Фотогалерея Форуму українців ЧР

Нещодавно була відновлена фотогалерея Форуму українців - http://fotky.hmarka.net. Вона поступово наповнюється старими фотками з архіву і також новими. Нова галерея дозволяє голосувати та коментувати фотографії.

Відкрито валютний рахунок для допомоги потерпілим від стихії

Кабінет міністрів відкрив валютний рахунок для допомоги потерпілим від стихії мешканцям західної України.

Як повідомив перший заступник міністра праці і соціальної політики Павло Розенко, такий рахунок уже відкрито, на нього будуть перераховуватися кошти з-за кордону й у валюті.

Також чиновник нагадав, що раніше - на виконання розпорядження Кабміну від 28 липня - Державне казначейство відкрило рахунок Мінпраці для нарахування коштів, які надходять як благодійні внески і спонсорська допомога.

Рахунок у гривнях - № 37117125000023.

Отримувач – Міністерство праці й соціальної політики, ЄДРПОУ 00013669, банк – Державне казначейство України, м. Київ, ЄДРПОУ Держказначейства – 20055032, МФО 820172.

Призначення платежу: перерахування благодійних внесків для ліквідації стихійного лиха в західних областях України.

Рахунок в іноземній валюті:

Рахунок у японських ієнах - № 26007010041123/392;
Рахунок у доларах США - № 26007010041123/840;
Рахунок у євро - № 26007010041123/978.

Отримувач – Міністерство праці й соціальної політики, ЄДРПОУ 00013669, банк – ВАТ "Укрексімбанк" м. Києва, ЄДРПОУ банку – 00032112, МФО 322313.

Призначення платежу: перерахування благодійних внесків для ліквідації стихійного лиха в західних областях України.

"Інтерфакс-Україна" | pravda.com.ua

Членство в НАТО допомогло б ефективно ліквідувати наслідки повені

Причиною екологічного стихійного лиха на Західній Україні є недбальство, корупція та недотримання законів.

Як передає кореспондент УНІАН, таке переконання висловив директор Фонду “Демократичні ініціативи” Ілько КУЧЕРІВ під час прес-конференції “Безпека України – ймовірні загрози”.

Абстрагуючись від безпосередніх природо-екологічних факторів повені, експерт зауважив, що в Україні є дуже низький рівень правової свідомості, корумпованість, порушення вимог ведення господарчої діяльності та розкрадання коштів, які виділяються на екологічну безпеку і запобігання стихійних лих.

“Якби Україна відповідала стандартам Євросоюзу і НАТО, то такої масштабної екологічної катастрофи б не відбулося. Також в рамках членства в Альянсі можна було б ефективніше, із використанням провідного міжнародного досвіду, ліквідувати наслідки повені”, - зауважив І.КУЧЕРІВ.

unian.net

Повінь, яка стане точкою відліку, або Коли у вовкодава благальні очі

Одного дня… Часто ці слова невпізнанно змінюють наше життя. Щось собі плануємо, вибудовуємо складні конструкції… Але настає оце “одного дня”, і все летить кудись у прірву, залишаються лише питання: з ким ти? Хто в тебе є на цьому світі? Що тебе чекає найближчим часом?

Мільйони жителів західних областей України жили своїм життям, як кому хотілося або моглося. Але одного дня прийшла Вода. Велика Вода.. І все змінилося…

"Я ТІКАВ ЧЕРЕЗ ГОРОДИ, ПОПРИ ПЛОТИ"

Село Вовчинці фактично вважається передмістям Івано-Франківська.

– У звичайному стані на нашій річці, Бистриці Солотвинській, важко знайти брід по коліно, – розповідає місцевий житель Ярополк Яценович, – а тут за кілька годин вона піднялася аж на майже шість метрів. У когось вода в хаті досягала півтора метри, у когось п’ять. Нас у Вовчинцях всьо замулило – 30-34 сантиметрів мулу. А під мулом уже все гниє. На городі такий сморід. У мене на другому поверсі 20 сантиметрів мулу, а про перший навіть не знаю, що й казати, бо ще не міряв і не відкривав. Вода прибувала на моїх очах, я тікав через городи, попри плоти.

Стихія принесла кожному своє лихо: комусь дерева поламало, в когось хату знесло.

– У мене ось поламало дуже гарні дерева, – скаржиться Ярополк, – на них вода принесла цілий будинок. А один будинок узагалі проплив метрів з 60, зупинився аж на туалеті, який був міцно збудований.

Люди в селі практично живуть з того, що виросло на городі. А тут стихія в людей знищила всю городину. Вода з собою принесла мул, який товстим шаром осів на городах, у будинках. Селяни кажуть, що вся картопля почала «шипіти». Простіше кажучи, гнити.

Є й таке. Над річкою ( та сама Бистриця Солотвинська) люди зробили собі потужний смітник. Природа віддячила людям своєрідно – повернула їм їхнє сміття на їхні ж подвір’я та городи. Тепер – спека, і сміття з мулом своїм запахом нагадує людям про їхнє нехлюйство. Не плюй, кажуть, в колодязь…

Але є й інший нюанс. Вода, звісно, змила і туалети ( у селі вони ж переважно на вулиці). Питаю у дідуся, який перевозив мене конем:

- А як же ви до туалету ходили, як всюди була вода?

Старий сміється:

-Так отак прямо у воду-с мо ходили...

"ЛИШ БОЯЛАСЯ, АБИ КОЗИ В СІНЕХ НЕ ПОТОПИЛИСЯ"

Прем’єр Юлія Тимошенко повідомила, що потерпілих поділять на три категорії, і відповідно до поділу виплачуватимуть людям аванс. Але ні про які аванси офіційно не повідомляли навіть голови сільських рад, а люди з гіркотою жартують:

– Нас поділили на три категорії – білих, коричневих і чорних. Та що можна купити за ту тисячу гривень? Хіба трохи цибулі, картоплі… Але картопля буде дорого через три місяці. Чи стане тих тисячу гривень на три мішки картоплі? Не знаю.

Голова Вовчинців Назар Михайло зараз ходить по угіддях і складає акти про нанесені збитки цією стихією.

– Пане голово, як відбувається оцінка майна? – поцікавилася я.

– Зараз робляться подвірні обходи. Проводяться обстеження будиноковолодінь на предмет завданих збитків, оформляються акти обстеження з визначенням посівних культур, також візуально обстежуються будинки. Кажуть, що Тимошенко розпорядилася щодо якогось авансу постраждалим. Проте мушу сказати, що офіційно мене навіть ніхто ні про що не інформував – ні під час стихії, ні зараз. До нас абсолютно не поступали ніякі кошти, навіть для тих, які потребують невідкладної допомоги. Я багато з чим не згідний, бо система повинна бути набагато спрощена, а не так все складно. Нас на першій нараді інструктували як оцінювати городину. Береться одиниця площі – гектар, береться урожайність у нашій зоні, наприклад, картоплі. Нам поставили урожайність 80 центнерів з гектара, хоча вона може бути і 130, тобто ми взяли нижче середньої. Береться вартість одного кілограма, береться урожайність однієї сотки, тобто скільки може бути кілограм з однієї площі і множиться на опосередковану ціну 5 гривень 50 копійок за кілограм. Ви знаєте, це страшне божевілля. Потрібно цю методику з відшкодування спростовувати. Мені потрібно поставити сім тисяч підписів, аби оформити документації з наслідків лиха. Це просто жах! Працюємо в день і в ночі. Ми ще позавчора мали всі документи здати, але ми фізично не встигаємо. Аби описати одне угіддя потрібно: акт обстеження, дефектний акт, кошторис на відновлювальна роботи, зведений кошторис і локальний кошторис. Це п’ять папірців у шести екземплярах і вони не повинні бути копіями, а всі оригіналами з живими підписами і, як кажуть, мокрими печатками. Один екземпляр залишається нам, один екземпляр залишається в місті Івано-Франківську, два екземпляри залишаються в області, і два їдуть у Київ. Крім того, що є комунальні збитки, це взагалі окрема тема.

У Вовчинцях постраждало близько 600 угідь.

– Коли людям компенсуватимуть збитки?

– Я не можу знати. Це залежить від того, як оперативно спрацюють у Києві.

Бабця Олена ніяк не хотіла покидати хату без своїх кіз.

- Ми проснулися о третій ночі, - розповідає бабуся, - вода страшенно скоро підступала, ми давай усьо: кози, псів стігати до сіний (коридор. – Авт.). Приїхала була поміч. А я вже заготувалася бути на стриху: взяла з собою кусок хліба і молоко, і залізла на стрих. Гадала бути тамка, лиш боялася, аби кози в сінех не потопилися. Я своїй дочці кажу: «Славко, ви з козами їдьте, а я сі лишу». Але мені хлопці (рятувальники) сказали: «Хочете не хочете, ми все одно вас здоймемо зі стриху». Потім вони вже були поносили і пси і кози в машину. Коли ми повернулися додому, я заридала, бо не знала, що ми з тим робитимемо. На подвір’ї були отакі болота (показує по коліно).

