21 May, 2009

ЛЮСТРАЦІЯ: Пінський, Чикулай. Розшифровка запису за 1 травня

Б. ЧИКУЛАЙ: Доброго дня чи доброї ночі шановні слухачі нашого пілотного подкасту. Перед мікрофоном Борис Чикулай, Київ; у Штутгарті Юрій Пінський. Наша розмова на тему люстрації. Ми торкнемося, можливо, ще деяких аспектів, можливо випадково, можливо навмисне – як виникне. Розпочали ми нашу розмову таким контроверсійним пасажем стосовно де ми живемо: в Україні, чи в Українській Радянській Соціалістичній Республіці? І вступ Юрія Пінського був наступним:…

Ю. ПІНСЬКИЙ: Як «гебня» була, так вона й залишилась. Єдине що вони перелицювалися. Ось і все.

Б. ЧИКУЛАЙ: Так тоді все-ж таки УРСР?

Ю. ПІНСЬКИЙ: Ні, все-ж таки Україна.

Б. ЧИКУЛАЙ: Ну яка ж тоді різниця між УРСР і Україною?

Ю. ПІНСЬКИЙ: Тому що всі ці гади за свого часу захищали інтереси не України, і навіть не УРСР, а Москви, Союзу. Правильно? Правильно.

Б. ЧИКУЛАЙ: То вони й зараз так роблять.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Нє, зараз вони 99% захищають інтереси своїх кишень, а кишені, все-ж таки знаходяться на Україні. Не «в» Україні, а «на» Україні. Є нюанс. Зрозумів?

Б. ЧИКУЛАЙ: Цікавий нюанс.

Ю. ПІНСЬКИЙ: І їх Москва не цікавить абсолютно. Тому що навіщо вони їм?

Б. ЧИКУЛАЙ: Як не цікавить Москва, якщо вся ця номенклатура робить всі буквальні дії, які вигідні Москві? Я навіть скажу більше: оця от атака на Європу, на Європейський Союз і на НАТО: візьміть-візьміть-візьміть нас – це ніщо інше як пригнічення офіційного «ні» від цих структур, щоб потім таки ж звинуватити Європу, Європейський Союз і НАТО в тому, що типу це…

Ю. ПІНСЬКИЙ: Старий, це недоумкуватість наших. Недоумкуватість деяких наших політиків. Просто напросто. Розуміє? А з іншого боку ти розуміє в чому річ? Дати тобі й мені зараз, я гадаю, п’ятдесят мільйонів, так? І через два роки, а якщо сто мільйонів, то через рік. Референдум покаже – 80% українців будуть за вступ до НАТО. Сто відсотків. Ось і все. Ось і більше про це сказати на можна.

Б. ЧИКУЛАЙ: Але є НАТО потім розвалиться, якщо вся ця «гебешна» номенклатура потрапить до структури.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Не хвилюйся, не розвалиться. Воно НАТО й не те бачило…

Б. ЧИКУЛАЙ: В нас же не було люстрації, Юро.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Розумієш, люстрація люстрацією, так? А архіви архівами.

Б. ЧИКУЛАЙ: Так їх же ніхто не відкривав.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Ти розумієш, в чому справа, старий? Професійний розвідник… якщо я маю матеріали по співробітництву Німеччини, польської розвідки, чеської розвідки, чи навіть не розвідки, ні – ГБ, чеської, польської, румунської, болгарської розвідки «гебні» з нашою – оцим воно вираховується, старий, 90% елементарно задньою лівою ногою.

Б. ЧИКУЛАЙ: Так вони ж не всі між собою спілкувалися. Якась частина спілкувалася з західними країнами, блоком, да? А всі ж інші були на якихось там обкомівських, -комівських посадах там.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Поланцюжково вираховується воно. Ти розумієш в чому справа?

Б. ЧИКУЛАЙ: Правильно, вираховується, да, але ж залишається на тому самому місці.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Те, що він сидів в райкомі чи обкомі не означає, що він був кадебістом. Це перше.

Б. ЧИКУЛАЙ: Але він при владі зараз знаходиться.

