Президент Віктор Ющенко, глава держави під час свого візиту до Чеської Республіки дав ексклюзивне інтерв’ю чеському виданню «Господарчі новини» та українській газеті «Дело». Президент розповів, чому впав рівень його популярності та коли він оголосить про своє рішення щодо участі у майбутніх президентських виборах.
Пане президенте, між Євросоюзом та Україною в Брюсселі підписано угоду про інвестування трьох мільярдів доларів для модернізації української газотранспортної мережі. Яке значення має цей документ?
Ці переговори почалися три роки тому, відбулося багато засідань. Транзитну систему потрібно пристосувати для її інтеграції у європейський ринок, і Україна могла б стати членом європейських структур. Це потребує цілого підготовчого процесу, наприклад у юридичній сфері. Мова не йде про зміну власника цієї системи. Вона залишається державною власністю України. Йдеться про підтримку трьох міжнародних банківських інституцій — Європейського банку реконструкції і розвитку, Європейського інвестиційного банку та Світового банку — в плані їхньої участі у модернізації цієї системи. Це, звичайно, не означає, що ми відмовляємось від інших пропозицій щодо співпраці у цій сфері.
Але російська делегація достроково залишила переговори, тому що не була запрошена до підписання документу, а керівництво російського «Газпрому» погрожує підвищити ціни на газ для України та Європи.
Росія не була учасником цих переговорів, а тому мені важко коментувати російську позицію. Це — двосторонній договір. Він стосується лише питання підключення нашої транзитної системи до європейського ринку. У цьому ми досягли взаємної згоди. ЄС хоче, щоб ця система була надійною і прозорою, ми також хочемо, щоб вона була більш ефективною.
Чи не викличе російська позиція нову «газову війну» між Росією і Україною?
Такі війни не плануються. Європа вже зрозуміла: проблема, яка викликала січневий конфлікт, не була пов’язана з питанням транзиту газу через Україну. Йшлося виключно про російські поставки. Я не знаю у нас політика, який би хотів перекрити газовий кран, адже це є один з наших глобальних пріоритетів — щоб транзит був високоякісним, прозорим. Це також передбачає згаданий договір. Ми хочемо, щоб наша транзитна система була складовою частиною європейського ринку, щоб поставки були не лише регулярними, але й якісними.
Напевно, найактуальнішим питанням сьогодення є фінансова та економічна криза, яка, за поширеною в Європі думкою, торкнулася України найбільше.
Я не поділяю думки, що криза в Україні є настільки глибокою, що її можна відокремити від європейського чи навіть світового контексту. У чому вона у нас проявляється насамперед? В експорті: у галузях металургії, хімії, машинобудування. Протягом січня-лютого експорт знизився на 30%. Це, звичайно, чимало, але, наскільки мені відомо, в Росії він знизився на 40, а в Японії навіть на 54%. Подібна ситуація і в інших країнах. Таким чином, я не думаю, що українська криза — це щось специфічне чи драматичне, як це подають деякі коментатори. Подивимось на українську кризу з економічної точки зору. Вона призвела до того, що зараз, наприклад, ми маємо позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. До кінця року це буде близько 1,5-2 мільярдів доларів, хоча минулого року ми мали від’ємне сальдо у 18 мільярдів доларів. Приблизно на третину знизився також імпорт, хоча, наприклад, у Швеції рівень падіння склав 70%. 2008 рік був вершиною наших зобов’язань, які, за закордонними експертними оцінками, становили 28 мільярдів доларів. 20 мільярдів з того складали валютні резерви. До кінця року наші валютні резерви будуть перевищувати 26 мільярдів (якщо я додам 12 мільярдів від МВФ до залишків 14 мільярдів після оплати боргів за кордоном).
Однак, з точки зору громадян, проблема полягає в тому, що низка підприємств не працює і люди не одержують зарплатню. Ви говорили про макроекономіку, а як виглядає ситуація з мікроекономікою?
