«Росія як постачальник газу, безумовно буде учасником модернізації та реконструкції української ГТС», -- заявила сьогодні Юлія Тимошенко. Щоб зберегти принципові положення декларації, українській владі знадобляться не тільки неабиякі дипломатичні здібності й політична воля, а й послідовна підтримка Заходу. Інакше реалізація важливого документу, який свідчить про наміри обмежити вплив РФ на енергетичний ринок України, а в перспективі – і Євросоюзу, просуватиметься з великими перепонами.
Росія щосили тисне на Україну, вимагаючи перегляду брюссельської декларації. Найсерйозніші погрози -- фінансові санкції та стягнення газових боргів, які, на думку екс-спікера Арсенія Яценюка, можуть спровокувати «початок дефолту». Володимир Путін днями нагадав, що «Нафтогаз України» у відповідності з газовими угодами 2009 року підпадає під систему штрафів, оскільки не вибрав заплановані за перший квартал обсяги газу. Російські урядовці через ЗМІ натякають також на можливе стягнення з України через міжнародний арбітраж 3 млрд доларів – ринкової вартості 11 млрд кубометрів газу, які належали «РосУкрЕнерго» і були передані у власність НАК «Нафтогаз України». Яценюк висловив припущення, що газовий «борг, який виникне», дорівнюватиме сумі кредиту, який РФ запропонувала Україні – близько 5 млрд доларів. Як заявив УНІАН Ярослав Жаліло, завідувач сектором економіки Інституту стратегічних досліджень при Президенті України, «якщо навіть Росія застосує механізми для провокування в Україні дефолту, очевидно, на рівні ЄС буде знайдено механізм, якій дозволить перекредитуватися, уникнувши такого сценарію».
В той же час, експерти в сфері ПЕК називають загрозу «газового» дефолту «залякуванням», сумніваючись в його ймовірності. «Україна не має ніяких газових боргів перед РФ», -- заявив в коментарі УНІАН Іван Діяк, радник голови правління НАК «Нафтогаз України», член Київського міжнародного енергетичного клубу «Q-club”. За його словами, «хоч Україна, згідно газових угод, і має платити стягнення за те, що в 1 кварталі вибрала замість 5 -- 2,5 млрд кубометрів газу, однак керівники «Газпрому» та «Нафтогазу» домовились не застосовувати санкції». Якщо «Росія порушить цю домовленість, Україна змушена буде пред’явити їй претензії в зв’язку зі зменшенням обсягів транзиту в ЄС на 11 млрд кубометрів газу за перший квартал», -- заявив Діяк. Що стосується стягнення з України 3 млрд. за 11 млрд кубометрів газу «РосУкрЕнерго», то «Україна авансом проплатила 1,7 млрд доларів», нагадав експерт. «Якщо російська сторона піде шляхом конфлікту, а не подальших домовленостей з Україною, то міжнародна спільнота розцінить це як політичний тиск, оскільки співвласником 50% акцій «РосУкрЕнерго» є «Газпром», заявив Діяк. На його думку, «це не сприятиме покращенню міжнародного авторитету РФ».
Сергій ШМАТКО:
Що ж не подобається Росії в брюссельській декларації? «Формат конференції та підписаний документ мали політичні мотиви», -- залучення України в юридичний простір ЄС в сфері енергетики, -- озвучив позицію Кремля міністр енергетики РФ Сергій Шматко. Росія також не хоче відмовлятися від мрії заволодіти українською газотранспортною системою. Російський прем’єр Володимир Путін оцінив наміри ЄС одноосібно надати кредитні ресурси, як спробу «скористатися кризовими явищами в економіці, щоб відібрати в України її ГТС». «Очевидно, у Росії були завищені очікування щодо участі в реконструкції української газотранспортної системи, -- як мінімум – бажання отримати над нею контроль», -- заявив в коментарі УНІАН Олександр Тодійчук, президент Київського міжнародного енергетичного клубу «Q-club”. На його думку, «якби РФ хотіли позбавитися від головного болю щодо надійності експлуатації української ГТС, їхня реакція на декларацію була б іншою».
