиве», - розповідає Торстен Лемкюлер – власник крамнички «чесного і нешкідливого одягу» у Білефельді.
Модні майки і спідниці з вторинної сировини користуються попитом серед покупців, адже такий одяг, по-перше, не шкодить здоров'ю споживача, а також допомагає збереженню довкілля. Це нині загальноєвропейський тренд, каже Торстен Лемкюлер.
З того часу як статті й телевізійні сюжети про роботу дешевих швейних фабрик в Азії жахають покупців, на кожному кроці з'являються нові й нові магазини, що торгують тільки нешкідливим одягом або виробами з біо-бавовни, тобто без застосування генних технологій та небезпечних хімікатів, а також з дотриманням соціальних стандартів для робітників. Купують такі товари, попри недешеві ціни, не лише заможні люди.
Не потрібно 10 пар взуття
Наприклад, 22-річна німецька студентка з Білефельда Ясмін Алуш пояснює свій вибір так: «Не потрібно десять пар взуття, необов'язково щотижня ходити в кіно. Просто, для мене це важливо. Я вражаю, що це по кишені більшості».
Йдеться не лише про турботу про власне здоров'я та захист довкілля, важливим аргументом є протидія експлуатації робітників у бідних країнах. Складно купувати дешеві речі, знаючи, що швачка десь у Бангладеш, шиючи їх майже цілодобово та зносячи побої, отримує за це 15 євро на місяць або не отримує взагалі нічого. Тож, як зауважують прибічники кампанії «За чистий одяг», легше заплатити більше, але знати, що носиш безпечний одяг, при виробництві якого не застосовувалася примусова або дитяча праця.
Автор: Роберт Фішман / Наталя Неділько Редактор: Роман Гончаренко | dw-world.de
На плантації бавовни регулярно виливається багато шкідливих хімічних речовин, заради забезпечення більшого урожаю. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, щороку у світі від пестицидів гинуть 28 тисяч селян. Після збирання урожаю, бавовну знову обробляють хімікатами, потім фарбують вже готову тканину шкідливими для здоров'я фарбами. За все це робітникам платять копійки.
Уявляючи собі таку картину, споживач з країн ЄС дедалі частіше робить вибір не на користь дешевого текстилю, а дорожчого одягу, виготовленого за принципами чесної торгівлі, а також з позначкою «біо-бавовна». Тож, не дивно, що цей ринок стрімко зростає.
"Чистий одяг"
«Це невеличка фірма з Англії. Вони виготовляють одяг зі старого текстилю, наприклад, зі старих сорочок - нові спідниці. Або беруть звичайну біо-майку, виготовлену за принципами чесної торгівлі, дошивають до неї нові деталі, й виходить щось нове і красиве», - розповідає Торстен Лемкюлер – власник крамнички «чесного і нешкідливого одягу» у Білефельді.
Модні майки і спідниці з вторинної сировини користуються попитом серед покупців, адже такий одяг, по-перше, не шкодить здоров'ю споживача, а також допомагає збереженню довкілля. Це нині загальноєвропейський тренд, каже Торстен Лемкюлер.
З того часу як статті й телевізійні сюжети про роботу дешевих швейних фабрик в Азії жахають покупців, на кожному кроці з'являються нові й нові магазини, що торгують тільки нешкідливим одягом або виробами з біо-бавовни, тобто без застосування генних технологій та небезпечних хімікатів, а також з дотриманням соціальних стандартів для робітників. Купують такі товари, попри недешеві ціни, не лише заможні люди.
Не потрібно 10 пар взуття
Наприклад, 22-річна німецька студентка з Білефельда Ясмін Алуш пояснює свій вибір так: «Не потрібно десять пар взуття, необов'язково щотижня ходити в кіно. Просто, для мене це важливо. Я вражаю, що це по кишені більшості».
Йдеться не лише про турботу про власне здоров'я та захист довкілля, важливим аргументом є протидія експлуатації робітників у бідних країнах. Складно купувати дешеві речі, знаючи, що швачка десь у Бангладеш, шиючи їх майже цілодобово та зносячи побої, отримує за це 15 євро на місяць або не отримує взагалі нічого. Тож, як зауважують прибічники кампанії «За чистий одяг», легше заплатити більше, але знати, що носиш безпечний одяг, при виробництві якого не застосовувалася примусова або дитяча праця.
Автор: Роберт Фішман / Наталя Неділько Редактор: Роман Гончаренко | dw-world.de
10 December, 2009
Суперкомп’ютер для екологів
Вага – 35 тонн, 56 рук-роботів, а пам’яті – як на 13 мільйонах DVD. Мова не про якесь чудовисько, а про новий супер-комп’ютер у Німецькому обчислювальному центрі з досліджень клімату. Його саме презентували в Гамбурзі.
Презентація нового суперкомпютера для німецьких екологів відбулася не дарма у той час, коли в Копенгагені проходить міжнародна конференція з проблеми зміни клімату.
Один з 40 найпотужніших комп’ютерів світу
Головне завдання комп’ютера під назвою «Bizzard» - якомога швидше й детальніше опрацьовувати велетенські обсяги інформації про стан клімату на планеті. Очікується, що він навіть зможе прогнозувати появу смерчів.
У результаті, з’являється можливість швидше й точніше прогнозувати, в який спосіб змінюватиметься клімат на Землі. Супер-комп’ютер опрацьовує інформацію зі швидкістю 158 терафлопів, тобто - трильйон обчислювальних операцій за секунду. Це в 20 тисяч разів швидше, ніж звичайний комп’ютер. Гамбурзька новинка є одним із 40 найпотужніших комп’ютерів світу.
Наступні звіти для ООН - на основі даних з Гамбурга
Йдеться, звісно не про один процесор, а про цілий складний комплекс обчислювальних машин, що розмістився в чотирьох довжелезних рядах і займає майже половину залу площею 400 квадратних метрів. Схожий комп’ютер є лише в США, повідомив Томас Людвіг, один з керівників Німецького обчислювального центру з досліджень клімату.
«Bizzard» коштував загалом 35 мільйонів євро. Разом з ним в дослідницькому центрі в Гамбурзі науковці працюють ще на двох потужних обчислювальних установках, одна з яких слугує уточненню моделей зміни клімату, а інша – унаочнює ці моделі. Очікується, що наступні доповіді для Комітету ООН з питань клімату базуватимуться на даних з Гамбурга.
Леся Юрченко/Володимир Медяний/dpa | dw-world.de
Презентація нового суперкомпютера для німецьких екологів відбулася не дарма у той час, коли в Копенгагені проходить міжнародна конференція з проблеми зміни клімату.
Один з 40 найпотужніших комп’ютерів світу
Головне завдання комп’ютера під назвою «Bizzard» - якомога швидше й детальніше опрацьовувати велетенські обсяги інформації про стан клімату на планеті. Очікується, що він навіть зможе прогнозувати появу смерчів.
У результаті, з’являється можливість швидше й точніше прогнозувати, в який спосіб змінюватиметься клімат на Землі. Супер-комп’ютер опрацьовує інформацію зі швидкістю 158 терафлопів, тобто - трильйон обчислювальних операцій за секунду. Це в 20 тисяч разів швидше, ніж звичайний комп’ютер. Гамбурзька новинка є одним із 40 найпотужніших комп’ютерів світу.
