Комуно-совковий ренесанс в Україні та стрімка її радянізація продовжилася початком кампанії з реабілітації сталінізму. Старт організованого "відбілювання вождя народів" відбувся на шустерівській "свободі", у п'ятницю, 8 травня.
Фатальна для України поразка національно-демократичної ідеї та курсу євроатлантичної інтеграції , продовжує завдавати свої руйнівні удари українській державі, її національній ідентичності.
Черговий етап комуно-совкового ренесансу в Україні та її стрімкої радянізації ознаменува вся початком кампанії з реабілітації сталінізму. Це сталося в передачі "Шустер - live", присвяченій порівнянню постатей Гітлера та Сталіна.
Логічно припустити, що за задумами авторів в програмі мали обговорити причини появи двох диявольських тоталітарних режимів - комуно-більшовицького й фашистського та, природно, засудити їхні злочини проти людства.
Тобто ток-шоу повинно було стати набатом нинішнім поколінням про небезпеку тиранії та культів особистостей всіх мастей. Одначе завдяки своєрідній якості складу запрошених в студію гостей й очевидним прорахункам Савіка Шустера як ведучого, передача призвела майже до зворотнього (!) ефекту.
Основними ініціаторами-носіями ідеї реабілітації сталінізму виступили депутати ВР від Партії регіонів: Нестор Шуфрич, Валерій Коновалюк, секретар Донецької міської ради, теж "біло-блакитний", відомий своїми різкими антиукраїнськими настроями та українофобськими заявами Микола Левченко.
Вони в унісон вимагали не чіпати Сталіна і в жодному разі не порівнювати його з "нєгодяєм і шизофрєніком" Гітлером (ніби Сталін не такий самий). Дружно захищаючи Йосипа Віссаріоновича, регіонали казали, що він консолідував радянський народ на боротьбу проти ворога у доступний йому спосіб.
Отже Сталін, за ними - визволитель, талановитий полководець і стратег, що звільнив від коричневої чуми всю Європу, принісши туди мир, спокій і благоденствіє. Тож хоч якось порівнювати Сталіна з Гітлером, за шуфричами-левченками-коновалюками є злочином і кощунством! Отакої!
Мільйони українців, закатованих, замордованих, розстріляних, знищених сталінськими репресіями, Голодомором та використаних через бездарне й жорстоке командування військовими операціями як гарматне м'ясо на фронтах Другої світової, - це для шуфричів цілковите ніщо, не варті уваги деталі, такі собі не вповні підтверджені дані.
Завдяки напрочуд"вмілому" веденню програми Савіком Шустером, українські науковці й патріотично налаштовані політики, які перебували в студії у вже звичній меншості порівняно з запрошеними делегатами від п'ятої колони, протягом ефіру залишалися в тіні. Їм хоча і надавалося слово, проте значно рідше і коротше за часом від реплік та виступів їхніх проросійських опонентів-сталіністів.
Цю антиукраїнську й антилюдську чортівню, а також параноїдальну ахінею Романа Віктюка щодо незбагненності особистостей Гітлера та Сталіна для пересічних смертних, яка виглядала ледь не осанною двом кровавим диктаторам, Шустер не наважився перервати - лишень ніяково посміхався під час цього, здавалося, безупинного потоку маячні.
А от в бік представника ВО "Свобода", який безуспішно просив слова, ведучому таки вистачило нахабства зробити зауваження: "А вы уверены, что не скажете глупость? Я - не уверен".
Передача в чергове підтвердила видну неозброєним оком упередженість з боку Савіка Шустера до учасників програми та виокремлення серед них власних (редакції програми/керівництва каналу) фаворитів.
Те саме відчувається й у періодично висловлюваних Шустером особистих оцінках окремих персоналій, демонстрованому ним ставленні до тих чи інших поглядів гостей студії, а ідеологічна спрямованість ТРК "Україна" проявляється безпосередньо в темах ток-шоу.
Залишається лишень із сумом констатувати, що Шустер на початку роботи в українському телеефірі і те, на що він перетворився зараз - дві великі різниці. Від збалансованості, виваженості й неупередженості "раннього" Савіка, що приїхав до України жати свою журналістську ниву після закриття в Росії "Свободи" (як передачі так і явища), не залишилося й сліду.
Здається, його програма та багато подібних, що присутні на загальноукраїнських телеканалах, спеціально призначені для перетягування в Україну російської історичної, культурної, політико-ідеологічної, ментальної парадигми, створення такого собі "русского" інформаційного "поля".
