Президент України Віктор Ющенко ініціює підписання міжнародної угоди про створення трибуналу над злочинами комунізму.
Як повідомляє прес-служба Президента України, Ющенко з цією метою звертається до лідерів інших держав Східної Європи, які постраждали від комуністичних режимів, - Росії, Польщі, Грузії, країн Балтії та інших - з пропозицією про підписання Міжнародного Угоди про створення такого трибуналу, в якому будуть визначені принципи його утворення та діяльності, затверджений його Статут.
Ющенко відзначив, що апеляційний суд Києва, який 13 січня розглянув і прийняв рішення у кримінальній справі, яка розслідувалася Службою безпеки України, щодо знищення голодом в 1932-33 роках на території УРСР мільйонів українських селян, визнав сам факт геноциду, розкрив механізми, які були використані для масового вбивства селян.
"Прийняття цього рішення є свідченням того, що Україна йде шляхом цивілізованих країн, які ставлять поза законом будь-який злочин проти людства і людини. Це ознака того, що в Україні затверджуються загальнолюдські цінності. Такі злочини, відповідно до міжнародного законодавства, не мають терміну давності ", - зазначив Ющенко.
Він переконаний, що історичний прецедент засудження Нюрнберзьким трибуналом ідеології та практики нацистської Німеччини має стати основою для винесення вироку сталінського тоталітарного режиму. "Ідеологія і практика сталінізму повинні бути засуджені так само, як були засуджені ідеологія і практика нацизму", - заявив Президент.
Ющенко переконаний, що рішення українського суду переводить будь-які дискусії навколо Голодомору з політичної в юридично-правову площину. "Відтепер єдиним аргументима у цієї дискусії можуть бути лише факти, а не політичні чи історичні стереотипи і міфи", - відзначив він.
"Це судове рішення є додатковим аргументом для українського парламенту щодо введення кримінальної відповідальності за заперечення злочинів проти людства. Адже виправдання таких злочинів є формою співучасті у них", - додав Ющенко.
Також глава держави висловив переконання, що це рішення українського суду стане прецедентом для зміни підходів до визначення геноциду народів в міжнародному праві.
Як повідомлялося, Служба безпеки України офіційно заявила про свою готовність допомогти Російської Федерації в розслідуванні злочинних дій комуністичного режиму проти українців на її території під час штучного голоду 1932 - 33 років.
korespondent.net
Showing posts with label 2 спроба Ющенка. Show all posts
Showing posts with label 2 спроба Ющенка. Show all posts
16 January, 2010
15 January, 2010
Звернення Президента України Віктора Ющенка до Українського народу
Дорогий Український народе!
Дорогі співвітчизники!
Я звертаюся до вас напередодні всенародного обрання Президента України – вибору вами Глави держави.
Так, ці вибори – непересічні: ви визначите майбутній шлях країни.
Але є дещо більше.
17 січня 2010 року може стати днем, коли країну штовхнуть у зворотному напрямку.
Я відвертий з вами.
17 січня ви обираєте свою долю. Ви обираєте цінності. Свої, власні цінності.
Від вас залежить історичне рішення. Це треба усвідомити.
На вагах - ми, кожен з нас, наш народ, і життєво небезпечні ризики, які набувають для України критичної ваги.
Йдеться про загрозу енергетичної залежності та втрати власності на газотранспортну систему. Це призведе до втрати економічної незалежності.
Йдеться про боргову яму у десятки мільярдів доларів кредитної залежності. Це продаж майбутнього наших дітей.
Йдеться про погрози нашій цілісності і нашому суверенітету.
Йдеться про намір переглянути і відкласти наш європейський курс. Бо він означає нашу державність, нашу демократію і безпеку, ваше заможне і здорове життя. Поза Об’єднаною Європою Україна вразлива для будь-якого втручання.
Йдеться про денаціоналізацію і деукраїнізацію нашого народу. Дуже легко управляти народом, який розведений на чотири боки, церкви, мови. Такий народ врешті-решт сам знищить свою державу.
Перед нами внутрішній вибір.
Одне рішення може змінити все.
Ризики – реальні і небезпечні.
Але ми здатні їх подолати.
Доказом цього є те, що надбав наш народ за останні п’ять років.
Ми звільнися від страху перед владою за власну думку, за слово, за вчинок, за громадянську позицію.
Ми відстояли і за цей час звикли, що саме народ обирає владу.
Ми звільнили і очистили свою національну пам’ять, а отже ми почали усвідомлювати і самих себе.
Ми спонукали до зустрічі наші церкви, щоб духовно об’єднатися.
І ми перестали озиратися посеред дикого степу і рушили додому, в Європу, до нашого спільного людяного і безпечного дому.
Все це разом на цей час прищепило нам імунітет проти руйнування нашої нації і нашої країни.
Те, що ми стали на правдиву дорогу, хоч і робимо помилки, ще більше спровокувало загрози Україні.
Як Глава держави я зробив і роблю усе, щоб мінімізувати їх, а надалі – ліквідувати їх.
Саме тому 17 січня 2010 року для нас з вами є особливим днем спільної відповідальності.
Ми скажемо своє слово.
Ви обираєте цінності. Для кожного це – найважливіший, життєвий, історичний вибір.
Зробіть його на користь цінностей українських, демократичних, європейських. На користь цінностей нормального і вільного життя.
Проти страху. Проти тих, кому байдужі ви і Україна. Проти несвободи.
Задля своїх дітей. Для своїх сімей. Для себе.
Для того, щоб наші діти, внуки і правнуки не починали все спочатку.
Вирішальний вибір – за вами.
Я твердо вірю, що ми продовжимо шлях, обраний п’ять і дев’ятнадцять років тому.
І особлива відповідальність лягає на тих наших співвітчизників, які будуть забезпечувати достовірне волевиявлення людей і порядок на виборах.
Я з повагою звертаюся до дільничних та окружних комісій. Тут є найбільші загрози фальсифікацій. Тут буде моя найпильніша увага.
Я прошу всіх членів комісій сумлінно виконувати свої обов’язки, не йти на порушення закону і не ризикувати ані власною свободою, ані Україною.
Звертаюся до суддів. Ви будете відігравати виняткову роль.
Закликаю вас не піддатися будь-якому політичному впливу. Від ваших справедливих рішень може залежати надія на нормальне життя мільйонів людей. Будьте з рідною країною. Будьте вірними лише і виключно Закону.
Окремо звертаюся до представників правоохоронних органів, до людей у погонах.
Ви присягали не партіям, не політикам, не чиновникам, а Україні і нашому народові.
Ваш обов’язок – захистити вибір громадян і гарантувати законність і порядок на виборах.
Будьте вірними своїй присязі. Будьте гідними оборонцями порядку і закону. Будьте патріотами.
Ми всі маємо усвідомити себе відповідальними українськими громадянами.
Я закликаю всіх громадян України до відповідального і зваженого вибору. До мудрого рішення. До спокою і поваги вибору один одного.
Відтак, маю особливе звернення до Києва.
Дорогі кияни!
У вирішальні часи столиця будь-якої країни стає центром історичних рішень.
Місія столиці – це місія толерантності, взаємоповаги, мудрого ставлення до будь-яких законних виявів громадянської позиції.
Але найважливіше, що Київ є столицею нашого європейського вибору і за цим вибором йтиме вся наша країна.
Дорогий Український народе!
Я вірю у підтвердження цінностей демократії, нашої національної і європейської мети 17 січня 2010 року.
Я вірю у перемогу української свободи, нашої надії, мрії, доброго майбутнього нашої держави.
Дорогі співвітчизники!
Я звертаюся до вас напередодні всенародного обрання Президента України – вибору вами Глави держави.
Так, ці вибори – непересічні: ви визначите майбутній шлях країни.
Але є дещо більше.
17 січня 2010 року може стати днем, коли країну штовхнуть у зворотному напрямку.
Я відвертий з вами.
17 січня ви обираєте свою долю. Ви обираєте цінності. Свої, власні цінності.
Від вас залежить історичне рішення. Це треба усвідомити.
На вагах - ми, кожен з нас, наш народ, і життєво небезпечні ризики, які набувають для України критичної ваги.
Йдеться про загрозу енергетичної залежності та втрати власності на газотранспортну систему. Це призведе до втрати економічної незалежності.
Йдеться про боргову яму у десятки мільярдів доларів кредитної залежності. Це продаж майбутнього наших дітей.
Йдеться про погрози нашій цілісності і нашому суверенітету.
Йдеться про намір переглянути і відкласти наш європейський курс. Бо він означає нашу державність, нашу демократію і безпеку, ваше заможне і здорове життя. Поза Об’єднаною Європою Україна вразлива для будь-якого втручання.
Йдеться про денаціоналізацію і деукраїнізацію нашого народу. Дуже легко управляти народом, який розведений на чотири боки, церкви, мови. Такий народ врешті-решт сам знищить свою державу.
Перед нами внутрішній вибір.
Одне рішення може змінити все.
Ризики – реальні і небезпечні.
Але ми здатні їх подолати.
Доказом цього є те, що надбав наш народ за останні п’ять років.
Ми звільнися від страху перед владою за власну думку, за слово, за вчинок, за громадянську позицію.
Ми відстояли і за цей час звикли, що саме народ обирає владу.
Ми звільнили і очистили свою національну пам’ять, а отже ми почали усвідомлювати і самих себе.
Ми спонукали до зустрічі наші церкви, щоб духовно об’єднатися.
І ми перестали озиратися посеред дикого степу і рушили додому, в Європу, до нашого спільного людяного і безпечного дому.
Все це разом на цей час прищепило нам імунітет проти руйнування нашої нації і нашої країни.
Те, що ми стали на правдиву дорогу, хоч і робимо помилки, ще більше спровокувало загрози Україні.
Як Глава держави я зробив і роблю усе, щоб мінімізувати їх, а надалі – ліквідувати їх.
Саме тому 17 січня 2010 року для нас з вами є особливим днем спільної відповідальності.
Ми скажемо своє слово.
Ви обираєте цінності. Для кожного це – найважливіший, життєвий, історичний вибір.
Зробіть його на користь цінностей українських, демократичних, європейських. На користь цінностей нормального і вільного життя.