Рятувальник Богдан Костишин безпосередньо брав участь в порятунку бабці Олени та її кіз:

- Бабця нам каже: «Піду з вами лиш тоді, коли заберете моїх кіз і собак».У нас не було іншого виходу, як поносити кіз в машину, і повезти до сільради. Я вам скажу чесно, ми не були готові до такого, ми вперше зіткнулися з такою стихією. Води прибувала на очах, навіть не було часу подумати, чи ти боїшся.

- Бульба вже зогнила… А так всьо файно було вродило. Йой! – плаче бабуня.

"ВОВКОДАВ ДИВИТЬСЯ НА ТЕБЕ БЛАГАЛЬНИМИ ОЧИМА..."

Сусідка бабці Олени Катерин Ходяк зі сльозами показує мені свою хату всередині.

- Та з городиною то вже таке, я собі думаю, як то ми маємо дати си лад з хатою? Мул засів під підлогою, тепер треба всі підлоги зривати, класти нові. Самі дошки лиш коштуют півтора тисячі гривень.

Усюди на подвір’ях люди сушать дивани, подушки, капці…

- Чому ніхто людям не допомагає фізично? – цікавлюся в голови Вовчинців.

- Ну хто тут може допомагати? Армію скоротили, мій штат весь працює над оформленням паперів, аби людям пошвидше якусь дали допомогу. Зараз залучити особовий склад для надання фізичної допомоги можливості немає.

Коли йде стихія, вона не дивиться, хто ти. Наприклад, у селі Підпечари неподалік від Франківська бабця померла. Її рятувальники мусили у простині на плавзасобах переправляли на кладовище, де одразу священик її ховав. А на Західній Україні процедура поховання довга: спочатку тіло вдома витримують, потім в церкві, і аж потім на кладовище.

Село Поплавники… Це за Галичем, на Дністрі. Його назва все каже сама за себе. Поплавники мало були не поплили за Дністром. Річка піднялась була на 7,5 метрів. Село й досі відрізане від сполучення. Аби заїхати туди, мене везли на коні, звідти вже рятувальник Коля ніс мене на плечах, близько десяти хвилин.

Людям привозять свіжий хліб і мінеральну воду. До них ще не приходив ніякий представник влади. Та вони й не надіються на це. Старенькі бабці, які багато чого бачили в своєму житті, кажуть, що надіються тільки на Бога. На їхніх городах стоїть сморід, усе сивого кольору – це мул.

Приїжджають рятувальники, на ПТС ( правильно казати, звісно, ПТЗ, тобто, плаваючий технічний засіб, але не будемо вже ламати традиції, так тут кажуть всі) та “Уралі”, привезли хліб…

Бабці радіють свіжому хлібові… На душу населення припадає одна хлібина і одна півторалітрова пляшка мінеральної води. Підраховувати збитки люди навіть не беруться, вони просто плачуть. У хатах всюди мул. Власники сільських магазинчиків просто у відчаї, вони з острахом чекають, що їм скажуть про хоч якісь відшкодування.

Підходжу до одного такого магазинчика, власниця - проста сільська жіночка. З магазину викинула все, уже кілька годин вигрібає мул, морозиво і цукерки повикидала. Холодильники не працюють. Жінка плаче…

На Франківщині працює усього п’ять ПТС-ів, всі вони з різних областей, бо Франківськ, який завжди знаходиться в зоні підвищеного ризику, має лише один ПТС. Один рятувальник по секрету каже, що пального їм не дають. Тому вони допомагають людям менше, ніж би могли і ніж би самі хотіли.

Рятівник Павло з Рівного згадує:

- Страшне, що творилося. Уявіть собі, що футбольні ворота повністю по верхню перекладину були залиті водою. Кури плавали, коні плавали, люди сиділи на дахах…

Люди деякі не вміли плавати. Наприклад, одного чоловіка ледве зняли зі стовпа. У ПТС коли гусениці перестають торкатися суші, включаються гвинти, і ПТС пливе, його дуже важко зупинити. І тут за кілька секунд потрібно зняти чоловіка, а він весь ще й труситься, бо не вміє плавати. Було дуже небезпечно, бо в деяких селах не було відключено електрику, а машина залізна, і знаходиться на воді.

Крім того, що людей рятували, рятували також і собак. Ось сидить такий вовкодав на ланцюгу, і дивиться на тебе благальними очими. Ну як ти його не врятуєш?! Вони зовсім не чинили опору...

Ксеня Лесів | unian.net

Переказати гроші постраждалим від повені можна одним дзвінком

На прохання Кабінету міністрів ВАТ «Укртелеком» відкрив телефонну лінію, за якою кожен бажаючий може одним дзвінком перерахувати 10 гривень постраждалим від стихії в Західній Україні.

Про це УНІАН повідомили у прес-службі Кабміну.

Номер телефону – 8-900-300-10-90.

Також можна надіслати смс-повідомлення на номер 1090.

Як повідомляв УНІАН, в період з 23 по 28 липня в західному регіоні України внаслідок сильних злив було підтоплено 40 тис. 601 житловий будинок, 33 тис. 882 га сільськогосподарських угідь, пошкоджено 360 автомобільних, 561 пішохідний міст, розмито 680,61 км автомобільних доріг. Із зони стихійного лиха евакуйовано - 6 тис. 105 осіб, відселено - 13 тис. 703 особи.

Як допомогти постраждалим від негоди в Західній Україні

Спеціальні рахунки для надання фінансової допомоги постраждалим від негоди у Західних областях відкрила центральна та місцева влади.

При заповненні документів, треба обов'язково вказати призначення платежу – благодійні внески для ліквідації наслідків стихійного лиха на Заході України. Працівники центральних відомств уже почали переказувати гроші. Зокрема, своїм одноденним заробітком вже поділилися працівники Міністерства сім'ї, молоді та спорту і Держказначейства.

***

Одержувач - головне фінансове управління Чернівецької обласної державної адміністрації

Код ЄДРПОУ 02317304
Р/Р 37122050001099
Банк одержувача УДК в Чернівецькій області МФО 856135

Обов'язкова примітка: для постраждалих внаслідок стихії жителів Чернівецької області

***

Рахунок №37117125000023
Одержувач Міністерство праці та соціальної політики.
ЄДРПОУ 00013669
Банк - Державне казначейство України, м. Київ
МФО 820172

Призначення платежу - благодійні внески для ліквідації наслідків стихійного лиха на Заході України

***

Одержувач Управління ресурсного забезпечення та господарського обслуговування Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
ЄДРПОУ - 33426782,
Р/Р № 35425005001991
Банк одержувач - ГУДКУ в Івано-Франківській області МФО 836014
Обов'язкова примітка - "Для допомоги потерпілим унаслідок повені в Івано-Франківській області".

5.ua

Рахунок відкрито. Потрібна допомога!

Івано-Франківська обласна державна адміністрація відкрила благодійний рахунок на який усі небайдужі люди можуть перерахувати кошти постраждалим від повені прикарпатцям.

Одержувач: управління ресурсного забезпечення та господарського обслуговування Івано-Франківської обласної державної адміністрації. ЄДРПОУ - 33426782, р/р № 35425005001991

Банк одержувач - ГУДКУ в Івано-Франківській області МФО 836014. Обов'язкова примітка - "для допомоги потерпілим унаслідок повені в Івано-Франківській області".

http://www.if.gov.ua/

Україна у вересні почне переговори про безвізовий режим з ЄС

Україна та Європейський Союз домовилися під час саміту Україна-ЄС у Франції розпочати переговори про безвізовий режим.

Як передає кореспондент УНІАН, про це повідомив міністр закордонних справ України Володимир ОГРИЗКО сьогодні на прес-конференції у Києві.

«Сьогодні у Брюсселі досягнуто домовленості, що під час саміту у Франції (у вересні) положення про те, що ми починаємо переговори про безвізовий режим для українських громадян, буде зафіксовано», - сказав міністр.

При цьому В.ОГРИЗКО нагадав, що до проведення Чемпіонату Європи з футболу 2012 року планується введення безвізового режиму між Україною та Євросоюзом.

unian.net

Ф.Хеймскерк: "Нідерланди повністю підтримують євроінтеграцію України"

Інтерв'ю з міністром зарубіжної торгівлі Нідерландів Франком Хеймскерком.

Нідерланди є одним з лідерів за об'ємом інвестицій в Україну. І підтримка цієї країни дуже важлива в процесі нашої європейської інтеграції. Про перспективи торговельно-економічної співпраці і про найцікавіші напрями інвестування РБК-Україна розповів міністр зарубіжної торгівлі Нідерландів Франк Хеймскерк.

РБК-Україна: У якому стані зараз знаходяться торгові відносини України і Нідерландів, і які перспективи цих відносин?

Франк Хаймскерк: Економічне зростання України останнім часом зробило сильний ривок, у зв'язку з чим ми бачимо хорошу перспективу наших торгових відносин. На сьогоднішній день Нідерланди інвестували в економіку України 1,5 мільярда євро, і вишли на третє місце за об'ємом інвестицій. І я переконаний, що об'єм інвестицій найближчим часом збільшуватиметься, і ми отримаємо кращі показники.

РБК-Україна: Що потрібно зробити українській владі для того, щоб наша країна стала привабливішою для іноземних інвесторів?