Міністерство енергетики РФ загрожує, що брюссельська декларація призведе до «необхідності масового перегляду» «довгострокових контрактів з постачання газу» в Україну. Приміром, декларація пропонує узгоджувати підходи України та ЄС до зміни принципів транзиту газу, а «це вже напряму торкається інтересів Росії та «Газпрому». Росія вважає також порушенням «газових» російсько-українських угод допущення до українських підземних сховищ нових посередників, а також зміну операторів, які займатимуться транзитом газу. Замість НАК «Нафтогаз України», з яким підписав газову угоду «Газпром», з`явиться «Укртрансгаз», а може й інші незалежні оператори ГТС. Росію також обурює, що брюссельська декларація передбачає розширення пропускної спроможності ГТС України на 60 млрд кубометрів газу на рік, що ставить під сумнів доцільність будівництва обхідних російських газопроводів, -- «Південного» та «Північного потоків».
Олександр Тодійчук:
«Для перегляду газових угод немає причин, оскільки їхня зміна можлива з обоюдної згоди», -- наголосив Діяк. Він нагадав, що відділення «Укртрансгазу» від НАК «Нафтогаз України» вже відбулося, причому за рекомендацією Європи, -- це дочірнє підприємство Нафтогазу зі своїм балансом». Експерти вважають, що РФ змушена буде погодитися й з іншими положеннями декларації, які нині ставить під сумнів, оскільки вони базуються на ринкових принципах організації, а також нормах міжнародного законодавства. Це стосується і доступу до підземних сховищ нових посередників, і до труби -- нових операторів. На думку Тодійчука, виконувати брюссельську декларацію щодо реструктуризації НАК «Нафтогаз України» заважатиме «не стільки Росія, скільки власні українські проблеми». Приміром, «важко буде звільнити «Укртрансгаз» від хвоста фінансових зобов’язань, які накопичилися в непрозорій системі «Нафтогазу України». На думку Тодійчука, проблема по загальному оздоровленню НАК «Нафтогаз» впиратиметься в «групи по інтересах, які підживлюються за рахунок непрозорих фінансових потоків».
В той же час, «без згоди Росії некоректно було вносити в декларацію пункт про збільшення потужності ГТС України на 60 млрд кубометрів, оскільки без підтримки російської сторони це будівництво не має сенсу», -- вважає Тодійчук. «Росії нема чого ображатися, -- ЄС після цьогорічної газової кризи не підтримуватиме будівництво обхідних газопроводів, оскільки росіяни використовують свій енергетичний ресурс як політичну зброю», -- констатував Діяк. Він також нагадав, що «під час фінансової кризи ЄС ні за яких умов не дасть на газопроводи більше $30 млрд доларів». В той же час, експерти вважають, що Росія має бути долучена до реконструкції ГТС України, щоб зняти зайву політичну напругу навколо декларації. Російська участь може мати форму вкладення коштів в будівництво додаткових трубопроводів на території України з подальшим збільшенням обсягів прокачування газу. Не виключено також вкладення російських інвестицій в реконструювання магістральної ГТС, однак при умові, що Росія не зможе претендувати на право власності або контроль в будь якій формі над цією системою. В брюссельській декларації зафіксована відмова від таких прав з боку ЄС.
Сьогодні очевидно, що брюссельська декларація – удар по російській енергетичній стратегії до 2020 року, у відповідності з якою політичний вплив Росії мав підживлюватися її енергетичними ресурсами. Добитися відміни декларації Росія навряд чи зможе, -- її підписали такі авторитети як Європейський банк, ЄБРР, Світовий банк, Європейська комісія. Оскільки політика залякування – на кшталт газової кризи початку 2009 року, -- довела свою неефективність, то російським політикам прийдеться шукати інші шляхи побудови своїх стосунків з Україною та ЄС. Хоча, не виключено, що «старший брат» ще раз спробує скористатися старим звичним сценарієм.
Світлана Степаненко | unian.net
No comments:
Post a Comment