Наступні звіти для ООН - на основі даних з Гамбурга
Йдеться, звісно не про один процесор, а про цілий складний комплекс обчислювальних машин, що розмістився в чотирьох довжелезних рядах і займає майже половину залу площею 400 квадратних метрів. Схожий комп’ютер є лише в США, повідомив Томас Людвіг, один з керівників Німецького обчислювального центру з досліджень клімату.
«Bizzard» коштував загалом 35 мільйонів євро. Разом з ним в дослідницькому центрі в Гамбурзі науковці працюють ще на двох потужних обчислювальних установках, одна з яких слугує уточненню моделей зміни клімату, а інша – унаочнює ці моделі. Очікується, що наступні доповіді для Комітету ООН з питань клімату базуватимуться на даних з Гамбурга.
Леся Юрченко/Володимир Медяний/dpa | dw-world.de
07 December, 2009
Швеція визначила, які продукти є менш шкідливими для клімату
Виробництво і транспортування продуктів харчування теж спричиняє викиди СО2. Швеція стала першою країною в Європі, яка запровадила маркування, що вказує на рівень викидів СО2, здійснених при виготовленні продукту.
Визначити, які продукти є більш або менш шкідливими для клімату, тобто з якими обсягами викидів СО2 вони пов'язані, тепер можна. Відповідне маркування складається з зеленого дерева і напису «СО2». Цю позначку можна побачити і на полицях супермаркетів, і в меню ресторанів. У перспективі на всіх упаковках має міститися інформація, скільки шкідливих викидів було здійснено у процесі виробництва, переробки та транспортування продукції, однак поки що конкретних цифр немає.
Кожен житель Швеції, котрий хоче обирати харчі, які є найкращими з точки зору захисту клімату, тепер може орієнтуватися на цей символ, пояснює Єва Айдерштром, активістка шведського союзу захисту природи:
«Зелена позначка, на якій зображене дерево і підпис СО2. Очевидно, що йдеться про клімат. Однак жодних інших пояснень, що це означає», - обурюється захисниця природи.
"Кліматична" етикетка
У майбутньому на позначках буде точно вказано, скільки викидів пов'язано з виробництвом конкретного товару, обіцяє Анна Ріхерт з компанії, що займається сертифікацією продукції „Svenskt sigill“:
„Наша кліматична етикетка гарантує клієнтам, що ми працюємо над покращенням усього ланцюга виробництва продуктів харчування. Йдеться не лише про пакування, а й про перевезення і переробку. Це контролює незалежна третя сторона. Ми знаємо, що покупці роблять свідомий вибір».
Свідомий вибір
Шведські науковці раніше вирахували, що в індустріально розвиненій країні, наприклад, у Швеції близько чверті всіх викидів СО2 припадають на виробництво і транспортування продуктів харчування. На думку вчених, завдяки простій зміні звичок можна досягти значного зменшення викидів. До цієї інформації багато шведських підприємств поставилися дуже серйозно.
«Ми знаємо, що повинні зменшити кількість споживання яловичини. А те м'ясо, яке ми їмо, має бути отримане екологічним шляхом. Перший крок у цьому напрямку – інформувати наших відвідувачів про те, що вони їдять. Тоді вони зможуть самі вирішувати, чи хочуть зробити свій внесок у захист клімату, чи ні. Можливо, вони оберуть продукти, виробництво яких пов'язане з меншими обсягами викидів СО2», - розповідає Пер Ларшанс з великої шведської мережі закладів швидкого харчування.
Автори: Агнес Бюріг,Наталя Неділько Редактор: Леся Юрченко | dw-world.de
Визначити, які продукти є більш або менш шкідливими для клімату, тобто з якими обсягами викидів СО2 вони пов'язані, тепер можна. Відповідне маркування складається з зеленого дерева і напису «СО2». Цю позначку можна побачити і на полицях супермаркетів, і в меню ресторанів. У перспективі на всіх упаковках має міститися інформація, скільки шкідливих викидів було здійснено у процесі виробництва, переробки та транспортування продукції, однак поки що конкретних цифр немає.
Кожен житель Швеції, котрий хоче обирати харчі, які є найкращими з точки зору захисту клімату, тепер може орієнтуватися на цей символ, пояснює Єва Айдерштром, активістка шведського союзу захисту природи:
«Зелена позначка, на якій зображене дерево і підпис СО2. Очевидно, що йдеться про клімат. Однак жодних інших пояснень, що це означає», - обурюється захисниця природи.
"Кліматична" етикетка
У майбутньому на позначках буде точно вказано, скільки викидів пов'язано з виробництвом конкретного товару, обіцяє Анна Ріхерт з компанії, що займається сертифікацією продукції „Svenskt sigill“:
„Наша кліматична етикетка гарантує клієнтам, що ми працюємо над покращенням усього ланцюга виробництва продуктів харчування. Йдеться не лише про пакування, а й про перевезення і переробку. Це контролює незалежна третя сторона. Ми знаємо, що покупці роблять свідомий вибір».
Свідомий вибір
Шведські науковці раніше вирахували, що в індустріально розвиненій країні, наприклад, у Швеції близько чверті всіх викидів СО2 припадають на виробництво і транспортування продуктів харчування. На думку вчених, завдяки простій зміні звичок можна досягти значного зменшення викидів. До цієї інформації багато шведських підприємств поставилися дуже серйозно.
«Ми знаємо, що повинні зменшити кількість споживання яловичини. А те м'ясо, яке ми їмо, має бути отримане екологічним шляхом. Перший крок у цьому напрямку – інформувати наших відвідувачів про те, що вони їдять. Тоді вони зможуть самі вирішувати, чи хочуть зробити свій внесок у захист клімату, чи ні. Можливо, вони оберуть продукти, виробництво яких пов'язане з меншими обсягами викидів СО2», - розповідає Пер Ларшанс з великої шведської мережі закладів швидкого харчування.
Автори: Агнес Бюріг,Наталя Неділько Редактор: Леся Юрченко | dw-world.de
17 November, 2009
Forbes визнав Чорнобиль найекзотичнішим місцем для туризму на Землі
Чорнобильську АЕС визнано найекзотичнішим місцем для туризму на Землі. Такого визначення колись небезпечна зона удостоїлася від журналу Forbes, що опублікував список суперекстравагантних туристичних місць, де можна і відпочити, і побачити те, чого більше немає ніде в світі, повідомляє Сегодня.
"Через 23 роки після ядерної катастрофи на ЧАЕС кілька фірм пропонують сюди тури, - пише Forbes. - Відвідувачі їдуть, щоб побачити підірваний реактор, мертве місто Прип'ять і рудий ліс, де сосни набули помаранчевого кольору через радіацію". Так описує видання 30 км зони, куди українські турфірми возять іноземців за $ 70 -170. Як з'ясувала Сегодня, незважаючи на таку рекламу, у турфірм більше клієнтів не стало.
Як розповів представник pripyat.com, який возить туристів у зону відчуження, через кризу та ситуацію зі свинячим грипом в Україні кількість клієнтів зменшилася. А раніше вони по кілька разів на місяць возили до ЧАЕС в основному росіян і поляків. Іноземців найбільше вражають тут покинуті села.