Ю. ПІНСЬКИЙ: А при владі він знаходиться, так, але дбає виключно про свої кишені. Йому Москва абсолютно по-барабану, що б вони не казали.

Б. ЧИКУЛАЙ: Кишеня кишенею, але вони дбають також про те, щоб враховувати інтереси Росії на цій території.

Ю. ПІНСЬКИЙ: А нафіга їм це?

Б. ЧИКУЛАЙ: Ну, так їм подобається, напевне якісь обов’язки перед колишнім господарем.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Нє, старий. Справа в тому, що ти забуваєш класичну психологію людини: краще бути першим хлопцем на селі. Ось і все. Обов’язки… Ти розумієш в чому справа? Будь-який компромат нашим по-барабану. Ти ж знаєш це.

Б. ЧИКУЛАЙ: Ну, якщо він не є якимось чином…

Ю. ПІНСЬКИЙ: Будь-який компромат на колишнього секретаря райкому, горкому, і навіть обкому – це повна фігня. Він скаже: «Ну, було колись, ну й йдіть ви нафіг». Все. Навіть коли він засідає десь там Головою відділу….Кабінету Міністрів. Він скаже: «Ну і шо, ну й ідіть ви нафіг». І що йому? Йому ніхто нічого не зробить. Ось в чому він, гумор ситуації. Розумієш? А дозволяти Москві залазити йому в його ж кишеню, то він Москву ту закопає.

Б. ЧИКУЛАЙ: Так чому ж тоді ці номенклатурщики за вісімнадцять років не зробили реальних реформ, якщо вони сильно хочуть мати цю країну…

Ю. ПІНСЬКИЙ: А навіщо їм реформи? У перехідний період легше красти. Ось у чому справа. А в нас ще перехідний період, старий. До стабілізації ще треба як до неба. Розслабся. Як сказала мені сьогодні одна мою знайома на запитання: «Яка криза? Криза в головах. Розумієш? Криза в головах, особливо в нашому політикумі».

Б. ЧИКУЛАЙ: Ну, а КДБ при владі тоді, можемо сказати, так? І вони просто рулять цією країною як завгодно.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Компартія при владі, але Компартія – вони настільки пристосуванці, що нам з тобою навіть і не снилося.

Б. ЧИКУЛАЙ: Факт, звичайно. Вони беруть рух і очолюють його якщо не можуть його ліквідувати. Це факт, звичайно.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Правильно, правильно, ось що я й кажу. Взагалі, ось дивися, з’явився цікавий політик: Тягнибок, так? Він цікавий політик, але він ідіот.

Б. ЧИКУЛАЙ: Ну, така справа. Ідіот він, не ідіот…

Ю. ПІНСЬКИЙ: Ні, старий, елементарно – він ідіот. Знаєш чому? Він зробив тільки одну-єдину помилку. Йому було б сказати… В нього товариство, блін… Ото ми всі громадяни України, і ідіть ви усі інші нафіг. Все. Ні, Україна для українців, блін. І мені його хочеться спитати: «Дядьку, а де ти був, скажімо, навіть у 90-му році? Де ти був? Що ти робив?». Розумієш?

Б. ЧИКУЛАЙ: А чи не є це провокацією просто-на-просто? Це ж знову ж таки контрольована структура, наскільки пишуть різні видання. Чи вона УНСО, чи «Свобода» - це ж все структури, які контролюються гебістами. І це не моя вигадка.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Не знаю я про «Свободу», просто я не займався нею, все ж таки воно виринуло трошечки пізно, скажи так, коли я вже відійшов. Не знаю. Але ти розумієш, що я скажу: у нас повний дурдом, люди дурні. Із класики: ось класичний приклад – кролик. Який із Яценюка Президент? Жопа він! Але гроші в нього вклали страшенні.

Б. ЧИКУЛАЙ: Ну, і вкладають далі.

Ю. ПІНСЬКИЙ: А знаєш чому? А тому що 60% державної землі ще – у державній власності.

Б. ЧИКУЛАЙ: І?..

Ю. ПІНСЬКИЙ: А ти знаєш, скільки воно коштує приблизно хоча б?

Б. ЧИКУЛАЙ: Тобто, ти думаєш, що…

Ю. ПІНСЬКИЙ: Я не думаю, я знаю.

