Степан Бандера. ‘Патріот’, ‘незламний борець’, ‘зрадник’, ’колаборант’, ‘кар’єрист з комплексом Наполеона’.
Розібратися в найпопулярніших міфах довкола постаті Бандери, мені допомагали: Юрій Черченко та Володимир Ковальчук з Інституту археогрфії та джерелознавстава у Києві та Орест Субтельний, автор найвідомішої версії „Історії України”, професор Університету Йорк у Торонто.
1. Ім’я Бандери асоціюється з ОУН-УПА. Чи був він засновником Організації українських націоналістів чи Української повстанської армії?
Ні, Бандера не був засновником, ані ОУН, ані УПА. Коли він прийшов в ОУН наприкінці 20-х років, ОУН вже була добре організованою та розгалуженою організацією. Проте за лічені роки Бандера піднявся до найвищих щаблів у її керівництві - тоді це називалося провідник крайового проводу ОУН. До 1936 ім’я Бандери було невідомо широкому загалу. Проте вcе змінив так званий львівський процес 1936 року, коли Бандеру та ще кількох діячів ОУН судили за убивство міністра внутрішніх справ Польщі Перацького. Причому, Бандера не був організатором і виконавцем убивства - цим займалася бойова референтура ОУН, він же ухвалював політичне рішення.
Так от, на тому процесі Бандера прославився тим, що відмовився відповідати польською мовою (Західна Україна тоді була у складі польської держави), і відкрито визнав, що мовляв, так, я є провідником підпільної націоналістичної організації, так, це я організував це убивство. „Бандера так успішно "пропіарився" на тому процесі, що його ім"я стало відомим по усій країні, і також за кордоном”, - каже Юрій Черченко. Авторитет Бандери в ОУН був беззаперечним.
Нарешті, Бандера не міг бути засновником УПА, бо на час застування УПА, в 1943 році, сидів в німецькому концтаборі. Але Володимир Ковальчук все ж сумнівається: „Я думаю, що Бандера таки причетний до створення УПА. Бо плани про створення українських збройних сил виношувались ним ще з 1934 року.”
Агент радянського КГБ Богдан Сташинський убив Степана Бандеру за наказом Кремля у Мюнхені 15 жовтня 1959 року пістолетом, що стріляв отрутою.
2. Чи є Бандера відповідальним за розкол ОУН на „бандерівців” та „мельниківців”?
В розколі, який намітився в кінці 30-х і стався в 1940 році однозначно винуватити Бандеру не можна. Вважають, що до розколу призвели об’єктивні причини: конфлікт між галицькою радикально налаштованої молоддю та більш поміркованим керівництвом ОУН з вишколом часів УНР на чолі з Андрієм Мельником, яке знаходилось в еміграції і було переважно недоступним. Більшість пішла за харизматичним Бандерою і утворила ОУН (б).
3. Якщо вважати Бандеру нацистським колаборантом, чому тоді він тоді сидів у німецькому концтаборі?
Бандера сидів у німецькому концтаборі Заксенхаузен з 1942 по 1944 рік невдовзі після того, як бандерівці проголосили незалежну українську державу у Львові 30 червня 1941 року. Після цього проголошення Бандеру та кількох його соратників було заарештовано німцями, відправлено в Берлінську тюрму, і потім – до концтабору. Щоправда, в концтаборі як „політичний” він перебував на кращих умовах, аніж інші, каже Володимир Ковальчук. Що стосується терміну «колаборації», важко уникнути його політичного навантаження. Проте, якщо подивитися на історію Другої Світової, множинність фактів колаборації приголомшує: «колаборували» Франція, Норвегія та Швеція, Хорватія та Румунія, Словаччина та Угорщина. „Ясно, що були акти колаборації, але Радянський Союз теж колаборував впродовж 1939-1941 років”, каже Орест Субтельний.
