До НАТО

У понеділок 26 січня в Україну з візитом прибуває міністр з питань міжнародної оборони та безпеки Великобританії Високоповажна баронеса Енн Тейлор. У сферу її відповідальності входить забезпечення роботи держсекретаря оборони за напрямами міжнародної безпеки — включно із представленням інтересів Великобританії в НАТО і в питаннях європейської безпеки та оборони, а також підготовка до саміту альянсу в майбутньому році в тісному співробітництві з МЗС Великобританії. Високоповажна баронеса Тейлор також очолює діяльність Робочої групи високого рівня та курирує всі питання оборони в палаті лордів.

Наскільки нам відомо, у Києві міністр з питань міжнародної оборони та безпеки Великобританії збирається обговорити проблеми військової реформи та реформ сектору безпеки, а також питання євроатлантичної інтеграції України. Напередодні візиту пані Тейлор люб’язно погодилася відповісти на запитання «ДТ».

— Британія послідовно підтримує євроатлантичні прагнення України. Однак частина високих українських посадовців, які або висловлюються проти вступу України до НАТО, або не підтримують його публічно, побоюючись негативних для власного рейтингу наслідків, наполегливо говорять про необхідність участі України в певній «системі європейської безпеки» замість інтеграції до альянсу. Чи не могли б ви пояснити, що це за система, чи справді вона існує, і чому участь України в ній може бути кращою за членство в НАТО?

— Європа вже випробувала й перевірила структури забезпечення та просування безпеки в Європі, зокрема НАТО, ЄС та ОБСЄ. Вони можуть розвиватись і розвиваються задля забезпечення максимальної безпеки та стабільності, і вони відображають обличчя Європи, яке змінюється. Україна вже є членом ОБСЄ і працює в напрямі членства як у НАТО, так і в Європейському Союзі. Членство в усіх цих інститутах принесе Україні гарантовану участь у майбутньому Європи. Водночас тісна співпраця з цими організаціями, прийняття спільних політичних засад та участь в операціях ЄС і НАТО також є внеском у європейську безпеку. Врешті-решт, народ України сам має вирішувати, чи відповідає його інтересам вступ до НАТО.

— Згідно зі свідченням Кондолізи Райс, саме Британія запропонувала партнерам із альянсу розглянути альтернативні Планові дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) механізми реалізації рішень Бухарестського саміту, з допомогою яких можна вирішити питання членства в НАТО України та Грузії. Розкажіть, будь ласка, які це можуть бути механізми. Наскільки реально для України вступити до альянсу без виконання ПДЧ? Як сьогодні ставляться до британської пропозиції ваші партнери з альянсу?

— По-перше, дозвольте ще раз підтвердити, що Велика Британія продовжує рішуче підтримувати прагнення України до вступу в НАТО, і ми налаштовані допомагати у проведенні необхідних реформ, які наблизять Україну до членства. На саміті в Бухаресті у квітні 2008 року країни Північноатлантичного альянсу домовилися, що одного дня Україна стане членом НАТО. Це було важливе й історично унікальне рішення. План дій щодо членства (ПДЧ) є встановленим етапом процесу вступу й існує з 1995 року; він забезпечує структуровану підтримку країн-претендентів та, що важливіше, дозволяє альянсу оцінювати їхній прогрес і вносити необхідні зміни. Питання, чи є ПДЧ життєздатним процесом для України, все ще залишається відкритим, і країни-члени згодом мають його розглянути.

Насправді суть питання полягає не в необхідності чи реалістичності процесу виконання ПДЧ, а у впровадженні необхідних реформ та в тому, аби самі українці відчували їхні переваги. Якщо це зробити правильно, критика вщухне, і Україна продемонструє свою готовність до членства в НАТО. Через виконання ПДЧ чи без нього, але досягнення стандартів НАТО зав­жди буде контрольним критерієм, за яким судитимуть про Україну.

— Після грудневої зустрічі міністрів у Брюсселі українські високі посадовці стверджували, що початок виконання Україною Річної національної програми, по суті, рівноцінне початкові виконання країною ПДЧ. Чи поділяєте ви цю думку? Якщо ні, то в чому відмінність програми, яку виконуватиме Україна, від тих щорічних програм, які виконувалися країнами — кандидатами на членство в альянсі?

— Рішення, прийняте на грудневій зустрічі міністрів закордонних справ, стало для України значним кроком уперед. Хоча те, що було погоджено, не є ПДЧ, домовленість про початок роботи над Річною національною програмою (РНП) та зосередження Комісії Україна — НАТО (КУН) на здійсненні контролю над впровадженням започаткованого в Бухаресті процесу означає, що тепер пропонується практичний зміст ПДЧ на підтримку реформ. Це має дати Україні необхідні інструменти та підтримку — як політичну, так і практичну — для сприяння процесу впровадження реформ. У політичній площині альянс ще раз підтвердив свою позицію, визначену в Бухаресті, а в практичній площині — розширився Центр інформації та документації НАТО в Києві, аби надавати цільову дорадчу допомогу на місці. Як і в процесі ПДЧ, успіхи в досягненні ваших цілей РНП щорічно розглядатимуться країнами — членами альянсу.