Б. ЧИКУЛАЙ: Далі. Номенклатура…

Ю. ПІНСЬКИЙ: Чому блокують продаж землі? Кому це вигідно? Давай розбиратися.

Б. ЧИКУЛАЙ: Номенклатурі, звичайно.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Ну й що я кажу. Ті самі комуністи, ті самі «Регіони», те саме «Народний Союз – Наша Україна», який голосував проти. Ось і все. І про що тут можна цеє, старий? Не бери дурного в голову, і спокійно роби свою справу, шукай замовників.

Б. ЧИКУЛАЙ: Ну а чому ж «не бери дурного в голову», якщо все-ж таки, все-ж таки ми громадяни України, чи хто?

Ю. ПІНСЬКИЙ: Старий, тому що інакше хочеться взяти в руки автомата…

Б. ЧИКУЛАЙ: Ну, добре, немає автомата.

Ю. ПІНСЬКИЙ: І надто багатьох постріляти.

Б. ЧИКУЛАЙ: Немає автомата.

Ю. ПІНСЬКИЙ: А більше ми нічого зробити не можемо, нажаль.

Б. ЧИКУЛАЙ: Ну чому ж? Наприклад, в Чехії зробили, в Польщі зробили, тобто, там були якісь такі громадські акції, і громадяни безпосередньо були, і знесли оце нашарування, цей шар.

Ю. ПІНСЬКИЙ: В нас, я скажу, також зробили в 2004 році, більше вже не зроблять подібного. Розумієш?

Б. ЧИКУЛАЙ: Чому не зроблять? Я думаю, що зроблять, якщо люди будуть адекватні. Не кадебісти, не з структури, не номенклатурщики…

Ю. ПІНСЬКИЙ: Нє, нє, нє… А де ти знайдеш лідера з командою, харизматичного? Де він? Не бачу. Не бачу. Нема. Нема нажаль.

Б. ЧИКУЛАЙ: Тобто, нікого з громадян підтримувати в цій державі не будуть?

Ю. ПІНСЬКИЙ: Так.

Б. ЧИКУЛАЙ: Будуть підтримувати лише якусь розрекламовану пустишку з номенклатури?

Ю. ПІНСЬКИЙ: Так, так.

Б. ЧИКУЛАЙ: Тобто, прогнозувати, що буде перетинання шару влади з шаром громадян…

Ю. ПІНСЬКИЙ: Нє, нє, нє… Найближчий, за моїми найгіршими прогнозами – це двадцять років. Найліпшими прогнозами – років шість. Розумієш? Якщо хтось з’явиться, хтось за себе заявить, хтось в нього вкладе гроші (нормальна, адекватна людина вкладе гроші). Ось, тоді, може, що і буде. Все інше – нє. Кіна не буде. Чи Юлька зробить собі диктатуру, хоча це цинічно. Цього не буде також. А так… Тому скажу: сиди тихенько, тихенько собі працюй, заробляй гроші.

Б. ЧИКУЛАЙ: Так воно ж не цікаво: тихенько сидіти. Дивишся по бокам, а навколо одні гебісти. Мається на увазі у владі. І нічого не дають робити.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Старий, ось коли зробиш БАГАТО грошей, тоді зможеш знайти, виховати з молоді харизматичного лідера, і розкрутити його, і команду йому зробити. Але це знову таки – це двадцять років.

Б. ЧИКУЛАЙ: Факт, факт, факт.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Факт. Але, старий, неможливого нічого нема. Головне – це… Ти розумієш, скажемо так, сильне бажання, навіть не багатьох людей, ні. Навіть двісті тисяч чоловік вистачає, яка може щось зробити, а бажання повинне бути дуже сильним. І як це не смішно, але воно тоді виповнюється. Я вже про це впевнився на своєму досвіді. Так що більше оптимізму.

Б. ЧИКУЛАЙ: Оптимізм є, і я зараз думаю зробити серію радіопрограм з цього приводу. І знаєш такі штуки, як подкасти так звані?

