Вацлав Гавел
Дія деяких п’єс Вацлава Гавела, одного з найвизначніших творців театру абсурду другої половини ХХ століття, відбувається у вигаданій країні — Абсурдистані. А тим часом життя в цій неіснуючій країні — з її абсурдними правилами гри, які її правителі нав’язують своїм підданим, а піддані ті правила приймають і навіть (що найстрашніше) всіляко переконують себе, що все «нормально», — до болю нагадує життя в Чехословацькій Соціалістичній Республіці, Корейській Народно-Демократичній Республіці, Ісламській Республіці Іран та й в Українській Радянській Соціалістичній Республіці…
Крах світового комунізму був спричинений не лише тим, що ця соціально-економічна система не виграла (як прогнозував сто років тому її творець Володимир Ленін), а безнадійно програла змагання з вільною ринковою економікою за «вищу продуктивність праці», а отже, за вищий рівень задоволення матеріальних потреб своїх громадян. Не менше значення мало те, що наприкінці минулого століття дедалі більше підданих цієї системи почали розуміти чи й просто відчувати на рівні підсвідомості всю абсурдність, нелюдськість нав’язуваних їм комуністичною елітою правил життя.
І робітник із восьмирічною освітою Лех Валенса не зміг би в 1990 році домогтися вільних виборів президента Польщі, тріумфально перемогти на них і розпочати демонтаж комуністичної системи у своїй країні, якби за півтора десятка років перед тим інтелектуал Адам Міхнік не розмірковував у камері в’язниці посиленого режиму про сутність свободи і над тим, що має робити людина, аби вичавити із себе раба…
Унікальність постаті Вацлава Гавела, його феномен полягає в тому, що він спромігся стати водночас і «Міхніком», і «Валенсою». Драматург і філософ Гавел очолив інтелектуальний спротив комуністичній ідеології в Чехословаччині і певною мірою в усій Східній Європі. Останній президент Чехословаччини і перший президент Чеської Республіки, він став вождем Оксамитової революції і вирішив абсолютно неромантичні, часом дуже приземлені завдання практичного демонтажу комуністичного режиму і повернення «назад до Європи» — відбудови в країні демократії та соціальної ринкової економіки після півстолітньої диктатури.