Для тих, хто віддає перевагу менш екстремальному відпочинку, Forbes пропонує поїздку на Галапагоські острови або найхолодніше місце на Землі - до Антарктиди. За словами голови агентства Gap Adventures Брюса Тіпа, зараз ці два напрямки стають все більш затребуваними.
Серед оригінальних турнапрямків: столиця Північної Кореї (але туди пускають одиниць), дерева Кров дракона з єменського острова Сокотра, монастир Такстанг в останньому королівстві в Азії - Бутані, а також Тува (Росія), де досі живуть майстри горлового співу.
Як повідомлялося, у вересні Президент України Віктор Ющенко у відео-зверненні до учасників зустрічі високого рівня з питань зміни клімату в Нью-Йорку закликав міжнародну громадськість підтримати завершення добудови нового безпечного об'єкта Укриття на Чорнобильській атомній станції.
korespondent.net
"Через 23 роки після ядерної катастрофи на ЧАЕС кілька фірм пропонують сюди тури, - пише Forbes. - Відвідувачі їдуть, щоб побачити підірваний реактор, мертве місто Прип'ять і рудий ліс, де сосни набули помаранчевого кольору через радіацію". Так описує видання 30 км зони, куди українські турфірми возять іноземців за $ 70 -170. Як з'ясувала Сегодня, незважаючи на таку рекламу, у турфірм більше клієнтів не стало.
Як розповів представник pripyat.com, який возить туристів у зону відчуження, через кризу та ситуацію зі свинячим грипом в Україні кількість клієнтів зменшилася. А раніше вони по кілька разів на місяць возили до ЧАЕС в основному росіян і поляків. Іноземців найбільше вражають тут покинуті села.
Для тих, хто віддає перевагу менш екстремальному відпочинку, Forbes пропонує поїздку на Галапагоські острови або найхолодніше місце на Землі - до Антарктиди. За словами голови агентства Gap Adventures Брюса Тіпа, зараз ці два напрямки стають все більш затребуваними.
Серед оригінальних турнапрямків: столиця Північної Кореї (але туди пускають одиниць), дерева Кров дракона з єменського острова Сокотра, монастир Такстанг в останньому королівстві в Азії - Бутані, а також Тува (Росія), де досі живуть майстри горлового співу.
Як повідомлялося, у вересні Президент України Віктор Ющенко у відео-зверненні до учасників зустрічі високого рівня з питань зміни клімату в Нью-Йорку закликав міжнародну громадськість підтримати завершення добудови нового безпечного об'єкта Укриття на Чорнобильській атомній станції.
korespondent.net
14 November, 2009
У Швеції під лід провалилося і загинуло 400 оленів
У Швеції під час переходу через замерзлу річку потонуло більше 400 північних оленів.
Як повідомляє шведське новинне інтернет-видання Local, інцидент стався у районі населеного пункту Йокмокк, що на півночі країни. Оленярі на снігоходах вели стадо на зимове пасовище по маршруту, який раніше використовувався і вважався безпечним. Проте, цього разу лід на річці розламався і сотні тварин опинилися у воді.
За словами Еріка Густавссона, який очолює службу з природних ресурсів у регіоні Норроботтен, всього через річку перебиралося близько трьох тисяч оленів. "Майже усе стадо з трьох тисяч особин провалилося у воду, більшість виплили", - повідомив він.
Густавссон також зазначив, що перед тим, як ступити на лід, головний олень з незрозумілих причин розвернувся і пішов назад.
"Мабуть тварина відчула, що в тому місці був тонкий лід, або не було на льоду досить снігу, а олені цього не люблять", - сказав Густавссон, додавши, що подія є великою трагедією.
Зазначимо, що в результаті інциденту на річці пастухи, яким належали загиблі тварини, зазнають серйозних фінансових втрат.
korespondent.net
Як повідомляє шведське новинне інтернет-видання Local, інцидент стався у районі населеного пункту Йокмокк, що на півночі країни. Оленярі на снігоходах вели стадо на зимове пасовище по маршруту, який раніше використовувався і вважався безпечним. Проте, цього разу лід на річці розламався і сотні тварин опинилися у воді.
За словами Еріка Густавссона, який очолює службу з природних ресурсів у регіоні Норроботтен, всього через річку перебиралося близько трьох тисяч оленів. "Майже усе стадо з трьох тисяч особин провалилося у воду, більшість виплили", - повідомив він.
Густавссон також зазначив, що перед тим, як ступити на лід, головний олень з незрозумілих причин розвернувся і пішов назад.
"Мабуть тварина відчула, що в тому місці був тонкий лід, або не було на льоду досить снігу, а олені цього не люблять", - сказав Густавссон, додавши, що подія є великою трагедією.
Зазначимо, що в результаті інциденту на річці пастухи, яким належали загиблі тварини, зазнають серйозних фінансових втрат.
korespondent.net
11 November, 2009
Перспектива: Мюнхен стане містом без «шкідливої» енергії
Третє за величиною німецьке місто Мюнхен має на меті стати більш безпечним для довкілля. До 2025 року тут планують повністю перейти на струм з екологічно чистих відновлювальних джерел енергії.
Швидко перейти на джерела альтернативної енергії, повністю відмовившись від традиційних ТЕС та АЕС, - нелегке завдання для міста з населенням у майже 1,35 мільйона осіб. Тож, для початку йдеться про економічно доступний баланс струму, виробленого за допомогою атомної та теплової енергії, а також енергії сонця, води та геотермальної енергетики з термальних підземних вод.
Утім, до 2025 року ситуація має кардинально змінитися, сподівається обербургомістр Мюнхена Крістіан Уде: «Згідно з нашим планом, 2025 року ми вироблятимемо стільки струму з альтернативних джерел енергії, скільки потребуватимуть усі приватні господарства та підприємства у Мюнхені разом взяті». А це небагато-немало – 7,5 мільярдів кіловатт-годин на рік. За попередніми підрахунками, аби розбудувати систему екологічно чистих джерел енергії, Мюнхену знадобляться інвестиції обсягом близько дев'яти мільярдів євро.
Геотермальна енергетика
Перші кроки вже зроблені. Замість того, щоб свого часу приватизувати міські комунальні підприємства, як це зробили інші німецькі міста, мюнхенська міська влада зробила ставку на розбудову альтернативних джерел енергії й ініціювала низку масштабних проектів. Так, приміром, у містечку Зауерлах неподалік від Мюнхена саме споруджують геотермальну станцію, яка використовує підземні води та джерела, температура яких на глибині 4200 метрів становить 140 градусів Цельсія. Починаючи від жовтня, тут за допомогою найсучаснішої техніки здійснюють бурові роботи для підйому на поверхню «гарячої води», з якої виробляють струм та тепло.
Принцип дії простий: чим глибшою є свердловина, тим вища температура води. У середньому кожні 100 метрів температура зростає на три градуси, тобто на глибині 2800 метрів можна розраховувати на 89 градусів Цельсія – цього достатньо для опалення. Так, з 2004 року геотермальну енергетику у Мюнхені застосовують для опалення виставкового центру Мюнхен-Рім. Для підігрівання опалювальних котлів тут застосовують не звичні горючі речовини, а енергію «матінки-землі». З моменту запуску цієї геотермальної системи вдалося уникнути викиду в атмосферу 34 тисяч тонн діоксиду вуглецю, а це майже десять відсотків річного обсягу викидів транспорту в Мюнхені.