Ю. ПІНСЬКИЙ: Угу. В нас дійсно, ніхто не питав, що думає пересічна людина про люстрацію, про те саме НАТО, про те саме…

Б. ЧИКУЛАЙ: Так, скрізь заготовки…

Ю. ПІНСЬКИЙ: Ти розумієш, в чому справа? Якщо людина не має імунітету проти засобів масової інформації, якщо вони не мають так званої «старої школи». Вона подивилася всі наші новини по наших каналах, і сказала: «Ой, як в нас погано». Розумієш?

Б. ЧИКУЛАЙ: Факт

Ю. ПІНСЬКИЙ: І це все: «Ой, як в нас погано». Не так? А з іншого боку я кажу собі: «В нас дійсно так погано. А тепер давай розбиратися, чому в нас так погано». Про це ж ніхто не каже. Розумієш, в нас зникла аналітика як така. Чекай: Яценюк, він хто по-твоєму, номенклатурний?

Б. ЧИКУЛАЙ: Сто відсотків.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Ти не пам’ятаєш, скільки йому років?

Б. ЧИКУЛАЙ: ОК. Йому 35 буде, здається.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Буде… Скільки Україна незалежна?

Б. ЧИКУЛАЙ: Не має значення…

Ю. ПІНСЬКИЙ: Так що, він з сімнадцяти років на КДБ працює?

Б. ЧИКУЛАЙ: Але ж слухай, ти знаєш анекдот про сина, який питає свого батька:

- Тату, а можна я буду лейтенантом?
- Можна, сину.
- А можна буду майором?
- Можна, сину.
- А полковником?
- Можна, сину...

Ю. ПІНСЬКИЙ: В них свої діти є…

Б. ЧИКУЛАЙ: …А генералом? Так, так, так. Знаєш. Так що це продовження родин, структур, нових кадрів. Розумієш?

Ю. ПІНСЬКИЙ: Але з КДБ вони не мають жодного зв’язку.

Б. ЧИКУЛАЙ: ОК. Але це номенклатура все.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Старий, ти не плутай номенклатуру й КДБ. Ти все змушуєш до купи.

Б. ЧИКУЛАЙ: Тому що це, в принципі, одна й та ж сама…

Ю. ПІНСЬКИЙ: Хочеться одночасно всіх зразу і нафіг. В Росію.

Б. ЧИКУЛАЙ: Так, так, так.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Там своїх досить.

Б. ЧИКУЛАЙ: Та ні, нехай будуть де завгодно. Лиш би не займалися державними питаннями.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Ну, і тебе заріжуть, бо ти їх відштовхуєш від їхнього корита.

Б. ЧИКУЛАЙ: Ну, це кримінал. На кримінал вони з задоволенням можуть піти. Звичайно.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Звичайно, бо це за корито… ох-ох-о. Так що… Але, все одно про люстрацію треба починати, про Компартію треба починати. Треба, треба. Час. Хоча, час давно закінчився. Це наш, так, нажаль, наші демократи, «дЄмократи» свого часу… мудачйо погане.

Б. ЧИКУЛАЙ: Ну, ти думає, що то були демократи? Можливо, то були як раз системні люди?

Ю. ПІНСЬКИЙ: Та ні…

Б. ЧИКУЛАЙ: Ну, можливо, пару випадкових?

Ю. ПІНСЬКИЙ: Та ні, старий. Я ж дуже добре пам’ятаю. Зараз скажу…це було двадцять…п’ятого, мабуть, коли приїхав Руцкой до Києва, так? На перемовини Кравчуком? Так? Я сидів у Верховній Раді цілу ніч, і був на підписанні, і дивився, як позаду Кравчука стояли Чорновіл, Лук’яненко (хто там ще був?), ну наших: депутатська демократична група, і давала вказівки, що підписувати, що не підписувати. Розумієш? І в той час елементарно могли задавити, щоб заборонили Компартію на сто відсотків, відібрали майно, зробили люстрацію. Елементарно могли зробити. А вони цього не зробили.

Б. ЧИКУЛАЙ: Більше того: Кравчук став Президентом.

Ю. ПІНСЬКИЙ: А знаєш чому Кравчук став Президентом?