— Яке майбутнє ви бачите для альянсу у світлі жвавого обговорення нових пропозицій Росії у сфері безпеки?

— Велика Британія чітко дотримується позиції, що ми вже випробували й перевірили структури забезпечення та сприяння безпеці в Європі, такі як НАТО, ЄС та ОБСЄ, і ми не хочемо применшувати вагу цих інституцій та їхні великі досягнення. Нещодавно президент Медведєв запропонував нову архітектуру європейської безпеки. Велика Британія завжди відкрита до дискусій щодо того, як ми можемо продовжувати зміцнювати європейську безпеку, і хоче отримати докладнішу інформацію з приводу цих пропозицій. Незалежно від того, будуть ці пропозиції втілені чи ні, НАТО залишатиметься основою європейської безпеки. Також важливо, аби всі партнери по обидва боки Атлантики взяли участь у будь-яких переговорах із цього приводу, а також взяли до уваги наші ширші спільні цінності, визначені Гельсінкськими Принципами, — демократію, права людини і верховенство права, та наші існуючі зобов’язання.

— Як ви оцінюєте недавні дії Росії на газовому ринку України та Європи? Чи не настав час, на вашу думку, повернутися до ідеї «енергетичного НАТО»?

— Припинення постачання російського газу в Європу через Україну мало серйозні наслідки для низки країн, що його отримують. Ми вітаємо вирішення цієї суперечки та відновлення постачання газу в Європу, однак прагнемо знайти стабільне, прозоре й довготермінове рішення двостороннього спору, який лежить в основі цієї ситуації, аби гарантувати, що більше такого не трапиться. Велика Британія повністю підтримує зусилля Європейської комісії та Чехії, яка зараз головує в ЄС, спрямовані на сприяння вирішенню сторонами цих питань. Ці зусилля включали участь представників ЄС у зустрічах сторін, роботу членів моніторингової групи ЄС на об’єктах газотранспортної інфраструктури як Росії, так і України, а також недвозначні послання обом сторонам, що ця суперечка та її наслідки — неприйнятні. У світлі розв’язання цієї суперечки та ролі ЄС у сприянні цьому за даних обставин ми не бачимо потреби в залученні інших форумів чи механізмів досягнення кращих та більш своєчасних результатів.

— Як ви можете оцінити указ президента України від 10.01.09, який привів у дію рішення Ради національної безпеки та оборони України, що, по суті, припиняє реформи в Збройних силах України, і, зокрема, перехід до контрактної армії? Чи можна говорити про якісь євроатлантичні перспективи України при нинішньому мізерному фінансуванні її Збройних сил?

— У державних бюджетах завжди недостатньо коштів — це твердження правдиве як для України, так і для Великої Британії, і бюджети оборонного відомства, звісно, не виняток. Певна річ, останній глобальний економічний спад призвів до збільшення тиску на уряди. Тому мають бути прийняті деякі непрості рішення. На мою думку, ключовим тут є забезпечення якомога ефективнішого використання кожного фунта чи гривні. Це означає, що уряди повинні визначати пріоритетні витрати в найважливіших національних галузях, що треба позбутися зайвих витрат, викорінити корупцію, а також відкрито й пильно стежити за плановими витратами.

Чисельність, модель та структура Збройних сил України — це, зрештою, питання до українського народу. Однак мені відомо, що недавно в Україні було розпочато Національний стратегічний огляд оборонної галузі, який вивчатиме багато які з цих питань. Знову ж таки, Велика Британія завжди готова надати допомогу Україні в цьому процесі.

— Британія — країна з найдавнішими в Європі демократичними традиціями. Які кроки ви би порадили зробити українській владі для зменшення впливу політичного чинника на сектор безпеки та його реформування?

— Ви маєте рацію, назвавши британські демократичні традиції «найдавнішими», і це важливий момент. Розвиток функціональної демократичної системи потребує багато часу. Україна зробила вражаючі кроки до демократії — ви є лідером у регіоні. Однак попереду ще довгий шлях. Вам треба постійно й наполегливо продовжувати докладати зусиль, аби досягти кінцевої мети. Що стосується, зокрема, реформ у сфері безпеки, я б особливо відзначила демократичний контроль та більшу прозорість як два найважливіших чинники. Посилення демократичного контролю забезпечить роботу різних інститутів сектору безпеки в інтересах українського народу та їхню підзвітність народним представникам. Більша прозорість сприятиме цьому процесові, що дозволить вам, народу України, перевіряти роботу оборонного сектору та бути впевненими, що цей сектор працює у ваших найкращих інтересах.