Потрібний ефект досягається завдяки:
- вибору чужих для України тем передач - вони все більш стають загально-радянськими, спільними для народів колишнього СРСР і актуальними в першу чергу для колись головного складоутворюючого елементу "Імперії зла", а нині її правонаступниці - Російської Федерації;
- підбору складу учасників - все більше стає росіян: політиків, аналітиків, істориків, митців, представників шоу-бізнесу.
У такий спосіб стираються українські національні грані, досягається ефект спільного соціально-політичного, історико-культурного простору, нав'язується ідея єдиного для України та Росії слов'янського інтересу, минулого і майбутнього.
Не випадково майже після кожної репліки постійного представника Росії в НАТО Дмітрія Рогозіна (без його участі за посередництва супутникового зв'язку з Брюсселем передача, звісно, не відбулася б) Шуфрич повторював: "правильно сказал господин Рогозин", "как верно заметил господин Рогозин", "в поддержку того, о чем сказал Рогозин, хочу добавить…" і т.д і т.п.
Складається враження, що без російського десанту політиків, політологів, митців ці передачі на українському телебаченні просто "нелегітимні". Чому українці не можуть вести розмову з українцями, самі з собою і про своє ж? Чому це має обов'язково відбуватися в присутності та за активної участі в українській розмові російського "брата", ще й під пильним його наглядом з наступними настановами і повчаннями?
Виходить, що після закриття російської "свободи" Савік робить все, аби те, від чого втік з Росії, відродилося в Україні. Вочевидь для цього експерименту, який вже дає перші відчутні результати, йому України не шкода. Позаяк сам він, коли буде потрібно, легко підшукає собі якусь іншу країну - наступну жертву російської телевізійної експансії.
Ця ж конкретна передача, що мала б засудити гітлеризм і сталінізм, через відповідний підбір учасників та манери її незмінного ведучого радше перетворилася на інструмент реабілітації сталінізма, щонайменше нічим не кращого, а за обґрунтованою позицією низки вітчизняних й іноземних вчених - гіршого за гітлерівський фашизм.
Отже програма вкотре стала знаряддям зневаги до українства, а цього разу ще й актом наруги над жертвами сталінського режиму, що відбувався під фронтову "Мурку" на акордеоні від Яна Табачника в перерві "дебатів". Чим не РАДЯНСЬКИЙ ФАШИЗМ!?
Я особисто, зціпивши від злості зуби, зміг додивитися до опівночі, коли до центрального мікрофону був запрошений, і без того не ущемлений в праві на голос з місця, тобто з крісла - Нестор Шуфрич. Він настільки "задовбав" своїми розлогими репліками, що витримати його ще й від мікрофону вже не залишилося сил.
Шокуючий ефект справила й та надзвичайна ніжність, з якою цей регіонал з гулькою на лобі та представник продажної української псевдо інтелігенції Володимир Яворівський тиснули один одному руки на знак солідарності в різко негативних характеристиках на адресу Президента, в яких Ющенко виступав ледь не "сучасним Гітлером".
Взагалі ж українське телебачення як в ці "святкові", так, власне, й в інші дні, справляє жалюгідне враження.
На українських екранах, незалежно від пори року суцільно царює російський мілітарний дух - по всіх каналах зранку до ночі "Солдати", "Кадети", "Ліквідації" і т.д. і т.п.
В сучасних фільмах в кадрі неодмінно присутні російські триколори, портрети Путіна, Медвєдєва, у фільмах на історичну тематику віншуються "подвиги" ЧК, НКВД, СМЕРШ, КГБ та інших.
Ці фільми - цілеспрямована і добре спланована атака на нашу рідну мову, національну свідомість, український світогляд, історичну пам'ять нашого народу; намагання стерти його ідентичність в часі і просторі, знівелювати й знищити наше національно-культурне коріння.
А в підготовленій "українськими" телевізійними каналами передачах на честь 9 травня дуже бракувало таких, які б присвячувалися висвітленню ролі в Другій світовій війні саме України, внеску в перемогу над фашизмом саме українського солдата (в тому числі вояків ОУН-УПА), українського народу загалом.
Натомість канали прикрашали свої логотипи чужою для України за походженням, абсолютно невмотивовано використаною як символ георгієвською стрічкою і демонстрували передачі, які здебільшого возвеличували подвиг лишень совєцького, а точніше - "русского солдата", з екранів не сходили червоні прапори, кремлівські куполи, червона площа, сталіни, жукови та інші.
Радянський фашизм наступає.
Олексій МАЗУР, Дніпропетровськ | maidan.org.ua
No comments:
Post a Comment