Б. ЧИКУЛАЙ: Жодного поняття не маю.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Тому що було так: один Кравчук, а далі знову ж таки Чорновіл, а далі знову таки Лук’яненко, а далі знову таки Юхновський, а далі знову там (хто там ще був від демократів?). І всі голоси розтягнули. Тому що в сумі, якщо б був один Чорновіл, у Чорновола було би більше голосів. Ось і все. Що ти хочеш? Які питання?

Б. ЧИКУЛАЙ: Ну, так я гадаю, що це все було сплановано КДБ.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Ти розумієш, в чому справа? Скажемо так: тому ж Лук’яненку, тому ж Чорноволу…КДБ?

Б. ЧИКУЛАЙ: Дали грошей, сказали, що ви ж виграєте тому. А тому сказали, що ви також виграєте.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Як у 91-му?

Б. ЧИКУЛАЙ: І тому сказали, що ви виграєте. Ну а яка різниця, що 91-й, що 2009-й?

Ю. ПІНСЬКИЙ: Людям, які вийшли з табору у 89-му, 88-му.

Б. ЧИКУЛАЙ: Ну, амбіції, підігріли амбіції, і все: крапка.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Нє, це чисті свої амбіції. Це свої амбіції, внутрішні, старий. Класичні.

Б. ЧИКУЛАЙ: Ну, класичних амбіцій у нас немає. У нас всі амбіції чимось підігріті, і при чому підігріті на 99% зі сторони Сходу.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Я скажу: у тому випадку стовідсотково амбіції були свої рідненькі. Ми два українці, три гетьмани, вибач мені. Не ускладнюй, будь простіше. Це така класична, класична психологія…

Б. ЧИКУЛАЙ: Не знаю, не знаю. Заспокоюватися не хочу. Тому що все ж таки прикро за громадян. Які звертають увагу на інші речі, а якби трошки глибше копнути…

Ю. ПІНСЬКИЙ: Ну, я скажу: в мене… в наших громадян {20;39}, нашим громадянам що скажеш, те й будуть робити.

Б. ЧИКУЛАЙ: Ну, тому що їх історично знищили… в них якусь свідомість. Розумієш, якусь свідомість, честь.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Правильно: спочатку триста років били по голові, потім ще сімдесят з гаком по голові, та ще й стріляли, і після цього щоб… Що ти хочеш? Так що треба довго і довго чекати.

Б. ЧИКУЛАЙ: Довго-довго чекати?

Ю. ПІНСЬКИЙ: Довго, довго, довго.

Б. ЧИКУЛАЙ: Ну, але ж, в принципі, чекати тієї самої люстрації напевне?

Ю. ПІНСЬКИЙ: Ну, не знаю сподіваюсь. Старий, я кажу: розслабся. Я свого час дуже сильно цей… ніколи не думав, скажемо, навіть з політикою 91-го, що Союз розвалиться через два місяці. Розумієш? У наш час все може бути.

Б. ЧИКУЛАЙ: І люстрація може бути?

Ю. ПІНСЬКИЙ: І люстрація може бути.

Б. ЧИКУЛАЙ: Ну, наприклад, щоб такий закон ухвалити, то потрібно, ну, відповідно, або референдум, або рішення Верховної Ради. Референдум – досить складна штука, там три мільйони підписів.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Це не можливо. Взагалі, в нас не виконується Закон «Про референдум».

Б. ЧИКУЛАЙ: Да, а там далі він іще й не виконується.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Верховна Рада…

Б. ЧИКУЛАЙ: Тобто, в принципі, йдеться про Верховну Раду?

Ю. ПІНСЬКИЙ: Так.

Б. ЧИКУЛАЙ: А це означає необхідні якісь події, щоб Верховна Рада на це зреагувала. Це виходить протести вуличні, інформація громадян, й все що завгодно.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Ну, можливо. Хоча…їм по-барабану.

Б. ЧИКУЛАЙ: Ну, наприклад, восени 2004 року їм не було по-барабану, коли стояв натовп величезний навколо всіх урядових будівель. І вони так жваво всі закони приймали.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Старий, ти розумієш в чому справа? Для того, щоб вийшов такий натовп, то треба якусь таку подію, треба, щоб хтось повів цей натовп.