Проти страху. Проти тих, кому байдужі ви і Україна. Проти несвободи.
Задля своїх дітей. Для своїх сімей. Для себе.
Для того, щоб наші діти, внуки і правнуки не починали все спочатку.
Вирішальний вибір – за вами.
Я твердо вірю, що ми продовжимо шлях, обраний п’ять і дев’ятнадцять років тому.
І особлива відповідальність лягає на тих наших співвітчизників, які будуть забезпечувати достовірне волевиявлення людей і порядок на виборах.
Я з повагою звертаюся до дільничних та окружних комісій. Тут є найбільші загрози фальсифікацій. Тут буде моя найпильніша увага.
Я прошу всіх членів комісій сумлінно виконувати свої обов’язки, не йти на порушення закону і не ризикувати ані власною свободою, ані Україною.
Звертаюся до суддів. Ви будете відігравати виняткову роль.
Закликаю вас не піддатися будь-якому політичному впливу. Від ваших справедливих рішень може залежати надія на нормальне життя мільйонів людей. Будьте з рідною країною. Будьте вірними лише і виключно Закону.
Окремо звертаюся до представників правоохоронних органів, до людей у погонах.
Ви присягали не партіям, не політикам, не чиновникам, а Україні і нашому народові.
Ваш обов’язок – захистити вибір громадян і гарантувати законність і порядок на виборах.
Будьте вірними своїй присязі. Будьте гідними оборонцями порядку і закону. Будьте патріотами.
Ми всі маємо усвідомити себе відповідальними українськими громадянами.
Я закликаю всіх громадян України до відповідального і зваженого вибору. До мудрого рішення. До спокою і поваги вибору один одного.
Відтак, маю особливе звернення до Києва.
Дорогі кияни!
У вирішальні часи столиця будь-якої країни стає центром історичних рішень.
Місія столиці – це місія толерантності, взаємоповаги, мудрого ставлення до будь-яких законних виявів громадянської позиції.
Але найважливіше, що Київ є столицею нашого європейського вибору і за цим вибором йтиме вся наша країна.
Дорогий Український народе!
Я вірю у підтвердження цінностей демократії, нашої національної і європейської мети 17 січня 2010 року.
Я вірю у перемогу української свободи, нашої надії, мрії, доброго майбутнього нашої держави.
Yushchenko's Place in History: A Leader who Failed his People?
For 200 years the bulk of Ukrainian lands were Russian colonies for
all intents and purposes. Ukrainians produced a humanist-cultural
elite within the empire, but not a national political or economic
elite. Between 1917 and 1947 this colonial legacy was compounded by
millions of unnatural deaths and massive in-migration of Russians.
Immigration is a normal phenomenon. But between 1930 and 1991 media
educational and publishing policies created a Russian urban public
communications sphere in Ukraine. This ensured that immigrant Russians
did not have to learn the language of the country they had immigrated
into, but rather, that Ukrainians in their own country had to learn a
foreign language to get an education and be socially mobile. Under
these conditions Ukraine experienced not immigration but colonization.
This had psychological consequences. Russians and Ukrainians in
Ukraine identified Ukrainian with Sunday folklore and Russian with
modern urban daily life and power. The provincial political elite did
not envisage their territory as an entity apart and distinct from its
imperial whole and behaved accordingly.
The peaceful collapse of the USSR left the old Russophile provincial
political elite in power. While the cultural elite concerned itself
with cultural issues, this old political elite stole Ukraine's public
assets and became an economic elite as well - urged on by neo-liberal
capitalist advocates like Anders Aslund. They subsequently did not
reinvest their wealth into infrastructure, services, manufacturing and
national culture. They send their capital offshore, invest abroad, buy
football teams, import luxury goods and finance Russian-language media
products and projects. While most of these "oligarchs" were born and
raised in Ukraine, few are Ukrainian-speaking Ukrainians with sympathy
for national issues or culture. This is significant because it means
that as a group they cannot be considered a "national capitalist
bourgeoisie."
After 18 years under their neo-liberal capitalist rule post-imperial
Ukrainian society has become "feudalized." A small group of very
wealthy surrounded by guards, fences, and darkened car windows, lords
over a mass of indebted poor living in dirty run-down cities with
undrinkable tap water. In the capital people must daily dodge empty
beer bottles, hordes of street peddlers and cars that litter the
sidewalks. Ukraine is a country where the average person still depends
on local bazaars and private relations to survive -- and not on the
newly established "capitalist free market." As in feudal societies,
many still retain pre-modern imperial or local identities and do not
consider themselves "Ukrainian" in either a national or civic sense.
Private shopping malls crawling with "guards" are clean and "secure"
like medieval castles, while outside them people must live with filthy
run-down streets and adolescent males who turn to crime because there
are few full-time well-paying jobs. The public space is polluted with
billboards. Even St. Sophia square is ringed with obnoxious
advertisements. Russian still dominates the public communication
sphere. While no-one died as a result of political violence in 1991,
since then the country has lost more millions in emigration and
unnatural deaths due to miserable public health services than had died
during the 1933 Famine.
Russians and Ukrainians disgusted by the still dictatorial
post-independence regime rallied in 2004. They hoped that Yushchenko
and Tymoshenko would "place the criminals in prison" and implement a
just re-distribution of the formerly stolen public assets. Yushchenko
failed to act decisively and thus make a place for himself as a great
man not only in Ukrainian but in European history. What he did was
merely supervise a seizure of power from one part of the clique of
oligarchs, to another part who had decided to ally with him - more
because he won than for any ideological or national reasons. To his
credit, Yushchenko ensured the last government controls over the media
were removed and established a division of power between the president
and prime minister. This ensured Ukraine would be a political
democracy rather than an autocracy. He gave full government support to
the cultural elite to implement national initiatives. These include
things like spreading education in Ukrainian and mass dissemination of
previously suppressed information about Ukraine's past. Yushchenko
also wanted Ukraine to belong to the EU, which for all its faults,
offers greater prospects for Ukrainian development than does Putin's
renewed Russian empire.
Despite these initiatives Yushchenko lost virtually all credibility
not only among Ukrainians but among Ukraine's loyal Russian citizens.
Instead of arresting the rich and powerful guilty of rampant
corruption, he gave them medals. Although this may have been motivated
by a plan to co-opt former enemies and transform them into a "new
national elite" nothing in the behavior of men like Kivalov ("seriozha
pidrahui"), or Kyiv's mayor Chernovetsky suggests they have been thus
transformed. Neither still can't even speak Ukrainian and historians
will one day undoubtedly debate whether he, Batu Khan or Bogoliubsky
did more to destroy Kyiv. Kyiv is turning into a vast filthy
Calcutta-like slum.The initiative did, however, make a mockery of the
awards system and the man who gave them.
Yushchenko's neo-capitalist "free market" economic policies also lost
him popular support. Oligarchs continued to steal public assets and
send profits abroad and Yushchenko did nothing to regulate or limit
Russian corporate take-overs in Ukraine. Most corporations work and
produce in Russian because there is no Ukrainian national capitalist
class. This keeps the public sphere Russian and reinforces the notion
that Ukrainian is suitable only for Sunday folk concerts - not
corporate offices. A few have become very rich but many more have
become poorer. The latter development is particularly troubling
because the resulting mass socio-economic dissatisfaction can be
exploited politically by revisionist imperial neo-fascist groups who
want to restore the old Russian Empire.
When Tymoshenko attempted to prosecute "non-Orange" oligarchs and
re-privatize in favor of her oligarch supporters, Yushchenko opposed
her. American corporations in Ukraine were not enthusiastic about such
an initiative either as they were also involved in the pillage of
Ukraine's public assets. The "Orange coalition" split and their
pro-Russian rivals have recovered the influence they lost in 2004.
Their leader, a former criminal who legally cannot hold any public
office and as governor of Donetsk closed the last Ukrainian school
there, is now running for president! Never having any principled
differences with Yanukovych and his oligarchs, the "Orange" oligarchs
would not have difficulties supporting them as their wealth and status
would not be affected.
Since clan divisions among the oligarchs are stronger than national or
political divisions they can easily support no matter who wins the
2010 elections and thus perpetuate their domination of the country.
Thanks to the proportional electoral system, they can easily buy
parliamentary seats and then determine the selection of bureaucrats
who would act in their interests.
It should be noted, however, that although most oligarchs have a
neo-soviet Russophile mentality, not all would welcome a reintegration
of Ukraine into Putin?s new empire. In exchange for cheap gas and a
?strong state? that could control democracy, unions and wages, under
Putin the oligarchs would lose the political power they have in
independent Ukraine. Alternatively, not all of them are keen on EU
membership either because there, at least until the Lisbon Treaty is
fully implemented, they would have to obey laws and regulations that
still limit corporate rapacity or suffer the consequences.
Thus, collectively, the oligarchs are quite happy to keep Ukraine in a
geopolitical no-man's land because that allows them to make profits
and decisively influence, if not control national politics, while at
the same time permitting them open access to places like Monaco and
Davos. But does such a state of affairs reflect the interests of the
population at large?
There are two major differences between Tymoshenko and Ianukovych. The
former is pro-EU and she opposes legal-status for Russian. Should
Tymoshenko win she would continue government support for national
development and ensure the country would not revert to the status of
a "little Russia" where "culture" was limited to happy natives singing
folk-songs. Ukrainian language-use in the public sphere would spread.
In the event of a Ianukovych victory, Ukraine's cultural elite,
without government support and with no national capitalist class to
back them, would be reduced to running private cultural clubs - much
as they did under the tsars and then the commissars. The country would
remain under the cultural dictatorship of the Russian minority.
Additionally, while Ianukovych would do nothing to restrict the
oligarchs, Tymoshenko, at least in principle, knows that Ukraine will
continue to decline unless she not only puts her opponents' oligarchs
in their place, but that she forces the oligarchs in her party to
realize that they must be subject to the government and law and not
above them. Government assets are not booty to be stolen for private
interest but wealth that must be nurtured for the public good. What
she will do, obviously, remains to be seen.
It might also be added that some European leaders on the left and
right don't understand that it is not in the interest of the EU to
have a powerful Russian empire on its eastern border. Such people
would obviously welcome a Ianukovych victory. Those who realize that
without Ukraine Russia will never again be an empire, however, would
welcome a Tymoshenko victory.
