ФРАНЦІЯ! ГРЕЦІЯ! УКРАЇНА!

Шокуюча смерть 19-річного Ігоря Індило від рук катів у погонах ще раз продемонструвала незахищеність громадян перед «правоохоронцями».

Ми звикли до того, що сьогодні органи правопорядку радше асоціюються з організованими злочинними угрупуваннями, але часто сприймаємо це як даність. Проте цей випадок демонструє всю цинічну жорстокість репресивної системи та окремих її представників. І, нажаль, варто визнати, що такі випадки не поодинокі. Судячи з усього, хлопця вбили просто з необачності. Поліцаї просто загралися у катування та не змогли вчасно зупинитися.


Сьогоднішню службу Міністерства внутрішніх справ України по суті не можна називати міліцією. Міліція – це добровільне народне ополчення, яке слідкує за дотриманням порядку та обороняє жителів від внутрішньої небезпеки. Загони робітничої міліції у часи громадянської війни на території України слугували воєнізованими формуваннями новостворених органів народної самоорганізації – рад. Сьогоднішню ж «міліцію» можна порівняти хіба що з царськими жандармами. Для таких існує краще ім’я – поліція, а її представники – справжні поліцаї. До речі – Омбудсмен України Ніна Карпачова нині підтвердила, що смерть І. Індило у Шевченківському РУВС – не випадковість: «За моїми даними, це другий випадок за останній час конкретно у цьому райвідділі, коли студента затримали, а потім убили. Ми проводимо розслідування по першій справі. І справу Ігоря я також беру під особистий контроль. Зараз я звернулась до міністра внутрішніх справ України і прокурора міста Києва з вимогою провести об’єктивне, чесне, прозоре розслідування і покарати винних по справедливості. Але бачу, що міліція знову намагається покрити своїх колег!».

Для того, щоб правоохоронні органи, міліція не скоювали протиправні дії та злочини, 1 червня громадськість України – студенти, правозахисники, пересічні громадяни – провели акції протесту майже в усіх обласних центрах України, а у Києві пікетували шевченківське РУВС та обласне управління міліції. «З цих акцій ми починаємо загальнонаціональні протести проти свавілля вітчизняних міліціонерів, які катують і вбивають людей по всій Україні», - заявив правозахисник Олег Веремієнко.

Проте не варто вважати, що в українській міліції працюють одні лише злодії, кати та фашисти. Безумовно, там є і справжні віддані справі дотримання порядку люди. Але потрапивши в систему, засновану на культі сили, приниженні людської гідності та авторитаризмі, вони просто не мають змоги реалізувати своє покликання. Цих людей «ламають», в іншому ж випадку їм доводиться йти всупереч своїх переконань або йти з міліції взагалі. Ми знаємо, на якій стороні барикад опиняться такі люди у вирішальний момент.

Те, що сьогоднішня ситуація характеризується високим рівнем міліцейського насильства є тільки одним з симптомів хвороби. Корупція, здирництво, рекет – це все притаманне цій системі і є її невід’ємним атрибутом. Ми закликаємо вшанувати пам’ять жертв поліцейського безладу і особисто Ігоря, та спробувати не допустити таких трагедій в майбутньому. Ми закликаємо створювати місцеві комітети самоорганізації населення, ради, бойові профспілки, загони народної дружини самозахисту. Необхідно, аби кожен чиновник і міліціонер відчував свою персональну відповідальність за свої дії та знав, що може бути справедливо покараний народним судом. Ні – диктатурі та безкарності злочинців, так – народній солідарності.

Коли у Франції поліцейські вбили двох хлопців з робітничих окраїн, то горіли дорогі автомобілі та поліцейські дільниці. Коли у Греції поліцейський вбив підлітка, то по всій Елладі ширився справжній «грецький вогонь». Історія України має багато видатних сторінок народних бунтів. Чи прийшов край народному терпінню, чи стане Україна наступною після Франції і Греції?

Цей текст передається до українських і міжнародних ЗМІ на прохання учасників акцій протесту, контакти:

kameniev@gmail.com

oleg_probono@hotmail.com