Енергія сонця і вітру
Окрім геотермальної енергетики, у Мюнхені також застосовують струм з трьох гідроелектростанцій на річці Ізар. А ще у місті функціонує одна з найбільших у Європі систем сонячних батарей на дахах шести великих будинків, яка, починаючи з 1997 року, вже виробила понад 10 мільйонів кіловатт-годин струму.
Не забувають у Мюнхені і про енергію сонця та вітру, хоча, як зізнається обербургомістр Уде, умови для їх розробки у регіоні не є оптимальними: «Аби значно просунути вперед розробку альтернативних джерел енергії, а не лише збирати докупи дрібні елементи мозаїки, потрібно йти туди, де наявний величезний потеціал. Якщо йдеться про енергію вітру, то це станції на узбережжі Північного моря, а не в нашому регіоні. Щодо сонячної енергії, то південь Іспанії є більш продуктивним місцем, ніж наші зрошені дощами краї», - каже головний мюнхенець.
Саме тому місто Мюнхен, скориставшись нагодою, не лише придбало п'ять вітрових установок на узбережжі, а й фінансує будівництво великої сонячної станції в Андалузії, яка почне працювати вже 2011 року.
Автор: Даніель Шешкевіч, Тетяна Бондаренко Редактор: Христина Ніколайчук | dw-world.de
Швидко перейти на джерела альтернативної енергії, повністю відмовившись від традиційних ТЕС та АЕС, - нелегке завдання для міста з населенням у майже 1,35 мільйона осіб. Тож, для початку йдеться про економічно доступний баланс струму, виробленого за допомогою атомної та теплової енергії, а також енергії сонця, води та геотермальної енергетики з термальних підземних вод.
Утім, до 2025 року ситуація має кардинально змінитися, сподівається обербургомістр Мюнхена Крістіан Уде: «Згідно з нашим планом, 2025 року ми вироблятимемо стільки струму з альтернативних джерел енергії, скільки потребуватимуть усі приватні господарства та підприємства у Мюнхені разом взяті». А це небагато-немало – 7,5 мільярдів кіловатт-годин на рік. За попередніми підрахунками, аби розбудувати систему екологічно чистих джерел енергії, Мюнхену знадобляться інвестиції обсягом близько дев'яти мільярдів євро.
Геотермальна енергетика
Перші кроки вже зроблені. Замість того, щоб свого часу приватизувати міські комунальні підприємства, як це зробили інші німецькі міста, мюнхенська міська влада зробила ставку на розбудову альтернативних джерел енергії й ініціювала низку масштабних проектів. Так, приміром, у містечку Зауерлах неподалік від Мюнхена саме споруджують геотермальну станцію, яка використовує підземні води та джерела, температура яких на глибині 4200 метрів становить 140 градусів Цельсія. Починаючи від жовтня, тут за допомогою найсучаснішої техніки здійснюють бурові роботи для підйому на поверхню «гарячої води», з якої виробляють струм та тепло.
Принцип дії простий: чим глибшою є свердловина, тим вища температура води. У середньому кожні 100 метрів температура зростає на три градуси, тобто на глибині 2800 метрів можна розраховувати на 89 градусів Цельсія – цього достатньо для опалення. Так, з 2004 року геотермальну енергетику у Мюнхені застосовують для опалення виставкового центру Мюнхен-Рім. Для підігрівання опалювальних котлів тут застосовують не звичні горючі речовини, а енергію «матінки-землі». З моменту запуску цієї геотермальної системи вдалося уникнути викиду в атмосферу 34 тисяч тонн діоксиду вуглецю, а це майже десять відсотків річного обсягу викидів транспорту в Мюнхені.
Енергія сонця і вітру
Окрім геотермальної енергетики, у Мюнхені також застосовують струм з трьох гідроелектростанцій на річці Ізар. А ще у місті функціонує одна з найбільших у Європі систем сонячних батарей на дахах шести великих будинків, яка, починаючи з 1997 року, вже виробила понад 10 мільйонів кіловатт-годин струму.
Не забувають у Мюнхені і про енергію сонця та вітру, хоча, як зізнається обербургомістр Уде, умови для їх розробки у регіоні не є оптимальними: «Аби значно просунути вперед розробку альтернативних джерел енергії, а не лише збирати докупи дрібні елементи мозаїки, потрібно йти туди, де наявний величезний потеціал. Якщо йдеться про енергію вітру, то це станції на узбережжі Північного моря, а не в нашому регіоні. Щодо сонячної енергії, то південь Іспанії є більш продуктивним місцем, ніж наші зрошені дощами краї», - каже головний мюнхенець.
Саме тому місто Мюнхен, скориставшись нагодою, не лише придбало п'ять вітрових установок на узбережжі, а й фінансує будівництво великої сонячної станції в Андалузії, яка почне працювати вже 2011 року.
Автор: Даніель Шешкевіч, Тетяна Бондаренко Редактор: Христина Ніколайчук | dw-world.de
09 November, 2009
«Carsharing» – революція, яку ніхто не помітив
Користуватися перевагами автомобіля, забувши про недоліки цього виду транспорту - основна ідея так званого «carsharing» - практики спільного використання авто, що не лише не втрачає популярність, а й виграє у часи кризи.
Принцип функціонування «carsharing» дещо схожий на використання автомобілів напрокат. Єдина відмінність – автомобіль не потрібно обов'язково брати аж на цілий день. Достатньо скористатися ним кілька годин і проїхати пару кілометрів.
У Німеччині, приміром, «carsharing» існує вже майже двадцять років і набуває дедалі більшої популярності. Так, якщо спочатку це була така собі ініціатива «зелених» жителів великих міст, з якої часто підсміювалися, то нині практика спільного використання авто завойовує дедалі більше прихильників. Навіть криза не стала на заваді. Наочним доказом є одна з найбільших німецьких станцій «carsharing» - Cambio у Кельні, яка з'явилася на ринку ще 17 років тому. В останні роки підприємство щорічно має приріст у 20 відсотків. На сьогодні послугами Cambio користуються вже 22 тисячі клієнтів по всій країні, а їхній кельнський автопарк, який налічує близько 60 автомобілів (від кабріолетів до вантажівок), вважається найбільшим у Європі.
Видатки важливіші за престиж
Ці цифри свідчать про таку собі революцію, яка досить непомітно відбулася у свідомості автомобілістів. Для багатьох німців автомобіль перестав бути символом статусу його власника. Набагато більше значення мають видатки на утримання авто, тож, не дивно, що саме в період підвищення цін на пальне в Німеччині кількість користувачів «carsharing» значно збільшилася.
Швидко і зручно
Скористатися «carsharing» дуже просто, пояснює Елізабет Рогата, прес-секретар Cambio: «Найкраще зареєструватися в інтернеті, вказавши особисті дані, потім прийти сюди, аби прослухати півгодинний брифінг, а вже наступного дня о другій годині можна брати авто».