Ukraine after 2004 remained a Russian colony in the cultural and
economic sense ruled by a kleptocratic neo-soviet clan-oligarchy
primarily thanks to Yushchenko's failure to exploit his mass support
in 2004 to break their power. If they stole the nation's wealth,
Iushchenko did worse: he stole its hope for a better future. There was
only one 1917 revolution in the last century. It is unlikely there
will be another 2004 revolution this century.
Stephen Velychenko is a reseach fellow, University of Toronto and
Visiting Lecturer Kyiv Mohyla Academy.
all intents and purposes. Ukrainians produced a humanist-cultural
elite within the empire, but not a national political or economic
elite. Between 1917 and 1947 this colonial legacy was compounded by
millions of unnatural deaths and massive in-migration of Russians.
Immigration is a normal phenomenon. But between 1930 and 1991 media
educational and publishing policies created a Russian urban public
communications sphere in Ukraine. This ensured that immigrant Russians
did not have to learn the language of the country they had immigrated
into, but rather, that Ukrainians in their own country had to learn a
foreign language to get an education and be socially mobile. Under
these conditions Ukraine experienced not immigration but colonization.
This had psychological consequences. Russians and Ukrainians in
Ukraine identified Ukrainian with Sunday folklore and Russian with
modern urban daily life and power. The provincial political elite did
not envisage their territory as an entity apart and distinct from its
imperial whole and behaved accordingly.
The peaceful collapse of the USSR left the old Russophile provincial
political elite in power. While the cultural elite concerned itself
with cultural issues, this old political elite stole Ukraine's public
assets and became an economic elite as well - urged on by neo-liberal
capitalist advocates like Anders Aslund. They subsequently did not
reinvest their wealth into infrastructure, services, manufacturing and
national culture. They send their capital offshore, invest abroad, buy
football teams, import luxury goods and finance Russian-language media
products and projects. While most of these "oligarchs" were born and
raised in Ukraine, few are Ukrainian-speaking Ukrainians with sympathy
for national issues or culture. This is significant because it means
that as a group they cannot be considered a "national capitalist
bourgeoisie."
After 18 years under their neo-liberal capitalist rule post-imperial
Ukrainian society has become "feudalized." A small group of very
wealthy surrounded by guards, fences, and darkened car windows, lords
over a mass of indebted poor living in dirty run-down cities with
undrinkable tap water. In the capital people must daily dodge empty
beer bottles, hordes of street peddlers and cars that litter the
sidewalks. Ukraine is a country where the average person still depends
on local bazaars and private relations to survive -- and not on the
newly established "capitalist free market." As in feudal societies,
many still retain pre-modern imperial or local identities and do not
consider themselves "Ukrainian" in either a national or civic sense.
Private shopping malls crawling with "guards" are clean and "secure"
like medieval castles, while outside them people must live with filthy
run-down streets and adolescent males who turn to crime because there
are few full-time well-paying jobs. The public space is polluted with
billboards. Even St. Sophia square is ringed with obnoxious
advertisements. Russian still dominates the public communication
sphere. While no-one died as a result of political violence in 1991,
since then the country has lost more millions in emigration and
unnatural deaths due to miserable public health services than had died
during the 1933 Famine.
Russians and Ukrainians disgusted by the still dictatorial
post-independence regime rallied in 2004. They hoped that Yushchenko
and Tymoshenko would "place the criminals in prison" and implement a
just re-distribution of the formerly stolen public assets. Yushchenko
failed to act decisively and thus make a place for himself as a great
man not only in Ukrainian but in European history. What he did was
merely supervise a seizure of power from one part of the clique of
oligarchs, to another part who had decided to ally with him - more
because he won than for any ideological or national reasons. To his
credit, Yushchenko ensured the last government controls over the media
were removed and established a division of power between the president
and prime minister. This ensured Ukraine would be a political
democracy rather than an autocracy. He gave full government support to
the cultural elite to implement national initiatives. These include
things like spreading education in Ukrainian and mass dissemination of
previously suppressed information about Ukraine's past. Yushchenko
also wanted Ukraine to belong to the EU, which for all its faults,
offers greater prospects for Ukrainian development than does Putin's
renewed Russian empire.
Despite these initiatives Yushchenko lost virtually all credibility
not only among Ukrainians but among Ukraine's loyal Russian citizens.
Instead of arresting the rich and powerful guilty of rampant
corruption, he gave them medals. Although this may have been motivated
by a plan to co-opt former enemies and transform them into a "new
national elite" nothing in the behavior of men like Kivalov ("seriozha
pidrahui"), or Kyiv's mayor Chernovetsky suggests they have been thus
transformed. Neither still can't even speak Ukrainian and historians
will one day undoubtedly debate whether he, Batu Khan or Bogoliubsky
did more to destroy Kyiv. Kyiv is turning into a vast filthy
Calcutta-like slum.The initiative did, however, make a mockery of the
awards system and the man who gave them.
Yushchenko's neo-capitalist "free market" economic policies also lost
him popular support. Oligarchs continued to steal public assets and
send profits abroad and Yushchenko did nothing to regulate or limit
Russian corporate take-overs in Ukraine. Most corporations work and
produce in Russian because there is no Ukrainian national capitalist
class. This keeps the public sphere Russian and reinforces the notion
that Ukrainian is suitable only for Sunday folk concerts - not
corporate offices. A few have become very rich but many more have
become poorer. The latter development is particularly troubling
because the resulting mass socio-economic dissatisfaction can be
exploited politically by revisionist imperial neo-fascist groups who
want to restore the old Russian Empire.
When Tymoshenko attempted to prosecute "non-Orange" oligarchs and
re-privatize in favor of her oligarch supporters, Yushchenko opposed
her. American corporations in Ukraine were not enthusiastic about such
an initiative either as they were also involved in the pillage of
Ukraine's public assets. The "Orange coalition" split and their
pro-Russian rivals have recovered the influence they lost in 2004.
Their leader, a former criminal who legally cannot hold any public
office and as governor of Donetsk closed the last Ukrainian school
there, is now running for president! Never having any principled
differences with Yanukovych and his oligarchs, the "Orange" oligarchs
would not have difficulties supporting them as their wealth and status
would not be affected.
Since clan divisions among the oligarchs are stronger than national or
political divisions they can easily support no matter who wins the
2010 elections and thus perpetuate their domination of the country.
Thanks to the proportional electoral system, they can easily buy
parliamentary seats and then determine the selection of bureaucrats
who would act in their interests.
It should be noted, however, that although most oligarchs have a
neo-soviet Russophile mentality, not all would welcome a reintegration
of Ukraine into Putin?s new empire. In exchange for cheap gas and a
?strong state? that could control democracy, unions and wages, under
Putin the oligarchs would lose the political power they have in
independent Ukraine. Alternatively, not all of them are keen on EU
membership either because there, at least until the Lisbon Treaty is
fully implemented, they would have to obey laws and regulations that
still limit corporate rapacity or suffer the consequences.
Thus, collectively, the oligarchs are quite happy to keep Ukraine in a
geopolitical no-man's land because that allows them to make profits
and decisively influence, if not control national politics, while at
the same time permitting them open access to places like Monaco and
Davos. But does such a state of affairs reflect the interests of the
population at large?
There are two major differences between Tymoshenko and Ianukovych. The
former is pro-EU and she opposes legal-status for Russian. Should
Tymoshenko win she would continue government support for national
development and ensure the country would not revert to the status of
a "little Russia" where "culture" was limited to happy natives singing
folk-songs. Ukrainian language-use in the public sphere would spread.
In the event of a Ianukovych victory, Ukraine's cultural elite,
without government support and with no national capitalist class to
back them, would be reduced to running private cultural clubs - much
as they did under the tsars and then the commissars. The country would
remain under the cultural dictatorship of the Russian minority.
Additionally, while Ianukovych would do nothing to restrict the
oligarchs, Tymoshenko, at least in principle, knows that Ukraine will
continue to decline unless she not only puts her opponents' oligarchs
in their place, but that she forces the oligarchs in her party to
realize that they must be subject to the government and law and not
above them. Government assets are not booty to be stolen for private
interest but wealth that must be nurtured for the public good. What
she will do, obviously, remains to be seen.
It might also be added that some European leaders on the left and
right don't understand that it is not in the interest of the EU to
have a powerful Russian empire on its eastern border. Such people
would obviously welcome a Ianukovych victory. Those who realize that
without Ukraine Russia will never again be an empire, however, would
welcome a Tymoshenko victory.
Ukraine after 2004 remained a Russian colony in the cultural and
economic sense ruled by a kleptocratic neo-soviet clan-oligarchy
primarily thanks to Yushchenko's failure to exploit his mass support
in 2004 to break their power. If they stole the nation's wealth,
Iushchenko did worse: he stole its hope for a better future. There was
only one 1917 revolution in the last century. It is unlikely there
will be another 2004 revolution this century.
Stephen Velychenko is a reseach fellow, University of Toronto and
Visiting Lecturer Kyiv Mohyla Academy.
14 January, 2010
Чому за Ющенка
Усього декілька днів тому я вирішив йти на вибори 2010 і голосувати за Віктора Ющенка.
Чому за Ющенка? Виявилося дуже просто визначитися. Давайте подивимося на 4 групи з 18 кандидатів:
ЗАХІД
Гриценко
Костенко
Яценюк
Ющенко
КГБ
Литвин
Мороз
Симоненко
Тимошенко
Тігіпко
Янукович
КЛОУНИ
Богословська
Бродський
Пабат
Противсіх
Рябоконь
Супрун
ФАШИСТИ
Ратушняк
Тягнибок
Відразу відкидаємо небезпечні групи КГБ, КЛОУНИ і ФАШИСТИ. Розглядаємо кандидатів з блоку ЗАХІД. Серед них дійсно маємо цікавих конкурентів Ющенка:
- Анатолій Гриценко, чоловік головного редактора однієї з поважної газети "Дзеркало тижня", абітурієнт військових закладів США, колишній успішний міністр оборони України, брат Гриценка військовослужбовець Росії;
- Юрій Костенко, партійний функціонер СССР, колишній міністр екології, один з активних учасників поділу РУХу Чорновола, декларує "купуй українське", "за єдину помісну церкву", малоактивний у медіа, складається враження, що постійно займає позицію очікування;
- Арсеній Яценюк, компромісний "товар" президента Ющенка у дискусіях з партією Регіонів: працівник секретаріату, міністр закордонних справ, голова Верховної Ради. Хвалько. Вихованець соціаліста Сушка. Популіст.