Б. ЧИКУЛАЙ: Ну так, так, звичайно. Ні, ну так є багато свідомих людей, багато хто може повести.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Ну хочу подивитися. Якщо з’явиться, я з свого боку тут підніму компанію трошечки. Так що, куме, працюйте, працюйте, і ще раз працюйте.

Б. ЧИКУЛАЙ: Звичайно, Юро, будемо працювати, будемо працювати.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Будемо в змозі – трошки підтримаємо.

Б. ЧИКУЛАЙ: Супер. Завжди буду мати надію на твою підтримку. І дивися, про подкасти, про ці невеличкі програмки. Я натиснув перед нашою розмовою таку кнопочку – ми записалися з тобою.

Ю. ПІНСЬКИЙ: ОК. Змонтуєш.

Б. ЧИКУЛАЙ: Да, я змонтую, тобі скину.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Я дозволяю тобі використовувати.

Б. ЧИКУЛАЙ: І в даному випадку можемо ще подумати над якимись фактами, котрі б ми, можливо, хотіли висвітлити в якомусь іншому інтерв’ю, і в іншій тридцятихвилинці. Так? Тобто, завжди, я так розумію, що ти лягаєш спати пізно…

Ю. ПІНСЬКИЙ: Пізно.

Б. ЧИКУЛАЙ: Так само, як я. так ми просто можемо нічні такі робити штуки, і я думаю, воно буде цікаво. Будемо викладати просто на блог. Я ще спробую знайти людину, яка буде розшифровувати ці всі штуки, тобто, розшифровка дуже дешева тут в Києві, так що я думаю, що з цим проблем не буде: там, п’ять гривень сторінка.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Борю, в мене ще одна ідейка є цікава. Вона в мене крутиться весь час. Тут таке собі питаннячко: значить, чи можна довіряти Америці й Росії? А знаєш з приводу чого питаннячка? Коли ми відмовились від ядерної зброї, {25:05} став гарантом.

Б. ЧИКУЛАЙ: Сто відсотків, звичайно. Усі вони.

Ю. ПІНСЬКИЙ: І ось тепер такий маленький нюанс: по-перше, питаннячко, опитування людей: чи повинна Україна відновити свій маленький ядерний арсенал? То є, знаєш, провокативне-провокативне питання.

Б. ЧИКУЛАЙ: Я думаю, що на це питання всі будуть відповідати: «Так, так, так».

Ю. ПІНСЬКИЙ: Ні, ти розумієш в чому справа?...

Б. ЧИКУЛАЙ: Але існують же наші якість міжнародні домовленості…

Ю. ПІНСЬКИЙ: Справа не в тому. Так і чому? Ну і що? Справа в тому, що гаранти гарантували нам те, те, і те, і ті гарантії дуже виконуються, то домовленості що, однобічні? Тільки з одного боку повинні виконуватися? Чи з обох боків?

Б. ЧИКУЛАЙ: В принципі, ти намалював ідеальну картину.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Старий, підняти хвилю подвійного стандарту про ядерну зброю.

Б. ЧИКУЛАЙ: Так, тобто, в принципі, ти намалював дуже ідеальну картину. Розумієш? Тут можна додати до цієї картини «легалізація» так звана. Легалізація там, наркотиків легких, легалізація проституції, легалізація шлюбів геїв.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Ні, ні, ні…

Б. ЧИКУЛАЙ: І чому? Ми отримуємо надзвичайно класну державу. Ми отримуємо державу після люстрації, з громадянським суспільством, ми отримуємо сильну державу зі своєю ядерною зброєю, ми отримаємо державу, яка не переслідує свободи своїх громадян, і дотримується прав своїх громадян. Скажімо, в Карпатах робиться якийсь там регіон, де можна палити маріхуану, а в Одесі дозволяють шлюби геїв. А в Києві дозволяють відкрити сімдесят борделів. Так. Розумієш? Чому ні?

Ю. ПІНСЬКИЙ: Ти розумієш в чому справа, старий, скажемо так: ось легкі наркотики, маріхуана, як то не смішно, вони допомагають при астмі.

Б. ЧИКУЛАЙ: Факт.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Це з одного боку наркотик, з іншого боку – це ліки.