Для цього клієнту необхідно прикласти до спеціального сейфа свою особисту картку, яку він отримав зареєструвавшись, і ввести таємний пін-код. У сейфі висять ключі від усіх автомобілів. Над ключем від попередньо зарезервованого в інтернеті чи телефоном автомобіля горить зелене світло. Саме з ним можна йти до автопарку і брати автомобіль.
Повний сервіс
Однією з важливих переваг «carsharing» є те, що клієнтам взагалі не потрібно дбати ні про технічний огляд, ні про страхування чи ремонт. Про це дбає підприємство та його техніки, розповідає спеціаліст з маркетингу фірми Cambio Таня Бульманн: «За кожною станцією закріплений відповідальний технік, який контролює авто і кожні два тижні миє їх та перевіряє, чи на місці усе необхідне водіям. У наших машинах, наприклад, завжди є паперові серветки, парасольки та жувальні гумки». Гумки – для тих, хто палить, бо в автомобілях «carsharing» це заборонено, сміється Бульманн.
За весь цей сервіс клієнт сплачує щомісяця від трьох євро, плюс видатки за кількість проїжджених кілометрів та час користування. Як правило, заощадити за допомогою «carsharing» вдається тим, хто долає не більше 10 тисяч кілометрів на рік – як приватним особам, так і підприємствам.
Шукати парковку не доведеться
Головною умовою успіху «carsharing» є широка мережа автостанцій та їхнє близьке розташування до клієнтів. У Cambio, приміром, уже 40 станцій лише в Кельні. Ще одна перевага у великому місті – жодних проблем з паркуванням: «Для мене це надзвичайно зручно. Я живу тут за рогом, дві хвилини пішки, і до моїх послуг цілий автопарк. Крім того, я знаю, що коли приїду назад, завжди маю місце для парковки. Це все дійсно дуже добре продумано», - розповідає клієнтка Cambio.
Захист навколишнього середовища як корисний побічний ефект
Ще один аргумет на користь «carsharing» - захист навколишнього середовища як корисний побічний ефект. Адже, за словами Елізабет Рогати, автомобіль спільного використання може замінити п'ять приватних автомобілів. Саме тому приз за захист довкілля минулого року місто Кельн присудило підприємству «carsharing».
Автор: Данхонг Жанг, Тетяна Бондаренко Редактор: Христина Ніколайчук | dw-world.de
Принцип функціонування «carsharing» дещо схожий на використання автомобілів напрокат. Єдина відмінність – автомобіль не потрібно обов'язково брати аж на цілий день. Достатньо скористатися ним кілька годин і проїхати пару кілометрів.
У Німеччині, приміром, «carsharing» існує вже майже двадцять років і набуває дедалі більшої популярності. Так, якщо спочатку це була така собі ініціатива «зелених» жителів великих міст, з якої часто підсміювалися, то нині практика спільного використання авто завойовує дедалі більше прихильників. Навіть криза не стала на заваді. Наочним доказом є одна з найбільших німецьких станцій «carsharing» - Cambio у Кельні, яка з'явилася на ринку ще 17 років тому. В останні роки підприємство щорічно має приріст у 20 відсотків. На сьогодні послугами Cambio користуються вже 22 тисячі клієнтів по всій країні, а їхній кельнський автопарк, який налічує близько 60 автомобілів (від кабріолетів до вантажівок), вважається найбільшим у Європі.
Видатки важливіші за престиж
Ці цифри свідчать про таку собі революцію, яка досить непомітно відбулася у свідомості автомобілістів. Для багатьох німців автомобіль перестав бути символом статусу його власника. Набагато більше значення мають видатки на утримання авто, тож, не дивно, що саме в період підвищення цін на пальне в Німеччині кількість користувачів «carsharing» значно збільшилася.
Швидко і зручно
Скористатися «carsharing» дуже просто, пояснює Елізабет Рогата, прес-секретар Cambio: «Найкраще зареєструватися в інтернеті, вказавши особисті дані, потім прийти сюди, аби прослухати півгодинний брифінг, а вже наступного дня о другій годині можна брати авто».
Для цього клієнту необхідно прикласти до спеціального сейфа свою особисту картку, яку він отримав зареєструвавшись, і ввести таємний пін-код. У сейфі висять ключі від усіх автомобілів. Над ключем від попередньо зарезервованого в інтернеті чи телефоном автомобіля горить зелене світло. Саме з ним можна йти до автопарку і брати автомобіль.
Повний сервіс
Однією з важливих переваг «carsharing» є те, що клієнтам взагалі не потрібно дбати ні про технічний огляд, ні про страхування чи ремонт. Про це дбає підприємство та його техніки, розповідає спеціаліст з маркетингу фірми Cambio Таня Бульманн: «За кожною станцією закріплений відповідальний технік, який контролює авто і кожні два тижні миє їх та перевіряє, чи на місці усе необхідне водіям. У наших машинах, наприклад, завжди є паперові серветки, парасольки та жувальні гумки». Гумки – для тих, хто палить, бо в автомобілях «carsharing» це заборонено, сміється Бульманн.
За весь цей сервіс клієнт сплачує щомісяця від трьох євро, плюс видатки за кількість проїжджених кілометрів та час користування. Як правило, заощадити за допомогою «carsharing» вдається тим, хто долає не більше 10 тисяч кілометрів на рік – як приватним особам, так і підприємствам.
Шукати парковку не доведеться
Головною умовою успіху «carsharing» є широка мережа автостанцій та їхнє близьке розташування до клієнтів. У Cambio, приміром, уже 40 станцій лише в Кельні. Ще одна перевага у великому місті – жодних проблем з паркуванням: «Для мене це надзвичайно зручно. Я живу тут за рогом, дві хвилини пішки, і до моїх послуг цілий автопарк. Крім того, я знаю, що коли приїду назад, завжди маю місце для парковки. Це все дійсно дуже добре продумано», - розповідає клієнтка Cambio.
Захист навколишнього середовища як корисний побічний ефект
Ще один аргумет на користь «carsharing» - захист навколишнього середовища як корисний побічний ефект. Адже, за словами Елізабет Рогати, автомобіль спільного використання може замінити п'ять приватних автомобілів. Саме тому приз за захист довкілля минулого року місто Кельн присудило підприємству «carsharing».
Автор: Данхонг Жанг, Тетяна Бондаренко Редактор: Христина Ніколайчук | dw-world.de
02 November, 2009
Що роблять українці, аби вберегти довкілля?
Днями у Києві провели екологічний карнавал та низку інших вуличних акцій, аби наголосити на тому, що клімат змінюється.
ООН та багато інших організацій у своїх звітах вже багато років пишуть, що це може мати безповоротні для людства наслідки.
Поки звичайна людина чистить зуби, вона марно витрачає до 20 літрів води – підрахував Всесвітній фонд дикої природи. Але їх можна заощадити, закрутивши кран.
Крім того, активісти екологічних організацій радять: не користуватися ліфтом зранку, а спускатися з дому східцями, щоб зекономити електроенергію, замінити лампочки на енергозберігаючі, сортувати сміття, чи пересісти із авто на велосипед.