Так, дійсно, ці три кандидати час від часу згадують НАТО і ЄС. Останнім часом НАТО досить боязко, заграючи з Росією і сходом України. Так, дійсно, і Гриценко, і Костенко, і Яценюк можуть бути цікавими проукраїнськими президентами.
Але, шанси цієї трійці дуже малі: коштів на потужну медіа-кампанію вони не мали, відповідно програвали у інформаційному просторі гігантам (Ющенко, Тимошенко, Янукович). Тому віддавши свій голос за Гриценка, Костенка або Яценюка, ми забираємо бали у найбільш прохідного і розкрученого прозахідного кандидата - Ющенка.
Нехай він багато декларує: про права людини, демократію, справедливість, вільну пресу, національну пам‘ять, робочі місця, боротьбу з корупцією. Але головне, прозахідний розвиток держави: НАТО, ЄС, ШЕНГЕН.
Але нехай декларує. Це цінності, до яких наше суспільство має звикати, до яких має прагнути, які має вивчати.
Отже, за стратегічну форму вибору президента у 2010 році. За Ющенка. Він найбільш небезпечний суперник для команд КГБ, котрі діють в Україні. Він найбільш серйозно присутній у медіа просторі. У нього найбільше шансів, серед усіх прозахідних політиків.
17 січня я йду на дільницю голосувати за Віктора Ющенка.
Окрім того, сьогодні, о 19:00 за київським часом відбудеться прямий інтернет-ефір на цю тему.
Приєднуйтесь до нас о 19:00 за адресою http://77.123.68.105:8000/listen.m3u
Лінк працюватиме лише від 19:00 до 21:00 (орієнтовний час закінчення ефіру).
Відповідно, мусите мати будь-який сучасний плеєр, наприклад: iTune, Winamp, VLC.
Запитання і коментарі можна ставити за адресою boris.chykulay@gmail.com а також у програмах SKYPE: на ім‘я "ok1wua", ICQ: на номер 17235800
Увага: для безпосередньої участі в ефірі телефонуйте на скайп ok1wua, ми вам передзвонимо і підключимо до прямого ефіру.
Запис поширюватиметься у соціальних сітках і на файлообмінниках.
З повагою,
Борис Чикулай
засновник і голова громадської організації "Форум українців Чеської республіки"
www.ukraine.cz
Чому за Ющенка? Виявилося дуже просто визначитися. Давайте подивимося на 4 групи з 18 кандидатів:
ЗАХІД
Гриценко
Костенко
Яценюк
Ющенко
КГБ
Литвин
Мороз
Симоненко
Тимошенко
Тігіпко
Янукович
КЛОУНИ
Богословська
Бродський
Пабат
Противсіх
Рябоконь
Супрун
ФАШИСТИ
Ратушняк
Тягнибок
Відразу відкидаємо небезпечні групи КГБ, КЛОУНИ і ФАШИСТИ. Розглядаємо кандидатів з блоку ЗАХІД. Серед них дійсно маємо цікавих конкурентів Ющенка:
- Анатолій Гриценко, чоловік головного редактора однієї з поважної газети "Дзеркало тижня", абітурієнт військових закладів США, колишній успішний міністр оборони України, брат Гриценка військовослужбовець Росії;
- Юрій Костенко, партійний функціонер СССР, колишній міністр екології, один з активних учасників поділу РУХу Чорновола, декларує "купуй українське", "за єдину помісну церкву", малоактивний у медіа, складається враження, що постійно займає позицію очікування;
- Арсеній Яценюк, компромісний "товар" президента Ющенка у дискусіях з партією Регіонів: працівник секретаріату, міністр закордонних справ, голова Верховної Ради. Хвалько. Вихованець соціаліста Сушка. Популіст.
Так, дійсно, ці три кандидати час від часу згадують НАТО і ЄС. Останнім часом НАТО досить боязко, заграючи з Росією і сходом України. Так, дійсно, і Гриценко, і Костенко, і Яценюк можуть бути цікавими проукраїнськими президентами.
Але, шанси цієї трійці дуже малі: коштів на потужну медіа-кампанію вони не мали, відповідно програвали у інформаційному просторі гігантам (Ющенко, Тимошенко, Янукович). Тому віддавши свій голос за Гриценка, Костенка або Яценюка, ми забираємо бали у найбільш прохідного і розкрученого прозахідного кандидата - Ющенка.
Нехай він багато декларує: про права людини, демократію, справедливість, вільну пресу, національну пам‘ять, робочі місця, боротьбу з корупцією. Але головне, прозахідний розвиток держави: НАТО, ЄС, ШЕНГЕН.
Але нехай декларує. Це цінності, до яких наше суспільство має звикати, до яких має прагнути, які має вивчати.
Отже, за стратегічну форму вибору президента у 2010 році. За Ющенка. Він найбільш небезпечний суперник для команд КГБ, котрі діють в Україні. Він найбільш серйозно присутній у медіа просторі. У нього найбільше шансів, серед усіх прозахідних політиків.
17 січня я йду на дільницю голосувати за Віктора Ющенка.
Окрім того, сьогодні, о 19:00 за київським часом відбудеться прямий інтернет-ефір на цю тему.
Приєднуйтесь до нас о 19:00 за адресою http://77.123.68.105:8000/listen.m3u
Лінк працюватиме лише від 19:00 до 21:00 (орієнтовний час закінчення ефіру).
Відповідно, мусите мати будь-який сучасний плеєр, наприклад: iTune, Winamp, VLC.
Запитання і коментарі можна ставити за адресою boris.chykulay@gmail.com а також у програмах SKYPE: на ім‘я "ok1wua", ICQ: на номер 17235800
Увага: для безпосередньої участі в ефірі телефонуйте на скайп ok1wua, ми вам передзвонимо і підключимо до прямого ефіру.
Запис поширюватиметься у соціальних сітках і на файлообмінниках.
З повагою,
Борис Чикулай
засновник і голова громадської організації "Форум українців Чеської республіки"
www.ukraine.cz
19 November, 2009
Ющенко оприлюднив звернення до Медведєва
Президент України Віктор ЮЩЕНКО звертає увагу Президента Росії Дмитра МЕДВЕДЄВА на низку проблем, які потребують невідкладного вирішення з метою налагодження взаємовигідної співпраці в газовій сфері.
Про це йдеться у зверненні В.ЮЩЕНКА до Д.МЕДВЕДЄВА, текст якого розміщено на офіційному сайті глави Української держави.
Як зазначив Президент України, від 1 січня 2009 року співробітництво у газовій сфері здійснюється відповідно до контрактів купівлі-продажу газу і про його транзит, підписаних за домовленостями прем`єр-міністрів України та Росії 19 січня поточного року, між державними компаніями НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром».
При цьому В.ЮЩЕНКО підкреслив, що українська сторона пунктуально здійснює оплату газу, отриманого для споживачів України.
Він також запевнив, що у період нинішнього опалювального сезону 2009-2010 років НАК «Нафтогаз України» належним чином забезпечить транзит російського природного газу європейським споживачам. “Для цього в Україні створено основні технічні, ресурсні та кадрові передумови: технічний стан української газотранспортної системи відповідає проектним параметрам; в українських підземних газових сховищах до початку опалювального сезону зосереджено оптимальні обсяги газу (близько 27 млрд. кубометрів), достатні для забезпечення внутрішнього ринку і підтримки транзиту; оператор ГТС повністю укомплектований кваліфікованим інженерно-технічним персоналом”, - йдеться у зверненні.
Між тим, наголосив Президент, для української сторони виконання своїх зобов`язань є занадто обтяжливим через низку неринкових принципів, закладених у згаданих контрактах.
У цьому контексті В.ЮЩЕНКО акцентував увагу Д.МЕДВЕДЄВА на низці питань. Зокрема, за словами глави Української держави, за останні три роки базова ціна російського природного газу для української сторони зросла майже втричі і на сьогодні перевищує середньоєвропейську ціну за 1000 кубометрів, а ставка за транзит російського природного газу по території України залишається незмінною і є у 2,5 - 3 рази нижчою в порівнянні з ціною для інших європейських країн - транзитерів.
Крім того, у контракті купівлі-продажу газу закладено принцип «бери або плати», в той час як контракт про транзит не передбачає застосування принципу «транспортуй або плати», підкреслив В.ЮЩЕНКО.
Також він констатував, що контракти передбачають можливість застосування до української сторони штрафних санкцій в обсягах, які можуть перевищувати навіть вартість придбаного газу, в той час як не передбачено практично ніяких санкцій до російської сторони за можливе невиконання своїх зобов`язань.
В.ЮЩЕНКО також підкреслив, що неринкові підходи при визначенні фінансово-економічних параметрів співробітництва обумовили дефіцит бюджету НАК «Нафтогаз України» в 2009 році понад 4 млрд. дол., зокрема через недоотримання від 2 до 3 млрд. доларів США за послуги з транзиту російського природного газу європейським споживачам.
“Отже, практичний досвід роботи за зазначеними контрактами протягом 10 місяців свідчить про необхідність невідкладного внесення змін в окремі положення цих документів”, - наголосив Президент України.
За його словами, при збереженні контрактів незмінними вже навесні наступного року українська державна компанія не зможе забезпечувати підготовку до наступного опалювального сезону, а відтак будуть формуватися потенційні загрози щодо надійності поставок газу в Україну та його транзиту до інших держав Європи. Очевидно, відзначив В.ЮЩЕНКО, що такий розвиток подій є небажаним як для України, так і для Росії та ЄС.
