23-го серпня виповнюється 70 років радянсько-німецького Договору, відомого в історії як пакт Молотова-Рибентропа за іменами його підпис антів: міністрів закордонних справ комуністичного СРСР В’ячеслава Молотова та нацистської Німеччини Йоахіма фон Рібентропа.
Таємним протоколом до нього, про існування якого СРСР не говорив взагалі або заперечував, Східну Європу та Балтію було поділено між Берліном та Москвою.
Через тиждень після підписання пакту почалася Друга Світова війна нападом Гітлера на Польщу.
Цього тижня Українська Служба Бі-Бі-Сі разом з іншими службами подає цикл програм про 70-річчя пакту Молотова-Рібентора й ширше -- початку другої світової війни. Міністр закордонних справ Естонії Урмас Пает дав інтерв'ю нашій таллінській кореспондентці Вірі Коник.
Злочинний пакт Молотова-Рібентроппа мав негативний вплив на Естонію впродовж тривалого часу. Він став основою для окупації балтійських країн і на довгий час розв’язав руки нацистській Німеччині діяти на Заході. Він був важливим чинником, який став поштовхом для розв’язання ІІ світової війни, а також фактором впливу на теренах післявоєнної Європи, адже багато країн залишились окупованими сталінським режимом, а щодо жителів цих країн здійснювались злочини.
Урмас Пает
Бі-Бі-Сі: Пане Пает, відомо, що укладений 23 серпня 1939 року пакт Молотова-Рібентроппа чи, власне, таємні протоколи до нього, вирішили долю багатьох європейських держав, у тому числі країн Балтії, на достатньо тривалу історичну перспективу. Чи був цей пакт, на Вашу думку, визначальним у розвитку подій кінця 30-років у Європі і в історії молодої Естонської Республіки, зокрема.
Урмас Пает: Злочинний пакт Молотова-Рібентроппа мав негативний вплив на Естонію впродовж тривалого часу. Він став основою для окупації балтійських країн і на довгий час розв’язав руки нацистській Німеччині діяти на Заході. Він був важливим чинником, який став поштовхом для розв’язання ІІ світової війни, а також фактором впливу на теренах післявоєнної Європи, адже багато країн залишились окупованими сталінським режимом, а щодо жителів цих країн здійснювались злочини.
На щастя, плани Гітлера і Сталіна, закладені в пакті Молотова-Рібентроппа (за цією угодою, зокрема, Польща і країни Балтії взагалі не повинні були існувати), не були повністю реалізовані, а в ході історичного поступу були скоректовані. І на щастя, злочинна угода між двома режимами не остаточно визначила долю Естонії, хоча принесла дуже багато страждань і непоправних втрат естонському народу.
Бі-Бі-Сі: У зв’язку з цим чи можете Ви зробити деякі припущення щодо розвитку Естонії, якби плани Гітлера-Сталіна щодо розподілу Європи тоді з якихось причин не реалізувались? Хоча, як говорять, історія не терпить слова „якби”.
Урмас Пает: Важко відповісти – це питання дуже спекулятивне і на цю тему висловлюється багато версій; найсміливіша з них полягає в тому, що без укладення пакту Молотова-Рібентроппа СРСР не окупував би Естонію. Але це лише припущення. Як би розвивалася Естонія? Давайте проаналізуємо: станом на кінець 30-их – початок 40-их років рівень економіки і розвиток громадянського суспільства в Естонії був приблизно такий, як у сусідній Фінляндії, а в деяких сферах і вищий. На тій основі можна було б зробити припущення про сьогочасний рівень Естонії, якби вона не була окупована СРСР.
Бі-Бі-Сі: Чи в радянській Естонії, а також в середовищі естонської діаспори було комусь відомо про існування секретних протоколів; яким чином дізналися про них і чи вплинуло розсекречення пакту Молотова-Ріббентропа на незалежницький рух в Естонії та в цілому в країнах Балтії?
Урмас Пает: Вже сама назва „секретні протоколи” говорить про те, що вони не були відкриті для оприлюднення. Звичайно, в радянський час були поодинокі історики, яким був дозволений доступ до них. Але широкий загал про існування пакту не знав. Правда про „оборудку” між Гітлером і Сталіним відкрилась у кінці 80-их років у епоху гласності. Ця інформація стала вагомим аргументом для тих, хто сумнівався, чи визнавати прагнення балтійських країн до незалежності, а також спростувала всякі пропагандистські твердження про те, що балтійські країни добровільно приєднались до СРСР.
Символічний ланцюг поєднав Балтійські держави у 1989 році
Стало зрозуміло, що насправді маємо справу з окупацією і що окупація була спланована. Для самих естонців ця інформація була додатковим і аж ніяк не вирішальним фактором у їхньому прагненні до незалежності. Виявом засудження народами балтійських країн пакту Молотова-Ріббентропа став 600-кілометровий Балтійський ланцюг від Таллінна до Вілюнюса. Ланцюг був емоційним сплеском у незалежницькому русі естонців, латишів, литовців. Цього року відзначається 20 річниця цієї акції.
