Відвідувачам із Німеччини і Чеської республіки

Переїхав до красивого міста на Дунаї: Ульм

Пропоную послуги у зйомках реклами, корпоративного відео/фото, документального фільму. Розробка інтернет-проектів, телекомунікаційних мереж. Тренінги 1st AD, Producer, Final Cut Pro, Celtx.

boris.chykulay@gmail.com, +49 151 63 129 151, skype: ok1wua

Дорога до Праги лише 4 години, то ж чекаю дзвінків і звідтам.

http://chykulay.blogspot.com/

Фестиваль документального фільму Jeden Svet: Семейный портрет в черном и белом

Фильм о самой необычной семье на пост-советском пространстве будет показан на фестивале в Праге.

Фильм “Family Portrait in Black and White” («Семейный портрет в черном и белом») о супер-маме Ольге Нене и ее двадцати темнокожих подопечных стартовал в конкурсе престижнейшего фестиваля Sundance в 2011 году и волной прокатился по главным фестивалям мира от Амстердама до Сеула и от Бермудских островов до Канарских. Картина стала главным кинособытием года на тему современной жизни на пост-советском пространстве и выиграла многие международные призы. В марте фильм “Family Portrait in Black and White” будет показан в Праге в рамках кинофестиваля “One World” http://www.jedensvet.cz/

Этот фильм, сделанный иммигрантами из России, живущими в Ванкувере, документирует жизнь семьи истинно советской женщины, опекунши Ольги Нени и ее двадцати детей, чьи отцы были студентами из африканских стран, а мамы – украинками, оставившими последствие пролетевшей любви в роддоме.

Спарінги ФК "Карпати Львів" U15, U17 у Празі!

Молодіжні команди ФК "Карпати Львів" матимуть важливі спарінги у Празі, у рамках підготовки до чемпіонату.

U15 - Чемпіони України
U17 - III місце Чемпіонату України

Розклад ігор:

11.03.2012, неділя, від 9:30 і від 11:00
FK Stresovice, Cukrovarnicka 62, P6

13.03.2012, вівторок, від 10:00 і від 12:00
SK Slavia Praha, поле біля спортивного ареалу, під‘їзд від Kubanskeho namesti, Praha 10

Приходьте підтримати столичну команду! ;)

Цензура у Могилянській академії: закрито виставку "Українське тіло"

Українське тіло зазвичай неговірке. При уважному дослідженні йому можна було би поставити діагноз «затримка мовленнєвого розвитку». Спочатку воно давало знати про себе через поодинокі вогні орієнтування - як дисидент Олекса Гірник, який підпалив себе на знак протесту проти радянської влади в 1978 році. У дев’яностих роках тіло говорило через протестне голодування студентів і ритмічний грюкіт шахтарських касок. У 2004 році українське тіло, щоб його нарешті помітили, одягнулося в колір сигнального жилета залізничників і заповнило собою публічний простір, виголосивши свої перші нерозбірливі слова. Влада й справді не розчула, про що гудів майдан – тіло протестувало проти ґвалтування і розчленування на кілька сортів, а владі чулося скандування її власного імені.

Психологічна травма помаранчевої революції змусила колективне тіло замовкнути на багато років, аж поки кмітливі українці не зрозуміли, що влада краще бачить голі тіла, ніж яскраво одягнені, а також краще розуміє мову розхитування парканів, ніж колумністику ліберальних інтелектуалів. Тому в центрі владної уваги в 2009 році опинилася імітація статевого акту у виконанні голого активіста Олександра Володарського з партнеркою, за що він отримав рік заслання. На звук потрощених афганцями і чорнобильцями парканів у 2011 році влада рефлекторно повернула голову, але суть висловленого народним тілом проігнорувала. Влада також поки що мляво реагує і на оголених представниць руху Femen: груди вже бачить, але гасел не чує. Але за підтримки значної частини агресивних співвітчизників, які схвалили побиття активісток у Білорусі, можна очікувати більш радикальних кроків з боку влади (якщо, звісно, спонсори європейського туру активісток по Давосу, Цюріху і Мілану не залагодять ці питання).

Українське тіло як основний робочий ресурс і джерело надходжень до державного пенсійного фонду не має права зайвий раз оприявнювати себе соціально (тим паче, якщо воно інше – для таких тіл немає пандусів і спусків з бордюру, місць для сповивання й годування, ліфтів, робочих місць, соціальних програм тощо). Втім, найкращою ілюстрацією невидимості українського тіла слугує статистика цієї зими, коли на вулицях і у власних домівках від переохолодження померло 135 осіб. Це переважно тіла, давно виключені з поля інтересів держави.