Тому, на його переконання, для уникнення потенційних проблем у газовому співробітництві у форматі «Росія - Україна - ЄС» необхідно якомога швидше з урахуванням європейської практики, набутого досвіду та домовленостей, досягнутих під час зустрічей Президентів України та Російської Федерації 12 лютого 2008 року та прем`єр-міністрів держав, зафіксованих у їх спільному Меморандумі від 2 жовтня 2008 року, разом опрацювати і на взаємоприйнятних умовах внести зміни, які б дали можливість запровадити єдині базові ринкові принципи формування основних параметрів купівлі-продажу газу та його транзиту.
Зокрема, Президент України вважає за необхідне:
1) у контракті купівлі-продажу газу вдосконалити формулу розрахунку ціни газу для України, зокрема, встановити економічно обґрунтовані базову ціну та параметри енергоносіїв заміщення; визначити реальний для України граничний обсяг відбору російського природного газу за принципом «бери або плати» (наприклад до 30 млрд. кубометрів на рік), враховуючи технічні можливості ГТС щодо поставок і транзиту протягом року;
2) у контракті про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України вдосконалити формулу розрахунку транзитної ставки, зокрема, визначити економічно обґрунтовані базову ставку та інфляційні параметри; встановити мінімум обсягів транзиту газу з оплатою за принципом «качай або плати» (наприклад, 100 млрд. кубометрів на рік);
3) в обох контрактах передбачити симетричні умови відповідальності сторін за ризики та передбачити симетричні економічно обґрунтовані штрафні санкції до обох сторін, які б стимулювали без порушень виконувати умови контрактів;
4) доповнити існуючі контракти від 19 січня 2009 року додатком про незастосування у 2009 році штрафних санкцій через недобір українською стороною законтрактованих обсягів російського природного газу.
Зважаючи на зазначене, В.ЮЩЕНКО запропонував Д.МЕДВЕДЄВУ невідкладно сформувати двосторонню спільну робочу групу, якій доручити якнайшвидше опрацювати і реалізувати наведені пропозиції.
unian.net
Про це йдеться у зверненні В.ЮЩЕНКА до Д.МЕДВЕДЄВА, текст якого розміщено на офіційному сайті глави Української держави.
Як зазначив Президент України, від 1 січня 2009 року співробітництво у газовій сфері здійснюється відповідно до контрактів купівлі-продажу газу і про його транзит, підписаних за домовленостями прем`єр-міністрів України та Росії 19 січня поточного року, між державними компаніями НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром».
При цьому В.ЮЩЕНКО підкреслив, що українська сторона пунктуально здійснює оплату газу, отриманого для споживачів України.
Він також запевнив, що у період нинішнього опалювального сезону 2009-2010 років НАК «Нафтогаз України» належним чином забезпечить транзит російського природного газу європейським споживачам. “Для цього в Україні створено основні технічні, ресурсні та кадрові передумови: технічний стан української газотранспортної системи відповідає проектним параметрам; в українських підземних газових сховищах до початку опалювального сезону зосереджено оптимальні обсяги газу (близько 27 млрд. кубометрів), достатні для забезпечення внутрішнього ринку і підтримки транзиту; оператор ГТС повністю укомплектований кваліфікованим інженерно-технічним персоналом”, - йдеться у зверненні.
Між тим, наголосив Президент, для української сторони виконання своїх зобов`язань є занадто обтяжливим через низку неринкових принципів, закладених у згаданих контрактах.
У цьому контексті В.ЮЩЕНКО акцентував увагу Д.МЕДВЕДЄВА на низці питань. Зокрема, за словами глави Української держави, за останні три роки базова ціна російського природного газу для української сторони зросла майже втричі і на сьогодні перевищує середньоєвропейську ціну за 1000 кубометрів, а ставка за транзит російського природного газу по території України залишається незмінною і є у 2,5 - 3 рази нижчою в порівнянні з ціною для інших європейських країн - транзитерів.
Крім того, у контракті купівлі-продажу газу закладено принцип «бери або плати», в той час як контракт про транзит не передбачає застосування принципу «транспортуй або плати», підкреслив В.ЮЩЕНКО.
Також він констатував, що контракти передбачають можливість застосування до української сторони штрафних санкцій в обсягах, які можуть перевищувати навіть вартість придбаного газу, в той час як не передбачено практично ніяких санкцій до російської сторони за можливе невиконання своїх зобов`язань.
В.ЮЩЕНКО також підкреслив, що неринкові підходи при визначенні фінансово-економічних параметрів співробітництва обумовили дефіцит бюджету НАК «Нафтогаз України» в 2009 році понад 4 млрд. дол., зокрема через недоотримання від 2 до 3 млрд. доларів США за послуги з транзиту російського природного газу європейським споживачам.
“Отже, практичний досвід роботи за зазначеними контрактами протягом 10 місяців свідчить про необхідність невідкладного внесення змін в окремі положення цих документів”, - наголосив Президент України.
За його словами, при збереженні контрактів незмінними вже навесні наступного року українська державна компанія не зможе забезпечувати підготовку до наступного опалювального сезону, а відтак будуть формуватися потенційні загрози щодо надійності поставок газу в Україну та його транзиту до інших держав Європи. Очевидно, відзначив В.ЮЩЕНКО, що такий розвиток подій є небажаним як для України, так і для Росії та ЄС.
Тому, на його переконання, для уникнення потенційних проблем у газовому співробітництві у форматі «Росія - Україна - ЄС» необхідно якомога швидше з урахуванням європейської практики, набутого досвіду та домовленостей, досягнутих під час зустрічей Президентів України та Російської Федерації 12 лютого 2008 року та прем`єр-міністрів держав, зафіксованих у їх спільному Меморандумі від 2 жовтня 2008 року, разом опрацювати і на взаємоприйнятних умовах внести зміни, які б дали можливість запровадити єдині базові ринкові принципи формування основних параметрів купівлі-продажу газу та його транзиту.
Зокрема, Президент України вважає за необхідне:
1) у контракті купівлі-продажу газу вдосконалити формулу розрахунку ціни газу для України, зокрема, встановити економічно обґрунтовані базову ціну та параметри енергоносіїв заміщення; визначити реальний для України граничний обсяг відбору російського природного газу за принципом «бери або плати» (наприклад до 30 млрд. кубометрів на рік), враховуючи технічні можливості ГТС щодо поставок і транзиту протягом року;
2) у контракті про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України вдосконалити формулу розрахунку транзитної ставки, зокрема, визначити економічно обґрунтовані базову ставку та інфляційні параметри; встановити мінімум обсягів транзиту газу з оплатою за принципом «качай або плати» (наприклад, 100 млрд. кубометрів на рік);
3) в обох контрактах передбачити симетричні умови відповідальності сторін за ризики та передбачити симетричні економічно обґрунтовані штрафні санкції до обох сторін, які б стимулювали без порушень виконувати умови контрактів;
4) доповнити існуючі контракти від 19 січня 2009 року додатком про незастосування у 2009 році штрафних санкцій через недобір українською стороною законтрактованих обсягів російського природного газу.
Зважаючи на зазначене, В.ЮЩЕНКО запропонував Д.МЕДВЕДЄВУ невідкладно сформувати двосторонню спільну робочу групу, якій доручити якнайшвидше опрацювати і реалізувати наведені пропозиції.
unian.net
18 November, 2009
Політв'язні: Рух Тарасюка не має права прикриватися іменем Чорновола
Посестри В’ячеслава Чорновола, колишні політв’язні Мирослава Зваричевська, Ірина Калинець, Стефанія Шабатура, оприлюднили відкритий лист, в якому засудили дії членів РУХу, котрі намагаються підігрувати БЮТ, та закликали всіх патріотів підтримати Віктора Ющенка.
Відкритий лист однопартійцям Бориса Тарасюка
Шановні добродії і добродійки,
нещодавно відбувся з’їзд Вашої партії, на якому Ви позиціонували її з іменем В’ячеслава Чорновола. Мабуть, чимало з Вас, простих партійців, вважає, що нині Ваша партія дотримується тих настанов, які визначив В’ячеслав Чорновіл. Та що це далеко не так, свідчить те, що з партії Руху змушені були вийти найближчі соратники В’ячеслава – довголітній політв’язень совєтських таборів Іван Гель, дружина В’ячеслава Атена Пашко, відомий зі своєї активної праці у підпільному «Українському Віснику» Ярослав Кендзьор, один з близьких друзів В. Чорновола з часів комуністичного режиму Лесь Танюк... А опісля почалося виключання з партії Руху всіх «неугодних», тобто, незгодних з «генеральною лінією», яку проводять її теперішні керівники. Як на тоталітарного зразка партію, це явище не нове – так формувалася партія більшовиків, а чим це закінчилося, Ви знаєте самі. А Вячеслав Чорновіл не засновував ні тоталітарної партії, ні партії свого імені. Та ми не хочемо звинувачувати всіх Вас у намаганні діяти за більшовицьким принципом – радше, багато хто з Вас не зауважує, що нині дії партійного керівництва не сумісні з демократичними засадами, яких дотримувався В’ячеслав, поставивши на кін свого життя боротьбу не лише з будь-якими тоталітарними проявами, а й боротьбу з угодовством і політиканством, боротьбу за моральні пріоритети української нації, за правду про її історичне минуле і утвердження її високого культурного статусу. Вірогідно, Ви скажете, що все це є й Вашою метою. Проте Ваша партія вибрала нині тактику втечі від боротьби й угодовство, а таким тенденціям завжди протистояв Вячеслав Чорновіл. Але ж, хіба не є втечею від боротьби й угодовством намагання підфастригуватися під Блок імені Юлії Тимошенко (нікого з Вас навіть не застановило, що така персоналізація також сягає корінням у недалеке минуле – пор. «партія імені Лєніна», «вірні лєнінці» і іже)? А єдиним аргументом на оправдання такої тактики стало те, що названа вище особа є начебто виграшним кандидатом у президенти завдяки начебто «високому рейтингові». Та найгірше, що Ваша партія засвідчила зневіру і навіть цинічну зневагу до українців, які, коли приходить час, вміють оцінити найкращі досягнення свого державного керманича і тим виявити велич свого духа.
Ще недавно стояли в руїнах Батурин і Чигирин – нині вони наша гордість і краса, якою пишатиметься кожен українець, як пишаються Краківським Вавелем поляки, чи палацами Санкт-Петербурга росіяни...