Ф.Х.: Основними моментами є стабільність, в т.ч. політична стабільність в Україні і сприяння іноземним інвесторам. Також дуже важливим моментом, що підвищує інвестиційну привабливість, є недавній вступ України до Світової організації торгівлі.

РБК-Україна: В майбутньому Україна планує відмінити мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення. Який вплив цей матиме на зростання інвестицій?

Ф.Х.: В першу чергу відміна мораторію матиме позитивний вплив на розвиток сільського господарства України, а також це дозволить привернути більше прямих іноземних інвестицій, включаючи і інвестиції з Нідерландів.

Сьогодні ціни на продукти харчування дуже високі, і це питання є одним з основних на саміті Великої вісімки, що проходить в Японії. Тому розвиток сільськогосподарського сектора України буде дуже вигідним як для України так і для її іноземних партнерів, і я сподіваюся, що Нідерланди зможуть зайняти більш високу позицію серед країн, компанії з яких вже представлені в сільськогосподарському секторі України.

РБК-Україна: У які галузі української економіки голландські бізнесмени вважають за краще вкладати кошти?

Ф.Х.: В першу чергу важливими напрямами для нас є енергетика, будівництво і сільське господарство. Крім того проведення в Україні Чемпіонату світу з футболу Євро-2012 відкриває нові перспективи для наших інвесторів у сфері послуг. Сьогодні серед 25 нідерландських компаній-учасників даної місії, одна надаватиме експертну підтримку в питаннях безпеки і управління потоком людей в рамках підготовки до Євро-2012.

РБК-Україна: Чи будуть Нідерланди підтримувати намір України отримати статус асоційованого члена на вересневому саміті ЄС?

Ф.Х.: Нідерланди повністю підтримують намір України інтегруватися в європейське співтовариство, але це процес, який вимагає часу. В той же час підготовка до вступу в ЄС також дасть Україні хороший поштовх для економічного зростання.

Розмовляв Василь Январьов | rbc.ua

Болгарія відмінила транзитні візи

З 18 липня 2008 року запроваджується спрощений режим транзитного проїзду територією Болгарії для іноземців, які потребують візи для в`їзду до цієї країни.

Про це УНІАН повідомили в прес-службі Міністерства закордонних справ України.

Як зазначається в повідомленні, іноземці, в тому числі громадяни України, отримують можливість перетинати територію Болгарії без болгарської транзитної візи, якщо вони “мають одну з наступних віз або документів, виданих державами-членами Європейського Союзу, що в повному обсязі застосовують норми Шенгенського законодавства – Австрія, Бельгія, Чехія, Естонія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Греція, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Голландія, Польща, Португалія, Іспанія, Словенія, Словаччина, Швеція, Угорщина, а також Данія, Ісландія, Норвегія. Таке право отримали громадяни, що мають «короткострокову візу» (Schengen) (визначена у статті 10 Конвенції про застосування Шенгенської угоди); «довгострокову візу» (визначена у статті 18 Конвенції про застосування Шенгенської угоди); «дозвіл на проживання», визначений у додатку № 4 Спільних консульських інструкцій.

Зазначене право отримали громадяни, що мають дійсну короткострокову, довгострокову візу або дійсний дозвіл на проживання, видані Румунією чи Кіпром, а також ті, хто має дійсний дозвіл на проживання, виданий Швейцарією або Ліхтенштейном.

Період транзитного перетину території Болгарії не може перевищувати 5 (п`ять) днів.

Прес-служба МЗС також звертає увагу на такі умови: “термін дії вищезазначених віз та документів має покривати весь період транзитного перетину території Болгарії. Транзитний перетин іноземцями території Болгарії за вищенаведеними правилами здійснюється лише за умови наявності дійсного проїзного документа для перетину кордону, а також документів, що підтверджують мету поїздки та фінансове забезпечення у період транзитного проїзду”.

У в’їзді до Болгарії може бути відмовлено іноземцям, застережні дані щодо яких внесені до національних баз даних держав-членів ЄС про відмови у в`їзді, а також якщо вони становлять загрозу громадському порядку, національній безпеці, здоров`ю населення чи міжнародним відносинам.

unian.net

ЄС може запропонувати Україні Угоду про асоціацію – Reuters

Франція, яка головує нині в Євросоюзі, на засіданні міністрів закордонних справ країн ЄС у Брюсселі наступного вівторка подасть пропозицію назвати майбутню угоду між ЄС і Україною «Угодою про асоціацію», цитує агентство Reuters неназваних урядовців і дипломатів у Європейському Союзі.

Водночас проти цього далі виступає низка держав ЄС, які не згодні надавати будь-якій новій країні перспективи членства в Євросоюзі, додають співрозмовники агентства.

Але хоча, за їхніми словами, у ЄС не бажають збуджувати в України надто великих сподівань, можлива пропозиція Брюсселя Києву міститиме пункт про те, що вона не виключає ймовірності вступу України до Євросоюзу колись у майбутньому.

Угода про асоціацію між ЄС і третьою державою може стати першим кроком до підготовки такої держави до майбутнього членства, хоча, залежно від її змісту, може й не містити такої перспективи.

Але і назва угоди з Україною, і те, що ця назва означатиме, ще буде предметом для дискусій, сказали в ЄС.

Якщо її дійсно назвуть Угодою про асоціацію, в ній буде зазначено, що це не означає для України негайної перспективи членства, додав європейський урядовець.

За його словами, ЄС поки що не може надати Україні такої конкретної перспективи.

Представники Франції повідомили, що в Євросоюзі існує бажання подати позитивний сигнал Україні, яка є головним транзитером енергоносіїв до ЄС і важливою сільськогосподарською державою.

Але країни ЄС далі не мають спільного погляду на перспективи вступу України.

Деякі вважають, що треба прямо визнати таку перспективу. Але є чимало й таких, які не бажають рухатися до цього «занадто швидко».

Наприклад, Бельгія ставить під сумнів, чи взагалі треба передбачати для України якісь нові умови, якщо вона вже належить до Європейської політики сусідства. Ця програма ЄС пропонує третім країнам тісніші зв’язки без пропозиції членства.

ЄС укладає з іншими навколишніми державами угоди про асоціацію, які самі по собі не пов’язані з можливим майбутнім членством у ЄС, хоча й можуть готувати до нього.

Такі угоди Євросоюз має і з перспективними претендентами на вступ (балканські держави), і з країнами, які ніколи не збирається приймати до свого складу (держави Північної Африки й Близького Сходу).

Схожі угоди ЄС мав свого часу й зі східноєвропейськими державами, які вступили до Євросоюзу в 2004 і 2007 роках.

Іноді також помилково говорять про «асоційоване членство» держави в ЄС. Такого поняття в Європейському Союзі не існує.

Радіо "Свобода" | unian.net

У Центрі Разумкова пояснюють, чому росіяни не люблять Україну

Державна пропаганда в Росії активно культивує ворожість до України, вважають експерти Центру Разумкова Валерій ЧАЛИЙ і Михайло ПАШКОВ.

Про це повідомляє газета «Дзеркало тижня» (№ 27(706) від 19 липня - 1 серпня 2008 р.)

На думку експертів, результатом подібної пропаганди стало різке погіршення ставлення російських громадян до України.

«Налагоджена, збалансована й усеосяжна державно-пропагандистська машина подає Україну як країну: а) керівництво якої втягує народ у вороже Росії НАТО; б) де немилосердно викорінюють російську мову й культуру; в) витісняють Чорноморський флот; г) возвеличують військових злочинців; г) обпльовують і перекручують спільну історію», - констатують експерти.

Результатом подібної пропагандистської кампанії стало наростання в російському суспільстві ворожих стосовно України настроїв, стверджують В.ЧАЛИЙ та М.ПАШКОВ.

Про це, на їх думку, свідчать результати соціологічного опитування, недавно проведеного Всеросійським центром вивчення громадської думки. 21 % респондентів сприймають Україну як ворожу державу, тоді як ще рік тому цей показник складав лише 7%.

«Ці опитування розділяє всього лише рік, що віддалив не Банкову від Кремля, а Україну від Росії, - відзначають експерти. - Іншими словами, в суспільній свідомості Київ поряд із Вашингтоном і Тбілісі опинився серед головних запеклих ворогів».

unian.net

Відео-архів 5 каналу

02.04.2008
Голова партії "Демократичний союз" Валерія Новодворська про Україну, НАТО й Росію

У Франції радять Росії припинити шантажувати Україну

Депутат Національних зборів Франції та радник президента Франції Ніколя Саркозі П’єр Леллуш вважає, що Росії слід припинити шантаж України через її наміри приєднатися до НАТО.

Про це він заявив в інтерв’ю Радіо "Свобода".

"Я гадаю, що росіяни мають припинити щодня шантажувати Україну і перетворювати питання НАТО на привид, диявольську змову Заходу. Це безглуздо", - наголосив Леллуш.

"Нехай українці вирішують самі. Я хотів би нагадати росіянами, що Росія підписала Хартію з НАТО і має поважати право інших на вибір. Росія не має права вето", - додав він.

Леллуш також зазначив, що він особисто як колишній президент Парламентської Асамблеї НАТО висловлюється за те, щоб надати Україні ПДЧ.

