27 вересня в Німеччині відбудуться вибори до Бундестагу. Вперше в історії країни у виборчій програмі однієї з партій записано, що Україна може стати членом ЄС. Ця партія має шанс очолити МЗС у Берліні.
Як правило, німецька політика щодо України не міняється зі зміною уряду. Серед представлених у Бундестазі політичних партій встановився певний консенсус, каже політолог із Кельна, експерт із питань Східної Європи Ґергард Сімон. За його словами, Україна сприймається в Берліні як «великий європейський сусід, який з іншого боку, зараз і в найближчому майбутньому не може стати членом Європейського союзу».
Щоб переконатися в цьому, достатньо зазирнути у виборчі програми партій, які представлені в Бундестазі й мають шанси потрапити до нового складу німецького парламенту. Про Україну згадують дві з шістьох партій: правлячі соціал-демократи та опозиційні ліберали.
У виборчій програмі СДПН ідеться про «європейську перспективу». Щоправда, мається на увазі «східне партнерство» з сусідами Європейського союзу, а Україна згадується в одному реченні з Білоруссю, Молдовою та країнами Південного Кавказу. Схожа позиція консервативного блоку ХДС/ХСС, «зелених» та Лівої партії, які однак Україну конкретно не називають.
Зовсім інша позиція лібералів. Вперше в історії ФРН у виборчій програмі однієї з партій ФРН закріплена європейська перспектива України. На 77-й сторінці програми опозиційної Вільної демократичної партії читаємо:
«…Країни західних Балкан мають середньо - та довгострокову перспективу вступити до ЄС, що підтримує ВДП. Довгостроково це стосується і України».
Це повністю повторює пасаж із програми німецьких лібералів на виборах до парламенту ЄС, що відбулися в червні. Депутат Александер граф Ламбсдорф тоді сказав «Німецькій хвилі», що його партія хоче підтримати Україну в її бажанні стати членом Євросоюзу. Але застеріг: «Це не можна плутати з обіцянкою вступу упродовж певного часу, або з обіцянкою надати в недалекому майбутньому статус кандидата».
Радикальних змін не буде
На виборах до Бундестагу Вільна демократична партія за прогнозами може отримати 11-14 відсотків. ВДП і нині правлячий консервативний блок ХДС/ХСС прагнуть утворити коаліцію. За традицією портфель міністра закордонних справ отримає «молодший партнер», тобто ВДП. Останнім з лібералів німецький МЗС очолював Клаус Кінкель, а перед ним – Ганс-Дітріх Ґеншер. Обидва – в урядах канцлера-консерватора Гельмута Коля.
Таким чином, після 11 років опозиції німецькі ліберали можуть повернутися у велику політику. Оглядачі прогнозують саме такий варіант, хоча парламентська більшість консерваторів і лібералів виглядає хиткою. Ще кілька місяців тому опитування прогнозували впевнену перемогу ХДС/ХСС і ВДП, але з наближенням дня голосування ці партії дещо здали позиції.
Проф. Ґергард Сімон: Україна розчарувала берлінських політиків. Bildunterschrift: Großansicht des Bildes mit der Bildunterschrift: Проф. Ґергард Сімон: Україна розчарувала берлінських політиків.
Як зміняться німецько-українські відносини, якщо в крісло міністра закордонних справ ФРН сяде лідер лібералів Ґідо Вестервеллє? Політолог Ґергард Сімон застерігає від великих очікувань. Він вважає, що прихід до влади вільних демократів «може означати більш проукраїнську перспективу», але чекати радикальних змін не варто – «це було б дуже наївним».
Сімон каже, що вирішальну роль у відносинах Берліна і Києва відіграє розвиток внутрішньополітичної ситуації в Україні. Після «помаранчевої революції», нагадує експерт, у ФРН панувала «безпрецедентна ейфорія», але поведінка київських політиків призвела до розчарування.
Російський фактор
Якщо «чорно-жовтий» уряд не відбудеться, тоді найбільш вірогідним виглядає продовження нинішньої «великої коаліції» в складі консерваторів і соціал-демократів. Останні не приховують свого особливо ставлення до Росії. Кандидат СДПН у канцлери, міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр продовжує курс канцлера Ґергарда Шредера, який був прихильником тісних відносин із Кремлем. Прозахідних українських політиків та експертів непокоїть вісь "Берлін-Москва". Особливо в економічній сфері Німеччина і Росія стають дедалі більш залежними одна від одної. Серед останніх подій – фактична купівля росіянами автомобільного концерну «Опель».
Чи не стане Німеччина колись настільки залежною від Росії, що буде готова пожертвувати відносинами з Україною? Політолог Сімон вважає такі побоювання невиправданими: «Я не думаю, що економічна співпраця Німеччини та Росії зв’язує руки політикам. Уряд у Берліні може і буде захищати інтереси демократії в Україні».
Автор: Роман Гончаренко Редактор: Євген Тейзе | dw-world.de
No comments:
Post a Comment