Ще недавно світ не чув про страхітливий геноцид – Голодомор, а нині мільйони жертв України постали перед людством не лише як свідки злочинного більшовицького режиму, а й як пересторога перед його реліктами.
Ще недавно лише жменька свідомих тої нечуваної трагедії, яку пережила Україна, повторяли Шевченкові слова «І не пом’яне батько з сином, не скаже синові «Молись! Молися сину: за Вкраїну його замучили колись». А нині в молитві схиляє голову діючий Президент України, а з ним і нація, в меморіалах «Биківня», «Дем’янів Лаз», «Тюрма на Лонцкого», і є створений за Указом Президента Інститут національної пам’яті... Бо такі меморіали мають бути в кожному місті і містечку України, як свідчення її Хресної Дороги (тому Президент у своїх виступах називає кожне місце в кожному обласному центрі, де лежать невинно убієнні енкаведистськими вовкулаками. Проте Ваша обраниця аж ніяк не постішає поставити на засіданнях Кабміну питання про підтримку встановлення таких меморіалів, натомість, аж на чотирьох його засіданнях вимагає ввести в ВАК патологічного україножера Дмитра Табачника)...
Ще недавно визначні діячі України, борці за її свободу поголовно вважалися «злочинцями» -- нині, за Указами Президента, вони мають бути заслужено вшановані всією Україною, День Соборності України став державним святом, на високому державному рівні вшановуються й Герої Крут...Та зневажають ці Укази не лише виплодки більшовицької та російсько-шовіністичної зграї, а й деякі державні чиновники – представники БЮТу (згадайте знищені ними у Полтаві таблицю на честь Симона Петлюри та пам’ятний хрест на честь Гетьмана Івана Мазепи).. .
Ще недавно різні релігійні конфесії не стали б на спільну молитву – а нині ініційовані діючим Президентом спільні молитви за Україну ознаменувалися небесним дивом, веселковим колом над Собором св. Софії.
Ще зовсім недавно здавалася нездійсненною, принаймні, в найближче десятиліття, ідея примирення нації на фактах правди про історію і боротьбу УПА – Армії нескорених... Та ось за останні півтори року виставка про Армію нескорених (сформована СБУ – В. Наливайченком, В. В’ятровичем, і Центром досліджень визвольних змагань) об’їхала всі обласні центри України за сприяння Фонду «Три тисячі» (і Катерини Ющенко). І віддає честь нескореним Президент України, і плачуть від зворушення багатотисячні громади присутніх у Луцьку, Тернополі, Івано-Франківську...
Чому Ви не задумуєтесь ні над цими фактами, ні над рядом інших, визначальних для суверенної держави (наприклад, над чіткою позицією В. Ющенка відносно антиукраїнських заяв влади Росії, чи над його підтримкою незалежності Грузії і т. д.), а волієте огуду, навіть якщо йдеться про віддавна болючу й особливо важливу проблему – відновлення генофонду нації? Адже лише діючий Президент поставив її на чільне місце. На Вашому ж з’їзді прозвучали такі брудні слова одного з тих, хто обрав собі Вашу партію за ярмарок злослів’я, що соромно їх повторити. А говорити Ви мали б, і говорити з визнанням і вдячністю, хоча б про будівництво, з ініціативи і сприяння Катерини Ющенко, лічниці (з новітнім медичним обладнанням і т. д.) для важко хворих дітей України... Та ба, Ваш з’їзд волів чути смердячу балаканину, якою пропахла й Ваша партійна газета... Чому? Чому ви, начебто ще «рухівці», не піднялися до того розуміння, яке виявили навіть представники російської інтелігенції в опутівленій Москві (за опитуванням російського радіо «Эхо Москвы», понад 30 відсотків сказали, що голосували б за такого президента, як Віктор Ющенко)? Не кажемо вже про те, що Ви мали б прислухатися до А. Стріляного (знакова ж постать), котрий переконливо ствердив (стаття в г-ті «Україна молода»), що Президент В. Ющенко – Лідер нації!... І, нарешті, задумайтесь, як оцінив би вище наведені факти В’ячеслав Чорновіл? Зрештою, це питання риторичне, бо В. Чорновіл керувався любов’ю до свого народу і совістю. І ніколи не вираховував би «виграшного» кандидата, щоб піти з ним на компроміс (як не пішов на компроміс з Л. Кравчуком, який, до речі, своїм Указом прирівняв учасників злочинних каральних кагебістських загонів до учасників ВВ війни), бо не зрадив би навіть невеликої когорти однодумців. Чому не думаєте, що Ваші аргументи, начебто за В. Ющенка проголосує заледве кілька процентів (5 чи 7) – це зрада, з Вашого боку, уже не невеликої когорти, а кількох мільйонів, які є реальним моральним потенціалом нації? І тому їх не хоче і не може зрадити В. Ющенко! А це люди, які не ідеалізують діючого Президента і тому не скривають своїх критичних зауважень щодо його деяких помилок, бо не керуються совковським принципом трактувати державного діяча, як кумира. Адже вони знають, що ніколи і ніде в світі жоден державотворець не був святим і не сформував ідеального ладу, проте, водночас, задають собі слушне питання «що було б з Україною, якби з огляду на неймовірно важкий стан здоров’я В. Ющенко полишив свою посаду?». Це люди, які переконані – і це основне – що становлення справжньої і сильної Української Держави вимагає жертовної праці і моральної відповідальності всієї української спільноти. А така спільнота лише починає формуватися, бо посткомуністична Україна – немов запущена нива, де бал правлять, прикриваючись гаслами «демократії» і недоторканістю, обрані обдуреним людом злочинці (серед яких, як зауважує В. Ющенко, є й рецидивісти з кількома «ходками»), де рясно проріс бур’ян малоросійщини, україножерства, російського шовінізму, злочинної «пятої колони», невігластва, табачництва, марковщини, бузинівщини і ін., Це люди, які знають – те, що зробив В. Ющенко, ввійде в історію, як чин національного лідера і справжнього українського Президента. І розуміють, що він, зумівши на нашій опустошеній землі здійснити лише за пару років дещицю великих справ, спроможний їх продовжити далі і зробити значно більше... Чи ж Вам не відомо, що перемога – за такими людьми, бо вони не бояться боротьби і випробувань, тому щораз більше українців стає на їхню позицію – на Ваш погляд, позицію «меншості»? Та що є нині Ваша партія без цієї «меншості»? Ви ж, фактично, створили (створюєте) нову «кишенькову» партію, безіменний ощипок у персоналізованому блоці – вона не «рух», а «безрух». Очевидно, Ви мали право створити свою партію – партію імені свого керівника Бориса Тарасюка і, таким чином, чесно постулувати свої наміри і надії, що Ваші чільники отримають, поруч з бютівцями, високі державні посади. Але в такому разі Ваша партія не має права прикриватися іменем В. Чорновола. Не має права! Це категорична вимога його посестер і побратимів, які, знаємо, її підтримають.
Мирослава Зваричевська
Ірина Калинець
Стефанія Шабатура
unian.net
Відкритий лист однопартійцям Бориса Тарасюка
Шановні добродії і добродійки,
нещодавно відбувся з’їзд Вашої партії, на якому Ви позиціонували її з іменем В’ячеслава Чорновола. Мабуть, чимало з Вас, простих партійців, вважає, що нині Ваша партія дотримується тих настанов, які визначив В’ячеслав Чорновіл. Та що це далеко не так, свідчить те, що з партії Руху змушені були вийти найближчі соратники В’ячеслава – довголітній політв’язень совєтських таборів Іван Гель, дружина В’ячеслава Атена Пашко, відомий зі своєї активної праці у підпільному «Українському Віснику» Ярослав Кендзьор, один з близьких друзів В. Чорновола з часів комуністичного режиму Лесь Танюк... А опісля почалося виключання з партії Руху всіх «неугодних», тобто, незгодних з «генеральною лінією», яку проводять її теперішні керівники. Як на тоталітарного зразка партію, це явище не нове – так формувалася партія більшовиків, а чим це закінчилося, Ви знаєте самі. А Вячеслав Чорновіл не засновував ні тоталітарної партії, ні партії свого імені. Та ми не хочемо звинувачувати всіх Вас у намаганні діяти за більшовицьким принципом – радше, багато хто з Вас не зауважує, що нині дії партійного керівництва не сумісні з демократичними засадами, яких дотримувався В’ячеслав, поставивши на кін свого життя боротьбу не лише з будь-якими тоталітарними проявами, а й боротьбу з угодовством і політиканством, боротьбу за моральні пріоритети української нації, за правду про її історичне минуле і утвердження її високого культурного статусу. Вірогідно, Ви скажете, що все це є й Вашою метою. Проте Ваша партія вибрала нині тактику втечі від боротьби й угодовство, а таким тенденціям завжди протистояв Вячеслав Чорновіл. Але ж, хіба не є втечею від боротьби й угодовством намагання підфастригуватися під Блок імені Юлії Тимошенко (нікого з Вас навіть не застановило, що така персоналізація також сягає корінням у недалеке минуле – пор. «партія імені Лєніна», «вірні лєнінці» і іже)? А єдиним аргументом на оправдання такої тактики стало те, що названа вище особа є начебто виграшним кандидатом у президенти завдяки начебто «високому рейтингові». Та найгірше, що Ваша партія засвідчила зневіру і навіть цинічну зневагу до українців, які, коли приходить час, вміють оцінити найкращі досягнення свого державного керманича і тим виявити велич свого духа.
Ще недавно стояли в руїнах Батурин і Чигирин – нині вони наша гордість і краса, якою пишатиметься кожен українець, як пишаються Краківським Вавелем поляки, чи палацами Санкт-Петербурга росіяни...
Ще недавно світ не чув про страхітливий геноцид – Голодомор, а нині мільйони жертв України постали перед людством не лише як свідки злочинного більшовицького режиму, а й як пересторога перед його реліктами.