Щодо відносин України та ЄС, він висловився за прихильнішу політику до України.

"Я належу до тих, хто вважає, що Євросоюз, європейці загалом, надто прохолодно ставилися до України. Вони відкладали енергетичне питання, йдучи назустріч російським газовим інтересам", - сказав він.

"Україна — дуже велика країна, люди не певні, де її місце. І це також впливає на те, що дипломатія ЄС нерішуча. Я б привітав прихильнішу політику щодо України, адже вона може дати багато ЄС ", - додав Леллуш.

Він пояснив, що використав би "майбутню угоду про зону вільної торгівлі як дуже важливий документ, що готує майбутню інтеграцію, а не створює постійне місце парковки для України".

"Це моя особиста думка. Я б хотів, щоб європейці були динамічнішими, адже низка питань, які були проблематичними у минулому, більше не актуальні", - зазначив він.

"Наприклад, сільське господарство України. Його розглядали як дуже сильну зброю проти спільної аграрної політики ЄС, особливо в моїй країні. Але в часи, коли в світі стрімко зросли ціни на харчі, мати з нами Україну — це більше не проблема, це перевага", - підкреслив Леллуш.

pravda.com.ua

Що треба журналістові, щоб отримати шенгенську візу?

У Міністерстві закордонних справ спростовують інформацію щодо ускладнення цим відомством умов оформлення віз для в`їзду до держав-членів ЄС громадянам України, які є журналістами.

Про це йдеться у переданому УНІАН коментарі речника МЗС України Василя КИРИЛИЧА щодо оформлення віз громадянам України, які здійснюють журналістську діяльність.

В.КИРИЛИЧ наголосив, що відповідно до ст.ст. 4-6 Угоди між Україною та Європейським Союзом про спрощення оформлення віз, журналісти є категорією громадян України, які мають право на безоплатне одержання багаторазових віз строком дії до п`яти років для в`їзду до країн-членів ЄС. Для цього журналістові необхідно засвідчити свій професійний статус, подавши до консульської установи дипломатичного представництва відповідної держави-члена ЄС підтвердження мети своєї поїздки. Зокрема, має бути поданий документ, виданий професійною організацією, який засвідчує, що відповідна особа є кваліфікованим журналістом, і документ, виданий працедавцем журналіста, який підтверджує, що метою подорожі є саме виконання його професійних обов’язків.

У міністерстві зазначають, що перелік професійних організацій, які оформляють документи, які підтверджують статус журналіста, був наданий МЗС Державним комітетом України з питань телебачення і радіомовлення та затверджений під час першого засідання Спільного комітету експертів з реалізації Угоди про спрощення оформлення віз.

На сьогодні Методичними рекомендаціями з імплементації Угоди таке право надане Національній спілці журналістів України, Незалежній медіа-профспілці України, Київській незалежній медіа-профспілці, Академії української преси та Інституту розвитку регіональної преси.

Водночас, зазначив В.КИРИЛИЧ, Національна спілка журналістів України оформляє згадані листи-підтвердження не лише членам спілки, але й журналістам, які працюють в інших професійних виданнях, за умови надання ними відповідного підтвердження.

За його словами, міністерством ведеться постійна робота з моніторингу належної імплементації Угоди, порушення її положень дипломатичними установами країн-членів ЄС фіксуються і виносяться на розгляд Спільного комітету під час його засідання, а також розглядаються на двосторонньому рівні з відповідною державою-членом ЄС.

Речник МЗС зауважив, що якщо заявник вважає, що дії посольства держави-члена ЄС в Україні порушують відповідні положення Угоди про спрощення оформлення віз, він може звернутися до МЗС з письмовою заявою, виклавши справу по суті, а також додавши необхідні копії документів, що засвідчують порушення.

unian.net

Ющенко предлагают ввести в Крым милицию из Западной Украины

Украинская власть не занимается Севастополем, где сегодня разжигается межнациональная вражда. Это прямая угроза территориальной целостности Украины.

Об этом сегодня, 16 июля, во время пресс-конференции во Львове сообщил первый командующий Военно-Морских сил Украины Борис Кожин.

Со слов Кожина, события в Крыму, что носят откровенно антиукраинский характер, остаются без внимания руководства государства, в частности, Президента и премьер-министра. "Где ни ступишь на крымскую землю, чувствуешь, что ты не на украинской территории", - объяснил он, ссылаясь на многочисленные агрессивные пророссийские акции.

Кожин утверждает, что ни Президент, ни премьер-министр, ни украинские силовые структуры не реагируют на сложившуюся в Крыму ситуацию, более того, они "растворились" в ней.

"Сейчас все позиции относительно украинской государственности в Севастополе зневилированы. События, которые происходили во время установления памятной доски по случаю 90-летия поднятия украинских флагов на кораблях, это еще раз подтвердили. Украинская патриотическая общественность Крыма направила ко мне обращение относительно этих событий. Мы ожидали на реакцию Президента Украины, премьер-министра, Верховной Рады, СБУ, МВД, прокуратуры, но ее нет.

"В Севастополе властвует ужасная атмосфера, нетерпимость ко всему украинскому, забрасывают камнями поезда, которые следуют в Киев, люди с громкоговорителями едва не на половину города кричат, что это российский город и Украине его не отдадут".

В Севастополе властвует ужасная атмосфера, нетерпимость ко всему украинскому, забрасывают камнями поезда, которые следуют в Киев, люди с громкоговорителями едва не на половину города кричат, что это российский город и Украине его не отдадут. Это предварительно спланированные события. Реакции от власти нет. Под названиями таких организаций, как Российский блок, Партия регионов, ПСПУ, стоят люди, криминальные организации, которые устраивают антиукраинский шабаш. Из экранов ТВ депутаты Севастопольского городского совета выступают с угрозами против Украины, украинцев, которые живут в Севастополе. Создана террористическая банда из бывших спецназовцев. Силовики за этим не следят", - рассказал Кожин.

Поэтому единственным выходом решения проблемы первый командующий ВМС Украины видит в организации чрезвычайного выездного заседания СНБО, посвященного крымской теме, ротации представителей СБУ и МВД из Львовской, Ивано-Франковской и Тернопольской области в соответствующие крымские структуры и принятие законов о статусе военнослужащего ВМС Украины, статусе ВМС Украины и статусе Черноморского Флота, временно расположенного в Севастополе.

Кожин даже предложил львовским журналистам приехать в этот город, чтобы пожить там неделю, а затем на колонках своих изданий описать то, что происходит.

"Существует радикальная антиукраинская часть депутатов городского совета, которые унижают национальное достоинство украинцев, украинской государственности".

"Украинский военнослужащий ВМС должен получать не меньше российского коллеги, пока же это отношение составляет 1 к 2 не в нашу пользу. Относительно ЧФ России, то в настоящее время РФ платит нам за аренду 20 тыс. га в Севастополе только виртуальные деньги, а нужно закрепить законодательно не менее как 10 млн долларов ежегодно "живыми" средствами", - прибавил Кожин.

Он также отметил: "Существует радикальная антиукраинская часть депутатов городского совета, которые унижают национальное достоинство украинцев, украинской государственности. Это вызов украинской власти, силовым структурам. Если силовые структуры там и есть, то они смотрят на все сквозь пальцы. Это угроза национальным интересам Украины, ее территориальной целостности. хотя подавляющее большинство обычного населения с уважением относится ко всему украинскому".

Как сообщалось, в Севастополе задержаны остальные причастные к инциденту с мемориальной доской в честь 90-летия поднятия украинских флагов на кораблях Черноморского флота, который произошел на Графской пристани 5 июля.

По материалам ЗІК

Головнокомандувач ВМС України просить керівництво країни захистити Севастополь

Кожин просить Президента, прем’єр-міністра та голову ВРУ захистити Севастополь та закликає негайно вирушити до Брюсселю з проханням прийняти Україну до НАТО.

Про це сьогодні під час прес-конференції у Львові повідомив перший командувач Військово-Морських сил України Борис Кожин.

Зокрема, він заявив, що тільки НАТО зможе стати стабілізуючим фактором у ситуації в Криму.

«Тоді ми відчуємо, що є українцями на своїй землі», – сказав Кожин.

Він також зазначив, що наразі у Севастополі на 1 український корабель припадає 3 російських.

Варто додати, що окрім приєднання до системи безпеки НАТО, Борис Кожин вважає доцільним ввести у Крим додатковий контингент правоохоронців та есбеушників. «Сьогодні в Севастополі керує солідне військово-політичне угруповання, яке має реальний план захисту російських інтересів на 10-15 років. Натомість у нас немає волі цьому протидіяти», – розповів Кожин.

На переконання першого командувача ВМС України, антиукраїнський шабаш у Криму влаштовують люди, які начебто стоять за Русским блоком, Русской общиной Севастополя, ПСПУ, Партією регіонів. «Я сьогодні приїхав до Львова, щоб саме звідси до Києва понеслися меседжі захистити Севастополь», – заявив Кожин.

Як повідомлялось, Борис Кожин також заявив, що ЧФ РФ залишатиметься в Криму і після 2017 року, оскільки відсутній план його виведення з російської сторони.