Не бути марнотратником – головний принцип, якого дотримується киянка Ганна Гопко. Вона хоче, щоб всі українці наслідували її приклад. Замість тотально споживання, яке, на думку пані Гапко, панує зараз:
“Моєму мобільному телефону вже скоро буде шість років. Придбання мобільного телефону хоча б раз на рік завдає непоправної шкоди нашому довкіллю. Бо в Україні не діє система утилізації батарей від мобільних телефонів, у яких містяться токсичні речовини. Тому кожне придбання нового телефону – це створення звалища токсичних відходів.”
Придбання мобільного телефону хоча б раз на рік завдає непоправної шкоди нашому довкіллю.
Киянка Аліна Севастюк відмовилась від поліетиленових пакетів. Бо вважає їх одними з головних засмічувачів довкілля. Замість цього пані Севастюк сама ходить з екоторбою і закликає всіх купувати такі ж. Екоторбою вона називає багаторазову сумку із сукна.
“Ідея екоторби народилася досить давно. В Україні нею користувалися наші прадіди. Ця торбинка дуже зручна, з бавовни, чи льону – вона використовувалася багато століть. Суть екоторби в тому, аби не використовувати поліетиленові пакети,” – розповідає Аліна Севастюк.
“Будинок нуль енергії” – так називає свою оселю в центрі Львова Оксана Денис. Комфорт в її будинку залежить не від ЖЕКу, а від сонця. На даху вона встановила сонячні колектори. Це не єдине оновлення житла.
“В першу чергу я добре утеплила будинок, тобто змінімізувала тепловтрати. Зробила замість вентиляції рекуперацію – це коли холодне повітря заходить у приміщення і нагрівається викидним, яке утворюється всередині,” – розповідає господиня екологічного житла.
А в Києві, наприклад, є кілька приватних будинків, які повністю опалюються теплом сонця і землі. Хоча, це радше поодинокі приклади, ніж масове явище. Українці поки не зовсім розуміють, для чого потрібно берегти енергію і воду – так вважає активіст екологічного руху Андрій Желєзний:
Нас привчили до дешевої енергії, до того, що газ та вода держава нам надає дешево... В Європі вже виховали протилежне розуміння.
“Я вважаю, що це просто нерозуміння ситуації. Нас привчили до дешевої енергії, до того, що газ та вода держава нам надає дешево, а суспільство нас виховало, що чим потужніші речі у нас (авто) тим краще... В Європі вже виховали протилежне розуміння,” – розповідає Андрій Желєзний.
А експерт зі змін клімату Христина Рудницька вважає, що серед людей побутує стереотип, ніби довкілля залежить лише від великих промислових підприємств, але, за її словами, це не так:
“Насправді, кожен з нас несе відповідальність за забруднення навколишнього середовища. Щохвилини кожен з нас робить вибір: вимикати світло, чи ні. Залишати воду, чи ні. Але все це природні ресурси, які закінчуються,” – вважає Христина Рудницька
Попри нечітке, як виходить із висновків екологів, усвідомлення масштабів проблеми українцями, ООН в своїх звітах наголошує, що подальший розвиток значної частини людства залежатиме від того, як сучасний світ впорається зі зміною клімату.
Роман Лебедь Бі-Бі-Сі, Київ | bbc.ua
ООН та багато інших організацій у своїх звітах вже багато років пишуть, що це може мати безповоротні для людства наслідки.
Поки звичайна людина чистить зуби, вона марно витрачає до 20 літрів води – підрахував Всесвітній фонд дикої природи. Але їх можна заощадити, закрутивши кран.
Крім того, активісти екологічних організацій радять: не користуватися ліфтом зранку, а спускатися з дому східцями, щоб зекономити електроенергію, замінити лампочки на енергозберігаючі, сортувати сміття, чи пересісти із авто на велосипед.
Не бути марнотратником – головний принцип, якого дотримується киянка Ганна Гопко. Вона хоче, щоб всі українці наслідували її приклад. Замість тотально споживання, яке, на думку пані Гапко, панує зараз:
“Моєму мобільному телефону вже скоро буде шість років. Придбання мобільного телефону хоча б раз на рік завдає непоправної шкоди нашому довкіллю. Бо в Україні не діє система утилізації батарей від мобільних телефонів, у яких містяться токсичні речовини. Тому кожне придбання нового телефону – це створення звалища токсичних відходів.”
Придбання мобільного телефону хоча б раз на рік завдає непоправної шкоди нашому довкіллю.
Киянка Аліна Севастюк відмовилась від поліетиленових пакетів. Бо вважає їх одними з головних засмічувачів довкілля. Замість цього пані Севастюк сама ходить з екоторбою і закликає всіх купувати такі ж. Екоторбою вона називає багаторазову сумку із сукна.
“Ідея екоторби народилася досить давно. В Україні нею користувалися наші прадіди. Ця торбинка дуже зручна, з бавовни, чи льону – вона використовувалася багато століть. Суть екоторби в тому, аби не використовувати поліетиленові пакети,” – розповідає Аліна Севастюк.
“Будинок нуль енергії” – так називає свою оселю в центрі Львова Оксана Денис. Комфорт в її будинку залежить не від ЖЕКу, а від сонця. На даху вона встановила сонячні колектори. Це не єдине оновлення житла.
“В першу чергу я добре утеплила будинок, тобто змінімізувала тепловтрати. Зробила замість вентиляції рекуперацію – це коли холодне повітря заходить у приміщення і нагрівається викидним, яке утворюється всередині,” – розповідає господиня екологічного житла.
А в Києві, наприклад, є кілька приватних будинків, які повністю опалюються теплом сонця і землі. Хоча, це радше поодинокі приклади, ніж масове явище. Українці поки не зовсім розуміють, для чого потрібно берегти енергію і воду – так вважає активіст екологічного руху Андрій Желєзний:
Нас привчили до дешевої енергії, до того, що газ та вода держава нам надає дешево... В Європі вже виховали протилежне розуміння.
“Я вважаю, що це просто нерозуміння ситуації. Нас привчили до дешевої енергії, до того, що газ та вода держава нам надає дешево, а суспільство нас виховало, що чим потужніші речі у нас (авто) тим краще... В Європі вже виховали протилежне розуміння,” – розповідає Андрій Желєзний.
А експерт зі змін клімату Христина Рудницька вважає, що серед людей побутує стереотип, ніби довкілля залежить лише від великих промислових підприємств, але, за її словами, це не так:
“Насправді, кожен з нас несе відповідальність за забруднення навколишнього середовища. Щохвилини кожен з нас робить вибір: вимикати світло, чи ні. Залишати воду, чи ні. Але все це природні ресурси, які закінчуються,” – вважає Христина Рудницька
Попри нечітке, як виходить із висновків екологів, усвідомлення масштабів проблеми українцями, ООН в своїх звітах наголошує, що подальший розвиток значної частини людства залежатиме від того, як сучасний світ впорається зі зміною клімату.
Роман Лебедь Бі-Бі-Сі, Київ | bbc.ua
28 October, 2009
Стокгольм – екологічне місто 2010-го року
Вийти в центр щільно забудованого міста й вдихнути на повні груди свіже повітря. Ні, це не утопія, а реальність, яка панує в столиці Швеції. Єврокомісія оголосила Стокгольм екологічним містом 2010-го року.