Ще недавно лише жменька свідомих тої нечуваної трагедії, яку пережила Україна, повторяли Шевченкові слова «І не пом’яне батько з сином, не скаже синові «Молись! Молися сину: за Вкраїну його замучили колись». А нині в молитві схиляє голову діючий Президент України, а з ним і нація, в меморіалах «Биківня», «Дем’янів Лаз», «Тюрма на Лонцкого», і є створений за Указом Президента Інститут національної пам’яті... Бо такі меморіали мають бути в кожному місті і містечку України, як свідчення її Хресної Дороги (тому Президент у своїх виступах називає кожне місце в кожному обласному центрі, де лежать невинно убієнні енкаведистськими вовкулаками. Проте Ваша обраниця аж ніяк не постішає поставити на засіданнях Кабміну питання про підтримку встановлення таких меморіалів, натомість, аж на чотирьох його засіданнях вимагає ввести в ВАК патологічного україножера Дмитра Табачника)...
Ще недавно визначні діячі України, борці за її свободу поголовно вважалися «злочинцями» -- нині, за Указами Президента, вони мають бути заслужено вшановані всією Україною, День Соборності України став державним святом, на високому державному рівні вшановуються й Герої Крут...Та зневажають ці Укази не лише виплодки більшовицької та російсько-шовіністичної зграї, а й деякі державні чиновники – представники БЮТу (згадайте знищені ними у Полтаві таблицю на честь Симона Петлюри та пам’ятний хрест на честь Гетьмана Івана Мазепи).. .
Ще недавно різні релігійні конфесії не стали б на спільну молитву – а нині ініційовані діючим Президентом спільні молитви за Україну ознаменувалися небесним дивом, веселковим колом над Собором св. Софії.
Ще зовсім недавно здавалася нездійсненною, принаймні, в найближче десятиліття, ідея примирення нації на фактах правди про історію і боротьбу УПА – Армії нескорених... Та ось за останні півтори року виставка про Армію нескорених (сформована СБУ – В. Наливайченком, В. В’ятровичем, і Центром досліджень визвольних змагань) об’їхала всі обласні центри України за сприяння Фонду «Три тисячі» (і Катерини Ющенко). І віддає честь нескореним Президент України, і плачуть від зворушення багатотисячні громади присутніх у Луцьку, Тернополі, Івано-Франківську...
Чому Ви не задумуєтесь ні над цими фактами, ні над рядом інших, визначальних для суверенної держави (наприклад, над чіткою позицією В. Ющенка відносно антиукраїнських заяв влади Росії, чи над його підтримкою незалежності Грузії і т. д.), а волієте огуду, навіть якщо йдеться про віддавна болючу й особливо важливу проблему – відновлення генофонду нації? Адже лише діючий Президент поставив її на чільне місце. На Вашому ж з’їзді прозвучали такі брудні слова одного з тих, хто обрав собі Вашу партію за ярмарок злослів’я, що соромно їх повторити. А говорити Ви мали б, і говорити з визнанням і вдячністю, хоча б про будівництво, з ініціативи і сприяння Катерини Ющенко, лічниці (з новітнім медичним обладнанням і т. д.) для важко хворих дітей України... Та ба, Ваш з’їзд волів чути смердячу балаканину, якою пропахла й Ваша партійна газета... Чому? Чому ви, начебто ще «рухівці», не піднялися до того розуміння, яке виявили навіть представники російської інтелігенції в опутівленій Москві (за опитуванням російського радіо «Эхо Москвы», понад 30 відсотків сказали, що голосували б за такого президента, як Віктор Ющенко)? Не кажемо вже про те, що Ви мали б прислухатися до А. Стріляного (знакова ж постать), котрий переконливо ствердив (стаття в г-ті «Україна молода»), що Президент В. Ющенко – Лідер нації!... І, нарешті, задумайтесь, як оцінив би вище наведені факти В’ячеслав Чорновіл? Зрештою, це питання риторичне, бо В. Чорновіл керувався любов’ю до свого народу і совістю. І ніколи не вираховував би «виграшного» кандидата, щоб піти з ним на компроміс (як не пішов на компроміс з Л. Кравчуком, який, до речі, своїм Указом прирівняв учасників злочинних каральних кагебістських загонів до учасників ВВ війни), бо не зрадив би навіть невеликої когорти однодумців. Чому не думаєте, що Ваші аргументи, начебто за В. Ющенка проголосує заледве кілька процентів (5 чи 7) – це зрада, з Вашого боку, уже не невеликої когорти, а кількох мільйонів, які є реальним моральним потенціалом нації? І тому їх не хоче і не може зрадити В. Ющенко! А це люди, які не ідеалізують діючого Президента і тому не скривають своїх критичних зауважень щодо його деяких помилок, бо не керуються совковським принципом трактувати державного діяча, як кумира. Адже вони знають, що ніколи і ніде в світі жоден державотворець не був святим і не сформував ідеального ладу, проте, водночас, задають собі слушне питання «що було б з Україною, якби з огляду на неймовірно важкий стан здоров’я В. Ющенко полишив свою посаду?». Це люди, які переконані – і це основне – що становлення справжньої і сильної Української Держави вимагає жертовної праці і моральної відповідальності всієї української спільноти. А така спільнота лише починає формуватися, бо посткомуністична Україна – немов запущена нива, де бал правлять, прикриваючись гаслами «демократії» і недоторканістю, обрані обдуреним людом злочинці (серед яких, як зауважує В. Ющенко, є й рецидивісти з кількома «ходками»), де рясно проріс бур’ян малоросійщини, україножерства, російського шовінізму, злочинної «пятої колони», невігластва, табачництва, марковщини, бузинівщини і ін., Це люди, які знають – те, що зробив В. Ющенко, ввійде в історію, як чин національного лідера і справжнього українського Президента. І розуміють, що він, зумівши на нашій опустошеній землі здійснити лише за пару років дещицю великих справ, спроможний їх продовжити далі і зробити значно більше... Чи ж Вам не відомо, що перемога – за такими людьми, бо вони не бояться боротьби і випробувань, тому щораз більше українців стає на їхню позицію – на Ваш погляд, позицію «меншості»? Та що є нині Ваша партія без цієї «меншості»? Ви ж, фактично, створили (створюєте) нову «кишенькову» партію, безіменний ощипок у персоналізованому блоці – вона не «рух», а «безрух». Очевидно, Ви мали право створити свою партію – партію імені свого керівника Бориса Тарасюка і, таким чином, чесно постулувати свої наміри і надії, що Ваші чільники отримають, поруч з бютівцями, високі державні посади. Але в такому разі Ваша партія не має права прикриватися іменем В. Чорновола. Не має права! Це категорична вимога його посестер і побратимів, які, знаємо, її підтримають.
Мирослава Зваричевська
Ірина Калинець
Стефанія Шабатура
unian.net
13 November, 2009
Ющенко: Ні у Тимошенко, ні у Януковича немає патріотизму, чеснот і ідеології
Кандидат у президенти України Віктор Ющенко заявляє, що ні у лідера БЮТ Юлії Тимошенко, ні у лідера Партії регіонів Віктора Януковича, які також є кандидатами у президенти, немає патріотизму, чеснот і ідеології.
Під час зустрічі з мешканцями міста Кременчук, що на Полтавщині, Ющенко наголосив, що не бачить різниці між Тимошенко і Януковичем.
“Я не бачу в цих людях ідеології, я не бачу в цих людях патріотизму, я не бачу в цих людях чеснот, які є в кожного з вас, кожного з нормальних людей”, – сказав він.
Ющенко при цьому підкреслив, що не веде свою виборчу кампанію на принципах проти когось.
Також він зазначив, що його обов’язок як громадянина, який бере участь у виборах, нагадати людям, що вони мають нести відповідальність за свій вибір.
На думку кандидата у президенти, сьогодні важливо вести дискусію не про особу, а про систему цінностей, до яких потрібно йти, або які слід відстоювати. “Треба голосувати за цінності. Якщо вони – спільні, ми – одна команда,” – зазначив глава держави.
Крім того він підкреслив, що влада для нього – не самоціль, він бореться за те, щоб країна залишалася незалежною, відстоює принципи патріотизму, демократії, свободи слова.
unian.net
Під час зустрічі з мешканцями міста Кременчук, що на Полтавщині, Ющенко наголосив, що не бачить різниці між Тимошенко і Януковичем.
“Я не бачу в цих людях ідеології, я не бачу в цих людях патріотизму, я не бачу в цих людях чеснот, які є в кожного з вас, кожного з нормальних людей”, – сказав він.
Ющенко при цьому підкреслив, що не веде свою виборчу кампанію на принципах проти когось.
Також він зазначив, що його обов’язок як громадянина, який бере участь у виборах, нагадати людям, що вони мають нести відповідальність за свій вибір.
На думку кандидата у президенти, сьогодні важливо вести дискусію не про особу, а про систему цінностей, до яких потрібно йти, або які слід відстоювати. “Треба голосувати за цінності. Якщо вони – спільні, ми – одна команда,” – зазначив глава держави.
Крім того він підкреслив, що влада для нього – не самоціль, він бореться за те, щоб країна залишалася незалежною, відстоює принципи патріотизму, демократії, свободи слова.
unian.net
11 November, 2009
Ющенко: Мене не цікавить, де я буду, - мене цікавить, де ви будете
Віктор Ющенко під час прямої телефонної лінії з читачами газети «Комсомольська правда в Україні» пояснив, чому він балотується в президенти на другий термін. «Мене не цікавить, де я буду, - мене цікавить, де ви будете», - наголосив Ющенко.
«Якщо ви сподіваєтеся, що Тимошенко і Янукович вам принесуть Cвободу і якщо ви прагнете до такого майбутнього, до такої системи цінностей, то ви помиляєтеся», - попередив він.
Глава держави підкреслив - сьогодні вибір не йде серед персон – Ющенко, Тимошенко, чи Янукович: «Сьогодні нації пропонують складніший тест - або ви вибираєте свободу і незалежність, демократію, але з Ющенком, або ви говорите, що вам у 2004 році було набагато краще».
Ющенко зауважив – є кандидати, які ніколи не були і не будуть демократами: «Вони не будуть шанувати свободу, а лише свою безмежну владу, і приведуть країну до тоталітаризму». «А тоталітарна Україна – це Україна без незалежності», - застеріг Президент.