Нагадаємо, перший Президент незалежної України Леонід Кравчук заявив сьогодні, 16 липня, в інтерв'ю Радіо Свобода, що Україна, щоб захиститись від зовнішніх впливів, повинна приєднатися до ЄС та НАТО.

Варто додати, що вчора, 15 липня, президент Росії Дмитро Медведєв підписав Концепцію зовнішньої політики РФ, у якій підтверджується негативне ставлення Москви до можливого розширення НАТО за рахунок Грузії та України.

Нагадаємо, на останньому самміті НАТО, який пройшов у Бухаресті в квітні, Україна і Грузія подали заявки на членство в Альянсі. Однак тоді, зокрема і завдяки діям Росії, вирішили перенести на грудень розгляд заявок Києва і Тбілісі на приєднання до Плану дій по членству в НАТО.

Україні запропонували заручитися підтримкою вступу країни в НАТО більшості населення, Грузії - вирішити територіальні суперечки з Абхазією і Південною Осетією, а Македонії - врегулювати суперечки про назву країни з Грецією.

За матерiалами Західна інформаційна корпорація, Радіо Свобода

Кравчук думає, що князь Володимир хотів членства у ЄС та НАТО?

Приїзд Вселенського Патріарха ВАРФОЛОМІЯ І має стати знаковою подією для створення в Україні Єдиної помісної церкви.

Як передає кореспондент УНІАН, про це сказав глава Оргкомітету з підготовки та відзначення в Україні 1020-річчя хрещення Київської Русі Леонід КРАВЧУК сьогодні на брифінгу.

Л.КРАВЧУК підкреслив, що сьогодні дуже важливо говорити про єдине українське православ’я і наголошувати, що дії князя Володимира дали можливість приєднати Київську Русь до кола народів християнської Європи.

«Для України це питання є актуальним. Ми маємо бути членами всіх європейських і євроатлантичних структур, так як започаткував князь Володимир”, - сказав він.

Говорячи про процес створення Єдиної помісної церкви, Л.КРАВЧУК підкреслив, що держава не повинна приховувати свого бажання мати Єдину помісну церкву. Водночас він наголосив, що держава не повинна робити жодних поспішних кроків в цьому напрямку і не допускати до цього процесу «нерозумних політиків».

Л.КРАВЧУК вкотре наголосив, що держава не повинна застосовувати жодних організаційних дій в цьому напрямку, оскільки це є внутрішньою церковною справою.

Л.КРАВЧУК нагадав, що через місяць після відзначення хрещення Київської Русі Україна буде відзначати річницю своєї незалежності.

«Започаткування руху по об’єднанню України навколо християнських заповітів було би надзвичайно важливим зараз», - сказав Л.КРАВЧУК, додавши, що об’єднання православ’я і об’єднання України є єдиним процесом.

Як повідомляв УНІАН, Вселенський Патріарх ВАРФОЛОМІЙ очолить Патріаршу Делегацію, яка прибуде в Україну для участі в урочистих святкуваннях 1020-річчя Хрещення Київської Русі, що відбуватимуться в Україні у липні - серпні ц.р.

unian.net

У Києві зустрінуться Вселенський і Московський Патріархи

У Києві відбудеться зустріч Вселенського Патріарха ВАРФОЛОМІЯ І і Патріарха Московського АЛЕКСІЯ ІІ після тривалої перерви в спілкуванні.

Як передає кореспондент УНІАН, про це повідомив на брифінгу заступник глави Секретаріату Президента Юрій БОГУЦЬКИЙ.

Він зауважив, що відповідна домовленість була досягнута самими патріархатами.

Ю.БОГУЦЬКИЙ також повідомив, що підготовка до відзначення 1020-ї річниці хрещення Київської Русі, формування програми заходів з цієї нагоди – продукт великих компромісів, оскільки кожна церква має свої канони і правила, в які не може втручатися держава.

Він поінформував, що між церквами було досягнуто домовленості, що 27 липня на Володимирській гірці відбудеться літургія, яку правитиме Вселенський Патріарх ВАРФОЛОМІЙ І. У ній візьмуть участь глави всіх делегацій православних церков, зокрема і АЛЕКСІЙ ІІ. Разом із тим наразі невирішеним залишається питання щодо участі у цій службі керівника Української православної церкви Київського Патріархату ФІЛАРЕТА.

Запланована участь у літургії Президента України, членів уряду, народних депутатів та інших високопосадовців.

Відповідаючи на запитання, про що будуть говорити ВАРФОЛОМІЙ І та АЛЕКСІЙ ІІ під час своєї зустрічі, Ю.БОГУЦЬКИЙ зауважив, що було б неетично запитувати про зміст їхньої розмови. Водночас він припустив, що питання українських церков у їхньому діалозі буде актуальним.

«Ми не будемо їх стримувати в цьому бажанні», - пожартував Ю.БОГУЦЬКИЙ.

У свою чергу, голова організаційного комітету з відзначення 1020-річчя хрещення Київської Русі Леонід КРАВЧУК зауважив, що було б некоректним говорити патріархам, що вони мають обговорювати. Він порівняв це з ситуацією, коли людина запрошує гостей на свято з метою, щоб вирішити свої проблеми. «Вони вас не зрозуміють», - сказав Л.КРАВЧУК.

unian.net

На порозі Соловків

Соловки - це спершу страшно. Потім боляче. А потім приходить відчуття святості. Можна багато чути, читати про Соловки, розглядати фото. І лише коли ступиш на ту землю, починаєш чітко розуміти, чому ці далекі острови, де містився «мозок ГУЛАГу», для багатьо­х народів стали символом розкритої правди.

А чи потрібна та правда нам сьогодні? Можливо, дивною виглядає підтримка на державному рівні наукових досліджень, відновлення святинь, дбайливе ставлення до місць пам'яті, коли економіка не в порядку, є значні проблеми з освітою і медициною. Але ж людина дбатиме про добру сучасність своєї національної спільноти лише тоді, коли зрозуміє цінність історичної самобутності народу і збагне, через що вона свого часу перестала цінувати своє. Польща, Литва, Угорщина, Східна Німеччина, Латвія, Естонія, вийшовши з «соціалістичного раю», досконало його вивчили, описали у книгах, зафіксували у документальних і художніх фільмах, створили музеї тоталітаризму. І - диво! Сьогодні в них непогано (хоча й не ідеально) функціонують економіка, освіта, культура. Утім у них були зовсім інші, ніж у нас, 1920-30-ті роки. І це спонукає нас ще ретельніше дослідити й осмислити нашу спадщину «земного раю». Україна має це пройти.

У далекій стороні

Соловки - це біль і мій особистий, і всього народу. Ми близькі в цьому болю, бо немає в Україні жодної родини, яку в ХХ столітті не зачепило б чорне крило насилля й ненависті. Утім «Соловки» почалися задовго до встановлення влади більшовиків. Упродовж кількох століть у підвалах соловецького монастиря містилася тюрма для інакомислячих. І завжди тут було багато українців. Соловки - це символ неволі і віри, що пронизує товщу пам'яті нашого народу.

У 1989 році, під час першої дослідницької експедиції петербурзького «Меморіалу» на Соловки, було знайдено невідправлені листи в'язнів 1930-х. Серед них - аркуш з уривком поеми Тараса Шевченка «Неофіти», де поет порівнює царську Росію з Римом часів імператора Нерона і звертається до матері схопленого сатрапами юнака:

А ти, прескорбная, не знаєш,
Де він конає, пропадає!
Ідеш шукать його в Сибір
Чи теє... в Скіфію... І ти...
І чи одна ти? Божа Мати,
І заступи вас і укрий!
Нема сім'ї, немає хати,
Немає брата, ні сестри,
Щоб незаплакані ходили,
Не катувалися в тюрмі
Або в далекій стороні...

У цих рядках - пам'ять. Шевченко карався, мучився і не каявся перед державою насильства у казахському степу, однак знав про Соловки. І до нього, і після нього саме соловецька тюрма вважалася місцем, звідки не вертаються.

Сьогодні ми вже вільні. І можемо відвідувати соловецькі острови не як в'язні, а як прочани. У червні, коли українська делегація прибула на Соловки літаком, найперше подумалось: як же далеко ці острови від України, як довго етапами, товарними вагонами, пішки і в трюмах кораблів переправляли сюди каторжан. Водночас це місце надзвичайно близьке нам.

Від Києва до Соловків

Так історично склалося, що ці острови у Білому морі, віддалені від нас на тисячі кілометрів, упродовж майже тисячі літ дивним чином пов'язані з Києвом. Про це варто згадати сьогодні, у переддень 1020-ліття Хрещення Київської Русі. Соловецький монастир засновано на землях Новгородської феодальної республіки. З літописів відомо, що Великий Новгород після Києва охрестив Добриня - найближчий соратник Великого Київського князя Володимира. Сам же Володимир Великий спершу княжив у Новгороді. За переказами, на новгородських землях побував після Києва апостол Андрій Первозванний і там навчав людей віри і хрестив.