Стокгольм цілком можна вважати чемпіоном Європи з питань дотримання екологічних стандартів. Якщо в США або Австралії в середньому за рік викидають в атмосферу понад 20 тонн СО2 на душу населення, то в Стокгольмі цей показник складає лише чотири тонни, стверджує архітектор Стеллан Фрюксель. Він відповідає за планування стокгольмського району Хаммарбю Шьостад.
Інфраструктура й свідомість
«Нас часто запитують: як вам вдалося досягти таких показників? Наша відповідь – секрет успіху полягає в інфраструктурі», - каже Фрюксель. В районі Хаммарбю Шьостад створили цілу спеціальну систему, яка допомагає зменшити викиди шкідливих речовин в атмосферу. Таким чином колишній індустріальний район з незрозумілим майбутнім перетворили на привабливий житловий масив. Там не бракує ані парків, ані дитячих майданчиків, відкривається чудовий вид на водойми з парусниками.
Одним з головних елементів поставленої екологічної мети є залучення до проекту самого населення. Жителі масиву повинні робити власний внесок у захист довкілля. Тому спочатку вкрай важливим було докладно проінформувати населення, пояснив Йонас Тьорблом. Він відповідає за маркетинг на сміттєпереробній компанії Envac. Тільки якщо якомога більше людей розділятиме сміття, система працюватиме ефективно, наголосив Тьорблом.
Вакуумний трубопровід для сміття
Привертає до себе увагу скляна будівля посеред масиву. Це інформаційний центр. Спочатку його планували виключно для місцевих жителів. Тепер, однак, він перетворився на магніт для експертів з усього світу, які приїздять до Стокгольма, щоб ознайомитися з екологічним постачанням тепла в квартири або з тим, як відбувається очищення стічних вод і переробка сміття.
Біовідходи - в один контейнер, папір – в інший, окремий контейнер для загального сміття, яке не підлягає утилізації. Перед кожним будинком з-під землі стирчать три вериткальні труби з люками для сміття. Вони використовуються як своєрідні резервувари для тимчасового накопичення відходів. Сміття не вивозиться, а транспортується через підземний вакуумний трубопровід до загального переробного центру.
Біогаз із стічних вод
Ніщо не пропадає – навіть те сміття, яке не підлягає переробці. При його спаленні виробляється електроенергія та нагрівається вода для центрального опалення. Для цього використовуються очищені стічні води.
Коли вода пройшла крізь батареї у квартирах і офісах й охолола, вона слугує вже для охолодження кондиціонерів. Перед тим, як остаточно потрапити в Балтійське море, очищена вода ще крутить турбіну для виробництва струму. Стічні води приносять користь і перед їхнім очищенням – їхні випаровування є відмінним біогазом, яким, наприклад, заправляють міські автобуси.
Міське планування як екологічний фактор
Передумовою для такої інфраструктури, яку спорудили в Стокгольмі, є щільне міське планування, коли привабливі житлові масиви туляться на дуже обмеженій площі. Тільки якщо відстані між усіма системами будуть невеликі, вони працюватимуть ефективно, пояснив архітектор Стеллан Фрюксель. Він переконаний, що для того, аби вести нешкідливий для клімату спосіб життя слід шукати альтернативи як містам, які розтягуються у площі, так і односімейним будинкам.
Крім того, важливо мати добре розвинену систему громадського транспорту, аби спонукати людей пересідати з машини на автобус або трамвай. До речі, у Швеції навіть потяги використовують "зелену" енергію. Тому, наголосив Фрюксель, країна і має такі відмінні показники стосовно викидів вуглекислого газу в атмосферу.
Автор: Ютта Швенґсбір / Володимир Медяний / Редактор: Наталя Неділько
dw-world.de
Стокгольм цілком можна вважати чемпіоном Європи з питань дотримання екологічних стандартів. Якщо в США або Австралії в середньому за рік викидають в атмосферу понад 20 тонн СО2 на душу населення, то в Стокгольмі цей показник складає лише чотири тонни, стверджує архітектор Стеллан Фрюксель. Він відповідає за планування стокгольмського району Хаммарбю Шьостад.
Інфраструктура й свідомість
«Нас часто запитують: як вам вдалося досягти таких показників? Наша відповідь – секрет успіху полягає в інфраструктурі», - каже Фрюксель. В районі Хаммарбю Шьостад створили цілу спеціальну систему, яка допомагає зменшити викиди шкідливих речовин в атмосферу. Таким чином колишній індустріальний район з незрозумілим майбутнім перетворили на привабливий житловий масив. Там не бракує ані парків, ані дитячих майданчиків, відкривається чудовий вид на водойми з парусниками.
Одним з головних елементів поставленої екологічної мети є залучення до проекту самого населення. Жителі масиву повинні робити власний внесок у захист довкілля. Тому спочатку вкрай важливим було докладно проінформувати населення, пояснив Йонас Тьорблом. Він відповідає за маркетинг на сміттєпереробній компанії Envac. Тільки якщо якомога більше людей розділятиме сміття, система працюватиме ефективно, наголосив Тьорблом.
Вакуумний трубопровід для сміття
Привертає до себе увагу скляна будівля посеред масиву. Це інформаційний центр. Спочатку його планували виключно для місцевих жителів. Тепер, однак, він перетворився на магніт для експертів з усього світу, які приїздять до Стокгольма, щоб ознайомитися з екологічним постачанням тепла в квартири або з тим, як відбувається очищення стічних вод і переробка сміття.
Біовідходи - в один контейнер, папір – в інший, окремий контейнер для загального сміття, яке не підлягає утилізації. Перед кожним будинком з-під землі стирчать три вериткальні труби з люками для сміття. Вони використовуються як своєрідні резервувари для тимчасового накопичення відходів. Сміття не вивозиться, а транспортується через підземний вакуумний трубопровід до загального переробного центру.
Біогаз із стічних вод
Ніщо не пропадає – навіть те сміття, яке не підлягає переробці. При його спаленні виробляється електроенергія та нагрівається вода для центрального опалення. Для цього використовуються очищені стічні води.
Коли вода пройшла крізь батареї у квартирах і офісах й охолола, вона слугує вже для охолодження кондиціонерів. Перед тим, як остаточно потрапити в Балтійське море, очищена вода ще крутить турбіну для виробництва струму. Стічні води приносять користь і перед їхнім очищенням – їхні випаровування є відмінним біогазом, яким, наприклад, заправляють міські автобуси.
Міське планування як екологічний фактор
Передумовою для такої інфраструктури, яку спорудили в Стокгольмі, є щільне міське планування, коли привабливі житлові масиви туляться на дуже обмеженій площі. Тільки якщо відстані між усіма системами будуть невеликі, вони працюватимуть ефективно, пояснив архітектор Стеллан Фрюксель. Він переконаний, що для того, аби вести нешкідливий для клімату спосіб життя слід шукати альтернативи як містам, які розтягуються у площі, так і односімейним будинкам.
Крім того, важливо мати добре розвинену систему громадського транспорту, аби спонукати людей пересідати з машини на автобус або трамвай. До речі, у Швеції навіть потяги використовують "зелену" енергію. Тому, наголосив Фрюксель, країна і має такі відмінні показники стосовно викидів вуглекислого газу в атмосферу.
