Скільки коштувала шкода, завдана грандіозному підйомові людяності і людської віри, що відбувся в Україні в 2004 році, ще тільки належить оцінити. Бездонна енергія країни була бездарно розтринькана вітчизняними Осями Бендерами, що не вміють молитися інакше, як на золоте теля.
Про шкоду країні, завдану вітчизняними політиками, найкраще скажуть цитати недоброзичливців. Один з них – російський журналіст Сергій Доренко. Нещодавно він закликав готуватися до війни з Україною.
Але після поїздки до Києва 2004 року він сказав про Майдан: "Атмосфера інша, енергетика, все інше. Почуття надії, очі світлі, у всіх доброта. Дивні люди, звичайно. Вони якісь там всі дуже добрі. Ніби гойдалка пішла від підлості й цинізму влади до абсолютної моральності народу”.
А ось реакція російського журналіста на звинувачення в тому, що Майдан був платним:
"Кожна людина наповнена якимись шаблонами, такі в нього в голові з віком виникають спеціальні кластери. І кожну подію він оцінює точно відповідно до своєї матриці, що у нього в мізках. От якщо найманий покидьок, абсолютно проституйований, зустрічається із чимсь не знайомим йому, перше питання: скільки отут заплатили.
Ви знаєте, спробуйте, може, посидіти в медитації, якось очиститися, звернути увагу, що не всі такі ж покидьки, як ви”.
З Києва він поїхав з пророчими відчуттям "що, по-перше, профукають революцію, по-друге: хто ці люди, що осідлали цей чистий, світлий, дивний, винятковий народ?".
А ось як пише про те, що чотири роки тому сталося з країною, хороший український журналіст:
"Ідеали Майдану" полягають у тому, щоб посміхатися незнайомим людям і говорити їм "добрий день". Ідеали Майдану полягають у розумінні сили солідарності й свого індивідуального вибору – замість заробляння грошей піти померзнути на Майдан, можливо, з ризиком для життя.
Парадоксальним чином першими про "розчарування" в помаранчевій революції заговорили її затяті супротивники, які, здавалося б, ніяк не повинні були бути нею зачаровані... Це (критика і вишукування вад помаранчевої революції) реакція людей гноблених, які вважають гноблення природним порядком речей, це заздрість старої діви до закоханої парочки, заздрість звиклих до приниження до тих, хто зміг відстояти (у буквальному значенні слова) своє достоїнство.
У текстах "опозиції" легко проглядалася картина світу цих людей. У цьому світі править винятково насильство, розрахунок і особиста вигода. Все людське є, з точки зору такої публіки, лицемірною маскою. Створюється враження, що фразу "темні сили нас злобно гноблять" цим людям вписують прямо у свідоцтво про народження, поруч із прізвищем.
Помаранчева революція дуже похитнула цю картину світу, а "невдача" нової влади повернула її на місце. Звідси й зловтіха, що не проходить у цих людей дотепер. Вони радіють, що точка зору "всі навколо негідники", на їхню думку, блискуче підтвердилася. Дотепер схід просто не звертав уваги на іншу Україну, помаранчева революція змусила його це зробити.
Істерика сходу говорить про те, що він тепер теж став українським, адже заперечення – це перший крок до прийняття. Тому одним з результатів майдану стало об'єднання України. Де-факто, ми вперше після 1991 року одержали спільний політичний простір у всій країні”.
Кольори помаранчевої революції досі копіюють партії у Німеччині, Румунії, Ізраїлі тощо.
Майдан створив новий центр легітимності країни. Не дарма ось уже чотири роки київський Майдан засиджують своїми акціями різноманітні маргінали, сподіваючись механічними ритуальними рухами долучитися до сили, яка буяла там у 2004 році.
Називати абсолютну більшість українських політиків цілковито безвідповідальними – це ще дуже ніжно. Усе це коштує значно більше за мільйон Бендера. І за дискредитацію цього усім причетним рано чи пізно доведеться заплатити по рахункам.
Один з авторів УП на знак протесту проти кризи і політиків пропонує всім автомобілістам одночасно включити гудки.
Можна підійти до проблеми з іншого боку. У Чорному морі є прекрасний український острів з підходящою назвою Зміїний. На ньому може вільно розміститися так звана політична еліта України (благо, діаметр острова – півкілометра). Ця "еліта" там буде добре жити. Адже острів придатний для ведення сільського господарства і, особливо, рибальства.
Депутати з коаліції й опозиціонери, працівники Секретаріату президента і міністри матимуть можливість не лише працювати, а й відпочивати. Адже, як пише довідник, на острові існують чотири пляжі з підходящими назвами: "Бандитський", "Дергач", "Дамський", "Золотий".
Окремі гарячі голови можуть запропонувати щільне мінування акваторії острова та взяття засобами ППО під надійний контроль його повітряного простору (аби ніхто, бува не прошмигнув на материк).
Радикали можуть піти ще далі й запропонувати одягнути на всіх членів елітного угруповання ошийники, які б автоматично вибухали при спробах залишити територію острова.
Якщо якійсь політичній силі чи кандидатові в президенти ця ідея припаде до вподоби – дарую.
Підтримка далеко за 50% виборців гарантована.
Але повернемося до серйозніших речей. Сьогодні Україна чи не найбільше з інших країн потерпає від кризи. Чи можна було чекати чогось іншого при тому рівні корупції, який висмоктує життєві сили з країни і бізнесу?
Чи можна було розраховувати на краще при печерній якості державного управління, що існує в країні? Чи можна було сподіватися на довгостроковий успіх країни в умовах вкрай роздутого державного апарату, який майже нічого не робить для суспільства, крім того, що продає за хабарі свої підписи?
Попри очевидність відповідей на всі ці питання, досі в Україні ніхто ані у владі, ані в опозиції навіть не заїкнувся про радикальне оздоровлення, здешевлення й оптимізацію державного управління. Тому що це політично й фінансово невигідно. Жертвувати собою заради країни "еліта" не привчена, бо звикла робити навпаки.
Майдан, який мріяли поховати дехто в Україні і багато-хто за кордоном, в Україні матиме шанс. Напевно, у нас така доля – шукати свою достойну владу. Можливо, це і є демократія по-українськи. Наша країна процвітала в ті періоди, коли таку владу вдавалося знайти. Саме тому Майдан можливий стільки разів, скільки буде треба.
Чотири роки тому українці здобули унікальний досвід успішного соціального протесту. І що далі, то більше схоже, що вони будуть схильні його повторити.
Нещодавно лідер опозиції Віктор Янукович заявив, що опозиція виведе на вулицю людей. Це відверто смішно. Бо першим знову постраждає Янукович і ті, хто за ним стоїть. Можливо, тому один з депутатів Партії регіонів зізнався, що останнім часом ночами "дуже погано спить" – йому сниться Майдан.
Криза – це не лише загроза, але й шанс. Грецьке слово "криза" означає "злам, час перехідного стану, суд". В такому значенні це зовсім не обов’язково погано. Якщо ближчим часом політики не почнуть працювати на країну (причому ілюзій тут мати не варто), українцям залишиться просто призначити час. А місце ми знаємо
Олександр Палій, кандидат політичних наук, для УП | pravda.com.ua
1 comment:
Доброго Вам здоров´я та невичерпного завзяття всі ці коментарі публікувати і в новому році :-)
Post a Comment