Соловецький монастир заснували святі Зосим і Саватій у 1430-х. Утім лише перші 100 років у монастирі не було тюрми. Тоді в цій скромній північній обителі були три дерев'яні церковці і невеличке чернече господарство. Однак події у світі вплинули і на віддалені молитовні острови. У 1448 році Москва перенесла до себе Київську митрополичу кафедру і вперше обрала митрополита без згоди Вселенського патріарха. У 1453 році Османська імперія завоювала столицю Візантії Константинополь, і московські правителі проголосили себе спадкоємцями римських і візантійських імператорів. Утверджується теорія «Москва - Третій Рим». Невдовзі московського князя стали іменувати царем і утворили Московський патріархат. Нове царство поступово завойовує землі Київської держави.

У 1478 році Москва завоювала Новгородську республіку, отже, підкорила й Соловки. У 1533-му московським князем став Іван Грозний і відразу на Соловках розпочинається грандіозне кам'яне будівництво, щоб перетворити монастир на військову твердиню прикордонних північних земель. Фортецю будували впродовж дванадцяти років сотні «чорноробів» з тамтешніх народів. 1554 роком датується перша звістка про ув'язнення на Соловках.

За Петра Першого, який взявся реформувати православ'я, Соловки повстали. У 1676-му твердиню було підкорено: чернець-зрадник виказав потаємний хід, через який царські стрільці пробралися всередину і винищили всіх ченців і духовне керівництво. Як ця трагедія перегукується з Батуринською, яку відзначатимемо у листопаді цього року...

Останній отаман Січі

Після загибелі Батурина і Полтавської битви на Соловках ув'язнили кількох соратників Івана Мазепи. Згодом сюди були заслані архімандрит Гедеон Одорський, лохвицький протоієрей Рогачевський. Відомо, що в 1731 році тут загинув отець Филимон, звинувачений у користуванні «малоросійськими», а не новими московськими церковними книгами, і в тому, що «непотребнимі словесамі московскія печаті кнігі хуліл і на государя хулу возлагал». У соловецьких казематах «перевиховували» також учасників повстань Степана Разіна й Омеляна Пугачова, яким, до речі, як і Іванові Мазепі, було виголошено анафему.

Тут же з 1775 по 1801 рік у темній кам'яниці пробув останній кошовий Запорозької Січі Петро Калнишевський після зруйнування козацької вольниці за наказом цариці Катерини ІІ. Колишній соловецький в'язень Семен Підгайний свідчив: «Кожен українець, коли судила йому доля опинитися на цьому острові, передусім намагався вклонитися прахові того, хто колись був на сторожі вольностей запорозьких, на сторожі української незалежності». Прийшов час, і 5 червня цього року вклонилася кошовому делегація Української держави, яку я очолював. Гнітюче враження справляє напівпідземна келія з малесеньким загратованим віконцем, де Калнишевський провів 26 років. Йому було заборонено будь з ким спілкуватися. Лише тричі на рік - на Різдво, Великдень, Преображення Господнє - його під конвоєм виводили до церкви причаститися. Звільнившись, 110-річний запорожець, який на той час осліп, постригся в ченці і прожив ще два роки. Місце його могили достеменно не відоме. Є лише брила мармуру з чавунною плитою і написом: «3десь покоится прах раба Божія Петра Кальнишевского, кошевого атамана некогда Сечи Запорожской, сосланного в сію обитель по указу Ея Императорского Величества Императрици Екатерини II-ой на смиреніе. Смирился и почил іюля 26 дня 1803 года».

За деякими свідченнями, на могилі Калнишевського побував у 1873 році автор Гімну України Павло Чубинський, засланий царатом до сусіднього Архангельська.

Невідомо, чи так уже «змирився» кошовий за наказом цариці. А побожним був завжди. Він, родом з подільської шляхти, у рідному селі Пустовійтівка (нині Сумщина) збудував власним коштом церкву Святої Трійці, що вважалася шедевром української архітектури (сьогодні вона перенесена до заповідника на острові Хортиця). У Межигірському монастирі під Києвом два собори також збудовані коштом Калнишевського (на жаль, їх знищили у 1930-ті роки). При 16 церквах, що діяли на Січі за останнього отамана, були школи й притулки для немічних. 11 липня цього року Українська православна церква Київського патріархату канонізувала Петра Калнишевського як святого праведного.

Номер замість імені

Є на Великому Соловецькому острові камінь зі скромним написом «Соловецьким в'язням». Українська делегація поклала до нього квіти. Неподалік височить цегляний будинок. Розповідають, що саме на тому місці було закопано тіла 200 загиблих в час повстання початку 1920-х років. Тоді соловецькі «політичні», вже радянські, очолені офіцерами армії Української народної республіки, повстали проти концтабірних жахіть. Та братська могила розрослася за кільканадцять років.

Ушановуючи пам'ять жертв Ве­ликого голоду, згадаймо і про тисячі працьовитих селян, яких перед цим «розкуркулили» й переправили у концтабір на Соловки. Згадаймо цвіт української науки й мистецтва, що навіки залишився по багатьох ямах в соловецькій землі і в урочищі Сандармох. Кожен десятий соловецький в'язень був з України.

Історики переконані, що це була перша у світі система промислового знищення людей. Тут гинули не лише від розстрілів, а й від виснаження на різних роботах на величезних теренах довкола монастиря-тюрми. На будівництві Біломор-Балтійського каналу полягло близько 100 тисяч невільників, надісланих з Соловецького табору особливого призначення. На тому будівництві у 1930-х довелося працювати і моєму батькові. Його заарештували і відправили на Північ за те, що їздив у пошуках хліба без посвідки.

У музеї соловецького заповідника відтворено монастир у мініатюрі. Екскурсовод розповідає, де в концтабірні часи містилися ті чи інші бараки, адміністративні відділення. Важко уявити, що загалом по темних задушливих келіях тримали постійно до 800 осіб. Хтось помирав - присилали натомість іншого. У Троїцькому соборі розміщувалася карантинна рота, одночасно до 700 людей. Усі етапи, які потрапляли на Соловки, відразу направляли туди. Там - безкінечні побої, постійний холод і голод, фізичне виснаження, психологічна обробка. Людей намагалися морально зламати. Кожній людині тут давали номер. У новоприбулих відбирали всі особисті речі і видавали заношені роби, часто залиті кров'ю - зняті з розстріляних з метою економії. Тут вперше було уведено в практику ідею «хліб - за виробіток!». За нею, право на їжу отримували лише ті, хто мав силу виробити важку норму. Виснажені, хворі, постарілі ставали зайвими. Отже відпрацьовувалася методика нетрудомісткого знищення великих потоків людей і масового захоронення трупів, йшлося навіть про застосування отруйних газів. Ці методи «перевиховання» і знищення згодом поширилися на всю систему концтаборів на обширних теренах СРСР.

Справа цивілізованого світу

Кримінальників у концтаборі комуністична влада вважала «соціально близькими», політичних (науковців, учителів, музикантів, інженерів) - смертельними ворогами. Беззаконня стало нормою і на довгі десятиліття розповзлося по всій велетенській країні. Придивімося, які цинічні тортури застосовували люди проти людей у концтаборі. «Комарики»: людину залишали без одягу в лісі, повному північних комарів. «Жердинка»: людину саджали на вузьку жердину (ноги не діставали землі) і не давали зійти упродовж кількох діб. У мороз на Святе озеро виганяли роздягнених людей і обливали крижаною водою. Найстрашнішою вважалася Секірна гора з крутою драбиною на 375 сходинок: до спини людині прив'язували колоду і штовхали вниз. Скочувалося вже мертве тіло.

На Соловках гинули люди десятків національностей, різних віросповідань. Карели, росіяни, вірмени, поляки (переважно з України), євреї (багато родом з України), білоруси, татари, казахи, якути, німці, фіни, литовці, навіть швейцарці, японці й американці.

Соловецьку систему згодом перейняли і доповнили нацисти. Однак у час, коли Соловки тільки-но ставали фабрикою смерті, світ - країна за країною - визнавав СРСР як країну «соціальної справедливості, братерства і свободи». Тепер разом з нами світ пізнає правду. Українські вчені і публіцисти відіграють у цьому важливу роль.

Як нагадує американська дослідниця Енн Епплбом, чия книга «Історія ГУЛАГу» вийшла у 2006-му українською мовою, міжнародний рух за права людини зародився саме в СРСР. Тому що дисиденти, зокрема українські, організували самвидав, стали використовувати будь-яку можливість, аби розповісти Заходу про те, що відбувається в Союзі. Сьогодні також треба говорити й писати про це, назвати поіменно загиблих, встановлювати пам'ятники жертвам і меморіальні знаки на місцях масових злочинів. Інакше комусь на думку спаде ідея повторити нелюдський експеримент над душами, а інші, не знаючи історії, не помічатимуть ознак біди, аж поки вона не станеться.

Це справа всього цивілізованого світу. Адже тоталітаризм у будь-якій точці планети загрожує всьому людству. А всезагальна пам'ять про злочини проти людськості навіть в одному куточку земної кулі застерігає й убезпечує весь світ.