Що стосується «колаборації» ОУН (б), «німці використовували українців, українці – німців,» - резюмує Юрій Черченко. - «ОУН (б) сподівалася на створення якої-не держави, скажімо, на зразок Словаччини.» Щодо Бандери, то в одному з нацистських документів кінця 1941 року було вказано, що його «рух готує повстання, метою якого є встановлення незалежної української держави в Рейхскоміссаріаті Україна. Усі діячі бандерівського руху мають бути заарештовані і ліквідовані.» Так з «колаборанта» Бандера перетворився на ворога Третього Рейху.
4. Чи можна Бандеру вважати відповідальним за польські погроми?
Пік каральних акцій проти польського цивільного населення припадає на 1943 рік, коли, знову таки, Бандера, сидів в концтаборі, а отже не міг віддавати такого наказу. Зрозуміло, що назвати симпатиком поляків Бандеру неможливо, але немає жодного архівного свідчення про зв'язок між ним та тими печальними подіями. Орест Субтельний у цьому зв’язку згадує ім’я Клима Савура, лідера УПА на той час, який стояв біля витоків каральної кампанії, проте архівних документів знову таки, немає. „Хоча не виключено, що наказ міг бути відданий і в усній формі”, - каже Володимир Ковальчук.
5. Чи був Бандера антисемітом?
Низка керівників в крайовому проводі ОУН декларували антисемітські гасла, проте Бандера не був одним з них. „Якби знайшли хоч один документ, в якому Бандера віддає наказ знищувати євреїв, це було б величезною знахідкою для істориків”, каже Володимир Ковальчук. З плином війни, десь з 1943 року, антисемітська риторика зникає. Ковальчук пов'язує це з двома факторами: очевидно, перемогла та частина ОУН, яка була толерантніша до євреїв. Водночас, ОУНівці не могли не бачили боротьби євреїв за власну державу, що відбувалася у Палестині в 40-і рр.
6. Як Бандера міг бути ключовою постаттю в націоналістичному русі на заході України впродовж майже двох десятиліть, якщо після 1941-го року він до України вже не повертався?
Своє доросле життя Бандера переважно провів або в ув’язненні, або в концтаборі, або на еміграції на напівлегальному становищі. При цьому він не переставав бути символом визвольних змагань для тисяч українців, які ризикували - і втрачали власне життя! - воюючи з НКВД на теренах самої України, а також для діаспори за кордоном. Як це було можливо? Як можна було впливати на такі складні процеси протягом такого довгого часу?
Відповідь: не можна було, а якщо і можна, то частково. Іншими словами, з арештом Бандери 1941 року і висланням його до концтабору, а потім з подальшою його еміграцією, реальний вплив Бандери поступово слабшає. „Після війни, коли тиск на ОУН-УПА з боку НКВД посилився, справжньою проблемою стало знаходити кур’єрів, які передавали інформацію між закордонним проводом ОУН та УПА в Україні і яких постійно перехоплювало НКВД”, - каже Ковальчук. Це ускладнювало контроль над тим, що відбувалося на місці у боку Бандери.
Для молодих хлопців, які прийшли до УПА наприкінці війни і по війні Бандера був не більше аніж символ: вони ніколи не бачили і не чули його. «Для упівців Бандера був тим, ким Ленін був для більшовиків», - робить парадоксальний висновок Юрій Черченко. Всі історики, з якими мені доводилося говорити, одностайні в одному: міфом створеним навколо Бандери, звісно, міфом з сильною негативною конотацією, він має завдячувати радянській пропагандистській машині. Саме завдяки їй ім’я "Бандери" та "бандерівців" викликало стійку негативну реакцію у поколінь радянських людей. „В реальному життя Бандера не мав аж такого впливу,” - вважає Орест Субтельний. - „До створення міфу долучилася і сама ОУН(б).
7. Чи правильно пов’язувати Бандеру переважно з ОУН, а Шухевича - з УПА?