Б. ЧИКУЛАЙ: При СНІДу воно допомагає, при раку.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Так. Геї – то їх проблеми. Якщо вони збоченці, то їх проблеми. Головне, щоб вони до мене не лізли, і мені не заважали. Це їх проблеми.

Б. ЧИКУЛАЙ: Сто відсотків…

Ю. ПІНСЬКИЙ: Проститутки? Ну, що? Вони були, вини є, і вони будуть.

Б. ЧИКУЛАЙ: Так, так, так.

Ю. ПІНСЬКИЙ: І з цим що б не казали, з цим нічого не можна зробить.

Б. ЧИКУЛАЙ: Це ж в даному суспільстві, що ми маємо сьогодні, так це просто корупція. Корупція.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Воно так, але ж ти розумієш, до цього люди повинні дійти розумом. А в нас до цього дуже довго не дійдуть.

Б. ЧИКУЛАЙ: Я думаю, що дійдуть, коли люди будуть мати факти, і будуть мати інформацію. Наприклад, у місті Гаага, там де купа різних міжнародних інстанцій, і арбітражні суди, і так далі, й так далі…. Вільно на вулиці через кожен будинок стоїть coffe-shop там де вільно продають маріхуану.

Ю. ПІНСЬКИЙ: І ти будеш сміятися. Якщо я в цьому coffe-shop запалю звичайну сигарету – мене оштрафують.

Б. ЧИКУЛАЙ: Так, так, так. Це парадокс, але це так. А те, що пів Сполучених Штатів дозволили шлюби геїв. Це щось погане з того? Ні.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Ти розумієш, нормальним людям від цього не холодно, не жарко.

Б. ЧИКУЛАЙ: Так, звичайно. А те, що дозволені публічні будинки. Борделі, чи як їх правильно назвати?

Ю. ПІНСЬКИЙ: Ну і що. В нас в Гамбурзі Екрбам, цілий район цих борделів.

Б. ЧИКУЛАЙ: Та скрізь воно. В нас ціла Європа це все легалізувала. Я не знаю жадної країни, яка б мала щось проти цього.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Ну і що? Ну й нічого.

Б. ЧИКУЛАЙ: Так ідеально. Ось, ось інформація. Будь ласка. Це означає, що навіщо Україні дотримуватися якихось старих імперських порядків

Ю. ПІНСЬКИЙ: Старий, ти не розкидуйся, й не жени картину, я скажу перше питання тобі: працюй. І починай опрацьовувати перше питання люстрації, а друге питання зроби по ядерній зброї. Дуже буде цікаве.

Б. ЧИКУЛАЙ: Звичайно, звичайно. Сто відсотків. Ядерна зброя. Сто відсотків. І третє питання в мене намалювалось само собою, тому що ну як такий, знаєш… вже якщо стандарти державні обговорювати, так чому б не взяти питання легалізації.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Ну, можливо. Але ж кажу: після, тому що тебе закидають, що ти гад повзучий, гей, наркоман, алкоголік, екстреміст, і взагалі, страшна людина.

Б. ЧИКУЛАЙ:…і любиш ходити по борделям.

Ю. ПІНСЬКИЙ: ... ага, і те, що ти жид.

Б. ЧИКУЛАЙ: А, да, іще скажуть, що я жид. Правильно. Сто відсотків. В нас вміють ці штуки робити.

Ю. ПІНСЬКИЙ: Добре, старий, працюй.

Б. ЧИКУЛАЙ: Так, будемо працювати. Дякую за приємну бесіду. Щасливенько, до побачення, пока-пока.


Штутгарт - Київ | Розшифрувала Ольга Тетяненко, helga346@yandex.ru


http://www.ukraine.cz
http://lustratio.blogspot.com



Обговорення на Вільному форумі http://www2.maidan.org.ua/n/free/1241131813

3 comments:

Stanislav said...

Розшифровки це добре. А як можна послухати звук власне?

Boris Chykulay said...

http://chykulay.livejournal.com/2878.html

Boris Chykulay said...

або http://rapidshare.com/files/230753912/kgb_yuriy_pinskyy.mp3