Знову ж таки, візьміть деякі цифри. За останні три роки ми створили мільйон робочих місць. Це мало позитивний вплив і в тому розумінні, що до нас почало приїжджати більше людей, ніж їх виїжджало в пошуках роботи за кордон.
Є офіційний показник рівня безробіття, але існують інші дані: люди ніби працевлаштовані, однак зарплати не одержують.
Відповідно до офіційних даних, борги по зарплаті становлять 1,5 мільярда гривень. У січні вони зросли на 30%. Коли зростає економіка, краще вирішуються всі інші проблеми. Коли вона йде униз, важко вигадати якийсь фокус. Найкращою відпо-віддю на запитання, як уникнути ще більших потрясінь, є протикризовий пакет. Його складовою частиною була місія Міжнародного валютного фонду, яка у нас працювала в лютому. Вона, однак, не дійшла згоди з урядом по трьох позиціях: реальність бюджету, заборгованість пенсійного фонду, збалансування цін на газ. Я зробив все, щоб місія завершила свою роботу успішно, а уряд взяв на себе відповідні зобов’язання. Ми повинні це зробити не для МВФ, а для того, щоб був порядок. І попри те, що у нас є рік президентських виборів, що є не найкращим періодом для реалізації реального бюджету, соціальних та інших реформ. Але без цього ми не просунемось уперед. Сподіваюсь, що ми проведемо через парламент проекти чотирьох основних законів, щоб гармонізувати бюджет на цей рік.
Зрозуміло, що більшість громадян України тягнеться до Євросоюзу. Однак не погоджується зі вступом України до НАТО.
Це не так. Хочу підкреслити, що чисельність прихильників вступу України до НАТО зростає з кожним роком. Чотири роки тому їх було 17%, сьогодні вже 34. Звичайно, це питання темпу, який мав би бути швидшим. Не будемо, однак, забувати, що українське суспільство з 1917 року перебувало в умовах комуністичного режиму. Цього не пережила жодна країна — член НАТО. Що стосується України, то це правильний процес. Єдине, що я б хотів, — щоб він проходив швидше. Однак я оптиміст і сподіваюсь, що Україна піде далі цією дорогою і на питання щодо членства у НАТО дасть позитивну відповідь. Подати заяву на вступ до НАТО — це питання сумління кожного громадянина, який мусить прорахувати всі ризики і відповісти самому собі на запитання, де ми маємо шукати захист наших інтересів.
Що ви відчуваєте, знаючи, що чотири роки тому до вас ставилися як до національного героя, а сьогодні ваша популярність різко впала (за деякими даними, аж до 2%)?
Не буду коментувати відсотки, але розумію, що політик, який говорить про сталінський терор і Голодомор, який кожного місяця відвідує Брюссель і просуває членство в НАТО, не буде збирати очки популярності. Якщо ж я подивлюся на ті чотири роки, протягом яких я обіймаю свою посаду, бачу, що Україна сильно змінилася. Чотири роки тому ми мріяли про угоду з ЄС про партнерство, нині ми вже сформували угоду про асоційоване членство. Чотири роки тому ми мріяли про спільний енергетичний ринок, сьогодні говоримо про те, щоби за рік-два створити єдину енергетичну систему. Ми підготували вже дві третини угоди про зону вільної торгівлі. Два роки тому ми домовилися про новий візовий режим з країнами Шенгенської зони, а три місяці тому почали переговори про безвізовий режим взагалі. За чотири роки Україна стала значно ближчою Європі. Політик мусить бути завжди на крок попереду, хоча не всі його одразу зрозуміють. Я щасливий, що живу у цю пору.
Це означає, що знову будете висувати свою кандидатуру на посаду президента?
Я скажу вам про це влітку.
Мілан СИРУЧЕК,«Господарчі новини», «ДЕЛО»
Томаш НЕМЕЧЕК, «Господарчі новини»
Милан Сиручек | delo.ua
No comments:
Post a Comment