«За останні роки разом з викликами ви отримали те, що вже й забули цінувати - Cвободу. І цінувати це знову ви почнете лише за однієї умови – якщо ви це втратите. Це так, як втратити кисень», - наголосив Глава держави.
«Єдиний спосіб мати українське завтра – це бути демократичною країною, - переконаний Ющенко. - Моєю метою було і залишається принести у цю країну Cвободу. Мене не цікавить, це зрозуміють чи ні, це приймуть чи ні, - я повинен виконати свою місію. У мене є п’ятеро дітей, у мене є онуки і я українець».
«Я говорю дуже просто, я не на колінах. Я як достойний президент і достойний громадянин чесно вам кажу – у вас є право вибору. Вибору не лише в персонах, а й у системі цінностей. Не заблукайте в цьому і Україна виграє», - підсумував він.
korespondent.net
«Якщо ви сподіваєтеся, що Тимошенко і Янукович вам принесуть Cвободу і якщо ви прагнете до такого майбутнього, до такої системи цінностей, то ви помиляєтеся», - попередив він.
Глава держави підкреслив - сьогодні вибір не йде серед персон – Ющенко, Тимошенко, чи Янукович: «Сьогодні нації пропонують складніший тест - або ви вибираєте свободу і незалежність, демократію, але з Ющенком, або ви говорите, що вам у 2004 році було набагато краще».
Ющенко зауважив – є кандидати, які ніколи не були і не будуть демократами: «Вони не будуть шанувати свободу, а лише свою безмежну владу, і приведуть країну до тоталітаризму». «А тоталітарна Україна – це Україна без незалежності», - застеріг Президент.
«За останні роки разом з викликами ви отримали те, що вже й забули цінувати - Cвободу. І цінувати це знову ви почнете лише за однієї умови – якщо ви це втратите. Це так, як втратити кисень», - наголосив Глава держави.
«Єдиний спосіб мати українське завтра – це бути демократичною країною, - переконаний Ющенко. - Моєю метою було і залишається принести у цю країну Cвободу. Мене не цікавить, це зрозуміють чи ні, це приймуть чи ні, - я повинен виконати свою місію. У мене є п’ятеро дітей, у мене є онуки і я українець».
«Я говорю дуже просто, я не на колінах. Я як достойний президент і достойний громадянин чесно вам кажу – у вас є право вибору. Вибору не лише в персонах, а й у системі цінностей. Не заблукайте в цьому і Україна виграє», - підсумував він.
korespondent.net
Ющенко назвав Тимошенко «бомжем»
Президент Віктор Ющенко заявляє, що реклама Юлії Тимошенко коштувала дорожче, ніж потрібно на боротьбу з епідемією грипу.
Про це він заявив під час "гарячої лінії" у "Комсомольській правді в Україні", відповідаючи на питання, де взяти 1 мільярд гривень на боротьбу з епідемією грипу.
"Якщо мова йде про кошти, то проведення майдану і рекламної агітації, яка сьогодні на кожному стовпі висить – і в місті, і в лісі – обійшлася дорожче, ніж витрати на боротьбу з епідемією", - зазначив президент.
"Ми говоримо про відкрите суспільство і чесну владу... Де беруться сотні мільйонів гривень на цю рекламу у прем`єра, у якого немає ні квартири, ні шматочка землі, ні машини? Бомж!", - обурився Ющенко.
"Як можна в 50 років бути бомжем у країні? Це все питання чеснот, і, боронь Боже, не сприйміть це як нападку на Юлію Володимирівну. Але якщо в 50 років у прем`єра немає ні кола, ні двора, то яку він хоче дати відповідь нації, як улаштувати майбутнє", - запитав президент.
Він порадив Тимошенко "спочатку влаштувати своє майбутнє".
Українська правда | pravda.com.ua
Про це він заявив під час "гарячої лінії" у "Комсомольській правді в Україні", відповідаючи на питання, де взяти 1 мільярд гривень на боротьбу з епідемією грипу.
"Якщо мова йде про кошти, то проведення майдану і рекламної агітації, яка сьогодні на кожному стовпі висить – і в місті, і в лісі – обійшлася дорожче, ніж витрати на боротьбу з епідемією", - зазначив президент.
"Ми говоримо про відкрите суспільство і чесну владу... Де беруться сотні мільйонів гривень на цю рекламу у прем`єра, у якого немає ні квартири, ні шматочка землі, ні машини? Бомж!", - обурився Ющенко.
"Як можна в 50 років бути бомжем у країні? Це все питання чеснот, і, боронь Боже, не сприйміть це як нападку на Юлію Володимирівну. Але якщо в 50 років у прем`єра немає ні кола, ні двора, то яку він хоче дати відповідь нації, як улаштувати майбутнє", - запитав президент.
Він порадив Тимошенко "спочатку влаштувати своє майбутнє".
Українська правда | pravda.com.ua
30 October, 2009
Валерія Новодворська про вибір України
Вопрос
Как Вы оцениваете кандидатов в президенты Украины?
За кого голосовали-бы с учётом шансов прохождения?
За кого голосовали-бы без учёта шансов на прохождение?
Будет ли у Украины выбор в январе?
Ответ
Надо же, какие у Вас глубокие научные интересы. У Вас собственных выборов нет уже который год, а Вы всё об украинских беспокоитесь. А вы не беспокойтесь о них--украинцы побеспокоятся. Я никогда не голосую, учитывая шансы прохождения. А то, если, по-Вашему, у нас были шансы на прохождение Медведева, так надо было за него голосовать? А до этого--за Путина? Или вообще за крокодила нильского? Я бы на украинских выборах голосовала за кандидата, близкого к Ющенко, если там Ющенко не будет баллотироваться. То есть человека с западным менталитетом, который желает вступления Украины в НАТО и ЕС, который понимает, что УПА--это герои, а не предатели, который желает как можно дальше уйти от Москвы, который хочет, чтобы Украина стала свободным европейским государством. Вот за это я бы голосовала, не считая никаких шансов.
За расшифровку спасибо http://liberalismus.livejournal.com/
http://vnovodvorskaia.livejournal.com/309550.html
Как Вы оцениваете кандидатов в президенты Украины?
За кого голосовали-бы с учётом шансов прохождения?
За кого голосовали-бы без учёта шансов на прохождение?
Будет ли у Украины выбор в январе?
Ответ
Надо же, какие у Вас глубокие научные интересы. У Вас собственных выборов нет уже который год, а Вы всё об украинских беспокоитесь. А вы не беспокойтесь о них--украинцы побеспокоятся. Я никогда не голосую, учитывая шансы прохождения. А то, если, по-Вашему, у нас были шансы на прохождение Медведева, так надо было за него голосовать? А до этого--за Путина? Или вообще за крокодила нильского? Я бы на украинских выборах голосовала за кандидата, близкого к Ющенко, если там Ющенко не будет баллотироваться. То есть человека с западным менталитетом, который желает вступления Украины в НАТО и ЕС, который понимает, что УПА--это герои, а не предатели, который желает как можно дальше уйти от Москвы, который хочет, чтобы Украина стала свободным европейским государством. Вот за это я бы голосовала, не считая никаких шансов.
За расшифровку спасибо http://liberalismus.livejournal.com/
http://vnovodvorskaia.livejournal.com/309550.html
28 October, 2009
Ющенко: Я веду країну додому – в Європу
Президент України Віктор Ющенко, виступаючи перед прихильниками після подання документів до ЦВК, сказав, що за останні чотири роки Україна змінила зовнішню політику. «Найбільше, на що ми могли розраховувати п’ять років тому у співпраці з Європейським Союзом – це на політику партнерства. На що я говорив: ви знаєте, шановні друзі, ми й так партнери. Тоді нам пропонували сусідство – але ми й так сусіди», - нагадав він.
Ющенко пояснив, чому євроінтеграція важлива для України: «ЄС та європейський ринок – це найбільш об’ємний ринок світу. Не проблема виробити зерно, але потрібно його продати по найвищій ціні. Тому у всьому світі йде боротьба за ринки».
«І коли мені говорять, що європейський напрямок, європейська політика – не українська, то забудьте про це. Я веду країну додому – в Європу. Там, де ми завжди були», - наголосив Президент.
Він зауважив: «Через декілька тижнів має бути підписана знакова угода Україна – Європейський Союз, - угода про асоціацію, угода до якої ми йшли чотири з половиною роки. Це одна із найбільших, найоб’ємніших угод такого формату, яку коли-небудь підписував ЄС. У таку угоду вперше включено зону вільної торгівлі Україна - Європейський Союз».
«Кожна країна, яка приєдналася до ЄС, стала його членом, обов’язково пройшла угоду про асоціацію», - пояснив Ющенко.
«Я хочу відверто сказати – я пишаюся цією політикою. Це не те, що було п’ять років тому. Звичайно, до цього важко звикати, непросто виходити із забуття чи з утисків, які покривали Україну десятки років. Але в цьому є суть нової політики – не повертатися назад», - підсумував Президент.
maidan.org.ua
Ющенко пояснив, чому євроінтеграція важлива для України: «ЄС та європейський ринок – це найбільш об’ємний ринок світу. Не проблема виробити зерно, але потрібно його продати по найвищій ціні. Тому у всьому світі йде боротьба за ринки».
«І коли мені говорять, що європейський напрямок, європейська політика – не українська, то забудьте про це. Я веду країну додому – в Європу. Там, де ми завжди були», - наголосив Президент.
Він зауважив: «Через декілька тижнів має бути підписана знакова угода Україна – Європейський Союз, - угода про асоціацію, угода до якої ми йшли чотири з половиною роки. Це одна із найбільших, найоб’ємніших угод такого формату, яку коли-небудь підписував ЄС. У таку угоду вперше включено зону вільної торгівлі Україна - Європейський Союз».
«Кожна країна, яка приєдналася до ЄС, стала його членом, обов’язково пройшла угоду про асоціацію», - пояснив Ющенко.
«Я хочу відверто сказати – я пишаюся цією політикою. Це не те, що було п’ять років тому. Звичайно, до цього важко звикати, непросто виходити із забуття чи з утисків, які покривали Україну десятки років. Але в цьому є суть нової політики – не повертатися назад», - підсумував Президент.
maidan.org.ua
Subscribe to:
Posts (Atom)