Святість Соловків

В ув'язненні на Соловках були знищені десятки архієреїв і кілька тисяч священиків російського православ'я, Української автокефальної православної церкви і католицького духовенства, що не погодилися співпрацювати з комуністами. У 1927 році їх нібито піддав анафемі «червоний» митрополит Сергій Страгородський. Вищих чинів православ'я тримали на острові Анзер. На Соловках загинув екзарх Російської греко-католицької церкви Леонід Федоров, який доти часто спілкувався з митрополитом Андреєм Шептицьким. У 1935 році, дізнавшись про смерть отця Леоніда, владика Андрей оголосив про відкриття верифікаційного процесу. У 2001 році Папа Іван Павло ІІ під час перебування в Україні проголосив Леоніда Федорова Блаженним.

Соловецькі острови вважаються українською Голгофою - там в одній із церков влаштували велику камеру смертників для українських священиків. Їхні душі моляться за нас. Цей зв'язок відчувається постійно - коли ми звертаємо до них свої думки, переживаємо за їхній біль, який вони витерпіли. Тоді міцніє наше власне розуміння: чому вони стільки терпіли. В ім'я чого. Бо є серед людей певна категорія особистостей, які навіть найвищою ціною, перед лицем смерті готові відстоювати істину: кожна людина має право на життя, кожен народ має право на свободу.

Хочу нагадати, що великий поштовх розкриттю правди про злочини нелюдської системи, зокрема соловецький концтабір, надало відзначення 1000-ліття Хрещення Київської Русі у 1988 році. В СРСР святкування зосередилися в Москві, а не в Києві. Однак у Римі Іван Павло ІІ з 5-тисячним збором українських прочан із різних країн діаспори молився за Київ. Він очолив києвоцентричне відзначення 1000-ліття Хрещення України-Русі у соборі святого Петра у Ватикані. Понтифік, який став символом духовного подолання комунізму, за кілька років до цього потерпів від замаху, організованого, найвірогідніше, прихильниками червонозоряної ідеології, що силкувалася встановити цілковитий контроль над душами. Він глибоко розумів цивілізаційне значення київської християнської традиції і важливість повернення світові правди про неї. Адже, можливо, саме неправда про початки й історію християнства у Східній Європі є одним із джерел, що підживлюють і не дають піти в забуття тоталітарній ідеї. «З Києва почало розквітати те християнське життя, що його виростило Євангеліє спершу на землях стародавньої Русі, відтак на територіях Східної Європи, а згодом - за Уралом, на просторах Азії», - ствердив Іван Павло ІІ у час відвідин української столиці у червні 2001 року.

Тоді він відвідав Биківню. Можливо, у глибині душі мріяв відвідати й прообраз Биківні - Соловки...

* * *

Я переконаний: майбутнє має базуватися на історичній правді. Саме тому вельми вдячний ученим і громадським діячам з України й Російської Федерації, зокрема Республіки Карелія, які цю правду повертають. Особливо хочу подякувати досліднику Юрію Дмітрієву, чиєю багаторічною працею розкрито місця масових поховань на Соловках і Сандармосі, опубліковано безліч архівних документів і названо поіменно значну частину загиблих соловецьких політв'язнів-українців. Також дякую членам соловецьких експедицій Ірині Фліге та світлої пам'яті Веніаміну Іоффе з петербурзького «Меморіалу». Глибоко шаную голову карельського українського земляцтва Ларису Скрипникову, зусиллями якої було організоване встановлення пам'ятного хреста «Убієнним синам України» в урочищі Сандармох. Схиляюся в пошані до колишніх радянських політв'язнів - мислителя Євгена Сверстюка і публіциста Василя Овсієнка. І багатьох синів і дочок українського та інших народів, які, прислухаючись до голосу сумління, не дають нам забувати минуле - отже, допомагають залишатися людьми.

Віктор ЮЩЕНКО, «Україна молода» | president.gov.ua

Тільки НАТО зможе забезпечити захист інтересів України - Л.Кравчук

Перший президент України Леонід Кравчук вважає, що тільки НАТО зможе забезпечити захист корінних інтересів України, її незалежність і територіальну цілісність.

"У свій час я теж займав позицію позаблокового статусу України. Сьогодні переконався, що це ілюзія, і Україна повинна мати захист своїх корінних інтересів, своєї незалежності й своєї территориальной цілісності. Такий захист можна мати тільки сьогодні від Північно-Атлантичного Альянсу, НАТО, підкреслив колишній глава держави.

На його думку, "інших структур у Європі, які могли б захистити Україну, сьогодні не існує".

"Треба перестати спекулювати на НАТО тим політикам, які сьогодні так і не знають статусу НАТО і його принципових політичних позицій. Я виступаю за захист інтересів України", - додав Кравчук.

За матерiалами „Інтерфакс-Україна”

The Washington Post: Война, которую должен остановить Запад

The Washington Post США

Reuters

Только США под силу остановить
антигрузинскую и антиукраинскую
политику России

Москва пришла к выводу, что кардинальные демократические преобразования в таких странах, как Грузия и Украина, - это угрозы, которые следует ликвидировать, пишет сегодня Рональд Д. Асмус, побывавший на недавнем Ялтинском саммите, в американском издании The Washington Post.

Предчувствие войны между Грузией и Россией носится в воздухе. Подобная война может повлечь за собой дестабилизацию обстановки в регионе, имеющем решающее значение для поставок энергоносителей на Запад, а также вконец испортить отношения между Россией и Западом. Конфликт из-за Грузии может стать одной из тем президентской избирательной кампании в США. Реакция на эти события, вероятно, станет для Барака Обамы и Джона Маккейна экзаменом на потенциальные способности главнокомандующего.

Подлинная проблема состоит в том, что Москва стремится подчинить себе Тбилиси и воспрепятствовать стремлению Грузии в западный лагерь.

На первый взгляд, спор касается будущего Абхазии – провинции, отколовшейся от Грузии и являющейся средоточием так называемого "замороженного конфликта". Однако подлинная проблема состоит в том, что Москва стремится подчинить себе Тбилиси и воспрепятствовать стремлению Грузии в западный лагерь. Россия уже несколько лет ужесточает свой курс в отношении сопредельных с ней стран. Москва пришла к выводу, что кардинальные демократические преобразования в таких странах, как Грузия и Украина, - это угрозы, которые следует ликвидировать. И "замороженными конфликтами", в частности в Абхазии и Южной Осетии, она пользуется, чтобы восстановить свою сферу влияния. Когда в Вашингтоне президент - "хромая утка", а в Европе начинается сезон отпусков, Москва, возможно, чувствует свой шанс раз и навсегда "разрешить" проблему.

Этот новейший раунд российской агрессивности начался после того, как Запад в феврале признал промежуточную независимость Косово, а НАТО в апреле на своем саммите в Бухаресте провалило попытку предоставить Грузии и Украине план действий по вступлению в альянс. За истекший период Москва приступила к ползучей аннексии Абхазии, в том числе предприняла ряд незаконных шагов, призванных укрепить ее военную мощь и спровоцировать Тбилиси на действия, которые могут повлечь за собой дальнейшее вооруженное вмешательство России.

На Западе многие испытывают соблазн повернуться к происходящему спиной. Как-никак этот кризис создает чувство неловкости. Грузинская демократия далеко не идеальна, а Тбилиси определенно совершил ряд собственных ошибок. У России новый президент, который, как мы все надеемся, окажется более либеральным и открытым Западу. Нам также необходимо, чтобы Москва выступала в ООН единым фронтом с Западом по различным проблемам: по Ирану, Северной Корее, Зимбабве. Для жестких позиций момент неудачный. Самый легкий выход – ошибочно заявить, что все стороны по-своему немножко виноваты, и призвать к дальнейшим дипломатическим усилиям.

Но такая постановка вопроса не уменьшает, а увеличивает вероятность войны на Кавказе.

Россия стремится пересмотреть в своих интересах правила европейской безопасности, установившиеся после холодной войны.

Несмотря на все ее недостатки, Грузия – величайшая надежда региона на развитие по демократическому пути. Если "революция роз" потерпит фиаско, другого шанса на перемены к лучшему нам придется ждать до прихода следующего поколения как минимум. На кон поставлены ключевые принципы, в том числе суверенитет и территориальная целостность. Россия стремится пересмотреть в своих интересах правила европейской безопасности, установившиеся после холодной войны.

Кроме того, поскольку Грузия считается подопечной Америки, речь идет также о престиже Соединенных Штатов. "Революция роз" вдохновлялась американскими ценностями. Тбилиси проводит экономические реформы в американском духе, посылает своих военнослужащих в Ирак и хочет вступить в НАТО. Регион выжидает, чтобы проверить, вмешается ли в происходящее Вашингтон, и если да, то как скоро. Если мы не попытаемся помешать стремлению России выйти за рамки, то страны региона - от Азербайджана до нефтегазодобывающих государств Центральной Азии - соответствующим образом пересмотрят свои расчеты.

Есть один способ прекратить эти российские игры по давлению на Грузию - следует проявить солидарность с нашими европейскими союзниками. Так мы сможем обозначить четкий предел и заявить Москве, что если она не откажется от своей агрессивной политики, то это по-настоящему скажется на наших отношениях с Россией. Грузии, со своей стороны, также нужно предпринять действия для разрядки напряженности. Однако Тбилиси не в силах разрешить этот кризис в одиночку. Чтобы остановить сползание к войне, Западу потребуется свернуть горы. В краткосрочной перспективе нам следует не допустить, чтобы конфликт вспыхнул этим летом. В среднесрочной перспективе нам нужно, чтобы Москва свернула ползучую - и незаконную - аннексию Абхазии. В дальнейшем нам необходимо наладить подлинный процесс мирного урегулирования, который приведет к окончательному разрешению конфликта.