— Одна з найважливіших особливостей сучасної ситуації — комплексність наявних загроз: при зберіганні старих виникають нові й нові загрози. Успіх у протистоянні їм може бути забезпечений лише за умови повної узгодженості роботи всього сектору безпеки країни. У зв’язку з цим, як, на ваш погляд, можна забезпечити необхідну координацію в Україні, де частина сектору безпеки підпорядкована президентові, а частина — прем’єру?

— У нинішньому глобалізованому світі найкращий спосіб протистояти загрозам — це працювати спільно. Саме тому так важливо, що Україна робить внесок до багатьох миротворчих операцій у всьому світі — під егідою як ООН, так і НАТО. Зміцнення світової безпеки зміцнює і вашу власну безпеку. Важливо також мати узгодженість на всіх рівнях уряду, аби спільно працювати над питаннями безпеки. Узгодженість дій усіх міністерств та відомств в Україні постійно зростає. Наприклад, недавно було відкрито Координаційне бюро європейської та євроатлантичної інтеграції, яке допоможе координувати ваші дії на шляху до НАТО і ЄС. Нова РНП НАТО буде ще одним дійовим засобом сприяння поліпшенню міжвідомчої співпраці, бо закладені там реформи вимагатимуть спільних дій усіх міністерств.

— Якими, на ваш погляд, є перспективи двостороннього україно-британського співробітництва у сфері безпеки? Чи можливий також тристоронній формат — Україна — Британія — США?

— На мою думку, наші відносини в оборонній галузі — дуже міцні, і це було відзначено міністром оборони Єхануровим та нашим Державним секретарем із питань оборони під час їхньої зустрічі у Великій Британії в травні минулого року. Багато років Велика Британія й Україна виконують широку програму двостороннього співробітництва, яка зосереджена на розбудові зв’язків між людьми та практичній, реалістичній підготовці, спрямованій на підтримку українських реформ. Це доповнює той внесок, який ми робимо через НАТО. Дозвольте мені навести декілька прикладів нашого співробітництва. Майбутні генерали, які навчаються в Національній академії оборони України, щороку відвідують Велику Британію, аби вивчити процес прийняття рішень на оперативному та стратегічному рівнях. Україна посилає своїх молодших командирів Сухопутних військ до британського військового навчального центру, який базується в Чеській Республіці. Нинішнього року ми плануємо провести таку підготовку в Україні у недавно відкритій Школі сержантів у Харкові. Підрозділи з Великої Британії та України проводять спільні польові навчання. Українські військовослужбовці проходять підготовку на навчальних і спеціальних курсах у Великій Британії.

Хочу також відзначити успішний проект вивчення англійської мови «Англійська для миротворців», що його фінансує Велика Британія. За останніх десять років завдяки цьо­му проекту декілька тисяч українських військовослужбовців набули навичок володіння англійською. У рамках цього проекту також було підготовлено ряд викладачів англійської для військових вищих навчальних закладів. Знання англійської мови дозволяє нашим військовим працювати разом. І, звісно, британські й українські підрозділи продовжують брати спільну участь у миротворчих операціях. Україна також є партнером англо-французької вертолітної ініціативи, що має на меті збільшення чисельності бойових вертольотів, які можна залучати до операцій.

Однак ми співпрацюємо не лише у військовій сфері. Задля сприяння реформуванню оборонної галузі в Україні в Міністерстві оборони України вже чотири роки працює британський цивільний радник. Він надає повсякденну дорадчу допомогу і допомагає скеровувати британську допомогу на пріоритетні напрями, як-то проведення стратегічного оборонного огляду в 2009 році. Він також допомагає керівництву програми професійного розвитку НАТО, яка готує українських державних службовців до управління оборонною галуззю на вищому рівні. За цією програмою 400 осіб пройшли підготовку в обсязі 60 тис. академічних годин. Недавно Велика Британія спільно з Польщею та Швейцарією працювала над інституційним розвитком сектору безпеки в Україні в рамках Ініціативи з розбудови цілісності, яка має на меті збільшення рівня прозорості та вдосконалення врядування. Під час мого візиту я повідомлю про нові шляхи допомоги Україні з боку Великої Британії у рамках цієї програми в 2009 році.

Велика Британія співпрацює з багатьма іншими країнами, які мають представництва в Україні, у тому числі зі Сполученими Штатами. Разом ми робимо практичний внесок у розвиток сектору безпеки та оборони в Україні. Одним із зав­дань представників британського військового відомства в Києві є забезпечення того, щоб усі наші зусилля взаємодоповнювалися таким чином, аби всі країни спільно забезпечили повний пакет дорадчої та практичної допомоги.

http://www.ukraine-nato.gov.ua/nato/ua/news/detail/19636.htm