Історик Юрій Черченко вважає, що саме така демаркація є коректною. «ОУН та УПА були зліплені в одне радянською пропагандою для простоти», каже він. Насправді, все було складніше. По-перше, ОУН була створена ще в 20-і роки і на пізніших етапах свого існування очолювана Бандерою, УПА створене в 1943 і керована Романом Шухевичем. ОУН (яке пізніше розкололося на ОУН(м) та ОУН(б)) вважається політичною організацією, яка задавала напрямок збройній боротьбі, а втілювала цю боротьбу УПА. Проте не можна забувати, що ОУН(б) задавав політичний курс діяльності УПА, а тому ці організації певний відрізок часу були тісно повязані.
Але менше відомо про тертя, яке почало виникати між ними майже відразу і отримало свою кульмінацію аж в середині 50-х, після смерті Шухевича, коли головні фігуранти УПА, яким вдалося лишитися в живих, втекли на Захід. Отут в стався конфлікт із Бандерою. Бандера не приймав більш демократичного устрою УПА, бо ОУН завжди базувалося на культі одного лідера, релігійність членів ОУН(б) не вписувалася в гасло «свободи совісті», що його проповідувала УПА. Очевидно, були конфлікти і за розподіл коштів.
8. Чим займався Бандера в еміграції після війни, особливо в 50-ті роки, коли УПА на Західній Україні фактично було розгромлено?
Після війни Бандера намагався залишатися геополітичним гравцем: він активно налагоджував стосунки зі США та Британією, сподіваючись, що буде нова війна і УПА виступить проти СРСР. Ковальчук вважає, що приблизно з 1944 року він припинив орієнтуватися на німців і відкинув ідею приєднання ОУН-УПА до створеного німцями під завісу Другої Світововї «Комітету визволення народів Росії» на чолі з генералом Власовим.
З настанням доби «холодної війни» Бандера і ОУН(б) зосередились на диверсійних анти-радянських операціях за кордоном. Бандерівці заявляли про себе під час двох фестивалів молоді та студентів в 50-і рр. та під час Олімпійських ігор в Римі. Під час візиту Хрущова до США влаштовували пікети. Збирали інформацію про СРСР через тих членів ОУН-УПА, які сиділи в радянських таборах. І, навіть, як каже Ковальчук, не виключено, що були задіяні в угорському повстанні 1956 року.
9. Яку небезпеку становив Бандера в еміграції?
Бандера не становив значної загрози, особливо, у 2-й половині 50-х. УПА було розгромлено, спроби залучилися підтрикою західних держав у боротьбі проти СРСР або зорганізувати пропагандистську кампанію у ЗМІ не були надто успішними. Але Бандера все ще лишався потужним символом українського націоналістичного руху. І Москва нищила саме символ. Не до кінця зрозуміло, чи справді політичний наказ про ліквідацію Бандери віддав особисто Нікіта Хрущов. Юрій Черченко схильний вважати, що убивство Бандери ініціював хтось в українському КҐБ, «щоб заробити собі на генеральські погони». Хоча документальних свідчень цьому немає.
10. Як в персоні Бандери уживалися: прекрасний батько і політичний діяч, який не цурався в своїх засобах терору?
Парадокс полягає в тому, що Бандера усе життя сповідував збройний опір, проте особисто він ніколи не був задіяний у збройному протистоянні: акції проти поляків в 30-роки він ніколи не провадив особисто, він не переховувався в криївках впродовж 40-х, як Роман Шухевич. Бандера був у першу чергу політиком і ухвалював політичні рішення. Сучасники відзначають надзвичайну амбітність і твердість Бандери. Польські журналісти, що спостерігали за львівським та варшавським процесами над Бандерою писали: «зарозумілий до манії величі», «бундючний».
Водночас відзначають веселість та живість Бандери, а також дуже бурхливий темперамент, свідченням якого є його розмашистий підпис. Бандера також активно займався спортом і грав на фортепіано. Менше відомий приватний Бандера – батько трьох дітей, однолюб, який ніколи не розставався зі своєю дружиною Ярославою.
Марина Денисенко Бі-Бі-Сі | bbc.ua
No comments:
Post a Comment