Бі-Бі-Сі: Пакт Молотова-Ріббентропа, а також Мюнхенська угода 1938 року між Німеччиною, Францією та Великобританією, яка призвела до окупації Гітлером Чехословаччини, свідчать про те, що в той час долі невеликих країн були в руках великих держав. Чи є можливим такий хід подій зараз, іншими словами – яким чином у сучасному світі країна може вирішувати питання своєї безпеки?
Урмас Пает: Сучасний світ відрізняється від світу 30-их років, коли гітлерівська Німеччина і сталінський СРСР чинили дії, які тепер не є допустимі з точки зору здорового глузду. Тоді не існувало таких структур, як НАТО, ЄС, ОБСЄ, Рада Європи і не було де шукати захисту. В той час Естонія була нейтральною країною, що, на думку керівництва країни, повинно було врятувало її від війни. Однак сталося не так – вона стала жертвою двох великих тоталітарних держав.
Вибір 23 серпня днем пам’яті жертв нацизму і сталінізму є єдино можливим і логічним, бо саме в цей день два злочинних режими домовлялись за рахунок інших країн – це історична правда і тут нема що більше обговорювати. Ця історична дата спричинила страждання десятків мільйонів людей. Уклавши такий договір, обидві сторони поставили себе на один щабель, а тому і нацистський, і комуністичний режими повинні нести однакову відповідальність. Злочин є злочин – незалежно від того, яке ім’я у злочинця.
Урмас Пает
Сучасний світ набагато демократичніший і думаю, що в країнах справжньої демократії, де є розподіл між гілками влади, вільні засоби масової інформації і дієздатний парламент, оборудки, подібні до пакту Молотова-Ріббентропа чи Мюнхенської змови, не є можливі. Крім того, існують об’єднання демократичних країн, членство в яких є передумовою безпеки. Естонія вже є членом ЄС і НАТО. 5 стаття Статуту НАТО передбачає взаємодопомогу країн-членів, що є найбільшою гарантією безпеки. І я впевнений у тому, що в разі необхідності альянс прийде на допомогу Естонії.
Бі-Бі-Сі: Тобто такі невеликі країни, як Естонія, зараз вже не можуть бути маріонеткою у міжнародній політиці. А яка, на Вашу думку, роль невеликих країн у сучасних реаліях?
Урмас Пает: Щодо невеликих країн, то їх роль посилюється дедалі більше. У названих міжнародних структурах всі країни-члени, незалежно від їх величини, мають однаковий голос і при ухваленні рішень можуть скористатись правом вето, а також самостійно виходити зі своїми пропозиціями. В демократичному світі найбільше значення має поведінка країни, її ідеї, готовність до співпраці. В класичному сенсі малих країн вже не існує.
Бі-Бі-Сі: Ми вже говорили про Мюнхенську угоду 1938 року, згідно з якою гітлерівська Німеччина окупувала Чехословаччину. Підставою для цього, як заявляла Німеччина, був захист етнічних німців, які жили в Судетській області в Чехословаччині. Чи можна порівняти таку поведінку тодішньої Німеччини з політикою сучасної Росії, яка у своїй зовнішній політиці також використовує подібну риторику? Зокрема, у російсько-грузинському конфлікті, коли Росія говорила, що захищає права російських громадян у Абхазії та Південній Осетії.
Урмас Пает: Порівняння виникає так чи інакше. Висловлювання Росії щодо захисту свої громадян за допомогою зброї було не дуже вдалим рішенням. Є інші способи забезпечення прав своїх громадян. За сучасними міжнародними нормами, забезпечення нормального життя громадян, як своїх, так і іноземних, є насамперед обов’язком тої країни, на території якої вони перебувають. За ознакою громадянства не можна нав’язувати свої порядки іншій країні – це не є сучасний принцип і сподіваємось, що Росія це зрозуміє. Минулого року вона просто напала на країну, у 30 разів меншу за себе.
Бі-Бі-Сі: І повертаючись до пакту Молотова-Ріббентропа: чи підтримуєте ініціативу ОБСЄ відзначати 23 серпня як день пам’яті жертв нацизму і сталінізму? Чи можна ставити знак рівності між нацистським і комуністичним режимами?
Урмас Пает: Вважаю, що вибір 23 серпня днем пам’яті жертв нацизму і сталінізму є єдино можливим і логічним, бо саме в цей день два злочинних режими домовлялись за рахунок інших країн – це історична правда і тут нема що більше обговорювати. Ця історична дата спричинила страждання десятків мільйонів людей. Уклавши такий договір, обидві сторони поставили себе на один щабель, а тому і нацистський, і комуністичний режими повинні нести однакову відповідальність. Злочин є злочин – незалежно від того, яке ім’я у злочинця.
bbc.ua
No comments:
Post a Comment