Автор: Ютта Швенґсбір / Володимир Медяний / Редактор: Наталя Неділько
dw-world.de
05 August, 2009
Бразильці закликали мочитися в душі заради порятунку тропічних лісів
Бразильці думають, що справляння природної потреби в душі зарадить виснаженню водних ресурсів Землі. На бразильському телебаченні з'явився рекламний відеоролик, в якому мешканців країни закликають мочитися в душі, щоб зайвий раз не зливати воду в туалеті, таким чином заощаджуючи водні ресурси континенту
Бразильська група по захисту навколишнього середовища SOS Mata Atlantica зазначила, що рекламна кампанія, трансльовані кількома каналами, з гумором підійшла до серйозної проблеми.
Так представники SOS підрахували, що, якщо хоча б одна людина в сім'ї один раз на день не зіллє воду в бачку туалета, вона заощадить до 4380 літрів води в рік.
Реклама являє собою мультиплікацію, в якій різні люди - актори, спортсмени - і навіть інопланетяни мочаться в душі. В кінці відеоролика дитячі голоси закликають: "Мочіться в душі! Врятуйте тропічні ліси!"
Разом з тим, раніше експерти спрогнозували, що до 2030 року ситуація з життєво важливими ресурсами стане катастрофічною.
За матеріалами Аnanova
Бразильська група по захисту навколишнього середовища SOS Mata Atlantica зазначила, що рекламна кампанія, трансльовані кількома каналами, з гумором підійшла до серйозної проблеми.
Так представники SOS підрахували, що, якщо хоча б одна людина в сім'ї один раз на день не зіллє воду в бачку туалета, вона заощадить до 4380 літрів води в рік.
Реклама являє собою мультиплікацію, в якій різні люди - актори, спортсмени - і навіть інопланетяни мочаться в душі. В кінці відеоролика дитячі голоси закликають: "Мочіться в душі! Врятуйте тропічні ліси!"
Разом з тим, раніше експерти спрогнозували, що до 2030 року ситуація з життєво важливими ресурсами стане катастрофічною.
За матеріалами Аnanova
29 May, 2009
У Києві вбито захисника Жукового острова
Заява київського еколого-культурного центру
26 мая в 12.00 во дворе своего дома двумя неизвестными преступниками был убит 59-летний житель Голосеевского района города Киева Алексей Львович Гончаров. Его жена этими же людьми была тяжело избита.
За два дня до смерти А.Л. Гончаров принимал участие в прекращении незаконной добычи, намыва и продажи песка на Жуковом острове несколькими коммерческими фирмами.
Добыча песка проводилась в заказнике, в водоохранной зоне, что запрещено тремя законами Украины, более за то, без соответствующего разрешения и накладных происходили и отгрузка песка заказчикам (а именно без уплаты налогов в бюджет и т.п.).
А.Л. Гончаров показал места незаконной добычи песка съемочной группе канала ICTV,
благодаря чему была вызвана милиция и незаконная добыча (в сущности кража) остановлена. На следующий день вместе с съемочной группой этого канала на место выехали представители Киевского эколого-культурного центра, которые оценили добычу песка с экологической точки зрения. Нами было принятое решение заняться и другими фирмами, которые на Жуковом острове незаконно добывают песок.
Однако на следующий день пенсионер А.Л. Гончаров был убит. Есть все основания предполагать, что он стал жертвой криминальных бизнес-структур, (причем, скорее всего, по наводке госструктур, которые дали бандитам его адрес), которые занимаются в Киеве незаконным бизнесом по добыче песка и путем убийства О.Л. Гончарова решили запугать других защитников природы и журналистов, которые требуют от власти навести в этом деле порядок.
Стоит добавить, что покойный уже несколько лет безрезультатно обращался с жалобами на незаконную добычу песка на Жуковом острове (рядом с которым он жил) в милицию и различные органы власти района и города. И только привлечение к этому делу тележурналистов позволило закрыть один из объектов незаконного промысла.
Мы глубоко возмущены уголовным своеволием, которое открыто господствует в Киеве, когда защитников природы уже начали убивать совсем открыто средь бела дня у себя в доме. Мы обеспокоены тем, если не вовлечь в это дело внимание общественности, то убийцы не будут найдены и наказаны. Мы считаем, что если строго не наказать убийц, то завтра погибнуть от рук киевского криминала может каждый из других защитников природы или журналистов, которые пишут на экологическую тему. Мы требуем от власти Киева прекратить наконец "песочный" беспредел на Жуковом острове и возобновить статус заказника на всей его территории.
Директор КЕКЦ
В. Борейко
http://blogs.pravda.com.ua/authors/lutsenko/4a1e79772efca/
26 мая в 12.00 во дворе своего дома двумя неизвестными преступниками был убит 59-летний житель Голосеевского района города Киева Алексей Львович Гончаров. Его жена этими же людьми была тяжело избита.
За два дня до смерти А.Л. Гончаров принимал участие в прекращении незаконной добычи, намыва и продажи песка на Жуковом острове несколькими коммерческими фирмами.
Добыча песка проводилась в заказнике, в водоохранной зоне, что запрещено тремя законами Украины, более за то, без соответствующего разрешения и накладных происходили и отгрузка песка заказчикам (а именно без уплаты налогов в бюджет и т.п.).
А.Л. Гончаров показал места незаконной добычи песка съемочной группе канала ICTV,
благодаря чему была вызвана милиция и незаконная добыча (в сущности кража) остановлена. На следующий день вместе с съемочной группой этого канала на место выехали представители Киевского эколого-культурного центра, которые оценили добычу песка с экологической точки зрения. Нами было принятое решение заняться и другими фирмами, которые на Жуковом острове незаконно добывают песок.
Однако на следующий день пенсионер А.Л. Гончаров был убит. Есть все основания предполагать, что он стал жертвой криминальных бизнес-структур, (причем, скорее всего, по наводке госструктур, которые дали бандитам его адрес), которые занимаются в Киеве незаконным бизнесом по добыче песка и путем убийства О.Л. Гончарова решили запугать других защитников природы и журналистов, которые требуют от власти навести в этом деле порядок.
Стоит добавить, что покойный уже несколько лет безрезультатно обращался с жалобами на незаконную добычу песка на Жуковом острове (рядом с которым он жил) в милицию и различные органы власти района и города. И только привлечение к этому делу тележурналистов позволило закрыть один из объектов незаконного промысла.
Мы глубоко возмущены уголовным своеволием, которое открыто господствует в Киеве, когда защитников природы уже начали убивать совсем открыто средь бела дня у себя в доме. Мы обеспокоены тем, если не вовлечь в это дело внимание общественности, то убийцы не будут найдены и наказаны. Мы считаем, что если строго не наказать убийц, то завтра погибнуть от рук киевского криминала может каждый из других защитников природы или журналистов, которые пишут на экологическую тему. Мы требуем от власти Киева прекратить наконец "песочный" беспредел на Жуковом острове и возобновить статус заказника на всей его территории.
Директор КЕКЦ
В. Борейко
http://blogs.pravda.com.ua/authors/lutsenko/4a1e79772efca/
Subscribe to:
Posts (Atom)