Новий Посол

Указом Президента України № 472/2009 від 22 червня 2009р. призначений Надзвичайним і Повноважним Послом України в Чеській Республіці Іван ГРИЦАК.

Народився у 1949 році в с.Червоне Ужгородського району Закарпатської області.

1968 – 1970 рр. – служба в армії.

1976р. – закінчив Ужгородський державний університет за спеціальністю історія і суспільствознавство.

1976 – 1990 рр. – працював на різних посадах в комсомольських, партійних та радянських установах.

1990 – 1998 рр. – голова Іршавської районної Ради народних депутатів і виконкому, заступник голови Закарпатської обласної ради народних депутатів, Закарпатської обласної державної адміністрації.

1998 – 2001 рр. – радник Посольства України в Чеській Республіці.

2001 – 2003 рр. – головний радник Управління головних радників МЗС України, головний радник, керівник групи координації взаємодії МЗС України з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України та регіонами України, посол з особливих доручень Управління послів з особливих доручень МЗС України.

2003 – 2007 рр. – Генеральний консул України в м.Любліні (Республіка Польща).

2007 – 2009 рр. – радник, заступник Керівника Головної служби зовнішньої політики Секретаріату Президента України.

Володіє чеською, словацькою, польською мовами.

Одружений, має двох дочок.


mfa.gov.ua

Прага згадує Голодомор

22 листопада 2008 року на Ольшанському цвинтарі м.Прага відбулася акція «Запали свічку», присвячена вшануванню пам’яті жертв Голодомору 1932-1033 рр. в Україні. В акції взяли участь члени українських діаспорних організацій ЧР, представники чеської громадськості, співробітники Посольства України в ЧР.

Перед учасниками акції виступив Посол України в ЧР І.Д.Кулеба, який наголосив, що Голодомор визнали злочином та засудили вже багато країн, в тому числі й Чеська Республіка – у формі спеціальної постанови Палати депутатів Парламенту ЧР. Він нагадав також, що у цей час у Києві, по всій Україні запалали мільйони свічок, що злилися з полум’ям «Невгасимої свічки», яка пройшла 33 країнами світу та Україною.

Посол ознайомив присутніх із Зверненням Президента України В.А.Ющенка до світового українства та міжнародної спільноти з нагоди вшанування 75-х роковин Голодомору 1932-1933 рр. в Україні.

Відбулося також поминальне богослужіння на честь пам’яті жертв Голодомору.

Подібні богослужіння було проведено 23 листопада 2008 року у греко-католицькій церкві Св.Клімента та православній церкві Панни Марії Українського Патріархату в м.Прага.

За сприяння Консульства України в м.Брно разом з відділенням україністики філософського факультету Брненського університету ім.Масарика та бібліотекою ім.Магени 21 листопада 2008 року було проведено презентацію книги Ганни Капустян «Пам’ять 33-го кличе молодих» за участю автора. Зазначене видання побудоване на спогадах свідків Голодомору 1932-1933 рр. в Україні. На презентації були присутні представники місцевих органів влади та громадськості, української громади в ЧР, викладачі та студенти Брненського університету ім.Масарика, а також науковці-україністи з Австрії, України, Польщі та Чехії - учасники Міжнародної конференції з україністики, присвяченої 15-річчю створення згаданого відділення україністики.

Відповідний тематичний урок 22 листопада 2008 року було проведено для слухачів створеної при Консульстві Суботньої української школи.

Відбулася також акція «Запали свічку».

www.mfa.gov.ua/czechia

Інвесторам обіцяють золоті гори, хоча навіть візу по-людськи не можуть видати

Мілан СКАЛА член правління HOBAS Group, Чеська Республіка

Вчора прем’єр Тимошенко вкотре зустрілася з інвесторами. Знову влада обіцяла сприяння і допомогу. Одначе на практиці інвестори продовжують стикатися зовсім з протилежним ставленням. Як мінімум з непорозумінням, а то й узагалі з відвертим хамством.

Розповім власний приклад. Компанія HOBAS, яку я представляю в Україні, є великим світовим виробником труб зі скловолокна. Управління компанії вирішило вийти на український ринок і збирається інвестувати кілька мільйонів євро.

Про це все я написав у листі до консульського відділу Посольства України у Празі, коли мені було треба попросити бізнес-візу. В той самий день мені дзвонили з консульства та обіцяли якнайшвидше піти назустріч. Прийом пройшов 6 червня о 18.30. Збір за візу я мав проплатити на пошті, а чек принести 13 червня о 15 годині, коли віза мала бути готова.

Віце-консул Володимир Волкодав, який мені напередодні телефонував і казав, щоб я не переживав, що він мені допоможе, з’явився тільки о 15.30 і без вибачення й привітання показав пальцем і сказав: «Візи не буде, ви не принесли чек».

Коли я йому хотів вручити проплачений чек, він мені почав вичитувати за те, що я, мовляв, мав принести його в день передачі документів. Але ж нічого такого він не казав. Я його попередив, що прийом у мене тоді був увечері, о 18.30 !!! Важко в такий час знайти у Празі відкриту пошту та ще й повернутися назад до консульства з чеком. «Тоді ви його мали принести в понеділок», — кричав він.

Українці, що стояли за мною в черзі, почали сміятися. Усім було зрозуміло: Волкодав говорить неправду і хоче видачу візи мені значно ускладнити. Я був у шоці. Ще ніколи я не стикався з такою поведінкою особи, яка представляє державу.

До цього часу для мене залишається загадкою: чим викликана така разюча зміна у поведінці людини? Спочатку телефонує та обіцяє допомогу, а потім починає ображати і невиправдано звинувачувати.

Про цю подію я уже проінформував правління нашої компанії в Австрії. Нехай акціонери думають і зважують: чи варто інвестувати мільйони в державу, яка навіть візи по-людськи не може видати? А що тоді казати про складніші проблеми?

«Дело»