За день до візиту прем’єра до Москви в розмові з друзями я змоделював ситуацію як Тимошенко оцінить свої успіхи на переговорах в Білокамінній. Так і сталося.
Великим успіхом Ю.В. назвала свої домовленості про те, що Росія не буде застосовувати до України штрафні санкції за вибір газу за квотою, передбаченою у Контракті на купівлю газу, підписаною в присутності Тимошенко 19 січня 2009 року.
Правда, жодним словом прем’єр не обмовилася, що ці ганебні контракти потрібно конче переглянути. Чому? Бо з самого початку було зрозуміло, що Україна їх в жодному уразі не зможе виконати.
По-перше, квоти удвічі завищені від потреб України в імпортному газі. Передбачено штрафні санкції за невибірну квоту газу: 300 % вартості за недобір газу у літні місяці і 150 % - зимою. Відверто бандитські санкції, які можуть зрівнятися хіба що з найгіршою контрибуцією, яку переможна сторона вимагає за програну війну держави.
По-друге, ціна на газ, з якою погодилася прем'єр у січні, найбільша в Європі і не має нічого спільного з ринковою.
По-третє, ціна тарифу за транзит газу через Україну найнижча в Європі є збитковою для роботи Укртрангазу.
По-четверте, такі кабальні контракти українська сторона підписала аж на 10 років.
По-п’яте, якщо у семиденний термін Україна повністю не розрахується за отриманий газ у попередньому місяці, то подальші закупки газу здійснюються тільки за передоплату.
Такі умови нам виставила Росія , наш "стратегічний" партнер, яка, до речі поставила свій підпис під Будапештським Меморандумом 1994 року і нібито є однією з держав-гарантів нашої безпеки, і не повинна допускати будь-якого тиску на Україну, в тому числі і економічного. Це так, до слова.
Мета Росії очевидна : загнати Україну у невилазну боргову яму, знекровити нашу країну фінансово через газове мародерство. Правда, тоді Тимошенко намагалася видати ці кабальні умови за нібито велику перемогу. Більшого цинізму важко уявити.
Звичайно, Юлія Володимирівна чудово розуміла яку удавку вона допомогла накинути Росії на Україну.
Тому сама вона не підписувала документів, аби уникнути юридичної відповідальності і змусила підписати керівників "Нафтогазу" (Олега Дубину – Контракт про закупівлю газу та Ігоря Діденка – Контракт про транзит газу), вчинки яких підпадають під статтю 111 ККУ – державна зрада : діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду економічній чи інформаційній безпеці України...
Хоча, Тимошенко, все-таки, не убезпечила себе і від юридичної відповідальності - політична відповідальність лежить повністю на ній, бо згідно угоди між Кабінетом Міністрів України і урядом Російської Федерації від 2002 року, яка ратифікована ВРУ і набула сили закону, встановлення обсягів транзиту газу і розмірів платежів віднесено до компетенції урядів України і Росії, і не може врегульовуватися виключно господарюючими суб'єктами (на корпоративному) рівні. Тобто, поведінка Тимошенко підлягає під кваліфікацію ст. 367 ККУ (службова недбалість).
Саме так потрібно оцінювати наших високопосадовців, якщо ми хочемо жити у правовій державі. Інакше їхня безвідповідальність і безкарність створює загрозу національній безпеці і суверенітету держави.
Повернімося до вчорашньої поведінки нашого прем'єра у Москві. Так вона публічно заявила, що модернізація української газотранспортної системи (ГТС) не може відбуватися без якнайбільшої участі Росії. І вже зовсім мовчки вислуховувала претензії до України за підписання Брюссельської Декларації, а також розмірковування Путіна про створення консорціуму, який би взяв у своє управління українську ГТС! Цікаво, хто дав прем’єрові директиви на таку поведінку. Може РНБО, яке прем'єр дозволяє собі ігнорувати, чи може глава держави? Напевно – ні!
Викликає неабияку тривогу поведінка Тимошенко, яка щораз торгує інтересами держави, як перекупка на базарі. Звичайно така поведінка Тимошенко не що інше, як сигнал Росії про її намір саботувати Брюссельську Декларацію, як це вона робить з нафтопроводом Одеса-Броди, з реалізацією уранової програми, нищенням нашої геологічної служби і розробки вітчизняних енергоресурсів.
Якби пані Тимошенко вболівала за інтереси України, то спокійно пояснила б, що Брюссельська Декларація в інтересах Росії також, і закликала б Путіна якнайшвидше зайнятися модернізацією Російської ГТС, яка в значно гіршому стані ніж українська, і аварійність на ній більша, і протяжність більша, і проходить вона в значно складніших геологічних і кліматичних умовах.
Було б по діловому доброзичливо підказати Росії синхронно терміново покращувати свою ГТС, бо ми теж зацікавлені, аби вона справно працювала. І що Україна готова допомогти нашими фахівцями, хоч і зараз їх чимало працює в системі нафто-газового комплексу Роcії. Що ж до управління української ГТС, то наші фахівці з Укртрансгазу доказали свій професіоналізм найвищого гатунку і надійність ГТС під час зимової газової війни, яку застосувала Росія. Правда на знак вдячності Тимошенко звільнила керівника Укртрансгазу Марчука і призначила свого депутата.
Могла б також Ю.В. запропонувати Путіну створити міжнародний консорціум по управлінню російського "Газпрому", в якого ой як багато своїх проблем, дай Боже, щоб він з ними справився. Могла б це зробити Тимошенко, яка набагато краще розуміється на газових проблемах, ніж російські хлопці з КГБ. Могла б, але, на жаль, не може.
Не може, бо росіяни міцно тримають її за кримінальний хвіст. Вони вже зробили благородний жест, подарувавши їй кримінальні грішки на понад 400 млн $, хоч її посправників російських генералів посадили до криміналу. А як відомо, російська влада ніколи просто так нікому нічого не дарує. Думаю, що й Ю.В. такий щедрий подарунок вони зробили не за гарну посмішку. Отже, українці, будьте пильними!
Степан Хмара | pravda.com.ua
No comments:
Post a Comment