Крым может стать следующей мишенью, если Москва подчинит своей воле Грузию и переключится на Украину. Эти страны при всех своих недостатках в XXI веке заслуживают лучшей участи. Они должны быть вольны выбирать собственный путь и превратиться в нормальные демократии, что касается и вступления в ЕС или НАТО, если им того захочется.

Госсекретарь Кондолиза Райс наконец-то занялась этим вопросом лично. Президенту Бушу тоже следовало бы подключиться. В конце концов, организатором этой антигрузинской кампании является Владимир Путин, близкими отношениями с которым Буш гордится. Если Маккейн и Обама распространят заявления, в которых выразят энергичную поддержку Грузии, Москва перестанет питать иллюзию, будто ее действия в ближайшие месяцы не скажутся на американо-российских отношениях, какой бы из двух сенаторов с января будущего года ни стал президентом.

В минувшие выходные я присутствовал на конференции в Ливадийском дворце в Ялте. Находясь на том самом месте, где Франклин Делано Рузвельт и Уинстон Черчилль в феврале 1945 года смирились перед желанием Иосифа Сталина заполучить сферу влияния, я невольно задумался о цене и последствиях признания сфер влияния в сегодняшнем мире. Многие подозревают, что Крым может стать следующей мишенью, если Москва подчинит своей воле Грузию и переключится на Украину. Эти страны при всех своих недостатках в XXI веке заслуживают лучшей участи. Они должны быть вольны выбирать собственный путь и превратиться в нормальные демократии, что касается и вступления в ЕС или НАТО, если им того захочется. Поэтому сегодня мы должны поддержать Грузию. В 1945 году мы поступили неверно, приняв требования Москвы о сфере влияния. Это будет неверно и сегодня.

Автор – исполнительный директор Transatlantic Center (Нью-Йорк), руководитель отдела стратегического планирования German Marshall Fund of the United States. В статье изложены его личные воззрения.

Перевод с английского ИноПресса.

Європа дасть Україні імпульс після схвалення кожної коми

Черговий раунд переговорів про нову угоду Україна-ЄС відбудеться 16 липня в Брюсселі.

Про це повідомив посол Франції в Україні Жан-Поль Везіан в інтерв'ю "Экономическим известиям".

"22 липня пройде засідання Ради ЄС на рівні міністрів закордонних справ", - додав він.

За словами посла, на цих зустрічах будуть обговорюватися всі питання, що цікавлять українську сторону: назва самої угоди, європейська перспектива України і діалог про можливість безвізового режиму.

"Але навіть якщо головуюча в ЄС країна захоче дати додатковий імпульс цим питанням, у будь-якому випадку буде необхідно одержати консенсус усіх 27 країн-членів", - заявив Везіан.

"По кожному терміну, по кожному слову, по кожному визначенню, що міститься в тому чи іншому політичному документі. По кожній комі!", - підкреслив він.

На питання, як довго може зайняти переговорний процес з Україною про широку угоду, у контекст якої входить договір про зону вільної торгівлі, Везіан сказав, що відповісти на нього нелегко.

"Я був серед учасників зустрічі, на якій починалися переговори з цього приводу. Тоді єврокомісар з питань торгівлі Пітер Мандельсон висловився в тому сенсі, що в нас "не піде більше часу, ніж це необхідно на те, щоб вирішити дане питання", - сказав посол.

Везіан запропонував згадати, скільки часу знадобилося Україні, щоб закінчити переговори про вступ до СОТ.

"Цей процес тривав набагато довше, ніж усі припускали, але завершився успішно - 16 травня Україна стала повноправним членом СОТ. Я веду до того, що в будь-якому випадку необхідно пройти дорогу, не намагаючись вишукувати якісь обхідні або найкоротші шляхи", - пояснив посол.

"Швидкість просування в цьому питанні буде залежати і від того, як Україна буде виконувати зобов'язання, що вона взяла на себе стосовно СОТ. Мова йде, зокрема, про митні тарифи", - додав він.

Як відомо, депутати ухвалили закон про митні тарифи, згідно з яким тарифи України приводилися у відповідність з нормами СОТ, але по окремих категоріях товарів робилися виключення до 2009 року. Президент ветував даний закон.

"Україна багато чого чекає від ЄС. У свою чергу і ЄС бажав би від України виконання зобов'язань і обіцянок, що були дані в рамках договору про партнерство і співробітництво", - сказав Везіан.

"Зокрема, про реформи в сфері юстиції, що пов'язано з необхідністю стабільного правового поля для ведення бізнесу в Україні. Сьогодні це питання дуже ретельно відслідковується з боку ЄС", - додав він.

pravda.com.ua

Дешеві польоти наяву

Перші «відчайдушні» українці цієї п`ятниці полетіли «до теплих країв» рейсом low-cost компанії (що практично означає «дешево») «Візз Ейр Україна». Чому відчайдушні? Тому, що це “дебютний” бюджетний авіаперевізник, що з’явився в Україні, а до всього нового, як правило, ми ставимся з підозрою. Дехто вирішив почекати, адже компанія заявила про себе і почала продавати квитки ще три місяці тому, при цьому ще не маючи літака та відповідного сертифікату від українських авіавластей. Все це було отримано за кілька днів до першого рейсу. Тому напевно дехто брав квиток і “на авось”. Новий, «хрусткий» Airbus-320, просто з заводського конвеєру в Тулузі, був тільки нещодавно доставлений до України і розмитнений практично напередодні першого польоту.

Приміром, мої знайомі довго зважували всі «за і проти» купівлі дешевого авіаквитка, копалися на сайті авіакомпанії, розпитували всіх хоч трохи обізнаних, і вирішили почекати, принаймні, до першого польоту.

Певно саме для подолання недовіри потенційних пасажирів, перший рейс «Бориспіль» - Сімферополь проводжав з аеропорту міністр транспорту Йосип Вінський, котрий останнім часом активно заявляє про необхідність зниження вартості авіаквитків і розвантаження наземних видів транспорту (в першу чергу, залізниць), щоб «кожен українець» хоча б раз на рік, летів, а не їхав.

Все пройшло “як годиться”: з червоною стрічкою, блискучими ножицями, аплодисментами і квітами. «Коли ми були повинні відкривати польоти?… 15-го, а відкрили 11-го», - радісно підказав мовчазним журналістам міністр. Потім швидко заскочив до літака, побажав пасажирам вдалого польоту, - чи що там говорять у таких випадках.

Не дивлячись на підозріливість (посилаюся виключно на власні спостереження) через майже «шарову» вартість квитків (принаймні, якщо вони купувалися за 2 місяці до вильоту), всі 180 місць в літаку були продані. Втім, як виявилося, декілька пасажирів не прийшли на рейс. Мабуть, якраз ті, хто купив квитки завчасно, за мінімальні 79 гривень.

За доброю українською традицією, літак навіть обмили. Проте, не алкоголем, а в буквальному розумінні цього слова: з обох боків, прямуючий на злітну смугу літак, хвилин зо п’ять поливали з двох пожежних машин, влаштувавши (підозрюю, до великої радості здивованих пасажирів) так званий «водяний салют».

На питання, чи міністр так проводжатиме і решту рейсів, він відповів, що це було зроблено виключно для дебютного польоту. І зразу ж поділився умовами заходу на ринок України авіакомпаній: «Це повинна бути, по-перше, малобюджетна компанія, по-друге, обов`язково з новими літаками, і по-третє, люди повинні мати можливість купувати квитки через інтернет». Крім того, на переговорах (а такі наразі ведуться з Арабськими Еміратами, Німеччиною і Францією) Мінтранс наполягає на тому, щоб охочі зайти на наш ринок бюджетні компанії створювали в Україні відповідні відділення. Причому, переважно української власності. Поки що на такі умови пішла тільки група Wizz Air.

Однак бажаючих зайти на наш ринок немало, воно й не дивно: авіатранспортом на сьогодні не користується й десяти відсотків населення. Приміром, у минулому році авіатранспортом скористалися в цілому 4,9 млн. українців. Проте динаміка ринку авіаційних перевезень достатньо вражає: 17 відсотків за рік, а з приходом “бюджетників” Мінтранс прогнозує всі 50-60 відсотків росту пасажиропотоку.

Втім, міністр упевнений, що до кінця року в Україні з`явиться другий такий перевізник. Тим часом, «Візз Ейр Україна», мабуть, завойовуватиме ринок. Зараз літаки здійснюють 4 рейси на тиждень на маршруті Київ-Львів і Київ-Одеса, і по 10 рейсів на тиждень – на маршрутах Київ-Сімферополь і Львів-Сімферополь. З 15 вересня в планах компанії відкрити нові рейси з Києва до Харкова і Запоріжжя. Тоді ж компанія планувала почати польоти і за кордон. Чесно кажучи, тут можна збожеволіти – так важко повірити, що можна буде “змотатися” до Європи з Києва за 200-300 гривень.

Єва Клименко | unian.net